Реферати українською » Экономика » Теорія витрат та її використання у виробничих рішеннях


Реферат Теорія витрат та її використання у виробничих рішеннях

Страница 1 из 3 | Следующая страница

>БАЛТИЙСКАЯ ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ

>РЫБОПРОМЫСЛОВОГО ФЛОТИ

Кафедра «Економічною теорії та регіональної економіки»

Курсова робота

з дисципліни

«Економічна теорія»

на задану тему:

«Теорія витрат і її використання в виробничих рішеннях»

Виконала:

Студентка 2МРз

Калінінград

2005 р.


Зміст

Запровадження. 3

Запровадження. 3

1. Недоліки виробництва. 5

1.1 Види витрат. 5

1.2 Граничні витрати. 8

1.3 Закон убутній граничною віддачі. 12

2. Рівновага фірми в короткостроковому і довгостроковому періодах. 14

2.1 Рівновага фірми в короткостроковому періоді. 14

2.2 Рівновага фірми в довгостроковому періоді. 16

3. Дослідження витрат у виробничому процесі. 21

3.1 Прибуток. 21

3.2Максимизация прибутку. 22

3.3 Крапка беззбитковості. 24

Укладання. 28

Використана література: 30

Запровадження

Проблема витрат займає центральне місце у ринкової економіки, позаяк у залежність від них визначається конкурентне пропозицію над ринком. Маючи чітке уявлення про недоліки, можна знайти методи, з допомогою яких можна скоротити або зменшити витрати, а цим домогтися найбільшої віддачі ресурсів немає і матеріалів, устаткування й робочої сили в. Під витратами розуміються всі витрати, чи витрати, виробництва певного обсягу продукції. Звертаючись до енциклопедичним словником з економіки можна назвати загальне поняття витрат виробництва. Отже, витрати виробництва – це сукупність витрат коштів (сировини, матеріалів, палива, енергії, устаткування й ін.) й необхідність праці (праці, затрачуваного виробництва товару), що б, у що обходиться виробництво і реалізація своєї продукції даному підприємстві. У грошах вони є собівартість продукції, поточні витрати підприємства. Їх розмірами визначається мінімальна ціна товару, тоді як максимальна - попитом. Підприємство (компанія, фірма) прагне призначити за товар таку ціну, щоб він повністю покривала всі витрати з виробництва, розподілу і збуту, включаючи справедливу норму прибутку за докладені зусилля і діяти ризик. Недоліки – це буде непросто витрати, а витрати ресурсів, які взяли над ринком вартісну форму. Перевитратами називають грошовий вираз використання виробничих ресурсів, у результаті якого здійснюється виробництво і реалізація продукції.

Покупця на придбання товару над ринком цікавить, передусім, його корисність, продавця ж (виробника) витрати виробництва. Рівень витрат виробництва надає що б вплив на розмір прибутків і до можливості розширення виробництва, і навіть те що, чи залишиться фірма над ринком або вона буде змушена його залишити.

Є кілька підходів до розгляду витрат виробництва. У – перших, витрати провадження з позиції соціально-економічних відносин діляться на витрати нашого суспільства та витрати підприємства. З позиції суспільства до недоліків ставляться витрати всього живої і упредметненого праці, відбиті вартості готової продукції. Недоліки виробництва підприємства є результат відтворювального процесу відбивають грошові витрати підприємства на спожиті у виробництві засоби і виплату зарплати. У – других, існують економічний і бухгалтерський підходи до визначення витрат підприємства. При бухгалтерському підході витрати є фактичну витрату факторів виробництва виготовлення певної кількості продукції з цінами їх придбання. Недоліки підприємства у бухгалтерської і статистичної виступають на вигляді собівартості продукції. Економічне розуміння витрат виробництва полягає в факті рідкісності ресурсів немає і можливості їх альтернативного використання. Економічні витрати будь-якого ресурсу, обраного для товару, рівні від вартості при найкращому з усіх можливих варіантів використання.

Є різні підходи до процесу формування витрат. У цьому роботі розглядатимуться основні засади взаємозв'язку витрат виробництва та обсягу пропозиції, і навіть умови рівноваги фірми при ринкової структурі досконалої конкуренції.


1. Недоліки виробництва

 

1.1 Види витрат

 

Недоліки виробництва – це видатки придбання факторів виробництва (ресурсів – землі, праці, капіталу). У визначенні величини витрат виробництва проводиться різницю між бухгалтерськими витратами і економічними витратами.

Бухгалтерські витрати є грошові витрати фірми виробництва товару, що впливає на бухгалтерських рахунках. Бухгалтерські витрати не враховують положення з розподілом ресурсів у економіці, з одного боку, та можливостей кожної фірми вибрати собі оптимальний варіант ресурсів, з іншого. Тож визначення величини витрат виробництва використовується категорія економічних витрат.

Економічні витрати враховують, що:

· запаси ресурсів, доступні для залучення у виробництво, обмежені;

· кожному за виду ресурсів є кілька варіантів застосування.

Отже, нічого для будь-якого підприємства (фірми) використання будь-якого ресурсу у виробництві тієї чи іншої товару є наслідком вибору між кількома альтернативними варіантами.

Альтернативні витрати – це грошові витрати, пов'язані з упущеними можливостями найкращого використання ресурсів фірми. Суть економічного підходу виражена в концепції «витрат втрачених можливостей». Величина витрат втрачених можливостей – це грошова прибуток від найвигідного із усіх альтернативних способів використання ресурсів.

Структура витрат складається з явних і неявних витрат. Підприємство поруч із явними витратами (витратами матеріали, устаткування, робочої сили) існують неявні витрати (вартість витрачених ресурсів, є власністю фірми: оплата праці підприємця, відсоток на вкладений капітал).

Явні витрати (бухгалтерські) включають: ціна на сировину, напівфабрикатів, палива, амортизацію устаткування, зарплатню з усіма нарахуваннями із соціального страхуванню, адміністративні витрати.

>Неявние витрати (витрати втрачених можливостей) – це доходи, які б отримати за власні ресурси, якби їх надати за плату, встановлену ринком, іншим користувачем. Сюди можна включити відсоток на власний капітал, орендної плати за приміщення, плату за менеджерську роботу самого підприємця.

З погляду залежності величини витрат від обсягу продукції поділяють на постійні витрати й перемінні витрати.

Постійні витрати – це, що залишаються незмінними, яке було кількість готової продукції. До них належать плату оренду приміщення, видатки устаткування, оплату управлінського і адміністративного персоналові та т.п.


>Рис. 1.1 Постійні, перемінні і валові витрати фірми

>Q - обсяг продукції;

З – витрати;

>FC – постійні витрати;

VC - перемінні витрати;TC – валові витрати.

Змінні витрати змінюються у прямій залежності від обсягу виробництва. Вони з витратами купівлю сировини й робочої сили в. Динаміка змінних витрат нерівномірна (рис. 1.1.): починаючи від початку, зі зростанням виробництва вони спочатку ростуть нас дуже швидко; потім, принаймні подальшого збільшення обсяги виробництва, починає складатися чинник економії на масовому виробництві, і зростання змінних витрат стає повільнішим, ніж збільшення продукції. Але якщо набере чинності закон убутній продуктивності, перемінні витрати знову починають обганяти зростання виробництва.

Валові (загальні) витрати є суму постійних і змінних витрат при в кожному конкретному рівні виробництва.

>TC =FC + VC

Нерівномірний зміна валових витрат призводить до того, що змінюються зі зростанням обсягу виробництва та витрати на одиницю продукції, чи середні витрати.

Середні витрати рівні валовим недоліків, діленим на виробниче кількість товару:

>AC =TC/Q

Відповідно розраховуються середні постійні й середні перемінні витрати:

>AFC =FC/Q;AVC =VC/Q;ATC =AFC +AVC.    

Цей вид витрат має особливе значення розуміння ринкового рівноваги, оскільки підприємець прагнути їх мінімізувати. Спочатку середні витрати дуже високі. Це з тим, що великі постійні витрати розподіляються на незначний обсяг продукції. В міру зростання виробництва постійні витрати викликають дедалі більше одиниць продукції, і середні витрати швидко падають, сягаючи мінімуму у точці М (рис. 1.2.) В міру зростання обсягу виробництва основне впливом геть величину середніх витрат починають надавати не постійні, а перемінні витрати. Тому внаслідок закону убутній дохідності крива починає йти нагору.


 

>Рис. 1.2 Середні витрати фірми

Крива середніх витрат залежить від кривих середніх постійних витрат (>AFC) і середніх змінних витрат (>AVC). Постійні витрати залишаються незмінними протягом короткострокового періоду, тому зі збільшенням кількості вироблену продукцію величина середніх постійних витрат убуває.

Крива середніх витрат має значення для підприємця, оскільки це дозволяє визначити, у якому обсязі виробництва витрати на одиницю продукції будуть мінімальними.


1.2 Граничні витрати

Граничні витрати – це витрати, які додатково потрібні для однієї додаткової, понад певного обсягу, одиниці виробленої продукції.

Граничні і середні витрати тісно пов'язані:

>MC =TC/Q, а АС =ТС/Q, звідси МС =АС*Q;

Взаємна розташування кривих на графіці завжди підпорядковане певним закономірностям. Коли крива граничних витрат проходить нижче кривою середніх змінних витрат, остання має характерпонижающейся кривою, тому що ці витрати скорочуються.


>Рис. 1.3 Сімейство кривих витрат фірми в короткостроковому періоді:

>AFC – середні постійні витрати;

>AVC – середні перемінні витрати;

АТС- середні валові витрати;

МС – граничні витрати.

З часу перетину кривою граничних витрат і кривою змінних витрат (точка А) середні перемінні витрати починають зростати. Така сама закономірність існує для кривих граничних і середніх валових витрат: крива граничних витрат перетинає криву середніх валових витрат у точці зі своїми мінімальним значенням (точка Б).

Виробництво додаткової одиниці виробленої продукції, породжуючи додаткові витрати, з іншого боку, дає і додатковий прибуток, виручку від продажу. Розмір цього додаткового, тобто. граничного доходу є різницю між валовий виручкою від продажу одиниць продукції:MR = - . Можна виділити два випадку взаємозв'язку граничного прибутку і ціни:

· граничний дохід досконалого конкурента, що з ціною товару. При досконалої конкуренції будь-який продавець неспроможна спричинити усталену ринкову ціну шляхом продажу додаткової кількості товару;

· граничний дохід недосконалого конкурента. Він менше ціни, бо продажу додаткової кількості товару на недосконалому вітчизняному ринку припадає поступатися ціною.


а) б)

>Рис. 1.4 а) граничний дохід досконалого конкурента; б) недосконалого.

Лінія попиту досконалого конкурентаdd йде горизонтально, а недосконалого – похило (ціна падає). Відповідно його граничний дохідМR буде набагато меншою ціни РМ.

Поки граничний дохід збільшується швидше, ніж граничні витрати, прибуток підприємства зростає, і тому вона розширюватиме виробництво товарів. Коли граничні витрати перевищать граничний дохід, підприємство стане скорочувати виробництво. Оптимальний рівень дійдуть тоді, коли граничні витрати зрівняються із граничним доходом. Саме можна одержання прибутків.

 
Загальна прибуток, отримувана фірмою, може бути оцінена як різницю між валовий виручкою (>TR) і валовими витратами (МС). Натомість, валовий виторг обчислюється як твір кількості своєї продукції ціну (>TR =Q*Р), а валові витрати – твір кількості своєї продукції середні витрати (>TC =Q*AC). Якщо з'єднати дані про граничним недоліків і граничного прибутку з аналізом динаміки середніх витрат, не складно визначити обсяг одержуваної прибутку.


З

 

 ЗMCAC З МС

 АС

 

 М

 >Р2

 >Р1

 >С2 L

0Q1Q 0Q2Q

а) б)

З МС АС

в)

>C3 L

>Рис. 1.5 Прибули і збитки фірми над ринком досконалої конкуренції

 
>P3

М

0Q3Q

На рис. 1.5 представлені три можливих ринкових ситуації. Коли лінія граничного доходу лише стосується кривою середніх витрат (>Рис.1.5а), валовий виторг з точністю дорівнює валовим недоліків. Прибуток фірми буде нормальної, оскільки ціна її продукції дорівнює середнім недоліків.

Якщо лінія ціни, і граничного доходу розташовується вище кривою середніх витрат (рис.1.5б), то точці рівноваги М фірма одержуватимеквазиренту. При оптимальному обсязі виробництваQ2 середні витрати дорівнюватимутьС2, отже, валові витрати становитимуть площа прямокутника0С2LQ2. Валова виручка (прямокутник0Р2 МQ2 ) буде більше, і його площа заштрихованого прямокутникаС2Р2МL покаже нам загальну масу одержуваної надприбутки.

На рис.1.5в показано інша ситуація: середні витрати незалежно від обсязі виробництва перевищують ринкову ціну. І тут навіть за оптимальному обсязі виробництва (МС = Р) фірма зазнає збитків, хоча які й менше, аніж за інших обсягах виробництва (площа заштрихованого прямокутникаР3 С3LM мінімальна саме за обсязіQ3 ).

1.3 Закон убутній граничною віддачі

Основна закономірність, діюча для фірми в короткостроковому періоді – це зниження граничною віддачі чинника виробництва. Під граничною віддачею чинника виробництва розуміється додаткова віддача, викликана збільшенням витрат будь-якого виду ресурсів однією одиницю продукту. Показник граничною віддачі (граничного продукту) сам не дає уявлення про ефективність діяльності фірми: вона завжди у порівнянні з показниками (насамперед із показниками середньої віддачі чинника виробництва).

Суть закону зниження граничною віддачі (зменшення граничного продукту) ось у чому: розширення виробництва рахунок збільшення рівні використання лише одну (чи навіть кількох) із усіх видів використовуваних ресурсів допомагає зростанню ефективності підприємства лише до певної межі, потім ефективність починає падати. Цей межа є момент досягнення рівності двох показників – граничною і середній віддачі чинника виробництва. Перевищення середньої віддачі над граничною стане сигналом те, що ефективне розширення виробництва колишніми методами далі неможливо й потрібні зміни переважають у всіх використовуваних чинниках. Закон зниження граничною віддачі відбивається у динаміці вартісних показників виробництва використовується визначення умов мінімізації витрат виробництва.


2. Рівновага фірми в короткостроковому і довгостроковому періодах.

Тимчасові проміжки, протягом яких хоча б тільки чинник виробництва постійний, дістали назву короткострокових періодів у діяльності підприємства, а тимчасові проміжки, протягом яких усе чинники перемінні, - довгострокових періодів. Нетривалий і довгостроковий періоди означають різні умови у діяльності підприємства. Тому закономірності ефективності виробництва формулюються окремо кожного з них. Ці закономірності істотні для динаміки як фізичних обсягів випуску продукції, і вартісних характеристик виробництва.

2.1 Рівновага фірми в короткостроковому періоді

У короткостроковому періоді, коли змінюються основні фонди, а змінюються лише перемінні чинники (працю, сировину, матеріали), важливо зіставлення спільних цінностей і граничних витрат з доходом фірми. Через війну робляться висновки щодо оптимальному обсязі виробництва, про максимального прибутку і мінімальних збитках. Зокрема, фірмі доцільно займатися підприємницької діяльності, якщо загальний дохід яких перевищує загальні витрати, або якщо загальні витрати перевищують загальний дохід на величину меншу, ніж постійні витрати, чи, нарешті, коли продукту дорівнює середнім змінним недоліків. Фірма одержуватиме максимальну прибуток, коли загальний дохід яких перевищує загальні витрати на максимальний розмір. Збитки виявляться мінімальними в такому обсязі виробництва, коли загальні

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація