Реферати українською » Экономика » Оцінка банківського ризику


Реферат Оцінка банківського ризику

Страница 1 из 2 | Следующая страница

>Реферат на задану тему

ОЦІНКАБАНКОВСКОГО РИЗИКУ ІОПРЕДЕЛЕНИЕОПТИМАЛЬНОЙ СТРАТЕГІЇРАСПРЕДЕЛЕНИЯ ВІЛЬНИХБАНКОВСКИХ РЕСУРСІВ

Діяльність банків умовах ринкової економіки неминуче пов'язані з ризиком. Тож у банківській справі приділяють значну увагу проблемі оцінки рівня ризику, яким супроводжуються різні банківські операції.

Ця проблема має економічний й цілком юридичне аспекти.

Економічний (або фінансову) аспект у тому, що з правильної оцінці ризику (відповідно під час виборів рішення про взяття чи відмові від оборудки) банк або спромігся на прибуток, або уникає збитків. Навпаки, при неправильної оцінці ризику (при помилковому укладанні чи відмові від оборудки) банк або зазнає збитків, або упускає прибуток. Тому проблема оцінки ризику бракує безпосередньо з одним із головних завдань банку - визначення найкращою (оптимальної) стратегії укладання угод, які забезпечують максимальний прибуток з допомогою правильного вибрати з всіх потенційно можливих угод їх окремого найкращого (за показниками прибутків і надійності) безлічі.

Юридичний аспект проблеми пов'язані з правомірністю (чидопустимостью) ризику. Чи має банківський службовець, прийняв остаточне рішення про взяття угоди, згодом невиконаною клієнтом і тому який приніс значні збитки банку та її акціонерам (засновникам), нести за своє рішення? Вочевидь, повинен, якщо його прийняти рішення лежало замкнене в області неправомірного ризику, межувало з авантюризмом і халатністю.

Але як зробити точну межа між правомірним і неправомірним ризиком?

Одне з підходів до вирішення цієї проблеми запропонований цій статті. Він виходить з основні положення теорії статистичних рішень [1] і тому має низку достоїнств.

По-перше, запропонований підхід застосуємо до всіх видів банківських операцій, оскільки вводить і дозволяє визначити для угод будь-якого виду кількісну міру банківського ризику, що дає змогу у кожному даному випадку оцінити й порівняти наслідки і на доцільність тих чи інших операцій.

По-друге, даний підхід дає можливість формалізувати й накопичувати досвід банку з висновку угод різноманітних. У цьому можна використовувати і акумулюватися укладання експертів, і навіть застосовуватися вже існуючі методики аналізу угод, що дозволяє врахувати найповніше багато чинників, які впливають результат угод [2].

По-третє,излагаемий підхід дає змогу визначити без поділу за видам то окреме безліч угод із усіх потенційно можливих, що забезпечить банку отримання максимального середньої прибутку мінімуму ризику, що він відповідає реалізації оптимальної стратегії розподілу вільних банківських ресурсів.

Застосування апарату статистичних рішень на банківській справі стає можливим з того що вводиться кількісна міра надійності банківських угод. Як такою пропонується використовувати ймовірності виконання різних умов угоди. Методи математичної статистики дозволяють визначити чисельні значення зазначених ймовірностей, передбачають класифікацію операцій та клієнтів банку та результатів угод на спеціальної базі даних, яку далі називатимемо базою даних банківських угод.

Ці методи припускають як використання експертного опитування, і статистичну обробку результатів що відбулися угод. Причому банківській справі можливо оптимальне спільного використання інформації з цих двох основних її джерел, яке виявляється у переважання експертні оцінки щодо рівня надійності великих, досить рідкісних за своїми характеристиками банківських операцій, і, навпаки, в привілеї статистичних оцінок зазначених ймовірностей під час аналізу часто здійснюваних, типових за своїми характеристиками банківських операцій.

Оцінки ймовірностей виконання різних умов угод дозволяють визначити середні (найімовірніші) значення прибутків і збитків кожної банківської операції. Розрахована за цими можливостям величина середнього збитку для конкретного гендля яких і визначає чисельна значення відповідного їй банківського ризику. Тому банк може до укладання угод визначити значення банківського ризику кожної угоди та вибрати найкращу групу угод з усіх можливих критерієм мінімуму банківського ризику (далі покажемо, що така вибір відповідає також критерію максимуму середньої прибутку).

Розкриваючи принципи реалізації викладеного підходу, приймемо деякі спрощення.

По-перше, обмежимося розглядом лише кредитних угод.

По-друге, припустимо, на основі вже вироблених показників платоспроможності [3] (кредитоспроможності) все безліч позичальників конкретного банку розділене наJ класів та оцінка їхньої надійності можуть виконати методами статистичного аналізу результатів що відбулися угод без залучення експертів.

По-третє, вважатимемо, що буває після укладання кредитної угоди можуть відбуватися лише 2 події - чи позичальник повертаєссужаемую суму термін, чи що вона її повертає взагалі.

Зауважимо, що запропонована методика застосовна і до всіх інших видів банківських угод; вона дозволяє також врахувати різні можливі результати цих угод (для кредитних угод, наприклад,

не повернення частини кредиту, несплату відсотків з позичку, порушення її термінів тощо. п.). Проте виклад цієї методики з урахуванням різноманіття зазначених чинників істотно ускладниться й вимагатиме досить громіздких викладок.

Для прийнятих спрощень статистичну оцінку ймовірності поверненняссужаемой вартістю термін позичальникамикласcаkj,1*j*1, деJ - загальна кількість класів, можна отримати роботу за такою формулою

>P*j=mj/Mj.

Тутmj - кількість кредитних операцій із позичальниками класуkj, умови яких було виконано;Mj - загальна кількість кредитних операцій із позичальниками класуkj.Величиниmj іMj зберігаються у базі даних банківських операцій та змінюються з часом. Причому, як буде показано на конкретному прикладі, зі збільшенням числа укладених угод (>Mj) значення ймовірності повернення позичальниками класуkjссужаемой вартістю термін уточнюється, що він відповідає нагромадженню досвіду кредитора під час укладання операцій із позичальниками відповідного класу.

Можливість використання цього досвіду (формалізованого як ймовірностей дотримання клієнтами умов угод) розглянемо простою прикладі, результати якого потім перенесемо більш складний випадок. нехай у банк звернулися два позичальника -n1 іn2. Усі вони відповідно належить до класамk1 іk2 й уряд пропонує висновок кредитної угоди нассужаемие вартості розмірами *1 і *2.

Через війну обробки інформації бази даних банківських угод з формулі, наведеної вище, визначено, що позичальники класуk1 повертаютьссужаемую вартість термін із ймовірністюP1, а класуk2 - з імовірністюP2. Далі рішення банку щодо кожного позичальника будемо позначати символом l з індексами, відповідними номерам позичальників. У цьому позитивним рішенням про взяття угоди відповідатиме значення 1, а негативним - 0.

Наприклад, рішенню про видачу кредиту першому позичальнику відповідатиме записl1*1, а рішенню про усунення видачі кредиту цьому позичальнику - записl1*0. Загалом у аналізованому випадку з боку кредитора можливі чотири рішення.

Перше рішення у тому, щоб видати кредит обом позичальникам:l1*1,l2*1;

друге - видати кредит тільки першій позичальнику:l1*1,l2*0;

третє - видати кредит другому позичальнику:l1*0,l2*1;

четверте - відмовити у видачі кредиту як першому, і другому позичальнику:l1*0,l2*0.

Яка з зазначених рішень вибрати банку?

Вочевидь, що кредитора передусім цікавлять наслідки прийняття тієї чи іншої рішення. Ці наслідки визначаються можливими діями кожного позичальника щодо виконання умов кредитної угоди, які будемо позначати символом * з відповідними індексами.

У цьому запис *>j*1,j*1,2 означатиме, що позичальникnj,j*1,2 повернессуженную йому суму термін, а запис *>j*0,j*1,2 означатиме, що позичальникnj,j*1,2 взагалі відмовитися від виконання своїх зобов'язань. Якщо кредитна угоду з позичальникомnj,j*1,2 буде взято, зазначені дії можуть призвести до наступним результатам: при *j* 1,j*1,2 банк матиме прибутокsj,j*1,2; приjj*0,j*1,2 банк потерпить збитокcj. Якщо кредитна угоду з позичальникомnj,j*1,2 нічого очікувати міститься, то, при *>j*1,j*1,2 банк понесе збитокsj, а при *>j*0,j*1,2 не отримає прибутків і не понесе збитку.

Для випадку двох позичальників з боку можливі чотири комбінації дій зі дотримання умов кредитних угод:j1*1,j2 *1;j1*1,j2*0;j1*0,j2*1;j1*0,j2*0. Тому кожен вищезазначене рішення кредитора можуть призвести до чотирьох різним результатам, загальну групу яких, виходячи з наведених міркуваннях, уявімо як таблиці можливих наслідків рішень кредитора (таблиця 1).

Таблиця 1

_____________________________________________________________________

Рішення кредитора Наслідки рішень Можливі дії позичальника

кредитора щодо виконання умов

кредитної угоди

_____________________________________________________________________

*1=1, *1=1, *1=0, *1=0,

*2=1 *2=0 *2=1 *2=0

_____________________________________________________________________

>l1=1,l2=1 загальний прибутокs1+s2s1-c2s2-c1 -(>c1+c2)

загальний збиток 0c2c1c1+c2

_____________________________________________________________________

>l1=1,l2=0 загальний прибутокs1s1 ->c1 ->c1

загальний збитокs2 0c1+c2c1

_____________________________________________________________________

>l1=0,l2=1 загальний прибутокs2 ->c2s2 ->c2

загальний збитокs1c2 0c2

_____________________________________________________________________

>l1=0,l2=0 загальний прибуток 0 0 0 0

загальний збитокs1+s2s1s2 0

_____________________________________________________________________

Якщо кредитор має інформації у тому, що дії позичальників з виконання умов угоди матимуть детермінований характер (ймовірність повернення кредиту позичальникомnj,j*1,2 дорівнює нулю чи одиниці), може скористатися можливостями цієї таблицею, виключаючи з розгляду ті дії позичальників, ймовірність яких дорівнює нулю. Вочевидь, що заодно можна буде вибирати таке рішення, наслідки якого забезпечують банку максимальну прибуток (далі показано, що цього рішення відповідає мінімальний банківський ризик).

Так, з наведених даних, які у першому стовпці таблиці 1, слід, що оптимальною рішенням приj1*j2*1 (т. е. приP1*P2*1) є досить очевидне -l1*1,l2*1. Проте за практиці, зазвичай, дії позичальників щодо виконання умов кредитних угод маютьрандомизированний (випадковий) характер, тобто0<Pj<1,j*1,2. У умовах кредитор неспроможна вилучити з розгляду одну групу дій позичальників з чотирьох можливих і, отже, використовуватиме прийняття рішень таблицю 1. Доступна йому за цьому інформація (ймовірностіPj, і навіть розміри величин можливої прибуткуsj і збитківcj,j*1,2) дає можливість визначити лише середні значення наслідків ухвалюваних ним рішень:

>е(l1,l2)=P1P2 (>l1s1+l2s2)+P1 (>1*P2) (>l1s1*l2c2)+(1*P1)P2

(>l2s2-l1c1)-(1-P1) (>1*P2) (>l1c1+l2c2),l1,l2=0,1,

>К(l1,l2)=Р1P2 ([>1*l1]s1+[1-l2]s2)+P1(1*P2)

([>1*l1]s1+l2c2)+(1-P1)P2([1*l2]s2+l1c1)+(1-P1) (>1*P2)

(>l1c1+l2c2),l1,l2=0,1,

 

дее(l1,l2) - середня прибуток, що залежить від рішень кредитораl1,l2 і розраховувана кожної з чотирьох можливих комбінацій цих рішень; До (>l1,l2) - розраховуваний середній збиток, визначається рішеннями кредитораl1 іl2.

Сутністьвичисляемого значення середньої прибутку пояснимо з допомогою про чисельні значень розглянутих величин. нехай у базі даних кредитних угод є інформацію про результатах видачі кредитів позичальникам класівk1 іk2, з яка повинна, що позичальники обох класів у разі видачі кредитів виконують умови кредитної угоди 90 раз. Відповідно до вираженню, наведеній вище, це, що оцінки ймовірностей повернення кредиту на термін позичальникамиn1 іn2 рівніP*1=P*2=90/100=0,9.

Припустимо, що кредитор прийняв рішення про укладення кредитних операцій із обома позичальниками. Тоді з урахуванням отриманих значень ймовірностей можливих дій позичальників очікується, що у 100 цьому випадку кредит буде повернуто обома позичальниками приблизно 100 мP1Р2*81 раз; тільки першим позичальником100*P1 (1*P2)*9 раз; лише другим позичальником також100*(1*P1)P2*9 разів, і взагалі буде повернуто обома позичальниками100*(1*P1) (>1*P2)*1 раз.

Розглянемо наслідки перелічених дій.

Під час повернення кредиту обома позичальниками банк матиме прибутокs1+s2 81 раз, тобто не від цих дій позичальників сумарна прибуток у 100 випадках видачі кредиту становитиме величину 81 (>s1+s2). Під час повернення кредиту тільки першим позичальником банк матиме прибутокs1-c2 9 раз, тобто не від цих дій позичальників сумарна прибуток банку 100 випадках видачі кредитів становитиме величину 9 (>s2 *c2). Аналогічно цьому можна отримати роботу, що з поверненні кредиту лише другим позичальником сумарна прибуток становитиме величину 9 (>s2 *c1). Недотримання умов угоди обома позичальниками призведе до від'ємного прибутку (збитку) - (>c1+c2) 1 раз, тобто сумарна прибуток за таких дій позичальників у 100 випадках дорівнюватиме - 1 (>c1+c2).

Отже, загальна сумарна прибуток, обумовлена результатами видачі кредиту обом позичальникам 100 раз, становитиме величину:

>S(l1=1,l2=1)=81(s1+s2)+9(s1-c2)+9(s2-c1)-1(c1+c2).

Той самий результат кредитор одержав за умови, що у кожній оказії прибуток становив величину:

А(l1=1,l2=1)=S(l1=1,l2=1)/100=0,81(s1+s2)+0,09

(>s1-c2)+0,09(s2-c1)-0,01(c1+c2).

Зіставивши наведене вираз висловлювати для е (>l1,l2) приl1=l2=1 і, прийнявши до уваги те, що цифри перед дужками одержані результаті операційP1P2 ,P1 (>1-P2), (>1-P1)P2 і (>1-Р1) (>1-Р2), неважко помітити, що значення А (>l1,l2), що б підсумкову прибуток кредитора, одно величині середньої прибутку після ухвалення рішеньl1 іl2. Виходячи з цього можна зрозуміти, що середнє прибутку е (>l1,l2), сутнісно, визначає підсумковий позитивного результату, який напевно здобуде кредитор під час виборів рішеньl1 іl2. Аналогічний сенс має і значення середнього збиткуК(l1,l2), яке до укладання угод характеризує підсумковий негативний результат від ухвалення рішеньl1 іl2.

Отже, середні значення прибутків і збитків дозволяють кредитору кількісно оцінити можливі наслідки своїх рішень на цієї ситуації, коли дії позичальників щодо виконання умов угоди мають випадковий характер. Тому конкретна величина середнього збитку До (>l1,l2) визначає розміри банківського ризику після ухвалення кредитором рішенняl1,l2. Інакше кажучи, який вираховується середній збиток як функція зміннихl1,l2=0,1 і є оцінкою банківського ризику, який має місце після ухвалення відповідного рішення про запропонованих угод. Порівнюючи між собою конкретні розраховані до видачі кредитів значення середньої прибутку чи збитків щодо різноманітних можливих рішень, кредитор може вибрати таке рішенняl1*g ,l2*h,g,h*0,1, що забезпечить то результаті укладання певної кількості таких угод максимальне значення прибутку чи, що таке саме, мінімум середнього збитку, тобто мінімум банківського ризику (відповідність оптимального рішення як мінімуму банківського ризику, і максимуму середньої прибутку доведуть нижче).

Отриманий результат відповідає основних положень теорії статистичних прийняття рішень та поширюється у разі, як у банк звертається N позичальників. Проте повторення наведених вище викладок для великої кількості N досить громіздко. Це тим, що з збільшенні кількості позичальників істотно зростає кількість можливих рішень кредитора. Так, під час розгляду умов операцій ізN=10 позичальниками кредитор мусить вибрати одна з 1024 прийняття рішень та стільки ж дій можливо із боку позичальників. Тому наведемо без виведення вираз, що дозволяє з урахуванням ЕОМ вибирати оптимальну стратегію видачі кредитів для довільного числа N позичальників. Цей вислів має вигляд:

 

[>l1*,l2*,...,lN*] =maх [[>P1,1-P1] ¤ [>P2,1-P2] ¤ ... *

[>PN ,>1-PN]] * **>l1s1, ->l1c1] * [>l2s2,-l2c2] * ... *

N N

[>lNsN,-lNcN]]т- H [F-*ljsj] *sj,

j=1j=1

де [>l1*,l2*,...,lN*] - вектор оптимальних рішень кредитора (оптимальна стратегія видачі кредитів); L - безліч можливих станів вектора [>l1,l2,...,lN], кількість яких одно2N; ¤ і * символи прямого множення і складання матриць [4] [>Рj, 1

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація