Реферати українською » Экономика » Розвиток вугільної промисловості Кемеровської області в радянський та пострадянський період


Реферат Розвиток вугільної промисловості Кемеровської області в радянський та пострадянський період

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Запровадження

 

Кузнецький вугілля – вагомий чинник безпеки енергетичної стійкості нашої економіки. Цю саму надійне паливо, це електроенергія і тепло

У. У. Путін

Останніми роками зріс інтерес подальшого розвитку вугільної промисловостіКузбасса[1]. Головне багатство басейну – незліченні поклади високоякісного і різноманітного за хімічним складом кам'яного вугілля.Угли Кузбасу мають низький вміст золи, сірки, фосфору та води. У вугільних багатства Росії частку Кузбасу доводиться 35,5% загальних запасів і 66,4% - запасів коксівного вугілля. Вугільні запаси Кузбасу становлять 733 млрд. т. і вирізняються різноманітним марочним складом (більш 60)[2].

У 90-х рр. XX в. вугільна промисловість Кузбасу вступив у процес реструктуризації. І тому були підстави

У Кузбасі було дуже багато шахт, введених у стрій ще1930-1950-е рр. Чимало їх ми давно вже не реконструювалися, і ними ставало небезпечно. У 90-х рр. проти нафтової і представники газової промисловістю в вугільну галузь спрямовувалось значно менше, тому техніка оновлювалася повільно. Знос обладнання був дуже високий і багатьох шахтах перевищував 70-80%. З цих причин, починаючи з1989г. почалося падіння обсягів видобутку вугілля. Після підйому в 1988 р. – 159 млн. т, 1989-го ->1990гг. видобуток на басейні не перевищувала 150 млн. т, а 1997 р. становила 94млн.т.[3] Причина спаду видобутку вугілля лежала може самих вугільними підприємствами, їх матеріально – технічної бази, організації та оплати праці шахтарів.

Реструктуризація вугільної промисловості стала розглядатися як оперативного й ефективного розподілу всіх наболілих питань галузі. «Програма реструктуризації вугільної Кузбасу» - з'явилася 1995 р., коли саме реструктуризація вже розпочалась.

У програмних документах було проголошено основні цілі й завдання реструктуризації: передбачалося створення конкурентоспроможних вугільними підприємствами, які забезпечуватимуть їхню самофінансування тривалу перспективу; поступовий спад державних дотацій вугільним підприємствам; забезпечення соціального захисту працівників; соціально-економічне екологічний оздоровлення.

На початку реструктуризації вугільна промисловість Кузбасу являла собою складний комплекс нижченаведених, що включав 78 шахт, 24 розтину, 28 збагачувальних фабрик, кілька галузевих інститутів, 5 машинобудівних і трьох експериментальних заводу і 220 різних допоміжнихслужб[4].

Через війну реструктуризації 40 шахт було закрите. Видобуток найцінніших коксівного вугілля зменшилася на 30%. З усіх ліквідованих шахт 80 % становили шахти, що видобувають вугілля.

На відміну від першого руйнівного етапу, другого етапу реструктуризації вугільної промисловості Кузбасу, розпочатого з 1998 р., почалося будівництво нових вугільних підприємств та лише у 1998 р. увійшли до експлуатацію 11 вуглевидобувних підприємств, звідси почалося збільшення обсягу видобутку. У 1998 р.Кузбасс добув 97,6 млн. т. вугілля, в 1999 р. -109 млн. т., в 2002 р. – 137, 7 млн. т., а 2006р. – 174 млн. т. У басейні відродилося рухбригад-миллионеров. У 1998 р. їх було дві, в2001г.-14, а 2006р. вже 30. У Кузбасі 137 тис. вуглярів, які працюють на 57 копальнях і 49 розрізах, у своїй 53% всього вугілля видобувається відкритим способом.

Мета цієї праці полягає у тому, щоб показати еволюцію розвитку вугільної промисловості, у Кузбасі, її реструктуризацію під час ринкових відносин, тож числу основних цілей, що розв'язуються у ході дослідження ставляться: аналіз розвитку вугільної промисловості Кузбасу, Росії та інших країн; роль і значення вугільної промисловості для господарства регіону, Західного Сибіру і країни.

Наукова новизна у тому, що це робота є спробу узагальнити досвід, накопичений вугільними підприємствами Кузбасу особливо у період реструктуризації за доби становлення ринкових відносин.


Глава 1. Економічна історія вугільного Кузбасу

Обрана нами тема досить актуальна, бо в всьому протяг аналізованого періоду вугільна промисловість Кузбасу зберегла становище одна з головних галузей, яка істотно впливала на соціально - економічні процеси, які у у Кемерівській області.

У 1920-х рр. XVIII століття вони були відкриті вугільні багатства Кузбасу. Перші інформацію про «>Горелой горі» доставили російськимрудознатцем М. Волковим в1721г., фактично поклавши початок історії такої потужної регіону якКузбасс.

У 40-50 рр. XVIII століття було встановлено, що Кузнецький басейн одна із найбагатших басейнів кам'яного на світі. Економічна історія вуглевидобутку Кузбасу починалося з таких невеликих шахт, як « Миколаївська», «Покровська», «>Кольчугинская». Щоправда, видобувало мізерне кількість. У 1885 р. єдина у КузбасіБачатскаяКопь видала 810 т. вугілля, що становить 0,3% загальної кількості вугілля, видобутого у Росії.

Наприкінці ХІХ століття промисловість переживала занепад, оскільки не було вигоди використовувати а ручна праця. І технічна відсталість призвели до того, що відбулося після 1861 р. рудники стали нерентабельними, й у 1860-90 рр. одна одною було закрито.

Однак вирішальну роль подальший розвиток вугільної Кузбасу зіграло побудову кінці ХІХ століття Транссибірській залізниці.

Найважливішим районом видобутку вугілля, сталі північні райони Кузбасу, безпосередньо що примикають до залізниці. У 1897 р. тут було відкритіСудженские копальніМихельсона іАнжерские копальні шляхів. З 1901 р. по 1913 р. видобуток вугілля в районі зросла з 8 мільйонів пудів до 47, 2 мільйонів пудів або вони майже ушестеро за 13 років. У загальній видобутку на Росії це становило 3%. Завдання шахт зводилася до того, щоб постачати паливом залізничну магістраль і сибірські міста, побудовані вздовж неї.

Певне пожвавлення промисловості Кузбасу намітилося напередодні й раніше імперіалістичної війни, коли, нарешті, царським урядом було визнано, що з розвитку Сибіру та Уралу важливого значення має лише золото і срібло, те що у районі, а й величезні запаси кам'яного вугілля й залізної руди. Пожвавлення господарському житті у районі пов'язані з діяльністю акціонерного товариства, названих «Акціонерна компаніїКузнецких кам'яновугільних копалень і металургійних заводів», скорочено «>КОПИКУЗ».[5] Царське уряд за договором надав «>КОПИКУЗу» до 1-го січня 1917 р. прерогатива оренди кам'яновугільних ділянок площею 176 тис. км. Суспільство зобов'язувалося створити велику вугільну промисловість у середніх і південних районах Кузбасу, побудувати металургійний підприємство і організувати коксохімічне виробництво.

Під час війни «>КОПИКУЗ» заклав рудники вКемеровском іКольчугинском районах, завдяки чому 1917 р. було досягнуто максимальна в дореволюційному Кузбасі видобуток вугілля – 1200 тис. т. проти 744 тис. тонн на 1913 р.

Але це пожвавлення промислової діяльності, багато в чому викликане військової кон'юнктурою, не змінила стан Кузбасу в загальноросійської економіці, не призвело до істотного зміни структури його господарства. Питома вага басейну в загальноросійської видобутку вугілля не перевищив 3%. Обмежені розміри видобутку вугілля пояснюються не малопридатними умовами, не низькою продуктивністю праці. Незначний питому вагу Кузбасу у спільній видобутку є наслідком політики царизму й великого капіталу центральних районів.Могущественная монополія «>Продуголь» з допомогою уряду зуміла забезпечити у себе вугільний ринок Європейської Росії, користуючись зниженими залізничними тарифами, встановленими для донецького вугілля. ДорогаКузнецкому вугіллю було закрито, розміри збуту обмежені. Попри слабку механізацію, розробка потужних вугільних пластів, залягаючих неподалік поверхні, дозволила досягти на копальнях Кузбасу відносно високій продуктивність праці,превишавшей перед першої світової війною середні показники Росією іДонбассу[6].

Яскраве уявлення про структуру економіці Кузбасу, і навіть про характер економічних зв'язку з центральної Росією дає матеріали, за якими Сибірський вивезення повністю складається з харчів сільського господарства і галузей, переробних сільськогосподарське сировину, а ввезення майже сто% складалася з продукції обробнійпромишленности.[7]

Дуже яскраво була виявляється думку прем'єр - міністром П. А. Столипіним: «Загальна наша економічна політика у Сибіру мусить бути полягає в визнання тієї істини, що Сибіру ще чимало років доведеться бути країною, переважно, сільськогосподарської, видобувної і що поставляє світовий риноксирье».[8]

Попри певне пожвавлення промислової діяльності, що був у роки імперіалістичної війни, ця галузь займала незначне місце. На відміну з інших районів Сибіру структурі промисловості Кузбасу, провідні позиції залишалися за гірським виробництвом, вугільної і золотодобувної промисловістю. Вугільна промисловість забезпечувала потреби найближчих ділянок Сибірській залізниці. Промислова переробка вугілля була відсутня.

Широке освоєння природних багатств східних районів країни, створення тут великої промисловості почалося з першої світової війни та жовтневої революції 1917 р.

Вперше запитання про освоєння цих територій зайняв 1918 р. у зв'язку з необхідністю відшкодувати втрату вугілля й металу, видобутих раніше у тимчасово відібраних від країни районів.

У 1918 р. гірничо-металургійним відділом ВРНГ оголосили конкурс розробці проекту створення єдиної господарської організації, що охоплює область гірничо-металургійної промисловості Уралу іКузнецкого кам'яновугільногобассейна.[9]

У розробки проекту взяли участь багато центральні і місцеві і технічні організації. Як справедливо зазначає П. Р. Матусин, цьому проекті, попри ряд недоліків, давав найпрогресивнішу рішенняУрало-Кузнецкойпроблеми.[10]

Відповідно до цього проекту, із усіх районів Сибіру зону першочергового освоєння було висунуто, з виключно природних ресурсів, Кузнецький вугільний басейн. Якщо ранішеКузбассу відводилася роль постачальника мінерального палива для Уральській металургії, те із будівництвом металургійних заводів на Уралі почалося спорудження металургійного заводи на Кузбасі.

Отже, вугільна промисловість Кузбасу дала поштовх до розвитку потужного центру металургійного виробництва.

Проте, внаслідок громадянської війни й військової інтервенції економіка Кузбасу була підірвана і більша частина обладнання, шахт, рудників, промислових підприємств стала непридатною. Видобуток вугілля падала. У 19-му р.Кузбасс дав 820 тис. т. вугілля, що становило 60% від видобутку 1917 р.

У разі, коли країна відчувала паливний голод, першочергову увагу я з боку центральної і місцевих органів приділялося вугільної промисловості, мала вирішальне значення на відновлення нормальної роботи Сибірській залізниці, промислових підприємств Західного Сибіру і Уралу. Поруч із відновленням і реконструкцією старих вугільних районів –Анжеро-Судженского, Кемеровського і Ленінськ -Кузнецкого почалися розробки з нового багатющому районі Кузбасу –Прокопьевском, який має потужними пластами найкращих у світі коксівного вугілля. Проте, попри що докладалися зусилля, розробка вугільних масивів затягувалася через брак залізниці до шахтам цього району. У цілому нині видобуток на Кузбасі росла повільними темпами мала хитливий характер.

Коливання видобутку вугілля 1921- 1924 рр. були відбитком нестійкості споживанняКузнецких вугілля. Основний споживач палива булатранссибирская магістраль, використовувала 60,5 % видобутогоугля.[11] Промислове споживання був незначний, воно 16,9 %. Цей напрям своєї використання вугілля реалізувалося лише наприкінці відновного періоду у зв'язку з поновленням роботи низки промислових підприємств у самому Кузбасі і вивезенні вугілля на Урал. У 1924 р. вивезено було виплачено близько 200 тис. т. вугілля, а 1925 р. близько 622 тис.т.[12] Це викликало стійку базу зростання вугільної в промисловості й відповідно позначилася на динаміці видобутку. У1926г. обсяг видобутку вугілля зріс майже двічі проти попереднім роком, і досяг 1715,5 тис. т., що близько 7% видобутку кам'яного на країні.

Наприкінці 1922 р. біляКузнецкого вугільного басейну створена «Автономна індустріальна колонія-Кузбасс» , скорочено «АШК-Кузбасс».

Про результат роботи колонії свідчать спогади Рутгерса: «За 3 року від 1922/23 до 1925/26 рр. виробництво наКемеровском районі збільшилося на 238%. Продуктивність праці робочого збільшилася на 300%, продуктивності праці гірника - на 233%. Водночас заробітна плата майже подвоїлася разом із тим собівартість знизилася з 19,38 коп. до 11,42 коп. за пуд на 41,1 %».[13]

Підприємства АШК загалом виконували завдання на 105-106% і з розмірам вуглевидобутку в1926г. досягли до військового рівня. Значну увагу правління колонії приділяло реконструкції шахт, їх електрифікації. Певні результати дали також спрощені методи управління та постійний контроль над виробництвом.

У довоєнний періодКузбасс перетворився на другу «кочегарку» країни. Вже 1927-1928гг. дав близько сьомої години% всесоюзного видобутку вугілля. За 1928-1937 рр. обсяг капітальних капіталовкладень у кам'яновугільну промисловість становить майже 1 млрд. крб.- чотири п'ятих всіх капіталовкладень було спрямовано на будівництва нових великих шахт. Це забезпечило швидкі темпи розвитку вугільної промисловості.

У 1940 р. в Кузбасі видобули 21104 тис. т. вугілля. Це 27 раз перевершувало рівень 1913 р. і майже 9 раз рівень 1928 р. Зросла часткаКузнецких вугілля в загальносоюзної видобутку й 1940 р. дорівнювала 13,6 %. Це можна побачити у таблиці 1.


Таблиця 1 Видобуток на Кузбасі у роки довоєннихпятилеток[14]

Роки Видобуток вугілля Тисяч тонн Питома вага в загальне твердження- союзної видобутку, в %

1913

1928

1932

1937

1940

773

2386

6780

12204

21104

2,7

6,7

11,2

13,5

13,6

Швидкі темпи розвитку вугільної промисловості забезпечувались основному шахтним будівництвом. Вже до кінця першої п'ятирічки нові шахти давали половину всього досягнутого вугілля, а до 1937 року виробничі фонди галузі існували оновлено на 90%.Шахтний фонд до кінця 1937 р. складалася з 32 шахт загальної проектної потужністю 23,5 млн. т.

Отже, упродовж свого довоєнних п'ятирічок вугільна промисловість Кузбасу з кустарної підсобній області зріс у спеціалізовану галузь загальносоюзного значення, яка зайняла до 1940 р. перше місце басейні за кількістю робочих, друге – по валової продукції. Перетворення Кузбасу у великий вугільний центр країни призвело до зміни і у структурі споживання сибірського палива й структурі економічних зв'язків вугільного басейну. У 1917 р. кузнецький вугілля повністю споживався не більше Західного Сибіру. На кінець другого п'ятирічки у тих межах споживалося лише 45% видобутого вугілля, їх 25% у Кузбасі. Інший вугілля призначався для вивезення на Урал (40%), вБашкирию, Середню Азію та Східну Сибір.

 

Глава 2. Роль і значення вугільної промисловості для освіти й подальшого розвитку у Кемерівській області

 

Велика Вітчизняна війна внесла найбільші зміни у розвиток виробництва і розміщення виробничих сил країни. Центр тяжкості промислового виробництва перекинувся на роки з і південних районів в східні -

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація