Реферати українською » Экономика » Регіональна економіка


Реферат Регіональна економіка

Страница 1 из 2 | Следующая страница

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНИЧЕСКИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра економічної теорії

КОНТРОЛЬНАЯ РОБОТА

з дисципліни регіональна економіка

для студентів спеціальності 6.030504

заочній форми навчання

Варіант 2

Виконала:

студентка групи 2Зэп

Македонова До. Ю.

Перевірила:

Швороб А. М.

Херсон – 2008


ПЛАН

1.         Об'єкт і є предметом регіональної економіки.

2.         Загальна характеристика транспортного комплексу.

3.         Висновок.

4.         Додаток 1.

5.         Список літератури.


Запровадження

Економічний суверенітет України призвів до розвитку економічної самостійності регіонів, що у своє чергу вимагає посилення пошуку істини та впровадження практично прогресивних форм ведення економіки на регіональному рівнях. У цьому особливого значення набувають вивчення нагромадженого досвіду, користування та застосування наукових розробок з питань господарського управління у регіональних системах, розробка пропозицій із удосконалення всієї хірургічної роботи, що з переходом на переважно регіональний рівень управління громадськими процесами. Регіоналізація управління соціально-економічним розвитком сьогодні є світовою тенденцією, що охопила країни Північної Америки та Західної Європи вже після Другої Першої світової. Вона характеризується такими рисами: дедалі більшої мірою вирішальна роль відводиться людському чинника та соціальним аспектам життя; істотно зростає територіальна взаємозв'язок і взаємозумовленість різних чинників економічного піднесення та соціального розвитку; підвищується мобільність трудових ресурсів; ускладнюються виробнича структура та інфраструктуру регіону; поглиблюється територіальний поділ праці, усе більшого значення купує міжнародний аспект; зростає взаємозалежність регіонів різного рівня; збільшується залежність результатів економічної діяльності від екологічного стану території.

Важливим моментом під час цих процесів стало прийняття у Страсбурзі в 1985 року Європейської хартії місцеве самоврядування. Хоч Україна підписала цей документ ще у вересні 1996 року, в нас досі зберігається надмірна централізація управління соціально-економічним розвитком держави. У посланні президента України до Верховної Ради України «Україна: прогрес в XXI століття. Стратегія економічної та політики на 2000-2004 рр.» зроблено наголос на необхідності перенесення значній своїй частині управлінських функцій у регіонах, істотне посилення їхньої керівної ролі у вирішенні відновлення всього комплексу завдань ринкових перетворень, що дозволить прискорити соціальне і економічного розвитку територій, особливо депресивних. У цьому, на чільне місце виступає проблема трансформації існуючих форм управління соціально-економічним розвитком регіонів орієнтації на ринкові принципи господарювання, формування економічний механізм управління лише на рівні регіонів у перехідного періоду, комплексного дослідження регіону як Єдиного економічного і "соціального організму.

За сучасних умов зростає роль територіальних аспектів економіки України. Це викликано диспропорціями в регіональному розвитку, що особливо гостро виявляються тепер у час початку ринкової економіки. Спад виробництва, зростання безробіття, гиперурбанизация, серйозні екологічні проблеми вимагають грамотного, науково обгрунтованого підходу до розв'язання проблем регіонального розвитку.


1.         Об'єкт й предмета регіональної економіки

Останніми роками збільшується самостійність регіонів, яких зазнають дедалі більшу відповідальність за результати регіонального економічного розвитку. Соціально-економічний стан регіонів окреслюється об'єктивними (макроекономічні умови, становище регіону на громадському розподілі праці, галузева структура, географічне розташування, природні ресурси), і суб'єктивними чинниками, й у першу чергу — методами регіонального управління. Останніми роками економічних реформ показали, що регіони, які застосовують прогресивні методи управління своїм розвитком, меншою мірою піддаються кризовим тенденціям. У складних умовах виходу з кризи відносну перевагу мали, передусім, тим регіонам, використані адекватні методи лікування й інструменти управління своїм розвитком.

Регіональна економіка — одну з найважливіших галузей економічних знань. Регіональна економіка є щодо молодий наукою та відповідної навчальної дисципліною. У західної науці ця галузь знань, звана «регіональної наукою», початку формуватися до кінця 1950-х років сучасності. Идеологом і організатором молодого наукового напрями став У. Айзард. У самостійну галузь регіональна економічна наука оформилася в 1970-80 роках та набула статусу навчальної дисципліни 90-х років минулого століття.

У нашій країні перші дослідження предмета регіональної економіки з'явилися торік у 70-ті роки сучасності. Тривалий час дані знання викладалися в університетах у межах курсу «економічна географія», що був початковим циклом економічної освіти.

Регіональна економіка вивчає ж проблеми і закономірності функціонування та розвитку економіки країни, яка сприймається як система взаємодіючих регіонів, вільних економіч-них зон, значних економічних районів, окремих територіально-виробничих комплексів, і навіть великих промислових і Харківського міських агломерацій. Підсумовуючи усі наведені вище сказане, можна сформувати визначення регіональної економіки. Регіональна економіка - це комплексна дисципліна, вивчає закономірності процесу формування та функціонування господарства регіону, із урахуванням історичних, демографічних, національних, релігійних, екологічних, природо-ресурсних особливостей і слабким місця регіону на загальноукраїнському й міжнародному розподілі праці.

Основоположником російської регіональної економічної науки вважається академік Некрасов. По его думці, регіональна економіка вивчає сукупність економічних та соціальних факторів, і явищ, які визначають планове формування та розвиток продуктивних зусиль і соціальних процесів у регіональній системі країни й окремому регіоні зокрема. Як головною складової частини регіональної економіки учений розглядав розміщення продуктивних сил, основних факторів виробництва територією країни у цілях якомога більшої зниження витрат за випускати продукцію з метою підвищення їх конкурентоздатності регіонального виробництва.

Регіональна економіка як наукова галузь займається дослідженням закономірностей, принципів всіх елементів продуктивних зусиль і соціальної інфраструктури в територіальному аспекті, аналізом і прогнозуванням, і навіть обгрунтуванням напрямів розміщення виробник ных сил з урахуванням загальної стратегії соціально-економічного розвитку та екологічних вимог; вивченням економіки республік та і міжрегіональних економічних зв'язків, дослідженням територіальної організації господарства. Але, до того ж час, регіональна економіка вивчає розвиток виробництва і розміщення продуктивних сил України загалом, бо економіка кожного регіону розглядається, передусім, як частину єдиного господарського комплексу.

Предметом вивчення регіональної економіки та управління є всі аспекти соціально-економічного розвитку просторових утворень, аналізованих як складні системи з безліччю внутрішніх та зовнішніх взаємозв'язків, визначення колій та механізмів вирішення проблем, і навіть оцінки наслідків реалізації запропонованих рішень.

До предмета економіки регіону можна буде відносити також вивчення регіональних аспектів економічного життя, включаючи регіональні аспекти економіки виробництва, інвестиційного процесу, праці, рівня (якості) життя, фінансів та інше. Це означає, що предмет економіки регіону «захоплює» чимало інших галузей економіки та, навпаки, майже всі інші області економіки починають працювати з проблемами економіки регіону.

Отже, предмет економіки регіону на широкому значенні складний, багатосторонній. Його головними складовими є:

· економіка окремого регіону;

· економічні зв'язок між регіонами;

· регіональні системи (національна економіка як системи взаємодіючих регіонів);

· розміщення продуктивних сил;

· регіональні аспекти економічного життя.

Регіональна економіка і управління міцно пов'язана з економічної теорією, макроекономічним прогнозуванням, галузевими економіками (економікою промисловості, економікою сільського господарства, транспорту, й інших), статистикою, теорією управління та інші соціально-економічними науками. Вона широко використовує результати досліджень демографії, соціології, географії, етнографії, управління.

У межах регіональної економіки досліджуються такі:

- економіка окремого регіону;

- економічні зв'язок між регіонами;

- регіональні системи (національна економіка як система взаємодіючих регіонів);

- розміщення продуктивних сил;

- регіональні аспекти економічного життя;

- моделювання системи управління регіоном;

- вдосконалення механізмів і методів управління й державного регулювання господарської діяльності регіоні.

 

2.         Загальна характеристика транспортного комплексу

Транспортна система грає у сучасних умовах визначальну роль як із найважливіших чинників економічного розбудови держави. Україна має надзвичайно сприятливі передумови на формування і розміщення транспортної мережі. Зокрема, галузева структура народного господарства та її територіальна організація, вигідне економіко-географічне становище - визначили розвиток виробництва і розміщення залізничного, автомобільного і трубопровідного транспорту. До транспортної системі пред'являються високі вимоги щодо якості, регулярності й надійності транспортних зв'язків, збереження вантажів, безпеки пасажирів, швидкості і забезпечення якості доставки. Потреба транспортної системі, що чітко функціонує, дедалі більше посилюється, стає базисом сталого розвитку продуктивних сил регіонів, і навіть запорукою інтеграції нашої країни, до світових ринків.

На початок 90-х в Україні був досить потужну транспортну систему, стан якої було назвати задовільним. Складна економічна ситуація у країні після здобуття незалежності, трансформаційні зрушення у матеріальному виробництві, зміна економічних пріоритетів у зовнішній торгівлі, розрив колишніх транспортно-економічних зв'язків сприяли значному відставання технологічного прогресу у транспортному області, викликали неабиякий амортизаційний знос технічних засобів і моторесурсов.

Транспорт - одне з найважливіших областей, народного господарства України. Він забезпечує виробничі і невиробничі потреби матеріального виробництва, невиробничій сфери, і навіть населення в усіх проявах перевезень. У загальній структурі ринку послуг питому вагу транспортних послуг становить 33,7%. За призначенням виділяють транспорт загального користування (для перевезення готової продукції, сировини й напівфабрикатів з місць виробництва до пунктів споживання чи подальшої переробки, задоволення потреб населення просторовому переміщенні з виробничою чи приватної метою), відомчий (внутрипроизводственный, внутристроительный, внутрішньогосподарський, внутризаводской і внутрипортовый) й особистого призначення. Є також транспорт наземний (залізничний, автомобільний, їздитиме на коні, в'ючний, трубопровідний), водний (морської, річковий, озерний), повітряний і електронний. Усі види транспорту розвиваються. Окремі відіграють істотне значення у міжнародних економічних пріоритетів і пасажирських зв'язках (морської, повітряний), інші обслуговують переважно внутрішні зв'язку.

Транспортний комплекс України представлений усіма транспортом: залізничним, автомобільним, морським, внутрішнім водним, повітряним і трубопровідним. Кожен вид транспорту виконує певні функції у межах транспортної системи країни, з техніко-економічних, географічних, історичних особливостей розвитку провізній системи вантажів і пасажирів.

Залізничний транспорт ефективний для перевезення масових вантажів на середні й великі відстані, а пасажирів на лініях приміського повідомлення й на середні відстані.

Автомобільний транспорт використовують і має найбільшу ефективність при внутрішньоміських, приміських і внутрірайонних перевезеннях, і навіть при транспортуванні швидкопсувних та обігу цінних малотоннажних вантажів на середні й великі відстані.

Морський транспорт здійснює переважно експортно-імпортні перевезення, і навіть перевезення в північних і східних прибережних районах країни, де решта видів транспорту малоефективні через віддаленості територій і складних природно-кліматичні умови.

Трубопровідний транспорт використовується транспортуванню нафти і нафтопродуктів, газу, продуктів органічного синтезу на дальні й середні відстані.

 

Усі види транспорту є складовими місцем єдиній транспортній системи - територіального об'єднання взаємозалежних видів транспорту, які, взаємодіючи, повніше задовольняють потреби народного господарства і у перевезеннях вантажів і пасажирів.

З одного боку, транспорт є неодмінною умовою функціонування самого виробництва, де зараз його здійснює доставку сировини, паливно-енергетичних ресурсів, комплектуючих, обладнання та т.п., з другого - доставляє готової продукції до споживача. Отже, у процесі виробництва готової продукції транспорт істотно впливає собівартість їх, а тому й на ефективність яких і ціну. Зменшення транспортної складової в собівартості вироблену продукцію сприяє підвищення ефективності виробництва. Транспорт є необхідною передумовою спеціалізації і комплексного розвитку народногосподарських комплексів регіонів, формування транспортного комплексу як локального, і районообразующего значення. Він сприяє громадському територіальному поділу праці, формуванню перетинів поміж населеними пунктами і їх. Без транспорту неможлива інтеграція України у загальносвітову економічну систему.

Окремі види транспорту не функціонують ізольоване. Виконуючи загальну функцію щодо забезпечення народногосподарського комплексу вантажними і пасажирськими перевезеннями, різновиди транспорту формують між собою тісні взаємозв'язку. У результаті складається транспортна система, яка розвивається в взаємодії з усім народногосподарським комплексом країни. Транспортна система є територіальне об'єднання шляхів сполуки, технічних засобів транспорту, й служби перевезень, які об'єднують всі види транспорту, й все ланки транспортного процесу у їх взаємодію уряду й забезпечують успішне функціонування народногосподарського комплексу країни загалом.

Роботу транспортної системи забезпечує транспортна інфраструктура, що включає у собі шляху сполуки, рухливий склад, погрузочно-разгрузочное господарство транспортних та інших підприємств і закупівельних організацій, які проводять навантаження, розвантаження і перевалку вантажів (що перевозяться усіма транспортом), і навіть засоби управління та зв'язку, різне технічне оснащення. Формами територіальної організації транспорту є станції, вузли, автостанції, морські і річкові порти, пристані, аеропорти. Взаємодія різних видів транспорту ввозяться транспортних вузлах змішаного типу. Найбільш характерними є змішані перевезення вантажів залізничним і автомобільним транспортом. Технологічне взаємодія залізничного і автомобільного транспорту проходить при змішаної железнодорожно-автомобильной взаємозв'язку, коли перевезення вантажу розпочато одним виглядом транспорту, а триває вона у пункті перевантаження, іншими. Автомобільний транспорт забезпечує функціонування виробництва регіонів, де відсутні залізниці. Він здійснює перевезення вантажів з залізничних станцій або ж, навпаки, починає перевезення і доставку вантажів в пункти перевантаження залізничний транспорт, і навіть при доставці автомобільним транспортом вантажів з потягів відправників на залізничні станції вивезення вантажів з станцій на склади одержувача.

Формування транспортної мережі, її видова структура, щільність шляхів сполуки, як загалом, і конструкції окремих видів транспорту, проходження основних магістралей визначаються галузевої структурою господарства, його виробничої спеціалізацією, територіальної організацією, густотою населених пунктів, особливостями історичного поступу, природними умовами, і навіть экономико-географическим становищем країни чи його регіонів.


Висновок

Отже, бачимо, що транспорт відіграє важливу роль народному господарстві, у зовнішньоекономічних зв'язках України, у зв'язках між містом і селом, між окремими районами країни. У сучасному життя без будь-яких транспорту неможливо уявити виробництво, розподіл міна й споживання матеріальних благ і послуг населенням. Транспорт формує економічні, культурні, рекреаційні та інші зв'язку, і навіть прискорює соціально-економічному розвитку суспільства. Транспорт впливає ефективність яких і ціну продукції, що у процесі виробництва він істотно впливає собівартість їх.

Транспорт є необхідною передумовою спеціалізації і комплексного розвитку регіонів, формування територіально-виробничого комплексу локального і районообразующего значення. Він сприяє громадському територіальному поділу праці. Без транспорту неможлива інтеграція України у загальносвітову економічну систему. І, на жаль, транспортна система України має й певні проблеми і негаразди. Приміром, щоб домогтися забезпеченості України автошляхами рівня країн Європи, необхідно спорудити і модернізувати майже 200 тис. км. автодоріг. У міжнародних зв'язках необхідним є будівництво автомагістралей світового рівня. Транспорт

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація