Реферати українською » Экономика » Проблеми концентрації виробництва в Україні


Реферат Проблеми концентрації виробництва в Україні

Страница 1 из 2 | Следующая страница

>СОДЕРЖАНИЕ

>Введение……………………………………………….................………………..3

Проблеми концентрації виробництва, уУкраине…..........................................5

>Виводи…………………………………………………………………...............18

Використаніисточники………………………………….............................20


ЗАПРОВАДЖЕННЯ

Проблеми ефективної організації виробництва, у національної економіці мають дедалі великої ваги. Особливо важливим задля забезпечення міжнародної конкурентоспроможності України в принципах інноваційного розвитку є особливим становлення господарюючих суб'єктів із високим рівнем концентрації виробництва, відповідним загальносвітовим тенденціям. За висловом академіка І.Лукинова, на заваді прогресивних змін у організаційної системи господарювання є "національно обмежені" погляди на новітні процеси концентрації, спеціалізації і інтеграції товаровиробництва, формування могутніх регіональних еліт і міжрегіональних світових ринків з загостренням ними конкурентної боротьби, з особливо високотехнологічними та наукоємними товарами постіндустріальної епохи.

Хибна трактуванняантимонополизма перших років реформування економіки України звелася до деконцентрації виробництва, і навіть перебільшення ролі малих та середніх підприємств. Але сучасна економіка може ефективно розвиватися тільки із висококонцентрованих виробництв, великих корпоративних компаній, зовсім значить повного заперечення доцільністю існування малих та середніх підприємств, передусім - у сфері інновацій, торгівлі, послуг, будівництва й ін. Поширення отримали різні форми інтеграції малих та великих підприємств (>субподрядность, франчайзинг, лізинг,венчурное фінансування). Панування у світі економічно потужних корпорацій з інтегрованим у них дрібним бізнесом перетворює будь-які інші бізнесові структури в неконкурентоспроможні.

Мета роботи - обгрунтувати необхідність прискорення процесів концентрації виробництва, у Україні як важливого чинника забезпечення міжнародної конкурентоспроможності вітчизняної промисловості та її зростання на інноваційних принципах. Досягнення цього було визначено такі основні завдання: охарактеризувати рівень концентрації виробництва, у Україні; показати необхідність її підвищення відповідно до сучасними тенденціями в організаційному розвитку світової економіки; визначити особливості процесів консолідації капіталу і концентрації виробництва, у Україні; окреслити заходи для державному стимулюванню концентрації виробництва.

Діяльність розглянуті проблеми підвищити рівень концентрації виробництва, у Україні як важливого чинника забезпечення конкурентоспроможності національної економіки, охарактеризований рівень концентрації виробництва, проаналізовані основні процеси консолідації капіталу і концентрації виробництва (збільшення кількості об'єднань підприємств, розширення ринків злиття і поглинань, тощо), запропоновані заходи щодо вдосконаленню таких великих інтегровані структури, як ФПГ.


ПРОБЛЕМИКОНЦЕНТРАЦИИ ВИРОБНИЦТВА У УКРАЇНІ

Розвиток сучасної економіки характеризується безперервними процесами концентрації виробництва, які знаходять своє прояв у збільшенні розмірів господарських структур, освіті ТНК, поширенні зливань і поглинань компаній, і навіть стратегічних альянсів, напрямі ключових ресурсів фірми розширення масштабів виробництва. Концентрація виробництва дозволяє об'єднувати ресурси для реалізації сучасних інноваційних проектів і інтегрувати наукові, виробничі і збутові ланки.

Вважається, що зупинити консолідацію (чи концентрацію) неможливо. Вона безупинна і неминуча, та її впливом геть окремі галузі дуже велике. Тенденції до концентрації носять не локальний, не регіональний і навіть національного характеру, вони перейшли на вищий рівень - глобальний. Згідно з дослідженнями, всі галузі концентруються і розвиваються схоже, тому активність у сфері зливань і тенденції консолідуватися може бути прогнозовані. Р.Динз, Ф. Крюгер і З.Зайзель вважають, що оптимального, ні максимальної величини підприємств немає. Щоб вижити, компанії повинні постійно зростати.Защищенних ніш на не існує, отже - компанії, намагаються залишитися у своїх нішах, будуть поглинені іншими.Оптимален ще більшу розмір - більший, ніж торік року, більший, ніж в конкурентів, зі стратегією, націленої ще на більше зростання у майбутньому. За сучасних умов і стагнація, і повільна консолідація ведуть до катастрофічних наслідків.

>Колоссальним стимулом до галузевої консолідації є глобалізація. Зникнення торговельних бар'єрів, зростання вплив СОТ попри всі більше країн посилюватимуть тенденцію до тотальної галузевої глобалізації.

У найрозвиненіших країнах більшість економіки виходить з великих інтегрованих корпораціях, зокрема - транснаціональних. За кількістю зайнятих найбільшими нефінансовими ТНК світу є "Ford Motor Company" (327,5 тис. чол.), "General Electric" (305 тис. чол.), "General Motors" (294 тис. чол.). За рівнем концентрації капіталу лідерами є "General Electric" (647,5 млрд. дол.), "General Motors" (448,5 млрд. дол.), "Ford Motor Company" (304,6 млрд. дол.), "Vodafone GroupРіс" (262,8 млрд. дол.).

На початку ринкових трансформацій України при реалізації заходів для приватизації і демонополізації не враховувалися новітні тенденції в організаційному розвитку світової економіки (зокрема - до концентрації виробництва), унаслідок чого реорганізація багатьох підприємств відбувалася у напрямі подрібнення. Через це у кількості підприємств збільшилася питома вага підприємств із кількістю працюючих до 199 чол. (з 62% 1998 р. до 71,7% 2003 р.), і, зменшилася частка підприємств із кількістю працюючих від 200 до 4999 чол. (з 37,1 % до 27,6%) і з кількістю працюючих від 5000 до 50000 чол, та набуттям більшої (з 0,9% до 0,7%).

За 2000-2002 рр. частка у обсязі промислового виробництва 10 найбільших підприємств зменшилася з 22,31% до 18,8%, а частка 100 найбільших - відповідно, з 51,1% до 47,8%.

За даними Держкомстату України, 2006 р. великі підприємства становили лише 1% загальної кількості промислових підприємств, середні - 17,6%, а малі - 81,4%. У цьому найвищий питому вагу великих підприємств мала місце в галузях, і виробництвах, як виробництво і розподіл газу (17,6%), виробництво труб (15,5%), виробництво чавуну, сталі та феросплавів (15%), виробництво і розподіл електроенергії (10,7%), видобуток паливно-енергетичних з корисними копалинами (7,8%), металургія (7%), виробництво кольорових металів (6%). У машинобудуванні на великі підприємства припадало лише 1,2%.

За кількістю персоналу найбільшими вітчизняними підприємствами до кінця 2005 р. були ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (>77649чел.), ВАТ "Міттал Стіл Кривий Ріг" (>55367чел.), ВАТ "Мотор-Січ" (24815 чол.), ВАТ «Металургійний комбінат "Азовсталь" (22010 чол.), ВАТ "Алчевський металургійний комбінат" (20534 чол.), ВАТ «Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (20210 чол.). По реалізації товарної продукції найбільшими підприємствами до кінця 2005 р. стали ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (1 -е місце за рейтингом підприємств сфери діяльності Мінпромполітики України), ВАТ «Металургійний комбінат "Азовсталь"» (друге місце), ВАТ "Міттал Стіл Кривий Ріг" (3-тє), ВАТ «Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"» (4-те), Запорізький автомобілебудівний завод (5-те), і навіть підприємства залізничного транспорту.

Капіталізація вітчизняних компаній значно менше проти розмірами капіталів західних компаній у аналогічних галузях. Вважається, у цілому національна економіка та окремі галузі й корпорації мають щодо невисокий рівень концентрації виробництва й капіталу 10. Тож його підвищення необхідно державному рівні здійснити комплекс заходів.

Недостатній рівень концентрації виробництва - однією причиною низьку рентабельність продукції промислових підприємств і його подальшого зниження. Так було в цілому в промисловості цей показник становив 1995 р. 16,6%, а 2006 р. - 5,8%, у хімічній та нафтохімічної промисловості - відповідно, 19,5% і 4%, в машинобудівної - 24,3% і 2,6%, у легкій - 17,5% і 0,2% ".

Попри відсутність належних інституціональних умов і лобіювання відповідних нормативно-правових регуляторів, України відбуваються процеси, які б концентрації виробництва, становленню його нових структур. Про посилення тенденції консолідуватися капіталів свідчить активізація останніми роками формування об'єднань підприємств (див. табл.).

Кількість об'єднань підприємств, внесених ЄДРПОУ (початку року)

Види об'єднань Роки 2007 р. в % до 1997 р.
1997 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007
Асоціації ... 1902 2516 2435 2458 2497 2679 2751 2841 149,3
Корпорації 332 609 648 717 761 798 824 842 253,6
Консорціуми.. 51 57 61 62 66 77 80 84 164,7
>Концерни......... 353 380 385 395 388 397 406 403 114,1
Іншіобъе-
>динения юрі-
>дических осіб.... 1194 2123 2141 2115 2082 2061 1971 1880 157,4

* Джерело:Статистичнийщорічник України за 2006рік, з. 83.

З іншого боку, України отримують розвиток процеси, які свідчать про консолідації капіталів, - такі, як злиття і поглинання. Якщо 2005 р. сукупний обсяг зливань і поглинань становив 2,3 млрд. дол. (не враховуючи приватизаційних угод), то 2006 р. він сягнув майже 4,8 млрд. дол., із яких приватизаційні угоди з вартості доводилося менш 1 % ринку. Найбільше угод (24%, обсяг угод - 1,7 млрд. дол.) довелося на сектор фінансових послуг, на 2-му місці - промислового виробництва (відповідно, 23%, 358 млн. дол.). У металургії за 2006 р. укладено 6 угод вартістю 300 млн. дол. На думку експертів ринку, з частки цій галузі у Раді національної економіці, це надзвичайно мало. На світовому ринку зливань і поглинань 2007 р. обсяг угод виріс до 4,4 трлн. дол. Причому у Україні сума угод такому ринку різко підвищилася, склавши 14,5 млрд. дол..

Багатьом вітчизняних підприємств злиття чи поглинання стають важливими елементами стратегії їх розвитку. Спроби укласти домовленості про злиттях чи поглинання може мати різну мотивацію, а однією з найбільш ймовірних цілей злиття є розширення ринку чи захоплення нової його ніші. Вагомим результатом домовленості про злитті чи поглинанні можуть бути значні податкові вигоди. Одержання чи неотримання податкових пільг залежать, передусім, від структурування угоди. Зазвичай, податкові вигоди досягаються з допомогою перерозподілу витрат і прибутків міжобъединяющимися структурами.

Для пострадянських держав злиття і поглинання - це, передусім, кошти накопичення капіталів, збільшення своєї частки над ринком, здійснення інвестицій. Зазвичай, після злиття і поглинання приходять реальні інвестиції, відбуваються зміни, здійснюється модернізація виробництва - так званий "девелопмент" підприємства. Кошти, використовувані для злиття і поглинання, майже остаточно дійшли тому однині і з офшорів, що сприяє поверненню капіталів. Усе це має визначати позитивний вплив процесів злиття і поглинання на економіку.

Проте, попри позитивні аспекти поглинань, України поширився протиправний, силове захоплення власності, чи пізно це зване ">рейдерство". Недосконалість вітчизняного корпоративного права, висока корумпованість бюрократії правоохоронних органів дають можливість бандитський захоплення будь-якого підприємства - незалежно від права власності, легітимності придбання, якості оформлення статутних документів, реєстру акціонерів та інших документів, і навіть від ефективності менеджменту. Тож особливу значення набуває, передусім, вдосконалення корпоративного законодавства з метою створення ефективного юридичного захисту відрейдерской атаки, який би відрізнити недружні поглинання від бандитського захоплення.

У розвитку процесів економічної концентрації в пострадянських державах (зокрема, у Росії) спостерігаються деякі тенденції. У тому числі можна назвати, зокрема, такі, які характерні і України:

- формування великих вертикально інтегровані структури, прагнуть встановленню контролю над підприємствами, забезпечують весь технологічний цикл виробництва, і навіть її наступну реалізацію;

- значний обсяг угод, що можна зарахувати до конгломератному типу, коли учасники угод немає конкретних економічних відносин;

- розміщення інвестицій у сусідніх регіонах у вигляді створення дочірні підприємства чи придбання акцій (часткою) в статутний капітал господарюючих суб'єктів, що опосередковано свідчить про розвиток міжрегіонального обміну (товару і капіталу), підвищенні "відкритості" товарних ринків, посиленні конкуренції;

- придбання власності у регіонах комерційними організаціями зі значних промислових центрів;

- придбання основних засобів і придбання акцій підприємств-банкрутів;

- розширення практики придбання контрольних пакетів акцій великих суб'єктів господарювання через підставних осіб.

Дедалі більше значної ролі у кар'єрному зростанні національної економіки та консолідації капіталів грають ФПГ, формування яких набуває велике значення в перехідний час - задля забезпечення ефективних структурних перетворень. ФПГ можуть бути засобом підвищення керованості економікою, її збалансованості і динамічності. На базі можна досягнути раціонального об'єднати зусилля держави за регулювання економічних процесів із широкою розвитком підприємницької ініціативи, і навіть становлення раціональних взаємозв'язків підприємств.

Через недосконалість законодавчої бази для України належним чином не налагоджені реєстрація і моніторинг діяльності ФПГ, відсутня відпрацьоване статистичне стеження діяльністю, а наявні дані неповні і фрагментарні. "Непрозорість" цих структур нейтральних обумовлює складність збирання й отримання про їхнє функціонуванні. Україна має набули поширення фінансово-промислові об'єднання, які можна визначено як "фактичні", "неформальні" групи, які мають офіційного статусу. Оскільки існуючі ФПГ, через недосконалість профільного закону України "Про промислово-фінансових групах України", не оформлені на офіційному рівні, їх діяльність не підпадає під спеціальний контроль, моніторинг і регулювання.

Попри те що, що цей закон прийнято ще 1995 р., процес створення (реєстрації) ПФГ відбувається дуже повільно. До травня 2001 р. офіційно немає жодної ПФГ. Тільки 16 травня 2001 р. постанови Кабінету Міністрів України № 547 було створено вітчизняна ПФГ "Титан" - для реалізації Комплексної програми розвитку кольорової металургії України, але вона була зареєстровано, Втім, вже постановою уряду України від 28 жовтня 2004 р. № 1420 постанову від 16 травня 2001 р. № 547 скасовано, а ПФГ "Титан" - ліквідована.

ФПГ зосередили значну частину виробництва, у низці галузей вітчизняної промисловості. Так, частка ФПГ "Інтерпайп" посідає у загальному обсязі виробництва феросплавів 80%, трубної промисловості - 60% і Тюменської нафтової - 60%. На ФПГ "Приват" доводиться виробництво 60% продукціїгорно-обогатительной промисловості. У коксохімічною промисловості питому вагу ФПГ "СистемКепитал Менеджмент" сягає 40%, а ФПГ "Індустріальний союз Донбасу" - 20%. У

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація