Реферати українською » Экономика » Капітал оборотний


Реферат Капітал оборотний

Страница 1 из 8 | Следующая страница

Запровадження 7

1 Сутність і склад обігового капіталу 8

1.1 Сутність обігового капіталу та її склад 8

1.2 Оцінка використання оборотних засобів 11

2 Політика організацій управлінні оборотним капіталом 14

2.1 Управління грошима 14

2.2 Управління дебіторської заборгованістю 17

2.3 Управління запасами 30

3 Стратегія управління фінансування обігового капіталу 41

Укладання 44

Список використаних джерел

Додатка


Запровадження

Актуальним питанням в організацію у Росії є питання про кредити. Установи зацікавлені у затребуваності і прискоренні обороту капіталу, позичальники зацікавлені у дохідності вкладених у виробництво коштів.

Управлінням капіталом є систему принципів, і методів розробки й реалізації управлінські рішення, що з оптимальним його формуванням із джерел, і навіть забезпеченням ефективного його у різні види господарську діяльність підприємства.

Управління капіталом підприємства спрямоване влади на рішення основних цілей: формування достатнього обсягу капіталу, забезпечує необхідні темпи економічного розвитку підприємства; оптимізація розподілу сформованого капіталу за видам роботи і напрямах використання; забезпечення умов досягнення максимальної дохідності капіталу припредусматриваемом рівні фінансового ризику; забезпечення мінімізації фінансового ризику, що з використанням капіталу, припредусматриваемом рівні його дохідності; забезпечення постійного фінансового рівноваги підприємства у процесі її розвитку; забезпечення достатнього рівня фінансового контролю за підприємством з боку його засновників; забезпечення достатньої фінансової гнучкості підприємства, оптимізація обороту капіталу; забезпечення своєчасного реінвестування капіталу.

У зв'язку з цим значної ролі набуває своєчасне реінвестування капіталу найдохідніші активи та постійні операції, щоб забезпечити необхідний рівень її ефективності загалом.


1 Сутність і склад обігового капіталу

 

1.1 Сутність обігового капіталу та її склад

Капітал оборотний (з англійської мовиworkingcapital) – відмінність між поточними активами і поточними (короткостроковими) зобов'язаннями підприємства, організації.Синоним терміна «оборотний капітал» у вітчизняному обліку – його оборотні кошти.

До поточним (короткотерміновим) зобов'язанням підприємства відносять короткострокові кредити, кредиторську заборгованість, аванси отримані, дивіденди до сплати, орендні платежі тощо. Розмір обігового капіталу відбиває суму, що належать підприємству (організації) у його поточних активах, і є важливим характеристикою фінансової стійкості.Оборотний капітал формується з запасів сировини й матеріалів, незавершеного виробництва, малоцінних і швидкозношувані предмети, готової продукції і на дебіторську заборгованість, загальна вартість яких визначають величину коштів, необхідні їх покриття. Якщо поточні активи менше поточних зобов'язань, то оборотний капітал буде негативним.

Розмір обігового капіталу підприємства, організації залежить від величини витрат купівля сировини й матеріалів й немає прямих накладних витрат у виробництвілегкореализуемой продукції; тривалості циклу виробництва та реалізації продукції; вартості непрямих накладних витрат у процесі виробництва та реалізації продукції, обсягу отриманого кредиту та терміну його повернення.

У в основі всіх складових обігового капіталу лежить критерій ліквідності, дозволяє швидко перетворювати кошти підприємства у грошову готівку забезпечуватиме фінансування його постійних операцій. Для оцінки ефективність використання обігового капіталу застосовують показник рентабельності власного капіталу, визначається як ставлення чистий прибуток від продукції або іншого фінансового результату до величині обігового капіталу. З іншого боку, в господарської практиці з метою оцінки ефективності обігового капіталу використовують такі показники як коефіцієнт оборотності (число оборотів) і період обороту.

Малюнок 1 – Склад і розміщення обігового капіталу

У практиці планування, обліку, і аналізу оборотний капітал можна підрозділити за такими ознаками.

1. Залежно від функціональної роль процесі виробництва – оборотні фонди й фонди звернення. До оборотним фондам відносять виробничі запаси (сировину, матеріали, паливо), незавершене виробництво, напівфабрикати власного виробництва, витрати майбутніх періодів. Фонди звернення – це готову продукцію і товари для перепродажу, товари відвантажені, кошти, розрахунки коїться з іншими підприємствами і міжнародними організаціями. Такий поділ необхідне роздільного аналізу час перебування обігових коштів у процесі виробництва та звернення.

2. Залежно від практики контролю, планування та управління –нормируемие оборотні кошти йненормируемие його оборотні кошти. На підприємстві може бути норми на виробничі запаси, напівфабрикати власного виробництва, готової продукції.

3. Залежно від джерел формування обігового капіталу – власний оборотний капітал та позиковий оборотний капітал. Величина власного обігового капіталу окреслюється різницю між результатом IV розділу балансу «Капітал і резерви» і I розділу балансу «>Внеоборотние активи».

>Заемние його оборотні кошти формуються у вигляді банківських кредитів, і навіть кредиторську заборгованість. Вони даються підприємству у тимчасове користування.

4. Залежно від ліквідності (швидкості перетворення на кошти) – абсолютно ліквідні кошти, швидко реалізовані його оборотні кошти, повільно реалізовані його оборотні кошти.

5. Залежно від рівня ризику вкладення капіталу:

оборотний капітал із мінімальним ризиком вкладень: кошти, короткострокові фінансові вкладення;

оборотний капітал із малим ризиком вкладень: дебіторська заборгованість (з відрахуванням сумнівною), виробничі запаси (з відрахуванням залежаних), залишки готової продукції і на товарів (з відрахуванням не було попиту);

оборотний капітал із середнім ризиком вкладень: малоцінні ібистроизнашивающиеся предмети, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів;

оборотний капітал із високим ризиком вкладень: сумнівна дебіторська заборгованість, залежані виробничі запаси, готову продукцію і товари, не існує попит.

6. Залежно відматериально-вещественного змісту – предмети праці (сировину, матеріали, паливо тощо), готову продукцію і товари, кошти й кошти на розрахунках.

Фінансове становище підприємства перебуває у безпосередньої залежність від того, як швидко кошти, спрямовані на активи, перетворюються на реальні гроші.

На тривалість перебування засобів у обороті впливають чинники зовнішнього й внутрішнього характеру.

До чинників зовнішнього характеру ставляться розмах підприємства, галузева приналежність, масштаби підприємства, економічна ситуація у країни й пов'язані із нею умови господарювання підприємства.

Внутрішні чинники – цінову політику підприємства, структура активів, методику оцінки запасів.

1.2 Оцінка використання оборотних засобів

Для оцінки оборотності обігового капіталу використовуються такі показники.

1. Коефіцієнт оборотності

,                                                             (1)

де ДоПРО - коефіцієнт оборотності (в оборотах);

V>p – прибуток від реалізації продукції, робіт, послуг (тис. крб.);

ЗІ – середній розмір обігового капіталу (тис. крб.).

Коефіцієнт оборотності показує кількість оборотів, скоєних оборотним капіталом за певний період.

2. Тривалість одного обороту

                                                                 (2)

де ДЛ – тривалість періоду звернення обігового капіталу (в днях);

Т – звітний період (в днях).

3. Коефіцієнт закріплення оборотних засобів

                                                                  (3)

Коефіцієнт закріплення оборотних засобів показує величину оборотних засобів на 1 карбованець реалізованої продукції. Торгові організації при розрахунку показників оборотності використовують показник реалізації товарів у продажних цінах замість виручки від.

Прискорення оборотності капіталу сприяє скорочення потреби уоборотном капіталі (абсолютне вивільнення), приросту обсягів продукції (відносне вивільнення) і, отже, збільшення одержуваної прибутку. Через війну поліпшується фінансове становище підприємства, зміцнюється платоспроможність.

Уповільнення оборотності вимагає залучення додаткових коштів у продовження господарську діяльність підприємства.

Значимість абсолютної економії (залучення) обігового капіталу можна розрахувати двома шляхами.

1.Висвобождение (залучення) обігових коштів з обороту визначається за такою формулою

,                                              (4)

деCO – величина економії (-) (залучення) (+) обігового капіталу;

>CO1,CO0 – середній розмір обігового капіталу підприємства за звітний і базисний період;

До>VP – коефіцієнт зростання продукції (в відносних одиницях).

У таблиці 1 наводиться розрахунок показників оборотності оборотних засобів.

Таблиця 1 – Показники оборотності оборотних засобів

Показники 2006р. >2007г. Відхилення
1. Виручка від продукції робіт, послуг, млн. крб. 12596 27138 + 14542
2. Середні залишки всіх оборотних засобів, млн. крб. 130939 185640 + 54701

3. Коефіцієнт оборотності

 (обертів)

0,0962 0,1462 + 0,05

4. Тривалість одного обороту (дні)

3742,3 2462,6 - 1279,7

5. Коефіцієнт закріплення оборотних засобів

10,395 6,841 - 3,554

Як очевидно з таблиці 1, оборотність оборотних засобів прискорилася на 0,05 обігу субстандартні та становила 0,1462 обороту протягом року, чи відповідно 2462,6 дня. Це негативні показники, оскільки один оборот дорівнює 6,84 років.

Але з тим треба сказати, що оборотність обігового капіталу прискорилася на 1279,7 днів.


2 Політика організацій управлінні оборотним капіталом

 

2.1 Управління грошима

Будь-який бізнес починається з певної кількості грошей, які звертаються до ресурси для (чи товар для перепродажу). Потім з виробничої форми оборотний капітал перетворюється на товарну, але в стадії реалізації – в грошову. Кругообіг обігового капіталу безпосередньо пов'язані з основними господарськими операціями:

- купівлі призводить до збільшення запасів сировини, матеріалів, товарів хороших і кредиторську заборгованість;

- виробництво веде до зростання дебіторську заборгованість і надходження засобів у касу і на розрахунковий рахунок.

Всі ці операції багаторазово повторюються і зводяться до грошових надходженням і грошовим платежах.

Отже, рух коштів охоплює період між сплатою грошей за сировину, матеріали (товари) і надходженням грошей від продажу готової продукції (товарів). На тривалість цього періоду впливають: період кредитування підприємства постачальниками, період кредитування підприємством покупців, період перебування сировини й матеріалів запасах, період виробництва і збереження готової своєї продукції складі.

Розглянемо з прикладу розрахунок періоду обороту коштів:

1. Надходження сировини складу підприємства – 10 жовтня

2. Передача сировини в переробку (виробництво) – 20 жовтня

3. Розрахунок з постачальниками – 15 жовтня

4. Відвантаження готової продукції – 27 жовтня

5. Надходження грошей від покупців (оплата) – 1 грудня

Період обороту коштів визначаємо із оплати постачальниками сировини (15 жовтня) до отримання грошей від покупців готової продукції, тобто 1 грудня. У прикладі цей період становить 1,5 місяці.

Аналіз руху коштів за видами діяльності проводиться за даними форми №4 «Звіт про рух коштів» і бухгалтерського обліку (обертів по синтетичним рахунках) двома методами – прямим і непрямим.

Для оцінки руху коштів прямим методом становлять аналітичну таблицю 2.

Таблиця 2 – Рух коштів (прямим методом)

Показники № рядки форми №4 Сума
1. Поточна діяльність
1.1 Притік коштів: 83842
- прибуток від реалізації товарів, продукції, робіт та надаваних послуг 030 27138
- аванси, одержані від покупців 050 12030
- цільове фінансування 060 44621
- інші надходження (суми, видані раніше підзвітним особам) 110 53
1.2 Відтік коштів 81210
- оплата придбаних товарів, робіт, послуг 130 49238
- оплата праці 140 20014
- відрахування на соціальні потреби 150 9225
- видача підзвітних сум 160 79
- видача авансів 170 504
- розрахунки з бюджетом 220 1810
- оплата відсотків з отриманими кредитами, позикам 230 340
1.3 РАЗОМ: приплив (+), відтік (-) коштів 1.1-1.2 + 2632
2. Інвестиційна діяльність
2.1 Притік коштів: 233
- прибуток від реалізації основних засобів й іншого майна 040 233
2.2 Відтік коштів: 3019
- оплата дольової участі у будівництві 180 2006
- оплата машин, устаткування 190 1013
2.3 РАЗОМ: приплив (+), відтік (-) 2.1-2.2 - 2768
3. Фінансова діяльність
3.1 Притік коштів
3.2 Відтік коштів 1442
- фінансові вкладення 200 630

- виплата дивідендів

210 812
3.3 РАЗОМ: відтік (-) 3.1-3.2 - 1442
Усього зміна коштів 1.3+2.3+3.3 - 1596

Як очевидно з таблиці, зміну коштів (відтік у сумі 1596 млн. крб.) свідчить про недостатності надходження коштів від інвестиційної і легальною фінансовою діяльності, тобто розвиток цих видів діяльності забезпечується повністю з допомогою поточної діяльності.

Недолік прямого методу у цьому, що не розкриває взаємозв'язку отриманого фінансового результату зміни коштів на рахунках підприємства.

Наприклад: підприємство має прибуток і немає коштів на рахунках, і навпаки: збиток та наявність коштів.

Для виявлення причин вказаних у прикладі розбіжностей проводять аналіз коштів непрямим методом, суті якого – перетворення величини прибутку на величину коштів.

Окремі види витрат і доходів зменшують (збільшують) суму прибутку підприємства, не чіпаючи величину коштів. При аналізі непрямим методом ці суми коректують величину прибутку, щоб статті витрат, які пов'язані з відпливом коштів, не впливали на величину чистий прибуток.

Наприклад, вибуття об'єктів основних засобів пов'язані з отриманням збитку у вигляді їх залишкової вартості, який фіксується на рахунку 47 «Реалізація та інші вибуття основних засобів» і далі списується з цього приводу «Прибули і збитки».

Зрозуміло, що немає впливу величину коштів зазначених операцій списання з балансу залишкової вартості майна, оскільки пов'язані з ним відтік коштів стався раніше – в останній момент придбання. Отже, сума збитку у вигляді недоамортизованої вартості мусить бути додана в величині чистий прибуток.

Нарахування амортизації важить на відтік коштів, але зменшує величину фінансового результату. Зменшення прибутку не супроводжується скороченням коштів, отже, щоб одержати реальної величини коштів сума нарахованого зносу мусить бути додана до чистий прибуток. Цю витрату зменшують балансовий прибуток, але з впливають на рух коштів.

Якщо має місце збільшення виробничих запасів, то реальний відтік коштів перевищить з цього величину, суми витрат для закупівлі матеріалів, врахованих у вартості реалізованої продукції, прибуток також завищена з цього величину і бути скоригована, тобто зменшено.

Приріст виробничих запасів слід вилучити з суми чистий прибуток, які зменшення – додати до чистий прибуток, адже ми завищуємо з цього величину суму відпливу коштів, тобто занижуємо прибуток. Насправді приріст виробничих запасів не тягне у себе збільшення коштів у такої ж міри, як

Страница 1 из 8 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація