Реферати українською » Экономика » Циклічність економічного розвитку. Економічний цикл і його фази


Реферат Циклічність економічного розвитку. Економічний цикл і його фази

Страница 1 из 5 | Следующая страница

Зміст

Запровадження

1. Циклічність економічного розвитку

1.1 Поняття циклічності та зростання та її типів

1.2 Теоретичні моделі циклічного розвитку ринкової економіки

1.3 Державне регулювання циклічності виробництва

2. Економічний цикл та її фази

2.1 Загальна характеристика циклу та її фази

2.2 Типи економічних циклів

2.3 Особливості циклів у сучасних умовах

3. Світова економічна криза 2008-2009. Становище Республіки Білорусь у у цей період

Укладання

Список використаних джерел

Додаток А


Запровадження

Економічна історія свідчить, зростання економіки не буває гладеньким і рівномірним. За кількома роками пожвавлення ділову активність і процвітання йде зниження і навіть паніка чи крах.

Економічний цикл охоплює різноманітні аспекти життя суспільства. Він проникає скрізь - у виробництві, будівництво, зайнятість, дохід, на фондову біржу, й у політику. Навіть такі неекономічні явища як народжуваність і шлюби відчувають на всю повноту кризи.

Економічний цикл різними шляхами й у різного рівня впливає окремих індивідів і окремі сектори економіки. Приміром, найбільше від спаду страждають робітники і галузі промисловості, випускають засоби виробництва, споживчі товари тривалого користування, будівництво. Виробництва, випускають споживчі товари короткочасного використання зазвичай менше реагують на спад.

Підприємці спираються на певне припущення щодо майбутньому, коли рішення про інвестиції і обсязі виробництва. Якщо вони самі вважають, що наступний рік становитиме спад, то постараються зменшити інвестиції вже нині. Коли ж, навпаки, очікують пожвавлення значного підвищення цін, то поспішають закупити товари, розширити виробництво і будівництво.

Уміння передбачити наслідки тієї чи іншої чинника означає автоматичну можливість для підприємця заздалегідь вжити заходів, дозволяють згладити негативний вплив у разі спаду чи стимулюючі заходи у разі пожвавлення.

Перед підприємцями всіх розвинутих країн постійно стоїть проблема про безпрограшному вкладанні капіталу, тому вивчення економічних циклів з погляду прогнозування зростанні чи спаду економічної активності є одним із найважливіших завдань сучасної економіки.

Метою згаданої курсової роботи є підставою вивчення теми «Циклічність економічного розвитку. Економічний цикл та її фази».

Для докладного вивчення обраної нами теми ми вивчимо такі питання:

- поняття циклічності економічного розвитку,

- природу виникнення цього явища,

- регулювання циклічності виробництва,

- поняття економічного циклу та її фази

- особливості економічних циклів у сучасних умовах.

- розвиток світового економічної кризи2008-2009гг.,

- становище Республіки Білорусь у у період кризи.


1. Циклічність економічного розвитку 1.1 Поняття циклічності та зростання та її типів

Історія розвитку людського суспільства переконливо засвідчує у тому, що ринкової економіки здатна створити більше товарів та послуг для великої кількості людей, ніж будь-яка інша економічна система. І пояснюється це тим, що за умови ринкової економіки забезпечується висока мотивація до творчого праці, прогресу, люди самі роблять свій вибір, ніж займатися. У цьому виникає високий рівень ризику та фінансової відповідальності в господарську діяльність, що розвиває ініціативу, підприємливість і до високим результатам розвитку громадського виробництва.

Графічно динаміка обсягу виробництва, у масштабі суспільства ринкової економіки за період то, можливо представленій у вигляді зростаючій прямий (малюнок 1).

Малюнок 1. Графічне зображення економічного зростання ринкової економіки загалом за період

На графіці по горизонтальній осі відкладається час (>t), за вертикаллю — обсяги виробництва (>Q).Возрастающая прямаОА свідчить про постійному економічному зростанні й розвитку ринкової економікицелом.[1]

Економічне зростання є процес збільшення обсягів матеріальних благ, підвищення його якості відповідно до структурою зростаючих потреб.

На додачу до цього визначенню економічного зростання зробимо одну важливу уточнення: економічного зростання відбивається як через збільшення обсягу випуску, а й через підвищення якості продукції. Оцінюючи економічного зростання треба враховувати стан виробничого потенціалу.

Остання позиція потребує спеціальному коментарі. Річ у тім, що якийсь період цілком можливо обмежитися низькими і навіть «нульовими» темпами приросту обсягу випуску. За умов, при цьому розвиток національної економіки супроводжується удосконаленням потенціалу, доповнюється прогресивними структурними зрушеннями. Адже такі зміни свідчать про збільшення здібності національної економіки, вже в найближчій перспективі забезпечити приріст обсягуВВП.[2]

Економічне зростання є стабільний і тривале нарощування потенціалу національної економіки.

Показники зростання національної економіки. Наведені вище визначення економічного зростання допомагають нам виявити його основні показники:

>1.Прирост обсягу ВВП за певний період проти минулим періодом.

>2.Объем ВВП, що припадає душу населення.

>3.Темпи зростання виробництва найважливіших видів продукції (інвестиційні блага, споживчі товари та т. буд.).

Економічне зростання припустимо вимірювати у фізичному (фізичний зростання) й у вартісному вираженні (економічного зростання).

Перший підхід менш універсальний, отже, і менше придатний за умов багатогалузевий структури наявного національного виробництва. Адже верстати, будівлі і хліб так усе просто не сумуються. Проте, у багатьох країнах зростання національного виробництва розраховується зокрема на основі даних про випуск стратегічно важливих видів продукції (зазвичай при цьому виділяються 50 - 60 видів). Це дозволяє виключити ті перешкоди під час розрахунків, які виникають під впливом інфляції.

Другий підхід (коли використовуються вартісні показники) більш універсальний, але визнати - і менше точний. Тому, за використанні вартісних показників необхідно виключати вплив цінового чинника, т. е. з урахуванням номінального обсягу ВВП розрахунку його реальний обсяг

Національна економіка приречена економічного зростання. Причин цього вельми досить:

1) природний приріст населення, необхідність недопущення «старіння нації» зумовлюють необхідність безупинно збільшувати масу економічних благ;

2) старіння основний капітал обумовлює необхідність постійного поновлення;

3) збереження та нарощення робочих місць, скороченні безробіття;

4) забезпечення економічної безпеки держави;

5) збереження соціальної стійкості, що передбачає забезпечення стійкого і довгострокового економічного зростання;

6) наростаючі зовнішні геополітичні обурення, активізація процесів глобалізації.

Висновок: економічного зростання країни є цілком зрозуміла реакція на процес зростання потреб нації.

Стійкий і довгостроковий економічного зростання. Сказане тут підводить нас до думки, що стратегічну цінність має не одноразове збільшення обсягу випуску, а здатність національного виробництва забезпечувати стійкий і довгостроковий економічного зростання.

Найважливішими компонентами стійкого і довгострокового економічного зростання виступають вдосконалення економічного потенціалу відповідно до досягненнями НТП, збереження загального макроекономічного рівноваги, високою ефективністю національного виробництва, своєчасне проведення національної економіці структурних зрушень, і навіть нарощування інвестицій у людський капітал.

Типи економічного зростання. Економічна теорія виділяє два типу економічного зростання: екстенсивний іинтенсивний.[3]

Економічне зростання
Екстенсивний Інтенсивний
Розширення економічного поля Реконструкція і виробництва
Незмінний технологічний спосіб виробництва Підвищення продуктивність праці

Малюнок 1. Основні типи економічного зростання

При екстенсивному економічному зростанні беруть числом, т. е. обсяг випуску збільшується рахунок залучення додаткових факторів виробництва. Наявне збільшення масштабу виробництва, умовно кажучи, активно розширюється «економічне полі» країни. У лад вводять нові фабрики і.Привлекается додаткова робоча сила, тому зростає зайнятість населення.

Є й важливо екстенсивного розвитку: нарощування виробничого потенціалу складає колишньої технічної основі, т. е. технологічний спосіб виробництва залишається незмінною. Економічна система зазвичай також залишається без докорінних змін.

Тривалий час екстенсивний зростання був домінуючим варіантом розвитку. Сьогодні вважають, що це є простий тип економічного зростання. До його негативним моментів відносять технічний застій. Отож екстенсивний тип розвитку неминуче набуває витратний характер.

При інтенсивному економічному зростанні обсяги випуску і виробничий потенціал збільшуються, але вже нової технологічної основі. У центрі уваги виявляються питання НТП, реконструкції й модернізації виробництва. Постійно підвищується якість продукції. Впровадження досконаліших методів обробки дозволяє раціонально використовувати сировину й матеріали.

Зрозуміло, що інтенсивний тип економічного зростання передбачає високий рівень розвитку техніки, технології, і навіть високий рівень підготовки робочої сили в. Формується «економіка знань».

Реалізація такого типу економічного зростання перестав бути простою справою. Тут нікого не здивуєш риттям каналів, траншей і фундаментів,лесоповалом. Навколишній світ доводиться дивувати інакше — розробкою та впровадженням нової техніки, автоматизацією праці та виробництва, і навіть технологіями. Постійно вдосконалюються економічна система, економічний лад і господарський механізм. Економічна реформа завжди бажаний гість.

При інтенсивному розвитку нові рубежі - економічного прогресу беруть не числом, а умінням, т. е. кращої виучкою персоналу, вищої його організованістю.

Поєднання варіантів. Слід зазначити, що у реальної буденної дійсності має місце складне поєднання двох позначених вище типів економічного зростання. Тому на згадуваній рівні всієї національної економіки найчастіше доводиться казати про переважно екстенсивному (притаманно адміністративної економіки) або про переважно інтенсивному економічному зростанні, коли, використовуючи рахунок інтенсивних чинників забезпечується щонайменше 50% приросту ВВП.

Різниця між екстенсивним і інтенсивним варіантом розвитку стає відчутним, якщо уважно проаналізувати декларовані мети економічної політики держави.

Приклад. Якщо поставлено завдання «за будь-яку ціну» збільшити обсяги виробництва зерна, такий постановці завдання, швидше за все, відповідатиме екстенсивний варіант розвитку. Рішення буде знайдено завдяки тому, щораспашут нові ділянки землі.

Навпаки, якщо поставлено завдання скоротити кількість збиткових підприємств, виходити нові технологічні рубежі і прискорити сертифікацію національного провадження з урахуванням новітніх міжнародних стандартів, такий підхід найбільше відповідає варіанту інтенсивному розвиткові.

У кожному разі слід виходити із те, що можливості екстенсивного розвитку національної економіки завжди обмежені. Лише у рахунок інтенсивних чинників може бути забезпечене якість економічного зростання.

Якість економічного зростання. При постановки питання якість економічного зростання спеціальному аналізу піддаються методи забезпечення економічного розвитку і його спрямованість. Наведемо окремі характеристики що така.

1. Національне виробництво за обсягу і структурі має відповідати потребами суспільства. Якість вітчизняної продукції має підвищуватися.

2. Високе якість економічного зростання передбачає послідовне дотримання соціальної орієнтації економічного розвитку, стабільне підвищення життя населення. Формується своєрідна «індустрія загального добробуту», зберігаються безпечних умов праці.

3.Ресурсосбережение є елементарне умова існування національної економіки. Тому домінування інтенсивного типу стає обов'язкової рисою високої якості економічного розвитку.

4. У національній економіці повинні домінувати галузі, що безпосередньо пов'язані з науково-технічний прогрес. Це дозволяє підвищувати якість вітчизняної продукції і на знижувати витрати виробництва. Та найголовніше у тому, що науково-технічний прогрес дозволяє країні, виробляючої сучасну продукцію, присвоювати додаткову економічну ренту, займати вигідне становище у системі міжнародного поділу праці.

5. Високе якість економічного зростання означає, щодо мінімуму зведена навантаження навколишнє середовище проживання людей. Формується єдина еколого-економічна система національного виробництва, закріплюється економіка природокористування.Усилено увагу із недопущення великих технологічних аварій.

6. Високе якість економічного зростання — це оптимальні і сталих темпів розвитку національної економіки.

Захисники і противників економічного зростання. Економічне зростання, сприяючи вирішенню багатьох проблем, сам неминуче перетворюється на мету соціально-економічного розвитку. Проте з урахуванням дуже неоднозначні наслідків в нього виявляються як прибічники, і противники.

Прибічники економічного зростання звертають уваги те що, за рахунок нарощування ВВП і виробничого потенціалу з'являється можливість:

а) повніше задовольняти зростаючі людській потребі й суспільства, забезпечувати соціальний прогрес;

б) примирити інтересів різних соціальних і регіональних груп населення, формувати соціальний світ;

в) зміцнювати економічний потенціал країни, матеріальну основу її економічної, незалежності;

р) проводити позитивні структурні зрушення у зміцнілій національній економіці, покращувати умови праці.

Противники економічного зростання цілком резонно звертають уваги на забруднення довкілля, до посилення загрози тотального екологічної кризи. Проблему бідності вони розглядають не як проблему низького рівня національного виробництва, бо як проблему несправедливості у розподілі ВВП.

Підкреслюється, що за умови форсованого економічного зростання, зростають соціальні й економічні збитки за прискореним знеціненням професійних знань. Вважається, що економічне зростання з урахуванням виробництва не носить творчого характеру.

Тому обгрунтовується необхідність обмеження «нульовим економічним зростанням».

Слід визнати, що у наш час такі дискусії є безплідними. Вони дозволяють уточнити витрати й історичні межі економічного зростання. Критика невтримного економічного зростання в основному критикою індустріального способу виробництва, його соціальних і нових економічних витрат.

Недоліки і межі економічного зростання. До недоліків економічного зростання належить зниження поточного споживання, оскільки потрібно форсувати інвестиції. Інакше не може бути, оскільки заощадження, відкриваючи шлях інвестицій, обмежують поточне споживання. Щоправда, у майбутньому можна на те, що буде нарощування виробничого потенціалу поточне споживання збільшиться.

Тож сьогодні потрібно забезпечувати консенсус (згоду) між поколіннями щодо цінності споживання сьогоденні й відіб'ється у майбутньому. Необхідно, щоб корисність, втрачений внаслідок відмовитися від споживання теперішньому, компенсувалася приростом корисності з більш високого споживання майбутньому.

Постійно розширюється перелік шкідливих впливів праці особи на одне довкілля. Теза про «нульовому зростанні» якщо є трішки передчасно, проте не позбавлений певного сенсу.

Під впливом структурних зрушень справді відбувається знецінення раніше придбаних знань, професійної кваліфікації, і т. п. Це загрожує загостренням соціальних протиріч, збільшенням структурної безробіття.

Тож у сучасної економічної науці активно обговорюються питання про визначення природних меж економічного зростання, з об'єктивно обмеженого життєвого простору майбутніх поколінь, вичерпання запасів сировини, і навіть обмежені можливості нейтралізації негативного на довкілля. Вони дозволяють точніше визначити якість економічного зростання, виробити найоптимальніші моделі економічного зростання.

Прямі й опосередковані чинники. Економічне зростання залежить від різних чинників.

Під чинниками економічного зростання прийнято розуміти явища, обставини і процеси, здатні визначати темпи та масштаби довгострокового збільшення реального обсягу національного виробництва.

У макроекономічному аналізі використовуються різні схеми класифікації чинників економічного зростання. Виділяються, наприклад, чинники першого і другого рівня, внутрішні і його зовнішні, об'єктивні і суб'єктивні, тощо. п.

По способу впливу прийнято розрізняти прямі й опосередковані чинники [4]


Чинники економічного зростання

Прямі

(чинники пропозиції)

Непрямі

(чинники попиту)

- Кількість і якість трудових і природних ресурсів.

- Обсяг основний капітал.

-Технологія і організація

-Підприємливість

- Податковий клімат.

- Інвестиційний клімат.

- Ефективність банківської системи.

- Обсяг сукупного попиту.

- Система розподілу доходів

-Можливість концентрації та перерозподілу ресурсів

Малюнок 2. Прямі й опосередковані чинники економічного зростання

>Прямими чинниками називаються ті, що роблять економічного зростання фізично можливим. Це правда звані чинники

Страница 1 из 5 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація