Реферати українською » Экономика » Проектне фінансування і реальні інвестиції


Реферат Проектне фінансування і реальні інвестиції

Страница 1 из 2 | Следующая страница

 

>ПРОЕКТНОЕ ФІНАНСУВАННЯ І РЕАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ

 


Зміст

1.ПРОЕКТНОЕ ФІНАНСУВАННЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ РЕАЛЬНОГО ІНВЕСТУВАННЯ 2

2. СТРУКТУРА ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЕКТУ_ 7

3. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ_ 13

Література_ 17

 


1.ПРОЕКТНОЕ ФІНАНСУВАННЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ РЕАЛЬНОГО ІНВЕСТУВАННЯ

 

Проектним фінансуванням прийнято називати такий засіб привернення довгострокового капіталу реалізації великих інвестиційних проектів, у якому із єдиним джерелом повернення вкладених засобів і головним забезпеченням кредиту служать грошові потоки, які генеруються самим проектом [87]. Типовими прикладами проектного фінансування служать проекти будівництва трубопроводів, портових терміналів, інших об'єктів приватної чи громадської інфраструктури. Власне кажучи, проектне фінансування чистому вигляді трапляється так часто, хоч і охоплює сумарно дуже помітні обсяги інвестицій. Проте тема оцінки таких проектів, у своєї актуальності виходить далеко межі небагатьох «чистих» випадків. На те як дві причини:

> проектне фінансування силу свою складність акумулює і демонструє у найбільш повному вигляді всі, ролі й припущення, корисні для підготовки будь-якого інвестиційного проекту;

> хоча традиційного розуміння проектного фінансування відповідає значно менше випадків, термін цей часто застосовується ширше і охоплює також усі випадки кредитування проектів, масштаб таких довгий проти діяльністю позичальника, а сума кредиту може бути забезпечена заставним майном.

Друге припущення істотно розширює спектр аналізованих проектів. У узагальненому сенсі, інвестиційним проектом [>investmentproject] називається план чи програма вкладення капіталу з наступного одержання прибутку. Зокрема, під таке визначення підпадає більшість випадків житлового і комерційного будівництва, спорудження великих промислових об'єктів і масштабне перепрофілювання чи модернізація виробництва [95]. Це і років область, у якій щорічно реалізуються навіть сотні, а тисячі інвестиційних проектів, і який охоплює значну частину всіх капітальних вкладень російської економіки.

У проекті, яку заведено вважатиреализующимся за умов проектного фінансування [87], задіяні принаймні три учасника:

1)   проектна компанія. Вона створюється спеціально для проекту, відпо-відає реалізацію і звичайно немає ні фінансової історії, ні майна для застави. Саме використання проектної компанії є головним характерною рисою цього виду проектів. Відповідальність й ризики поинвестированному капіталу не покладаються на перевірене і солідне підприємство, бо як та "фінансування, складним чином розподіляють між учасниками процесу регулюються набором контрактів і угод.

2)   інвестор, який вкладає кошти на власний капітал проектної компанії. Інвестор, з одного боку, рідко лише грошовими внесками та придбанням прибутку, з другого боку, особливо коли інвесторів кілька, їх вкладення взагалі можуть полягати над фінансових вливаннях. Такі інвестори ініціюють проект, створюють проектну компанію і тією чи іншого формі розраховують видобувати вигоду від її успішну діяльність.

3)   кредитор. Поза тим, що проектна компанія, отримує кредит, немає ні застав, ні поручителів у традиційному розумінні цих термінів, частка позикового капіталу проектному фінансуванні значно вища, ніж у звичайних корпоративних кредитах й відповідна середня сума, надана кредитором, становить 70-80% всіх капітальних видатків проекту. Зрозуміло, що це породжує кредитора у скрутні умови і вимагає від нього як пошуку альтернативних шляхів у своїх капіталів, а й особливо докладного аналізу всіх тонкощів фінансованого заходи.

Розглянемо докладніше процедуру оцінки, застосовується у департаментах проектного фінансування банків.

Крім вже згаданого відсутності застави та інших недоліків «новонародженої» проектної компанії з погляду потенційного кредитора, можна назвати ще кілька принципових особливостей проектного фінансування [106], які потребують особливої підходу від аналітиків банку:

> терміни таких проектів зазвичай є досить великі. Якщо житлове будівництво невеликі проекти ще можуть вкладатися вдвічі-втричі року, то у всіх інших варіантах проектного фінансування мова майже завжди про термінах понад п'ять років, і немає нічого незвичного в проектах, яким потрібна кредитування терміном понад десять років (хоча варто було визнати, такі терміни зустрічаються нечасто);

> переважають у всіх без винятку випадках проектного фінансування інвестиційна фаза (етап «споруди» проекту) досить складна і її успішний розв'язок не можна гарантувати;

> дослідження ринку видається складнішим, ніж у випадках із меншими інвестиціями, позаяк у процесі реалізації таких проектів створюються товари або ж послуги, котрим важко підібрати аналоги і історію продажів, інколи ж поява над ринком завершеного проекту змінює цей ринок ще отже попередня історія стає актуальною.

Ці три відмінності вимагає від аналітиків адекватної реакції, як щодо методів дослідження, і у тому, який рівень підготовки проекту можна було б вважати задовільним.

Організаційно захист кредитора зайвих ризиків досягається з допомогою укладання групи проектних контрактів, регулюючих основні питання розвитку проекту й визначальних, як саме ризики різних його етапів розподіляють між учасниками. Кількість проектних контрактів не завжди однаковий. Документами, які входять у їх кількість, може бути:

> проектне угоду – документ, визначальний умови поставок продукції або послуг проекту на разі, якщо з інвесторів проекту є й споживачем готової продукції;

> контракт проектування та спорудження проекту – договору з проектними,инжиниринговими і будівельними організаціями, виробниками устаткування й інші учасники інвестиційної фази;

> контракти на експлуатацію й технічне обслуговування (для цього запрошуються сторонні організації);

> контракт про поставки енергії, палива чи сировини там, де це потрібно;

> дозволу, які власними силами є контрактами, але необхідні висновку від усіх проектних договорів;

> угоду про державну підтримку, якщо діяльність у проекту передбачає її необхідність;

> контракти, пов'язані з наданням послуг страхування;

> прямі угоди, пов'язуваних кредитора з учасниками проектних контрактів. Вони потрібні у тому, щоб визначити ставлення кожного учасника проекту до активів, створюваним іприобретаемим у межах, як об'єкта можливих майнових претензій у разі виникнення проблем.

Чим більше повний пакет проектних контрактів підготовлений до залучення фінансування, тим чіткіше розподілені ризики проекту, нижче невизначеність результатів для кредитора, отже – вища ймовірність позитивних прийняття рішень та нижче відсоткову ставку.

Коли необхідні документи зібрані, а точніше – паралельно з цим, кредитор починає аналіз потенціалу проекту, його можливості та збільшення ризиків [101]. Ця робота розбивається п'ять досить самостійних напрямів:

1.         Технологічний аналіз – дослідження того, наскільки запропонований план споруди проекту й умови його функціонування розумні, і може вони реалізуватися. Це з тим, будь-яка тема проекту вимагає насамперед розуміння суті бізнесу, і потім – економічних розрахунків. Тож у банках, де обсяг проектного фінансування досить великий, співробітники розподіляються за галузями, щоб накопичувати навички та знання, характерні кожної галузі.

2.         Правовий аналіз – друга за частотою провалів область. Будівництво, нафта і природний інші корисні копалини, фармакологія – в усіх цих галузях юридичні аспекти нових інвестиційних проектів може стати навіть більше складними, ніж основна інвестиційна частина. Природно, і увага з боку аналітиків тут має бути підвищеним.

3.         Аналіз фінансову спроможність будується на бюджеті проекту й створенні достатнього запасу фінансової міцності всіх його етапах. Питання фінансову спроможність вирішуються на фоновому режимі при побудові фінансової моделі проекту, центрального аналітичного документа, що стає це й інструментом дослідження перспектив проекту, і законним способом задля досягнення порозуміння всіх учасників.

4.         Аналіз ефективності включає розрахунок традиційних показників ефективності проекту з позиції інвестора і кредитора.

5.         Аналіз ризиків – оцінка чутливості проекту доотклонениям прогнозних даних, вивчення різних сценаріїв його здійснення і аналіз можливих збитків інвестора і кредитора.

Слід зазначити, що його роботи вистачить проектного фінансування кредитора посідає перші двоє етапу, і навіть для збирання і несумлінну підготовку даних для фінансової моделі [95]. На цих етапах найважче казати про єдиних підходах, і методиках, оскільки індивідуальні особливості кожного проекту тут домінують, не залишаючи місця для стандартизації. А на пізніших етапах переходять стандартні показники і, що практично не змінювалась повторюються з проекту на проект.


2. СТРУКТУРА ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЕКТУ

Форми і змістом інвестиційних проектів можуть бути дуже різноманітними – від плану будівництва нового підприємства до оцінки доцільності придбання нерухомого майна. В усіх випадках, проте, присутній тимчасової лаг (затримка) між моментом початку інвестування і моментом, коли проект починає давати прибуток [11].

Часовий чинник грає ключову роль оцінці інвестиційного проекту. У цьому доцільно уявити весь цикл розвитку проекту на вигляді графіка (Малюнок 7).

Поданий графік має досить умовний характер, проте, попри ньому виділити три основні фази розвитку проекту:прединвестиционную, інвестиційну і експлуатаційну. Сумарна тривалість цих стадій становить тривалість життя проекту [>projectlifetime].

Малюнок 1 – Графік розвитку інвестиційного проекту

(позначення: 1 - доінвестиційна фаза; 2 - інвестиційна фаза; 3 - експлуатаційна фаза)

Першу фазу, безпосередньо попередня основному обсягу інвестицій, у часто може бути визначено досить точно. Аналізуючи цей етап проект розробляється, готується його техніко-економічне обгрунтування, проводяться маркетингові дослідження, здійснюється вибір постачальників сировини й устаткування, ведуть переговори з потенційними інвесторами учасники проекту.

Також тут може здійснюватися юридичне оформлення проекту (реєстрація підприємства, оформлення контрактів тощо.) і емісія акцій та інших цінних паперів.

Зазвичай, наприкінці передінвестиційної фази повинен бути отриманий розгорнутий бізнес-план інвестиційного проекту. Всі перелічені дії, зрозуміло, вимагають як часу, а й витрат. У разі позитивної результату переходу безпосередньо для реалізації проекту понесені витрати капіталізуються і входять до складу про ">предпроизводственних витрат" з наступним зарахуванням на собівартість продукції механізмом амортизаційних відрахувань [102].

Наступний час відводиться під стадію інвестування чи фазу здійснення [>investment/implementationphase]. Принципова новизна цієї фази розвитку проекту попередньої і наступного фаз полягає, з одного боку, у цьому, що вживатися дії, потребують значно більших витрат і що носять незворотний характер (закупівля обладнання чи будівництво), з другого боку, проект ще може забезпечити свій розвиток рахунок власних коштів.

На даної стадії формуються постійні активи підприємства. Деякі види супутніх витрат (наприклад, Витрати навчання персоналу, для проведення рекламних заходів, на пусконалагоджувальні роботи та інші) частково можна віднести на собівартість продукції (як витрати майбутніх періодів), а частково - капіталізована (якпредпроизводственние витрати).

Від часу введення на дію основного устаткування (у разі промислових інвестицій) чи з придбанні нерухомості чи іншого виду активів починається третя стадія розвитку інвестиційного проекту – експлуатаційна [>operational] фаза. Цей період характеризується початком виробництва надання послуг і відповідними надходженнями і поточними витратами.

Значний вплив загальну характеристику проекту триватиме тривалість експлуатаційної фази. Вочевидь, що, що далі буде віднесена у часі її верхня межа, тим більшої буде сукупна величина доходу [101].

Важливо визначити той час, після досягнення якого грошові надходження проекту не може бути безпосередньо пов'язані з початковими інвестиціями (так званий "інвестиційний межа"). Наприклад, за умови встановлення нового устаткування ним буде бути термін повного морального чи фізичного зносу.

Спільним критерієм тривалості терміна життя проекту чи періоду використання інвестицій є суттєвість що викликаються ними грошових доходів з погляду інвестора. Так, під час проведення банківської експертизи щодо надання кредиту, тривалість життя проекту збігатиметься з терміном погашення заборгованості і подальшу долю цих інвестиційссудодателя не цікавитиме.

Зазвичай, встановлювані терміни відповідає що склалося у цьому реальному секторі економіки періодам окупності чи повернення довгострокових вкладень. У разі підвищеного інвестиційного ризику середня тривалість прийнятих для реалізації проектів, очевидно, буде вже ніколи, ніж у стабільної економічної обстановці.

Розглянемо докладніше завдання, які вирішуються на першої, передінвестиційної фазі розвитку проекту.

Як було вказано вище, цьому етапі проводиться ряд досліджень, і ведеться підготовка до початку реалізації проекту. Ступінь подробиці досліджень, у світі званих ">прединвестиционними" [>pre-investmentstudies], може варіюватися залежно від вимог інвестора, можливості фінансування і часу, відведеного їх проведення. Прийнято виділяти рівніпрединвестиционних досліджень:

1) дослідження можливостей [>opportunitystudies];

2) підготовчі чи передпроектні [>pre-feasibility] дослідження;

3) оцінка здійсненності чи техніко-економічні дослідження [>feasibilitystudies].

Різниця між рівнемпрединвестиционних досліджень є досить умовним. Зазвичай, поетапна підготовка своє рішення потрібна лише у разі досить великих проектів, типу проектів будівництва нового підприємства чи організації нового виробництва. Важливо факт безумовною необхідності проробки всіх опитувань, що з здійсненням інвестиційного проекту, оскільки це у значною мірою визначає успіх чи невдачу проекту на цілому (природно, за умови, що не допущено серйозних помилок наступних стадіях). Недостатньо чи неправильно обгрунтований проект буде приречений на серйозні труднощі за його реалізації, незалежно від цього, наскільки успішно з'являться всі дії.

Вартість проведенняпрединвестиционних досліджень, у загальній сумі капітальних видатків досить велика. За даними ЮНІДО [80], вона становить від 0,8 відсотка значних проектів до 5 відсотків при незначних обсягах інвестицій.

У випадку результатипрединвестиционних досліджень мусять дати вичерпну характеристику інвестиційного проекту. На всіх стадіях, попри різну глибину проробки, дослідження мають вестися комплексно, із можливим залученням фахівців найширшого профілю для уточнення технологічних, технічних та інших питань (звані "підтримують дослідження" [>supportingstudies]).

Структура інформації,прорабативаемой під час досліджень, відповідно до рекомендацій ЮНІДО, виглядає так:

1) мети проекту, його орієнтація і економічне оточення, юридичне забезпечення (податки, державну підтримку тощо.);

2) маркетингова інформація (можливості збуту, конкурентна Середовище, перспективна програма продажу та номенклатура продукції, цінову політику);

3) матеріальні витрати (потреби, ціни, і умови поставки сировини, допоміжних матеріалів і енергоносіїв);

4) місце розташування, з урахуванням технологічних, кліматичних, соціальних та інших чинників;

5)проектно-конструкторская частина (вибір технології, специфікація устаткування й умови його постачання, обсяги будівництва, конструкторська

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація