Реферати українською » Экономика » Прогнозування соціально-економічного розвитку. Вітчизняний і зарубіжний досвід


Реферат Прогнозування соціально-економічного розвитку. Вітчизняний і зарубіжний досвід

Страница 1 из 3 | Следующая страница

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

>ФЕДЕРАЛЬНОЕГОСУДАРСТВЕННОЕОБРАЗОВАТЕЛЬНОЕУЧРЕЖДЕНИЕ ВИЩОЇПРОФЕССИОНАЛЬНОГО ОСВІТИ

«>САНКТ-ПЕТЕРБУРГСКИЙ ДЕРЖАВНИЙ

>УНИВЕСИТЕТ КІНО І ТЕЛЕБАЧЕННЯ»

Кафедра управління економічними і соціальними процесами

>КУРСОВАЯ РОБОТА

з дисципліни: «Прогнозування розвитку господарства»

на задану тему: «Прогнозування соціально-економічного розвитку. Вітчизняний і закордонний досвід»

>Виполнил:

>ЯрофееваЕ.Ю.,ФаУ,3курс,

>541группа, № 054088

Керівник:

>к.е.н.,доц.КакосьянЭ.К.

Санкт-Петербург

2008


Зміст

Запровадження

Глава 1. Методи прогнозування соціально-економічних систем. Вітчизняний і закордонний досвід

1.1 Поняття соціально-економічної системи та методи її прогнозування

1.2 Основні способи прогнозування соціально-економічного розвитку на Росії і близько там

Глава 2. Аналіз соціально-економічного розвитку

2.1 Аналіз соціально-економічного розвитку в Росії 2000 –2007г.г

2.2 Аналіз соціально-економічного розвитку Білорусі, у2004-2007гг

Глава 3. Прогнозування соціально-економічного розвитку

3.1 Прогнозування динаміки УРП Росії методом розробки сценарію

3.2 Прогнозування динаміки чисельності населення Білорусі, у2008-2009гг. методом екстраполяції

Укладання

Список використаної літератури


Запровадження

Прогнозування за своєю сутністю є важливим інструментом до рук керівника,т.к. з допомогою прогнозів можна досить точно визначити тенденцію розвитку підприємства, галузі, цілої країни.

Прогнозування освіти є значним аспектом діяльності держави.Т.к. освітня система включає у себе та соціальні й економічні боку розбудови держави, отже, грає подвійну роль. Імідж держави щодо світової арені, його внутрішня стабільність і процвітання залежить від правильно прогнозованої тенденції, поставленої мети і вибору її досягнення. Тож у управлінні державою потрібно використовувати різні методи прогнозування, щоб досить точно передбачити розвиток країни.

Метою згаданої курсової роботи є підставою прогнозування соціально-економічного розвитку різних країн. Досягнення поставленої мети перетвориться на процесі роботи вирішені такі: розкриття поняття освітньої системи та методів її прогнозування, визначення найпопулярніших методів прогнозування освітнього розвитку на же Росії та там, аналіз освіти, створення прогнозу освітньої системи розвитку2-мя різними методами.

Об'єктом дослідження є освіти у Росії.


Глава 1. Методи прогнозування освітньої системи

 

1.1 Поняття освітньої системи та методи її прогнозування

Держава - це складної організаційної структурою, елементи якої впливають на функціонування всієї системи загалом. Тому дуже важливо правильно направити діяльність управлінського апарату на процвітання вій країни, і навіть її громадян.

Система — це динамічний комплекс взаємозалежних між собою елементів (підсистем), упорядкований з міжнародних відносин як між системою та її елементами, і між самими елементами, у якого цілком визначеними властивостями, найважливішими серед яких є єдність системи, її цілісність.

Крім цілісності, система має такими властивостями, як структура,иерархичность, функціональність, безперервність функціонування, цілеспрямованість, нескінченність, керованість й інших [2, стор.8].

СЕС є велику систему, що характеризується різноманіттям з яких складається елементів, які можна поєднати у досить широкі підсистеми — економічну (виробничо-технологічну) і соціальну.

>Рис. 1.1. Структура соціально-економічної системи.


Економічна система (економіка країни) — це система (комплекс) виробничих відносин, відповідних даної щаблі розвитку продуктивних сил суспільства. Можна сміливо сказати, що тип економічної системи визначається панівним способом виробництва.

Соціальна система — це система (сукупність) громадських відносин, громадських організацій і форм, визначальних взаємозв'язку між особистістю, колективом, організацією та громадянським суспільством вцелом[2,стр.10].

Відповідно до системним підходом на вході СЕС можна назвати такі елементи (об'єкти), які впливають на функціонування та розвитку СЕС і є розробки прогнозів її «прогнозним тлом»:

— світова система, неї, перспективи розвитку, основні характеристики, що впливають функціонування та розвитку СЕС;

— природний потенціал (наявність і якість природних ресурсів немає і тваринного світу);

— людський потенціал (рівень освіти та здоров'я людей);

— науково-технічний потенціал (штучна природа);

— екологія (стан сфери проживання людей, довкілля);

— внутрішньополітичне пристрій;

— рівень моралі, в країні;

— релігійний чинник.

Резюмуючи перелічене вище, можна назвати основні мети соціально-економічної системи країни, що їх здійснено під егідою державні органи:

а) гармонійний розвиток особистості, забезпечення кожного члена суспільства мінімальними умовами, забезпечують його волю і безпеку за всіма аспектами;

б) динамічний і запропонував ефективне безкризисне розвиток країни;

на забезпечення національної стратегії безпеки країни: політичної, економічної (зокрема продовольчої), соціальної, екологічної, воєнно-стратегічної.

Найбільш значимими з метою прогнозування СЕС є даних про наступних галузях: промисловість, сільському господарстві, будівництво, транспорт і зв'язок, торгівля і громадське харчування, охорону здоров'я, народне освіту, культура і мистецтво, наука й наукове обслуговування.

Нині існує сила-силенна більш-менш ефективних методів обгрунтування наукових прогнозів.

У цьому методи прогнозування різняться й не так процедурою отримання прогнозного результату, скільки способом описи об'єкту і середовища, взаємним відповідністю вихідної інформації та самого методу, і навіть відповідністю прогностичної сили та можливостей методу цілямпрогноза[2,стр.39].

За рівнем формалізації розрізняють інтуїтивні, формалізовані і комбіновані (гібридні) методи прогнозування.

>Генератором безлічі допустимих прогнозних висновків з методів інтуїтивного прогнозу є експерт або група експертів. У цьому механізм вироблення укладання єинтуитивно-логический аналіз ситуації та може будуватися з урахуванням прямий оцінки об'єкта прогнозування (метод індивідуального інтерв'ю, колективних комісій тощо.) або включати механізм зворотний зв'язок (групові в експертних оцінках, метод мозкового штурму тощо.).

>Формализованние методи прогнозування виходить з використанні переважно фактографічних джерел інформації, однак у деяких ситуаціях можливо користування та експертної інформації. За вмістом вони є генератори прогнозної інформації, побудовані з допомогою математичних методів і моделей.

Комбіновані методи прогнозування є, власне, спеціальними методиками (процедурами) проведення прогнозних досліджень, і реалізують з тим чи іншого ступенем успішності принцип системності прогнозу (сценарний метод, метод аналізу ієрархій тощо.). З власного суті, будучи гібридними, можуть об'єднувати у межах єдиної методики, як інтуїтивні, і формалізовані методи, засновані як у фактографічної, і на експертноїинформации[2, стор. 40].

Сьогодні найпоширенішими інструментами обгрунтування соціально-економічних прогнозів з допомогою методів математичного моделювання може бути:

-економико-статистические (економетричні) методи лікування й моделі;

- математичні методи обробки експертної інформації.

- методи прогнозування з урахуванням дескриптивних моделей (статичних і динамічних).

Таблиця 1.1

Порівняльні особливості базових методів прогнозування.

Характерні риси методу (підходу) Тип методів прогнозу

>Эконометрические методи лікування й моделі прогнозування

Сценарний підхід до прогнозування

Експертний прогнозування
1

2

3

4
Бачення тенденцій майбутнього

>Фокусированное

Системне

>Фокусированное
>Основополагающая парадигма

>Инерционность

Мерехтливість, невизначеність

Унікальність
Тип змінних чинників Кількісні, об'єктивнооцененние, відомі Кількісні і якісні, суб'єктивно і це об'єктивнооцененние, відомі Здебільшого якісні, ніж кількісні, суб'єктивнооцененние, відомі
>Взаимосвязи у межах моделі

>Статические, фіксованою структури

Динамічні, що розвивається структури

Розглядаються за необхідності
Підстава до пояснень майбутнього

Минуле пояснює майбутнє

Майбутнє - причина дій у цьому

Майбутнє – суб'єктивне уявлення досвіду, знань, інтуїції експерта
Ступінь бачення майбутнього

Однозначно і конкретно

>Множественно і розмите

Однозначно або суб'єктивновероятностнозаданно
Характерні методи

Кількісні, детермінований

>Структурно-целевой аналіз, математичне моделювання

>Интуитивно-логический аналіз
Характер ставлення до майбутньому

>Пассивное чи адаптивне (майбутнє відбувається)

Активне і креативне (майбутнє здійснюється)

Визначається формулюванням завдання
Характерний період попередження Нетривалий, середньостроковий

>Среднесрочний,

довгостроковий,дальнесрочний

Нетривалий, довгостроковий,дальнесрочний

.

Аналіз галузей СЕС з допомогою цих методів у сукупності дає чітке уявлення у тому, як держава, наскільки міцно економічне становище і в середині країни, і поставляють на світовий арені. Соціальний аспект також дуже важливий,т.к. якого є основний характеристикою під час аналізу стабільності тій чи іншій країни, і нерозривно пов'язані з економічним аспектом. Тому аналіз політики та прогнозування соціально-економічного розвитку дуже важливо задля її подальшого розвитку країни.

1.2 Основні способи прогнозування соціально-економічного розвитку на Росії і близько там

 

Прогнозування у країнах

У економічно розвинених країн прогнозування зазвичай буває двох форм: централізоване (Канада, Швейцарія та інших.) і децентралізоване (США, Німеччина, тадр.)[4].

У в апараті президента єстатистико-политический відділ, який готує прогнозні зведення глави держави. При американському конгресі функціонує Бюро оцінки наслідків науково-технічного прогресу. Тут є установи, які надають консультаційно-інформаційні послуги, створено безліч спеціалізованих установі (відділів) для розробки прогнозів. Пік їх організації були 60-ті рр. XX в. Проте вижило їх лише близько ста. У дивовижній країні панує практика контрактних замовлень на прогнози для урядових установ чи інших приватних корпорацій. З іншого боку, у деяких штатах з 70-х рр. створено спеціальні комісії і центри і розробити комплексних довгострокових прогнозів розвитку штатів. Обмін прогнозної інформацією здійснюється через різні наукові суспільства типу «Світ майбутнього». Видається ряд журналів з питанням теорії та практики прогнозування. Примітно, що у США ще 60-х рр. була спроба використання системиППБ (планування – програмування – бюджетування), яка дозволяла спільні планові дії низки зацікавлених міністерств. Надалі уряд неодноразово звертався до можливості планування. Проте невдачі країни уантициклическом регулюванні призвели до зростанняантипланових настроїв. Тому перед сучасної теорією державного регулювання США гостра необхідність розв'язання таких ключових питань:

• як забезпечити вчасна й ефективне державне втручання у економіку, уникнувши бюрократії, корупції апарату чиновників і деформації рішень на мікрорівні;

• як забезпечити свободу конкуренції, ініціативу і підприємливість, належну мотивацію до праці, на інвестиції та інновації, не допускаючи волюнтаризму бюджетно-податкового пресу КПРС і збільшення державногодолга[4].

З 1988 р. США запроваджено систему фінансування федеральних цільових програм, вона здійснено у формі цільових трансфертів, які надаються за умов зустрічного фінансування. Нині США реалізується більш 500 цільових програм фінансування потреб штатів і графств з допомогою цільових трансфертів. Одна з ключових напрямів пов'язані з реалізацією соціальних програм. Більшість із програм потрапляють під дію федерального закону, деякі повністю фінансуються і контролюються федеральним урядом, але й багато програм проводяться урядами штатів (витрати поділяються між штатом і федерацією). У цілому нині трансферти з федерального бюджету покривають близько 20 % витрат штатів й закони використовують насамперед на мети що поліпшення добробуту населення.

У Німеччині використовуються цільові трансферти, що призначені у розвиток проблемних територій. У Німеччині серед прогностичних центрів виділяються за значимістю такі, як Інститут світової економіки та Інститут економічних та соціальних досліджень об'єднання профспілок.

Важливе значення, як та інших країнах, надається мережі обміну інформацією між. У Великобританії створено кілька наукових закладів та прогностичних центрів, зокрема при університетах, що розробляють питання економічного прогнозування.

Нині у світі створено потужний міжнародних організацій, здійснюють прогнозування у різноманітних галузях життя суспільства, зокрема економіки. Широко відомі міжнародна асоціація «>Футурибль», Комітет досліджень майбутнього, Римський клуб ідр.[4].

У економічно розвинених країн особливу роль грають кон'юнктурні прогнози, у яких оцінюється економічна ситуація:

1) над ринком окремого товару;

2) у конкретній реальному секторі економіки;

3) на світовому ринку.

У прогнозах розглядаються як об'єктивно складаються тенденції розвитку, а й можливі наслідки здійснення державних заходів для регулювання ринку.

Світова система господарювання нині активно використовує можливості як прогнозування, а й планування. Під час розробки планів застосовуються:

а)макропланирование;

>б)мезопланирование, тобто. планування галузей, підгалузей, територіально-виробничих комплексів,промузлов, походять із «>метакорпораций», до яких належать міжгалузеві, міжрегіональні і безкоштовні міжнародні фінансово-промислові групи;

до територіального планування, тобто. прогнози, бюджетні плани і програми регіональної та місцевої влади;

р)микропланирование лише на рівні фірми. Особливої уваги заслуговує досвід індикативного планування, що кілька десятиліть плідно використовують у ряді країн світу.

Зарубіжна практика часто-густо використовує радянський досвід планування, але плани держав носять не директивний характер. Звернення до планування в розвинених країн багато в чому пов'язана з тим, що у економічно розвинених країн зникла віра у досконалість ісаморегулируемость ринкових механізмів. Серед фахівців стала переважати думка про наявність в ринкунеустранимих дефектів, роблять економічне рівновагутруднодостижимим.

Тож у час уславили чимало держав активно використовують прогнозування, бюджетування, програмування, і контрактацію (держзакупівлі на контрактних засадах).

У державний сектор Китаю у час збережено директивне планування, та його жорсткість істотно ослаблена. У недержавному секторі застосовуються планування і ринкові регулятори.Гибкое поєднання плану і ринку забезпечило у Китаї феноменальні економічні результати й істотне поліпшення всіх показників розвитку.

У Південній Кореї сьогодні особливу увагу як у державних планах приділяється підтримці великих фінансово-промислових груп, що сприяє їхній власному перетворенню на транснаціональні корпорації (">Хенде", "Самсунг", "Деу" та інших.).

У країни ЄС складаються коротко- і середньострокові програми господарського розвитку регіону, основі яких готуються рекомендації для економік.

Країни світу у основному застосовують індикативне, тобто. рекомендаційне, планування. Проте за минулі три п'ятиріччя у розвитку індикативного планування зазначено три етапу. У першому етапі планування мало кон'юнктурний, другою – структурний і третьому – стратегічний характер.

Нині економічно розвинених країн мають відповідні служби, займаються питаннями планування лише на рівні держави. У Франції – це Генералькомісаріат із планування, у Канаді – Економічний рада, у Японії – Економічний рада, Нідерланди – Центральне планове бюро.

Нині прогнозування і планування спирається на розвинений математико-статистичний інструментарій, і налічують сотні моделей, і навіть масу різноманітних прийомів розрахунків. Широко застосовуються методи оптимального програмування і дослідження операцій.

Прогнозування у Росії

У Росії її нагромаджено унікального досвіду державного планування соціально-економічного розвитку. Планування у СРСР базувалося за принципамидирективности, поєднання пропорційності і виділення основної ланки (пріоритетів), інтересів і, комплексності. При перехід до ринку одні принципи втратили чинність, інші зазнали модифікації, а треті пробивають собі шлях, відбиваючи специфіку інших економічних умов.

Соціально-економічні прогнози доцільно розділити на 2 групи: «соціальні», «економічні».

«Соціальні»:

- прогноз зайнятість населення;

- прогноз ЖКГ і побуту;

- прогноз охорони здоров'я;

- прогноз освіти;

- прогноз культури й мистецтв;

«Економічні»:

- прогнозування економічного зростання;

- прогноз сукупного попиту;

- прогноз галузевої структури національної економіки;

- прогноз рівня інфляції.

Усе, це сукупності дає концепцію соціально-економічного розвитку, чим є пакет поглядів на стратегічні цілі, завданнях, пріоритетах соціально-економічної політики держави, найважливіших напрямів реалізації запланованихцелей[1,стр.70].

Прогнозні дані макроекономічних показників, які є результатом статистичних розробок,

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація