Реферати українською » Экономика » Поняття та класифікація ризику незатребуваності продукції


Реферат Поняття та класифікація ризику незатребуваності продукції

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Поняття ризику незатребуваності продукції

З переходом до ринкової економіки сталися принципові зміни у системи управління підприємством. Воно самостійно розробляє стратегію свого розвитку та здійснює тактичні заходи для її втіленню у життя. У цьому неминуче виникають ситуації, коли підприємством може втратити.

Існує ризик. Щоб ризик приносив прибуток, а чи не збиток, їм необхідні керувати й, отже, аналізувати причини ризику, чинники, можливі наслідки, методи лікування й показники, що характеризують його впливом геть результати діяльності підприємства, кошти та джерела компенсації його негативного її у впливу.

Ризик незатребуваною продукції виникає внаслідок відмови споживача від податків продукції підприємства міста і визначається величиною можливого матеріального і моральної шкоди, понесеного підприємством через це. Цей ризик належить до групі господарських ризиків. Він може бути зв'язаний і із саудівським фінансовим, і з інвестиційними ризиками, якщо йдеться про диверсифікації чинного виробництва чи вкладеннях у нове виробництво.

Завжди під час виробництва підприємство має заздалегідь знати, яку й кому він справляє продукцію та як і стане величина втрат, Якщо ця продукція нічого очікувати реалізована.

Щоб уникнути наслідків незатребуваності продукції підприємство-виробник має проаналізувати її причини. І тому треба зазначити викликають її чинники. Вони можуть перетинатися, накладатися між собою, а можуть бути прямо пов'язані між собою. Необхідно розробити класифікацію чинників ризику незатребуваності продукції. Мета такої класифікації:

1. визначення можливих напрямів виникнення ризику незатребуваності продукції;

2. аналіз причин відмов споживача від запропонованої йому продукції;

3. попередня оцінка можливих наслідків виникнення ризику незатребуваності продукції;

4. аналіз можливостей запобігання ризику;

5. пошуку шляхів подолання ризику;

6. пошуку шляхів мінімізації витрат за ліквідацію наслідків у разі виникнення незатребуваності продукції;

7. створення інформаційного бази щодо прийняття управлінські рішення.

Класифікація чинників ризику незатребуваності продукції дозволяє собі з різних сторін розглянути проблему відмови споживачів від виробленої підприємством продукції і на знайти шляхи і знаходять способи уникнути цій ситуації з найменшими підприємствам втратами.

Класифікація чинників ризику, незатребуваності продукції

1. По чинникам виробництва.

2. З причин виникнення.

3. По центрам відповідальності.

4. По центрам освіти витрат.

5. По винуватцям виникнення.

6. По виробничим умовам.

7. За час виникнення.

8. За час виявлення.

9. По видам продукції.

10. По споживачеві продукції.

11. По каналам збуту.

12. За можливості використання продукції.

13. За можливості подолання. Проаналізуємо кожну групу чинників.

1.         Чинники виробництва.

Чинники виробництва містять у собі:

1) працю;

2) виробничі основні фонди;

3) виробничі його оборотні кошти.

До категорії «працю» можна підходити у разі подвійно:

по-перше, це кількість персоналу підприємства;

по-друге, цей час, витрачене працівниками підприємства виробництва продукції, і сприяння цьому виробництву.

Трудові ресурси підприємства характеризуються їх середньоспискової чисельністю, що у відповідності зі статистичної звітністю нині підрозділяється так:

промислово-виробничий персонал;

притуляти персонал;

працівникинесписочного складу.

З чисельності промислово-виробничого персоналу виділяють:

робочих;

службовців, зокрема:

керівників;

фахівців.

Кожна з цих груп чи представник групи за певних умов то, можливо носієм ризику незатребуваності продукції. Наприклад, неправильно складений фахівцями прогноз попиту продукцію підприємства призведе до неадекватності її збуту: вироблений обсяг продукції (або його частину) нічого очікувати реалізований і перевищить попит. Внаслідок цього підприємство понесе економічних збитків. Вони ж працівниками відділу постачання закупили інше сировину й інші матеріальні ресурси, ніж було передбачено розробки продукції. У результаті вона стала (чи перестала) здобути попит, і фактичний обсяг продажу виявився нижче запланованого. Якщо ж кваліфікація робочих відповідає складності виконуваних ними робіт, це звичайно віддзеркалюється в ролі продукції. Наслідком низьку якість є падіння репутації підприємства. З іншого боку, вона може реалізувати продукцію за ціною, дає йому достатню прибуток. Отже, підприємство несе моральний, й економічна збитки.

На виробництво продукції витрачається робочий час. Частина часу, пішла на виготовлення реалізованої продукції, належить до корисно витраченому. Частина відпрацьованого часу, яка витрачена виробництва продукції, не знайшла попиту, може бути віднесена до корисно витраченому. Але вона належить до резервах робочого дня, оскільки реально витрачена, у результаті зроблено продукт. Вона має бути віднесена до втрат робочого дня. І цей вид втрат здавалося б надто схована від аналітика.

Наступним чинником продукування є виробничі основні фонди. До них належать:

будинку;

споруди;

передавальні устрою;

машини та устаткування;

транспортні засоби;

інструмент, виробничий і Київський господарський інвентар;

решта видів основних засобів.

З погляду виникнення ризику незатребуваності продукції нас цікавитимуть в повному обсязі основні фонди підприємства, лише та частина їх, задіяної виробництва продукції, тобто. спожиті засоби виробництва.

Основні фонди на відміну оборотних переносять свою вартість на вироблений продукт не відразу, а, по частинам. Якщо вироблена продукція знайшла споживача, перенесена її у частина вартості основних фондів буде відшкодовано. Якщо ж продукція не реалізована, то частина котра міститься у витратах їхньому виробництво і вартості основних фондів нічого очікувати відшкодовано й буде з складових економічного шкоди, завданого підприємствуневос-требованностью його продукції.

Причинами, безпосередньо пов'язані з основними фондами підприємства, може бути:

якість виробничих основних фондів;

режим їх використання.

Під якістю основних виробничих фондів усвідомимо:

наявність і рівень фізичного зносу основних фондів і особливо устаткування;

наявність і рівень моральної зношеності основних фондів і устаткування;

надійність основних фондів й досвід роботи устаткування.

Наявність фізично застарілих основних фондів виробничого призначення, по-перше, знижує комфортність умов праці; по-друге, окремими галузях, особливо наукомістких, гальмує виробництво сучасної продукції; по-третє, зношеність (передусім наднормативна) активній частині основних фондів призводить до частим поломки і зупинці устаткування.

Результат усього цього, збільшується його перебування у ремонті. Через війну знижується якість продукції і на збільшуються видатки його виробництво, що у своє чергу веде до її подорожчання та зниження попиту неї.

У результаті швидкої зміни поколінь техніки завдяки технічному прогресу устаткування морально застаріває. На підприємстві може зібратися обладнання, яка пройшла повного терміну експлуатації, фізично не зношеного, не який переніс повністю свою вартість на вироблену їм продукцію та неокупившегося. Подальша експлуатація морально застарілого устаткування Демшевського не дозволяє освоювати виробляти сучасну,пользующуюся попитом продукцію.

Надійність основних фондів й досвід роботи устаткування вочевидь пов'язана з «віковим складом» основних фондів підприємства. Але вона буває обумовлена особливостями їх виготовлення чи експлуатації. Низький рівень надійності устаткування порушує технологічний цикл, що може спричинити до явно, але, що ще гірше, що шлюбу, зниження якості продукції. Виявлення прихованого шлюбу споживачем завдає моральний, й економічна збитки підприємству. Повернення ж бракованою продукції треба прирівнювати до наявності незатребуваною продукції.

Інший чинник продукування є виробничі оборотні фонди. Разом із засобами звернення вони утворюють його оборотні кошти підприємства, серед яких великій ролі грають матеріальні ресурси, чи матеріали. До їх складу входять:

основні матеріали;

допоміжні матеріали, наприклад хімікати і реактиви у виробництві електронної техніки;

запчастини на ремонт;

комплектуючі вироби;

тара;

будівельні матеріали;

інші матеріали;

відходи виробництва.

Наведена класифікація матеріальних ресурсів, є типовий і виключає можливість застосування на конкретному підприємстві інший класифікації, специфічної, яка від галузевої спеціалізації підприємства міста і особливостей продукції.

При перетворення ризику незатребуваності в реальність підприємство несе збиток з усіх видів матеріалів.

Причинами ризику незатребуваності продукції, викликаного матеріальних ресурсів для, можуть бути такими:

1. Вигляд матеріалу.

2. Ціна одиниці виробленої продукції.

3. Закупівельна політика.

4. Відходи виробництва.

Заміна матеріалів, може негативно позначитися й вартості продукції, якщо які замінять матеріали дорожче замінюваних. Тоді й при поліпшенні якості виробів попит ними впаде, якщо різниця у ціні виявиться істотною для споживача.

Коли обсяги виробництва досить великі й вона є попит, є можливість знизити ціну реалізації готових виробів. Якщо обсяги виробництва малі, можуть виникнути дві ситуації:

чи підприємство закуповує матеріальні ресурси у малому об'ємі, чи його обсяг великий і вміщує кілька виробничих циклів. У першій ситуації висока ціна на матеріали потягне збільшення ціни реалізації готової продукції, що навіть за її конкурентоспроможності дає підстави зниження купівельного попиту. Ненайкраща може й інша ситуація, коли підприємством закупило ресурси понад обсяг, необхідного однією виробничий цикл. За відсутності чи зниження попиту продукції незалежно від матеріальних ресурсів їх надлишки принесуть додатковий економічних збитків, поза тим, який переносить у собі вартість використаних виробництва продукції матеріалів.

Навіть збільшення обсягу реалізації необов'язково призведе до зменшення витрат, якщо матеріали закуплено багато (штуки, тоннах, метрах тощо.), оскільки прямі Витрати робочої сили у своїй зменшаться.

Однією з причин їхнього ризику незатребуваності внаслідок подорожчання продукції відходи матеріалів. У одних галузях через особливості технологій і вимог, що висуваються до якості кінцевої продукції, вони плануються, за іншими – не плануються, але з різних причин виникають. Основні причини:

порушення технологічного процесу виробництва;

заміна матеріалу, передбаченого технологією;

якість матеріалу;

кваліфікованість персоналу.

Вони характерні і освіти наднормативних відходів.

Причини появи ризику незатребуваності продукції може бути внутрішніми зовнішніми.

Внутрішні причини залежить від діяльності підприємства, його підрозділів, і окремих працівників. До них належать:

недостатня кваліфікованість персоналу;

неправильна організація виробничого процесу;

неправильна організація постачання підприємства матеріальних ресурсів для;

неправильна організація збуту готової продукції;

нечітке управління підприємством.

Зовнішні причини, зазвичай, прямо не залежить від діяльності підприємства. Однак у деяких випадках можуть нею провокуватися. Наприклад, погано організований документообіг для підприємства можуть призвести до того що, що споживач продукції через несвоєчасне одержання повідомлення про готовність його замовлення чи про відвантаження на його адресу продукції оплатить її пізніше, ніж було заплановано, чи витратить фінансові ресурси з метою. У результаті й до виробника гроші зроблять і з запізненням.

Основні причини, викликають ризик незатребуваності ззовні:

1) інженерно-конструкторські недоробки;

2) неплатоспроможність споживача;

3) транспортні неполадки;

4) неправильна організація праці та поганий стан здоров'я фінансової систем;

5) підвищення відсоткові ставки за депозитними вкладами;

6) соціально-економічні;

7) демографічні;

8) географічні;

9) нормативно-правові;

10) політичні та ін.

Чинником ризику незатребуваності є й нечітка робота фінансових структур. Уповільнення, наприклад, грошового обороту між банками призводить до обмеження вибору споживачу за принципом ведення розрахунків через один банк, банки-кореспонденти чи обмежену кількість банків, які мають надійної репутацією у клієнтів.

При) підвищенні фінансовими структурами відсоткові ставки за депозитними вкладами і депозитах можливо знизити попит продукції з єдиною метою заощадити кошти на придбання надалі товарів тривалого користування, дорожчих виробів. Цю тенденцію щоб уникнути незатребуваності важливо враховувати виробнику товарів населенню.

Ризик незатребуваності викликається ще соціально-економічної ситуацією у суспільстві та становищем його членів – споживачів продукції всіх видів. Наведемо приклад. У першому етапі початку ринкової економіки з'явилося багато дрібних недержавних виробничих структур. З і суб'єктивні причини ці структури мали низький соціальний статус. У результаті їхніх продукція, навіть коли вона відповідала вимогам покупця, користувалася обмеженим попитом. Перевага віддавалася продукції великих державних підприємств, мають надійну репутацію у суспільстві, що, втім, характерне й для країн із розвиненою ринковою економікою що з поправкою тільки форму власності підприємства.

Того ж період різко знизився індивідуальний попит через погіршення загальної економічної становища населення через різкого зростання – одним із головних про причини і складових такий соціально-економічну ситуацію у суспільстві. До незатребуваності продукції ведуть як стрибки інфляції чи його плавний зростання, а й інфляційні очікування. Побоювання зростання призводить до придбання про запас товарів ще до його моменту його зростання. Потім наступають спад від попиту й деяка його стабілізація. Це відбувається на етапі зростання. За її стабілізації попит збільшується, але темпи зростання відстають від темпи зростання інфляції, оскільки індексація доходів населення в процентному відношенні нижче зростання. Так утворюється «площа», де ризик незатребуваності продукції перетворився на реальність.

Цю небезпечну тенденцію необхідно враховувати підприємствам, щоб правильно планувати асортимент та обсяги випуску, не витрачати даремно ресурси, і реалізовувати вироблену продукцію, що має бути конкурентоспроможна стосовно ввезеної з-за кордону дешевої та нерідко низькоякісної.

3. Виникнення ризику незатребуваності продукції залежить від ефективності роботи центрів відповідальності підприємства.

Відділ постачання відпо-відає своєчасне забезпечення підприємства необхідним сировиною достатньої кількості, склад сировини – над його збереження й ритмічний відпустку у виробництві, виробничий відділ відповідає за випускати продукцію відповідно до запланованим, склад готової продукції – за зберігання, доведення до стадії реалізації, тоді як його функції входять комплектація замовлень, упаковка, маркірування виробів. Відділ, відповідальний за збут, визначає кількість виробів, які підлягають продажу за конкретний період, вибирає найвигідніші канали товароруху. Аналітичний центр готує варіанти нормативних витрат за виробництво і продукції до ухвалення управлінські рішення, та був оцінює результати господарську діяльність. Фінансовий відділ відпо-відає використання найдешевших фінансових ресурсів задля забезпечення життєдіяльності підприємства, і навіть за вигідне розміщення вільних коштів. Рада директорів – управління – несе повну відповідальність за правильність прийнятих управлінські рішення, відповідність поточних рішень стратегічним цілям розвитку.

4. Центри освіти витрат – одне з сфер виникнення ризику незатребуваності продукції.

Витрати є кожному з етапів розробки, освоєння, виробництва, збереження і реалізації продукції переважають у всіх підрозділах підприємства.

5. Чинником ризику незатребуваності може бути виробничі умови. Наприклад, виробнича діяльність складає на повністю автоматизованому, частково автоматизованому устаткуванні, з допомогою машин і немає механізмів чи вручну. Вочевидь, як і якість продукції залежить від імені цієї. У першому випадку буде набагато меншою відступів від стандартів, ніж у інших. Отже, можливість появи ризику незатребуваності через низьку якість продукції більше там, де відсутня автоматизація, де застарілі виробничі умови: будинку, устаткування тощо. На ці виробничі ділянки у відмові покупця від нашої продукції слід звернути увагу першу чергу, аналізуючи виробничі умови.

6. Час виникнення ризику незатребуваності продукції слід розрізняти, маю на увазі, по-перше, розподіл її виготовлення протягом робочого зміни, дня тижня, іншого робочого періоду; по-друге, тривалість виробничого циклу,

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація