Реферати українською » Экономика » Організація оплати праці на підприємствах невиробничої сфери


Реферат Організація оплати праці на підприємствах невиробничої сфери

Страница 1 из 5 | Следующая страница

 

Курсова робота

на задану тему: «Організація оплати праці в підприємствах невиробничій сфери»


Запровадження

Заробітну плату й у широкому, і у вузькому значенні, що пов'язані з неоднозначною трактуванням поняття «працю». У широкому значенні вести – це оплата праці працівників найрізноманітніших професій, чи це некваліфіковані робочі, чи люди професій, праця яких вимагають великих витрат освіту (лікарі, юристи, викладачі), чи працівники сфери послуг. За такого підходу до визначення заробітної плати неї включаються й доходи як гонорарів, премій та інших винагород.

У вузькому значенні розуміється ставка зарплати, тобто. ціна, виплачувана використання одиниці праці протягом часу й. Це дозволяє відокремити загальний прибуток від зарплати.

У разі ринкової економіки рівень зарплати формується як під впливом кон'юнктури ринку праці, а й багатьох інших чинників, зокрема як-от фінансове становище конкретного підприємства, розмір встановленої державою мінімальної зарплати, стан профспілкового руху.

Звісно, буде несправедливо не помічати спробу держави змінити становище у процесі формування сучасної системи оплати праці.

Держава стабільно перетворює у життя політику щодо забезпечення зростання заробітної плати працюючих і зближенню мінімальної заробітної плати прожитковий рівень. У Законі України «Про Державний бюджет України в 2008 р.» передбачено значне підвищення мінімальної заробітної плати заробітної плати працівників бюджетних установ.

Мета курсової праці полягає у тому, щоб поглибити знання з аналізованої темі з економіки праці, і навіть закріпити практичні навички з урахуванням комплексного аналізу та планування трудових показників підприємства.

Завданням курсової роботи є підставою виявити резерви зростання продуктивність праці, запропонувати заходи щодо вдосконаленню економіки праці в підприємстві.


1. Організація оплати праці в підприємствах бюджетних установ

 

1.1 Сутність заробітної плати її види

Нині поширена думка, відповідно до якої вести – це винагороду (ціна), що його одержує найманий працівник за результати своєї праці.

>Виплачиваемая працівникові вести і під час їм службовими обов'язками може бути нижчих за встановлений державою рівня. У разі ринкової економіки рівень зарплати формується як під впливом кон'юнктури ринку праці, а й багатьох інших чинників, зокрема як-от фінансове становище конкретного підприємства, розмір встановленої державою мінімальної зарплати, стан профспілкового руху.

Відповідно до Закон України «Про оплату праці» сумарна вести працівника може охоплювати у собі основну зарплатню, додаткову зарплатню, інші заохочувальні і компенсаційні виплати.

Основна вести – це винагороду за виконану роботу у відповідно до встановлених нормами праці (нормами часу, вироблення, обслуговування, посадовими обов'язками). Основна вести встановлюється як тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців, фахівців.

Додаткова вести – це вести, нарахована за працю понад встановлених доз, за трудові успіхи і винахідливість, за особливі умови праці. Вона містить доплати, надбавки, премії у виконанні виробничих завдань і державних функцій (за суміщення професій, до праці у важких і шкідливих умовах тощо.). До додаткової заробітної плати ставляться також гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством (оплата щорічних відпусток, оплата під час виконання державних обов'язків та палестинці час навчання за напрямку підприємства тощо.).

До іншим заохочувальним і компенсаційним виплатах ставляться премії за підсумками роботи протягом року, премії відповідно до спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові та матеріальні виплати, які передбачені чинним законодавством або які виробляються понад встановленої законодавством норми (оплата простоїв з вини працівника, винагороду за вислугу років тощо.).

Розрізняють номінальну та реальну зарплатню.

Номінальна вести – це винагороду працівника за певного періоду (наприклад день, місяць) відповідно до кількістю, якістю й результатами праці, виражене в номінальних (поточних) грошових одиницях. У цьому слід розрізняти суму нарахованої номінальною заробітної плати отриманої працівником зарплати за мінусом податку і внесків на обов'язкове державне соціальне страхування (свята вести).

Україна має публікуються статистичні дані лише про нарахованої номінальною заробітної плати. Так, за станом 1 вересня 2008 р. середньомісячна номінальна вести, нарахована у промисловості, становила 1295 грн. Але вона це не дає уявлення про кількість товарів та послуг, які можна купити з цього суму.

Реальна вести відбиває купівельну здатність номінальною зарплати. Це той обсяг товарів та послуг, які можна за номінальну зарплатню. Реальна вести залежить від величини номінальною заробітної плати рівня ціни товари та. Реальну зарплатню можна за аналогії з номінальною розділити на два виду: нараховану і чисту. Але оскільки купівельну спроможність населення і рівень споживання працівника визначає величина чистої реальної зарплати, те вона й викликає найбільше зацікавлення.

Про рівень реальної зарплати можна судити у разі, коли чисту номінальну зарплатню з установленою прожитковим мінімумом.

1.2 Організація оплати праці в підприємствах бюджетних установ

Оплату праці працівників установ, закладів, організацій та підприємств, які є на бюджетне фінансування, крім працівників органів управління, складає основі Єдиної тарифної сітки (ЄТС), що дає шкалу тарифікації і оплати праці всіх категорій працівників бюджетних галузей, включаючи робочих, службовців – технічних виконавців, службовців та керівників. Тарифна сітка – елемент тарифної системи, що є шкалу, визначальний співвідношення тарифних ставок залежність від кваліфікації (розряду) і труднощі виконуваних робіт. Кожен розряд тарифної сітки має власний коефіцієнт, що свідчить про скільки раз оплата праці робочого даного розряду вище праці робочого 1 розряду. Тарифна сітка характеризується кількістю тарифних розрядів, абсолютного і відносного зростання тарифних коефіцієнтів і співвідношенням крайніх (нижчого і помилки вищого) тарифних розрядів.

Кожній професійно-кваліфікаційної групі працівників відповідає ЄТС певний розряд, у своїй враховуються лише складність виконуваних робіт (посадові обов'язки) і кваліфікація працівника.

У 1992 р. в ЄТС було закладено принцип наростання тарифних коефіцієнтів від розряду до розряду з урахуванням рівномірного і регресивного зміни коефіцієнтів. Такий принцип передбачає спрямованість ЄТС створення переваг газу в оплаті працівників початкових рівнів кваліфікації, що з низькому рівні ставки 1-го розряду за умов бюджетного дефіциту та економічної кризи країни.

З квітня 1999 р. в ЄТС відбулися зміни.

Передбачається запровадити уніфіковані тарифні сітки, які диференційовані за галузями економіки чотирма, а, по праці – втричі групи.

Що ж до працівників бюджетних установ, то Постановою Кабінету міністрів України від 25 січня 1993 р. №44 встановлено Єдина тарифну сітку з 29 розрядів і коефіцієнтів оплати праці працівників бюджетних установ з урахуванням мінімальної зарплати. Діапазон цієї сітки 1:13,8. Постановою Кабінету міністрів України від 20 жовтня 1994 р. №720 до працівників бюджетних установ запроваджені коефіцієнти підвищення ставок заробітної плати посадових окладів. Причому, співвідношення між 1 і 29 розрядами у разі зворотне, тобто. 1 розряд коригується на 11,34, а 29-й розряд – на 2,90. Оскільки заробітна плата бюджетних організаціях останні дватри роки стала значно відставати від темпи зростання заробітної плати у іншій системі економіки, було вирішено 2001 р. підвищити її приблизно за 25% й у наступні роках 10%, 17% й більше відсотків.

Оплату праці працівників установ і закупівельних організацій виходить з основі єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів. Для таких загальних посад, як інженер, економіст, бухгалтер та інших. вже встановлено діапазон розрядів від 9 до 15 включно. Цим розрядам відповідають тарифні коефіцієнти від 2,26 до 4,01. Для провідних інженерів, економістів, бухгалтерів встановлено діапазон розрядів від 11 до 16 включно. Крім цього, працюючим можуть встановлюватися надбавки, доплати та інші стимулюючі виплати. Для державних підприємств встановлено єдині тарифні умови оплати праці працівників і кількість службовців по загальним (наскрізним) професіями й посадам. Вони складаються з єдиної тарифної сітки (табл. 1) і переліку загальних професій робітників і службовців з відповідними тарифними розрядами.

Таблиця 1 Єдина тарифну сітку оплати праці робітників і службовців по загальним (наскрізним) професіями й посадам

Тарифний розряд Тарифний коефіцієнт для групи Тарифний розряд Тарифний коефіцієнт для групи
1-ї 2-ї 1-ї 2-ї 3-й
1 1,00 1,00 9 2,26 2,16 -
2 1,12 1,06 10 2,49 2,37 -
3 1,25 1,18 11 2,74 2,61 -
4 1,39 1,32 12 3,01 2,92 2,83
5 1,54 1,47 13 3,31 3,21 3,11
6 1,70 1,62 14 3,64 3,53 3,42
7 1,87 1,78 15 4,01 3,88 3,76
8 2,06 1,96

Тарифікація працівників здійснюється шляхом їх атестації з урахуванням кваліфікаційних вимог щодо загальногалузевим посадам і посадам, специфічним окремих галузей бюджетних установ

Таблиця 2 – Тарифікація працівників із умовам оплати праці

Групи працівників Тарифні розряди з праці
Робітники
Службовці – технічні виконавці
Фахівці різного профілю
Керівники структурних підрозділів; головні і висококваліфіковані фахівці; керівники установ та інших.

Для проведення та організації атестації на підприємствах створюються атестаційні комісії. На кожногоаттестуемого працівника його безпосередній керівник готується уявлення, що містить оцінку професіональною підготовкою, рівня кваліфікації, і ставлення до роботи.

>Аттестационная комісія створюється наказом керівника установи у складі:

· Головний бухгалтер;

· Інспектор відділу кадрів;

· Начальник планово-економічного відділу;

· Представник профспілкової організації;

· Однак інші особи, взятими керівником на роботу по тарифікації.

Головою атестаційної комісії є керівник заклади, чи його заступник.Аттестационная комісія у роботі керується діючими умовами оплати праці відповідних працівників та інших. нормативними актами. У цьому перевіряються документи про утворення, стаж роботи. Результати сумлінної роботи комісії позначаються на тарифікаційних списках, складених у межах кожної посади окремо.Тарификационние списки підписуються усіма членами атестаційної комісії, і лише списки є документами, які визначають розміри посадових місячних окладів, тарифних ставок і надбавок окремими установах за посадою працівників. Встановлена по тарифікації, зафіксована в тарифікаційних списках ставка зарплати виплачується працівникові щомісяця, незалежно кількості робочих днів, у різні місяці року.

>Аттестационная комісія розглядає уявлення, заслуховуєаттестуемого і ухвалює рішення відповідності працівника певної посади й розряду оплати праці.

Рішення встановити працівником відповідних розрядів оплати праці приймає з урахуванням рекомендацій атестаційної комісії керівник організації (установи, підприємство).

У середніх навчальних закладах (середніх загальноосвітніх школах III щаблів, гімназіях, ліцеях, вищих закладів освіти I і II рівня акредитації, професійно-технічних закладах вести педагогічним працівникам виплачується за фактичне кількість годин викладацької роботи з тиждень. Повна ставка розраховується з тижневої норми годин з урахуванням тарифікації. З урахуванням категорії, освіти та інших. тарифікаційних даних ставки зарплати педагогів сягають від 560 до 720 грн.

Вчителям, які отримали результаті атестації звання «вчитель – методист» чи «заслужений вчитель», «старший вчитель» ставки зарплати прописані у підвищених розмірах тоді якобщеустановленними.

З іншого боку, ставки підвищуються педагогам, які мають учений ступінь кандидата конкретних наук або доктори наук.

Обсяг навчальної навантаження педагогам встановлюється з штатного розклади і навчального плану. Він може бути великим за обсягом відповідно якому встановлено посадовий оклад. Через війну середньомісячна вести буде більше розміру посадового окладу. Вона визначається множенням годинниковий ставки вчителя на встановлений йому обсяг річним навчальним навантаження і розподілом результату на 10 навчальних місяців. Для отримання годинниковий ставки необхідно розділити місячну ставку зарплати на середньомісячну норму навантаження. З власного економічному змісту це перевищення централізовано посадового окладу має низку спільних із оплатою від перевиконання норм вироблення у матеріальному виробництві. Саме висока професійна культура, вміння правильно організувати своєї роботи дають можливість вчителю без шкоди якості навчання виконувати підвищену навантаження. Але на відміну від матеріального виробництва, у сфері освіти встановлено межа такого підвищення – обсяг фактичної навчальної навантаження може бути більше 1,5 норми. У вищій школі для професорсько-викладацького складу ставки встановлюються залежно з посади, рівня акредитації, вченого звання, ученого ступені та окладу. Повна ставка виплачується за 6 годин щоденної роботи. Тільки відповідність всім чотирьом умовам разом дає права на відповідний оклад.

Посадові оклади лікарів – керівників структурних підрозділів (відділень, кабінетів, лабораторій, відділів) встановлюється шляхом значного підвищення схемних посадових окладів лікарів, які відповідають профілю згаданого закладу, на 10–15% залежно кількості лікарських посад відповідно штатного розкладу.

Розміри посадових окладів лікарів у медичних закладах диференціюються залежно з посади, кваліфікаційної категорії (вища, 1, 2, без категорії) і вони становлять від 900 грн. (>врач-интерн,врач-стажер) до 1500 грн. (лікар-хірург,врач-анастезиолог,врач-ендоскопист). Останнім залежно від обсягу, труднощі й характеру праці схемні посадові оклади збільшуються під час роботи у поліклініках – до 15%, в стаціонарі – до 40%.

Посадові оклади керівних працівників медичних закладів встановлюються залежно з посади, групи з оплаті (всього передбачено 5 груп) на підвищення за кваліфікаційну категорію:

· за вищу кваліфікаційну категорію – 55 грн.;

· 1 кваліфікаційну категорію – 40 грн.;

· 2 кваліфікаційну категорію – 29 грн.

Посадові оклади середнього медичного персоналу диференціюються залежно з посади (медична сестра, акушерка, зубної лікар) і кваліфікаційної категорії. Присвоєння кваліфікаційної категорії медичним

Страница 1 из 5 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація