Реферати українською » Экономика » Фінанси домашніх господарств як елемент фінансової системи


Реферат Фінанси домашніх господарств як елемент фінансової системи

Страница 1 из 3 | Следующая страница

С.А.Белозеров

У разі змішаної економічної системи функціонує безліч господарських одиниць, мета економічної діяльності яких різна. Дане безліч можна зводити до обмеженому набору укрупнених груп. Досить поширеним результатом такогоагрегирования є виділення трьох типів учасників економічної діяльності: домогосподарства, підприємства (фірми) і держави.

Серйозні зміни у системі відносин між економічно незалежними господарюючими суб'єктами, що відбуваються в країні зв'язки України із переходом до ринків, процеси європейської й світової економічної інтеграції грунтовно змінили умови життєдіяльності російських домашніх господарств, що тепер самостійно визначають параметри свого економічної поведінки і несуть практично абсолютну відповідальність за їхні економічних рішень. Зростання економічної самостійності домашніх господарств змушує теоретиків по-новому подивитись деякі вихідні постулати економічної науку й її специфічної області — теорії фінансів. На погляд автора,теоретико-прикладние дослідження у сфері фінансів домашніх господарств сприятимуть використанню їх потенціалу до процесі формування ринкової економіки, досягненню позитивного ефекту від які у нашій країні економічних та соціальних реформ.

Домашнє господарство є одним із найменш вивчених економічних одиниць. Почасти це пояснюється лише тим, що економічних відносин в таких межах тісно пов'язані з соціальними відносинами, істотно залежить від психологічних, історичних й інших чинників, визначальних економічну діяльність людей. Однак у останнім часом ставлення дослідників до домашніх господарствам як до самостійної економічної одиниці змінилося. Економісти, котрі розглядали у своїх дослідженнях домогосподарства, вивчали у основному його зовнішні зв'язку — вплив на господарство — і зворотне вплив цієї господарства нею. «Але й усередині її самої домашнього господарства відбувається дуже складніші економічні процеси. Сучасна економічна наука вважає, у межах домашнього господарства здійснюється виробництво продуктів та надаваних послуг, але ці виробництво не отримує зовнішньої економічної оцінки» .

Досить часто поняття «домашнє господарство» використовують як синонім поняття «сім'я». Насправді таке використання недоречно. На відміну від моєї родини, домашнє господарство то, можливо представлено однією людиною, кількома родинами чи може мати у собі людей, не які у родинному зв'язку.

Починаючи з 1994 р. російська статистика визначає домашнє господарство було у відповідності з міжнародними рекомендаціями. Зокрема Державним комітетом із статистиці було винесено таке визначення: «Домашнім господарством вважається: а через два чоловіки й більш, котрі живуть постійно у житловому приміщенні (квартирі,одноквартирном домі, кімнаті та інших.) або це частини житлового приміщення і ми спільно щоб забезпечити себе їжею й усім необхідним життю, провідні загальне господарство, т. е. в цілому або частково що об'єднають чирасходующие свої гроші; б) одна людина, який постійно проживає у житловому приміщенні або частини житлового приміщення і забезпечує себе всім необхідними життю, не об'єднуючи кошти на ведення загального господарства ні з якими на інших людей, постійно які мешкають тому самому житловому приміщенні» .

У цьому домашнє господарство може полягати:

1) тільки з осіб, пов'язаних відносинами кревності чи відносинами, що випливають із шлюбу;

2) тільки з осіб, які пов'язані такими відносинами;

3) з тих і інших осіб.

Родиною, відповідно до рекомендацій статистичної та його економічної комісій Організації об'єднаних націй (ООН), вважається подружжя без цих діток або з дітьми віку, чи із батьків з дітьми віку, не одруженими і мають власних дітей. Критерій спільного проживання чи спільного ведення домашнього господарства за цьому визначенні відсутня. Поняття «сім'я» в Інструкції про порядок проведеннямикропереписи населення 1994 р. не визначено. Оскільки для перепису чи обстеження населення необхідно відокремити одні домогосподарства з інших, то обов'язковим ознакою приналежності людини до домашнього господарству, що складається з цих двох чи кількох людей, служить спільне проживання. Тому близькі родичі, живуть роздільно, до складу однієї й того домашнього господарства не включаються. Виведення з метою статистичного обліку визначення поняття «домашнє господарство» і тоді замість поняття «сім'я» означає непросто заміну одного поняття іншим, а й визнання підвищення ролі домашнього господарства як самостійним суб'єктом економічних відносин.

Як самостійним суб'єктом ринкових відносин домашнє господарство — це група фізичних осіб, приймаючих самостійні економічних рішень. Саме ця визначення використовують у рамках справжнього дослідження. Домашні господарства є власниками факторів виробництва (працю, земля, капітал), що вони продають фірмам, одержуючи прибуток, що дозволяє їм купувати вироблені фірмами блага, здійснювати заощадження. Мотивом участі домашніх господарств у економічної діяльності є найповніше задоволення індивідуальних потреб окремих учасників домашнього господарства.

Фірми, використовуючи виробничі ресурси, виробляють різні матеріальними благами і житлово-комунальні послуги. Основною метою діяльності фірм за умов ринку є отримання прибутків і досягнення прийнятною рентабельності.

Держава — це сукупність суспільних соціальних і соціальних структур. Таких структур дуже багато, проте діяльність кожної їх спрямовано задоволення громадських (публічних) потреб — і є ознака, яким усі вони об'єднують у одну групу. Ні особливою різниці у цьому, про створення якого громадського блага йдеться; це то, можливо боротьби з злочинністю, будівництво шляхів, створення соціального забезпечення та інших. Важливо, такі завдання у сучасних умовах можуть вирішувати лише спеціально створені структури — виконавці громадських інтересів. Досягнення своєї базової мети (прийнятне задоволення суспільних потреб) держава, зокрема, формує централізовані фонди коштів. Останнє твердження вводить нашій специфічну область економічної науки — теорію фінансів.

До ключових питань цієї теорії належить визначення змісту категорії «фінанси». Зазначимо, що вистава про фінансах, про практичний зміст фінансових взаємин у російської економічної науці згодом змінювалося, в тому числі те, що серед вітчизняних економістів досі немає єдиної погляду з приводу визначення сутності цієї категорії. Російська наука абсолютно не може точно окреслити та невидимі кордони фінансову сферу. Аналіз поглядів російських дослідників сфера фінансів дає можливість виділити декілька основних підходів до вирішення цього питання.

Мабуть, найбільш чіткий у відповідь це запитання мали представники фінансової школи, що можна умовно назвати «традиційної». «З кінця XVII в.... слово «фінанси»... стали розуміти всю сукупність державного майна взагалі стан всього державного господарства. Що стосується всієї сукупності коштів, наявних у держави — його доходів, витрат і боргів — розуміється це словом, і тепер. Отже, точніше науку про фінансах можна з'ясувати, як науку про засоби найкращого задоволення матеріальних потреб держави» . Представники традиційної школи справедливо вважали, що держави що неспроможні задовольняти суспільні потреби, які мають коштів, «...і вони видобувають собі ці матеріальні кошти, з другого боку, витрачають їх у ті й інші мети, одне слово, ведуть свій господарство» . «Звідси виникає особлива галузь урядової діяльності, яка полягає у опікуванні про державні доходи і витратах. Ці піклування уряду становлять предмет про фінансів, управління, урядового господарства» . «Це господарство,ведущееся за певним плану, ми називаємо фінансовим господарством» . Фінансове господарство ведуть та інші союзи публічного характеру — громади, волості, округу, провінції тощо. буд. Основним критерієм відмінності фінансового господарства від приватного економісти вважали його цільову спрямованість, яка полягала полягає у задоволенні суспільних потреб.

Професором Санкт-Петербурзького університету У. А. Лебедєвим (1833-1909) дали таке визначення: «Усі засоби, які може мати виконання своїх цілей, — будуть ці кошти полягати у приватних послугах громадян або у різних речовинних матеріалах, капіталах, грошових зборах тощо. — усі вони можуть називатися фінансами. Господарська діяльність держави, спрямовану придбання коштів, становить фінансове господарство» .

Традиційні постулати стали вихідними для яка склалася в 30-х рр. уже минулого століття радянської фінансової школи, позаяк у цілому розглядали ситуацію, сформовану за умов адміністративно-командного способу ведення господарства. «У радянські часи — час превалювання загальнодержавної власності, поняття «фінанси» і «державні фінанси» означали те ж групу відносин... особливих суперечностей у теорії не виникало» , — зазначає проф. Б. М.Сабанти. Проте позиції учених, які у рамках радянської фінансової школи, все-таки розрізнялися, у своїй дискусії велися як щодо сутності категорії «фінанси» , а й у інших питань фінансової теорії.

Видатний дослідник сфера фінансів А. П.Гокиели, зокрема, стверджував, що фінанси соціалістичних країн — це «форма руху грошових ресурсів, їх планової акумуляції і видів використання соціалістичними підприємствами, організаціями, державою.» (>Гокиели А. П. Проблеми радянських фінансів. — М.:Госфиниздат, 1969. — З. 77.), не погоджуючись із тим, що радянські фінанси — це «сукупність економічних відносин, що виникають у з планомірним освітою, розподілом та використанням фондів коштів у процесі розширеного соціалістичного відтворення». (Економічна енциклопедія. Політична економія. Т. 4.Гл. ред. А. М. Румянцев. — М.: Радянська енциклопедія, 1980. — З. 302.)

Приміром, погляди теоретиків щодо області виникнення фінансових відносин об'єднувалися на два основні концепції: розподільну і відтворювальну. Прибічники розподільній концепції вважали, що областю виникнення фінансових відносин є друга стадія процесу громадського відтворення, де відбувається розподіл вартості створеного суспільного продукту між господарюючими суб'єктами. Приміром, проф. У. М. Родіонова вважає, що «Фінанси — це грошові відносини, що у процесі і розподілу і перерозподілу вартості валового суспільного продукту і вік частини національного багатства у зв'язку з формуванням грошових доходів населення і накопичень суб'єкти господарювання і держави й використанням їх у розширене відтворення, матеріальне стимулювання працюючих, задоволення соціальних та інших потреб суспільства» 10. Автор численних публікацій сфера фінансів проф. Л. А.Дробозина підкреслює, що «Фінанси — це, передусім, розподільча категорія. З їхньою допомогою здійснюється вторинне розподіл чи перерозподіл національного доходу» 11 гадає, що «фінанси як економічна категорія висловлюють економічних відносин щодо виробництва, і розподілу і використання валового внутрішнього продукту (ВВП) і національної доходу (НП)» 12. «Фінанси... — взаємини, котрі далеко за межі розподільного процесу» 13 — стверджує проф. Б. М.Сабанти. Дослідники, дотримувалисявоспроизводственной концепції, розглядали фінанси як категорію всього процесу відтворення й включали у складі фінансів всю сукупність грошових відносин, зокрема й ті відносини, які виникають на стадії обміну. «З допомогою фінансів у вигляді руху грошових доходів громадський продукт і Львівський національний дохід зі сфери виробництва вступає у невиробничу сферу, а всередині сфери матеріального виробництва здійснюється міжгалузеве івнутриотраслевое перерозподіл» — стверджує Д. А.Аллахвердян14. Позиція проф. А. І. Архипова у тому, що за умови товарно-грошових відносин «фінанси є економічних відносин, пов'язані з формуванням, розподілом та використанням централізованих і децентралізованих фондів коштів у цілях виконання функцій і завдань держави й забезпечити умови розширеного відтворення» 15. У межах радянської фінансової школи дискутувалося і питання про роль і функціях фінансів у процесі громадського виробництва. Точку зору учених Санкт-Петербурзького університету економіки та фінансів — авторів підручника «Фінанси» — у тому, що фінанси виконують тільки дві функції:

1) формування грошових фондів (доходів);

2) використання грошових фондів (доходів) 16.

Треба сказати, що це позиція вивірено, логічно й чітко обгрунтована у різних публікаціях. Вона заслуговує найсерйознішого уваги. Але це зовсім єдина позиція. З ним ні згодна проф. У. М. Родіонова, що стверджувала, що фінанси виконують розподільну і контрольнуфункции17, а формування фондів і їх використання — це «механізм реалізації розподільнійфункции»18. Професор Л. А.Дробозина вважає, що сутність фінансів проявляється як через розподільну і контрольну функції, а й через регулюючу функцію.

Дискусія велася й щодо якісних ознак фінансів як економічної категорії, у своїй особливу увагу приділялося такому ознакою, як «імперативність». Зміст цієї ознаки різні вчені також трактували по-різному: одні вважали, що імперативність — це активна роль держави у організації фінансових відносин; інші трактували його як причину існування фінансів.

Особливе місце у радянської фінансової школі займала теорія фінансів, розроблена видатним дослідником у цій галузі Еге. А. Вознесенським, у ній міститься спроба зняти суперечності між різноманітними підходами до трактування змісту категорії «фінанси» й області виникнення фінансових відносин. Еге. А Вознесенський, виклавши свій погляд сутність фінансів як економічної категорії, виділив змістовними відмітні ознаки фінансів, підкреслив перерозподільчий і фондовий характер фінансових відносин, об'єктивних за змістом і імперативних (державно-владних) поформе19.

Погляди більшості модерних (пострадянських) вітчизнянихфинансистов-теоретиков практично нічим немає від поглядів їх радянських попередників. Чимало їх ми як і намагаються пояснити сутність категорії «фінанси» за термінологією марксистсько-ленінської політичної економії.

Відсутність серед сучасних вітчизнянихисследователей-финансистов єдиного підходи до трактуванні сутності економічної категорії «фінанси» є причиною дискусії з приводу сфери поширення фінансових відносин.

Одна їх таких дискусій виникла щодо можливості виділення фінансів домашнього господарства за ролі самостійного об'єкта дослідження фінансової науки. Деякі її вважають, що використання у фінансової науці категорії «фінанси домашнього господарства» необгрунтовано, хтось вважає її цілком прийнятним.

Цілком природною з позиції прибічників традиційної фінансової школи виглядає думка, що фінанси обслуговують ті грошові відносини, які виникають для формування й використанні фондів коштів задоволення державою суспільних потреб, отже, домогосподарства є елементом фінансової систем.

Радянська фінансова школа не заперечує необхідності включення до сферу поширення фінансових відносин фінансів підприємств і галузей народного господарства. Щоправда, треба сказати, що об'єктивність існування фінансів підприємств і галузей народного господарства зізнавалася за умов адміністративно-командної економіки, основою якої є, як відомо, громадська (державна) власність на виробничі ресурси. Державна власність уже давно перестав бути єдиною формою власності, властивій російської економічної системи. На погляд, ця обставина має було б зняти всі спірні для фінансової науки питання, ліквідувати

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Схожі реферати:

Нові надходження

Замовлення реферату

Реклама

Навігація