Реферати українською » Экономика » Підприємництво: суть, види, роль у рінковій економіці


Реферат Підприємництво: суть, види, роль у рінковій економіці

Страница 1 из 3 | Следующая страница

>КУРСОВАРОБОТА

іздисципліни “Політичнаекономія”

на задану тему: “>Підприємництво: суть,види, роль у

>ринковійекономіці”


ПЛАН

>Вступ

1.Сутністьпідприємництва, йогофункції,принципи таумовиіснування

1.1Сутністьпідприємництва

1.2Функції,умовиіснування тапринципипідприємницькоїдіяльності

2.Види йформиорганізаціїпідприємництва

2.1Видипідприємницькоїдіяльності

2.2Організаційно-правовіформипідприємництва в Україні

2.3Державнерегулюванняпідприємницькоїдіяльності

3. Рольпідприємництва уринковійекономіці

3.1Основні засадифункціонуванняпідприємництва в Україні

3.2Аналіздіяльності ВАТ “>Черкасихліб”

>Висновки

Списоклітератури


>ВСТУП

>Будь-яканаціяпишається плодамидіяльностісвоїхпідприємців. Алібудь-яканація йкожнийїїокремийпредставникпишаються йсвоєюпричетністю довтіленняякої-небудьконкретноїпідприємницької ідеї.Підприємництво як одна ізконкретних формпроявусуспільнихвідносинсприяє не лишепідвищеннюматеріального й духовногопотенціалусуспільства, не лишестворюєсприятливийґрунт дляпрактичноїреалізаціїздібностей йталантів шкірногоіндивіда, але й й Веде доєднаннянації,збереженняїїнаціонального духу й національноїгордості.

Усвоїйроботі хочурозповісти пропідприємництво, чипідприємницькуздібність,хист, діяльність. Невипадковообралацю тему. Праворуч до того, що узв’язку ізнесприятливимиполітичнимиподіями й, якнаслідок,незавершеним йнедосконалимзаконодавством,підприємництвопереживаєпротягомбагатьох роківнезалежностінашої держависуттєву кризові.Звичайно,часткововідбуваєтьсяпожвавлення, але йцей процеснезначний. Проблемастановлення тарозвиткупідприємництва векономіцібудь-якої країни, а тім понад України, щоперебуває вумовахтрансформаціївсієїекономічноїсистеми,належить докатегорії особливоактуальних,оскільки вона прямопов'язана ізрівнемсоціальноїкомфортності населення. При цьомунеобхідноусвідомити, щопереведеннявітчизняноїекономіки наринкові засадисаме собою нездатнеполіпшитиумовижиттєдіяльності людей. Для цогонеобхідназважена політикавиконавчої влади таорганів місцевого самоврядування, що виннабазуватися напріоритетностілюдськогорозвитку.

>Метоюнаписання роботиєознайомлення ізпідприємництвом,аналіздеструктивнихявищ векономіці, котріпризводять донегативнихнаслідків всуспільстві,зокремазниженніінвестиційактивностіпідприємців,зниженнітемпів приростунаціонального прибутку тощо.

>Об’єктом практичногодослідженнявиступає ВАТ “>Черкасихліб”, якує прикладомефективності та перспективрозвиткуздійснюваноїдіяльності.

Предметомдослідження –підприємницькийхист, талант яксистематизована,самостійна,ініціативна,здійснювана навласнийризик діяльність,спрямована наотримання максимальногоприбутку.

Я поставила собі затакі заподіяння, якдослідженнясутностіпідприємництва, йогофункцій,принципів,видів,організаційно-правових форм, проблемфункціонування; показ перспективрозвитку –шляхівподоланнякризи векономіці наосновідосвідуіншихкраїн,зокреманеобхідністьствореннязаконодавчоїбази та дійовихорганізацій.

Темаглибоковивчена улітературнихджерелах. Написано не лишебезлічпідручників, в котрі включенаця тема чи вонєпровідною, а ііснує великакількість статей зперіодичнихвидань.Середпідручниківдоситьцікавими йзрозумілими длясприйняттяє “Основиринковоїекономіки йпідприємництва” Боброва, “Основипідприємництва”Виноградської. Асеред статейнайцікавішими для менездалисянауково-дослідницькі роботиІ.Вдовиченка,О.Голубенко,Р.Дякова,І.Комарницького,В.Свірона,В.Сизоненка, У. Гончарова, Ю.Дологорукова таінших.Авторивикористовували усвоїхпрацяхтакізагальнонауковіметодиекономічноїтеорії, якспостереження,аналіз, синтез.

Колитакепідприємницьказдібність?Яку роль вонавиконує вринковійекономіці? Яознайомлю вас ізцимипитаннями, атакожфункціями й видамипідприємництва, проблемамирозвитку в Україні.


1.СУТНІСТЬПІДПРИЄМНИЦТВА,ЙОГОФУНКЦІЇ,ПРИНЦИПИ ТАУМОВИІСНУВАННЯ

 

1.1Сутністьпідприємництва

>Визначальноюумовою переходу доринкуєформуваннясуб'єктівринковихвідносин, уролі яківиступаютьпідприємці.Підприємництвоєневід'ємноюознакоюринку, йогообов'язковим атрибутом.Немаєпідприємців — немаєринку, йнавпаки.Поняття «>підприємництво»надзвичайношироке. Цезумовлено тім, що воно тавідображуєсукупністьекономічних,юридичних,політичних,історичних тапсихологічнихвідносин.Уявлення проньогоформувалосявпродовжтривалогоісторичногоперіоду,змінювалося подвпливомбазисних танадбудовнихінституцій,психології людей [13, 110].

Уринковійекономіцібудь-якої країнипідприємництво — основапроцвітання й людей, й держави.Підставою длявиникнення тарозвиткупідприємництвавиступає така формаорганізаціївиробництватоварі в йпослуг, Яказдійснюєтьсятими, кому належатифакторивиробництва. Томупідприємництвослідрозглядати якпровідну,об'єктивнообумовлену формуреалізаціївласності й,перш на,власності назасобивиробництва,бо тієї,хтоєвласникомзасобіввиробництва,може,здійснивши орендуробочоїсили (чи безнього: сам чизусиллямисвоєї родини),організувати процесвиробництва,керуватицимпроцесом чидоручатикерівництвоякомусьіншомупрацівнику,привласнюватирезультати цоговиробництва йрозпоряджатись насвійрозсудтієючасткоюприбутку, Яказалишиться послесплатиподатків йплатежів до бюджету [18, 178].

У науковийобігпоняття «>підприємець» на початку XVIII ст.увіванглійськийбанкір-економіст Р.Кантільйон.Під нимвінрозумів людей ізнефіксованимиприбутками (>ремісників, селян таін.),тобто тихий,хто бувзайнятийекономічноюдіяльністю вумовахнестабільності танепередбачуваностіцін.Головноюрисоюпідприємця Р.Кантільйонвважавготовність доризику.

>Вагомийвнесок удослідженняпідприємництва уXVIII—XIX ст.зробили Ф. Кене, А.Тюрго, А.Сміт, Д.Рікардо,Ж.-Б. Цей, А. Маршалл, М. Вебер й І.Шумпетер.

А.Смітхарактеризувавпідприємця яквласника, подцимкутомзорувінрозглядав його дії векономічномужитті,мотивацію,поведінку,психологію.Вченийзазначав, щопідприємецькеруєтьсялишевласнимінтересом,ризикує,переслідуєвласнувигоду,задовольняючисуспільніпотреби [23, 59].

>Проте нелишеінтереси тавигодазумовлюють діяльністьпідприємця.Адже вумовахринковогосередовищаіснує багатосуб'єктівпідприємницькоїдіяльності,міжякимитриває конкурентнаборотьба заголовний приз —прибуток.Одержати його можна лише заумовизастосуваннянайефективнішоговаріантавикористанняресурсів,економічногоризику,новаторськихідей. Цеспонукуєпідприємцявикористовувати найкращіякостіпрацівників:творчість,сумліннупрацю,організаторськіздібності.Намаганнявиявити собі якособистість упевній сферідіяльності,реалізувати свої ідеї тарезультати роботи,зробити їхнінадбаннямсуспільства —цетакож позначкапідприємця, Якавідіграєзначну роль ужиттісуспільства,є йогорушієм.Усецеробитьпідприємництво локомотивомекономічного,соціального й культурногорозвиткулюдськогосуспільства [13, 110].

>Поняття «>підприємець» частозастосовують яксинонім таких зрозуміти, як «господар», «>бізнесмен»,тобто взначенні «людина, котраорганізувала своюсправу йрозвиваєїї».Проте як тоді можнакласифікувати особу, котрамає свою ферму чимайстерню, девиробляєпевнупродукцію,реалізаціяякоїдаєїйможливістьлишеіснувати? І великийвласник,багатствоякогозростаєвисокими темпами, йдрібнийтоваровиробник,якийотримуємізерний дохід відсвоєїдіяльності, як й усіінші,хто насвій страх йризикзаймаютьсяпевноюсправою,отримуючи віднеї дохід,єгосподарюючимисуб'єктами. Цепоняттяширше, ніжпоняття «>підприємець» [13, 111].

>Найтиповішірисипідприємця, котрівиділяють йогоз-поміжіншихгосподарюючихсуб'єктів,схарактеризувававстрійськийекономістЙ.Шумпетер (>додаток 1, рис. 1). «>Діловий портрет»підприємця схематичнозображений вдодатку 1, рис. 2.

Явважаю, щоформуваннявисокої,економічноефективної тасоціальновідповідальноїпідприємницької культуриє одним ізосновнихзавдань, що стояти передУкраїною,визначальноюумовою переходуїї доінноваційноїмоделірозвитку.Справжнєпідприємництвоможливе лише заумовиекономічноїсвободилюдини,існування прававиборудіяльності дляякомогаповнішоїреалізаціїїїздібностей, атакожперсональноїекономічноївідповідальності зарезультати роботи.

>Щоб болеесуттєвозрозумітисутністьпоняття «>підприємництво»,слідзвернутися дододатку 2, де данасукупністьтермінів,пов’язаних ізпідприємницькоюдіяльністю.

>Підприємницька діяльність (>підприємництво) —цеініціативна,самостійна діяльністьосіб чипідприємств (>фірм),націлена наотриманняприбутку, чиособистого прибутку, й котраздійснюється навласнийризик та подвласнумайнову відповідальність [5, 364].

УЗаконі України «Пропідприємництво»зазначено, щопідприємництво —цесамостійнаініціатива,систематична навласнийризик діяльність ізвиробництвапродукції,виконанняробіт,наданняпослуг тазаняттяторгівлею ізметоюотриманняприбутку.

У. Сизоненко,проаналізувавшицілий рядвидань пропідприємницьку діяльність, наводититакевизначення: «>Підприємництво -розвитокінновативної ідеї впроцесісамоорганізації тасаморозвитку підприємства увзаємодії ізвнутрішнім йзовнішнімсередовищами йогофункціонування» [22, 50].

Явважаю, що >підприємництво (>підприємницькийхист, талант, діяльність) –цесистематизована,самостійна,ініціативна,здійснювана навласнийризик діяльність,спрямована натакепоєднанняфакторіввиробництва,щоб можна було ботриматимаксимальнийприбуток, а >підприємець –суб’єкт, щопоєднує всобіорганізаторськіноваторські йкомерційніздібності дляпошуку йрозвитку новихметодіввиробництва ймає наметіотримання максимальногоприбутку.

>Найбільшвлучно заподіянняпідприємців й їхніфункціївисловиввідомийавстрійськийекономістпершоїполовини XX ст. ЙозефШумпетер: «>Завданняпідприємців —реформувати йреволюціонізуватиспосібвиробництва шляхомвпровадженнявинаходів, а болеезагальномузмісті — черезвикористання новихтехнологічнихможливостей длявиробництва новихтоварів чиколишніхтоварів, але йновим методом,завдякивідкриттю новогоджереласировини чи новогоринкуготовоїпродукції — аж дореорганізаціїпопередньої йстворенняновоїгалузіпромисловості» [25, 199].

Допідприємницькоїдіяльності вкраїнахЗаходувисуваютьвисоківимоги. Некожнийбізнесменможе бути назвповноюміроюпідприємцем. Ним невважається,наприклад,власникфірми, котра із року вріквиробляє один товар (безмодифікацій) чинадає самі і тих сампослуги (безудосконалення).Вважається, щоцейтоваровиробникздійснює непідприємницькі, арепродуктивніфункції.Хочнині іприйнятоназиватипідприємцями всіх,хтозайнятийбізнесом, на самом деле ж нимиможуть бути лише тихділові люди,поведінка які наринкувідрізняєтьсяпошуковим характером.

Отже, уособіпідприємцямаютьпоєднуватисяноваторські,комерційні таорганізаторськіздібності дляпошуку тарозвиткупрогресивнихметодіввиробництва,створення новихвидівпродукціївисокоїякості,ефективних сферзастосуваннякапіталу. Атермін «>підприємництво»означаєсистематизовану,самостійну,ініціативну,здійснювану навласнийризик діяльність,спрямовану натакепоєднанняфакторіввиробництва,щоб можна було ботриматимаксимальнийприбуток; типгосподарськоїповедінкипідприємцівщодоорганізації, розробки,виробництва йреалізації благ дляотриманняприбутку тасоціальногоефекту.

 

1.2Функції,умовиіснування тапринципипідприємницькоїдіяльності

>Сутністьпідприємництва болееглибокорозкривається через йогоосновніфункції, котріхарактеризуютьнапрямидіяльностісуб’єктаринковихвідносин, йогоцілі тадосягнення (>додаток 3, рис. 1).

Державазацікавлена врозвиткупідприємництва, томугарантуєрівні права йстворюєоднаковіможливості для доступу доматеріально-технічних,фінансових,трудових,природних таіншихвидівресурсів,забезпечує свободуконкуренціїміжпідприємцями,захищаєспоживачів відпроявівнесумлінноїконкуренції тамонополізму вбудь-яких сферахпідприємницькоїдіяльності. Рольпідприємця в забезпеченнюефективностівиробництвавизначається йогофункціями,провідними із якіє :

•підприємецьвтілюєініціативупоєднанняфакторіввиробництва в Єдиний процес ізметоювиробництва товару чипослуги;

•підприємецьбере у собіважливе заподіяння —прийняттярішень упроцесіведеннябізнесу;

•підприємець —це новатор.Вінвпроваджує наринкуновітовари,новітехнології,прогресивніспособиобслуговуванняспоживачів,новісфериприкладаннякапіталу;

•підприємець —це людина,котрайде наризик.Вінризикує своїм годиною,працею йділовоюрепутацією, атакожсвоїмикоштами йкоштамиіншихвласників [18, 179].

>Виходячи ізвищевказанихфункцій,класичнийпідприємець —цеводночас йвласник, йорганізатор такерівник.Типовий «портрет»підприємцяформувавсяісторично. Ос-кількипідприємницька діяльність колисязароджувалась уторгівлі (>відродженняринковихвідносин у нашій стране у 90-тірокахрозпочалосятакож ізбурхливогорозвиткуторгівлі), тоспочатку заголовнуознакупідприємцявважали йогокомерційну діяльність,тобтоце бувкупець. З годиною, у XVIII та XIX ст.,економістизображували портрет «господаря»,роботодавця,капіталіста,власникаіндивідуального підприємства чи фабрики (>наприклад, добровідомі в УкраїніБобринські, Терещенки,Яхненки,Симиренки).

сучаснийпідприємець -цепереважно «>груповий портрет», деосновніпідприємницькіфункціївиконуютьрізніспеціалісти. В частности, вакціонерномутовариствіризикберуть у собівласникиакцій,надаючигрошовікошти,управліннявиробництвомздійснюютьменеджери, а рададиректорівприймаєекономічнірішення.

>Розвитокпідприємництвазавждивідбувається усередовищіфункціонуванняпевноїсоціально-економічноїсистеми.Саме тому для йогобезпосередньоговідтвореннянеобхідніпевніумови (>додаток 3, рис. 2).

>Суб’єкти тапринципипідприємництвазазначені вЗаконі України «Пропідприємництво» (>додаток 4, ст. 2 й 5).

На мою думку,щобуспішновиконуватизазначеніфункції,підприємцюповинні бутипритаманніпевніздібності,серед них —ініціативність,здатністьсамостійногомислення таприйняттярішень, завзятістьщододосягнення мети,вмінняорганізувати та вести за собоюколектив,зробитицейколективгрупоюоднодумців.Значнуувагу, коли мовайде про характеристику особинипідприємця,приділяютьетичнійстороні йогодіяльності,необхідностідотриманняданого слова,виконаннявзятихзобов'язань,порядності устосунках,тобтоетиціділовихвідносин. сучаснийпідприємець винен добророзумітисутністьекономічнихпроцесів, котрівідбуваються усуспільстві,орієнтуватись вобставинах, щошвидкозмінюються,вмітиприйматинестандартнірішення,розбиратись в людях, правильнооцінювати їхніпозитивніякості танедоліки.

 


2.ВИДИ ІФОРМИОРГАНІЗАЦІЇПІДПРИЄМНИЦТВА

 

2.1Видипідприємницькоїдіяльності

>Видипідприємницькоїдіяльностікласифікують закількомаознаками, асаме:

>залежно відзмістудіяльності;

> заформоювласності;

> завеличиною.

>Залежно відзмістурозрізняютьтаківидипідприємницькоїдіяльності.

>Виробничепідприємництво — діяльність,пов'язанабезпосередньо ізвиробництвомпродукції,товарів,послуг,робіт,інформації. При цьомуфункціявиробництвастає дляпідприємцяосновною, тоді якінші (>транспортування, реклама,збут тощо)єдругорядними,доповнюютьосновну.Природно, щовиробничепідприємництвомає бутиприбутковим,відшкодовуватизробленівитрати.Вважають, що організація новоговиробництваєдоцільноюлише до тогоразі,якщорічнийприбутокстановитиме не менше ніж 15—20 % відпотрібнихвитрат.

>Комерційнепідприємництво >характеризуєтьсянасамперед тім, щопровідна роль уньомуналежитьтоварно-грошовим,торговельно-обміннимопераціям.Вонипов'язані ізопераціями таугодами ізкупівлі-продажу (чи перепродаж)товарів йпослуг.Успішноюкомерційна діяльністьможе бути тоді, коли,по-перше,реалізаційнацінавибраного товару вищий закупівельну й,по-друге, коли товаркористуєтьсяпопитом наринку.Комерційнаакціявважаєтьсявигідною,якщо вон приноситиприбуток не менше ніж 20—30 % відвитрат.

>Фінансовепідприємництво >пов'язане ізкупівлею-продажемвалюти,ціннихпаперів.Агентамиринку грошей,валюти,ціннихпаперіввиступаютькомерційні банки,фондовібіржі, підприємства,фірми,окремігромадяни.Прибутокпідприємцявиникає на продажфінансовихресурсів ізодержаннямпроцентів.

>Особливоюформоюфінансово-кредитногопідприємництваєстрахування.Страховіорганізаціїнадаютьгарантії тім,хто завідповідну платустрахуєсвоємайно, ціності чи життя,отриматикомпенсаціюзбитків уразінепередбаченихобставин.Страхуваннязахищаєбізнес й населення,зменшуючиможливіризики.

>Посередницькепідприємництво —цепідприємництво,суб'єктякого сам він невиробляє й непродає товару, авиступає лишепосередником утоварно-грошовихопераціях.Головна позначка такогопідприємця —знайти ізвестидвізаінтересовані вційакціїсторони.Завданняпосередницькоїдіяльності —наданняпослугкожній ізцихсторін.Посередницькіфірмиспеціалізуютьсятакож нанаданніінформаційних,консультаційних тамаркетинговихпослуг, за щоотримуютьвідповіднийприбуток [5, 369].

>Основноюскладовоюпідприємницькоїсфериєфірма.

>Фірма —це організація, котраволодіє одним чикількомапідприємствами івикористовуєкошти іресурси длявиробництва товару чипослуги ізметоюотриманняприбутку.

>Фірмикласифікують зарізнимиознаками.Головними із нихєдві: формавласності і величинафірми.

Заформоювласності >розрізняють тривидифірм.

>Індивідуальнимпідприємництвом >називаєтьсябізнес,власникомякогоє одна особа.Власникіндивідуальногобізнесуодночасновиступає уфункції менеджера.Віннесеповнумайнову відповідальність.

>Індивідуальнепідприємництвоспрямоване наотриманняособистого прибутку.Індивідуальнийпідприємець працює від свогоімені й насвійризик.Вінмає право:

•створюватипідприємство (>фірму) йсамостійновизначати йогопрофіль тавиробничупрограму;

•придбаватимайно чимайнові права,використовуватимайноіншихосіб заугодоюоренди;

•наймати чизвільнятипрацівників;отримувати кредит йвідкриватирахунок у банку;самостійнорозподілятиприбуток відпідприємницькоїдіяльності,якийзалишається послесплатиподатків;здійснюватиоперації ізвалютою.

>Вінможетакожвиступати якпосередникміжвиробником йспоживачем.Головне, щовідрізняєпідприємця відіншихагентівринковоїекономіки, —цеприбуток,котрийвінотримує якрізницюміжвитратами назадоволенняпопиту йціною, якоїпокупецьсплачує завідповідний товар.

Товариство, чи партнерством, >називаютьбізнес,якимволодіютьдві чи понадосіб. Товариствоможутьвиступатиюридичними йнеюридичними особами.Основнимиознаками, щороблятьпідприємствоюридичноюособою,є:

а)створення тареєстрація його згідно із законом;

б)самостійнамайнова відповідальність;

в) доля відвласногоімені вгосподарськомуобороті;

р)власнийрозрахунковийрахунок у банку [5, 370].

>   >Корпорація —цесукупністьосіб,об'єднаних дляспільноїпідприємницькоїдіяльності як однаюридична особа. Право навласністькорпораціїподілено начастини заакціями, томувласниківкорпораційназивають власникамиакцій, а на самукорпорацію — >акціонернимтовариством. >Перевагикорпораціїнаведені вдодатку 5, рис. 1.

>Акціонернийкапітал (>власність)поділяється навласний тапозичений.

>Власнийкапітал >складається ззасобів,отриманих відвипуску тареалізаціїакцій йоблігацій та резервногокапіталу,якийутворюється врезультатівідрахувань відприбутку таінвестування увиробництво. >Позиченийкапітал >утворюється зарахунокбанківського кредиту такоштів,отриманих відвипускуоблігацій. У США,наприклад,власнийкапіталоднієї ізнаймогутніших у світікорпорацій «Generalmotors» у 90-ті роківстановивприблизно 70 млрд. дол.,позичений —близько 55 млрд.,прибуток — 4,2 млрд. дол.

>Нині урозвиненихкраїнах світукожна велика йнавітьсередня зарозмірамикомпанія йчастинамалихфірміснують уформіакціонерних товариств.Кількістьакціонерів уцихкраїнах, особливо США,постійнозростає. То в США в 1929 р. їхнього було бблизько 1 млн., анаприкінці 90-х років — понад 50 млн.

Заознакоювеличинифірми >розрізняють:малий,середній й великийбізнес. як правило, закількістюзайнятих підприємстварозподіляють намалі (до 50зайнятих),середні (від 50 до 500),великі (понад 500). Однакрозмірималихпідприємств урізнихкраїнахможутьрозрізнятися. То в США, заданими статистики,малі,середні тавеликі підприємстваподіляють нап'ятькатегорій:найменші (1—24працюючих),малі (25—99),проміжні (100—499),середні (500—999),великі (1000 й понадпрацюючих).

Роль малогопідприємництва всуспільствівідображена вдодатку 5, рис. 2.

>БагаторічнийдосвідкраїнЄвропи, США йЯпоніїсвідчить про ті, щомалийбізнесутворюєнайбільший секторгосподарства, дезнаходятьсобі роботу понад половина всіхзайнятих.Найтиповішими формами малогобізнесу стали система франчайзингу (від анг.franchise —пільговий) та венчурного (від анг.venture —ризикувати)підприємництва.

Франчайзинг—>це системадрібнихприватнихфірм, котріукладають контракт на правокористуванняфабричноюмаркоювеликоїфірми усвоїйдіяльності напевній територї та упевній сфері.Вонимаютьпільги націни,допомогу вдоставцітоварів,придбанніустаткування, кредитах тощо.Дрібніфірмистаютьроздрібнимипродавцямипродукції великихкомпаній.Такіконтрактивзаємовигідні,оскількидрібніфірмиотримуютьфінансову іторговельнупідтримку від великихкорпорацій, аостаннімаютьекономію нареалізаціїсвоєїпродукції, атакождодатковийприбуток відсвоїхфілій [5, 371].

>Успіхмогутньоїтранснаціональноїкорпорації «МакДональдс», щообслуговує насвоїх 12тисячахпідприємств урізнихкраїнах світусотнімільйонівклієнтів,криється взалученнітисячпартнерів наоснові франчайзингу.Бізнес у рамкахцієїсистеми при грамотномуведенні справдоситьвигідний.Підраховано, щоцякорпораціявивела вмільйонерибільшукількістьамериканців, ніжбудь-якаіншакомерційна організація країни.

>Особливості йпереваги франчайзингу впорівнянні ізбізнесом,пов’язанимзіствореннямвласних новихвиробничих,торгових,сервісних таіншихпідприємств можнапрослідкувати удодатку 5, рис. 3.

>Можна навестичималоприкладівуспішноїдіяльностімалихфірм усистемі франчайзингу. Так,фірма «>Зінгер»франчайзирує декларація про продажівсвоїхвиробів на територї США.Компанія «Generalmotors» у 1898 р., немаючи грошей навідкриття магазину,почала продажівпаровихдвигунів черездилерів.Ця системадонинізалишаєтьсяосновним способом продажавтомобілів.Найвищийпідйом урозвитку франчайзингуприпадає накінець 80-х років. У 1984 р.майжетретинаобсягу продаж у всіх магазинах США (>близько 500 млрд.доларів) – бувреалізована черезфранчайзинговіфірми.

Франчайзингстворює 13 %національногобагатства у валовомунаціональномупродукті США –це у трьох рази більше, ніжторгівляавтомобілям. Такроботодавець-франчайзингнадає понад 7 млн.робочих місць,причомудуже багато із них длянекваліфікованих, які не малііншоїможливостізнайти роботу.

УРосіїВолодимир Довгань йТольятінськанауково-виробничафірма «Дока» сталипіонерами франчайзингу приреалізаціїширокомасштабнихпрограм «>Дока-піца» й «>Дока-хліб».

У Україні та у Крімуфранчайзинговийбізнес лишепочинаєрозвиватися.З’явиласямережаспеціалізованихмагазинів з продаж (й ізсуміжногосервісногообслуговування)комп’ютерів,телевізорів,відео- ймножинноїтехнікивідомихфірм;підприємств ізобробки йреалізаціїфотоматеріалів «Кодак»,сервісногообслуговуванняавтомобілівіноземних марок; рядстоматологічнихполіклінік «>Cabot». Дотиповихпідприємств, щопрацюють наоснові франчайзингу,відносяться підприємства ізвиготовлення йреалізаціїбезалкогольнихнапоїв «>Кока-кола» й «>Пепсі-кола»,косметичний центр «>ПаніАнеле», щовикористовуєтехнології,устаткування йпрепаратизнаменитоїіспанської школи «>LadyAnnl»,київськафірма «>Денді-Ескім»пропонує наоснові франчайзингурентабельніпроекти «>Бар-морозиво» й «>Бар-піцерія». Домасштабнихпроектів франчайзинговогобізнесу в Українівідноситьсяствореннямережіресторанів «МакДональдс» йрозвитоквиробництва йзбутукока-коликомпаній «Coca-colaAmatil Ukraine Ltd» [20, 36-37].

>Найпопулярнішіфранчайзери в Україні запідсумками 2005 рокунаведені вдодатку 5, табл. 1.

>Венчурнафірма —цекомерційна організація, щозаймаєтьсярозробкоюнауковихдосліджень,фінансує йконсультуєкомпанії, котрізаймаютьсянововведеннями.Венчурнепідприємствозародилося США последругоїсвітовоївійни.Нинівенчурніфірмистворюються й в Україні,однак неотрималипоширення, як ймалийбізнес вцілому [5, 371].

>Англійське слово «>venture»означаєризик,отже,венчурнийкапітал –це «>ризикованийкапітал». Частозасновники малого підприємства,маючицікавуідею, всвоємурозпорядженнізасобів дляїїреалізації. У цьомувипадкузасновникиповиннізнайтифізичну чиюридичну особу, щоволодієнеобхіднимизасобами, котрі можнавкласти до проекту. Утакійситуаціїдужеважливозацікавити венчурногокапіталіста,переконати його, щомаєсправу ізнадійним партнером, й щовіддача йогоінвестицій якщодоситьвисокою.

>Використання венчурногокапіталу здобулопоширення США. Досередини 80-х тутдіяло понад 650венчурнихфірм. У 1987 р.загальнийобсягінвестицій з всіхджерел венчурногокапіталустановивприблизно 4,5 млрд.доларів.Досвідцієї країнипоказує, що 30 %річних й понадвкладеного венчурногокапіталу –нерідкеявище.Власникизвичайнихакцій,нічим особливо неризикуючи,одержуютьрічнийдохід від вложеннихкоштів урозмірі 10-15 %.Природно,чим понадризикуєвласниккапіталу, тім набільший відсотокдоходів відсвоїхзасобіввін виненрозраховувати [16, 38].

>Середнійбізнес >відіграєменшпомітну роль,оскількийому доводитисяконкурувати як із великими, то й ізмалимифірмами. Урезультатівінпереростає чи у великийбізнес, чиперестаєіснувати.Винятокстановлятьлише тихфірми, котрівиступаютьмонополістами увипускупевноїспецифічноїпродукції, щомає свогопостійногоспоживача (>зубопротезнеобладнання,виробництвоінвалідноїтехніки,спеціальноговзуття,туристичногообладнання тощо).

Великийбізнес >відрізняєтьсябільшоюстійкістю, ніжсередній чималий.Тенденція дозростаннярозмірівпідприємств бувхарактерною дляпершоїполовини XX ст.Вонапов'язана ізрозвиткомпродуктивних сил,концентрацієювиробництва.Причомуконцентраціювиробництваслідрозглядати у двохвимірах —збільшеннірозмірівпідприємств йзростаннічастки великихпідприємств втій чиіншійгалузі.

>Концентраціявиробництва нарівні підприємствадаєможливістьвиявити йогооптимальнийрозмір,якийвизначаєтьсямінімальнимивитратамивиробництва йреалізації наодиницюпродукції (>рентабельністю).Якщомасштаби підприємстваперевищуютьоптимальнийрозмір,цесупроводжуєтьсязростаннямвитрат, аотже,зниженнямрентабельностівиробництва.

>Концентраціявиробництвасформувала основу для великогопідприємництва, щозаймаєпровідніпозиції уринковійекономіці.Наприклад, США векономіцідомінуюча рольналежить 500найбільшимпромисловимкорпораціям, напідприємствах якізосередженоблизько 20 % всіхзайнятих навиробництві й 3/5 всіхотримуванихприбутків. У ФРНналічуєтьсяблизько 3600 великихпідприємств, вЯпоніїкількість великихпідприємств неперевищує 10 % їхньогозагальноїкількості.

>Переваги великогопідприємництванаведені вдодатку 5, рис. 4.

Історіярозвиткупідприємництва наЗаходіпоказує, що воно та >виросло із малогобізнесу. >Він йнинісприяєпоширеннюпідприємницькоїдіяльності, безякої неможеіснуватиринкова система. Пророзвиток малого тасередньогобізнесу врозвиненихкраїнах світуможедатиприблизнеуявленнякількістьмалих йсередніхфірм в окремихкраїнах (ізчисельністю до 500зайнятих): США їхньогоналічується до 8 млн., вЯпонії — 5,4,Франції — 3,1, ФРН —1,9,ВеликійБританії — 1,3,Нідерландах — 1,2,Канаді — 0,6 млн. Заостаннєдесятиріччязначнітемпи урозвитку малого йсередньогопідприємництваспостерігалися вПольщі,Угорщині,Чехії таСловенії. То вПольщікількість такихфірмниніперевищує 2 млн., вУгорщині їхньогочастка узагальнійкількостіпідприємствбільша ніж 70 %.Малі тасередні підприємства врозвиненихзарубіжнихкраїнах —цеюридичносамостійніструктури,спеціалізовані нагалузяхвиробництва.Вони належати досфериризиковогобізнесу.Нерідко їхніочолюютьвчені,інженери,винахідники, котріпрагнутьнайшвидшевпровадити свої ідеї, розробки чивинаходи.Водночасмалийбізнесдаєможливістьвирішити й рядгострихсоціальних проблем, щовиникають вумовахринковогогосподарства,наприкладпроблемизайнятості (>безробіття), збільшеннядоходів,активізаціїтворчогопотенціалуокремої особини чигрупи людей,об'єднанихзагальнимінтересом [5, 373].

Заданимизарубіжнихдосліджень, векономіцірозвиненихкраїн намалий тасереднійбізнесприпадає понад 90 % всіхпідприємств, до 40—60 %виробництва валовогонаціонального продукту. Зприблизно 20 млн.підприємств США домалих належати понад 17 млн., уВеликійБританії таІталії понад 96 %підприємствємалими йсередніми. У Українінинімалих структурпідприємствналічуєтьсяблизько 90 %загальноїчисельностіпідприємств,проте смердотівиробляютьлише 10 %валовоїпродукції.Водночас такимпідприємствблизько 2 млн.Вонивиробляють понад ЗО % ВВП.Часткапрацюючих у маломубізнесі України на початку 2004 р.становилаприблизно 12 %, тоді як урозвиненихкраїнах світу —близько 60 % [7, 97].

Отже,сучаснепідприємництво —це синтез великого й малоговиробництва.Якщовеликевиробництвоє «>становим хребтом»усієївиробничої таринковоїсистеми, томалі ісередні підприємства (>фірми) — «>м'які йгнучкітканини», без яківеликевиробництво всучаснихринковихумовахіснувати неможе.Ниністаєочевидним, щостановлення тарозвитокпідприємництва незможенабратиінтенсивногоімпульсу тарухатисябезхибним шляхом безузагальненнясвітовогодосвіду США,Японії,Німеччини таіншихрозвиненихкраїн.

2.2Організаційно-правовіформипідприємництва в Україні

>Підприємницька діяльністьіснує впевнихорганізаційно-правових формах.Вибірформиорганізаціїпідприємницькоїдіяльностізалежить відбагатьохчинників:сферидіяльності,фінансовихможливостей,перевагитієї чиіншоїорганізаційноїформи.Важливезначеннямаєаналізчинногозаконодавства. Умежахукраїнськогоюридичного полядіютьЗакони України «Провласність», «Пропідприємництво», «Прогосподарські товариства», указ президента України «Продержавнупідтримку малогопідприємництва».Вонивизначаютьумови,напрямиформуванняальтернативних формгосподарювання.

>Підприємницька діяльність в Україніздійснюється згідно ізчиннимзаконодавством на такихумовах: безвикористаннянайманої роботи; ізвикористаннямнайманої роботи; безстворенняюридичної особини;зіствореннямюридичної особини.

Статуспідприємницькоїструктури в Україніоформлюєтьсядержавноюреєстрацією у порядку,передбаченомузаконодавством.Здійсненняпідприємницькоїдіяльності безреєстраціїзабороняється. Приреєстраціїкожнийсуб'єктпідприємництва заноситися доЄдиного державногореєструпідприємств йорганізацій України (>ЄДРПОУ) ййомуприсвоюєтьсяідентифікаційний код.

>Підприємницька діяльність, щоздійснюєтьсязіствореннямюридичної особини,реєструється якпідприємство (>фірма).Підприємницька діяльність,здійснювана безстворенняюридичної особини,реєструється якприватнепідприємництво.

У Україні за формамивласності таорганізацієювиділяютьтакіосновнівидипідприємницькихгосподарств (>фірм):

>індивідуальне –засноване наприватнійвласностіфізичної особини таїї роботи (>ремісники,фермери, що незастосовуютьпостійнонайманупрацю);

>сімейне –грунтується наприватнійвласностігромадян –членіводнієїсім’ї ізможливістювикористаннянайманоїробочоїсили;

>приватне чипартнерське –зіствореннямюридичної особини ізобмеженоювідповідальністю (>малі підприємства, товариства,кооперативи, як правило,користуютьсянайманоюпрацею);

>акціонерне –засноване навласностіакціонерів (>власниківціннихпаперів);

>орендне –береться завідповідну плату одну годину укористування, щодаєйому праворозпоряджатися майном та бутивласникомрезультатів роботи,доходів;

>колективне (>народне) –засноване навласності трудового колективу намайно,продукцію ідоходи;

>інноваційне –грунтується наінтелектуальнійвласності;

>спільне –створюєтьсяоб’єднанняммайнарізнихвласників [13, 115-116].

>Видипідприємств за видамивласності тагосподарськіоб’єднаннянаведені вдодатку 6, ст. 2.

>Згіднозі ст. 79 господарського Кодексу Українигосподарськимитовариствамивизнаються підприємства чиіншісуб’єктигосподарювання,створеніюридичними особамита/абогромадянами шляхомоб’єднання їхньогомайна йучасті впідприємницькійдіяльності товариства ізметоюодержанняприбутку.

>Видигосподарських товариствпоказані вдодатку 5, рис. 5.

>Залежно від способуутворення (>заснування) таформуваннястатутного фонду в Українідіють підприємстваунітарні такорпоративні.Унітарнепідприємствостворюється однимзасновником,якийвиділяєнеобхідне у томумайно,формуєстатутний фонд,розподіляєдоходи тощо.Корпоративнепідприємствоутворюється, як правило,двома чи понадзасновниками за їхньогоспільнимрішенням,діє наосновіоб’єднаннямайна.

Отже,підприємництво —>цебагатограннатворча діяльність,необхідна дляведеннябізнесу. Протягомбагатьох років в Україні, якімаютьсхильність доділовоїактивності, було неможливо статіпідприємцями,оскільки така діяльність незаохочувалася йвзагалівважаласясуспільнонедоцільною. Це сталооднією із причин, котріпризвели дозанепадуекономіки,їїзначноговідставання відрівнябагатьохзахіднихкраїн. У Україні, котраобрала шляхринкових реформ,необхідностворитиумови длявідродження й широкогорозвиткупідприємництва.

 

2.3Державнерегулюванняпідприємницькоїдіяльності

>Необхідність державногорегулюванняринковоїекономікибеззаперечна. У всіхкраїнах світу держава «>втручається» векономікубільшою чименшоюмірою якрозширенням державного секторуекономіки, то йрегулюваннямїїпідприємницького сектору. яксвідчитьдосвідекономічних реформ упромисловорозвиненихкраїнах,церегулюванняздійснюється у широкихмежах йявляє собоюнадзвичайноскладний тапрофесійниймеханізм,якийґрунтується насинтезіекономічних таадміністративнихметодіввпливу.

Унауковійлітературітрадиційновиділяютьчотириосновнівнутрішні >функції держави -економічну,соціальну,політичну таідеологічну, аінодідодаютьщедві:екологічну таправоохоронну. як правило,економічнуфункціютрактують яквстановлення Державою умів та порядкуекономічноїдіяльності урегулюванніекономіки.

Усучаснихумовах сутьекономічноїфункціїперебуває упроцесі далеко ще небезболісноїтрансформації від тотальногоуправління довиправлення «>недоліків»ринку, яку відеалі винне непорушуватиприродніринковімеханізмисаморегуляції. Напрактиціцемаєвираз уконкретнихорганізаційно-правових заходах.

>Наприклад,заборонапровадитипевнівидигосподарськоїдіяльності приватногобізнесу (ст. 4 Закону України «Пропідприємництво»);обмеженнянедобросовісноїконкуренції (Закон України «Про захистекономічноїконкуренції»);організаційно-правові засади державногорегулюваннядіяльностісуб'єктівприроднихмонополій (Закон України «Проприроднімонополії»);основніпринципивстановлення йзастосуванняцін йтарифів (Закон України «Проціни йціноутворення»);прогнозування таплануваннясоціально-економічногорозвитку країни (Закон України «Продержавнепрогнозування та розробкапрограмекономічного йсоціальногорозвитку України»);приватизація державноївласності (Закон України «Продержавнупрограмуприватизації»);регулюванняінвестиційноїдіяльності (>Закони України «Проінвестиційну діяльність» та «Про захистіноземнихінвестицій в Україні»);загальніорганізаційно-правові засадилізингу (Закон України «Пролізинг»);регулюваннязовнішньоекономічноїдіяльності (Закон України «Прозовнішньоекономічну діяльність»);організаційно-правові засадистворення,діяльності,реорганізації таліквідаціїбанків (Закон України «Про банки йбанківську діяльність»); процінніпапери йфондовубіржу (>Закони України «Процінніпапери йфондовубіржу» та «Продержавнерегулюванняринкуціннихпаперів в Україні»); захист правспоживачів (Закон України «Про захист правспоживачів») тощо [16, 125].

Отже,організаційно-правовийвплив державимаєдужерізноманітний характер

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація