Реферати українською » Экономика » Економічне вчення Б'юкенен


Реферат Економічне вчення Б'юкенен

>Зміст

 

>Вступ

1 ПредметВіргінської школи –аналізмеханізмуприйняттяполітичнихрішень

2 Концепціюорганізаціїполітичногоринку

3Економікабюрократії

>Висновок

Списоквикористанихджерел

 


>Вступ

Центрсуспільноговиборуперетворився вдійснеорганізаційне ядро такназиваноївіргінської школиполітичноїекономії.

Доїїнайбільшвідомихпредставників,крім, природно,неодноразововищезгаданихБ’юкенена йТалока,такожвідносятьсятаківідоміамериканськіекономісти, як Д.Мюлер, М. Олсон, Ч.Роулі, Р.Толісон.Усі смердоті належати до ">імперіалістичного"напрямкові Сучасноїекономічної думи, дляякогохарактернезастосуванняметодівекономічногоаналізу донетрадиційного дляекономіста сферамдослідження.

>Фактично одним ізперших ">імперіалістів" ставшиБ’юкенен, щоздійснивекономічнийаналізполітичного життясуспільства.

>Б’юкенен писавши: ">Суспільнийвибір –цепогляд наполітику, щовиникаєвнаслідокпоширеннязастосуванняінструментів йметодівекономіста наколективні чинеринковірішення". У зв'язку ізцимтеоріясуспільноговиборумаєсьогодні ііншуназву – новаполітичнаекономія.


1 ПредметВіргінської школи –аналізмеханізмуприйняттяполітичнихрішень

>Щораз, коли мова заходити протеоріїсуспільноговибору,першоюсправоюпригадуєтьсяім'янобелівського лауреата ізекономіки (1986) ДжеймсаМак-ДжилаБ’юкенена.Цейекономіст був учисліпершихавторів, щовибрали абсолютноновийнапрямокекономічногоаналізу -неринковірішення.Перша йогостаття на задану тему ">Чистатеоріясуспільнихфінансів:пропонованийпідхід" бувопублікованащепіввіку тому в 1949 р. (>хочанародженнятеоріїсуспільноговиборузв'язують ізпублікацією фатальністюраніш Д.Блеком двох статей проправліннябільшості).Лишенаприкінці 60-х рр. зацимнапрямкомзакріпитьсявласнаназва -теоріясуспільноговибору. З 1949 р.Б’юкененомопублікованабезлічробіт, лишеїхнійповнийперелікзаймає более 20сторінок [3, з. 30].

>Б’юкененнародився 2жовтня 1919 р. США (м.Мерфісборо, штатТеннессі).Економічнеутворення здобувши у знаменитомунавчальномузакладі, щоєбезумовнимлідером за кількістюнобелівськихлауреатів вобластіекономіки, -Чикагськомууніверситеті. ДопроблемисуспільноговиборуБ’юкенензвернувся уже послеприсвоєнняйомудокторськогоступеня поекономіці в 1948 р. якпізнішепомітиввін сам, "лише увідпустці послезахистудисертаціїпочатківець навчаньможе Дозволитисобічитати усє, щопотрапляється под руку, й мойвласнийдосвід неєвиключенням".ЯкбиБ’юкенену непотрапилася под руку книгашведськогоекономіста До.Вікселя ">Дослідження ізтеоріїфінансів" (1896), то,можливо,цейрозділлекції був біприсвячений нейому.

>Іншимвідомимекономістом, щозробиввплив наБ’юкенена, був йогоуніверситетськийвикладач Ф. Найт, один ззасновниківзнаменитоїчикагської школиекономіки, щозавждивідстоюваладостоїнстваринку йконкуренції й, щовиступалапротиекспансії держави.Цей духчикагської школи явноприсутній у всіх роботівБ’юкенена.

>Долі було ббажано,щоб подалідослідженнясуспільноговиборузосередилося вамериканськомумістіШарлотсвілі (штатВіргінія). У 1963 р.Б’юкенен йТалокорганізували тампершуконференціюекономістів, щовибралиполітичнірішення йдержавніінститутиоб'єктом свогоаналізу.Статті йматеріаликонференційспочаткувиходили заназвою "Записки проприйняттянеринковихвідносин" (">Papers onnon-marketdecisionmaking"). На 1969 р.Б’юкененом йТалоком бувстворений Центрвивченнясуспільноговибору, що аж до 1982 р. перебував уВіргінськомуполітехнічномуінституті. У годинуце Центрвивченнясуспільноговибору приУніверситеті Дж.Месона (м.Фейрфакс, штатВіргінія) [6, з. 52].

>Іншаконференціяпройшла у Чікаґо в 1967 р. Наційконференції було борганізованеСуспільствосуспільноговибору й було бприйнятерішеннячетвертийтім "Нотаток"опублікувати ізновим заголовком - ">Суспільнийвибір" ("Publicchoice"), анадалівидавати журнал із такою жназвою. Такз'явивсянайвідоміший журнал, що у 1993 р. (до його25-річчю)виписувалиблизько 1000бібліотек в всім світі.Помітимо, щосвоєюпопулярністю журнал багато вчомузобов'язанийрегулярнимпублікаціям статейБ’юкенена.Починаючи із 1990 р. Центр ставшивидаватидругий журнал - ">Конституційнаполітичнаекономія" (">Constitutional politicaleconomy").

Центрсуспільноговиборуперетворився вдійснеорганізаційне ядро такназиваноївіргінської школиполітичноїекономії. Доїїнайбільшвідомихпредставників,крім, природно,неодноразововищезгаданихБ’юкенена йТалока,такожвідносятьсятаківідоміамериканськіекономісти, як Д.Мюлер, М. Олсон, Ч.Роулі, Р.Толісон.Усі смердоті належати до ">імперіалістичного"напрямкові Сучасноїекономічної думи, дляякогохарактернезастосуванняметодівекономічногоаналізу донетрадиційного дляекономіста сферамдослідження.Фактично одним ізперших ">імперіалістів" ставшиБ’юкенен, щоздійснивекономічнийаналізполітичного життясуспільства.Б’юкенен писавши: ">Суспільнийвибір -цепогляд наполітику, щовиникаєвнаслідокпоширеннязастосуванняінструментів йметодівекономіста наколективні чинеринковірішення". У зв'язку ізцимтеоріясуспільноговиборумаєсьогодні ііншуназву - новаполітичнаекономія [4, з. 84].

>Відповідно допредставлень Дж.Б’юкенена,ця новадисциплінабудується на двохосновнихметодологічних постулатах. першийполягає до того, щоіндивіддбаєлише про своївласніінтереси (>тобтоє homooeconomicus);другий -цетрактуванняполітичногопроцесу, задопомогоюякогоіндивідиреалізують своїінтереси якрізновидуобміну.

Однакпостулатовііндивідуалізмуприділяєтьсяголовнемісце. ">Першим йнайбільшважливимприпущенням, щозабезпечуєпідстава длябудь-якоїщироїтеоріїдемократії,є ті, щопоміщаєджерела ціностівинятково лише уіндивідів".Політичні ііншіінститутиоцінюютьсявідповідно доти,наскільки добро смердотідозволяютьіндивідампереслідувативласніінтереси.Індивідуалізм,обранийБ’юкененом якпередумовуаналізу,саме йдозволяєосмислити політичний процес яквзаємовигіднийобмін.Ідеаломєвстановлення такихсуспільнихінститутів, що,подібно конкурентногоринкові, дозволятипренаступнііндивідуальніінтересиодночаснозабезпечувати йсуспільніінтереси.

>Помітимо, щосамеціметодологічніосновиекономічногоаналізуполітичногопроцесу іутримувалися вроботіВікселя. як писавшиБ’юкенен, ">Віксельзаслуговуєзагальноговизнання як основоположник Сучасноїтеоріїсуспільноговибору,оскільки в йогодисертації 1896 р. булиприсутні тринайважливішихелементи, на якібазуєтьсяцятеорія:методологічнийіндивідуалізм,концепція ">людиниекономічного" (homooeconomicus) йконцепція політики якобміну".

Колиєінтересамиіндивідів усуспільномувиборі?ВідповідьБ’юкенена наце запитання багато вчомузбігається ізтрадиційним:суспільні блага йприватні блага іззовнішнімиефектами,постачання які черезринокприводять дохудшого результату,чимїхньогопостачання задопомогою того чиіншогополітичногопроцесу. ОднакБ’юкененсхильнийрозглядати держава впершучергу якзасібреалізаціїсуспільноїзгоди,вироблення правил, щозабезпечуютьсоціальнавзаємодія ізвигодою для шкірного, а чи не як простогопостачальникасуспільних благ йкоректорапровалівринку. У цьомувиявляється тієї факт, що навідміну відбагатьохколег повивченнюсуспільноговиборувінприділяє понадувагу нормативномуаналізові держави [5, з. 83].

Інший постулат (>підхід до політики яквзаємовигідномуобмінові) неозначаєвідсутностіпринциповихвідмінностейміжполітичнимринком йринкомприватних благ. Наостанньомувигоди відобміну із зростанням кількостіучасниківрозподіляютьсяусі ізменшимивитратами наторгівлю із приводупропорційрозподілуцихвигод.Якщо увипадкудвосторонньоїмонополіїдоговірний процес порозділіцихвигодвіднімає багато години й сил, то, назовсім конкурентногоринкуіндивіди простоприймаютьціниринку якдані. Другаважливавластивістьринкуприватних благполягає втім, щоринок тімефективніше,чимвищерівеньконкуренції,тобточим понад число йогоучасників.

Навідміну відринківприватних благ політичнийринок, дерішенняприймаютьсяколективно,стає усеменшефективним із зростанням кількостіучасників. Так,політичнерішенняможе бутиефективним,якщопротиньогоніхто не станізаперечувати.Адже догоди наринкуприватних благзавждиє сутодобровільнедіяння,здійснюваненеодмінно при ">одноголосності"сторін. Цеозначає, що йполітичнерішення,якщо воно тапретендує наефективний результат,повиннеприйматисяодноголосно.Якщо ж числоучасниківугод наполітичномуринкузбільшується, тоімовірністьєдностіскорочується практично нанівець, то йможливістьустановленняефективного стану. До цого ж Веде йпідвищеннямобільності населення, в годину як на ринкахприватних благ воно тапідсилюєконкуренцію йнаближає них доефективного стану.

>Б’юкенен подчеркивает ііншірозходженняміжполітичнимринком йринкомприватних благ. Напершому люди меншеувагиприділяють ">якості"вибору. Цезв'язано із тім, що припокупці продукту на приватногоринку людинаодержує його співуче, а приголосуванні за кандидата, щообіцяє, припустимо,будівництво мосту, міст негарантованийнавіть увипадкуперемоги цого кандидата на виборах.Ринокприватних благмаєзначно болеевисокуздатність до "точногонастроювання", - людинаможевибиратиміжчисленнимирізновидами одного блага,купуватирізні блага внайрізноманітнішихваріаціяходночасно.Політичнийвибір жздійснюється із малого наборувзаємовиключних альтернатив [1, з. 89].

>Перерахованіперевагиринкуприватних благ йнедолікиполітичногоринку йвизначаютьсхильністьБ’юкененавіддавати пальмупершості приватногоринкові перед Державоюскрізь, децеможливо. Однак як бути там, деприватнийринок не працює чи працюєвкрайнеефективно йпотрібніколективнірішення?

>Б’юкенензапропонувавсвоєбаченнярішенняцієїпроблеми, що здобулапізнішеназва ">конституційноїекономіки". Ащоб політичниймеханізм ставши посвоїйефективностіподобоюринкузробленоїконкуренції, усііндивідиповинні бути,по-перше,учасниками саме його контракту, й,по-друге, як вжевідзначалося,цей контрактповинний бутиукладений нимиодноголосно.Цей контракт (>суспільнийдоговір) й буввизначений якконституція.

>Цяідеяодноголосностіколективногорішеннятакож бувприсутня уВікселя. Ос-кількиВіксельрозумів, щоіснуютьвитратидосягненняодноголосногорішення,вінпропонувавприйматирішеннякваліфікованоюбільшістю, щоскладає 90 % голосів. Однак, як лише мивідходимо відодноголосності,відразу жвиникаютьдвіпроблеми.По-перше,політичнерішеннясвідомо якщо неефективним, бодеякі члениспівтовариства будутьзмушенідіятиусупереч своїмінтересам;по-друге,виникає свого роду ">нескінченнарегресія" (>нескінченне Повернення вколишній стан) привизначенні правилголосування. Заякими правиламивстановлювати правилаголосування?Хто, як йчомувизначає, що,наприклад, 90 % голосівдосить длятвердженнярішення?

Учому, поБ’юкенену,перевагиодноголосності?По-перше,відразу жусувається ">нескінченнарегресія".По-друге, права шкірногоокремогоіндивідабезумовнодотримуються.Якщозгодоміндивід не якщопогоджуватися ізрішеннямиспівтовариства,прийнятимивідповідно доконституції, товінпринаймнізгодний з правилами, наоснові якіприймаютьсяцірішення.По-третє, наконституційнійстадіїкоженіндивідперебуває встаніневизначеностіщодосвоєїпозиції вмайбутньому (>тобтоспостерігається прямааналогія ізроулсіанською ">вуаллюневедення") й з цого такаконституція не якщовиключатиперерозподілдоходів, бо заможнийсьогоднііндивід незнає, щочекає його (чи йогодітей) через багато років. Інарешті,по-четверте,справедливістьзабезпечуєзгода всіхіндивідіввипливатиїїположенням й правилам посадуконституційноїстадії.Цязгодапідкріплюється йїїдоговірноюприродою, -коженіндивід, щодобровільноуклавконституційнийдоговір,розглядаєнабір правил, щоутримується вній, якнайкращий ізможливих.Якщо жзгода всуспільствіщодоконституції валитися, то такомусуспільству загрожуватианархія. Страх перед неютеж вноситисвійвнесок урішенняіндивідадодержуватисяконституційних правил [2, з. 99].

>Б’юкенен проводитипринциповерозходженняміждвомастадіямиполітичногопроцесу:виробленням правил йгрою зацими правилами,конституційної й посадуконституційноїстадіями.Відповідно до двохстадійрозділяються йролі держави. "Державазахищаюче"забезпечуєгру законституційними правилами, але й невизначає самці правила (>дієподібно футбольному судье), "держававиробляюче"поставляєсуспільствунеринкові блага - блага, щоприватнимринкамзабезпечують зле чи незабезпечуютьзовсім.

>Ідеальнийсуспільнийпристрій, поБ’юкенену,будується за принципамиконтракціонізму.Вонимістять усобінаступні.

1.Рівнийпідхід до всіхіндивідів наконституційнійстадії, при цьому правилоодноголосності длязахистуіндивідуальних прав й тім самимгарантує, щовтілювані вконституції правила іінститутитакож будутьвідноситися доіндивідівнеупереджено, як дорівного.

2.Дії надругійстадіїполітичногопроцесуефективнообмежені правилами,виробленими напершій,конституційнійстадії, йце справедливо задля окремихгромадян, але й й дляобранихпредставників,бюрократії йюристів, щовідправляютьправосуддя.

3.Принциповерозходженняміждіями,початими у межахконституційних правил, йзмінами самихцих правил. Останнімаютьмісце лише наконституційнійстадії і відеаліпобудовані напринципіодноголосності.

На думкуБ’юкенена, утімступені, уякийкраїнавідповідаєцимтрьомкритеріям, вонаможевважатисяконституційноюдемократією,чиїінститутимаютьвластивимиконтракціонізмунормативнівластивості.

як жБ’юкененспіввідносить своюідеальну модель ізіснуючоюреальністю?Віндумає, щокожна демократичнакраїнамаєсвоєякесь ">конституційне статус-кво" (чице формальнаконституція, як США, чинеформальна, як уВеликобританії).Потімкоженіндивідпорівнюєцей статус-кво ізтієюідеальноюконституцією, щовінможесобіуявити як продуктодноголосногорішення всіхгромадян увипадку,якбиголосуваннявідбулосясьогодні.Якщорозрившиміжреальноюконституцією іідеальної ненастільки великий, тоіндивідзнайде, що в йогоінтересахдотримуватидіючоїконституції.ЗгідноБ’юкенену,кожен громадянинповиннийзапитати собі не є просто про ті,гарнаіснуюча чиконституція ані, інші ж, чиможекращаконституція бутиотримана ізвитратамименшими,чимпотенційнівигоди віднеї?

>ПозиціяБ’юкененаможе бути охарактеризованаодночасно й як консервативна (>захищаючаіснуючий порядок) й якреволюційна. ">Конституційна революція",відповідно донього,може бутивиправдана,якщоіснуючі правиланастількивіддаляться від тихий, які могли б бутиобранісьогоднісуспільством, щовитратиприйняттяновоїконституції менше, ніжвитрати відтриваючогопроходженнязастарілим правилам.

Усвоїх роботівБ’юкененвідзначаєнеобхідністьтакої ">конституційноїреволюції" США.Зрозуміло, що,виходячи ізреальних умів,пропонується не референдум поновійконституції наоснові принципуодноголосності, авиправлення додіючоїконституціївідповідно доіснуючого порядку.Серед рядупропонованихвиправленьособливаувагазалучаєпропозиціяконституційногозакріпленнязбалансованого (>бездефіцитного) державного бюджету.Б’юкененвиходить ізпередумови,відповідно доякоїполітик борі за голоси,пропонуючивиборцямпакетимір ">витрати-податки".Допускається, щовиборцістраждають такназиваноюфіскальноюілюзією. Урезультаті політикивиграють голосу шляхомобіцянкизбільшитивитрати йзнизитиподатки, при цьому недостачазасобів убюджетіпокриваєтьсявипускомоблігацій чигрошовоюемісією.Загублене ">почуттяфіскальноївідповідальності" уполітиків йпропонуєтьсякомпенсувативідповіднимвиправленням доконституції.Крім того,пропонується запровадитиконституційніобмеження й наповноваження влади вобластігрошової політики.

>Б’юкенен -принциповийсупротивник політики, щодопускає бюджетнийдефіцит вім'япідтримкиділовоїактивності йзайнятості.Віндумає, що бюджет і неповиннийнічимвідрізнятися від бюджетудомогосподарства,тобтозавждизалишатисязбалансованим.ЕкономічнезначенняконституційнихвиправленьБ’юкенена читачповноюміроюзможеоцінити лише послевивчення курсумакроекономіки, щопочнеться внаступномувипуску ">ЕШ" [1, з. 92].

У СШАпропоновануБ’юкененомконституційневиправлення пробездефіцитний бюджетпідтримуєреспубліканськапартія.Кілька років тому вонпочиналакампанію повнесеннюїї вконституцію країни, але й вконгресіїй задля цогодеяких голосів. Однак ідеїбездефіцитного бюджетунастількиміцнозаволоділисуспільноюдумкою США (не безвпливувіргінської школиполітекономії), що демократичнаадміністраціяКлінтонареалізувалабездефіцитний бюджет напрактиці.Більш тогонайближчі 10 роківочікуєтьсясукупнепозитивне сальдо федерального бюджетові у 660 млрд дол.

>Б’юкенен багато писавши пропогрозунеконтрольованого зростанню держави,експропріаціїїм правіндивідів,погрозі, що усучаснійекономічнійлітературіприйнятоназивати ">погрозоюЛевіафана".Він показавши, що ">демократія безоковів" Веде дорозповзання держави. Держававиробляюченарощуєбюджети. Тутвиникає свого родукумулятивнийефект: понадбюджети - понадпрацівниківдержавнихорганів - понадвиборців, щоголосують зарозширенняурядовихпрограм. Державазахищаюче,котре, по ідеї,повиннелишезабезпечуватиіндивідуальні права,зафіксовані вконституційномудоговорі,бере у собі усє понадповноважень, щоповиннівизначатисявинятково наоснові договоруміжіндивідами,змінює самконституційнінорми,тобтозмінюєбазову структуру прав беззгоди тихгромадян.Конституція, поБ’юкенену, виннаефективнообмежити державу,поставити його утверді рамки,створити свого роду ">клітку дляЛевіафана" й тім самимгарантуватисуверенітет шкірногоіндивіда [6, з. 45].

УоднійзісвоїхробітБ’юкенен улаконічнійформівиразивсвоє кредо так: "Посвоїхфундаментальнихпереконаннях язалишаюсяіндивідуалістом,конституціоналістом,контракціоністом, демократом (>усіці слова,власнекажучи,означають для мене тісаме), апрофесійно я -економіст".

2 Концепціюорганізаціїполітичногоринку

>Неупередженийаналізфункціонуючихекономічних системдаєусіпідставистверджувати, щоіснуючіекономічнісистеми засвоїмиформальнимиознакамиєзмішаними.Немаєчистихекономічних форм (анісуторинкових, анісуто бюджетних (>неринкових)). Унайрозвиненішихкраїнах світуприблизно 4/5національного продуктузабезпечуєринок, а 1/5виробляється задопомогоюурядовогофінансування.

>Окрімфінансування, уряд черезперерозподільчіпроцесиздійснюєпрограмисоціальногострахування тасоціального забезпечення.

Аліекономічна роль уряду далеко ще необмежуєтьсязазначенимифункціями.Він багаторобить длязбереженнядовкілля,охорониздоров'я та роботи,захистуспоживачів віднедоброякіснихпродуктів й т.ін. Неберучи у собізобов'язанняперерахувати, а тім пачеґрунтовноаналізувати усіфункції, котрімаєвиконувати уряд,звернемоувагу на тих із них, котрімаютьнайважливішезначення дляздійсненнявласнемакроекономічної політики.

Державамаєвиконуватитакіголовніекономічніфункції:

-законодавче забезпеченняфункціонуванняринкової табюджетної систем;

- захист конкурентногосередовища;

-перерозподілнаціонального прибутку табагатства;

-вплив наперерозподілресурсів зметоюзміниструктуринаціональноговиробництва й продукту;

- контрольрівнязайнятості таінфляції;

-стимулюванняекономічногозростання.

>Економічніфункції державиреалізуються черезїїекономічнуполітику.

>Економічна політика —це системамакроекономічнихцілей тазасобів йметодів їхнідосягнення.

Доцієї тими мирозглядалимоделі, котріпояснювалимакроекономічнуситуацію в стране. У цьомурозділі мипроаналізуємомоделіприйняттяуправлінськихрішень.

Унайзагальнішомувигляді модельприйняттяуправлінськихрішень можна податі у такомувигляді:

>Yt =f(h, ...,Ij),

де У; —цільовафункція;

>Ij —інструмент (>засоби)досягненняцілей.

Уконкретнішомувиглядіуправлінська модельмаєще одинважливий блок — блокринковихзмінних.

>Ринковізмінні —цепроміжніпроцеси йявищаміж ]цілями тазасобами їхньогореалізації.

>Наприклад,впливаючи задопомогоюмонетарної політики нарівеньінфляції, нареалізацію метивплине не лише змінугрошовоїмаси (ДМ), а ізміниобсягувиробництва (>Дф),інфляційніочікування (ре),швидкість руху грошей (V) й т.ін.

як правило,інструментивпливають на мітку небезпосередньо, аопосередковано, черезринковізмінні. У зв'язку ізцимфункціяприйняттяуправлінськихрішеньнабуваєвигляду:

>Yi =f(Ilf ...,Ij,ль .-,nk),

деn.ft —ринковізмінні.

Ууправлінських моделях позначка (>ціль)завжди наперед задана величина. Мета —цепевний результат,якого урядпрагнедосягтивнаслідокекономічної політики.Прикладомцілеймакроекономічної політикиможуть бутидосягненняпевногообсягунаціональноговиробництва,пониженнярівняінфляції, забезпеченняповноїзайнятості,пониження відсоткадефіциту державного бюджету, темпуекономічногозростання тощо [4, з. 66].

>Інструментом (>засобом)досягнення метиє тих дії, задопомогою яких, можнацю міткуреалізувати.Найважливішимиструктурнимиелементамимакроекономічної політикиєтакіскладові:

-бюджетно-податкова (>фіскальна);

-грошово-кредитна;

-зовнішньоекономічна;

-соціальна (політикадоходів).

Кожна ззазначенихскладовихможерозглядатись якінструмент (>засіб)впливу наекономіку ізметоюдосягненняранішевизначенихцілей.

>Водночаскожнаскладовамакроекономічної політикимає свою структурущодоінструментів (>засобів)впливу.

>Наприклад,фіскальна політикавикористовуєтакіінструменти:

·податкові ставки;

·податковіпільги;

· базаоподаткування;

· режимоподаткування;

· структуравитрат;

·розподілподатковихнадходжень зарівнямибюджетів;

·балансуваннябюджетів й т.ін.

·Інструментамигрошово-кредитної політикиє:

· нормаобов'язковихбанківськихрезервів;

·нормиміжбанківськихкредитів;

· норма відсотка задержавнимиоблігаціями,терміни їхньоговипуску йпогашення;

· нормаобліковоїпроцентної ставки тощо.

>Інструментамизовнішньоекономічної політикиє:

·зміни у валютномукурсі;

·пільги дляпрацюючих наекспорт;

·митна політика;

·квотування й т.ін.

>Інструментамисоціальної політикиє:

·диференціація приоподаткуваннідоходів;

·обов'язковедержавнестрахування навипадокбезробіття;

·соціальнестрахуваннявтратипрацездатності;

·пенсійнестрахування;

·різнівидисоціальноїдопомоги й т.ін.

>Зрозуміло, що небудь-якийінструментпридатний дляреалізаціїбудь-якої мети.Наприклад,засобифіскальної політикизастосовують для:

·стимулювання (>обмеження)обсягіввиробництва;

·стимулювання (>обмеження)сукупногопопиту;

·подоланнядиспропорцій векономіці;

·впливу нарівеньзайнятості;

·перерозподілудоходів й т.ін.

Задопомогоюгрошово-кредитної політикивпливають:

· назмінусукупногопопиту тасукупноїпропозиції;

·схильність доінвестиційноїдіяльності тощо.

>Використанняінструментівзовнішньоекономічної політикисприяєрозширенню (>обмеженню)експортнихможливостей держави.

>Соціальна політика черезвластивіїйзасобивпливуздійснюєперерозподілдоходів,обмежуєбезробіття,забезпечуючинеобхіднийрівеньспоживання усуспільстві.

>Економічнуполітику можназдійснювати задопомогоюекономічних (якзазначеновище) таадміністративнихзасобів.

Доадміністративнихінструментів належати:

·законодавча таекономічна діяльність держави;

·прогнозування таіндикативнеплануванняекономічнихпроцесів,обсягіввиробництва,цін й т.ін.;

·прямийдержавний контроль надмонопольнимиринками;

·розробкадержавних норм тастандартів;

·ліцензування;

·квотування;

·консервуваннячастиниприроднихресурсів тощо.

>Розглядаючивзаємозв'язокекономічних таадміністративнихзасобіввпливу наекономікуслідзазначити, що практичножоденекономічнийінструмент неможепрацювати безадміністрування. Іцимвизначаєтьсязначущістьадміністративнихінструментів. Алівказаного недосить,щобзрозумітиважливістьадміністрування дляздійсненняекономічної політики. Там, де чинник годиниєвизначальним,дієвішихзасобів, ніжадміністративні, немає.Важливимє й ті, щоадміністративнінеефективнірішення можнашвидшескасувати йприпинити їхньогодію.Припинення діїекономічнихзасобіввимагає понад години йвключає у собіефектмультиплікаціїнегативнихефектів.Важливозазначититакож, що дляздійсненнямакроекономічної політикипотрібноврахуватимультиплікативніефекти унайрізноманітнішихвиявах.Конкретне їхнізастосуваннярозглянуто з тем ">Фіскальна політика", ">Грошово-кредитна політика" та ">Зовнішньоекономічна політика держави".

3Економікабюрократії

Роберт Манделлстверджував, що вреальнійдіяльностірізніінструментиекономічної політикизнаходяться, як правило, под контролемрізнихурядовихорганів.Наприклад,фіскальна політикаможезнаходитись укомпетенції уряду, агрошова — центрального банку.

Р. Манделлдовів, щоефективністьекономічної політикизначноюміроювизначається тім,наскільки правильнопідібраноінструменти длядослідженняцілей.

Унаведеномуприкладі ">випуск —інфляція"грошова політикавпливає наінфляціюсильніше ніжфіскальна.

Утакійситуаціїоргани, щоздійснюютьфіскальнуполітику,повиннірегулюватиобсягвипуску, ацентральний банк,якийздійснюєгрошовуполітику, виненвідповідати зарівеньінфляції. За правилом Р. Манделла, орган, щорегулюєрівеньінфляції,маєзменшуватигрошовумасу (М),якщорівеньінфляціїперевищуєцільовийпоказник, йзбільшувати,якщорівеньінфляціїнижчецільовогопоказника [5, з. 85].

>Органи, щовідповідають заздійсненняфіскальної політики,повиннізбільшуватидержавнівитрати (G),якщообсягвипуску (>Q)менший зацільовийпоказник, й,навпаки,зменшувати G,якщообсягвипускуперевищуєцільовийпоказник.Такі правилаповедінкиорганів державногоуправліннязабезпечатьнаближеннязмінних М та G до оптимальногорівня.

>Якбиоргани, щоздійснюютьфіскальнуполітику,намагалисьподолатиінфляцію, аоргани, щоздійснюютьгрошовуполітику,намагалисьстабілізуватиобсягвипуску, аніобсяггрошовоїмаси, анідержавнівитрати недосягли б оптимальногорівня.

Мирозглянулиситуації, за якікількістьінструментівекономічної політикидорівнюєкількостіцілей. Алі векономіціможе матірмісце йситуація, заякоїзасобівреалізаціїцілей якщо менше, ніжзазначенихполітикоюцілей.

Доти ж уряд виненздійснитивизначенняфункціїсоціальнихвтрат.

>Функціясоціальнихвтратвизначається намакрорівні якфункція, щомінімізуєвтрати.Розглянемоїїстосовнонашого приклада.Нехайвтратисуспільства прямопропорційні квадратувідхиленняцільовогопоказника від його оптимальногорівня. Цеозначає, щоякщовідхиленнязростевдвічі, товтратисуспільствазростуть вчотири рази. Отже,якщоAQвідхилиться відAQ*, товтратидорівнюють (>AQ -AQ*)2.Якщо ж АРвідхиляється від АР*, товтратидорівнюють (АР -АР*)2.Загальні жвтрати (>ЗВ) будутьдорівнюватисуміквадратіввідхилень відбажанихзначеньцільовихпоказників,тобто

Унайзагальнішомувиглядівтрати,пов'язані ізнеможливістюводночасреалізуватидвіцілі,маютьрізнупитому ваги.Наприклад:

>Якщоао > 1, тодосягненнябажаногорівняінфляціїєважливішим, ніждосягненнябажаногорівнявиробництва.Якщоао < 1, товажливимє заподіянняпідтриманнябажаногообсягувиробництва. Так,приміром, вприкладі,головна позначка —знизитирівеньінфляції до 0 й забезпечитинезміннийобсягвиробництва (>AQ = 0).Тодіфункціявтрат заумови, що по = 1,маєвигляд:

>Функціявтратєпротилежною дофункціїкорисності.Вонатежможе бутизображенакривимибайдужості (рис. 2).

>Рис. 2.Функціясоціальнихвтрат

На рис. 2 показано, що вточці З, деAQ =O, а АР = -4 ,втратисуспільствадорівнюють нулю. Крапканульовихвтратнайбажаніша длясуспільства. Крапка Зє центром дляконцентричнихкіл, щопоказуютьрізну величинусуспільнихвтрат,пов'язаних ізрізнимрадіусомвіддалення відцієї точки.Чимбільшівтрати, тімбільшим якщорадіусконцентричного кола,описаного ізнайпривабливішої точки З як центру.

Отже, картакривихбайдужості представлена на рис. 2ємножиноюконцентричнихкіл. Центрцихкіл — точкадосягненняцілей,визначенихекономічноюполітикою.Чим далівіддалене коло від центру, тімбільшарізницяміжфактичнимицільовимипоказниками й їхнібажанимзначення, тімбільшівтратисуспільства,пов'язані ізцимивідхиленнями.

Так,Ro<Ri <R2, а томузагальнісуспільнівтратинайменші заRo, анайбільші — заR2. Томузавданнямекономічної політикиєдосягненнякривоїбайдужості,розташованоїнайближче до точкибеззбитковості (З).

>Оптимальнеполітичнерішеннязобразимо на рис. 3,ввівши докартикривихбайдужостібюджетнеобмеження, якупозначимопрямою ВР.Ця прямапоказує міжбагатьохдопустимихзначеньінфляції йвипуску.

Зрівняння (9-а)випливаєобмеження, згідно ізякимзміниінфляції тавипускумаютьзнаходитисьвищепрямої ВР.Рівновага викличемісце вточцідотикупрямої ВР докривоїбайдужості,розташованоїнайближче до центру (З) рис. 3.

>Рис. 3.Рівновага вточцідотикукривоїбайдужості тапрямоїобмеження

На рис. 3 точка Є — точкарівноваги. Тутфункціявтратдосягає свогомінімальногозначеннясередмножинидопустимихзначень.

якпоказує рис. 3, вточці Євипускскорочується (>AQ < 0), аінфляціяскоротиться менше ніж на виборах 4 %,тобто вона недосягнезагальноплановогонульовогорівня. Цеозначає, що в цьомувипадкусуперечністьміждвомацілями черезнеможливість їхніодночасноїреалізації, із заподійнедостатностізасобів (>інструментів),спричиняєпевнівтратиобсягувипуску зазарадизменшеннярівняінфляції.

>Якби політикивирішилиповністюреалізуватиціль,пов'язану ізподоланнямінфляції, то, якзрозуміло з рис. 3,економіка зазнала бзначнобільшівтратиобсягувипуску, котрідосягли брівняAQ, щозначно бзбільшилозагальнісоціальнівтрати.

>Цей прикладпоказуєважливістькомпромісів уекономічнійполітиці.

 

>Висновок

Наосновісказаного можназробититаківисновки:

>по-перше, сус-пільствоможе матірдосить багатоцілей, але й смердоті немаютьвисуватисьводночас якціліекономічної політики;

>по-друге,міжцілямиіснуєпевнасубординація,аджеєцілі, котрісуперечать однаодній, чимають одинінструментреалізації й тому неможутьдосягти свого оптимуму заодночасноїреалізації;

по третє,чіткерозмежуванняфункційміжринком й Державоюзменшуєкількістьцілей державної політики, що,навіть занезмінноїкількостіінструментів,полегшує їхніреалізацію;

>по-четверте, приздійсненніекономічної політикисуперечливовпливають націлі і самінструменти.

>Наприклад, державамає за міткудосягти збільшенняобсягувиробництва наAQ. Для цого ізурахуванняммультиплікатора державазбільшуєдержавнівитрати (AG),завдякичомузростаєсукупнийпопит (>AD), атакожобсягвиробництва (>Q) й прибутку (У). Алі разом із тім,збільшуючидержавнівитрати (G), державамуситьзбільшитиподатки (Р), щозменшитьспоживчийпопитдомогосподарств (З) таінвестиційнийпопитпідприємницького сектору (>J), аотже,зменшить йсукупнийпопит (>AD),обсягвиробництва (>Q) й прибутку (Y). Отже,теорія й практиказдійсненняекономічної політикискладні,суперечливі йпотребуютьглибоких знань,виваженості тапостійноїготовності дозмін.


Списоквикористанихджерел

1. Базилевич В.Д., Попов В.М., БазилевичК.С.,ГражевськаН.І.Економічнатеорія:політекономія. — До.:Знання-Прес, 2008. — 719 з.

2.Білик В.О., СаблукП.Т.Економічнатеорія. — До.: ННЦІАЕ, 2004. — 560 з.

3. Галушка З. .,КомарницькийІ.Ф.,НікіфоровП.О.Економічнатеорія. —Чернівці: рута, 2007. —300с.

4.Гальчинський О.С.,Єщенко П.С. >Економічнатеорія. — До.:Вища школа, 2007. —503c.

5.Мочерний С.В.Економічнатеорія. — До.:Видавничий центр ">Академія", 2008. — 640 з.

6.Чистякова В.М., Литвинова О.Н., Коломийчук В.С.Економічнатеорія: 100основнихпитань:експрес-довідник. — Т.:ТДМУ ">Укрмедкнига", 2008. —128c.


Схожі реферати:

Навігація