Реферати українською » Экономика » Особливості обліку витрат на переробних підприємствах АПК


Реферат Особливості обліку витрат на переробних підприємствах АПК

>Б.А.ШОГЕНОВ, доктор економічних наук, професор

А.Х.ЖЕМУХОВ, кандидат економічних наук, доцентКабардино-Балкарская державна сільськогосподарська академія

Виробництво сировинних ресурсів сільського господарства країни у значною мірою визначає розвиток російської переробної промисловості, і південь від того, наскільки ефективно розвиваються такі важливі неї галузі, як рослинництво і тваринництво, великою мірою залежить як асортимент, об'єми та якість вироблюваних продуктів, а й реалізується головне запитання – забезпечення продовольчу безпеку країни.

Переробні підприємства АПК виробляють майже всі продукти харчування, зокрема для дітей, і навіть дієтичного, спеціального і профілактичного призначення.

Щодо новизни реформ економіці по-різному позначились в роботі галузей. Окремі з них після структурної перебудови вдалося як подолати спад виробництва порівняно з початком ринкових перетворень, але зуміли залучити чималі фінансові ресурси на модернізацію діючих виробництв і початок будівництва підприємств. У результаті обсяги випуску продукції значно перевищили дореформений рівень, а про асортименті, упаковці та якість своєї продукції. Продукція переробні підприємства АПК стала конкурентоспроможної, й багато підприємств поставляють в експорт. Це насамперед макаронна,пивобезалкогольная, тютюнова, оліє-жирова,ликероводочная, кондитерська інші галузі виробництва.

Розглядаючи результати діяльності переробні підприємства АПК останніми роками, слід зазначити, що з них адаптувалися до ринкових умов господарювання, починаючи вже 2000 р. зберігається стійка динаміка розвитку зі збільшенням обсяги виробництва основних видів продукції. Сьогодні на переробних підприємствах АПК виробляється різноманітний асортимент консервних виробів: плодоовочеві, м'ясні, рибні тощо.

На підприємствах консервної промисловості великий вплив на побудова виробничого обліку надає організація виробничого процесу технологія, об'єм і асортимент своєї продукції, сезонний характер виробництва, структура управління, і навіть їх організаційно-правові форми, спеціалізація, інші зовнішні внутрішні чинники.

У результаті найпростішої переробки сільськогосподарської сировини й матеріалів вони піддаються сушінню, соління,квашению, копчення тощо. Облік такої продукції ведеться, зазвичай, в тоннах.

У процесі консервування створюються готові до використання харчові продукти, які розфасовуються в скляну і бляшану тару різну місткість. Тут ми вже облік ведеться у кількості фізичних банок і тисячах умовних банок. Як зазначив В.Е. Керімов у роботі, собівартість консервних виробів складається з таких статей витрат: сировину й основні матеріали; напівфабрикати власного виробництва; поворотні відходи (віднімаються); тара, допоміжні і пакувальні матеріали; паливо і енергія на технологічні мети; Витрати оплату праці виробничих робочих; відрахування на соціальні потреби; Витрати наукові дослідження й дослідно-конструкторські розробки; витрати на експлуатації виробничих машин і устаткування; загальновиробничі витрати; інші виробничі витрати; загальногосподарські витрати; Витрати продаж [1]. Сума перших одинадцяти статей утворює цехову виробничу собівартість, дванадцяти статей –общезаводскую виробничу собівартість, а всіх статей – повну собівартість продукції.

У зв'язку з тим, що у собівартості консервних виробів частка амортизації займає велику питому вагу, на погляд, був виправдано виділити окремим рядком, а чи не включати у комплексну статтю витрат за виробництво продукції.

Операції з виробництва і продажу продукції переробних галузі АПК позначатимуться в обліку такими бухгалтерськими записами:

1.Дтсч. 20Ктсч. 02, 10, 23, 25, 26, 28, 69, 70 тощо. – відбиті видатки виробництво продукції.

2.Дтсч. 43Ктсч. 20 –оприходована готову продукцію.

3.Дтсч. 90Ктсч. 44 – списані Витрати продаж.

4.Дтсч. 90Ктсч. 43 – списана собівартість проданої продукції.

5.Дтсч. 90Ктсч. 68 – відбито ПДВ з проданої продукції.

6.Дтсч. 62Ктсч. 90 – відбито заборгованість покупців за продану продукцію. 7.Дтсч. 51Ктсч. 62 – отримані кошти у погашення заборгованості покупців.

8.Дтсч. 90Ктсч. 99/9 – відбито прибуток від продажу продукції.

Технологічний процес виробництва консервних виробів відповідає умовам застосуванняпопередельного (>попроцессного) методу врахування витрат ікалькулирования собівартості продукції, де серед переділів виступають виробничі цехи і ділянки (переділ – сукупність технологічних операцій, яка завершується виробленням проміжного продукту (напівфабрикату) одержання закінченого готового продукту).

Сутність цього методу у тому, що урахування витрат ведеться за переділам (процесам), а всередині них – за статтями калькуляції і видам продукції. Прямі витрати враховуються в кожному переділу, а непрямі – за цехом, виробництву, підприємству цілому, з наступним розподілом між собівартістю продукції переділів, відповідно до ухвалених баз розподілу.

Існує дві варіантапопередельного методу урахування витрат:полуфабрикатний ібесполуфабрикатний. Приполуфабрикатном варіанті продукція кожного попереднього переділу є напівфабрикатом для наступних переділів чи може реалізуватися набік. Це визначає необхідність оцінки напівфабрикатів по фактичної, нормативної чи планової собівартості або за розрахунковим чи відпускним цінами. У цьому варіанті вартість напівфабрикатів відбивається по особливої статті – «Напівфабрикати власного виробництва».

Прибесполуфабрикатном варіанті в кожному переділу враховуються, переважно, лише видатки обробку. Собівартість готової продукції обчислюється підсумовуванням витрат за сировину, вихідні матеріали, витрат всіх переробок на обробку та загальновиробничих витрат. У цьомукалькулируют лише собівартість готової продукції.

Залежно від виду консервної продукції і на прийнятої схеми технологічного процесу на підприємствах можна застосовуватиполуфабрикатний ібесполуфабрикатний варіантипопередельного методу урахування витрат.

Основне умовапопередельной калькуляції – забезпечення адекватності між діленим іделителем, тобто. відповідність між витратами і продукцією в часі та обсязі. Уоднопередельних і однорідних виробництвах воно забезпечується порівняно просто через відсутність незавершеного виробництва та наявності безпосереднього зв'язку між величиною витрат і випуском продукції даному звітному періоді. Кількість цієї категорії продукції виражається одним показником. Умногоассортиментних виробництвах при обчисленні собівартості одиниці виробленої продукції методом розподілу доречно буде навести її різновиду до єдиногоизмерителю обсягу з допомогою заздалегідь розрахованих коефіцієнтів співвідношення. Тим самим було виробничі витрати розподіляють між об'єктамикалькулирования так званимкоеффициентним методом. Зокрема й другому випадках розрахунок витрат може бути у підсумку й у розрізі статей калькуляції, у сумі з виробництва і щодо окремих його стадіям, протягом усього сукупність продукції і на щодо окремих її видам.

Отже,попередельная (>делительная) калькуляція має низку різновидів, залежать від характеру виробництва та однорідності продукції, ступеня зміни залишків незавершених виробів початку і поклала край звітний період різноманітні переділам їх виготовлення, потреб контролю витрат, ціноутворення тощо. Якщо з технологічних і організаційних особливостей виробництва, саме вони мають визначати спосібкалькулирования собівартості, основним критерієм їх розмежування можна припустити число різновидів продукції і на стадій технологічного процесу, якими враховуються фактичні витрати.

У цього, можна виділити такі види калькуляції: простаоднопередельная; простамногопередельная;коеффициентнаяоднопередельная;коеффициентнаямногопередельная.

У консервному виробництві переважно застосовуєтьсякоеффициентнаямногопередельная калькуляція, де число різновидів продукції і на число технологічних етапів перевищує одиницю.

Розрахунок собівартості вмногопередельном виробництві, де n видів продукції, можна розрахувати за такою формулою:

 де З – собівартість продукції;

>З1,З2, ...Зn – витрати, враховані за переділам;

О1, О2, ...Оn – обсяг продукції проміжних стадій (переділів);

>к1,к2, ...кn – коефіцієнт співвідношення кількості продукції проміжних стадій обсягу кінцевий продукт.

На думку, для переробні підприємства АПК доцільно впровадження нормативного методу урахування витрат виробництва продукції. Цей метод урахування витрат має певні переваги передпопередельним.

Нормативний облік – універсальний метод урахування витрат виробництва. Він суперечить традиційних методівкалькулирования, а доповнює та підсилюють їх своєї достовірністю і оперативністю одержуваної інформації, що впливає для підвищення ефективності виробництва, у цілому.

За відправний пункт нормативного обліку є нормування витрат за виробництво та його облік за діючими (поточним) нормативам. За цією нормам відпускають матеріальні ресурси для, нараховують зарплатню, встановлюють режим використання машин і устаткування, виробляють інші видатки виробництво. Унікальною елементом нормативного методу є облік зміни норм. Облік зміни норм створює єдино можливу систему зниження собівартості під впливом науково-технічного прогресу, виконанням і фактичною ефективністю заходів підприємства його підрозділів за планом технічного і організаційного розвитку підприємства.

Однією з важливих характеристик нормативного методу обліку є облік відхилень від норм витрат. У обліку відхилень від норм у переважній більшості відбиваються перевитрати ресурсів. Наприклад, вести понад встановлених доз. Відхилення характеризують небажані порушення технологій і організації виробництва, зазвичай, негативно впливають на собівартість продукції. Система обліку відхилень від норм мусить бути настільки оперативної, аби сприяти якнайшвидшому усунення причин негативних відхилень, нормалізації технологій і організації виробництва. Слід пам'ятати, що ці про відхилення від норм засвідчують вже допущенихперерасходах, доконаних порушеннях нормального ходу виробництва. Чим раніше надійде сигнал про відхилення, то швидше можна припинити перевитрата ресурсів, зменшити втрати.

Отже, літочислення фактичної собівартості продукції при нормативному методі урахування витрат виробництва продукції можна розрахувати за такою формулою:

>Зф =Зн ± Про ± І, деЗф – фактичні витрати;Зн – нормативні витрати; Про – величина відхилень від норм; І – величина змін норм.

Усівишеобозначенное показує суттєві позитивні відмінності нормативного методу урахування витрат виробництва продукції зпопередельного. Його запровадження у практику діяльності переробні підприємства АПК дозволить посилити оперативний контролю над виробничими витратами шляхом урахування витрат по поточним нормам і окремо – відхилень від і їх змін, і навіть забезпечити точне калькулювання собівартості продукції.

Також слід зазначити, що характерною рисою консервного виробництва є сезонність його роботи. Найбільшу питому вагу річного випуску продукції посідає III і IV квартали, що негативно позначається на формуванні собівартості продукції, списання витрат, що з обслуговуванням виробництва та управлінням, і врешті-решт на нерівномірності визначення фінансових результатів протягом звітного року.

Для усунення даного нестачі можна запропонувати ряд заходів, саме знайти джерела інвестування відкриття виробництва тари (скляній, пластикової, бляшаний тощо.) і розливу питної води, і навіть зайнятися оптової торгівлеюкомплектующим сировиною (сіллю, содою тощо.). На думку, це дозволить підприємствам консервної промисловості, у певною мірою збалансувати свою господарську діяльність у протягом лише одного року.

Список літератури

1. Керімов В.Е. Бухгалтерський облік на виробничих підприємствах. М.: Дашков іК, 2002

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайтуecsocman.edu


Схожі реферати:

Нові надходження

Замовлення реферату

Реклама

Навігація