Реферати українською » Экономика » Аналіз та оцінка фінансової стійкості підприємства


Реферат Аналіз та оцінка фінансової стійкості підприємства

Страница 1 из 8 | Следующая страница

Зміст

Запровадження. 2

1. Теоретичний аспект фінансової стійкості й дохідності підприємств 5

1.1 Сутність фінансової стійкості й дохідності. 5

1.2 Індикатор і шкала фінансово-економічної стійкості. 12

1.3 Огляд прийнятих методів фінансової стійкості. 25

>2.Анализ фінансового становища підприємства “МАП”. 30

2.1 Оцінка майнового становища підприємства. Аналіз джерел постачання та структури капіталу. 30

2.2 Аналіз платоспроможності. 39

2.3 Аналіз фінансових результатів. 50

>3.Прогнозирование фінансово-господарську діяльність підприємства “МАП” 52

3.1 Застосування керованоїфакторной моделі рентабельністю підприємства “МАП” 52

3.2 Оптимізація ціноутворення для підприємства. 60

Укладання. 65

Список використаної літератури.. 70

Додаток 1................................................................................................ 72

Додаток 2................................................................................................ 73


Запровадження

У процесі постачальницькою, виробничої, збутової і легальною фінансовою діяльності відбувається безперервний процес кругообігу капіталу, змінюються її структура і джерела формування, наявність і потребу фінансових ресурсів годі як наслідок фінансове становище підприємства, зовнішнім виявом чого виступає платоспроможність.

Головна мета фінансової складової діяльності зводиться лише до стратегічної завданню — збільшення активів підприємства. І тому він повинен постійно підтримувати фінансову стабільність, платоспроможність і рентабельність, і навіть оптимальну структуру активу і пасиву балансу.

Необхідно прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності з реальних умов господарської діяльності й наявності власних і позикових ресурсів, розробка моделей фінансового становища при різноманітні варіанти використання ресурсів.

Аналіз дохідності фірми дозволяє скласти узагальнююче висновок щодо ефективність його роботи діяльності: рентабельності вкладення капіталу і оптимальності вироблених витрат. Також розкривається система показників рентабельності, що дозволяє різнобічно оцінить ефективність управління активами і дохідність діяльності.

Багатогранність проблем що з фінансової сталістю і дохідністю підприємства визначають актуальність дослідження.

Метою згаданої курсової роботи є підставою дослідження фінансового стійкості й підприємства виявлення резервів їх поліпшення.

Предмет дослідження – фінансові процеси, які відбуваються для підприємства.

Об'єкт дослідження — підприємство ТОВ “МАП”

Мета дослідження буває у результаті рішення певного взаємозалежного набору аналітичних завдань:

формулювання поняття фінансової стійкості й дохідності;

виявлення індикатора і впорядкування шкали фінансово-економічної стійкості;

здійснення аналізу фінансового становища підприємства;

виявлення резервів підвищення фінансової стійкості й дохідності

У першій главі досить докладно аналізуються різні аспекти фінансової стійкості.

У другій главі виконано докладний аналіз фінансового становища аналізованого підприємства.

У третій главі сформульовані основні шляхи вирішення проблем підвищення фінансової стійкості й дохідності аналізованого підприємства.

Метод дослідження — системний підхід, у якому будь-яку систему (об'єкт) сприймається як сукупність взаємозалежних елементів. Новизна дослідження залежить від спробі використання перспективного розвитку аналізованого підприємства, яка грунтується з урахуванням сучасних знань і досягнень у сфері оцінки фінансового стану і стійкості підприємств, на думку автора дослідження здатної вивести на якісно вищого рівня конкурентоспроможності.

>Методологической основою дослідження з'явилися: закони РФ, керівні документи з розвитку галузі, нормативні акти і документи, монографії також праці російських і зарубіжних економістів, публікації у періодичної преси по аналізованої проблемі.

Практичну основу дослідження склали практичні дані про підприємству ТОВ “МАП”.


1. Теоретичний аспект фінансової стійкості й дохідності підприємств

1.1 Сутність фінансової стійкості й дохідності

Одне з найважливіших характеристик фінансового становища підприємства - стабільність своєї діяльності з позиції довгострокової перспективи. Вона пов'язана, передусім, із загальною фінансової структурою підприємства, ступенем його залежність від кредиторів і інвесторів. Так, чимало бізнесменів, включно з представниками державного сектору економіки, воліють піде у справа мінімум власні кошти, а фінансувати за рахунок грошей, взятих у борг. Але якщо структура "власний капітал - позикові кошти" має значний перекіс убік боргів, підприємство може збанкрутувати, коли кілька людей кредиторів одночасно зажадають свої гроші знову на "незручне" час.

Попри що здається простоту завдання кількісного оцінювання фінансової стійкості підприємства, єдиного загальновизнаного підходу до побудови відповідних алгоритмів оцінки немає [16, з. 256]. Понад те,Крейнина М. Н., вважає, що правове поняття “фінансова стійкість – розпливчасте,т.к. включає у собі оцінку різних сторін діяльності підприємства [14, з. 82].

Показники,включаемие у різні методики аналізу, може істотно варіювати як кількісно відношенні, і методами розрахунку. Такий "різнобій", але він, природно, не носить критичного характеру, притаманний і чим західним посібникам і навчальнимпособиям із фінансового аналізові досягнень і менеджменту [10, з. 298]. Найпростіше цей "різнобій" пояснити цілком природним наявністю у аналітиків різняться пріоритетів та упереджень до тих або іншим суб'єктам показниками, тим щонайменше, можна сформулювати як дві причини, у тому чи іншою мірою що зумовлюють цю ситуацію: а) ставлення аналітика до потреби і доцільності спільного розгляду джерел засобів і активів підприємства; б) розбіжність у трактуванні ролі короткострокових пасивів, зокрема короткострокових джерел фінансового характеру.

Оцінюючи економічний потенціал підприємства, у принципі, можна орієнтуватися виключно на джерела фінансування, точніше, його капітал, під що у даному випадку розуміють джерела власні кошти і довгострокові пасиви. Тоді всі показники будуються за даними пасиву балансу. Саме це підхід дуже поширений Заході і використаний у більшості методик, викладені у англо-американської літературі.

Безумовно, коефіцієнти, розраховані по пасиву балансу, основні у цьому блоці аналізу фінансового становища, проте характеристика фінансової стійкості з допомогою таких показників навряд буде повної - важливо як то, звідки притягнуті кошти, а й набагато вони вкладено, як і структура вкладень з позиції довгострокової перспективи. Це то зрозуміло, порівнюючи баланси компаній Проте й У, мають абсолютно однакову структуру пасивів, але різну структуру активів (рис. 1.1).

>Рис. 1.1. Вплив структури активів на характеристику фінансової стійкості підприємства


З позиції структури джерел фінансова стійкість обох підприємств однакова, проте, по-перше, такий висновок видається явним, оскільки інтуїтивно відчувається, що внаслідок найсильнішого розбіжності у структурі активів між підприємствами мають бути певні розбіжності й щодо що оцінюється параметра, тобто. стійкості, і, по-друге, навіть залучаючи інформацію активів підприємств, не можна сформулювати якісь однозначні укладення користь однієї з них.

По формальними ознаками підприємство У має цілком прийнятне фінансове становище, тоді як А має проблеми зі своїми обіговими коштами (WC < 0), тобто. з позиції ліквідності її становище вочевидь має бути визнано незадовільним. Проте з позиції перспективи шанси підприємства А цілком можуть виявитися кращими. Це має місце у тому випадку, якщо матеріально-технічна база для перебуває у стані, що дозволяє використовувати її як забезпечення нових кредитів і позик підвищення положення з ліквідністю. Інакше кажучи, підприємство А має як високий резервний позиковий потенціал. З іншого боку, треба врахувати, що активи у балансі показані за обліковими оцінкам, які найчастіше занижені стосовно ринковим. Це дуже повсякденне ситуація, особливо, коли йдеться про основні засоби. Останнє означає, що це підприємство А має прихований резерв у поновлюваних джерелах засобів у вигляді умовного додаткового капіталу, рівного різниці між ринкової економіки і облікової оцінками основних засобів, завдяки якому формально то, можливо заповнена заборгованість перед кредиторами у разі ліквідації підприємства.

Зазначена значимістьвнеоборотних активів з оцінки фінансової стійкості підприємства міста і пояснює та обставина, що відповідний блок аналітичних коефіцієнтів доповнюється, наприклад, показником, що характеризує частку позикового капіталу покритті основних засобів.

Отже, з позиції довгострокової перспективи під час обліку структури та стану активів становище підприємства А може бути ж розцінено як більш найкраще. Одночасно ми знову змогли переконатися, що орієнтація виключно на формальні кількісних оцінок недостатньо виправдана; у вищеописаному разі, зокрема, потрібна додаткову інформацію про структуру, видах і станвнеоборотних і оборотних активів.

Друга причина у відмінності підходів для оцінювання фінансової стійкості щонайменше істотна. Багато показників цього блоку може мати різне наповнення залежно від цього, які джерела засобів і як і градації обрані аналітиком з метою оцінки. У найбільш загальному разі можливі три варіанта, коли для розрахунків використовуються дані:

йдеться про всіх джерелах; б) довгострокові джерелах; в) про джерела фінансового характеру, під якими розуміються власний капітал, банківські кредити і позики (довгострокові і короткострокові).

У першому випадку розраховують коефіцієнти, що характеризують частку власного капіталу, позикового капіталу і частка довгострокових джерел у загальній сумі джерела фінансування, тобто. щодо оцінки враховуються всі пасиву балансу. Тут неявно передбачається, що активи й окремі джерела несопоставляются між собою у плані цільового покриття, тобто. будь-який джерело, у принципі, може розглядатися як джерело покриття будь-якого активу; важливо не співвіднесення якихось активів і вибір джерел, а загальну характеристику фінансової структури підприємства. Інакше кажучи, аналізується структура джерел балансу нетто, основу якого такебалансовое рівняння:

>LTA +CA = E + Ltd +CL[1], (1.1.)

деLTA -внеоборотние активи;

>CA - оборотні активи;

Є - власний капітал;

Ltd- довгострокові позикові кошти (пасиви);

>CL - короткострокові пасиви.

У другий випадок обмежуються аналізом структури капіталу компанії, під яким розуміють лише довгострокові джерела фінансування (власні і позикові). Отже, передбачається, що оборотні активи служать забезпеченням короткостроковій кредиторську заборгованість незалежно від цього, має ця заборгованість фінансовий чи нефінансовий характер. Тут ідеться аналіз пасиву аналітичного балансу, має таке уявлення:

>LTA + (>CA -CL) = Є + Ltd, (1.2.)

У третьому разі аналізується структура всіх джерел фінансового характеру. У основу такий підхід закладено підрозділ залучених коштів у кошти фінансового і нефінансового характеру (назви умовні). Залучення перших завжди пов'язаний із необхідністю нести постійні фінансові витрати на вигляді сплачуваних відсотків; другі є кредиторську заборгованість, що є джерелом фінансування, по-перше, у сенсі безплатним і, по-друге, мінливим спонтанно залежно від обсягу і стан поточної роботи і відносин із кредиторами.

Під час такої градації джерел саме короткострокова кредиторської заборгованості нефінансового характеру і зіставляється із оборотними активами як джерело їх покриття. Інакше кажучи, аналізу піддається пасив аналітичного балансу, описуваного наступним балансовими рівнянням:

>LTA + (>CA -NFL) = Є + Ltd +STD, (1.3.)

деSTD - короткострокові позикові кошти фінансового характеру;

>NFL - короткострокова кредиторської заборгованості нефінансового характеру.

Отже, залежно від цього, який аналітичний баланс береться до уваги, змінюється величина сукупного капіталу (права частина відповідного балансового рівняння), отже, змінюються значення окремих показників, наприклад, частка власного капіталу сумі джерел. Цю особливість методик аналізу необхідно пам'ятати, зокрема, при міжгосподарських порівняннях; інакше кажучи, потрібно віддавати усвідомлювали у цьому, які джерела піддаються аналізу: все джерела, джерела коштів фінансового характеру, чи довгострокові джерела коштів. Підкреслимо, що особливо акуратним цьому плані аналітику треба бути при користуванні перекладної літературою, оскільки нерідко переклад робиться лінгвістами, незнайомими з зазначеними тонкощами.

Необхідно вкотре підкреслити, що немає якихось єдиних нормативних критеріїв для розглянутих показників. Вони залежать від багатьох чинників: галузевої спеціалізації підприємства, принципів кредитування, сформованій структури джерел коштів, оборотності оборотних засобів, репутації підприємства міста і ін. Тому прийнятність значень цих коефіцієнтів, оцінка їхньої динаміки і сучасних напрямів зміни можуть бути тільки внаслідок просторово-часових зіставлень за групами родинних підприємств. Можна сформулювати лише одне правило, яке "працює" підприємствам будь-яких типів: власники підприємства (акціонери, інвестори та інші особи, які зробили внесок статутний капітал) воліють розумний зростання на динаміці частки позикових коштів; навпаки, кредитори (постачальники сировини й матеріалів, банки, надають короткострокові позички, та інші контрагенти) віддають перевагу підприємствам, з високим рівнем власного капіталу, з більшою фінансової автономністю.

Проте, загальне поняття стійкості можна сформулювати так — фінансова стан підприємства, господарську діяльність якого забезпечує в нормальних умов виконання усіх її зобов'язань перед працівниками, іншими організаціями, державою, завдяки достатнім доходах і відповідності доходів видатках.

Далі обгрунтуємо доцільність запровадження індикатора і шкали фінансово-економічної стійкості.

Аналіз дохідності фірми дозволяє скласти узагальнююче висновок щодо ефективність його роботи діяльності: рентабельності вкладення капіталу і оптимальності вироблених витрат. Також розкривається система показників рентабельності, що дозволяє різнобічно оцінити ефективність управління активами і дохідність діяльності.

Дохідність господарюючого суб'єкту характеризується абсолютними і відносними показниками. Абсолютний показник дохідності - це сума прибутку або доходів. Відносний показник - рівень рентабельності. Рівень рентабельності суб'єктів господарювання, що з виробництвом продукції (товарів, робіт, послуг), визначається відсотковим ставленням прибуток від реалізації продукції до її собівартості. Рівень рентабельності підприємств торгівлі, і комунального харчування визначається відсотковим ставленням прибуток від реалізації товарів (продукції комунального харчування) до товарообігу.

У процесі аналізу вивчають динаміку зміни обсягу чистий прибуток, рівень рентабельності і психологічні чинники, їх що визначають. Основними чинниками, впливають на чистий прибуток, є обсяг виручки від продукції, рівень собівартості, рівень рентабельності, прибутки від позареалізаційних операцій, витрати навнереализационним операціям, величина прибуток та інших податків, виплачуваних із прибутку.

Аналіз дохідності господарюючого суб'єкту проводиться тоді як планом і великим життєвим періодом. За сучасних умов сильних інфляційних процесів важливо забезпечити порівнянність показників і виключити їх вплив їх у підвищення. Аналіз проводиться за даними роботи протягом року.

 

1.2 Індикатор і шкала фінансово-економічної стійкості

>Платежеспособность підприємства у даний конкретний період є умовою необхідним, але недостатнім. Умова достатності дотримується тільки тоді ми, коли підприємствомплатежеспособно у часі, тобто. має стійку платоспроможність відповідати за свої борги будь-якої миті часу.

Слід зазначити, що погасити попередні позички можна й з допомогою нових боргів, наприклад кредитів, не знайшовши точки фінансового рівноваги між власними і позиковими засобами. У цьому можна активно користуватися ефектом фінансового важеля, хоча підприємство залишатиметься навіть неплатоспроможним, а структура балансу — незадовільною.

Під фінансової сталістю підприємства у контексті індикатора і шакали, слід розуміти платоспроможність підприємства у часі з повним дотриманням умови фінансового рівноваги між власними і позиковими фінансовими засобами. Так само, як потрібно розраховувати точку беззбитковості кожному за підприємства, слід визначати й точку фінансового рівноваги.

Фінансове рівновагу є таке

Страница 1 из 8 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація