Реферати українською » Экономика » Інновації у сфері виробництва послуг. Організація і управління сфери послуг охорони здоров'я


Реферат Інновації у сфері виробництва послуг. Організація і управління сфери послуг охорони здоров'я

Страница 1 из 2 | Следующая страница

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ РЕСПУБЛІКИ БІЛОРУСЬ

>УЧРЕЖДЕНИЕ ОСВІТИ

">ГРОДНЕНСКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЯНКІКУПАЛЫ"

Гуманітарний факультет

>КОНТРОЛЬНАЯ РОБОТА

з дисципліни: Організація і управління сферою послуг у мат. виробництві

на задану тему: Інновації у сфері виробництва послуг. Організація і управління сфери послуг охорони здоров'я

студентаЗ/О 6 курсу 1 групи

спеціальності: економіка і управління для підприємства

Смирнова Миколи Володимировича

Гродно 2007


Зміст

Запровадження

1. Інновації у сфері виробництва послуг

2. Організація і управління сфери послуг охорони здоров'я

Висновок

Список використовуваної літератури


Запровадження

Задля більшої ритмічної роботи, широкого вибору товарів хороших і найповнішого задоволення попиту покупців мають бути певні товарні запаси. За призначенням запаси товарів поділяють на поточні, сезонні і цільові. Основними є поточні товарні запаси, призначені задля забезпечення повсякденної безперебійної торгівлі. Сезонні запаси товарів створюють у певні періоди року, та їх освіта пов'язані з сезонністю виробництва або з сезонністю від попиту й реалізації товарів. До цільовим товарним запасам ставляться достроковий завезення товарів у важкодоступні райони, і навіть освіту запасів товарів реалізації певних цілей.

Основною метою роботи є підставою вивчення товарних запасів у торгівлі як необхідні умови розвитку товарообігу.

Завдання роботи:

1. Сутність товарних запасів, показники гніву й використання їх у роздрібній торгівлі.

2. Планування товарних запасів і вступ у оптову торгівлю

Об'єкт дослідження - товарних запасів у торгівлі.

Загальна методика дослідження, застосована роботі до досліджуваним явищам і процесам, системний підхід, спостереження, аналіз стану та синтез, структурування і порівняння дозволяють формалізувати найважливіші риси досліджуваної проблеми.


1. Інновації у сфері виробництва послуг

Впровадження нових, або значно удосконалених послуг, методів їх виробництва (передачі) може здійснюватися з урахуванням принципово нових технологій чи нових комбінацій існуючих технологій або з урахуванням нових знань. У цьому технології може бути втілені на нові чи удосконалені машини, устаткування, програмні кошти, а нові знання може бути результатом досліджень, набуття чи використання спеціальної кваліфікації чи навичок.

Останніми роками сприятлива зовнішньоекономічна кон'юнктура і високі доходи від експорту дозволяли білоруських підприємств розвиватися рахунок власних ресурсів немає і банківських кредитів. Проте сприятливий період нашій країні закінчується, і для багатьма підприємствами у майбутньому знову виникне проблема пошуку фінансових коштів. У умовах, мабуть, єдиний засіб зберегти високих темпів розвитку є особливим залучення прямих інвестицій. Такі інвестиції надзвичайно вигідні для економіки. Вони є каталізатором розвитку бізнесу, підтримують інновації, причому у сфері виробництва товарів та послуг, а й у відношенні нових моделей розвитку бізнесу, сприяють виходу підприємств налаштувалася на нові ринки, переходу на міжнародний рівень якості виробництва, використанню сучасних технологій управління.

Але марно і забувати про видатки придбання нових технологій, що використовуються реалізації технологічних інновацій, включаючи видатки придбання як патентних ліцензій (прав на патенти, ліцензій використання винаходів, корисних моделей, промислових зразків), ібеспатентних ліцензій, “ноу-хау", нових технологій уразукомплектованном вигляді, і навіть товарних знаків, інших інжинірингових, консалтингових послуг (виключаючи дослідження і розробки), придбаних з інших організацій, фізичних осіб, які стосуються виконання технологічних інновацій.

“Ноу-хау” - технічна, організаційна чи комерційна інформація, має справжню чи комерційну цінність з невідомості її третіх осіб. До неї немає вільного доступу на законних підставах; володар інформації приймає належних заходів до охорони її конфіденційності.

>Товарним символом порятунку і знаком обслуговування визнається позначення, що сприяє відмінності товарів чи послуг однієї особи від однорідних товарів чи послуг інших.

>Инжиниринговие послуги включаютьинженерно-консультационние послуг з підготовки, забезпечення процесу виробництва та передачі продукції (проведення передпроектних робіт, проектування конструкторська проробка об'єктів техніки і технології на стадії впровадження інновацій,послепроектние послуги під час монтажу і пусконалагоджувальних роботах, і іншого подібного начиння).

Також постає з затратам на виробниче проектування, решта видів робіт, що з підготовкою виробництва для випуску нових продуктів, запровадження нових послуг чи методів їх виробництва (передачі). Виробничі проектно-конструкторські роботи пов'язані з технологічним обладнанням, організацією виробництва та початковим етапом випуску нову продукцію. У промисловості їхніми змістами то, можливо проектування промислового об'єкта (зразка), що з підготовкою виробництва нових продуктів, інші проектно-конструкторські роботи, націлені визначені виробничі процеси та методи, технічні специфікації, експлуатаційні особливості (властивості), необхідних виробництва технологічно нових продуктів і здійснення нових процесів.

У галузях сфери послуг підготовка запровадження нових послуг чи методів їх виробництва охоплює діяльність, націлену на конкретні процедури (процеси, методи), специфікації і експлуатаційні особливості і їхні властивості (включаючи заключні випробування), необхідних впровадження інновацій.

До складу витрат включаються також на технологічну підготовку виробництва, пробне виробництво й випробування, пов'язані із застосуванням технологічних інновацій). До їх складу входять видатки:

кошти технологічного оснащення, доповнюючого технологічне обладнання виконання певній його частині технологічного процесу. Прикладами технологічної оснастки є ріжучий інструмент, штампи, пристосування, калібри, прес-форми, моделі, ливарні форми, стрижневі скрині й таке інше;

пробне виробництво чи випробування, необхідні на початковому етапі знають випуску продукції і на у разі, якщо у вигляді подальші етапи розробки та проектування;

зміна процедур контролю виробництва та якості продукції, методів, стандартів, і що з цим програмного забезпечення, необхідні випуску нової чи удосконаленого вироби чи застосування нової чи удосконаленого технологічного процесу.

При впровадженні інновацій необхідне й не забувати про витрати навчання, підготовку й перекваліфікацію персоналу у зв'язку з впровадженням технологічних інновацій (виробництвом нових продуктів, зусиль для нових технологій і новому устаткуванні, впровадженням нових, або істотно удосконалених видів послуг чи методів їх виробництва). Витрати навчання та прискорення підготовки персоналу можуть включати використання послуг інших організацій та витрати за навчання і несумлінну підготовку у самій організації (зокрема без відриву з виробництва).

Також притаманні витрати, пов'язані з маркетингом чи ринковим впровадженням інновацій.

Тому перш ніж запровадити яку або нову ідею не треба забувати про "тернистий шлях", що йде пройти цієї розробці. Не слід забувати про ті витрати, які будить нести організація чи підприємство котра намагається просунути свою інноваційну ідею. Питання, як піднести даний інноваційний об'єкт, необхідно оцінити значимість різних джерел інформації, використовуваної організацією на формування власної інноваційної політики, підготовки рішень, пов'язаних із розробкою і запровадженням інновацій.

До джерелам інформації можна віднести: співробітництво з користувачами продукції або організації, співробітництво з субпідрядниками (постачальниками матеріалів, устаткування, комплектуючих), співробітництво з консалтинговими і інформаційними службами, співробітництво коїться з іншими організаціями, державні контракти, програми підтримки інновацій, співробітництво з науковими організаціями, інформацію про діяльності конкурентів, наукова чи технічну літературу, патенти.

З вище викладеного, можна навести приклади впровадження інноваційних шляхів розвитку завдяки розвитку малих та середніх міст Білорусі.

Так було в Програмі соціально-економічного розвитку поточний п'ятиріччя з'явився новий пріоритет - розвиток малих та середніх міських поселень. Глава держави й уряд багаторазово заявляли про важливість цієї проблеми. Нині і розробити заходів зі стимулювання розвитку регіонів створена робочу групу, яка уточнила перелік малих та середніх міських поселень чисельністю до 50 тисяч жителів, до яких належать селища міського типу, і міста районного підпорядкування. Групою розроблений проект паспорти міського поселення, до складу якого у собі вичерпну інформацію про рівень розвитку поселення. Визначено також пріоритетні напрямки розвитку малих та середніх міських поселень.

Близько 94 відсотків міських поселень країни ставляться до категорії малих та середніх з чисельністю до 50 тисяч жителів. Таких поселень у Білорусі 183. Найбільшу їх кількість - у Вітебській і Мінської областях (39 і 38), а найменше - в Брестської та Могилевської (25 і 22).

У цих населених пунктів зосереджено 23,4 відсотка міського населенняреспублики.96 малих та середніх міст і 22 міських селища є центрами адміністративних районів, де живе 66,9 відсотка сільського населення.

Робочої групою підготовлені пропозиції, які включають стимулювання освіти нових виробництв з допомогою створення особливих умов подальший розвиток вже створеної інфраструктури. Це сприятиме зростанню зайнятості, підвищенню рівня й якості життя населення. Як свідчить статистика останніх, кількість зайнятих у малих і середнього бізнесу нашій країні збільшується. Як іще у надалі стимулюватися таке стрімке зростання?

У Програмі діяльності уряду 2006-2010 роки планується зробити комплекс заходів для підвищення вкладу представників в цьому секторі у розвиток економіки нашої країни з допомогою ширшого використання потенціалу до сферах виробництва, інновацій, послуг, активізації інвестиційної і експортної діяльності.

Щоб зацікавити підприємців в активному розвитку, найближчим часом планується, зокрема, впорядкувати й спростити законодавство, що регулює питання видачі дозвільних документів з організацією й незаконній підприємницькій діяльності. Прогнозується також скорочення перелікулицензируемих видів діяльності. У невеличких населених пунктів малий і середнього бізнесу буде підтримано у розвитку мережі торгівлі, і кооперації, організації місць відпочинку, охорони навколишнього середовища, наданні комунальних послуг і іншій системі. Серед запропонованих урядом заходів - розширення доступу суб'єктів малого підприємництва до кредитно-фінансовим ресурсів, включаючи подальше вдосконалення механізмів мікрофінансування. Прогнозується також забезпечення майнової підтримки суб'єктів малого підприємництва з передачі довгострокову оренду чи безоплатне користування, продажу будинків, споруд й приміщень суб'єктам підприємництва, зайнятих у пріоритетних сферах економіки. Нині підготовлений МЗС і внесений в руки до уряду проект Концепції державної та розвитку малого середнього підприємництва на 2006-2010 роки. Реалізація намічуваних заходів сприятиме стійкого зростання кількості суб'єктів малого середнього підприємництва, переходу до цивілізованішим, “прозорим" методів ведення бізнесу.

Висновок: тож, інноваційний тип розвитку у сфері малих та середніх міст Білорусі - то окрема інноваційна спрямованість цілей, шляхів її досягнення, особлива інноваційна "настроювання" механізму державного на економіку й ринкової самоорганізації. Причому за прикметником "особлива" приховується переважне орієнтування ланок, всі сфери економіки на комплексне використання інновацій у виробництві нових товарів та послуг, перерозподіл форм і методів регулювання за результативністю впливу. Різко зростає значення інтелектуальних, підприємницьких, технологічних, інвестиційних, інформаційних ресурсів, разомнаучно-воспроизводственних процесів, що потребує підвищення роль держави у створенні загальнонаціональної інформаційної системи, особливого сприятливого режиму для "вирощування" підприємницького шару, формуванні повноцінного інвестиційного комплексного ресурсу, пожвавлення інноваційної діяльності в всіх ланках економіки.


2. Організація і управління сфери послуг охорони здоров'я

Охорона здоров'я є систему державних, суспільних соціальних і медичних заходів, вкладених у збереження й зміцнення здоров'я людей, профілактику і лікування захворювань. Розвиток охорони здоров'я орієнтоване забезпечення належного стану довкілля, у якому живе людина; створення сприятливих, умов праці, побуту відпочинку щодо його активного довголіття; своєчасне надання повноцінної медичної допомоги хворим, попередження виникнення створення і поширення хвороб серед населення.

Роль охорони здоров'я на економіці Білорусі такими показниками: у структурі ВВП частка охорони здоров'я (включаючи фізичну культури і соціального забезпечення) становить 4,5%; зосереджено 7,6% від кількості працюючого населення; 4,4% інвестицій у основний капітал (2003 р). Велика роль галузі збереженні здоров'я нації - цього особливого багатства країни й фундаменту її її подальшого розвитку. Рівень розвитку охорони здоров'я віддзеркалюється в соціальному і економічним добробуті населення, результатах виробничої діяльності, демографічних процесах та якість народонаселення.

Міністерстві охорони здоров'я Республіки Білорусь у керує усіма підвідомчими йому медичними, санітарно-епідеміологічними, фармацевтичними та інші установами, і навіть здійснює методичне керівництво медичними установами Кабміну громадських організацій, видає ліцензії і контролює діяльність приватних медичних закладів і лікарів.

Законом "Про охороні здоров'я" (2002 р) визначено такі напрями державної політики у сфері охорони здоров'я населення:

створення умов збереження і зміцнення здоров'я населення;

відповідальність громадян збереження й зміцнення свого здоров'я та здоров'я іншим людям;

профілактична спрямованість охорони здоров'я;

доступність медичного обслуговування і лікарського забезпечення населення;

пріоритетне лікарняне обслуговування та лікарське забезпечення дітей і матерів;

економічна зацікавленість юридичних і фізичних осіб, у охороні здоров'я населення;

відповідальність державні органи, юридичних, індивідуальних підприємців за стан здоров'я населення і ще інші напрями.

Білорусь з права може похвалитися успадкованою системою охорони здоров'я, принципами організації і масштабами функціонування. Вона мала серйозними перевагами перед системами соціального страхування та приватного охорони здоров'я, які домінували у світі незалежності до середини XX в. Цю систему передусім забезпечувала отримання всім населенням країни безплатної кваліфікованої медичної допомоги, включаючи профілактичну. Проте їй були і серйозні недоліки. Як і інші галузі соціально-культурної сфери, охорону здоров'я мало невисокий пріоритет під час розподілу фінансових і матеріальних ресурсів. Результатом стало уповільнення процесів поліпшення здоров'я населення і побудову підвищення якості медичних послуг.

У складних умовах перших років становлення білоруської державності вітчизняну охорону здоров'я забезпечило стабільну діяльність всіх лікувально-профілактичних установ. У Республіці Білорусь збережено гарантованого Конституцією декларація про безплатне обслуговування всім соціальним верствам населення. Це забезпечується наявністю країни 729 лікарняних закладів із 112,0 тис. ліжок, 1918 лікарських амбулаторно-поліклінічних установ, розрахованих на 197,3 тис. відвідувань на зміну, У охороні здоров'я працює 45,0 тис. лікарів і 117,0 тис. людина середнього медичного персоналу. Рівень забезпеченості населення лікарськими кадрами (113,6 на 10 тис. населення) ікоечним фондом (112,0 на 10 тис. населення) тоді як економічно розвинені країни традиційно оцінюється як високий. За оцінкою ВООЗ, початку XXI в. Білорусь перебувала на 51 місці за загальним досягненням систем охорони здоров'я серед 191 держави. Це досить висока місце у порівнянні із країнами, близькими за рівнем соціально-економічного розвитку. У сфері охорони здоров'я залишається невирішеною такі проблеми, якекстенсивность розвитку галузі, низький рівень фінансування й значні диспропорції у розподілі ресурсів: за видами медичної допомоги, в регіональному аспекті, між міській і сільській місцевістю.Преобладав витратний принцип фінансування, який із виділенням бюджетних асигнувань за обсягом

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація