Реферати українською » Экономика » Заробітна плата і доходи в Росії


Реферат Заробітна плата і доходи в Росії

Страница 1 из 7 | Следующая страница

Запровадження

Економічна теорія не претендує на абсолютно точне відбиток процесів, що протікають у реальному дійсності. Перед ній постійно з'являються нові, невідкладні проблеми, вирішення яких нелегко чи неможливе. Тому економічна теорія перебуває у безупинному пошук компромісу та розвитку. Нерідко уточнення та стосуються як деталей, окремих гіпотез, положень, а й основних, фундаментальних концепцій і висновків. Колишні уявлення не відкидаються, зазвичай зберігається їх раціональна основа, вільна від всього, що ні чи реальні.

Тема, обрана для даної курсової роботи, цікавить вивчення, як найбільш актуальна розгляду однієї з важливих питань економіки Росії, саме, питання розподілу матеріальних благ, що пов'язано з розумінням такий наболілої економічної проблеми, якою є низький рівень життя більшості населення нашої багатющої країни.

Очевидно, що представлена тут тема також не то, можливо досліджували й без участі дисциплін, які допомагають розкрити розуміння процесів, що протікають у економічній і суспільної практики Росії.

Як відзначалося, економічна теорія, у своєму розвитку не претендує на право володіння абсолютної істиною. Вона розвивається у тісному переплетенні і взаємній доповненні з політологією, соціологією, культурологією та інші науковими дисциплінами, які, своєю чергою, є засохлими догмами, але подібні зростаючим гілкам одного дереваобществознания.

Мета цієї курсової роботи є підставою відображення розуміння і вивчення труднощів і питань, що стосується теми заробітної плати доходів у Росії. Тому розкриття цього питання, буде зроблено з урахуванням наявних теоретичних джерелах, спеціальної і публіцистичної літературі, і навіть з урахуванням статистичних даних, і порівняльних прикладах.


1. Заробітну плату як "економічне явище

1.1 Визначення доходів населення і зарплати

Під доходами населення розуміється сума коштів і матеріальних благ, отриманих чи вироблених домашніми господарствами за певний проміжок часу. Роль доходів залежить від того, що справжній рівень споживання населення прямо залежить від рівня доходів.

Грошові доходи населення включають усе надходження грошей до як оплата працюючих осіб, доходів від підприємницької діяльності, пенсій, стипендій, різноманітних допомог, доходів від власності як відсотків, дивідендів, ренти (за депозитними вкладами, цінних паперів, нерухомості) від продажу продукції сільського господарства і різних виробів, доходів від наданих набік різних послуг, і навіть страхові відшкодування, позички, прибутки від продажу іноземної валюти, і решта видів доходів.

Натуральні доходи включають, передусім, продукцію, вироблену домашніми господарствами задля власного споживання.

Сукупні доходи є суму грошових і натуральних доходів за всіма джерелами надходження енергоносіїв з урахуванням вартості безплатних чи пільгових послуг, які надають з допомогою соціальних фондів.

Номінальні доходи характеризують рівень грошових доходів незалежно від оподаткування та зміни.

>Располагаемие доходи – це номінальні доходи з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів, тобто. кошти, використовувані населенням у сумі споживання й збереження. Для виміру динаміки наявних доходів застосовується показник «реальні наявні доходи», розраховуваний з урахуванням індексу цін.

Реальні доходи характеризують номінальні доходи з урахуванням зміни роздрібних цін, і тарифів.

Реальні грошові доходи визначаються з доходів поточного періоду за мінусом обов'язкових платежів і внесків, скоригованих на індекс споживчих цін.

Функціональне розподіл доходів відбувається між власниками факторів виробництва. Однак у реальному житті частина з факторних доходів переплітаються (наприклад, володіння акціями як наслідок, що у прибутку найманих співробітників) і перерозподіляються (як у з соціальними трансфертами).

Головними складовими грошових доходів населення є оплата праці, прибутки від підприємницької роботи і власності, і навіть соціальні трансферти (пенсії, стипендії тощо.).

При перехід до ринкової економіки у Росії сталися значні зміни у структурі грошових доходів населення.

Вже на середину 90-х уже минулого століття відсоткове співвідношення основних видів доходів населення Росії змінилося понад 20%. Цьому сприяв формування та інтенсивна розбудова нових форм доходів населення і власності.

У той самий час зміни у структурі грошових доходів населення Росії були не позначитися з їхньої розподілі, що і слідство, призвело до значної диференціації отриманні доходів.

Натомість, проблема диференціації доходів може бути розглянута окремо від питання про диференціації зарплати, ухвали і сутність якої, також неможливо розглянути без розкриття теоретичного розуміння всіх його аспектів. Як-от: поняття про ринок праці, як основного економічного чинника,предопределяющего саме існування зарплати.

У сучасному розумінні специфіка ринку роботи в що свідчить визначається особливостями того товару, який ньому представлений. Сам собою «працю» є функцію самого працівника, реальне вираз визначається витратами його фізична і розумова енергії у процесі виробництва благ. Праця невіддільне від чоловіка як, якого є формою життєдіяльності особистості, у зв'язку з ніж, може бути об'єктом купівлі-продажу на політично й економічно вільному суспільстві. Вільна людина може бути куплений (як і, наприклад, сталося в ході рабовласництві), і остільки що неспроможні служити об'єктами купівлі-продажу невіддільні від цього функції, зокрема і праця.

Отже, ринку праці продається не саму працю, а послуги праці.

Кількість і якість працівником послуг праці залежать від багатьох чинників – рівня професіональною підготовкою працівника, його кваліфікації, досвіду, особистих амбіцій ще, сумлінності, здоров'я та перемоги багатьох інших. Купівля-продаж послуг праці виступає у вигляді найму вільного працівника на певних умов, що стосуються тривалості робочого дня, ж розмірів та термінів зарплати, посадових обов'язків та інших умов.

Заробітну плату, чи ставка зарплати, – це красна ціна, виплачувана використання праці.

Хоча практично вести може взяти форму гонорарів, премій, комісійних винагород, місячних окладів, у звичному значенні термін «вести» застосовується для позначення ставки заробітної плати у одиницю часу – протягом години, день, тиждень місяць. Таке позначення підкреслює, що відсоткову ставку зарплати суть ціна, виплачувана використання одиниці послуг праці. Вона також допомагає чітко розмежовувати «зарплатню» і «загальні заробітки»; останні залежить від ставки заробітної плати запропонованого над ринком кількості годин чи обсягів послуг праці.

Важливо також провести різницю між грошової, чи номінальною, та реальною заробітною платою.

Номінальна вести – це сума грошей, отримана працівником за трудові послуги з певний проміжок часу (годину, тиждень, місяць).

Реальна вести – на цю кількість товарів та послуг, які можна купити на номінальну зарплатню, тобто. реальна вести є «купівельну здатність» номінальною зарплати. Зрозуміло, що таке реальна вести перебуває у прямої залежності від номінальною заробітної плати в зворотної – від рівня ціни предмети споживання і платні, і навіть від розмірів сплачуваних працівником податків.

Зміна реальної зарплати щодо номінальною у процентному відношенні можна визначити шляхом вирахування відсоткового зміни у рівні цін з відсоткового зміни номінальною зарплати. Наприклад, номінальна вести може підвищитися, а реальна, до того ж саме час знизиться, якщо на товари та споживані платні мають зростати швидше, ніж номінальна вести. Отже, справедливо є затвердження, що таке реальна вести збільшується, якщо зростання споживчих цін, за одну і те час, відстає від подальшого зростання номінальною зарплати. Є також сенс стверджувати, що таке реальна вести зростає при що залишається колишньому рівні номінальною зарплаті разі, якщо рівень споживчих цін знижується, що у практиці, являє собою лише лише теоретичним інтерес. Хоча, якщо розглядати окремі групи споживчих товарів чи послуг (наприклад, сезонне зниження цін), то такий зростання реальної зарплати, із застереженням на наведений приклад й інші такі умови, має під собою грунт.

Тепер, за переходу до наступному пункту, у якому розглянуті теоретичні питання освіти ставок зарплати, необхідно застерегти, що, за такого розгляді, не торкаючись безпосередньо дослідження ринку праці, слід пам'ятати економічні закони цього ринку,т.к. і вони визначають освіту ставок зарплати.

1.2 Ставки зарплати

Для питання зазначеного у тому підзаголовку, слід подивитися на таке теоретичне поняття, як рівноважна ставка зарплати. І тому необхідно, враховуючи вищенаведену обмовку, об'єднати графіки кривою пропозиції з кривою попиту праці, висловивши це у наступному вигляді:

      W

                                                         SL

      W

                                        E

      >WE

       W

                                                              >DL

        A

         0 L

                     >LDLSLELDLS

>Рис. 1.1 Рівновага ринку праці

Як очевидно з наведеного малюнка, після об'єднання графіків, на перетині кривою попиту роботи з кривою пропозиції праці, утворилася точка Є. Цією точці, наполучившемся графіці, відповідає певний рівень зарплати (>WE) і заданий цим рівнем пропозицію праці (>LE). У точці Є попит на працю дорівнює пропозиції праці, тобто. ринок праці перебуває уравновесном стані.

Це означає, що це роботодавці, згодні платити зарплатнюWE, знаходять над ринком необхідну кількість праці, їх попит на працю задоволений повністю. У положенні ринкового рівноваги повністю працевлаштовано і всі працівники, готові запропонувати свої трудові послуги за 23-24-відсоткового рівня зарплати, рівному показникуWE. Тому точка Є визначає становище повної зайнятості.

При будь-який інший величині зарплати, відмінній від рівняWE, рівновагу ринку праці порушується. При збігу попиту й пропозиції праці, вести постає як ціна рівноваги ринку праці.

Що стосується перевищення ставкою зарплати рівня рівноважної (випадок W) пропозицію ринку праці (0 –LS) перевищує попит (0 –LD). У цій ситуації відбувається відхилення від становища повної зайнятості, робочих місць бракує усім охочим продати свою працю при заробітної плати W. Виникає надлишок пропозиції праці, вимірюваний відрізкомLD –LS на осі абсцис.

Навпаки, за незначного зниження зарплати, наприклад, рівня W, попит ринку праці (0 –LD) перевищує пропозицію (0 –LS) на величинуLS –LD.

Внаслідок цього, внаслідок нестачі працівників згодних більш низьку зарплатню, утворюються незаповнені робочі місця.

Обидві ж усе (безробіття та наявність незайнятих робочих місць) за умов ринку досконалої конкуренції неможливо знайти стійкими, вони піддаються корекції із боку ринкових механізмів у бік відновлення становища повної зайнятості.

У насправді, якщо пропозицію праці більше попиту без нього в причини встановлення ставки зарплати вище рівноважного рівня, з'являються безробітні, готові запропонувати свої трудові послуги з нижчій ціні, яку, своєю чергою, будуть змушені, погодиться й ті, хто має робочі місця, ніж виявитися дома безробітних. Зі свого боку, роботодавці, готові найняти більше праці, але за умови зниження рівня зарплати. Отже, тенденція до їх зниження зарплати складається як з боку пропозиції праці, і із боку попиту працю.

У тому ж разі, коли попит на працю перевищує пропозицію Митрополита через зниження ставки зарплати проти їїравновесним значенням, спостерігається інша картина. Роботодавці, для заповнення порожні робочі місця, вимушені та готові підвищити зарплатню. Завдяки такому підвищенню розширюється коло працівників, готових запропонувати свою працю. Як у першому, і у другому випадках рівновагу ринку праці відновлюється, що призводить цей ринок стан повної зайнятості.

У той самий час, вивчаючи питання, яка ставка зарплати оптимальна для окремого індивідуума, привертають увагу дві важливих і залученні цікавих економічних явища, характеризуючих індивідуальне пропозицію праці та отримали назви ефект заміщення і ефект доходу.

Ці категорії розглядаються, коли йдеться про зміну ціни ринку товарів та послуг. Діють які й ринку праці. Ці ефекти виявляються тоді, коли необхідно з'ясувати, як позначиться на пропозиції праці окремого індивідуума підвищення ставок зарплати. Здається, пропозицію праці має збільшиться, однак у цій ситуації виявляються ефект заміщення і ефект доходу. Графічно, крива індивідуального пропозиції праці, може бути так:

  W

                                SL

 WI I

  

      

     0  

                                   >LI L

>Рис. 1.2. Крива індивідуального пропозиції праці

Як бачимо, крива індивідуального пропозиції праці відрізняється своєї конфігурацією від звичної кривою пропозиції праці, ілюструючої ситуацію на національному чи галузевому ринках праці.

До точки (I) розглянута крива показує збільшення пропозиції праці у разі зростання зарплати, – вона видаляється від осі ординат. Проте, пройшовши точку (I), крива (SL) змінює напрям.

Вона згинається і негативний нахил, знову наближається до осі ординат, демонструючи здавалося б парадоксальна ситуація – зменшення пропозиції праці при подальшому зростанні зарплати.

Отже, збільшення зарплати до певних розмірів веде до зростання пропозиції праці, яке після досягнення за максимальний рівень (>LI) починає скорочуватися внаслідок подальшого зростання зарплати. Одна й та причина – збільшення зарплати призводить і до зростання, і до зменшення пропозиції праці.

 Така зміна величини пропозиції праці тому, що з збільшенні зарплати, щогодини вільного часу сприймається працівником як втрачений вигода. Ця вигода можна було реалізована при перетворення вільного часу у робоче – звідси прагнення замістити вільний час додаткової роботою.

Відповідно дозвілля заміщується набором тих товарів та послуг, які працівник може отримати на зрослу зарплатню. У разі, є приклад ефекту заміщення ринку праці. На наведеному малюнку 1.2. ефект заміщення проявляється до точки (I), тобто. на початок руху кривою пропозиції праці вліво, до осі ординат.

 Ефект доходу протистоїть ефекту заміщення і ГЗК стає відчутний під час досягнення працівником певного, досить високого рівня матеріального добробуту. Коли проблеми із хлібом насущним вирішені, міняється й ставлення до вільної часу, яке представляється тепер часом дозвілля і «радостей життя».

Тим паче, що висока вести дозволяє збагатити і урізноманітнити дозвілля. Тому логічним є виникнення бажання купити як більше товарів, а й мати більше вільного часу. Такого становища можна досягти скороченні пропозиції праці, купивши вільний час не було за готівка, а й за ті гроші, які можуть отримати у відмові від дозвілля на користь додаткової роботи. Отже, з графіка 1.2., ефект доходу стає переважним після проходження кривою (SL) точки (I), виражену зі скороченнями пропозиції праці у разі зростання зарплати, а практично прагнення переходу працівника на скорочений робочого дня чи тиждень, для отримання додаткових вихідних днів

Страница 1 из 7 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація