Реферати українською » Экономика » Управління конкурентоспроможністю продукції промислових підприємств


Реферат Управління конкурентоспроможністю продукції промислових підприємств

Страница 1 из 2 | Следующая страница

>МалхасьянЛусине Сергіївна

>Автореферат дисертації на здобуття ученого ступеня кандидата економічних наук

Краснодар 2007

Робота виконано спеціалісти кафедри світової економіки Кубанського державного університету

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Трансформація процесу розвитку конкурентоспроможності як комплексних систем (галузей), суб'єктів господарювання, і навіть створюваних ними об'єктів (товарів чи послуг) вкрай актуальна за умов динамічного розвитку ринкових чинників довкілля. Вивчення цієї проблеми з урахуванням особливостей російської економічної моделі зумовлено багатьма причинами, однієї з них є промислових підприємств, характеризується спадом їх виробництва, втратою конкурентних позицій вітчизняної своєї продукції світові ринки, відсутністю стратегічно обгрунтованого механізму управління конкурентоспроможністю створеної виробничої цінності.

Підвищення конкурентоспроможності будь-якого об'єкта – еволюційний процес, обумовлений неможливістю прийняття ефективних управлінські рішення тільки із попереднього досвіду або його екстраполяції, вимагає творення специфічних моделей та правових механізмів мобілізації науково-технічного,производственно-технологического, фінансово-економічного, соціального і організаційного потенціалів підприємств. Звідси необхідність активізації досліджень, у напрямі формування механізму стійкого процесу підвищити рівень конкурентоспроможності як самих вітчизняних підприємств, продовжує їх продукції, глибокого теоретичного і методичного аналізу сутності економічної категорії «конкурентоспроможність продукції», її основних факторів, і методів оцінки.

Як наслідок, з'являється гостра потреба у обгрунтуванні ефективних інструментів, і методів управління конкурентоспроможністю продукції, здатних забезпечити вироблення оптимальних управлінські рішення, що необхідність глибокого дослідження та економічної категорії конкурентоспроможності продукції, і оціночних механізмів у реальному часовому і просторовому вимірі.

Ступінь розробленість проблеми. Значний внесок у розробку теорії управління конкурентоспроможністю продукції внесли іноземні вчені М. Альберт, Р. Армстронг, З.Брю, У. Вонг, П.Дракер, Т. Коллінз, Ф.Котлер, Ж.-Ж.Ламбен, До.Макконелл, М.Мескон, М. Портер, З.Репп, Ф.Хедоури. Дослідженню теорії конкуренції, та конкурентоспроможності присвячені роботи вітчизняних економістів Р.Азагальдова, Р.Азоева, З.Барашкова, Є.Горбашко, М. Долинській, П.Завьялова, Ю.Кормнова, А.Кунаева, І.Лифица, І. Соловйова, Р.Фатхутдинова, А.Юданова і багатьох інших.

Однак у більшості робіт управління конкурентоспроможністю продукції розглядається щодо окремих блоках і елементам, у своїй дослідники підходять до категорії з якісної боку не враховуючи динамічних змін ринкового середовища. У зв'язку з цим необхідна розробка системної методи і підходів до формування системи управління конкурентоспроможністю продукції з урахуванням переосмислення наукового доробку, закордонного досвіду, розробки теоретичних, методичних і прикладних підходів, адекватних сучасної економічної ситуації в.

Мета дослідження – теоретичне обгрунтування й розробка методичних рекомендацій для вдосконалення процесу управління конкурентоспроможністю своєї продукції вітчизняних промислових підприємствах шляхом визначення споживчих властивостей і середньозваженої цінності продукту на реальних сегментах ринку.

Реалізація даної мети передбачає рішення наступних завдань:

досліджувати теоретичні основи сутності та складових елементів конкуренції, та конкурентоспроможності своєї продукції національному, регіональному і галузевому рівнях;

уточнити поняття конкурентоспроможності своєї продукції мікрорівні;

обгрунтувати і систематизувати методи управління конкурентоспроможністю продукції як основним напрямом реалізації об'єктивних процесів розвитку економічних підсистем;

сформувати сучасну методику виміру конкурентоспроможності своєї продукції основі ієрархічної системи показників можливості конкурувати з урахуванням їхньої вагомості і апробувати в ринковому сегменті побутових кухонних плит;

розробити графічний метод оцінки рівня конкурентоспроможності продукції (метод секторів), дозволяє врахувати в оцінці вагомість показників конкурентоспроможності продукції;

створити програмний продукт, промовець інструментом оцінки результативності передбачуваних до внесення в продукцію змін дозволяє швидко і здатні якісно здійснювати оцінку рівня конкурентоспроможності будь-який продукції.

Предмет дисертаційного дослідження – система економічних відносин, утворюють процесі управління конкурентоспроможністю вітчизняної продукції.

Об'єктом дослідження виступають підприємства галузі загального машинобудування, що виробляють побутові кухонні плити.

Теоретичною й методичною основою дисертаційної роботи послужили фундаментальні концепції вітчизняних і іноземних авторів у сфері становлення та розвитку положень теорії менеджменту та конкурентоспроможності, законодавчі і нормативні документи державні органи. Обгрунтування теоретичних положень та аргументація висновків здійснювалися з урахуванням таких наукових методів, як засіб експертні оцінки; діалектичний метод пізнання економічних явищ; методи лінійного програмування; табличний, графічний, індексний методи; статистичні методи.

>Информационно-емпирическая база дослідження включає у собі матеріалиРосстата, періодичних видань, анкетних досліджень; дані облік і звітність господарюючих суб'єктів; результати монографічних досліджень вітчизняних і закордонних вчених, і навіть матеріали міжнародних стандартів і регіональних науково-практичних конференцій по досліджуваної проблемі.

Положення, винесені право на захист.

1. Чільну увагу у сучасній російської економічної літературі приділяється визначенню можливості конкурувати з точки оцінки рівня ринкової привабливості підприємств, галузей, кластерів і, проте конкурентоспроможність ринковий продукт щемалоизученна. Для вибору ефективної конкурентної стратегії бізнесу розгляд конкурентоспроможності товару з якостей її потенційних споживачів є найважливішим аспектом. Саме томудиссертационное дослідження присвячено вивченню споживчих властивостей товару з позицій її. Такий їхній підхід, з погляду, заслуговує уваги, адже найчастіше підприємства, освоюючи нові ринки збуту, зіштовхуються про те, що товари, які користуються попитом однією ринку, виявляються абсолютно неконкурентоспроможними іншою.

У зв'язку з цим запропоновано універсальне поняття конкурентоспроможності продукції як сукупності якісних, маркетингових і основи економічних характеристик продукції, які різнять його від аналогічних за рівнем задоволення потреб і шляхом створення додаткової цінності для споживача.

2. Конкурентоспроможність продукції промислових підприємств – категорія динамічна,измеримая під управлінням, що дозволяє собі з позицій кібернетичного підходу повною мірою застосовувати до неї (як об'єкта управління) стану та ідеї загальної теорії управління і розуміти під керівництвом конкурентоспроможністю продукції (менеджментом конкурентоспроможності) безперервний циклічний процес чергування загальних функцій управління конкурентоспроможністю продукції.

3. Специфіка управління конкурентоспроможністю своєї продукції промислове підприємство у тому, що результативність більшості загальних функцій управління в що свідчить визначається повнотою і якістю реалізації первинної функції – планування, саме такими її складовими, як комплексний аналіз ринку готової продукції і саму продукцію, оцінка рівня її конкурентоспроможності стосовнотоварам-конкурентам.

Неповний аналіз ринкової ситуації, суб'єктивний аналіз продукції власного виробництва, у поєднані ізнерепрезентативной оцінкою рівня конкурентоспроможності можуть лише звести нанівець ефект від участі реалізації інших управлінських функцій, а й призвести до ірраціонального розподілу матеріальних, фінансових, трудових ресурсів, отже, і до втрати вже завойованих продукцією позицій над ринком.

Щодо управління конкурентоспроможністю на промислове підприємство як приватних функцій організації та координації доцільно виділити організацію та влитися координацію: 1) розробки товару; 2) поставки сировини й матеріалів; 3) виробництва товарів; 4) реалізації товарів; 5) післяпродажного обслуговування.

4. Оцінка конкурентоспроможності промислової продукції, наступна, зазвичай, за комплексним аналізом ринкової ситуації, необхідна розробки оптимальних управлінські рішення в оцінці перспектив виробництва; встановленні та коригуванні ціни вироблену продукцію; контроль знань товарів; підготовці рекламної інформації; оптимізації виробничого асортименту.

Аналіз недоліків існуючих методів оцінки конкурентоспроможності дозволив розробити оригінальний розрахунковий метод оцінки рівня конкурентоспроможності продукції, заснований на включенні в оцінну групу показника з економічних параметрами поруч із показниками якості і маркетинговими показниками, що дозволяє привласнити йому відповідний коефіцієнт вагомості. За базу для порівняння слід розглядати не найкращий зразок серед оцінюваних, вибір якогозатруднителен, а оптимальні значення за кожним показником. Це рішення дозволило істотно розширити коло досліджуваної продукції і на включити до її складу зразки,неидентичние по функціональному призначенню. І на цій його основі розроблено програмний продукт, що дозволяє швидко і здатні якісно здійснювати оцінку рівня конкурентоспроможності будь-який продукції, об'єктивно відбиває результати оцінки й виступає інструментом оцінки результативності передбачуваних до внесення в продукцію змін основі результатів моніторингу ринку. Продукт адаптований з оцінки рівня конкурентоспроможності побутових кухонних плит.

5. Більшість графічних методів оцінки рівня конкурентоспроможності продукції має низку суттєвих недоліків, як знижують репрезентативність оцінки, а й утрудняють процес його проведення. Так, в оцінці не враховуються вагомості показників конкурентоспроможності, значення показника конкурентоспроможності багато чому визначається порядком розташування показників.

Новий метод оцінки рівня конкурентоспроможності продукції (метод секторів) дозволив графічно і з точністю відбити узагальнений показник конкурентоспроможності продукції. У радар конкурентоспроможності було внесено такі зміни: показники конкурентоспроможності продукції представлені не відрізками, як у радарі, а площами секторів; вагомості показників відповідають кутках секторів, а квадратний корінь від значень показників – їх радіусів

6. Сучасніриночно-ориентированние бізнес-структури не співвідносять мети свого розвитку зі змінами в структурах управління з урахуванням реалізації принципів конкурентоспроможності продукції. Виникла гостра потреба реструктуризації системам управління підприємствами машинобудівної галузі до створення інноваційної структурної одиниці, що спеціалізується на управлінні конкурентоспроможністю продукції і на яка виконує як загальні, і специфічні функцій управління, які націлені у інноваційних конкурентних переваг виробників з допомогою швидкого освоєння результатів НДДКР, дозволяють забезпечувати прискорене відновлення номенклатури своєї продукції і завдяки цього збільшувати споживчий ефект від участі якісних параметрів одержуваної продукції.

Наукова новизна дисертаційного дослідження, у цілому залежить від розробці інструментів, і методів механізму управління конкурентоспроможністю своєї продукції промислових підприємств і оцінки її з урахуванням ієрархічної системи ринково-орієнтованих показників.

Конкретно елементи наукової новизни зводяться ось до чого:

уточнено і доповнене поняття конкурентоспроможності продукції як упорядкованим сукупності взаємозалежних і взаємообумовлених якісних, маркетингових та знайти економічних характеристик продукту, які відрізняють його від аналогічних за рівнем задоволення потреб споживача;

розкрито суть і стала значення функціонального підходи до управлінню конкурентоспроможністю продукції (на промислове підприємство), під яким на увазі безперервний циклічний процес чергування спільних цінностей і специфічних функцій управління конкурентоспроможністю; до специфічним функцій пропонується віднести управління ціною, якістю, просуванням, інноваційним циклом;

обгрунтований концептуального підходу до розробки методу оцінки рівня конкурентоспроможності своєї продукції стадії виробництва, що полягає у включення до розрахунок інтегрального показника, поруч із груповими показниками якості і маркетинговими показниками, групового показника з економічних параметрами, що дозволяє привласнити йому відповідний коефіцієнт вагомості, що відбиває рівень значущості даного чинника споживачам; з урахуванням підходу розроблена комп'ютерна програма, що дозволяє швидко й вірогідно здійснювати оцінку рівня конкурентоспроможності товарів виробників і їхніх конкурентів, що є ефективним інструментом альтернативного планування на промислових підприємствах;

запропоновані методичні підходи до кількісної оцінці конкурентоспроможності своєї продукції промислових підприємствах з урахуванням поділу вихідного поняття «конкурентоспроможність» на складові із конкурентоспроможності ціни споживання продукції; якості продукції; престижності і іміджу марки, популярності країни-виробника;

модифіковані графічні методи визначення рівня конкурентоспроможності промислової продукції, у своїй розроблений метод секторів дозволив як врахувати значимість всіх показників, а й точніше визначити інтегральним показником конкурентоспроможності продуктів через площі секторів;

проведено оцінку рівня конкурентоспроможності моделей побутових газових, електричних і комбінованих плит, забезпечила обгрунтування науково-практичних рекомендацій для вдосконалення процесу управління конкурентоспроможністю своєї продукції вітчизняних промислових підприємствах машинобудівної галузі.

Теоретична і практична значимість дослідження у тому, що у ньому методичні й програмні розробки можуть істотно прискорити і спростити для вітчизняних виробничих підприємств процес оцінки рівня конкурентоспроможності їхньої продукції, підвищити її об'єктивність, і навіть розширити можливості альтернативного планування її. Основні становища, висновки, узагальнення і можна використовувати на формування систем управління конкурентоспроможністю своєї продукції рівні як підприємств, і галузевих і регіональних органів управління, здатних підвищити рівень конкурентоспроможності вітчизняної продукції і на забезпечити створення конкурентоспроможних виробництв.

Окремі становища, висновків та пропозицій, викладені у роботі, можна використовувати для підготовки навчально-методичних матеріалів задля забезпечення процесу до вузів за курсом «Управління конкурентоспроможністю продукції», «Економіка і управління народним господарством».

Апробація результатів роботи. Основні становища, висновки та рекомендації, сформульовані дисертації, доповідалися автором на міжнародних стандартів і всеросійських науково-практичних конференціях м. Сочі (2005, 2006 р.); П'ятигорську (2006 р.); Адлері (2006 р.), Іваново (2006 р.). Основні становища дисертаційного дослідження та рекомендації знайшли практичне використання у ВАТ «Канівської завод газової апаратури», що спеціалізується з виробництва побутових кухонних плит.

Основні результати дослідження викладені у 7 наукових публікаціях загальним обсягом 2,4п.л. (авторський внесок – 2,2п.л.)

Структура і роботи вистачить. Дисертаційне дослідження складається з запровадження, двох глав, укладання, списку використаної літератури з 144 найменувань і додатків. Робота викладено на 212 сторінках комп'ютерного друкованого тексту, містить 11 рисунків і 23 таблиці.

>ОСНОВНОЕСОДЕРЖАНИЕ РОБОТИ

У запровадження обгрунтована актуальність обраної теми дослідження, розглянута ступінь вивченості проблеми, визначено предмет і той дослідження, виділено основні тези роботи, винесені право на захист, викладено наукова новизна і практична значимість рекомендацій та пропозицій.

У першій главі «Теоретичні основи управління конкурентоспроможністю продукції» представлений генезис категорії конкурентоспроможності, розглянуті її суть і стала зміст, сформульовано найбільш прийнятне, з погляду, загальне її визначення, характеризує категорію з позиції споживача – основного арбітра щодо оцінки достоїнств і повним вад товару. Конкурентоспроможність товару – це сукупність якісних, маркетингових і нових економічних характеристик продукту, які відрізняють його від аналогічних за рівнем задоволення потреб споживача. Саме оцінка товарів з позиції виділення найважливіших для споживача характеристик послужила стрижнем, навколо якого було синтезовано різні підходи до спільного визначенню конкурентоспроможності, аналізованої раніше найчастіше - у вигляді простого співвідношення якості продукції та її ціни, яка урівнює значимість цих двох елементів споживачам. За сучасних умов, коли вплив економічних чинників до рівня конкурентоспроможності багато чому визначається рівнем доходів споживачів (на підвищення доходів підвищується значимість якості і знижується значимість ціни), таке зрівнювання неправомірно.

На думку, конкурентоспроможність продукції є категорією динамічною, вимірної і керованої, що дозволяє собі з позицій кібернетичного підходу повною мірою застосовувати до неї як об'єкта управління стану та ідеї загальної теорії управління і розуміти під керівництвом конкурентоспроможністю продукції (менеджментом конкурентоспроможності) безперервний циклічний процес чергування загальних функцій управління конкурентоспроможністю (рис. 1).

У виконанні вітчизняної й зарубіжної наукову літературу немає чіткої класифікації функцій і методів управління конкурентоспроможністю. У зв'язку з сказаним у вигляді таких інструментів, як синтез, аналіз, систематизація нами була спроба

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація