Реферати українською » Экономика » Теорія перехідної економіки: особливості та тенденції розвитку


Реферат Теорія перехідної економіки: особливості та тенденції розвитку

Страница 1 из 2 | Следующая страница

>Реферат

за курсом "Економічна теорія"

на тему: "Теорія перехідною економіки: особливості й розвитку"


1. Причини краху командно-адміністративної економіки

У XX в. протягом кількох десятиріч складують у Росії та інших країнах колишнього СРСР, соціальній та деяких країнах Східної Європи та Азії існувала командно-адміністративна система господарювання. Цю економічну систему було полягає в соціалістичної доктрині, яка передбачає, по-перше, викорінення нерівності, по-друге, — свідоме регулювання життя нашого суспільства та кожної людини окремо із боку якихось верховних органів суспільства.

>Командно-административная система — це такий форма організації економічної діяльності, коли він матеріальні ресурси перебувають у державній власності, а координація господарському житті відбувається шляхом централізованого директивного планування. Управління суспільством ввозяться основному адміністративними методами. До підприємств із єдиного центру доводять плани робіт, виконання своїх жорстко контролюється. Панує зрівняльний, позаекономічне розподіл матеріальних благ.

>Командно-административной системі притаманні такі характерні риси:

тотальне одержавлення народного господарства, що означає, що тільки держава є власником матеріальних ресурсів, і лише вона може приймати економічних рішень. Одержавлення господарському житті веде досверхмонополизации і деформованості структури економіки, затратному її характеру, до "нічийною" власності, відділенню працівника та умовами і результатів виробництва;

відсутність реальної системи товарних відносин: розвиненою системи банків, ринку праці, формальне основних категорій ринку, відсутність цінових індикаторів тощо. буд.;

соціальне утриманство — коли багато підприємств і члени суспільства, щодо справи, існують у вигляді перерозподілу прибуток від високоефективних до погано працюючим;

загальний дефіцит товарів та послуг, їх повсюдне раціонування;

пригніченою інфляція, і приховане безробіття;

закритість економіки стосовно західних країн.

Зазначені риси призвели до того, що у країнах із командної економікою згодом стають дедалі схожішими виявлятися і наростати негативні її наслідки: зниження ефективності виробництва; переважання екстенсивного розвитку; несприйнятливість економіки досягненням науково-технічного прогресу;диспропорциональность розвитку народного господарства; зрівняльний розподіл благ разом із привілеями окремих груп; підрив трудовий мотивації працівників та інших. Зокрема, радянська економіка до середини 80-х рр. зіткнулася з повним вичерпанням можливостей нарощування виробництва з допомогою додаткового залучення природних, трудових та інших ресурсів. На межі80-х-90-х рр. настає системну кризу й справи, зазнає краху радянської економіки.

Слід визнати ще й те що, що крах радянської моделі соціалізму з'явився багато в чому наслідком боротьби соціалістичної і капіталістичної систем на політичної арені. У остаточному підсумку назріла потреба глибоких реформ, початку сучасної ринкової системи.

Перехідна економіка — особливе статки у еволюції економіки, коли він функціонує під час переходу від однієї економічної системи в іншу. Тут відбуваються зміни всередині усталеної системи, а перехід від однієї системи організації господарства в іншу.

Особливості перехідною економіки виявляються насамперед у глобальності що відбуваються змін.Изменениям схильна все: відносини власності, спосіб розподілу ресурсів, мотивація, цілі й засоби економічного розвитку, ціннісні орієнтації населенні, економічні та соціальні інститути. Економічна структура перехідною економіки характеризуєтьсясегментарностью, тобто взаємним переплетенням і взаємним впливом різних сегментів. У одних домінують елементи вихідного рівня — планової системи, за іншими — кінцевої стадії — ринкової системи, по-третє — якийсь симбіоз елементів двох систем. Економічні процеси змінюються у бік посилення ринкових і послаблення адміністративно-командних елементів системи. Тому характерною рисою затяжного перехідного періоду, по-перше, є мінливість і нестійкість. Вони здаються настільки порушують стійкість системи, послаблюють її, що в результаті вона поступається місце інший економічної системі.

По-друге, для перехідною економіки характерно поява особливих перехідних економічних форм, зокрема, багатоукладності. Поруч із державним в перехідний час отримують розвитокмелкотоварний ічастнокапиталистический уклади. Прикладом недосконалості перехідних економічних форм у період може бути акціонерна форма власності. На початковому етапі вона лише зовні нагадує акціонерні товариства вриночно-развитих системах.Преобладающие тут закриті акціонерні товариства власне є різновидомноменклатурно-корпоративной власності.

Принаймні підвищення ступеня розвиненості перехідною економіки перехідні форми поступово починають дедалі більше відповідати економіці ринкового типу.

По-третє, перехідною економіці притаманний особливий характер протиріч. Це протиріччя нового і старого, елементів зародження і конаючої економіки, різних верств українського суспільства. Вирішення цих суперечностей у остаточному підсумку веде до зміни економічної системи.

Нарешті, по-четверте, — історичність перехідною економіки, тобто її минущий характер, що змінюється періодом зрілого розвитку економічної системи. Тривалість затяжного перехідного періоду залежить як та умовами перехідною економіки, і від особливостей регіону чи окремій країни.

Ряд змін затяжного перехідного періоду всім країн носить неминучий характері і постає як закономірності. Назвемо основні їх.

Лібералізація економічних відносин — скасування державній монополії на господарську діяльність, перехід до конкурентним ринкових відносин, формування цін основному відповідності зі попитом й пропозицією, освіту ринків факторів виробництва, розкріпачення підприємництва, створення рівних стартових можливостей для ділову активність економічних суб'єктів.

Інституційні перетворення — прийняття адекватного ринковим умовам господарського законодавства, змінює відносини власності шляхом приватизація, і формальні й неформальні умови господарську діяльність, виникнення нових від суб'єктів господарської діяльності (комерційних банків, товарні і фондові біржі, інвестиційні фонди й т. буд.).

Структурних змін — усунення диспропорцій до галузевого структурі народного господарства, розвиток виробництва, користується попитом на внутрішньому, а зовнішньому ринках.

Макроекономічна стабілізація — стримування інфляції; підтримку високого рівня зайнятості; збереження високих темпи зростання (щонайменше 5—7 % на рік); гарантування справедливого розподілу доходів населення і власності; створення необхідної інфраструктури; формування врівноваженого платіжного балансу за відповідного балансі із поточних платежів; досягнення збалансованості державного бюджету та взагалі т. буд.

Формування відповідної ринковому господарству системи соціального забезпечення населення — перехід від зрівняльного розподілу до адресної соціальної підтримці нужденних членів товариства; одночасно звільнення підприємств від виконання широких соціальних функцій.

Загальні дляПереходной економіки закономірності по-різному виявляється у різних умовах. Це необхідно враховувати в розробці програм реформування економічної системи в перехідний пе-ріод. Наприклад, лібералізація економічних відносин дозволяє позбутися дефіциту і неефективного одержавлення економіки. Разом про те становлення ліберальних ринкових інститутів є тільки засіб утвердження нових механізмів присвоєння та розподілу.

У остаточному підсумку у перехідній економіці має бути створена такі економічних відносин і механізми, які орієнтували б, усе господарські суб'єкти й не так на нарощування обсяги виробництва, скільки на підвищити рівень якості життя населення.

За період із реформування, з 90-х рр. уже минулого століття, наша економічна система фактично знайшла ринкову атрибутику й у сенсі вже є перехідною. Переважна більшість валового внутрішнього продукту виробляється у недержавному реальному секторі економіки. Росія отримала офіційного статусу країни з ринковою економікою. Слід визнати необоротність корінних економічних і полі-тичних змін і неспроможність повернення до соціалістичному минулому, у разі, у його колишньому вигляді.

Разом про те, мушу помітити, що функціонування ринкових інституцій у російської економіці ще відповідає вимогам до організації національного господарства.Институционально недосконала ринкової економіки вимагає свого реформування. Криза 1998 роки завершив становлення класичного "дикого ринку", поставивши як найбільш актуальну проблему завдання перекладу ринкових взаємин у цивілізоване русло.

У найбільш узагальненому вигляді той процес націлений: але в досягнення економічного зростання, високої конкурентоспроможності з урахуванням формування конкурентного середовища й структурної перебудови економіки; б) створення ефективної правової системи (насамперед у сфері забезпечення економічної свободи та захисту підприємницької діяльності); в) формування відкритої економіки.

Створення конкурентного середовища вимагає необхідних передумов. У тому числі виділимо: розосередження ринкової влади; розмаїття підприємницьких утворень; державну підтримку підприємництва; ефективна інформаційна забезпечення і доступність технологій; підготовка і перепідготовка кадрів, зміна вони мотиваційних орієнтирів убік психології ринкового типу.

Конкурентна середовище сприяє зміцненню конкурентоспроможності. Конкурентоспроможність — щодо нове поняття для російської дійсності, що означає здатність суб'єктів господарювання протистояти над ринком конкурентам своїми кращими і дешевими товарами і послугами всередині національної економіки та її межами. У рейтингу конкурентоспроможності 59 країн світу Росія займає поки 55-те місце. Серед російських підприємств 34% вважають для себе конкурентоспроможними на ринку країни і тільки 7 % — міжнародному ринку.

Формування ефективної ринкової економіки передбачає її структурну перебудову. Це сукупність заходів, вкладених у перерозподіл ресурсного потенціалу розвитку та якісного відновлення економічного зростання.Преобразовательние процеси покликані впливати одночасно сталася на кілька рівнів економіки: галузеву, регіональну, технологічну,организационно-управленческую, соціальну. Кінцевою метою структурної перебудови економіки — досягнення оптимальної структури, відповідної громадським потребам.

Світовий досвід успішних структурні зміни економіки доводить, що ключовим аспектом структурної перебудови є підтримка тих областей національної економіки, які можна носіями економічного зростання масштабі світового фінансового ринку. Провідні країни світу змінюють структуру виробництва та світового товарообороту, збільшуючи у ній частку більштехноемких і наукомістких виробів. Звідси необхідність непросто структурної перебудови під впливом ринкових процесів, а структурної адаптацію світовому господарству і формування дійових заходів підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств.

Структурна перебудова особливо необхідна Росії. Поки у країні переважають сировинні, представляють видобувну галузь. У найближчій перспективі можливості зростання обмежуватимуться з, передусім, застарілої матеріально-технічної бази в промисловості й низького рівня інвестицій. Невипадково нині у Росії в середньому у галузям сукупна продуктивність становить 25 % проти західні компанії, Енергоємність виробництва, у 4 разу вищу. Термін служби обладнання 2,5 разу перевищує нормативи, понад дві третини основних фондів застаріло.

Структурних змін у сучасній Росії потребують створення правової основи, яка орієнтована ефективну діяльність суб'єктів господарювання. У російському законодавстві є численні прогалини у нормативному регулюванні. Юридично недостатньо опрацьовано безліч законодавчих актів, тому часто суперечать одна одній. Серед основних напрямів вдосконалення правового забезпечення суб'єктів господарювання на етапі слід виділити: забезпечення єдиного правовим полем; розвиток системи правових норм; створення надійних механізмів їх реалізації законів.

Формування відкритої економіки, входження їх у світового господарства вимагає як від відмовитися від крайнього протекціонізму, і ефективної підтримки вітчизняних деяких галузей і виробництв всіх рівнях господарювання. Відкритість економіки постійно повиннасоизмеряться і з його інтересами вітчизняних товаровиробників.

Це однією з найважливіших функцій сучасного російської держави.

2. Зарубіжний досвід початку ринку

У процес постсоціалістичної трансформації залучені більш 20 держав колишнього СРСР, Східної Європи та Азії. У країнах Співдружності незалежних держав (СНД) перехід до ринків здійснювався з різних моделей — від "шокову терапію" до активного втручання у управління економічними процесами. Наприклад, Вірменії на початку 1990-х рр. всіляко заохочували зростання приватного сектору. З другого половини 90-х рр. наголос робиться на структурні зміни економіки, демонополізацію, розвиток ринку процес формування сучасного банківського сектора залежать. Створюються умови для припливу іноземного капіталу. У Білорусі особливу увагу приділяють регульованому переходу глечик, збереженню здійснення державного контролю з економіки. Україна має процес початку ринку не може високим питому вагу важкої промисловості.

Після розвалу СРСР порівняно благополучне становище виявилися деякі республіки Середню Азію. У структурі їх економік переважали сільське господарство й легкої промисловості, які порівняно з важкою промисловістю легше піддаються ринковому реформування.

Істотних б у ринкових перетвореннях домоглися країни Східної Європи, вступили на шлях ринкових реформ набагато раніше, аніж Росія. На початку 1990-х рр. більшість їх успішно що його лібералізацію економіки та платну приватизацію. Умови для реформ тут було загалом сприятливішими, ніж у нашій країні. У період адміністративно-командної системи в східноєвропейських країнах зберігалися елементи ринкової економіки у вигляді приватного сектору та приватного підприємництва. Структура народного господарства була збалансованої: була розвинена легка, харчова промисловість, а частка важкої промисловості була нижчою від, ніж у Росії. Підприємства військово-промислового комплексу не грали такої великої роль економіці. З іншого боку, порівняно швидкому формуванню основ ринкової системи, підвищенню "керованості" сприяли невеликі розміри східноєвропейських економік і приплив іноземних капіталів. Усе це істотно полегшило перехід до ринкової системи, зокрема проведення фінансову стабілізацію. У Польщі, Чехії, у Словаччині початку 90-х рр. була ефективно проведена "шокова терапія". Так було в Чехії через 2—3 року від початку реформ рівень інфляції знизився до 10% на рік.

Важливе місце у процесі трансформації Східної Європи займала приватизація, що із іншими соціально-економічними перетвореннями сприяла подоланню економічної кризи. У 1990-х рр. майже всі східноєвропейські країни, котрі пережили трансформаційний спад, увійшли до стадію економічного зростання.

Переходу від спаду до зростання у країнах сприяли:

а) швидке розширення "нової окремої сектора", тобто приватних фірм, створених у останні рік із "нуля", у легкій і харчової промисловості. Не вимагають великих капіталовкладень, орієнтовані переважно, на споживчий попит;

б) великий приплив іноземного капіталу. На підприємствах, побудованих іноземних компаній із високим технічної оснащеністю, швидко зростає виробництво;

в) санація банків та реструктуризація підприємств. Через війну банки позбулися "безнадійної" заборгованості із боку підприємств-боржників. Одночасно відбувалося об'єднання банків, вводилися суворіші норми регулювання банківську діяльність. Реструктуризація підприємств, була спрямовано широкий комплекс заходів для поліпшення підприємств: виділення зі складу підприємств життєздатних і нежиттєздатних структурних одиниць, приватизацію, звільнення частини працюючих, добір управляючих, пошук інвесторів, модернізацію устаткування та освоєння нова продукція, організацію маркетингу тощо. буд.;

р) селективна структурна політика: державну підтримку потенційно конкурентоспроможних підприємств.

У остаточному підсумку це дозволило значною мірою вирішити свої завдання фінансову стабілізацію, лібералізації та інституційних перетворень:

Суттєвий інтерес викликає досвід ринкових змін у Китаї. Цей процес відбувається там розпочався наприкінці 70-х рр. Під час розробки програм проведення реформ було вироблено принципи реалізації: е копіювати ж досвід інших країн, розраховувати здебільшого власні ресурси, зберегти соціалістичний соціально-економічний лад, проводити зміни поступово, комплексно, уникнути соціальних, політичних, психологічних потрясінь у суспільстві.

З огляду на, основна маса населення живе у селі,

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація