Реферати українською » Экономика » Економічна історія


Реферат Економічна історія

Страница 1 из 9 | Следующая страница

>МІНІСТЕРСТВООСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

>ТАВРІЙСЬКИЙНАЦІОНАЛЬНИЙУНІВЕРСИТЕТІМ.В.І.ВЕРНАДСЬКОГО

>економіко-гуманітарний факультет в м.Мелітополі

кафедрафінансів табанківської справ

>КОНСПЕКТИЛЕКЦІЙ

З КУРСУ

«>Економічнаісторія»

>МарушкоНаталіяВасилівна

 

>Мелітополь, 2006


>Економічнаісторія – наукавідносна молода, Якавивчаєекономічне життя увсій йогобагатогранності,економічнімоделігосподарськоїдіяльностілюдини таоб’єктоманалізуєекономіка нарізнихїїрівнях (макро-,мезо-,мікро- та глобальному)

 

Тема №1.Сутність,значення тафункції курсу „>Економічнаісторія”.

 

>Лекція 1.Сутність курсу “>Економічнаісторія” вринковійекономіці.

План.

1.Сутність курсу “>Економічнаісторія”.[8]

2.Значення курсу “>Економічнаісторія” вринковійекономіці:цілі йзадачі. [8,17]

3.Функції курсу “>Економічнаісторія”[ 31]

 

>Лекція 2. Курс “>Економічноїісторії” якісторико-економічнийаналізконцепціїрозвиткугалузейгосподарства.

План.

1. “>Економічнаісторія” як системанаукових знань. [8,17 ]

2. Концепцію курсу “>Економічнаісторія”. [17 ]

3. Курс “>Економічнаісторія” длявиявленнятенденційекономічногорозвитку з перспективи. [44 ]

>Економічнаісторія – наукавідносно молода, Яказародилася вХYІ. У Україні востаннедесятілеттяприжиласяназва «>економічнаісторія».Економічнаісторія –це наука, Якавивчаєекономічне життя людейусій йогобагатогранності ізнайдавнішихчасів до відома нашихднів.Об’єктоманалізуєекономіка нарізнихїїрівнях (макро-,мезо-,мікро- та глобальному). Сферавивчення –економічнімоделі (>типи), в якіпротікаєгосподарська діяльністьлюдини,діємеханізмфункціонування,відбуваютьсявзаємодія тавзаємовпливиекономічних систем.

Впродовж годиниіснуванняісторико-економічної наукирозроблено багатоваріантівперіодизаціїгосподарськоїісторіїлюдства.Проте всучаснийперіодпереважають триосновніпідходи доцієїпроблеми:

-           >трактуванняекономічноїісторіїлюдства яксходження віднижчого довищого (>попередники –С.Десницький,Б.Гільдебрант,У.Ростоу, К.Маркс, Д.Белл,О.Тоффлер таін..);

-           >теоріяісторічногокругообігу (>Дж.Віко,І.Гердер,Е.Майєр таін..);

-           >теоріяцивілізацій (>М.Данилевський,П.Сорокін,А.Тойнбі таін..).

 >Останнім годиною в українських тазарубіжнихджерелах усе понадприхильниківздобуваєцивілізаційнийпідхід довивченняісторії, до тогочисліекономічної.

 >Цивілізації –цепрогресивний рухсуспільства, рух від простого до складного, а >соціально-економічніформації – >сходинкицивілізації, котрі із годиною,відмираючи,потребуютьзаміни.

 >Економічнаісторія – >самостійна наука,особлива система знань, щорозвивається йвикористовуєзагальні іспецифічні,економічні таісторичніметоди запитання.

  >Історико-економічнийматеріалє чипідтвердженнямправильностітеорії, чиґрунтом для критикиїїпомилковості. Добревідібрані,систематизовані,проаналізованіфактиможуть статіосновою длястворення новихекономічнихтеорій.

>Економічнаісторіяповноюміроювиконуєфункціюпрогнозування.Аджедосліджуючи ті чиіншеявище векономіці,необхідно нелише точновстановити, а йякомогавірогіднішепередбачити йогомайбутнійрозвиток. Аце можназробити,спираючисьлише на минуле.Економіка – процес,теперішність –целишемить уньому.Будь-якеекономічнеявищемаєісторичнекоріння; йценеобхіднообов’язкововрахувати, особливо вумовахстворення новогоекономічного ладу.

>Економічнаісторія –  >цеісторіяпостійного руху,змін,зрушень уструктуріекономіки.Вонавивчає минуле, атакожаналізуєпоточнуекономічну діяльність. І тутважливоюпроблемою наукиє проблемачинниківекономічногорозвитку >людства:

1.Багатовчених якпровіднийвиділяютьчинникнауково-технічногопрогресу (НТП).Під йоговпливомвідбуваютьсяпринциповізрушення всистемігосподарства й в самомусуспільстві, яку переходити наякісноновийетапрозвитку (>доіндустріальне (>аграрне) –індустріальне –постіндустріальне).

2.Надзвичайносуттєвимєпрогрес узасобахкомунікацій: мова,гроші,шляхи,друк,зв'язок тощо. Насучасномуетапі особливоважливийпрогрес устворенні тафункціонуванніінформаційних систем. Вочевидь, щочим болеерозвинутізасобикомунікацій, тім понадможливостей дляшвидкогорозвиткумає сус-пільство.

3.Рівеньекономічногорозвитку країнитакожзалежитьвіжступеня забезпеченняенергією й видуенергії,якийнайбільш активновикористовується в народномугосподарстві: вода, пара,енергіявнутрішньогозгорання, атомного і термоядерного синтезу.Безперечно, щозначення цогочинника, яккомунікаційного, ізплином години якщопосилюватися.

4. Неменшважливим порівняно ізенергетичнимєчинникприродний:географічнеположення,кліматичні таіншіумови.Розвиток НТПдещозменшує залежність від цогочинника,проте роль окремих йогоскладових –кориснихкопалин,флори,фауни,воднихресурсів тощо –може бутидоситьзначною.

5.Великезначення длягосподарськоїреволюціїмаєдемографічнийчинник:чисельність населення, йогощільність,міграційнамобільність,рівеньнароджуваності,смертності таін..Історичнийдосвідпоказує, щоєоптимальний дляпевнихконкретних уміврівеньчисельності іщільності населення, заякогозабезпечуютьсянайшвидшітемпиекономічногорозвитку, аразівідхилення відньоготемпизростанняуповільнюються. Уціломунестача населення (порівняно із оптимумом)є болеенесприятливимчинником, ніж йогонадлишок.

6.Багатовченихсереднайважливішихчинників, щовпливають нагосподарськийрозвиток,виділяютьпсихологію людей,їхнісуб’єктівніоцінкигосподарськоїреальності,особистімотивидіяльності, стан моралі тощо.

>Іншівченіпідкреслюютьважливість такихчинників, якнаціональнапсихологія, системаправовихвідносин,релігійні подивися.Безумовно,важливу рольвідіграєекономічна політика держави.Усіпереліченічинникистановлять основувисвітленняекономічноїісторії.

>Завданняекономічноїісторії –розширитисвітогляд,сформуватиекономічну культурумайбутньогоекономіста. сучаснийфахівецьмаєусвідомлювати, що вісторіїлюдства уже проведенобезлічгосподарськихекспериментів.Економічнаісторіянезалежно від того, чи можнаїївикористувати длябезпосередньоїперевіркиекономічних законів чивизначенняправильності (>хибності)економічної політики,являє собоюколективнупам’ять йєджерелом народноїмудрості.

>Економічнаісторія -є:господарськийдосвід тавідгук наекономічнаявища тапроцесиісторико-економічної науки.

Тема №2.Господарськіформиекономікистародавнього світу.

План.

1.Зовнішнє йвнутрішнєсередовищеорганізаціїгосподарствастародавнього світу. [ 5]

2.Економічні заподійрозвиткуекономікистародавнього світу. [7 ]

3.Особливостігосподарських формекономікистародавнього світу. [7,13 ]

Перший етап у розвитку суспільств – епоха древнього світу, тривав із 40 тис. років е. до V в. н.е. (від часу відступу льодовика до падіння Риму (>476г.) Його головним змістом є виникнення найдавніших форм виробництва та елементарних зв'язків у структурі економіки.

· Організаційно – економічний рівень характеризується використанням примітивних ручних технологій з урахуванням простий кооперації. Найдавніші форми простий кооперації – родова і сусідська громада.

Проста кооперація – форма організації виробництва, коли він колектив людей виконуєоднокачественную роботу в умовах природного (статево-віковою) спеціалізації.

· У галузевому рівні економіки древнього світу важко спеціалізацію окремих господарств,т.к. усі вони розвиваються у межах замкнутого натурального господарства і є автаркії. Особливу роль формуванні галузевої структури економіки зіграла суспільна розподіл праці.

 · Формування територіального рівня зумовлювалося природно-кліматичними умовами і проявилося під час темпах освоєння окремих територій: найдавніші хліборобські цивілізації творяться у найсприятливіших кліматичні умови. Територіальна спеціалізація виявилася що з джерелами сировини, що вдарило по розвитку ремесла і торгівлі. Важливе значення для формування територіальної структури економіки мала неолітична революція, швидкість поширення яка також від географічних чинників.

>Неолитическая революція – перехід відприсваивающего типу господарства до виробляючому, який супроводжувався появою додаткового продукту, підвищенням життєвий рівень населення, збільшення його чисельності та створенням передумов до виникнення держав.

·  >Воспроизводственний рівень. Основним виробником древнього світу було землеробське господарство, яке зазнало еволюцію – від колективу вільних общинників за умов родової громади до формування общинних, рабовласницьких (>частновладельческих) і введення державних господарств з урахуванням різної форми відносин залежності.

Зовнішньоекономічний рівень. Особливе розвиток одержує у період розкладання первіснообщинного ладу синапси і зародження рабовласницькою економічної системи. Країни з'єднували як політичні узи внаслідок виникнення рабовласницьких імперій, а й широкі економічні зв'язку. Важливу роль у своїй відігравало Середземномор'ї (морські торгові шляху) і "Великий шовковий шлях", зв'язуючий суходолом Східну Азію й Середземномор'ї. Значення виникнення зовнішньої торгівлі для світової економіки було досить велика і пов'язані з усуненням обмежень, що з географічними рамками та її ресурсної базою; передачею соціальних і технологічних інновацій (грошова система, писемність, таємниці ремесел); стимулюванням розкладання общинних відносин також формуванням нових ринків збуту.

У розвитку історії економіки залежність від виду матеріалу, служив виготовлення знарядь праці і, виділяється кілька епох:

Епоха первісної економіки хронологічно збігається переважно з кам'яним століттям, у якому виділяються три періоду. Початок палеоліту (древнього кам'яного віку) пов'язані з появою перших предків людини, навчилися виготовляти примітивні знаряддя праці із каменю, дерева, роги та й кістки. Усі гармати виготовлялися технікоюоббивки, не залучаючи шліфовки і свердління. Однією з переломних моментів у розвитку первісної економіки стало оволодіння вогнем. Людина почав будувати житла чи облаштовувати печери.

Найбільш древніми видами господарську діяльність людини були полювання і збиральництво. Спочатку полювання була переважнозагонная, наприкінці верхнього палеоліту відбувається перехід до індивідуальної полюванні на малих і середніх тварин. У цей час часу (близько 15 тис. років тому вони) було винайдено цибулю, вдосконаленекопье-металка.

Учені вважають, що у палеоліті проявлятися регіональні розбіжності в технології виготовлення знарядь праці і (наприклад, напрями відколів з каменю), і особливо в спеціалізації діяльності. Приміром, у Європі по археологічним розкопкам можна назвати спеціалізацію в полюванні як однією вид тваринного, але й статевовікових груп всередині жодного виду: у Центральній та Південної Італії – мисливці забивалисамцов-оленей чи перший рік тривають їхнього життя чи віці 4-8 років (найбільший вагу), у Північній Італії мисливці воліли лише старих оленів (9-10 років), які легше добувалися.

У мезоліті – >среднекаменном столітті (12-8 тис. років до зв. е.) вдосконалюється технологію виготовлення знарядь праці і. Вони зменшуються, перетворюючись на мікроліти – дрібне знаряддя, виготовлені зотщепов і мають геометричну форму.Расширилось кількість знарядь праці і: набули поширення спеціальні гармати –зернотерки, ступи,пести, з'являється колесо, що полегшує транспортування.Сохранялся привласнює тип господарства, але виникає рибальство, зокрема морське.Складивалсясезонно-оседлий спосіб життя первісних людей.

Неоліт –новокаменний століття має різні хронологічні рамки щодо різноманітних територій. Так було в Азії тривав з VIII до V тис. е.; у Європі – з VIII до IV тис. до зв. е. (північ від до III тис. е.). Її зміст визначається неолітичної революцією.

Період неоліту характеризується поширенням осілості, що з першим етапом громадського поділу праці. Відповідно головними заняттями стають землеробство і скотарство, будівництво (переважноглинобитное). Ускладнення діяльності виявляється у удосконаленні знарядь праці і: з'являються примітивні прядка і пряслице, мотика, плуг,жатвенние ножі і серпи. Можливість отримання регулярного продукту призводить до зміни організаційних форм людської діяльності. У межах неоліту здійснюється перехід від родової громади до сусідською. У цьому скорочення людських колективів може й як адаптація до "поганим років", коли джерела їжі стають мізерними і відсутні довгострокові джерела зв'язку й можливості збереження їжі.

Особливістю територіальної структури первісної економіки вважається її поліцентризм. На цей час виділено кілька осередків виникнення землеробства:

· 10-6 тис. років до зв. е. – Північно-Західний Таїланд;

· 8-6 тис. років до зв. е. – Передня Азія й Східне Середземномор'ї;

· 7-6 тис. років до зв. е. – Індокитай;

· 6-5 тис. років до зв. е. – Іран та Середня Азія;

· 5-4 тис. років до зв. е. – долина Ніла;

· 5-3 тис. років до зв. е. – Індія;

· 4-1 тис. років до зв. е. – Індонезія, Китай, Центральна США і Перу.

>Неолитические поселення залишаютьсяавтаркичними, але з'являється нерегулярний обмін. Свідченням є знахідки у регіонах однаковихподелочних каменів, знарядь виробництва, посуду, рідкісних речей типу черепашок каурі, які у Стародавньої Індії, та Китаї виконували роль грошей.

Розпад первісної економіки хронологічно пов'язані з періодами активного використання металу. Енеоліт –меднокаменний століття (VI тис. е.) простежується лише у окремих районах Європи. Він характеризується появою перших металевих (мідних) знарядь праці і огрядна, які копіювали кам'яні, дерев'яні і глиняні знаряддя праці. Бронзовий століття ( для Європи – III тис.; для Азії – IV-III тис. е.) пов'язані з поширенням бронзових знарядь праці та другим етапом громадського поділу праці – відділенням ремесла від землеробства. Процес виділення ремесла на самостійну сферу діяльності затягнувся. Це технологічної складністю ремісничого виробництва, що вимагає спеціальних навичок, тому початкове розподіл праці відбувалося всередині, а між громадами, що зумовлювало торгівлю межах територій племен. З іншого боку, ремесло зберігало сезонний характер виробництва.Полновременние ремісники були лише там, де з суспільства був стійкий надлишковий продукт, що стягується державою.

Розвиток ремесла активізувало торговий обмін, що створило основу третього етапу громадського поділу праці- виникнення регулярної торгівлі, і міст. Разом з ремісничими виробами у бронзовому столітті особливу роль грає торгівля сіллю, необхідною і в харчуванні, й у виготовленні шкіряних виробів, в консервуванні тощо. З допомогою обміну люди прагнули отримати передусім будь-які рідкісні речі чи важкодоступне сировину (мідь, бронзу, золото, бурштин і раковини), часто виконують роль "первісних грошей". Нерідко результатом обмінних відносин було прискорення розвитку відсталих товариств.

>Возрастающая продуктивності праці викликала дедалі більшу його індивідуалізацію, що відкривало можливість приватного присвоєння всього виробленого продукту спочатку якийсь групою всередині колективу, зазвичай сім'єю, потім окремими особами. Саме це стало передумовою спершу процесу формування класів та держав. Важливою рисою цього етапу є переважання малих державних форм (">номи" в Єгипті чи міста – держави у Греції).

Початок залізного віку (III тис. е.) ознаменувалося подальшим удосконаленням структури економіки, а політико-економічному плані – створенням “світових імперій”. Причини цих процесів криються у кризу первісної економіки, створила умови для розширеного відтворення. Особливого значення почали виконувати такі чинники:

· необхідність об'єднання регіонів, які виробляють засоби виробництва, із регіонами, дають продукти сільського господарства і ремесла за умов слабких економічних зв'язків;

· зовнішня загроза – захист кордонів шляхом присвоєння нових територій;

· закріплення розшарування суспільства – формування рабовласницької системи.

Процес формування класових товариств ні синхронним. Одні народи створили свої держави у IV-III тис. е., інші – після розпаду Римська імперія на початку нашої ери, треті – в XVIII-ХІХ ст. н.е. Причому перед усім утворилися у тих галузях, де продуктивність землеробства була особливо значна. Зазвичай, такий інтенсивної системою було іригаційне землеробство.

 Особливості первіснообщинного господарства східних слов'ян

 Подібно всім народам, предки східних слов'ян пережили первісно-общинний лад, триває тривалий час (IV тис. дон.е.-VIII в. н.е.). Це було з дією наступних чинників:

1) залежність первісної людини від тепла та води в східнослов'янських землях мала особливий характер у багатстві води та нестачі тепла, що потребувало додаткових ресурсів;

2) зони ризикового землеробства також підвищували витрати навіть простого відтворення;

3) широту територій, що створювала змогу природного поширення традиційного життя на нових територіях України і простих коштів порятунку від набігів, обумовила фізичну роз'єднаність і збереження екстенсивного розвитку;

4) безліч лісу призвела до відсутності необхідної технології в обробці каменю й металу, при цьому пожежі легко знищували результати праці.

 У І тис. н.е. у східних слов'ян стався перехід до сусідською громаді. У VI-VIII в. його що його південні племена, які створили особливі об'єднання –вервь. Освіта сусідською громади – світу в північних племен відбувався за VII-IX ст. Рівень господарства окремих східнослов'янських племен був різний і характеризувався як збереженням елементівприсваивающего, і становленням що виробляє господарства (>земледельческо-скотоводческие культури). Еволюція землеробства від мотичного (присадибного) до орному (польовому), обумовлена застосуванням металевих знарядь праці і, сприяла обробці більшої площі й збільшення продуктивність праці. У цьому зберігаються регіональні розбіжності в системах землеробства. У лісостеповій зоні існує перелогова (>залежная) система землеробства. У лісовий зоні застосовуваласяподсечная (вогнева) система. Обидві вони сприяли проведенню активної земельної колонізації. Східні слов'яни займалися й осілим скотарством. Однак це вид діяльності носив обмежений характер, тому забезпеченість органічними добривами було мінімум, а врожайність – низькою.

У VI-VIII ст. ремесло слов'ян починає відокремлюватися від землеробства. З'являютьсягради і цвинтарі – центри невеликих округів і прообрази майбутніх міст. Створюються умови у розвиток регулярного обміну як між племенами, а й у межах території, залюдненої східними слов'янами. Спочатку функції грошей виконують худобу, хутра, бурштин, іноземні ( римські, арабські і візантійські) монети.

Розвиток матеріального виробництва призвело до складанню у східних слов'ян передумов класового ладу. Розпад пологових сімей й поява сусідською громади сприяли свободі виходу і сприяють прийняттю нових членів в громаду. Це уможливлювала існування елементів патріархального рабовласництва. Сильнішими він був виражено у слов'янських племен, які живуть Півдні, цебто в кордонах із грецькими містами-державами.

Тема № 3.Становлення йрозвитокрабовласницькоїсистемигосподарства.

 

План.

1.Історичнийрозвитокрабовласницькоїсистемигосподарства. [ 4]

2.Моделірабоволодіння. 13[ ]

3. Кризарабовласницькоїекономіки. [17 ]

Рабство мало тимчасовість. Римські історики пишуть про можливість викупу і повернення там чи залишатися вільним слов'ян. Основні джерела рабства – полон, і судочинство (борг,самопродажа, народження від раба). У слов'ян був відсутній такий масовий джерело, як купівля рабів. Разом про те раби були стільки робочої силою, скільки експортним товаром.

Поширенню рабства перешкоджали громада і несприятливі природно-кліматичні і

Страница 1 из 9 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація