Реферати українською » Экономика » Характеристика галузі машинобудування


Реферат Характеристика галузі машинобудування

Контрольна праця з економіки машинобудування

Тема: «Визначення галузі»

 


Запровадження

Машинобудування як галузь існує двохсот років. За кількістю зайнятих і за ціною своєї продукції воно займає місце всіх галузей світової промисловості. Рівень розвитку машинобудування одна із важливих показників рівня розвитку. Машинобудування визначає галузеву і територіальну структуру промисловості світу, забезпечує автомобілями і устаткуванням всі галузі економіки, виробляє різноманітні предмети споживання.

>Машинотехническая продукція є вже третьою статтею російського експорту (після паливно-енергетичних товарів хороших і металів).

У разі ринкової економіки головним чинником підвищення ефективності національної економіки стають не окремі досягнення науку й техніки, а високий науковий і технологічний рівень усього виробництва. Це рівень визначається першу чергу станом машинобудування як галузі, які забезпечують потреби у технологічному устаткуванні, які мають оновлюватися безупинно.

Машинобудування – це базова галузь економіки, визначальна розвиток таких комплексів, як паливно-енергетичний, транспортний, будівельний, хімічний і нафтохімічний й інших. Від рівня розвитку машинобудування залежать найважливіші удільні показники валового внутрішнього продукту країни (матеріаломісткість, енергоємність) як наслідок, конкурентоспроможність своєї продукції. Сучасний рівень машинобудування у Росії, його науково-технічна та виробнича бази не відповідають сьогодні зростаючим вимогам економічного та розвитку країни.

Розвиток машинобудування безпосередньо залежить від якості економічної освіти менеджерів і інженерно-технічних працівників підприємств нашої галузі.


1.  Поняття галузі. Галузь машинобудування

Народне господарство країни включає у собі різні сфери, кожна з яких вносить свій внесок у розвиток країни. Основним ознакою розподілу народного господарства різні сфери є участь у створенні сукупного суспільного продукту. За підсумками даного критерію сфери народного господарства можна поєднати на два групи: матеріальне виробництво і невиробнича сфера. Натомість ці сфери діляться на галузі.

Галузева диференціація промисловості – виникнення нових і нових її галузей – це постійний процес, обумовлений розвитком громадського поділу праці.

Розрізняють три форми громадського поділу праці:

1. Загальне розподіл праці виявляється у поділі громадського виробництва на великі сфери матеріального виробництва (промисловість, сільському господарстві, транспорт тощо.);

2. Приватне розподіл праці проявляється у освіті різних самостійних галузей всередині промисловості, сільського господарства та інших галузей матеріального виробництва;

3.Единичное розподіл праці знаходить своє вираження у поділі праці безпосередньо для підприємства.

Усі форми громадського поділу праці взаємопов'язані.

Промисловість складається з багатьох галузей і виробництв, взаємозалежних між собою. Основними ознаками, котрі відрізняють одну галузь промисловості одної, є: економічне призначення готової продукції, характер споживаних матеріалів, технічна база виробництва та технологічний процес, професійний склад кадрів. З цих самих ознаками різняться й окремі виробництва.

Галузь – це група якісно однорідних господарських одиниць (підприємств, організацій, установ), що характеризуються особливими умовами виробництва, у системі громадського поділу праці, однорідної продукцією і виконують загальну (специфічну) функцію у національному господарстві.

Матеріальне виробництво включає:

· Промисловість;

· Сільське і лісове господарство;

· Вантажний транспорт;

· Зв'язок (обслуговує матеріальне виробництво);

· Будівництво;

· Торгівля;

· Громадське харчування;

·Информационно-вичислительное обслуговування може й ін.

У невиробничу сферу входять:

· Житлово-комунальне господарство;

· Пасажирський транспорт;

· Зв'язок (обслуговує організації невиробничій сфери, і населення);

· Охорона здоров'я;

· Фізична культура і соціальний забезпечення;

· Народне освіту;

· Культура і мистецтво;

· Наука і наукові обслуговування;

· Кредитування страхування;

· Діяльність апарату органів управління.

Галузь машинобудування є частиною машинобудівного комплексу. Машинобудівний комплекс включає у собі 12 великих деяких галузей і приблизно 100 м спеціалізованих галузей, підгалузей і виробництв. Машинобудівний комплекс пов'язане з усіма галузями, оскільки продукція цього комплексу використовують у них як засобу виробництва.

 

2.         Класифікація галузей машинобудування, розподіл їх у групи

До складу комплексних галузей входять:

· Тяжке, енергетичне і транспортне машинобудування;

· Хімічне і нафтове машинобудування;

·Станкостроительная і інструментальна промисловість;

·Приборостроение;

· Автомобільна промисловість;

· Транспортне і сільськогосподарське машинобудування;

·Строительно-дорожное і комунальне машинобудування;

· Машинобудування для легкої і харчової в промисловості й побутових приладів;

· Авіаційна промисловість;

· Суднобудівна промисловість;

· Промисловість зв'язку.

Залежно від цього, який ринок орієнтована продукція, що виходить підприємствами машинобудівного комплексу, їх можна поєднати у наступні групи:

1. Група галузей інвестиційного машинобудування (важке, енергетичне, транспортне, хімічне, нафтове,строительно-дорожное машинобудування), розвиток яких залежить визначається інвестиційної активністю паливно-енергетичного комплексу, будівельного і транспортного комплексів;

2. Група підприємств тракторного і сільськогосподарського машинобудування, машинобудування для переробних галузей АПК і легку промисловість, залежать від платоспроможності сільгоспвиробників і переробників сільськогосподарської продукції, і навіть частково попиту населення;

3. Електротехніка, приладобудування.Станкостроение – група наукомістких галузей, про комплектуючих, та розвитку за потребами від інших галузей промисловості;

4. Автомобільна промисловість, випускати продукцію якої орієнтовано на попит кінцевих споживачів (виробництво легкових авто у), і навіть на потреба підприємств, фірм і виконавчих органів влади (виробництво вантажівок і автобусів).

Галузі машинобудування можуть групуватися також із ознакою територіальну приналежність ринків збуту:

1. Галузі імпортозаміщення. У цю групу включаються такі групи, як автомобільна промисловість, тракторне і сільськогосподарське машинобудування, транспортне машинобудування,строительно-дорожное машинобудування. Розвиток галузей цієї групи визначається інфраструктурним чинником економіки та попитом з їхньої продукцію на ринку;

2. Галузі експортної орієнтації. У цю групу включаються енергетичне машинобудування, електротехнічна промисловість, приладобудування із виробництва різних елементів автоматизованих системам управління (включаючи багатофункціональні виробничі комплекси з урахуванняммикропроцессорного управління),станкоинструментальная промисловість із виробництва важких металорізальних верстатів і пресів, і навіть авіа- і суднобудування. Вони мають науково-технічний потенціал, що дозволяє ним або випускатиме конкурентоспроможні вироби, творити в щодо стислі терміни.

Умовні угруповання галузей машинобудування різноманітні ознаками йдуть на вироблення напрямів вдосконалення галузевої структури машинобудування відповідно до поставленими цілями на основі аналізу із заздалегідьсгруппированним галузям.

3. Чинники, що визначають зміна галузевої структури галузі

Можна виокремити такі групи чинників, визначальних зміна галузевої структури галузі:

1. Науково-технічний прогрес – розвиток науку й техніки сприяє розвитку нових галузей, виділенню з вже існуючих галузей нових підгалузей, чи ліквідацію підприємств чи галузей, які відповідають вимог часу;

2. Темпи розвитку галузей народного господарства, які споживають продукцію машинобудування – вплив даного чинника можна з ефектом мультиплікатора, прискорення чи уповільнення розвитку галузей, які споживають продукцію підприємств машинобудування, визначає розвиток відповідні галузі машинобудування;

3. Зростання матеріального добробуту і охорони культурної рівня населення – зміни у складі потреб населення безпосередньо визначають розвиток галузей, які виробляють продукцію, здатну задовольнити дані потреби.

Постійне зміна галузевої структури машинобудування робить необхідним її систематичний контроль для виявлення відповідності сформованій структури галузей потребам народного господарства.

4. Показники для аналізу галузевої структури промисловості

Для аналізу галузевої структури промисловості зазвичай використовують такі показники:

1. Частка окремій галузі у загальному обсягу промислового виробництва та зміну у поступовій динаміці;

2. Частка прогресивних галузей у загальному обсязі промислового виробництва та зміну у поступовій динаміці;

3. Коефіцієнт випередження – висловлює ставлення темпу зростання галузі окремого комплексу до темпу зростання на всій промисловості:

До>оп = Т>отр / Тпром,

де, До>оп – коефіцієнт випередження,

Т>отр – темп розвитку галузі комплексу,

Тпром – темп розвитку промисловості.

4. Співвідношення між видобувними і переробних галузей.Опережающее розвиток переробних галузей промисловості проти видобувними зазвичай характеризує позитивні тенденції у розвитку економіки нашої країни;

5. Частка військово-промислового комплексу у загальному обсязі промислового виробництва;

6. Співвідношення між групами А (виробництво коштів виробництва) і Б (виробництво предметів споживання).

Загалом плані галузева структура промисловості характеризує:

1. Рівень технічного розвитку;

2. Ступінь економічної самостійності країни;

3. Рівень продуктивності громадського праці.

У промислово розвинених країн, де кризи й падіння виробництва періодичні повторюються, зміна поточної кон'юнктури найменше зачіпають випуск новітньої високотехнологічної продукції, що створює певні імпульси для виходу з кризових ситуацій. Нашій країни характерно випереджувальний зниження виробництва найбільш прогресивної техніки. Через війну можна повністю втратити накопичений за попередні роки технологічний потенціал, хоч і досить якісний, проте, має принципове значення задля її подальшого функціонування економіки.

Структура кінцевої продукції вітчизняного машинобудування відрізнялася «>утяжеленностью» і високим рівнем мілітаризації. Частка військову техніку залишалася досить високої при різкому відставанні випуску споживчих товарів хороших і особливо устаткування невиробничій сфери. У першій половині 1980-х рр. зростання виробництва інвестиційного машинобудування повністю припинився, тоді як у другої половини почався спад, який перейшов 1990-х рр. в обвальне падіння.

Сучасне стан машинобудування показує необхідність продуманої політики держави щодо оптимізації галузевої структури. Удосконалення галузевої структури галузі повинна грунтуватися на аналізі макроекономічних пропорцій економіки. Встановлення науково обгрунтованих пропорцій у розвитку галузей машинобудування дозволяє підвищити темпи розвитку народного господарства з урахуванням науково-технічного прогресу і нездатність досягти максимально можливої економії громадського праці.

 

5. Чинники, які б вдосконаленню галузевої структури машинобудування

Ефект від вдосконалення галузевої структури машинобудування може виявлятися наступного:

1. Зростання взаємопроникнення та загрози перерозподілу ресурсів освоюваних виробництв, на підвищення рівня якості продукції з застосування наукомістких технологій;

2. Поступове зниження виробництва з допомогою ефективне використання ресурсів;

3. Поступове заміщення імпортного виробництва продукцією вітчизняного машинобудування;

4. Розвиток інфраструктури галузей машинобудування.

Через війну вдосконалення галузевої структури машинобудування має сформуватися ядро – сукупність суб'єктів господарювання, ефективно реагують зміни кон'юнктури ринку нафтопродуктів та що випускають конкурентоспроможну продукцію.

6. Сировинні і паливно-енергетичні матеріальні ресурси, їх раціональне використання

Усі матеріальні ресурси, використовувані у промисловості як предметів праці, умовно поділяються на сировинні і паливно-енергетичні.

Сировинні ресурси є сукупність наявних у країні предметів праці, що використовуються безпосередньо для різної промислової продукції.

Під сировиною (сирим матеріалом) розуміють всякий предмет праці, видобутку чи переробку якого затрачено працю й який його впливом зазнав певні зміни щодо. До сировини зазвичай відносять продукцію видобувної промисловості (руда, нафту, вугілля, пісок, щебінь) і сільськогосподарську (зерно, картопля, буряк), а до матеріалів – продукцію обробній промисловості (чорні і кольорові метали, цемент, борошно, прядиво).

Розрізняють:

1. Основні матеріали – це матеріали, які у натуральному вигляді входять до складу готового продукту, становлячи його матеріальну основу;

2. Допоміжні матеріали – це матеріали, які входять у склад готової продукції, лише сприяють її формуванню.

Паливо і енергія зі своєї економічній природі ставляться до допоміжним матеріалам, але з особливу значущість вирізняються на самостійну групу ресурсів. Розрізняють потенційні і реальні паливно-енергетичних ресурсів:

1. Потенційні паливно-енергетичних ресурсів – це обсяг запасів всіх видів палива й енергії, що має той чи інший економічний район, країна цілому;

2. Реальні паливно-енергетичних ресурсів у сенсі слова – це сукупність всіх видів енергії, які у економіці країни.

До основним напрямам раціонального використання сировинних і паливно-енергетичних ресурсів можна віднести:

1. Поліпшення структури паливного і паливно-енергетичного балансу;

2. Більше ретельну і якісну підготовку сировини для її безпосередньому використанню на промислових підприємствах;

3. Правильну організацію транспортування і збереження сировини й палива – недопущення втрат т зниження якості;

4. Комплексне використання сировини;

5.Химизацию виробництва;

6. Використання відходів виробництва;

7. Вторинне використання сировини й ін.

7. Короткий аналіз галузей машинобудування. Галузеві тенденції

 

У машинобудівному комплексі у листопаді 2009 року зазначено істотне поліпшення динаміки виробництва. У порівняні з листопадом 2008 року спад виробництва, у цілому в трьом машинобудівним галузям становив – 17.2% – це найкращий показник на попередні місяці 2009 року. Однак у найбільшою мірою таке поліпшення зумовлено чинником низькою бази.

Машинобудування стала однією з небагатьох галузей обробного сектора промисловості, у якій обсяги виробництва у листопаді 2009 року був поранений нижче, ніж у листопаді 2008 року. Якщо ж порівнювати результат з листопадом 2007 року, то спад виробництва цей період становить понад 25%.

Краща динаміка у листопаді 2009 року простежувалася у виробництві великого енергетичного устаткування, соціальній та виробництві побутової техніки й електроніки.

Випуск гідравлічних турбін збільшився проти листопадом 2008 року у 2 разу, виробництво пральних машин і телевізорів – на 20%. Причому обсяги виробництва телевізорів у листопаді 2009 року один найбільших протягом останніх двох років. Він був лише на 0.7% нижче, ніж у вересні 2008 року, коли обсяги виробництва телевізорів у Росії досяг трирічного максимуму. Зростання виробництва побутової техніки й електроніки відбувається стільки рахунок збільшення попиту насіння соняшнику, скільки з допомогою оптимістичних очікувань у виробників і торгових організацій, котрі почали заповнювати склади з думкою на швидке збільшення споживчого попиту.

Фінансове становище у транспортному машинобудуванні залишається найважчим серед усіх галузей промисловості.

>Сальдированний фінансових збитків до початку листопада 2009 року перевищував 60 млрд. крб. Це з низьким внутрішнім попитом продукції російського автомобілебудування, відсутністю доступу до позикового капіталу, великий простроченої заборгованістю.

За обсягом простроченої кредиторську заборгованість, як і за обсягом прострочений дебіторській заборгованості, транспортне машинобудування є серед всіх галузей обробного комплексу російської промисловості. У цьому істотна частка простроченої заборгованості посідає заборгованість по банківських кредитів, яка протягом року зросла удесятеро.



Список літератури

1. Грибов В.Д.,Грузинов В.П. Економіка підприємства: Підручник. – М.: Фінанси і статистика, 2006. – 336 з.: мул.

2. Миронов Авт.,Загородников С.В. Економіка галузі (машинобудування): Підручник. – М.: ФОРУМ:ИНФРА-М, 2005. – 320 з.

3. Сергєєв І.В. Економіка підприємства:Учеб. посібник. – 3-тє вид., перераб. ідоп. – М.: Фінанси і статистика, 2007. – 304 з.: мул.

4. Економіка підприємства: Підручник для вузів/В.Я.Горфинкель, О.М.Купряков, В.П.Прасолова та інших. – М.: Банки біржі,ЮНИТИ, 1996. – 576 з. мул.

5. КуликовЛ.М. Основи економічних знань: Навчальний посібник. – М.: Фінанси і статистика, 2000. – 272 з.: мул.

6.akm/rus/analyt/analyt/mashin.htm,

ЗАТ «Аналіз, Консультації і Маркетинг», аналітичний бюлетень «Галузі російської економіки: виробництво фінанси, цінних паперів», 18 січня 2010 р.


Схожі реферати:

Навігація