Реферати українською » Экономика » Галузева структура промисловості Білорусі та напрямки її вдосконалення


Реферат Галузева структура промисловості Білорусі та напрямки її вдосконалення

Страница 1 из 9 | Следующая страница

Зміст

Запровадження

1. Промисловість - найважливіший сектор національної економіки

1.1 Роль і значення промисловості, у системі національної економіки Республіки Білорусь у

1.2 Поняття галузевої структури промисловості, показники і психологічні чинники, її що визначають

2. Аналіз галузевої структури промисловості Республіки Білорусь у

2.1 Промисловість Республіки Білорусь у у сучасних умовах розвитку

2.2 Аналіз динаміки галузевої структури промисловості Республіки Білорусь у

3. Удосконалення галузевої структури промисловості Республіки Білорусь у

3.1 Необхідність та напрями вдосконалення галузевої структури промисловості

3.2 Основні заходи щодо вдосконаленню галузевої структури промисловості

Укладання

Список використаних джерел

Додаток 1

Додаток 2

Додаток 3

Додаток 4

Додаток 5

Додаток 6

Додаток 7

Додаток 8

Додаток 9

Додаток 10


Запровадження

Сучасний етап розвитку Республіки Білорусь у відрізняється динамізмом і якісними змінами в усіх галузях життя. У період переходу народного господарства країни, до ринкової економіки, коли багато виробничі підприємства, об'єднання, концерни та інші організації стали незалежними, нормальне їх функціонування ось ці економічні умовах практично неможливо без ефективну систему управління підприємством.

Сучасна промисловість, будучи складовою і невід'ємною частиною економіки, складається з безлічі самостійних галузей виробництва, кожна з яких включає велику групу родинних підприємств наукових і виробничих об'єднань, розміщених у окремих випадках значній відстані територіальному видаленні друг від друга.

Склад і структура готової продукції промисловістю має важливого значення для економіки держави, цим визначаючи економічну могутність і вплив незалежність держави.

Десятилітня історія трансформації економік країнах Центральної і Східної Європи наочно демонструє, що макроекономічну стабілізацію, найбільший економічне зростання і підвищення добробуту населення демонструють країни, які зуміли здійснити широкомасштабну приватизацію і реструктуризацію промислових підприємств, домоглися максимального прогресу в лібералізації цін, торгівлі, і міжнародного обміну, сприяють розвитку внутрішньої конкуренції, створили високоефективний банківський сектор, ринок цінних паперів та інші фінансові інститути.

Як Білорусь, відмовившись від загальновизнаних і перевірених механізмів трансформації, стільки років демонструє економічного зростання, такий же за масштабом зі зростанням найбільш просунутих у реформуванні і зростання добробуту економік?

Сучасна література з проблем реструктуризації та зростання найчастіше має у основі моделі, засновані на укрупнених даних або макроекономічні показники ряду розвинених країн, переважно Центральній і Східній Європи. Мета цих досліджень - знайти прямі чи непрямі докази ефективності тій чи іншій моделі трансформації. Хоча це може бути корисною відправною точкою розуміння економік затяжного перехідного періоду, робити за основі далекосяжні висновки про входження економіки та його результати можливо, у певної міри некоректно, оскільки стартові умови, і навіть концепції, й хід реформ у різних країнах дуже різняться.

>Структуре національної економіки час держава приділяє величезну увагу. Це з тим, що економіка Республіки Білорусь у є перехідною і потрібно на зміну структури економіки з погляду таких засадничих макроекономічних пропорцій: макроекономічної, міжгалузевий, внутрішньогалузевої, міждержавної.

Дослідження причин, сутності та закономірностей структурної перебудови дозволяє сформувати міцну основу розробки стратегії і тактики практичних дій зі здійсненню структурних зрушень, і навіть на формування, внаслідок перетворення виробничих відносин, механізму регулювання цього процесу, що сприяє виходу країни з кризи і становленню конкурентоспроможну економіку.

У цьому роботі розглянута складова частина національної економіки - промисловість. Вивчення складу і структури галузей промисловості є актуальне запитання у сучасних умовах. Метою згаданої роботи є підставою вивчення складу і структури галузей, що утворюють промисловість Республіки Білорусь у й розробка пропозицій з оптимізації галузевої структури промисловості.

Під час написання даної праці були використані матеріали вітчизняних і іноземних авторів з питань оцінки, аналізу та структурної перебудови промисловості і навіть статистичні матеріали.


1. Промисловість - найважливіший сектор національної економіки

1.1 Роль і значення промисловості, у системі національної економіки Республіки Білорусь у

Економіка кожної держави складається з багатьох галузей: промисловості, сільського господарства, транспорту, будівництва, зв'язку, торгівлі, і ін. Але основою, фундаментом став все-таки промисловість.

Перш ніж розпочати розгляд ролі й значення промисловості, у економіки треба дати визначення промисловості.

Промисловість - це сукупність самостійних підприємств, цехів, виробництв, зайнятих здобиччю, заготівлею і переробкою сировини. Промисловість є самостійною галуззю матеріального виробництва та перебуває у тісний взаємозв'язок з іншими галузями економіки [1,c.12].

Промисловість - головна, провідна галузь матеріального виробництва, у якій створюється переважна частина валового внутрішнього продукту і національної доходу. Наприклад, у сучасних умовах частка промисловості, у сукупному валовому внутрішньому продукті розвинутих країн становить близько сорока%.

Промисловість головна галуззю економіки з таких причин:

1) розвиток промисловості, особливо таких галузей, як електроенергетика, машинобудування хімічна, є підвалинами прискорення науково-технічного прогресу в всім народному господарстві.

2) промисловість, особливо машинобудування, є фундаментом всієї економіки, підвалинами розширеного відтворення й економічного розвитку всіх галузей національної економіки.

3) обороноздатність держави у значною мірою визначається найвищим рівнем розвитку промисловості.

4) з розвитку легкої і харчової промисловості залежить забезпеченість громадян країни товарами народного споживання.

Отже, промисловість головна галуззю народного господарства і залишається основою підвищення ефективності громадського виробництва.

Галузева диференціація промисловості - виникнення нових і нових її галузей - це постійний процес, обумовлений розвитком громадського поділу праці:

Загальне розподіл праці виявляється у поділі громадського виробництва на великі сфери матеріального виробництва (промисловість, сільському господарстві, транспорт тощо.);

приватне розподіл праці проявляється у освіті різних самостійних галузей всередині промисловості, сільського господарства та інших галузей матеріального виробництва;

одиничне розподіл праці знаходить своє вираження у поділі праці безпосередньо для підприємства.

Усі форми громадського поділу праці взаємопов'язані. Під упливом загального поділу купа здійснюється приватне поділ. Під упливом приватного поділу праці зв'язку з спеціалізацією окремих галузей промисловості вдосконалюється одиничне розподіл праці на підприємствах.

Натомість, у зв'язку з концентрацією виробництва та технічним прогресом одиничне розподіл праці впливає виникнення нових галузей промисловості.

Промисловість складається з багатьох галузей і виробництв, взаємозалежних між собою. Основними ознаками, котрі відрізняють одну галузь промисловості одної, є: економічне призначення готової продукції, характер споживаних матеріалів, технічна база виробництва та технологічний процес, професійний склад кадрів. З цих самих ознаками різняться й окремі виробництва. Галузь промисловості є сукупність підприємств, що характеризуються єдністю економічного призначення готової продукції, однорідністю споживаних матеріалів, спільністю технічної бази й технологічних процесів, особливим професіональний склад кадрів, специфічними умовами роботи.

Існує поняття "промисловий чи народногосподарський комплекс". У народному господарстві функціонують такі комплекси: аграрно-промисловий (АПК), військово-промисловий (ВПК), машинобудівний, металургійний,химико-лесной, будівельний, паливно-енергетичний та інших.

Під промисловим комплексом розуміється сукупність певних груп галузей, котрим характерні випуск схожою (спорідненої) продукції або виконання робіт (послуг). Наприклад, в паливно-енергетичний комплекс входять нафтова, газова галузі, і навіть електроенергетика. Основне завдання паливно-енергетичного комплексу - забезпечення народного господарства паливом і енергією. [6.,с.27].

До галузям промисловості відносять: сільському господарстві, транспорт, зв'язок, громадське харчування, будівництво.

Основне завдання промисловості - змінити властивості і забезпечення якості предметів праці. Промисловість єдина галуззю, що створює знаряддя праці. Промисловість забезпечує знаряддя праці себе інші галузі економіки. Отже, від рівня розвитку промисловості, у значною мірою залежить склад, структура і культурний рівень розвитку всіх галузей народного господарства. Отже, промисловість визначає рівень розвитку продуктивних сил, продуктивність праці, інтенсифікації та ефективності виробництва.

Промисловість складається з низки спеціалізованих галузей. Спеціалізована галузь включає у собі окремі цехи і виробництва.Однородность - спільність технологічного процесу, призначення продукції, перероблюваної сировини. Спеціалізовані галузі можуть об'єднуватися, створюючи укрупнені комплексні галузі виходячи з однієї з ознак однорідності. Наприклад, в легку промисловість входять: швейна, трикотажна і текстильна галузі.Текстильная галузь, своєю чергою, ділиться на бавовняну промисловість, вовняну, шовкову тощо.

>Отраслью промисловості називається сукупність самостійних підприємств, цехів і виробництв, які характеризуються однаковим призначенням своєї продукції, спільністю технологічного процесу однорідністю перероблюваної сировини.

Головною умовою існування галузі служить наявність попиту продукцію та природних ресурсів. Ефективне функціонування промисловості залежить від збалансованості попиту й пропозиції підприємств різних галузей над ринком виробничих ресурсів.

Слід розрізняти ознаки класифікації галузей:

економічне призначення своєї продукції;

характер функціонування продукції, випущеної галуззю;

характер на предмет праці;

рівень концентрації виробництва та пропозиції однорідної продукції.

По економічному призначенню продукції всі галузі діляться на дві групи:

виробництво коштів виробництва;

виробництво предметів споживання [1,с.16].

Класифікація галузей за цією ознакою дозволяє визначити напрям економічного розбудови держави, питому вагу промислової продукції, спрямовуваний на соціальні потреби та продукції, яке б на мети подальшого розвитку виробництва.

За характером на предмет праці галузі діляться на видобувні і обробні, що необхідне виявлення збалансованості з-поміж них.

1.2 Поняття галузевої структури промисловості, показники і психологічні чинники, її що визначають

Як відзначалося раніше, в класифікацію галузей промисловості покладено такі основні економічні принципи: економічне призначення готової продукції; характер функціонування продукції виробничому процесі; однорідність цільового призначення своєї продукції, спільність перероблюваної сировини, спорідненість застосовуваної технології; характер на предмет праці та ін. Розподіл промислового провадження у економічному призначенню продукції не збігаються з галузевої структурою промисловості, оскільки натуральна форма виробленої у галузі продукції нерідко не визначає її економічного призначення. Широко використовується класифікація галузей промисловості, що передбачає об'єднання в великі комплексні галузі з одного з наступних ознак: однорідності цільового призначення готової продукції (машинобудівна, паливна, харчова, промисловість будівельних матеріалів), спільності вихідного сировини (>металлообрабативающая і деревообробна), спорідненості застосовуваної технології (хімічна промисловості). Найбільш значима частка галузей охоплюють ознакою цільового призначення випущеної ними продукції.

Сучасний етап економічного розвитку країнах світу характеризується крупними зрушеннями структури господарства, що зумовлює необоротність початку новим міжгалузевим івоспроизводственним пропорціям. А ще вплинули й такі чинники, за сировинний і енергетичні кризи, які сприяли подорожчання сировини й енергоносіїв, отже, устаткування й будівництва.Усложнился інвестиційний процес, загалом значно зросли витрати виробництва. Усе це як викликало, а й посилило тенденції викличе подорожчання самого відтворювального процесу. Такий розвиток подій об'єктивно стимулює вступ країн ринкової економіки новий етап технологічної революції.

Для розвинених країн сьогодні характерні насиченість виробництва технікою і кваліфіковану робочу силу, наявність, ємного платоспроможного попиту товари та найрізноманітнішого призначення. Тож збільшення виробництва готових виробів не потрібно нарощувати випуск металу, комплектуючих виробів тощо., більше, чисельність верстатного парку деяких країнах стала навіть скорочуватися. [6.,с.18].

Під галузевої структурою промисловості розуміються склад галузей чи комплексів, які входять у промисловість, та його частка у загальному обсязі промислового виробництва. Галузева структура промисловості постійно перебуває у русі. На неї впливають такі чинники:

прискорення науково-технічного прогресу. Саме під впливом цього чинника утворюються нові галузі в промисловості й виробництва. Чи ж тільки протягом останніх десятиріч під впливом прискорення науково-технічного прогресу з'явилися такі галузі, як комбікормова промисловість, енергомашинобудування, виробництво космічної техніки та інших.;

економічна політику держави. Держава, здійснюючи свою обрану політику, може підтримувати окремі галузі промисловості, найважливіші би в економічному і соціальному, і тим самим проводити темпи їх розвитку;

наявності у країні з корисними копалинами, придатних для промислової розробки. Що багатша країна тими чи інші на корисні копалини, тим за інших рівних умов вище частка видобувних галузей у загальному обсязі промислового виробництва;

рівень соціальної культури і матеріального добробуту народу. Цей чинник впливає галузеву структуру багатоплановіше. Від матеріального рівень життя народу залежить його спроможність купувати товарів народного споживання, що підвалинами розвитку галузей, їх які виробляють. Наявність середнього класу країни сприяє розвитку галузей, які виробляють товари тривалого користування: автомобілів, холодильників, відеомагнітофонів, радіоапаратури та інших.;

традиційно що склалася спеціалізація:

планова галузева структура капітальних вкладень, фінансованих з державного бюджету.

об'єм і структура ринкового попиту. При зниженні ринкового попиту продукцію цієї галузі багато підприємств скорочують виробництво, а інші зовсім виходять із галузі й перемикають виробництво на випуск інший продукції. Через війну обсяг продукції галузі зменшується, що зумовлює зменшенню її у виробництві. Якщо обсяг попиту зростає, що приваблює у галузь нових інвесторів, також нарощують випускати продукцію і галузі збільшується. Істотно впливають на об'єм і структуру попиту надає:

рівень інтенсифікації виробництва. Посилення інтенсифікації виробництва характеризується зменшенням витрат усіх видів виробничих ресурсів на виготовлення кінцевої продукції і на скорочення їхні потреби над ринком.

розвиток прогресивних форм громадської організації виробництва спеціалізація, кооперування і комбінування;

зростання матеріального і охорони культурної рівня кадрів;

наявність природних ресурсів немає і ступінь освоєння їх родовища. Без наявності природних ресурсів неможливо утворити відповідну галузь.

На галузеву структуру впливають та інші, менш істотні чинники.

Розвиток зовнішньоекономічних зв'язків і науково-технічний прогрес послаблює залежність галузевої структури промисловості від природних умов, тобто. розвиток науку й техніки приводить до створення виробництва синтетичних і штучних матеріалів, дозволяє втягувати у виробництві бідніші сировинні ресурси, вторинні матеріали і відходи виробництва, у результаті, більш глибокої переробки.

Серед показників, характеризуючих галузеву структуру промисловості, слід виокремити такі.

1. Кількісне співвідношення галузей, виробництв і міжгалузевих комплексів:

У>ij=K>ij / K * 100%, (1)

де У>ij - питому вагу галузі, виробництва чи міжгалузевого комплексу;

До>ij - обсяг випуску продукції відповідної галузі;

До - обсяг випуску продукції промисловості України загалом.

2. Структурні зрушення за аналізований період. Визначаються як різницю частки цей самий період:

Уі=Yі2-Yі1, (2),

де Уі - приріст (зменшення) часткиi-той галузі, %;

Y>i2,Y>i1 - питому вагуi-той галузі початку і поклала край аналізованого періоду відповідно, %.

3. Виробничі зв'язок між галузями. Інтенсивність змін галузевої структури визначаються темпами зростання частки за такою формулою:

Ті>i2/У>i1*100.

4. Для характеристики інтенсивності зміни галузевої структури також використовується галузевої коефіцієнт випередження:

Допроі / Тn, (4),

деТi,Тn - темп розвитку співвідношеньi-ой галузі й на всій промисловості в уже згадуваному періоді.

5. Питома вага галузі планованому періоді визначається шляхом множення коефіцієнта випередження на питому вагу галузі базовому періоді:

Уn=До>оi>i1.

Сучасна

Страница 1 из 9 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація