Реферати українською » Экономика » Ринок Як форма Функціонування товарного господарства


Реферат Ринок Як форма Функціонування товарного господарства

Страница 1 из 5 | Следующая страница

>МІНІСТЕРСТВООСІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

>ЧЕРКАСЬКИЙНАЦІОНАЛЬНИЙУНІВЕРСИТЕТ

>ІМЕНІ БОГДАНАХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Кафедраекономічноїтеорії

>Кваліфікаційна робота

>РИНОКЯК ФОРМАФУНКЦІОНУВАННЯТОВАРНОГОГОСПОДАРСТВА


Студентка 4 курсу,групи

>спеціальності 6.050100 –

>економічнатеорія

>Науковийкерівник

>Черкаси 2009


>ЗМІСТ

>ВСТУП

>РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНІАСПЕКТИРИНКУЯКФОРМИФУНКЦІОНУВАННЯТОВАРНОГОГОСПОДАРСТВА

>1.1.ПОНЯТТЯ ТАЕВОЛЮЦІЯРИНКУ

1.2. СТРУКТУРАРИНКУ ТАМЕХАНІЗМЙОГОДІЇ

>РОЗДІЛ 2.АНАЛІЗСТРУКТУРИРИНКУ УКРАЇНИ

2.1. МОДЕЛЬ ТАІНСТРУМЕНТАРІЙФІНАНСОВОГОРИНКУ УКРАЇНИ

2.2.РОЗВИТОКРИНКУПОСЛУГ УУКРАЇНІ

2.3.РИНОКІННОВАЦІЙ ТАНАУКОВО-ТЕХНІЧНИХРОЗРОБОК

>РОЗДІЛ 3.ПРОБЛЕМИ ТАПЕРСПЕКТИВИРОЗВИТКУРИНКУ УУКРАЇНІ

3.1.РИНОКЯКЗАСІБВІДРОДЖЕННЯЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

3.2.ІНВЕСТИЦІЙНИЙРИНОК:ПОЛІТИЧНАНЕСТАБІЛЬНІСТЬ

>ВИСНОВКИ

СПИСОКВИКОРИСТАНИХДЖЕРЕЛ


>ВСТУП

 

>Актуальність тими. >Системнатрансформація України в напряміефективноїсоціальноорієнтованоїринковоїекономікипов’язується,перш на, із переходом дотипової врозвинутихкраїнахсистемивзаємозв’язкувиробництва й потреб, вякійостанніреалізуються через своюплатоспроможну форму –попит.Подібнаспрямованістьекономічних реформпередбачаєвідмову відцентралізовано-плановоїмоделі,зорієнтованої, впершучергу, надосягнення необходимихобсягіввиробництва, а чи не на забезпеченняреальних потреб.

>Проголошення Українинезалежною Державоювідкрилореальніможливості переходуїї доринку.Подолання деструктивногототалітарно-адміністративного режиму,коріннаперебудоваекономічнихпроцесів шляхомздійсненнярадикальних реформ,спрямованих наринковутрансформацію всіх сфергосподарського життясуспільства –основні засадиекономічної тасоціальної політики української держави.

>Побудоварозвинутогоринковогогосподарства – процесдоситьскладний йтривалий. УрозвинутихкраїнахЗаходувінвідбувся якприродний,взаємопов’язаний ізекономічним йсоціальнимпрогресомсуспільства.

>Ринок —досягненнявсьоголюдства на всіхетапах йогорозвитку донайвищих формсуспільногопрогресу. >Ринковегосподарствоєсередовищем, ">атмосферою", у межах й іздопомогою яківідтворюються йпануютьвідносини йзв'язки товарноговиробництва.

>Ринок яксамодостатній,автоматичнодіючий, самерегульованиймеханізм—цеабстракція, котрадеякоюміроювідбиваєреалії XIX ст. сучасний жринок —це один ізфеноменів,якийзумовлюєскладну системугосподарювання, вякійтісновзаємодіютьринковізакономірності,численнірегулюючіінститути (>передусімдержавні) ймасовасвідомість.

>Питанняроліринку,економічнійсистемізнайшличільнемісце вдослідженняхнайвидатнішихекономістів якминулого, то йсучасності.Серед нихслід особливовідзначити роботи А.Сміта, Д.Рікардо,Дж.С.Мілля, До. Маркса, І.Фішера,Дж.М. Кейнса, М.Фрідмана, Л.Харріса таінших. Недивлячись тих, щоавтори належати дорізнихекономічнихшкіл,спільним для їхнідослідженьєвизнаннязначноїроліринку вдосягненнірівновагисукупногопопиту тасукупноїпропозиції.Окреміаспектифункціонуванняринкудосліджуються й в роботів такихавторів, як: М.М. Агарков,М.Ю. Алексєєв,Б.І.Альохін,B.C. Балабанов, В.В. Бочаров,О.Д. Василик, А.В.Гальчинський,М.А.Гольцберг, Р.Дефоссе,Л.А.Дробозіна, А.О.Задоя, М. Климович,Т.Т. Ковальчук, У.Мусатов, В.М.Родіонова, П. Шепель таінших.Більшістьнауковихпрацьцих таіншихдослідниківприсвяченааналізу окремихконкретнихсторінфункціонуванняринку,розробціметодології та методикианалізудіяльностіпідприємств.

Уконтекстівизначеннязавданьособливогозначеннянабуваютьпроблемифункціонуванняринку як основногомеханізмуфункціонування товарногогосподарства,відтвореннялюдини всукупностіїїфізичних,інтелектуальних тадуховнихякостей.Незбалансованістьринку приводити донеможливості оптимальноговикористання трудового,інноваційного йтворчогопотенціалуробочоїсили,викликаємакроекономічнунестабільність тасоціальнунапруженість.

Темакваліфікаційної роботиєдоситьактуальною як ізнаукової,навчальної так зпрактичної точкизору.Їїдослідженнядозволяє набутиґрунтовних знань вгалузіекономічноїтеорії,міжнароднихекономічнихвідносин,ознайомитися із тім яквідбуваєтьсярозвитокринковихвідносин,усвідомитиособливостірозвиткуосновнихвидівринків, тавиявитинаслідкивпливу нарозвитокринку.

>Зв’язок роботи ізнауковимипрограмами, планами, темами. Тема роботидоситьтіснопов’язана ізнауковими планами йпрограмамикафедриекономічноїтеорії таміжнародноїекономіки.Дослідження, щоздійснюється уційкваліфікаційнійроботізнаходиться уконтекстінауково-дослідної роботи,кафедриекономічноїтеорії таміжнародноїекономіки затемою: “>Соціально-економічнінаслідкиринковихперетворень впостсоціалістичнихкраїнах”.

Мета йзадачідослідження. Метадослідженняполягає уздійсненні комплексногополітико-економічногоаналізуринку якформифункціонування товарногогосподарства, йогоструктури.

Длядосягненняцієї метипершочерговезначеннямаєчіткевизначення іреалізація такихзавдань:

>визначитисутність, структуруринку;

>виділити тасистематизуватирізнівидиринків;

>розкритиособливостіфінансовогоринку;

>виявитипріоритетні напрямирозвиткуринкупослуг;

>проаналізуватисегментиринкуінновацій татехнологій;

>визначенняосновнихнапрямківвпливувзаємодіїсегментівринків намакроекономічнуситуацію.

Предмет йоб’єктдослідження. >Об’єктомдослідженняєринок як формафункціонування товарногогосподарства. Предметом роботиєособливостітоварно-грошовихвідносин, щовиникаютьміжпродавцем йпокупцем.

>Методологічніосновидослідження. Придослідженніданоїпроблеми було бвикористанотакізагальнонаукові таспецифічніметоди:діалектичногоматеріалізму,науковоїабстракції,економіко-статистичні, методпорівняння,аналізу й синтезу таін. Принаписанні роботи булиопрацьованітакіджерела:наукові з статтею,монографії,статистичнийщорічник.

>Практичнезначенняодержанихрезультатів >даногодослідженняполягає у боодержанірезультати,щодовпливуринку нарозвиток товарногогосподарства,функціонуваннярізнихвидівринків та їхні стан,можуть бутивикористані якдодатковийтеоретичнийматеріал дляпоглибленоговивчення тим ізекономічнихдисциплін,тіснопов’язаних ізрозвиткомринковихвідносин.

Структура таобсяг роботи. Структуракваліфікаційної роботиобумовленалогікоюдослідження.Вонаскладається ізвступу,основноїчастини, Якамістить трирозділи йсімпараграфів, з висновками, спискувикористанихджерел, 2таблиць, 3рисунків, 3 схем.


>РОЗДІЛ 1. >ТЕОРЕТИЧНІАСПЕКТИРИНКУЯКФОРМИФУНКЦІОНУВАННЯТОВАРНОГОГОСПОДАРСТВА

 

1.1 >ПОНЯТТЯ ТАЕВОЛЮЦІЯРИНКУ

Урезультатівиникненнясуспільногоподілу роботи,приватноївласності назасобивиробництва іекономічноговідокремленнятоваровиробниківсуспільневиробництвонабуваєтоварноїформи. Напевномуетапірозвитку (>капіталізм)цятоварна формастаєпануючою, атоварно-грошовівідносинипочинаютьопосередковувати практично усівідносинисуспільства.

>Можнасказати щоринокєнаслідкомподілу роботи, але йцеще далеко ще не все. Так,наприклад,першийподіл роботи впервіснійгромаді неспричинилопоявиринку,оскількиподібнийподіл мало сутовнутрішній характер,заснований навікових йполовихвідмінностях:чоловіка впервісномусуспільствійшли наполювання, ажінкизалишалися вбудинку,стежили за порядком,підтримуваливогонь,намагалисяорганізувати тодіщепримітивнезберіганняпродуктів іобмеженеземлеробськевиробництво, що дозволяло хочякось підгримуватиіснування увипадкуневдалогополювання чи колиполювати було бнеможливо.

>Такийподіл роботище невизначаєміновихвідносин.Поділ роботи якджерелообміну і причинапоявиринку в широкомузмісті цого словазнайшовсвоєзначенняпізніше, коли людивідкрили, щотварин можнаприручити іодержувати від них молоко ііншіпродукти, йпочавобробляти землю. Усіцеісторично привело сус-пільство доподілу племен наскотарські,мисливські,землеробські,з'явилосявиробництво, щопостійноперевищувалобезпосередніпотребилюдини, йвідбувсярозподілсуспільства накласи.

>Обмінздобуваєпевнийступіньрегулярності, коли,наприклад, тих,хтороблять молоко ім'ясо,віддаютьвівцю за зерно чи, якцекраще видно із понадпізнього приклада, колидомоткане полотно, щовироблялосяраніше впатріархальнихсім'ях, упевний моментпочинаєвироблятися вмістідеякимисоціальнимигрупами людей (>ремісниками), коли приподілісуспільства накласивідбуваєтьсяпевнадиференціація вспоживанні.

Вже тодіпочинаєтьсярозподіл нагалузі, апізніше - на той типвиробництва івиди продукту.Обмінспочатку носитивипадковий характер йвідбувається внайпростішійформіобміну товару товару.Потімобмінстає усє понадзвичним,відбувається усє более часто,породжуєгроші якпосередника приобміні. Аліщедовгий одну годину наісторіїлюдстваобмінтоварівзалишавсяще невизначальнимявищем.Доситьзгадатисередньовічні ярмарки, великийринокулаштовувався раз, два врік, а коломпанувалонатуральнегосподарство [17,63].

Уантичнічасихазяї малірабів, котріробилимаслинове олію і вино,призначене дляспоживання їхнігрецькими чиримськими панами.Крім того, рабіробиливзуття,тканини,товаризагальногокористування,продукти,призначені дляобміну,тобтотоваривироблялися дляспоживаннявузькогоправлячого класу, а чи не для широких народних мас.

Так якможливістьобміну Веде доподілу роботи, тоступіньостанньогозавжди виннаобмежуватися межамицієїможливостіобміну чи,інакшекажучи,розмірамиринку. Коліринокнезначний, ані неможе бутиспонуканняприсвятити собіцілкомякому-небудь одномузаняттю черезнеможливістьобміняти весьнадлишок продуктусвоєї роботи, щоперевищуєвласнеспоживання, напотрібнійомупродукти роботиінших людей.

>Водний транспорт для всіхвидів роботивідкриває более великийринок, ніж приіснуванні одноголише сухопутного транспорту,поділ роботи іудосконалювання будь-якого родупромислів природновводятьсявперше вприморськихмісцевостях й по берегахсудноплавнихрік, апотімціполіпшення черездовгий годинупроникають увнутрішнічастини країни.

При такихперевагах водного транспортупредставляєтьсяприродним, що Першіуспіхи ремесел йпромисловості малімісце там, девідкривався завісься світло длязбутупродуктів всіхвидів роботи.

Таким чином, у всіхцивілізованихнародівгроші стализагальнимзнаряддямторгівлі, задопомогоюякогопродаються ікупуються будь-якого родутовари чи жобмінюються одногоіншій.

Кожна людинабагата чибідназалежно від того, уякомуступені вонаможекористуватися предметаминеобхідності,зручності ізадоволення. Алі после того яквстановивсяподіл роботи,власноюпрацею людинаможедобуватилишедуженевеликучастинуцихпредметів:значнобільшучастину їхнівін виненодержувати від роботиінших людей; йвін якщобагатий чибіднийзалежно відкількостітієї роботи,якоювінможерозпоряджатися чи якувінможекупити.

Відчому в тихчасиісторичноще невиниклоніякогоекономічногонавчання: для цогоще недозрілинеобхідніісторичніумови.Навітьякщо в Аристотеля ми ізнаходимодеякінатяки натакепоняття, як товар,цеще невиходить, щоринок ставшизвичайнимявищем люди. Цеявище затверджується коли всередньовічнійгромадіз'являєтьсяміськийринок.Ринокз'являється тоді, коливільніремісникисередньовіччяпочинаютьробитипевнукількістьтоварів дляміськогоринку,основоюякогоєобмінтканинами, предметамипобуту і т.д. Алі ">часи пасма"тривалищестоліття,навіть принаявностіміськогоринку. як бі ті не було б, асередньовічнийринок багато вчомувідрізнявся відсучасного,наприклад тім, що товарвироблявся зазамовленням, чи, як ми сказали бсьогодні,панувавособливий видподілу роботи - позробленомупродукті [18,178].

>Швецькроївшкіру,убивавцвяхи,пришивавпідошву -загалом,робив усі,завершуючи свою роботуповністю, йвипускаввиріб у готовомувиді.Ремісник буввласникоммайстернею івласникомзробленогоїм продукту,тобто товару, щовінніс наринок.Міновівідносини цоготоварообігу чудововизначені Марксом:міняється один товар наіншій. При цьомутипітоварообігугрошівиступаютьлише якпосередник й лише увинятковихвипадках - яккапітал.Цей типобміну можнапредставитиформулою Т -Р -Т (товар -гроші - товар) [29,54].

Унашідніпромисловевиробництвовзуттяґрунтується на потоковомуметоді, колипрацівниквиконує однуоперацію чичастинуоперації, котрілише всукупностіведуть довипуску готовоговиробу.Сьогодніпрацівник неєвласникомвиробленого товару і тімбільше-засобіввиробництва. Поцій й багатоінших причинах залежністьокремоїлюдини у всіх йогожиттєвихумовах від ">ринку" усє понадзбільшується.

Приісторичномурозглядіпроцесустановленняринкувідразу видно, що реальнадійсність немаєнічогозагального ізформалістичнимподанням про двох людей, щороблятьобмін товарами: одна людинапропонуєгоріхи вобмін наінжир,відбуваєтьсябезгрошоваугода, й з цогонібиторозвивається процесобмінувзагалі.Подібніречі немаютьнічогозагального і ізабстрактнимподанням пропродавця іпокупця, щодіють нарівних качанах йрозглядаються якабстрактніодиниці.Навіть такимспрощенихгіпотезах вартовиходити із реальногоположення промов.Загальновідомо, що ізрозвиткомринкуобмінздобуваєзагальний характер, й при цьому якпосередниквиступаютьгроші.

Упроцесістановлення ірозвиткутоварно-грошовихвідносинформуєтьсятакийнайважливіший їхньогоелемент, якринок. Тому заподійвиникненнятоварно-грошовихвідносинрозкривають й заподійвиникнення товарногообігу іринку.Водночасринок (якокремийелемент) —цескладнеутворення,вінмає своювласну структуру, для йогофункціонування ірозвиткунеобхідніспецифічніумови. З годинивиникненняринкурізнінапрями та школиекономічної думи неоднозначнотлумачили йогосутність.

>Ринок як одна ізкатегорій товарноговиробництва упроцесіеволюціїзазнавістотнихкількісно-якіснихзмін, що були непозначитися на йоговизначенні удвічістоліття. Упрацях А.Сміта й Д.Рікардотермін «>ринок» ненабувчіткогополітекономічноговизначення,оскільки йоговідносили дозовнішніх,поверховихявищринковоїекономіки, а томувикористовувалипереважно для характеристикиринковогопопиту [30,67].

>Першуспробудатинауковевизначенняринкузробивфранцузькийекономіст Про.Курно. На його думку,цейтермінпозначає «>будь-який район, наякомувзаємовідносинипокупців йпродавціввільні, томуціни на самі і тих самтоваримаютьтенденцію легко ішвидковирівнюватися».Англійськийекономіст А. Маршаллстверджував, що «>чимдосконалішийринок, тімсильнішоюєтенденція доти,щоб у всіх його пунктах до одного й тієїсамий годину платили за і ту самурічоднаковуціну». Упідручнику «>Економікс»ринокрозглядається як «>інститут чимеханізм,якийзводитьпокупців (>представниківпопиту) йпродавців (>постачальників) окремихтоварів йпослуг».Американськийекономіст П.Хейнестверджував, що «>ринок —ценабірвзаємозв'язків, чи процесконкурентнихторгів».Наведенівизначенняоб'єднує ті, що усі смердотівиходять зтлумаченнязахідниминауковцями предметаекономічної науки,тобто безакцентуванняуваги навивченнівиробничих чиекономічнихвідносин.Крім того і неслідобмежуватириноклишесферою товарногообміну,оскількиринокпередбачаєгрошовийобіг, у томучисліринокціннихпаперів [30,69].

Усучаснійполітичнійекономіївідповідно до предметацієї науки напередній план привизначеннісутностіринкувиходить система чипевнасукупністьекономічнихвідносин, атакожробитьсяспробапов'язати його ізпевнимифункціями (>формуванняпопиту іпропозиції таціни натовари).Крім того,необхідноз'ясуватиосновнісуб'єктиринку,міжякимивиникають йрозвиваютьсятаківідносини.

У однихвизначеннях такимисуб'єктаминазиваютьсукупністьпокупців, в інших —виробників йспоживачів,продавців йпокупців, утретіх —домашнігосподарства,підприємців й уряд, учетвертих —господарюючихсуб'єктів. Зпогляду принципуісторизмусуб'єктамиринкунайдоцільнішеназиватидомашнігосподарства (у томучислі окремихіндивідів),різнітипифірм йорганізацій (>насампередкрупнікорпорації) та державу (у томучислінаднаціональніоргани).

сучаснийринок —певнасукупністьекономічнихвідносинміждомашнімигосподарствами,різними типамифірм таорганізацій (>насампередкрупнимикомпаніями) й Державою (у томучислінаднаціональними органами) із приводукупівлітоварів йпослугу сферіобігу тамеханізм забезпечення цогопроцесувідповідно до законів товарноговиробництва й копійчаногообігу.Основніознакисучасногоринкузображені насхемі 1.1.


Схема 1.1.Характерніознакисучасногоринку [33,165]

>Щобдатикомплексне (чисистемне)визначеннясутностіринку,необхідноз'ясувати йогофункції.

>Основнимифункціямиринкує [40,254]:

1.Ціноутворюючафункція,тобтоостаточневизначеннявартостітоварів йпослуг та їхньогореалізація,перетворення продукту роботи товару.

2.Відтворювальнафункція – забезпеченнябезперервностіпроцесусуспільноговідтворення (>зокрема зв'язкуміжвиробництвом йспоживанням),формуванняцілісної національноїекономічноїсистеми таїї зв'язку ізіншиминаціональнимиекономіками вмасштабісвітовогоринку. Здопомогоюцієїфункціїздійснюється оборотсукупногосуспільного продукту та йогоскладовихчастин.

3.Спонукаючафункція, сутьякоїполягає вспонуканнівиробниківтоварів йпослугзнижуватиіндивідуальнівитрати порівняно зсуспільнонеобхідними,підвищеннясуспільноїкорисностітоварів йпослуг, їхніякості таспоживчихвластивостей.

4.Регулюючафункція –регулюючийвплив наекономікузагалом, напропорціїміжрізними сферами тагалузямиекономіки,приведення увідповідністьплатоспроможногопопиту іпропозиції,нагромадження іспоживання таіншихпропорцій.Внаслідок цогоринок незнаєдефіциту, товарного голоду таіншихнегативнихявищ,властивихкомандно-адмістративнійсистемі.

5.Контролюючафункція –сприяння контролюспоживачів завиробництвом,вирівнюванняцін.

6.Функціяпосиленняконкуренціїміжвиробникамитоварів йпослуг умежах окремихкраїн йсвітовогогосподарства.

7.Функціясанації,тобтоочищенняекономічноїсистеми віднеефективних йнежиттєздатнихпідприємств черезмеханізмконкуренції. Цеунеможливлює чизначнопослаблюєвиробництво зазарадивиробництва, аотжевитратний характерекономіки.

8.Інформаційнафункція –постійнанаявність такихринковихсигналів, якціни, ставки за кредит тощо, іздопомогою яких, можна оперативновноситизміни упланигосподарськоїдіяльності.

Таким чином,ринокслідрозглядати якпевнусукупністьекономічнихвідносинміжрізнимисуб'єктами, девідбуваютьсяостаточневизнання івизначення їхньоговартості тареалізація,завдякичомупосилюєтьсяконкуренціяміжтоваровиробниками зазниженнявитратвиробництва іпідвищеннясуспільноїкорисностітоварів,поліпшуєтьсяпропорційністьрозвитку народногогосподарства,забезпечуєтьсябезперервністьсуспільноговідтворення іформуванняцілісноїекономічноїсистеми, атакожздійснюютьсяопосередкований контрольспоживачів завиробництвом тасанаціяекономічноїсистеми віднеефективнихпідприємств. Цепозитивніфункціїринку, котріпоєднуються ізпевноюсукупністю йогонегативнихаспектів.

Дляефективногофункціонування такогоринкунеобхіднівідповідніумови [27,245]:

1.Реальнийплюралізм формвласності та формгосподарювання.Якщовиходити іздосвідурозвинутихкраїнЗаходу, то тут для забезпечення такогоплюралізмуповиннііснуватиіндивідуальнаприватнавласність (>заснована як навласній, то й начужій роботи),колективнавласність (уформіакціонернихкомпаній,кооперативів,власностітрудовихколективів тощо),державнавласність,муніципальнавласність,змішана формавласності якнаслідокрізнихкомбінаційназваних форм.

2.Здатністьсуб'єктівпідприємницькоїдіяльностівпливати нарівеньцін.Наявність такоговпливу, щопередбачаєіснуваннямонополій (у томучисліолігополій якколективнихмонополій),знижуєефективністьфункціонуванняринку.

3.Розвинутеантимонопольнезаконодавство танаявністьдостатніхмеханізмів йогореалізації. Цепевноюміроюпослаблюємонополістичнітенденції векономіці ісприяєефективномуфункціонуваннюсучасногоринку.

4. Добрерозвинута системаекономічного таадміністративногорегулюванняекономіки Державою (запереважанняекономічнихметодів). Цестворюєпередумови дляіснуваннярегульованогоринку.

5.Наявність йдоступністьвсебічноїінформації проринок,розвинутамаркетингова діяльність.

6.Конкурентнаборотьбаміжрізнимисуб'єктамипідприємницькоїдіяльності.Кількість їхнього увиробництвіоднотипноїпродукції виннастановити более як 7—8,оскільки 1—2суб'єкти —цемонополія, а 3—5 —олігополія.

7.Розвинутий йрозгалужений комплексоб'єктіввласності, котріможуть статіоб'єктомкупівлі-продажу (>засобивиробництва, у томучислі земля,робоча сила,інтелектуальнавласність уформіпатентів,ліцензій тощо,послуги,різнівидиціннихпаперів —акцій,облігацій,сертифікатів тощо,гроші,нерухомість,предметиспоживання таін.).

8.Наявністьринковоїінфраструктури.Тобто комплексуінститутів,підприємств, служб таустанов, котрізабезпечуютьобслуговуванняринку,купівлю-продажрізнихоб'єктіввласності.

Упевнійсукупностіекономічнихвідносин, якоївиражаєкатегорія «>ринок»,ключову рольвідіграютьвідносинивласності. То впроцесікупівлі-продажутоварів йпослугздійснюються їхньогопривласнення івідчуження,створюютьсяпередумовипривласненнячужоїнеоплаченої роботи (>якщойдеться прокупівлю-продажробочоїсили навідповіднійбіржі); нафондовійбіржітаківідносиниреалізуються через діяльністьпосередників-лідерів тощо (>внаслідокпривласненнязасновницькогоприбутку,випускуціннихпаперівінвестиційнимикомпаніями таіншими методами).

У нашомубуденномужиттіучасники (>суб’єкти )ринковихвідносин, як правило,асоціюються ізпокупцями іпродавцями, котріпротистоять якторговельних заставах (магазин,підприємствогромадськогохарчування) чи набазарі.Такеуявлення просуб'єктиринку невипадкове.Йонопородженезагальнимобмеженнямрозумінняринку. Мова процейшлавище. Направду,враховуючи, щотоварно-грошовівідносини вринковійекономіціопосередковуютьусівідносинисуспільства,суб'єктамиринку практичностають усіучасникисуспільноговиробництва. Див. схему 1.2.

Схема 2.1.Суб’єктиринку [29,145]


Широкетрактуванняринку,наведеневище,свідчить про ті, щооб'єктамиринковихвідносин усучаснійекономіцістаютьусірезультатисуспільноїдіяльності.Тобто, нимиможуть бутиматеріальніпродукти роботи (>засобивиробництва,предметиспоживання,послуги,житло тощо);інтелектуальніпродукти роботи (>інформація,наукові ідеї);робоча сила;цінніпапери (>акції,облігації);валюта,позичковікапітали й т. буд. Див схему 2.3.

>Рис. 2.3.Об’єктиринку [29,146]

Отже,важливимчинникомформування ірозвиткуринку якформифункціонування товарногогосподарства бувміжнароднийподіл роботи, але всучасномуетапіє процесінформатизації та глобалізаціюекономіки. Сутьглобалізаційногопроцесуполягає унакопиченніструктурнихзрушень йподальшогоформуванняцілісногосвітовогогосподарства, якубазується нановітніхінформаційнихтехнологіях йвсеохоплюючоїтранснаціоналізаціїпроцесіввиробництва іобміну.Глобалізаціяхарактеризуєтьсяруйнуваннямнаціональнихкордонів,закладанням фундаменту нового, глобальногосуспільства.Розвитоксвітовоїглобальноїмережі «>Інтернет» таінформаційнихтехнологій,інтернаціоналізаціявалютнихринків,розвитокміждержавнихтранспортнихмереж,динамічнийрозвитокміжнародногоринкумобільного зв'язку - усєцевідіграєключову роль удіяльностіінфраструктурнихелементів.

Ос-кільки вринковівідносинивступаютьрізнісуб’єкти, а досфериобмінунадходятьрізноманітнітовари іпослуги, то странеформуєтьсядоситьскладнаринкова структура, котравключаєнайрізноманітнішівидиринків.


1.>2СТРУКТУРАРИНКУ ТАМЕХАНІЗМЙОГОДІЇ

Структуруринкурозглядають ізрізнихточокзору, щопов’язано зскладністюцієїсистемигосподарськихвідносин, котрістосуютьсяусього комплексуекономічних,політичних,соціальних,правових,моральних таіншихаспектівжиттєдіяльностілюдини йсуспільства.

>Розрізняютьтакіструктурніознакикласифікаціїринків [5,50]:

із точкизоруекономічногопризначенняоб’єктівринковихвідносин;

із точкизорутериторіальногопідходу;

із точкизоруконкретнихвидів характеристиктоварів йпослуг.

>Пізнанняринку якекономічноїкатегоріїнеможливо безглибокогоаналізу йогоструктури,тобтоелементів, із яківінскладається, й котрівзаємодіютьміж собою. Для цогослід зверникритерії, заяким можнарозмежуватиелементиринку. Такихкритеріївможе бутикілька,оскількиринокєскладним йбагатоманітнимутвореннямекономічного життя.

>Найбільшпоширенимєрозглядструктуриринку із точкизоруекономічногопризначенняоб’єктівринковихвідносин:ринокпредметівспоживання тапослуг;засобіввиробництва;науково-технічнихрозробок таінформації;фінансовий,валютний,праці(робочоїсили).

>Кожний ізназванихринківдужерізноманітний й на свійчергуподіляється на ринкивзуття, косметики,швейнихвиробів,молочних,хлібних,м’ясних,рибнихтоварів, щоіснуютьвсерединіринкупредметівспоживання.Ринки машин,верстатів,нафтопродуктів,металу,вугілляорганічновходять у складринкузасобіввиробництва.Ринкиакцій,кредитнихресурсівєскладовимифінансовогоринку.Існує йтакийкритерійрозмежуванняринку, якступіньзрілостіринковихвідносин :розвиненийринок,ринок, щоформується, ринки ізрізнимступенемобмежуванняконкуренції.

>Ринок можнахарактеризувативідповідно дочинногозаконодавства яклегальний йнелегальний.

Структураринкуможе бути охарактеризована заадміністративно-територіальноюознакою:місцевийринок, окремихтериторій,регіонів, країни,риноккоаліційрізнихкраїн,світовийринок.

>Регіональні ринкипоєднаніміж собою йвзаємодіють якпевнийорганічниймеханізм.Саме цьомупорушення убудь-якійланцівідразупередаютьсярештіланок черезціни,попит,пропозицію,конкуренцію. Цеозначає, щоринок Єдиний, акожний йогоелемент –невід’ємнаскладова.

>Розвитокринковихвідносиндолаєтериторіальніперепони,ліквідовуєекономічний сепаратизм, Ведеврешті-решт доінтеграціїнаціональногоринку усвітовий.

>Своїфізіологічні тасоціальніпотреби людиназадовольняє наринкупредметівспоживання.Вінбезпосередньовідображаєвиробництво йспоживання,попит йпропозиціютоварів.Матеріальне йнематеріальневиробництвомає бути адекватнимплатоспроможномупопиту населення.Якщоцієїрівноваги немає, те всуспільствінастає дисбаланс: невистачаєпевноїгрупитоварівспоживання, із одного боці, йперевиробництво – ізіншого.Ринок черезконкуренцію,ціни,прибуток, переливкапіталу таінші йогомеханізмивпливає навиробництво,змінюючи його структуру,ліквідує тім самимдиспропорції векономіці та у сферіобігу. Таквідновлюєтьсярівновагаміжплатоспроможнимпопитом населення тапропозицієютоварів йпослуг.

Для Українихарактернимєдефіцитбагатьохтоварів, щозабезпечуєвиробнику йпродавцюмонопольне становище,надаючиможливістьвстановлюватизавищеніціни,протидіятиформуваннюринковихвідносин. Неподолавшицієїсуперечності,збудуватиринок невдається. Напрактиціцезумовитьіснуваннязаконних йнезаконних формнеринковогорозподілу, щопризводитиме як дозрівнялівки, то й дозбагачення всіх,хтомає доступ допредметівспоживання тапослуг. Ащобвиробитивідповіднийантидефіцитниймеханізм,важливо знаті заподій, щовідтворюютьтоварний голод у стране.

>Головною причиною такого стануєструктурнестворенняекономіки України. Завлучнимвиразом одного ізекономістів, вонєсамоїдською,тобтовиробництвовідбувається зазарадивиробництва.Частказасобіввиробництва усукупномупродукті країнистановить64%,апредметівспоживання – 36%.Особливовеликіструктурніперекоси упромисловості, девиробництвопредметівспоживання (група “Б” )становитьлише30%,арешта –засобивиробництва (група “>А”).Вихідполягає до того,щобзмінити структурувиробництва,збільшитичасткугалузей, щовиробляютьпредметиспоживання :легку,харчову,м’ясо-молочнупромисловість,іншісфери, в яківиробляютьсятоварицієїгрупи [21,35].

>Насиченняринкуспоживаннязалежить відперебудовиагропромислового комплексу,докорінноїзмінивідносинміжсільськимгосподарством тапромисловістю,іншимигалузями.Третина й понадвирощеноїпродукції ланів та фермвтрачається черезнизькийрозвитокпереробноїпромисловості, нестачухолодильників,іншихзасобівзберіганняпродукції.Великівтратипродукції притранспортуванні. Отже,слід болеешвидкими темпамирозвиватигалузіпереробноїпродукції,інфраструктуру, щосприятимезберіганнюпродукції,поліпшеннюїїякості й якнаслідок –насиченості неюринку.

Десятки років селоєспецифічним донором длярозвиткумашинобудування,воєнного комплексу,будівництва,видобувнихгалузей.Ціни накомбайни,трактори,мінеральнідобрива,пальнезростаютьнабагатошвидше, ніж напродукцію аграрного сектора.Якщо неподолатиподібніперекоси,ринок не викличедостатньоїкількостіпродукціїцієїсфери.Можестатисянавіть, щотоваровиробникиперейдуть до натуральногообміну.

>Перепоною на шляхустворенняповноцінногоринкуспоживання нанинішньомуетапірозвиткуємонополія державноїторгівлі, якоїслідподолати. Цевідбувається зарахуноквідтворенняприватних,кооперативних таіншихпідприємствторгівлі, котріформуютьреальнеринковесередовище, дедієконкуренція.

>Важлива роль устворенніспоживчогоринкумаєналежатидержаві. Цепроведеннягнучкої таефективноїінвестиційної політикищодоструктурноїперебудови народногогосподарства,кредитної,податкової політики вгалузях, щовиробляютьтовари народногоспоживання,зовнішньоекономічної політики іззалученняміноземнихінвесторів угалузі, щопоставляютьпродукцію нариноктоварівспоживання. Держава виннастимулюватиділовуактивність усоціальнозначущихгалузях.

>Ринокзасобіввиробництва. Свободаекономічноїдіяльностігосподарюючихсуб’єктів,їхнясамостійністьзалежать відзабезпеченостізасобамивиробництва,можливостівільноїреалізаціїпродукції,встановлення нанеїцін,укладаннядоговорів.Підприємництвоіснуєлише тоді, коликожнаюридична чифізична особамаєможливістьвільнопридбатибудь-якізасобивиробництва. Длядосягненняцієї мети у нашій странемаютьвідбутисядокорінніперетворення йякомогашвидшийперехід довільноїторгівлізасобамивиробництва, де бїїсуб’єктами булирізнівласники. Це йє шляхпобудовивідповідногоринку,оскільки якщоподоланийадміністративниймонополізм,якийбезроздільнопанував ми увиглядіматеріально-технічного забезпечення й перебувши собоюкоманднийрозподілресурсівцентралізовановстановленими фондами, щоґрунтувався назакріпленнівиробників йспоживачів один до одного.Такийрозподілпризводив доти, щопідприємствоотримувало не ті, щойомупотрібно, інші ж, щодадуть.Фондування –це свого роду “>карткова схема” дляпідприємств, Яка бувнароджена вумовахдефіциту й, на свійчергу,породжувалаштучнийдефіцит ймарнотратство.Розподільчийспосібвикористанняресурсівштовхав підприємства нанагромадженнязапасів, котрі можна було бобміняти напотрібніресурси чи матір про коженвипадок [19,63].

>Реальнийринокнеможливий безрозвиненоїторгівлізасобамивиробництва.Саметоргівлі, а чи нерозподілу.Лише вонсприятимепевнійзаінтересованостіпідприємств уефективномувикористанніматеріально –технічнихресурсів,примуситьвивчати тапрогнозуватипопит,динамічноперебудувативиробництво ізурахуваннямзамовленьспоживачів,прийматиоперативнісамостійнірішення призмінікон’юнктури.Ринокзасобіввиробництва, як йбудь-якийтоварнийринок,передбачаєекономічну йюридичну відповідальність завиконанняконтрактів та поставок.Порушення їхньогопризводить довтратиприбутку, бо йбанкрутства.Демонополізація цого сектораекономіки,відтворення вньомурозвиненого конкурентногосередовищавідбуваються черезрозвитокрізноманітних формвласності у всіхгалузяхекономіки, у томучислі і тихий, щовиробляють йреалізуютьзасобивиробництва.

>Формуванняповноцінногоринкузасобіввиробництвапередбачаєстворення такого йогоінституту, яктоварнабіржа, деукладаютьконтрактиміжвиробниками йспоживачами,забезпечуєтьсяспіввідношенняцінпопиту йпропозиції.

>Ринокнауково-технічнихрозробок таінформації.Цей секторринкового народногогосподарстваобслуговує усісферилюдськоїдіяльності. Безвпровадженняновітніхдосягнень науки йтехніки увиробництво не можнапримножитинаціональногобагатства України, підвищитидобробутїїгромадян, забезпечитиїхнєдуховне таінтелектуальнезростання.Цимвизначаєтьсямісцеринкунауково-технічнихрозробок таінформації усуспільно-економічномужитті.Протезначнийнауково-технічнийпотенціал у нашій страневикористовуєтьсявкрайнезадовільно. Навинаходи,перспективні розробки,науковуінформаціюмайже немаєпопиту.Кількістьпідприємств, девикористовувавсяхоча б одинвинахід,швидкозменшується,внаслідок чогоневикористанимизалишаються понад 80відсотківвинаходів,створених йзареєстрованихпротягом 1985-1991 рр.Зменшенняобсягівзастосуваннядосягнень науки йтехнікипризводить доконсерваціїтехнічноївідсталості народногогосподарства України іззастарілимитехнологіями,вкрайспрацьованимиосновнимивиробничими фондами,порушеноюекологією,важкими танебезпечними для таких людейумовами роботи [20,39].

>Причини такого станукриються до того, щонауково-технічні розробкиздійснювалися наоснові бюджетногофінансування й на основі передавалися, а чи непродавалисяспоживачам. Останні не лише не несливідповідальностізіїхнєвикористання, а чи не булизацікавлені увикористанні їхнього,оскількиконкуренції не було б, й смердоті моглилишитисьдотації, Якавиплачувалась із бюджету так, як працюєпідприємство. З такоюекономікоюринокнесумісний.Вона,скоріше, як “>королівствокривихдзеркал”,відбиває усе вспотвореномувигляді.

Уумовахринкудокоріннозмінюється ставлення донауково-технічногопрогресу.Кожнепідприємство,щобвижити вумовахжорстокоїконкуренції,маєпідвищуватиефективністьвиробництва, аотже, йзапроваджуватиновутехніку,технологію, ноу-хау, щоробить їхні предметамикупівлі-продажу. Цепримушуєнауковців,винахідників, всіх,хтозаймаєтьсярозробкоютехніки,технології,удосконалювати таінтенсифікувати свою роботу,шукатиновінауково-технічнірішення,забезпечуватиїхнюконкурентноздатність.

>Формуванняринкунауково-технічнихрозробок таінформаціїпередбачаєпереведенняустанов, щозаймаютьсяцієюдіяльністю, накомерційнізасади;створеннятимчасовихнауково-технічнихколективів,центрівпоширенняновоїтехнології та передовогодосвіду;розвиткуінформаційного забезпечення. При цьомузазначимо, що усіціформи вумовахринковихвідносинмають бутиефективними,інакшезацікавленостізамовника не якщо.

>Введеннясправжніхринковихвідносин уцій сферідіяльностівимагає години й безпідтримки тарегулювання із боці держави невідбудеться.Єнапряминауково-технічнихрозробок, котрі нечистеринковими,наприкладфундаментальнідослідження,пізнання вгалузіісторії, культури.Вонимаютьфінансувати із державного бюджету.Відомо, щонавітьрозвинені країни недозволяютьсобіпроводитинауково-дослідні тапроектно-конструкторські роботи ізусього спектрунауково-технічнихдисциплін,оскількиреалізаціявеликомасштабнихпрограмвимагаєзначнихресурсів.Виходячи ізтієїситуації, вякійзнаходитьсяекономіка України, колиможливостівиділенняфінансових йматеріально-технічнихресурсіввкрайобмежені,науково-технічна політика держави винна матірселективний характер,будуватися наобґрунтованійстратегіївибору тареалізаціїпріоритетів.Вонимають бутипов’язані ізпершочерговимиструктурнимизмінами векономіці татими, щоздатні статіконкурентними назовнішньомуринку.

>Фінансовийринок –цеспецифічна сфераекономічнихвідносин, девідбуваєтьсякупівля – продажівфінансовихресурсів.Вона характерналише длярозвиненоїринковоїекономіки йвключає:риноккапіталів(інвестиційнийринок),риноккредитів,ринокціннихпаперів.Такийринокформується наосновікоштівпідприємств,організацій й населення іобслуговує оборотплатіжнихкоштів,кредитів таціннихпаперів. Урозвиненому конкурентногосередовищівінстворюєгнучкиймеханізммобілізації таперерозподілувільнихкоштів для забезпеченняфінансуваннявитратпідприємствіорганізацій,істотногорозширенняможливостейвишукування необходимихфінансовихресурсів длявиробничого йсоціальногорозвитку [50,245].

>Риноккапіталів (>інвестиційнийринок)здійснюєінвестиції,тобтовкладення увиробничу йневиробничусфериекономіки,забезпечуючизагальнийрозвиток їхнього.

>Джереломінвестиційногокапіталу до 70-х років у нашій стране бувдержавний бюджет. З 70-х роківпідприємствамнаданапевнаможливістьсамостійноздійснюватичастинуінвестицій.Протечастка їхні бувмалою, що не давалозмогипідприємствам бутинезалежними вінвестиційнійдіяльності.Більше того,купитизасобивиробництва прицентралізованомуматеріально –технічному забезпеченню було бнеможливо. Усіцевиключаломожливістьіснуванняінвестиційногоринку.Останнійстаєреальністюлише за умів, колигосподарюючісуб’єктимаютьвласнікошти націцілі. Отже,джерелом їхнієприбуток відгосподарськоїдіяльності.Інвестиційнийринок активновпливає наінші ринки, до тогочислі наринокпредметівспоживання йпослуг.Наприклад,якщопевний товаркористуєтьсяпідвищенимпопитом, то збільшення йоговиробництвазалежить відкапіталовкладень до сфери. На своючергу,призводить дозростанняпопиту навідповіднезнаряддя тапредмети роботи,робочу силу,тобтосприяєрозширеннювиробництва віншихгалузях [22,205].

Обороткапіталу у сфері, девиробляютьсятовари широкоговжитку, болееприскорений черезменший циклвиробництва, ніж усуднобудуванні,видобувнихгалузях,будівництві тощо. З одного боці,цесприяє болеешвидкомуповерненню вложенних усправу грошей, а ізіншого –зумовлюєпосиленняконкуренції,нестабільність черезактивнийвпливмоди, сезону й тощо.

Ос-кількиконкуренціястимулюєактивневпровадженняновоїтехніки татехнології,розробку нових моделейтоварів,підвищенняїхньоїякості, підприємствапотребують все новихінвестицій.Важливимджерелом їхніє кредит,якийнадається увиглядіпозик йявляє собоюнеобхідний компонентфінансовогоринку –кредитнийринок.

>Кредитнийринокєсистемоювідносинміжпозикодавцями йпозикоодержувачами із приводупозики втоварній чигрошовійформі.Суб’єктами кредитногоринкувиступаютьюридичні особини (підприємства,організації, банки, держава) через своїповноправніоргани, атакожфізичніособи(громадяни).Залежно відсуб’єктів йзмістувідносинрозрізняють:взаємний кредит,тобтокредитнівідносиниміжпідприємствами,фізичними особами йнебанківськимизакладами;різновидомвзаємного кредитуєкомерційний кредит утоварнійформі, щонадаєтьсяпостачальникомпокупцеві;банківський кредитнадається банками, як правило, угрошовійформі;при державномукредиті кредиторомвиступаєдержава;кредит націліспоживанняможенадаватися уформівзаємного(комерційного) йбанківського;позикоодержувачамиєфізичні особини.

>Позикоодержувачізалежно відвеличинипозики, рядок, наякий вонабереться,попиту йпропозиціїкредитів,рівняінфляції таіншихекономічнихфакторівсплачують кредиторампевний відсоток.Ринокціннихпаперів увиглядіакцій,облігацій,зобов’язань державноїскарбниці,ощаднихсертифікатів тавекселів не лишеєпрямимпродовженням кредитногоринку, ізякимвінвзаємодіє а імає багатоособливостей, одна із якіполягає унеобхідності правовогорегулюваннявідносинміжусіма йогоучасниками.Цінніпапери –цегрошовідокументи, котрівизначаютьвзаємовідносиниміжсуб’єктами, що їхньоговипустили, йтими,хтопридбав їхні.Вонипередбачаютьвиплату прибутку увигляді дивідентів чивідсотків, атакожможливістьпередачігрошових таінших прав,передбаченихцими документами, особам, щоєвласниками їхнього.

>Акціясвідчить, щоїївласник і стала однією ізспіввласників підприємства ймає права наотриманняпевноїчасткиприбутку,якийназиваєтьсядивідендом, науправлінняпідприємством, але в доля врозподілімайна приліквідаціїакціонерного підприємства.Акціївипускаються напред’явника таіменні. Кожнаакціямаєномінальнувартість, а й увипадкувільногообігу наринкуціннихпаперів – йринковий курс.Останнійзалежить відкількостіакцій,розмірудивіденднихвиплат тапозичкового відсотка.

Націнуакціїзначноюміроювпливаєдовіра доти чиіншого підприємства.Воноґрунтується як насуб’єктивнійінформації, то й нареальних фактахщодо перспективрозвиткугосподарства.

>Власникоблігаціїє кредитором одного ізсуб’єктівгосподарювання, за щоотримуєпевнийфіксований відсоток.Засоби, котрівкладені вакції,можуть бутикомпенсованілише через продажів їхнього нафондовійбіржі за курсом, аоблігації – черезпередбачений годинувідшкодовуються заномінальноювартістю.

>Зобов’язання державноїскарбницізасвідчують, щоїхнійвласниквніскошти до бюджету, щодаєйому декларація проотриманняфінансового прибуткупротягомусього рядокволодінняцимиціннимипаперами.Вонибувають коротко,середньо

Страница 1 из 5 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація