Реферати українською » Экономика » Вплив міграції на розвиток ринку праці міста Саратова


Реферат Вплив міграції на розвиток ринку праці міста Саратова

Страница 1 из 6 | Следующая страница

ВПЛИВМИГРАЦИИ НА РОЗВИТОК РИНКУ ПРАЦІ МІСТАСАРАТОВА


Запровадження

Актуальність теми Ринкові реформи, що почалися Росії кінця сучасності, кардинально змінили всі сфери життєдіяльності росіян. Ці трансформації всіх видів соціальних взаємодій у політичному, економічної сферах життєдіяльності суспільства досить радикально б'ють по характері трудових відносин. Міграція сьогодні є важливим складової у формуванні сучасного російського ринку праці. У міграційному русі переважаєнедобровольная міграція з усіма пов'язаними з нею наслідками: безробіттям, підвищеної навантаженням на економіку як регіону, і країни загалом, посиленням соціальної напруги. Зазначені обставини висувають міграцію як важливу форму соціально-трудової циркуляції до найсерйозніших соціальних проблем сучасного російського ринку праці.

Сьогодні міграційна складова російської визнана однією з пріоритетних напрямів. Зростання напруженості ринку праці диктує необхідність вироблення ефективної державна програма, вигідною є та привабливою для іммігрантів. Уряд вже вдалося до низки кроків, спрямованих щодо вирішення цієї завдання, поставленої Президентом.

Зараз міграційні квоти розподіляються урядом у регіонах. Загальна квота на 2006 рік – 329300 запрошень (2005 року – 214000). Центральний федеральний округ отримав 121839 квот (100000 – Москва, 15000 – Московська область),Дальневосточний – 58652 запрошення, Сибірський – 41139, а Південний – 14111.

З 2007 року в Росії нова міграційна політика. До середини листопада президент Володимир Путін доручив уряду підготувати нормативні акти про порядок залучення іноземних працівників до праці, про складання міграційної ситуації на оптових і роздрібних ринках. Буде стала жорсткішою відповідальність торговців порушення порядку торгівлі на ринках і міграційних правил. Уряду велено визначити порядок встановлення квот для мігрантів – вони видаватися залежно від професії, спеціальності, кваліфікації працівників, країни їх походження та інших критеріїв. Регіональні особливості ринків праці перестануть бути основними під час видачі квот – вони лише враховуватися. А термін безперервного перебування у Росії іноземцям, котрі в'їхали за візами, скоротять зі 180 до 90 діб за останні півроку.

Основною метою міграційної політики є управління міграційними процесами, забезпечення стійкого демографічного розвитку, зміцнення державної безпеки країни й створення умов реалізації прав мігрантів.

Теоретичне осмислення міграційних питань у сучасних умовах набуває як соціально-економічне, а й політичне значення. Тому міграційні потоки, сприяючи активному розвитку сфери бізнесу і торгівлі, з одного боку, з іншого – які завжди можуть задовольнити потреби ринку праці робочої сили. У цьому залучення додаткової робочої сили економіку з допомогою міграції буде по-справжньому слушним і ефективним за умови державного регулювання масштабів та напрямів міграційних потоків.

Проблеми оцінки тенденцій і закономірностей процесу міграції, його наслідки, соціального механізму управління ним належать до найважливіших в теоретичному і практичному плані. У теоретичному плані йдеться про роль міграції рухається населення і ще трудових ресурсів, розвитку суспільства взагалі. Зростання чисельності мігрантів і пов'язаних із цим витрат часу, коштів у переселення і працевлаштування вимагає посилення уваги до питань регулювання цього процесу у інтересах піднесення та вдосконалення виробництва, стабілізації економічного становища. У практичному плані вивчення міграції є актуальним з погляду створення і немає механізмів управління, дієвого контролю за наслідками цього процесу, куди входять різні сторони життя.

Актуальність обумовлена і те, що у деяких випадках міграція змінює як кількісні пропорції між попитом на робочої сили і його пропозицією ринку праці, а й істотно впливає на якість робочої сили в. Однак у сучасного російського суспільстві немає механізмів взаємодії федеральної політики зайнятості та політики ринку праці із міграційною політикою.

Ступінь розробленість Дослідження міграції нашій країні зумовлювалося об'єктивним ходом динаміки переміщень значних мас людей, зумовленої процесами індустріалізації, урбанізації, а постсоціалістичному суспільстві – загостренням соціально-політичної ситуації, економічну кризу, екологічними катастрофами, розширенням зони міжнаціональних конфліктів. Ще за соціалізмі намітилася тенденція до комплексного вивченню міграції представників різних наук.

Окремі боку міграції населення Криму і трудових ресурсів, зокрема питання міграції як засобу перерозподілу трудових ресурсів, широко висвітлювали дослідженнях В.А.Болдирева, М. В. Дарагана, О.В.Лармина, І.С. Маслової, О.Н.Рузавиной,Е.С.Русанова,М.Я.Сонина,Е.А.Янковской, М. Величко, В.І.Переведенцева,Л.Л.Рибаковского, А.В.Топилина. У працях вищевказаних авторів була спроба розкрити специфіку механізму перерозподілу робочої сили єдності його об'єктивних і суб'єктивних сторін, обгрунтувати необхідні напрями його вдосконалення з огляду на вимоги розвитку, особливостей демографічній ситуації і досягнутого рівня зайнятості працездатного населення народному господарстві, характерне для соціалістичного суспільства. Час виходу цих робіт у світ у що свідчить зумовило і деякі висновки учених, визначені ідеологією соціалістичного суспільства Росії.

За останнє десятиліття було опубліковано ряд статей, присвячених досліджуваної проблемі. Це насамперед, роботи Е.В.Клопова, Г.А.Монусовой, Н.А. Гуськової, О.В.Криштановской, В.А. Борисова, М. Ф. Черниша, В.Є.Гимпельсона, В.С.Магуна, О.Т.Конькова, Г.А.Шистера, М.М.Серни, И. К.Золотовой,А.Э. Зуєва,Е.А.Хибовской, З.В.Куприяновой,Л.А.Хахутиной, С.А. Стівенсона, О.Л.Темницкого, Г.П.Бессокирной, С.Оксамитной, І.І.Серегиной, М.Орлянской,Б.А.Дегтя. Роботи тих авторів розкривають процес соціально-трудової циркуляції як у регіональному, і федеральному рівнях, демонструють сучасні методологічні підходи до дослідження соціально-трудових переміщень, що значно від робіт попереднього часу свободою від ідеологічного тиску, використанням різних методологічних підходів хоч західних, хоч російських учених.

Серед головних закордонних вчених і дослідників у сфері міграції, ринку праці, економіки та демографії загалом виділяються роботи таких авторів, як Х. Злотник, А.Марианский, Р. Симон, З. Сінклер,Р.С. Сміт,Р.Дж.Эренберг.

Питання про складних взаємозв'язках міграційних процесів і адаптації мігрантів до приймаючої соціальному середовищі, умовах пристосування, чинниках, визначальних хід, ступінь та палестинці час пристосування у різних типах ситуацій, представлені у роботах В.С.Айрапетова,Ж.А.Зайончковской, В.А.Тишкова, М.М. Лебедєвої, Г.С.Витковской,Е.А. Назарової, Н.П.Космарской.

Різні аспекти дослідження проблем міграційної рухливості робочої сили в, становлення російської моделі ринку праці та соціального механізму адаптації ринку праці прокуратура вивчила такимисаратовскими вченими, якТ.В. Черевичко,О.Ю. Голуб,Б.А. Деготь, О.Н.Кочетов,Т.И.Трубицина, В.С.Федоляк,О.И. Овсієнко, І.А.Фильчагова і багатьма іншими.

Мета дипломної роботи полягає у аналізі взаємозв'язку міграції як виду соціально-трудової циркуляції, обумовленого сукупністю соціально-економічних і розширення політичних обставин затяжного перехідного періоду сучасного російського суспільства, та процесу розвитку муніципального ринку праці (з прикладу Саратова).

Об'єктом дослідження є сучасний муніципальний ринок праці та міграція як із видів трудовий мобільності, впливає з його розвиток.

Предмет дослідження – аналіз ролі міграції у процесі становлення і функціонування муніципального ринку праці.


1. Розвиток муніципального ринку праці

1.1 Структура і сутність ринку праці

>Функционально-организационная структура ринку праці включає до тями умовах розвиненої ринкової економіки такі елементи: принципи державної політики у сфері зайнятості і безробіття; систему підготовки кадрів; систему найму, контрактну систему; фонд підтримки безробітних; систему перепідготовки і перекваліфікації; біржі праці; правове регулювання зайнятості.

На ринку праці зустрічаються продавець і покупець, як із будь-який угоді купівлі – продажу. Продавці – це працівники, які пропонують свою робочої сили (спроможність до праці), а покупці – це трудові колективи чи окремі підприємці, які можуть опинитися самостійно розв'язувати, скільки та яких працівників їм потрібно.

На ринку праці діє закон попиту й пропозиції на робочої сили, які впливають на зарплатню. Закон попиту й пропозиції на робочої сили відбиває невідповідність вільних робочих місць складу які приходять ринку праці працівників із кількісним і якісним параметрами.

На ринку праці відбувається жорстокий, нещадний відбір найталановитіших, заповзятливих. Слабких і які можуть ринок не щадить. Але з тим він стимулює висококваліфікований працю, сприяє створенню жорсткого пов'язування між внеском кожного й отриманим конкретним результатом.

Колишня до цього часу нашій країні адміністративно – командна систему управління, коли держава як власник основних засобів виробництва централізовано планувало необхідне повної зайнятості кількість робочих місць, розподіляла іперераспределяло працю, повністю зруйнувало мотивацію до праці.

Міжнародний досвід свідчить, що праці неспроможна існувати поза конкурентної, заснованої на приватної власності економіки та демократичних громадських інститутів. Тоталітарна суспільство навіть виключає можливості існування такої ринку, бо вважає людини рівноправним, яка й економічно незалежною від держави суб'єктом. Такому державі немає значення, використовується чи людський потенціал ефективно й погоджується з особистими інтересами людини чи ні. Він значимо інше – мати людини у повному обсязі й беззастережне підпорядкування для будь-яких потреб, а стоять особисті інтереси задовольняти мінімально, що виключає економічне й соціальне незалежність людини. Це забезпечує хоч і малоефективну, але повну керованість людськими масами. Вільний ринок праці такі умови просто більше не потрібен, більше, він було б серйозної перешкодою, хоча її антипод – розподіл робочої сили в, обслуговуюче дефіцитну за своєю природою, приналежну державі економіку теж називається ринком праці.

Національний ринок праці охоплює все громадське виробництво – нього кожна галузь отримує необхідні їй кадри як заданого професійно – кваліфікаційного складу, а й певних культурних іетико-трудових достоїнств, адекватних вимогам економіки.

На ринку праці реалізується можливість:

– вибору професії, галузі й місця діяльності,поощряемого пріоритетними пропозиціями (рівень оплати праці, можливості реалізації творчих задумів тощо.);

– наймання та звільнення за дотримання норм трудового законодавства, що захищає громадян у плані гарантій зайнятості, умов праці, оплати;

– незалежної Польщі і водночас економічно заохочувальною міграції трудових ресурсів між регіонами, галузями і професійно – кваліфікаційними групами, якою зазвичай супроводжує поліпшення умов життя та найменшою трудовою діяльності, чому сприяє наявність високорозвинених, повсюдно доступних населенню ринків високоякісного житла, споживчих товарів культурних і духовні цінності;

– руху заробітної плати інших доходів за збереження пріоритету кваліфікації, і освіти, дотриманні встановленого законом гарантованого мінімуму зарплати, забезпечує прожиткового мінімуму, і регулювання верхньої межі доходів через податкову систему, засновану на прогресивної шкалою.

У конкурентно – ринкових відносин відбиваються глибокі процеси, постійно які у світі початку й що визначають його поступ. Через ринок праці проходять, схрещуючи у ньому, три взаємозалежних еволюційних потоку – розвиток економіки (матеріально – технічних елементів і структур), розвиток людини (спільної програми та професійної культури, творчих спромог, моральних чеснот), розвиток громадських відносин (державних підприємств і класових структур, відносин власності, виробничих зв'язків). Вони утворюють основу прогресу у суспільстві, його головний зміст.

Робоча сила є товар особливий, виробничі творчі риси якого повністю визначають ефективність конкурентної економіки, її можливість створення високосортних товарів хороших і комфортних послуг, масштаби і темпи науково-технічних і організаційних перетворень. Тому підготовка й випуск ринку праці освіченою і творчо активної робочої сили в, забезпечення її кваліфікаційної і територіальній мобільності є одним із першооснов життєдіяльності народного господарства. І чим вищі загальний рівень розвитку, що більш складні завдання їй доводиться вирішувати, то більша потреба у робочої сили вищої кваліфікації. Такої робочої сили в розвинених країн світу у епоху НТР абсолютна більшість роботодавців України та державні органи намагаються створити найкращі виробничі і життєві умови, гарантуючи наскільки можна і соціальну захищеність ринку праці.

Робоча сила – товар особливий ще й тому, що саму себе насамперед є, зазвичай, найбільш заінтересованою стороною у розвитку своїх творчих можливостей, що реалізуються народному господарство і виражають індивідуальні, особливо творчі, здібності особистості.

Переважна спільність інтересів «товару» робочої сили й її споживачів – економіки та держави – є важливим соціально – економічної рисою ринкової економіки, що створює міцну гуманістичну основу розвитку народного господарства усього суспільства.

Кінцевою метою ринку праці є, по-перше, задоволення професійно – трудових і життєвих інтересів економічно активного населення, включаючи соціальний захист, й забезпечення народного господарства потрібними йому кадрами; по-друге, досягнення максимально повної та мінімальнопреривной зайнятості, з урахуванням потреби у часткової робочої тижню, змінний графіці робочого дні й т.п.

1.2 Роль міграційної політики держави у формуванні міграційних потоків

Протягом дуже багато часу в дослідженнях, присвячених міграції, істотнопреуменьшалась роль міграційної політики у формуванні міграційних потоків, прикладом чого є часті випадки пояснення внутрішньої і держави-лідери міжнародної міграції за однією й тієї схемою. У структурному відношенні в50–60-х роках минулого століття міграційні потоки убік країн регулювалися міцними бар'єрами на виїзд із країн радянського блоку, тоді як і приймаючих країнах кордону були щодо відкритими. Міграційна політика була малопомітною, неконфліктній і демонструвала свою керованість ринком. Оскільки міграційні потоки розглядалися, переважно, як механічне відбиток макроекономічних і демографічних чинників, інтелектуали їх розмах вважався далеко які виходять межі можливостей будь-який політики. Соціологи зосереджувалися, передусім, на культурної асиміляції й індивідуальною адаптації. Навіть у випадках, коли розглядалася політика, певною мірою передбачалося, що її логіка, переважно, визначається змінами у галузевої структурі економіки, та її функціонування значною міроюнепроблематично. Показово, що навіть ті деякі автори, хотіли підкреслити ключову роль імміграційних обмежень у збереженні глобального нерівності, не брали під сумнів здатність держав управляти імміграцією за власним бажанням.

Становище стало змінюватися з середини 1970-х років сучасності, коли стався перехід імміграції стану «розв'язання проблеми» до стану «наявність проблеми». Ця різка зміна призвела до того, що було дедалі складніше вважати, що імміграційна політика діє просто шлагбаум шляху до ринку праці. У дослідженнях міграції «відкриття» міграційної політики відбулося той час, коли наноелектроніка знань переживала загальний перехід проблеми адаптації й культурної асиміляції до структурної перспективі, міцно заснованої на традиції політичної економії.

Ознайомлення з літературою дає можливість окреслити два підходи до вивченню контролю за імміграцією. Вони відповідно міжнародною і національному рівнях.

За першого їх міграційна політика у контексті міжнародної системи. І тут контроль над міграцією інтерпретується як структурна потреба, яка виходить із невідповідності між відкритими йхарактеризующимися глобальним характером ринковими силами і закритими,

Страница 1 из 6 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація