Реферати українською » Экономика » Продуктівність и Ефективність праці


Реферат Продуктівність и Ефективність праці


>Реферат

на тїму:

«>Продуктивність йефективність роботи»


1.Продуктивність таефективність роботи йосновнічинники їхнізростання

 

Уумовахринковихвідносин завданняпідвищенняпродуктивності роботи якджерела реальногоекономічногопрогресустаєжиттєвоважливою дляподальшогорозвиткуекономіки. якпоказуєсвітовийдосвідостанніхдесятиліть,економічнимилідерамистають не тих країни, котрімаютьзначніресурси, а тих, котрідосягливисокоїпродуктивності роботи. Чи неекономічнорозвиненихкраїнахфункціонуютьспеціальніустанови, котрізаймаютьсядослідженням йрозробкоютехнологіїуправлінняпродуктивністю роботи.

>Продуктивності роботиприділяєтьсязначнаувага й нарівніорганізацій всіх сфердіяльності як одному ізнайважливішихпоказниківефективності,якийхарактеризуєрівеньраціональноговикористанняресурсів йвикористовується длявнутрішньогоаналізу йплануванняефективноїгосподарськоїдіяльності підприємства.Наслідкипідвищення (>зниження)продуктивності роботи для окремихпідприємств йсуспільства вціломунаведені на рис. 1. [29. з. 341].

Одним ізнайбільшважливихуроківяпонськогоуспіху, як справедливовідмітивМ.Х.Мескон,полягає до того, щонеможливодосягнутистійкоїпродуктивності приспонтанній,імпульсивнійреакції набудь-яківиникаючіпроблеми. Немаючиконкретнихцілей ізпродуктивності, неможливовизначити, чиєдосягнутийрівеньвисоким чинизьким.Цілієорієнтиром привирішенні запитання про ті, Яка роботапідвищуєзагальнупродуктивність, а котраперешкоджаєїїзростанню.Керівництво підприємства винне забезпечитизростанняпродуктивності шляхомїїпланування.

>Плануванняпродуктивності роботи –цевизначеннярівняпродуктивності роботи йтемпівїїзростання, забезпеченняконкурентоспроможностіорганізації.

Нарівень йдинамікупродуктивності роботивпливаєбезліччинників.Розглянемочинники нарівні окремихпідприємств.Їх можнарозділити надвігрупи:зовнішні йвнутрішні.

>Змінапродуктивності роботи
>Наслідкизниженняпродуктивності роботи >Наслідкипідвищенняпродуктивності роботи
>Неефективневикористаннятрудовихресурсів,устаткування,матеріальних йфінансовихресурсів >Ефективневикористаннятрудовихресурсів,устаткування,матеріальних йфінансовихресурсів
>Підвищенняпитомихвитрат >Зниженняпитомихвитрат
>Зниженняконкурентоспроможності >Підвищенняконкурентоспроможності
>Скороченняобсягу продажів >Збільшенняобсягу продажів
>Зменшенняприбутковості >Зростанняприбутковості
>Послаблення основорганізації >Укріплення основорганізації
>Зниженнязадоволеностіпрацею,падінняперспективностікваліфікації, якоїмаєробітник >Зростаннязадоволеностіпрацею,мотиваціярозвиткулюдськихресурсів
Подалізниженняпродуктивності роботи Подалізростанняпродуктивності роботи
>Розпадорганізації,відтік персоналу >Закріплення персоналу,розвитокорганізації
>Підвищеннярівнябезробіття,зростаннянапруженості всуспільстві >Стабілізаціязайнятості,зниженнясоціальноїнапруги

>Рис. 1.Наслідкипідвищення (>зниження)продуктивності роботи


>Зовнішнічинники –це тих, котрі незалежать віддіяльності підприємства якоб'єктів, але йкількісновизначаютьрівеньвикористаннятрудових,виробничих тафінансовихресурсівбудь-якоїорганізації. До нихвідносяться:політичні,законодавчічинники,інфраструктура,ринковімеханізми,конкуренція,загальнасоціально-економічнаситуація йположення вконкретнійгалузі йрегіоні, станматеріально-технічного забезпечення,забезпеченістьприродними ресурсами, стантрудовихресурсів, культура йсоціальні ціності. Цетакожакціонери,конкуренти,постачальники,покупці,муніципальніоргани тощо.

>Політичні,законодавчі,соціальні,економічні,конкурентні,технологічніособливостізовнішньогосередовища –цечинникипобічної (>непрямої) дії й непідконтрольніпідприємствам. Алі врозробціпрогрампідвищенняпродуктивності їхнінеобхідновраховувати й, як не чудово, ними можна йнеобхідночастковоуправляти.

>Особливостізовнішньогосередовищапрямої дії,такі, якакціонери,конкуренти,постачальники,покупці,муніципальніоргани тощо, додеякоїміриможутьвраховуватись йрегулюватисьорганізацією,власно йявляючись полемжиттєдіяльності підприємства.

>Політичні,правові йзаконодавчічинникитісновзаємопов'язані йвзаємодіютьміж собою, так якзаконодавстворегламентуєпрактичнібізнес-процеси,правовірішенняприймаютьсясудовими органами, аконтрольніорганистворюються йочолюютьсявибірними особами чи особами,призначеними наполітичні,економічні йсоціальні посадидержавнимикерівниками.Законодавство йрегуляційно-правовіактивідображаютьдіючуполітичну обстановку, авідповідно, йволодіютьпотенціаломвпливу наприйняттяуправлінськихрішень.

Доти ж урядє великимзамовником, йзаймаючиофіційні посади,політичні йдержавнідіячіможутьвпливати тих, в якіобсягахпроведезакупівлюурядовий орган й уякого підприємства. Небезкориснопам'ятати й ті, щоофіційні особиниможутьвідігравати неостанню, аможе йключову роль сприяннівиходу підприємства назовнішнійринок.

>Економічні йконкурентнічинникивпливають як нарішення й діїпрацівниківпідприємств, то й нарішення й діїпокупців. Цепояснюється тім, щоциклиділовоїактивностіможутьноситинерівномірний характер (>зростання-спад), й тоді передпідприємствамистоїть завданнявизначенняймовірностісвітових,державних йрегіональнихекономічнихтенденцій йзмін, атакож їхнівпливу нациклиділовоїактивності й ринки.

>Урядзаконодавчим шляхомздійснює контролю наддіяльністюдіючихмонополій йзлиття ізметоюзведення домінімуму негативного їхнівпливу наінтересикористувачів (>покупців). Удосягненніконкурентнихперевагпоняттястратегії й дії конкурента приводити до позитивного результату. Аце ужеважливийсоціальнийчинник. Посвоїйприродісоціальнітенденції-чинникиєдовготерміновимичинниками, так яксоціальнізміниповиннідостатньочіткопроявлятись,щобдатиможливість длядинамічнихбізнес –процесів.

>Такіможливостіможуть бутипов'язані ззростаючоюроллюринківпродукції чи ізперспективоюстворення новихробочих місць,куди йспрямовує своїресурсибізнес.

>Якщобільшачастинасоціальнихзмінвідбуваєтьсяпоступово йможе бутиспрогнозована, тозмінитехнологічнихчинниківхарактеризуютьсяпостійнозростаючими темпами йймовірностішвидкого повороту внепередбачуваному напрямі.

Хоча слово «>технологія»асоціюється із такимипоняттями йдосягненняминауково-технічногопрогресу, яккомп'ютери,лазери,електроніка тощо,цяпродукція неєтехнологією, подякоютребарозумітисукупність знань,методів йзасобів про ті, яквироблятипродукцію.

>Прогнозуваннятехнологічногопроцесу, недивлячись натруднощі,маєвиключнуважливість якчинник дляприйняттяуправлінськихрішень. Часторішення про установкукоштовного основногоустаткуванняприймається вумовахдостатньовисокоїймовірності того, щорозвитоксаметехнологіїможе привести доустаріння продукту,якийще невипущено наринок.

>Звідсианалізтехнологічнихчинників йтенденційтехнологічного прогнозуєжиттєвоважливоюфункцією,оскількизавждиєризиквтратитизначнігрошовікошти. Томууправлінняризикамиєдоситьважливоюфункцієюуправління вбізнес-процесахорганізації.

Приконцентрованійскладності йвзаємопереплетенні проблем, котріполягають внерозвиненостіринковихінститутів,економіко-соціальнаситуація в Україні (>великідержавніборги)потребує державногорегулювання векономіці країни.Вимушеневтручання держави векономіку – неприкрийепізод, аекономічна політика,необхідністьякої наперехідномуетапі доведенодосвідомбільшостіпередовихкраїн.

>Аналізрозвиткуекономіки України заостанні роктапоказує, що приздійсненні політики реформ урядрозрахував, щоінноваційна системаформуватиметься безвтручання держави, наосновімеханізмусамоорганізації. Умежахдіючоїмоделіекономічної політикиширокомасштабнатехнічна йтехнологічнамодернізація національноїекономікиєнеможливою.Ця модельвичерпаласвійпозитивнийпотенціал йпотребуєглибокоїперебудови.Вказанапозиція не бувнацілена наподоланнятехнологічноговідставання таутворення умівінтеграціїнашої країни успівтовариствовисокотехнологічних держав. Направдуйшлося просировиннупереорієнтаціюнашоїекономіки тавідповіднуспеціалізацію у напрямкуобслуговування потребкраїн «>цивілізаційного центру», щорозвиваються на болеевисокійтехнологічнійоснові.Економічнезростання упродовж трьох роктаздійснювалосьголовним чином наекстенсивнійоснові.

>Існуючаситуація негарантує головного – забезпеченнясталогозростання таприскоренняподолання наційосновірозриву вобсягах ВНП на свою душу населення України такраїнамиЗаходу. Утакійситуаціїнеобхіднореалізуватистратегіювипереджальногорозвитку, Яка могла б забезпечитищорічнітемпизростання ВНП на 6–7відсотків.Зісвітовогодосвідувідомо, щотакезростанняможливелише наосновіінтенсивноготехнічного йтехнологічногооновленнявиробництва. Ми ж маємопротилежне –відтворювальніпроцеси (завинятком окремихпідприємств)здійснюються натехнологічнійбазі,сформованійголовним чином упопередні рокта.Саме томунеобхідноакцентуватиувагу наоб'єктивнійнеобхідностіпринциповоїкорекціїекономічної політики.Вонамає бутисконцентрована на головному – назастосуваннімеханізмівструктурно-інноваційногооновленняекономіки. Радикальнозмінититраєкторіюекономічнихпроцесів, у т.ч.чиннийміжнародний статуснашої держави, можналише наційоснові.Требавиходити ізнеобхідностіорганічногопоєднанняринковихметодівстимулюваннянауково –технологічноїдіяльності із заходами, котрі бзабезпечилисуттєвепосилення у цьомуролі держави.

>Внутрішнічинники –цечинники, котрівизначають (>формують)результати роботипідприємств.Вонибуваютьосновними, котрібезпосередньовпливають нарезультати роботи, й неосновними, котрібезпосередньо непов'язані ізпродуктивністю роботи, але йвпливають нарезультатибізнес-процесів черезструктурнізрушення вскладіпродукції,порушеннягосподарської йтехнологічноїдисципліни тощо.

Уекономічнійлітературізустрічається багатоваріантівкласифікаціївнутрішніхчинниківзростанняпродуктивності роботи, котрівідрізняються один від одногобільшою чименшою їхньогодеталізацією. Аліспільним для всіхє ті, що смердотівиділяють:

>науково-технічні –впровадженняновоїтехніки татехнології,механізація таавтоматизаціявиробництва,зміни вструктурі парку чимодернізаціїустаткування,зміниконструкціївиробів,якостісировини,використання новихвидівматеріалів тощо;

>організаційні – збільшення норм й зонобслуговування;спеціалізаціявиробництва йпоширенняобсягівкооперованих поставок;зміни реального фондуробочого години;удосконаленняуправлінняорганізацією;скороченнявитратбракованоїпродукції;зниженнякількостіробітників, невиконуючихнормивиробітку;удосконаленняорганізаціївиробництва й роботи;широке поширення йвпровадження увиробництво передовогодосвіду;укріпленнядисципліни роботи тощо;

>структурні – змінуобсягувиробництва; змінупитомої ваги окремихвидівпродукції й окремихвиробництв взагальномуобсязі тощо;

>соціально-економічні – змінуякісногорівня персоналу; зміну ставленняпрацівників до роботи; зміну умів роботи;удосконаленнямотивації йстимулювання роботи;розвитоктворчоїініціативі йактивностіробітників тощо.

Для окремихгалузейвиробництва (>сільськегосподарство,вугільна тачорно-руднапромисловість)дужеважливимичинникамиєприродніумови, котрідоситьвідчутнодіють напродуктивність роботи. При одних й тихий жвитратахробітникиотримуютьрізнукількістьпродукції, авідповідно, йрізніпоказникипродуктивності роботи.

>Деякіекономістивважають одним ізнайважливішихчинниківзростанняпродуктивностісуспільної роботи,задоволенняекономічних йсоціальних потреб –якістьпродукції.Конкурентноспроможнапродукція –це такапродукція, Яка на даний моментєвисокоякісною йзадовольняєпотребиринку йкористувачів.Вонаєрезультативнимпоказникомвзаємодіїнаведенихвищечинників. Неможевиробитивисокоякіснупродукціюмалокваліфікованийробітник на старомуустаткуванні ізвикористаннямзастарілоїтехнології.Високоякіснапродукція дійсноєважливимчинникомрозширенняринку, авідповідно, збільшенняобсягівїївиробництва й якнаслідок –підвищенняпродуктивності роботи.

>Класифікаціячинників наоснові їхнівзаємозв'язку,причинності,специфічності,самостійності,можливостіобміну йкількісноговимірує базою длякласифікаціїрезервів.

>Існує двапоняттярезервів:

>резервнізапаси (>наприклад,сировина,матеріали),наявність якінеобхідна длябезперервногорозвиткубізнес-процесів;

>резерви якще невикористаніможливостірозвитку підприємства, покращання йогорезультативнихпоказників.

Навідміну відтрадиційноговиробничоготлумаченнярезервів як фактузниженнявтрат увикористаннірізнихресурсів, всучаснійекономіцірозуміють йневикористаніможливостізниженняпоточних йавансованихвитратматеріальних,трудових йфінансовихресурсів наданомурівнірозвитку підприємства.Усуненнявтратбудь-якого роду йнераціональнихвитрат –це один шляхвикористаннярезервів. Інший шляхпов’язаний зсоціально-економічним йнауково-технічнимпрогресом якголовнимиважелямипідвищенняпродуктивностібізнес-процесів. Таким чином,резерви вповномуобсязі можнаоцінитирозривомміждосягнутимрівнемвикористанняресурсів йможливимрівнем,якийвизначаєтьсянакопиченимпотенціаломорганізації.Резервибізнес-процесівкласифікуються в основному заджереламипідвищенняефективностівиробництва, котрізводяться дотрьох груп:праця,предмети роботи йзасоби роботи.Тобто впроцесівиробництванеобхіднорозпізнаватиматеріальнічинники (>засобивиробництва) йособистічинники (>робоча сила). Усучаснихумовахдіяльностіорганізацій всечастіше на першемісцевиступаютьякразтрудовіресурси.Воно й не чудово,боніякатехніка неможепрацювати безкваліфікованогопрацівника. УвисокорозвиненихкраїнахЗаходу, детехнічнийрівеньвиробництвадужевисокий,людськийчинникєнайголовнішим й, якнаслідок,вартістьробочоїсили вцихкраїнахзначновище.Інакшепростоївисокопродуктивноїтехніки й Сучасноїтехнології будутьзадавативеликізбитки.

2.Показникиоцінкипродуктивності йефективності роботи

>Продуктивністьєосновнимджереломекономічногозростання, томуїїпідвищення шляхомвикористання всіхресурсівєнайкращою,основноюстратегієюрозвитку підприємства.

>Продуктивність в широкомурозумінніє ставленняобсягувиробленоїпродукції (>робіт,послуг),реалізованихорганізацією, довитрат на їхньоговиробництво.Вонавідображає ефективноговикористанняресурсів (роботи,капіталу,матеріалів,енергії,інформації тощо) вбізнес-процесахдіяльностіорганізації.

>Продуктивність =Реалізованапродукція /Витрати набізнес-процес

>Продуктивність роботиєтакожміраефективностіконкретної роботипротягомданоговідрізку години.Зростанняпродуктивності роботиозначаєзменшеннявитратсуспільнонеобхідногоробочого години навиробництвоодиниціпродукції чи, щотежсаме, збільшенняпродукції, щовиробляєтьсяробітником заодиницю години. Длявиробництвапродукціївитрачається як жива, то й минулапраця (>тобтоматеріалізована взасобахвиробництва). Узв’язку ізцимнеобхіднорозпізнаватизростанняпродуктивностііндивідуальної роботи,тобто лишеживої, йзростанняпродуктивностісуспільної роботи,тобтовсієї роботи:живої йминулої.

>Продуктивністьсуспільної роботивідображає величинувитратживої йматеріалізованої роботи наодиницюпродукції.Підвищення жпродуктивностісуспільної роботиозначаєекономіюцихвитрат наодиницюпродукції. Томуекономіяживої роботи, Якадосягаєтьсявнаслідокпрогресутехніки йтехнології,удосконаленняорганізаціївиробництва й роботи,зниженнявитратсировини йматеріалів наодиницювиробленоїпродукції, покращаннявикористанняустаткування тощозавжди Веде допідвищенняпродуктивностісуспільної роботи.

Зсуспільної точкизорупродуктивність роботизростаєтакожвнаслідокзменшеннявитрат,економії роботи натранспорті, в сферіобігу йусуненнявсякоїнепродуктивної роботи.Витрачена навиробництвопрацявимірюєтьсяробочим годиною,якийєнайбільшзагальноюміроювитрат роботи. Томуекономіязагальнихвитрат навиробництво (в т. год. йвитратминулої роботи) –цеєекономіяробочого години.Підвищення жпродуктивності роботи врештірештзводиться доцієїекономії.

Таким чином,зростанняпродуктивностісуспільної роботисупроводжуєтьсяекономією всіхвитрат роботи –живої йматеріалізованої.

>Рівеньпродуктивності роботихарактеризуєтьсяпоказниками:

>виробкоюпродукції заодиницю години;

>трудомісткістювиробленоїпродукції;

>вартістювиробленоїпродукції на 1чол.

>Ціпоказникиможуть бутипредставлені увигляді формул:

>Пп =Q / йt = T /Q,

деПп –виробкапродукції заодиницю години;

>Q –обсягвиробленоїпродукції;

T –витратиживої роботи навиробництвопродукції;

>t –трудомісткістьвиготовленоїпродукції.

>Виробкапродукції –ценайбільшпоширений йуніверсальнийпоказникпродуктивності роботи. Узалежності від цього у якіодиницяхвимірюєтьсяобсягпродукції,виробкавизначається в натуральномувираженні, апоказникахнормованогоробочого години.

Дляпідприємств, котрівипускаютьодноріднупродукцію,найбільшпоширеніпоказникипродуктивності роботиє тих, котріхарактеризуютьвиробку в натуральномувираженні (тони, м, прим. тощо).

>Якщопідприємство чи цехвипускаєдекількавидів чи марокоднорідноїпродукції, товиробкавизначається вумовно-натуральниходиницях (>умовних банокконсервів, парвзуття тощо).

>Показниквиробкипродукції увартісномувираженнівикористовується длявизначенняпродуктивності роботи напідприємствах, котрівипускаютьнеодноріднупродукцію.

Привикористаннінормованогоробочого годинивиробкавизначається внормо-годинах на окремихробочихмісцях, в бригадах, надільницях, а цехах, коливипускаєтьсянеоднорідна й не завершеновиробництвомпродукція, якоїнеможливообчислити ані в натуральному, ані ввартісномувиразі.

>Показникивиробкивідрізняютьсятакож взалежності відодиницівиміруробочого години.Виробкаможе бутивизначена однієювідпрацьованучоловіко-годину (>годиннавиробка), однієїсередньообліковогоробітника замісяць, квартал,рік (>середньомісячна,середньоквартальна,середньорічнавиробка).

>Трудомісткість роботивідображаєвитратиробочого години навиробництвоодиниціпродукції йвизначається в натуральномувираженні завсієюноменклатуроювиробів йпослуг; при великомуасортиментіпродукції напідприємствівизначається потиповимвиробам, до якіприводяться усіінші. Навідміну відпоказникавиробки,цейпоказникмаєдекількапереваг:установлюєпряму залежністьміжобсягомвиробництва йтрудовимивитратами;виключаєвплив напоказникпродуктивності роботизміни вобсязі поставок закооперацією, ворганізаційнійструктурівиробництва,дозволяєтіснопов’язативимірюванняпродуктивності роботи ізвиявленнямрезервівїїзростання,співставитивитрати роботи наоднаковівироби врізних цехах підприємства.

Узалежності від складувключаємихтрудовихвитратвиділяють:

>технологічнутрудомісткість, котравраховує усівитрати роботизайнятихвиробництвомпродукції ізвідрядною йпогодинноюоплатою роботи (>tтех);

>трудомісткістьобслуговуваннявиробництва,включаючивитрати роботиобслуговуючихробітників (>tобс);

>виробничутрудомісткість –витрати роботи всіхробітників, якзайнятихвиробництвомпродукції, то йобслуговуючихвиробництво;

>трудомісткістьуправліннявиробництвом, Якавключаєвитрати роботикерівників.спеціалістів йслужбовців,обслуговуючого персоналу йохорони (>tупр);

>повнутрудомісткість, котравключаєвитрати роботи всіхкатегорійпромислово-виробничого персоналу (>tпвп):

>tпвп =tтех +tобс +tупр.

>Відрізняютьтакожнормативну,планову тафактичнутрудомісткість.

>Нормативнатрудомісткість –це сума всіхдіючих навідповіднийперіодтехнічно-обгрунованих норм години поопераціямтехнологічногопроцесувиготовленняданоговиробу.

>Плановатрудомісткість –цевизначені планомвитратиробочого години навиготовленняодиниціпродукції, котріповинні бутидосягнутіпідприємством навідповідну дату чи всередньому заперіод,якийпланується.

>Фактичнатрудомісткість –цереальнівитрати години навиготовленняодиниціпродукції завідповіднийперіод години.Міжнормативноютрудомісткістю (>Тн) тафактичноютрудомісткістю (>Тф)існуєспіввідношення:

>Тф =Тн/К,

де До –фактичнийкоефіцієнтвиконання норм години.

Прирозрахункахпоказникатрудомісткості в основіприймаєтьсятехнологічнатрудомісткість, котравизначається за нормами години наоперацію, деталь,вузол,вирібпродукції, авиробнича йповнатрудомісткістьрозраховуються укрупнене, іздопомогоюкоефіцієнтів, котріхарактеризуютьспіввідношенняміжвідповіднимигрупамипрацівників.

>Частішевсьогозустрічаєтьсявартісний метод,якийдозволяєвизначатипродуктивність роботи заокремимпідприємствам, але й і вцілому погалузям й народномугосподарству.

>Обсягпродукції при цьомувизначаєтьсяобсягомвалової читоварноїпродукції вспівпоставимихоптовихцінах,чистоїпродукції чинормативноївартостіобробки.

Привизначеннірівняпродуктивності запоказникамивалової читоварноїпродукції величинавиробкисуттєвоміняється взалежності від такихчинників, як структуравиробництва,обсягкооперованих поставок,матеріаломісткостіпродукції тощо.Тобто величинавиробкиспотворюється зарахуноквключення вобсягпродукціївитратіншихпідприємств.Відвпливуматеріаломісткостівиробництвавільнийпоказникчистоїпродукції.Вінпредставляє собоючасткуоптовоїціни, котраміститьзаробітну плату,відрахування насоціальні заходь йприбуток.

>Поряд зпоказникомрівняпродуктивності роботивизначаєтьсяпоказникдинаміки читемпівзростанняпродуктивності роботи, щодаєзмогупрослідитиїїтенденцію за ряданалізуємихперіодів,визначитичинникизміни йрезервипідвищення.

3.Основні напрямипідвищенняпродуктивності йефективності роботи

>Продуктивність роботиєінтегрованим,багатофакторнимпоказником, вякомупоєднанікваліфікація йінтереси персоналу,рівеньтехніки йтехнології,якістьуправління,якістьпродукції, маркетинг,соціальне йекономічнесередовище тощо.Найкращесполученнячинниківпродуктивності йвизначаєкращевикористанняресурсів,вищупродуктивність роботи.

>Слідвідзначити особливо, що дляпідвищенняпродуктивності роботинеобхідновраховувати ймакроекономічнічинникинавколишньогосередовища, котріможутьсприяти чиперешкоджатиїїпідвищенню. До нихвідносятьсяурядова політика;економічна йсоціальнастратегія й напрямиїїреалізації;діловий цикл йміжнароднаконкуренція;навколишнєприроднесередовище;географічні йкліматичніособливості;демографічні,структурні йсоціальнізміни тощо.

>Вирішальнезначення дляпідвищенняпродуктивності роботи, авідповідно йконкурентоспроможності підприємства,маєреалізаціяпрограмискороченнявитрат.Багато українськихпідприємствмаютьнераціональну структурувитрат, як правило ізнизькимиопераційними, але йвисокимиадміністративними йіншимивитратами.

>Найгострішоюпроблемоюєскорочення персоналу,який насьогодніперевищуєнеобхідний на 30–50%.Вирішитицю проблему – «>конкурентоспроможність чизайнятість» – можна лише наосновізростаннявиробництва ззбільшеннямкількостіробочих місць в новихфірмах йорганізацієюмасовогоперенавчаннязвільненихробітників. Безмасштабної державноїдопомогивирішитиціпроблеминеможливо.

>Обґрунтована організаціявиробничогопроцесупотребуєнаявності йраціональноговикористанняматеріальних (>засобів роботи йпредметів роботи) йтрудовихресурсів.Якщоранішелімітуючоюгрупоюресурсів вбізнес-процесах, котрівизначаютьвиробничіможливості,виробничийпотенціалпідприємств, булизасоби роботи, то, насьогодні вційролічастішевиступаютьтрудові йматеріальніресурси.

>Підвиробничимпотенціалом підприємстваслідрозуміти максимальноможливийвипускпродукції закількістю йякістю вумовахнайбільшефективноговикористання всіхзасобіввиробництва й роботи, котрімає врозпорядженніпідприємство. Максимальноможливий –цеозначає: присучасних формахорганізаціївиробництва, присучасних методахмотивації персоналу, присучасномупрогнозуємомурівнітехніки йтехнології.

Навідміну відвиробничоїпотужностівиробничийпотенціалхарактеризуєтьсяоптимальним вданихумовахвикористанням всіхресурсів, як таких, щозастосовуються, то й таких, що невикористовуються.

>Сукупний резервпідвищенняефективності навиробництві,відповідно,визначаєтьсярізницеюміжвиробничимпотенціалом йдосягнутимрівнемвипуску йреалізаціїпродукції.

Упрактиціоцінкидіяльності підприємства й йогоструктурнихпідрозділіввикористовуєтьсядуже багаторізнихчинниківефективності –це йефективністьвикористанняробочоїсили, йефективністьвикористанняустаткування, йефективністьякостіпродукції, йефективність поставок, йефективністьвикористанняматеріалів йсировини, йефективністьвикористанняенергії (>електричної,теплової,парової тощо),цетакож йефективністьвикористанняробочого години, йрентабельністьпродукції йвиробництва тощо.

як видно ізвизначень,ефективністьзначно болеевузькепоняття, ніжпродуктивність, але й для практикипошукурезервів вбізнес-процесах напідприємствахпоказникиефективностідають тих напрямипошуків, котрі,власно, йконкретизують результатвикористаннявиробничогопотенціалу.

>Можна було б б привести йіншіконкретніпоказникиефективності, котріхарактеризуютьвиробничу діяльністьорганізації,бо методика їхньогорозрахунку якщоаналогічною.

Для практикипошукурезервівпідвищенняпродуктивності роботиважливезначеннямаєвизначеннянауково-технічногорівнявиробництва (>технічна,енергетичнаозброєність роботи,прогресивністьвикористовуємоїтехнології, структура й організаціявиробництва,тривалість циклу,ритмічністьвиробництва,скороченнярівнявиробничого шлюбу тощо).

>Інтересвикликаєтакожкласифікаціярезервів закінцевими результатами, на котрі смердотідіють. Цепідвищенняобсягувиготовляємоїпродукції,удосконаленняструктури таасортиментувиробляємихтоварів, покращанняякості,зниженнясобівартостіпродукції (заелементамивитрат, застаттямивитрат), атакожрезервипідвищенняприбутковостіпродукції,підвищеннярівнярентабельності,укріпленняфінансового стану тощо.

Дляпошукурезервівважливезначеннямає їхніобґрунтування застадіямипроцесу (>матеріально-технічне забезпечення,виробництво,збутпродукції), а й застадіямистворення йексплуатаціїпродукції (>передвиробничастадія –проектна йтехнологічнапідготовкавиробництва;виробничастадія –освоєнняновоїпродукції йновоїтехнології ввиробництві;експлуатаційнастадія –сервіснеобслуговування).

Затерміномвикористаннярезервиподіляються напоточні (>реалізуються протягомфіксованогоперіоду години) йперспективні (>реалізація вперспективі). Зазасобамивиявленнярезервиподіляються наявні (>ліквідаціязафіксованихвтрат йвідхилень) йскриті (>виявлення шляхомпорівняльногоаналізу чи ізвикористанням болеескладнихметодіваналізу).

>Підвищеннярівняуправління,методівприйняттяуправлінськихрішеньозначаєудосконаленнявиробничоїструктури підприємства,структуриорганівуправління.

Умеханізації йпроцесіпошукувнутрішніхрезервів підприємства ізметоюпідвищенняпродуктивності роботиважливовиділитиосновніумовираціональноговиявлення йвикористаннярезервів, до яківідносяться:

>виявленняосновнихвитрат, котріскладаютьголовнучастинусобівартостіпродукції й котріможутьдати понадпідвищенняпродуктивності;

>виявлення «>вузьких місць» напідприємстві, котріобмежуютьтемпизростанняпродуктивності.

>Важливопідкреслити, щонеобхідноодночаснопроводитипошукрезервів за всімастадіямижиттєвого циклувиробляємоїпродукції й за всімаскладовимдіяльності підприємства.

Українамаєнадзвичайновеликіпотенціальніможливостірозвиткувнутрішньогоринкувисокихтехнологій.Протевінзалишається практично незадіяним.Світова практикавказує:внутрішнійриноквисокихтехнологійпотребує активного державногостимулювання.

>Найбільшперспективною, доякої «>має бутиприкутапершочерговаувага уряду,є потребамодернізаціїенергетичноїгалузі.

>Стимулюючимчинникомтехнологічногопереоснащення українськоїекономікимає статі йпрактичневтіленняДержавноїпрограмиенергозабезпечення йвирішення проблеменергозбереження. Заоцінкоювчених-енергетиківенергоємність ВВП України заостаннєдесятиріччязбільшилась на33%.Нині вонєнайбільшою вЄвропі…Має статівідчутнеполіпшенняфінансування науки.Досізалишаєтьсянезадіянимвагомийінноваційнийпотенціалприватизації. У цьому жконтекстіособливогозначеннянабуваєстимулювання малогоінноваційногопідприємництва якпровідникаінноваційного продукту віднауково-технічноговинаходу домасовоговиробництва.Однією ізнайнагальнішихє проблемасуттєвогопідвищеннявартостіробочоїсили.Якщо воннизька, якцемаємісце ми, тотехнічнінововведеннязапроваджувати увиробництво немаєпотреби.Цюситуаціюпотрібно забудь-яких уміввиправити.Такий жефектвідчутногорозширеннявнутрішньогоринку можнаотримати й відприскореногорозвиткутранспортноїінфраструктури,створенняміжнароднихтранспортнихкоридорів.

якпозитивне,слідвідзначитивипереджальнітемпирозвиткуінфраструктуризв’язку тагалузейінформатизації,підвищенняїхньоїінвестиційноїпривабливості.

якпідсумокусьоговищенаведеного,требавідмітити, що наша держава входити уп’ятіркукраїн, котріволодіютьнайпередовішимиаерокосмічнимитехнологіями.Маємоунікальнідосягнення й наіншихнапрямкахнауково –технічногопрогресу, таких, якбіотехнологія,фізиканизьких температур,ядернафізика,електрозварювання,розробка новихматеріалів тощо.

>Імперативомсучасногоцивілізаційногопрогресуєвсебічнийрозвитоклюдськогопотенціалу.Світовоюпрактикою доведено, щоінвестиції влюдськийкапітал –найефективніші. УЗахіднійЄвропіцей компонентзабезпечує 75% приростунаціональногобагатства.

Це все –потенціалінноваційногопрогресу. Проблема полягає в бо мище ненавчилися йоговикористовувати.


>Література

 

1.ГенкинБ.М., Кондратьєва З., Азарова Є. Економіка і соціологія праці. 6-те вид.,доп.ИНФРА-М, 2006. – 447 з.

2.Миль Дж. Основи політичної економії. – М.: Надра, 1980. т. 3. – 300 з.

3.Мостова В.Д., Яковенко О.Г.,ХристолюбоваН.Е.,Мостова В. Г. Економіка праці.ЮНИТИ-ДАНА, 2004. – 320 з.

4. Економіка праці: (соціально-трудові відносини). Під. ред. Н.А.Волгина, Ю.Г.Одегова. – М.: «Іспит», 2002. – 736 з.


Схожі реферати:

Навігація