Реферати українською » Экономика » Економіка Франції 90-х рр.. XX століття та початку XXI століття


Реферат Економіка Франції 90-х рр.. XX століття та початку XXI століття

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Основні показники розвитку світового господарства тенденції економічного розвитку

Зміст

Запровадження.................................................................................................................................... 3

1. Основні показники розвитку світового господарства.................................................. 4

1.1. Характеристика світового господарства........................................................................ 4

1.2. Етапи і отримала показники розвитку світового господарства................................................ 6

2. Економіка Франції 90-х рр. ХХ століття і формального початку ХХІ сторіччя............................................ 12

1.1. Загальні тенденції економічного розвитку........................................................ 12

1.2. Промисловість....................................................................................................... 13

1.3. Сільське господарство.................................................................................................... 15

1.4. Зовнішньоекономічні зв'язку................................................................................... 16

Укладання............................................................................................................................. 21

Список використаної літератури................................................................................ 23


Запровадження

Існує три основних підходи до визначення поняття світової економіки чи світовогохозяйства[1].

1) Світове господарство - сукупність національних господарств, витоки в австро-угорської школі 19 в. Сукупність національних господарств, пов'язаних політичними і економічними відносинами.

2) Світова економіка - система міжнародних економічних відносин. Єдина зв'язок між національними господарствами.

3) Світова економіка - економічна система,самопроизводящаяся лише на рівні продуктивних сил, виробничих відносин.Объединени економічні сили, виробничі відносини, правові норми.

Основа існування світового господарства - цілісність і стійкість. Тільки таким чином можлива циркуляція продуктів в планетарному масштабі.

Мета світового господарства - задоволення від попиту й людських потреб. Порядок функціонування світового господарства виходить з нормах приватного й державного права.

Про зростанні ефективність використання виробничих ресурсів країни й середнього добробуту її громадян свідчить збільшення показників ВВП (внутрішній валовий продукт протягом) чи ВНП (внутрішній національний продукт) душу населення - те й вважається основним показником економічного розвитку.


1. Основні показники розвитку світового господарства

1.1. Характеристика світового господарства

Початок світовому господарству поклало світова продукція. Що призвело до переплетення світового підприємницького і позичкового капіталу.

Основні риси світового господарства, які спрацьовують у відносинах міжстранами[2]:

- міжнародний поділ праці;

- міжнародної торгівлі;

- науково-технічна та виробнича кооперація;

- кредитно-грошові відносини;

- система транспорту та зв'язку;

- багатоукладність економіки.

Структура світового господарства представлена:

- світової транспортної системою;

- світової мережею масової інформації і комунікації;

- єдиної системою комерційної інформації;

- єдиної системою науково технічної інформації;

- уніфікованої статистичної служби;

- єдиної системою метеорологічної служби.

Світова інфраструктура, рівень її досконалості характеризує як стан, і перспективи розвитку всесвітнього господарства.

Останніми десятиліттями виникла теорія, що з рухом капіталу, інтернаціоналізацією господарства розвинутих країн. Вона протистоїть всім іншим концепціям: взаємовідносини немає від залежності, як від взаємозалежності і партнерства. Інтернаціоналізація продуктивних сил, основний закон всесвітнього господарства.

Головні форми прояви світогосподарських зв'язків:

- Вивезення капіталу.

- Міжнародна торгівля.

-Валютно-финансовие відносини.

- Міграція робочої сили в.

- Міжнародна економічна інтеграція.

Сучасну міжнародну економіку й відповідну їй систему міжнародних економічних відносинхарактеризует[3]:

1. Поглиблене розвиток міжнародного поділу праці - міжнародної спеціалізації і кооперування виробництва.

2. Високий рівень інтенсивності міжнародного руху (мобільності) факторів виробництва: капіталу, робочої сили в, технології, інформації.

3. Глобальність сфери міжнародного товарного обміну,капиталопотоков, трудову міграцію, інформації.

4. Інтернаціоналізація виробництва й капіталу. Зростання міжнародних форм виробництва на підприємствах, розміщених за кордоном, насамперед у межах найбільших міжнародних корпорацій.

5. Виникнення та розвитку економік відкритого типу, загальна лібералізація зовнішньоекономічних зв'язків.

6. Формування самостійної міжнародної фінансову сферу, безпосередньо не що з обслуговуванням товароруху і внутрішніх чинників виробництва. Інакше кажучи, виникнення міжнародної фінансової економіки.

7.Усиливающееся прагнення наднаціональному, міждержавному регулювання поточно-економічних і валютно-фінансових процесів в міжнародному масштабі.

1.2. Етапи й економічні показники розвитку світового господарства

Виділимо етапи розвитку світовогохозяйства[4]:

1. Кінець XIX - початок 20 в. - до першої Першої світової. Розвивалася все швидше, процеси інтеграції та обміну.

2. 20-ті - 30-ті рр. - війна та у Росії, розрив господарських перетинів поміж двома таборами. У результаті Першої Першої світової знищено багато продуктивних людських ресурсів.

3. Кінець 20-х - початок 30-х рр. Світовий криза й депресія. У 30-ті рр. спостерігалася тенденція до замкнутості господарств. Порушення експорту і зв'язків, низька частка експорту, скорочення 1, 5 - 2 разу.

4. Другої світової війни. Процес кооперування сфери послуг, централізація управління господарством. Світове господарство розділилося на частини, у зв'язку з ніж у різних таборах проходять різні процеси розвитку світової економіки. Для капіталістичних країн: зростання закордонного виробництва, головною силою якого з'явилися ТНК, зросла роль США, проведення плану Маршалла сприяло економічному відродженню країн ЄС, програми допомоги потім переорієнтовані що розвиваються. Ліквідація колоніальної системи сприяла появі світової арені низки країн.

5. 60 - 70-ті рр. Подальша інтеграція, що з рухом капіталу. Процес зближення рівня розвитку навіть країн Європи. США з домінуючою держави перетворилися на лідера. Відбувається активізація напрями Північ - Південь.

6. 70 - 80-ті рр. Різке падіння темпів економічного зростання світовій економіці. Збільшення експортної квоти.

7. 90-ті рр. Освіта планетарних продуктивних наснаги в реалізації результаті переплетення капіталу, зросла ступінь освоєння географічного простору. Світове господарство увійшло нову фазу, відбувається активну співпрацю між країнами, зміцнення єдиної системи. Однак у соціально-економічному плані світового господарства залишається неоднорідним. Існування 3 підсистем:промишленно-развитие країни, країни перехідного типу, що розвиваються. Частка соціалістичних країн світовому виробництві із 16-го - 18% впала до 5%. Окремо виділяють ще Індію, Китай, НІС, країни Близького і Середнього Сходу (експортери нафти).

Світове господарство межі XX - XXI ст. полягає в принципах ринкової економіки, об'єктивних закономірності міжнародного поділу праці, інтернаціоналізації виробництва й капіталу.

Останніми десятиліттями у світі сталися масштабні економічні, політичні, соціальні процеси величезної перетворюючої сили, які зробили й продовжують збільшувати свій вплив на світового господарства, його якісні характеристики.

Суспільно-політичні й економічні процеси викликають суттєві зрушення у господарстві, формуючи його нові, більш різноманітні і різноманітні сходи й шляху його розвитку. Змінюються як світ, але його розуміння. Нині вже дуже складно провести чітку межу, яка нещодавно ділила його за протилежні системи. У, особливо у Європі, сталися такі кардинальна перестановка зусиль і переоцінка цінностей, що стану та стереотипи, формувалися ми й там десятиліттями, до 90-х, щодо проблем світового господарства, МРТ та Міжнародних економічних відносин, віджили своє.

Досягнута ступінь єдності торгівлі, виробництва та кредитно-фінансовій сфери більшості країн світу є ознакою формування міжнародного господарського комплексу. Світове господарство стає за своєю сутністю як одноріднішим, а й глибоко інтернаціональним.

За протягом майже п'яти повоєнних десятиріч масштаби й географічна структура світової економіки істотно змінилися. У цілому нині світової ВВП за 46 років зріс майже 5, 9 разу. У цьому економічний потенціал найрозвиненіших регіонів середини 20 століття - Північної Америки, Європи, Австралії та Океанії - збільшувався повільніше, ніж світової економіки середньому. У результаті їхніх частка у ВВП світу помітно знизилася. Скорочення частки Північної Америки у світовій економіці повністю сталося з допомогою зниження у ній частки США, тоді як частка інших північноамериканських країн зросла.

З іншого боку, трохи швидше світового потенціалу до середньому росли економічні потенціали Південної Америки і Африки, отже питому вагу таких регіонів у світовій економіці трохи підвищився. Проте справжньої «рекордсменкою» другої половини 20 століття стало Азія. Її ВВП зріс настільки, що їхня частка у світовій ВВП зросла вдвічі, що дозволило їй стати найбільшим економічним регіоном світу кінця 20 початку 21 століття. Якщо 1950 р. сукупні розміри економік азіатських країн більш як удвічі поступалися аналогічним показниками та Європи, та Північної Америк, то сьогодні Азія за величиною ВВП майже 1, 5 разу перевершує кожен із регіонів.

Найбільш повільним економічного зростання був у СРСР (2, 2 разу), який призвів до скорочення його у світовому ВВП із сьомої, 3% до 2, 7%.

Серед опитаної із ринковою економікою темпи зростання ВВП країнах майже вдвічі більше перевершили відповідний показник розвинутих країн, у результаті частка їх у світовій економіці скоротилася з 63, 0 до 52, 7%, а частка країн зросла майже 1, 5 разу - з 21, 7 до 31, 4%. З огляду на підвищення частки світовій економіці всіх країн і такі їх груп, як Латинської Америки істрани-енгергоекспортери, найбільш скрутно усталилася у африканських країнах, які розташовані південніше Сахари (>СЮС). Вони темпи зростання ВВП були серед країн з ринковою економікою, які питому вагу у світовій економіці знизився з 2, 3 до 1, 8%[5].

На динаміку абсолютних розмірів ВВП істотно впливає динаміка чисельності населення. При зростанні світового населення цілому у 2,3 разу населення Північної Америки, Європи, колишніх соціалістичних і розвинутих країн зростало повільніше середньосвітових показників. За інших групах країн населення зростало швидше, причому найшвидше встранах-енергоекспортерах і африканських країнах.

Відмінність змінах структури світового ВВП та світового населенняпредопределени різною динамікою виробництва ВВП душу населення у тих чи інших країнах, їх групах і регіонах нашої світу. Поруч із населенням величина ВВП душу населення виступає найважливішим чинником якого, впливає на динаміку абсолютних розмірів ВВП. У цьому саме величина подушного виробництва ВВП використовується, зазвичай, як показник рівня економічного розвитку, яке зміна - у найбільш точного показника темпів економічного зростання в довгостроковій перспективі.

За повоєнні роки виробництво світового ВВП душу населення зросла у 2, 5 разу. Проте його зростання у регіонах і групам країн відбувався вкрай нерівномірно. Хоча абсолютний рівень ВВП душу населення 90-х років продовжував найбільш високим у Північній Америці й Австралії та Океанії, саме цих регіонах, соціальній та Америці і особливо у Африці його виявився більш повільним, ніж у середньому у світі, що призвело до їх зниження позицій аналізованих регіонів стосовносреднемировому рівню. У той самий час у Європі і, особливо, в Азії темпи зростання ВВП душу населення перевищили середньосвітової показник (в Азії - вдвічі).

Важливою особливістю світової економіки є нерівномірність його розвитку як між країнами, їх різноманітними групами і географічними регіонами, а й у тимчасовим періодам. Протягом піввікового періоду швидкість розвитку світової економіки істотно змінювалася. Можна розділити весь післявоєнний період на 2 рівних тривалістю періоду - до 1973 р. (підвищення цін нафту) і після.

Характерною ознакою практично всіх регіонів світу і груп країн є істотне уповільнення темпів економічного зростання в другої половини повоєнного періоду. Відмінності полягають лише масштабах цього уповільнення.

В групі із ринковою економікою середньорічні темпи приросту подушного ВВП знизилися на 1, 8%, в - на 1, 2, причому у Латинської Америки - на 1, 8, вСЮС - на 2, 6, астранах-енергоекспортерах - навіть у 6, 5%. Таке уповільнення економічного зростання сталося й у більшості колишніх соціалістичних країн, зокрема колишнього СРСР - п'ять, 5, у Росії - п'ять, 2%. Водночас у багатьох з яких, як і в усій групістран-енергоекспортеров, середньорічні темпи економічного зростання у період 1974-1996 рр. сталиотрицательними[6].

Майже єдиним, але занадто вже важливим виключення з цього «загального світового правила» стало прискорення економічного зростання КНР.

Важливою характеристикою економічного розвитку є особливим рівень концентрації виробництва ВВП обмеженому колі країн. Останні півстоліття було виявлено суттєвими змінами у цій сфері. Протягом усього повоєнного періоду США вдавалося зберегти у себе роль незаперечного світового лідера по абсолютним обсяги виробництва ВВП. Проте, питому вагу цієї країни у світовому ВВП скоротився понад 10 відсоткових пунктів - з 31, 3 до 20, 6%.

Другу позицію у світовому «табелі про ранги» послідовно займали: в 1950-1971 рр. - СРСР, в 1972-1993 - Японія, починаючи з 1994 р. - КНР. Сумарна частка двох найбільших країн світовому ВВП знизилася цей час на майже 7, 8%[7].

Важливою особливістю розвитку світової економіки є зміни у диференціації населення світу з рівню виробництва подушного ВВП.

Попри певні коливання, пануючій тенденцією останні півстоліття стало поступове пом'якшення диференціації доходів населення і деяке зближення відносних рівнів економічного розвитку на країнах із високими і низькими показниками ВВП душу населення. Питома вага світового ВВП, виробленого у країнах, де живуть 10% найбільш бідного населення зросла з 1, 2 до 1, 5%, тоді як частка світового ВВП, створювана у країнах, де живуть найбагатші 10% населення світу, упродовж років знизилася з 44, 1 до 40, 4%. Зменшився і сам розрив рівнями ВВП душу населення країни з їх максимальними і мінімальними значеннями - зі 128 до 108раз[8].

2. Економіка Франції 90-х рр. ХХ століття і формального початку ХХІ сторіччя

1.1. Загальні тенденції економічного розвитку

Франція є одним із країнах західних і займає сьоме місце серед країн світу - 4, 7% сукупного ВВП при 1% населення. За розмірами території (551 тис. кв. км) та населення (57 млн. чол.), вона належить до найбільших країн Європи. За рівнем економічного розвитку поступається ФРН та цілої низки малих країн (Норвегії, Данії, Швейцарії, Люксембургу). Перед Франції доводиться 17% промислового й 20% сільськогосподарського виробництва ЗахідноїЕвропи[9].

Після кризи 80-х рр. французька промисловість відновила свій рівень виробництва. Нині мови у Франції активно протікають процеси перебудови соціальної структури господарства, концентрації та централізації виробництва й капіталу. Поруч із ними відбувається процесинтернационализации виробництва й капіталу, що зумовлює створенню величезних за міццю ТНК. Так, «>Иметаль» об'єднує 62 суспільства,действующих в 25 країнах. У автомобілебудівної компанії «>Ре але» - майже 45% виробничих потужностей та 25% робочої сили в зосереджені зарубіжних підприємств і таке інше.

Економіка Франції об'єднує сучасні капіталістичні методи управління з великим урядовим втручанням. Уряд зберігає значний вплив по ключовим часток кожного сектора, він має контрольні пакети акцій залізниці, електростанцій, повітряного повідомлення й телекомунікаційних компаній. Щоправда, починаючи з90-их

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

  • Реферат на тему: Економіка ХМАО-Югри
    1. Склад народногосподарського комплексу Росії. основні напрями розвитку народногосподарського
  • Реферат на тему: Економіка підприємства
    Види інструктажів технічно безпеки: вступний, первинний, повторний, позаплановий, цільової.
  • Реферат на тему: Економіка підприємства
    Економіка підприємства, комплекс знання засобах, законах і правила ведення господарства. Вона
  • Реферат на тему: Економіка підприємства
    Розрахунок виробничих потужностей підприємства під час роботи на два зміни, виробничих та
  • Реферат на тему: Економіка підприємства
    Формування обігового капіталу, товарний і фінансовий ринок. Кредитна система і

Навігація