Реферати українською » Экономика » Звернення стягнення на закладене майно


Реферат Звернення стягнення на закладене майно

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Підставою для звернення на закладене майно є невиконання або неналежне виконання боржником забезпеченого запорукою зобов'язання. Але якщо допущене боржником порушення зобов'язання дуже мала і величину вимог заставоутримувача як наслідок явно несоразмерен вартості закладеного майна, у спілкуванні стягнення на закладене майно можуть відмовити.

ДК РФ встановив правило у тому, що вимоги кредитора задовольняються з вартості закладеного майна за рішенням суду. Сторонам договору заставі дозволили відступити з посади цих вимог, якщо предметом застави є нерухомого майна і боку (заставник і заставоутримувач) уклали спеціальну двосторонню угоду, що передбачає реалізацію предмета застави без звернення до суду.

Така ж угода має юридичної чинності при таких умовах (частина 2 пункту 1 статті 349 ДК РФ):

угоду укладено після виникнення підстав щодо звернення щодо застави (тобто коли невиконання чи неналежне виконання основного зобов'язання стало доконаним фактом);

угоду має бути нотаріально посвідчено.

Проте законодавець допускає, що така угода може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, чиї права порушено таким угодою (останнє становище частини 2 пункту 1 статті 349 ДК РФ)

Сторони (заставник і заставоутримувач) також вправі змінити встановлений законом судовий порядок реалізації рухомого майна (п.2 статті 349 ДК РФ). І тому вони також має укласти відповідну угоду. Закон не пред'являє ніяких спеціальних вимог до форми і часу укладання такої угоди. Угоду про виключення судового порядку реалізації закладеного рухомого майна то, можливо укладено у дуже простій письмовій формах, як, і після виникнення підстав щодо звернення на закладене майно.

Незалежно процедури звернення на закладене майно, його реалізація може проводитися тільки з прилюдних торгів гаразд, встановленому процесуальним законодавством (але також законом може бути встановлене виключення з цього правила). Початкова ціна продаваного майна визначає суд, коли стягнення на закладене майно проводиться за рішенням суду. У інших випадках початкова ціна визначається угодою заставника з заставоутримувачем. Закладене майно продається особі, який запропонував найвищу ціну.

Про організацію торгів закладеним майном, яким звернено стягнення, також дивіться Федеральний закон від 26 жовтня 2002 року №127-ФЗ «Про неспроможності (банкрутство)»:

«Стаття 82. Управління боржником під час оздоровлення

…6. Боржник вправі відчужувати майно, що є предметом застави, передавати їх у оренду або за безоплатне користування іншій юридичній особі чи іншим чином розпоряджатися їм, або обтяжувати предмет застави правами і претензіями третіх осіб тільки за згодою кредитора, вимоги якого забезпечені заставою такого майна, якщо інше не передбачено федеральним законом чи договором застави і випливає з істоти застави».

Майно, що є предметом застави, продається на торгах гаразд, передбаченому пунктами 3 - 9 статті 110 Федерального закону від 26 жовтня 2002 року №127-ФЗ «Про неспроможності (банкрутство)». Продаж майна, що є предметом застави, можлива тільки з дозволу кредитора, вимоги якого забезпечені заставою такого майна. У згаданому разі забезпечені запорукою вимоги кредитора погашаються з допомогою вартості проданого майна переважно перед іншими кредиторами від незаконного продажу предмета застави, крім зобов'язань перед кредиторами першої та другої черги, права вимоги, якими виникли до укладання відповідного договору застави.

«Стаття 101. Розпорядження майном боржника

…5. Майно, що є предметом застави, продається на відкритих торгах. Продаж майна, що є предметом застави, можлива тільки згоди кредитора, вимоги якого забезпечені заставою цього майна. У згаданому разі вимоги кредитора, забезпечені запорукою, погашаються з допомогою вартості проданого майна переважно перед іншими кредиторами від незаконного продажу предмета застави, крім зобов'язань перед кредиторами першої та другої черги, права вимогами з яким виникли до укладання відповідного договору застави».

У статті 110 Федерального закону від 26 жовтня 2002 року №127-ФЗ «Про неспроможності (банкрутство)» встановлено порядок продажу підприємства боржника.

У п.1 статті 110 Федерального закону від 26 жовтня 2002 року №127-ФЗ «Про неспроможності (банкрутство)» встановлено, що, крім підприємства об'єктом продажу можуть також служити філії й інші структурні підрозділи розміщуються боржника - юридичної особи.

У пункті 2 статті 110 Федерального закону від 26 жовтня 2002 року №127-ФЗ «Про неспроможності (банкрутство)» визначено, що рішення продажу підприємства то, можливо включено до плану зовнішнього управління за рішенням органу управління боржника, уповноваженого відповідно до установчими документами приймати рішення про укладення відповідних великих операцій боржника. У рішенні щодо продажу підприємства має міститися вказівку на ціну продажу підприємства.

Положення пункту 3 статті 110 Федерального закону від 26 жовтня 2002 року №127-ФЗ «Про неспроможності (банкрутство)»:

«3. Під час продажу підприємства відчужуються всі види майна, покликаного забезпечити здійснення підприємницької діяльності, зокрема земельні ділянки, будинку, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукція, права вимоги, і навіть права на позначення, індивідуалізують боржника, продукцію, роботи й послуги (фірмову найменування, товарні знаки, знаки обслуговування), інші приналежні боржникові виняткові права, крім правий і обов'язків, які можуть бути іншим особам.

Під час продажу підприємства, здійснюваної відповідно до справжньої статтею, грошові зобов'язання та обов'язкові платежі боржника не входять у склад підприємства, крім зобов'язань боржника, що виникли після ухвалення всі заяви про визнання боржника банкрутом і може бути передані покупцю підприємства у порядку і умовах, встановлені справжнім Федеральним законом.

Під час продажу підприємства все трудові договори, які діють дату продажу підприємства, зберігають силу, у своїй правничий та обов'язки роботодавця переходять до покупця підприємства».

Порядок організації та проведення торгів встановлено у пунктах 4-5 статті 110 Федерального закону від 26 жовтня 2002 року №127-ФЗ «Про неспроможності (банкрутство)»:

«4. Продаж підприємства ввозяться порядку, встановленому федеральним законом, шляхом проведення відкритих торгів формі аукціону, якщо інше встановлено справжнім Федеральним законом.

Що стосується, якщо до складу майна підприємства входить майно, стосується обмежено оборотоспособному майну, продаж підприємства відбувається лише шляхом проведення закритих торгів.

У закритих торгах беруть участь особи, які у відповідність до федеральним законом може мати в власності, чи на іншому речовому праві зазначене майно.

5. Початкова ціна продажу підприємства, виставленого на торги, встановлюється рішенням зборів кредиторів чи комітету кредиторів виходячи з ринкову вартість майна, певної відповідно до звітом незалежного оцінювача, залученого зовнішнім управляючим й діючого виходячи з договору зі сплатою його послуг з допомогою майна боржника.

Початкова ціна продажу підприємства може бути нижчу від мінімальної ціни продажу підприємства, певної органами управління боржника при користуванні клопотанням щодо продажу підприємства. Порядок й умови проведення торгів визначаються зборами кредиторів чи комітетом кредиторів.

Умови проведення торгів мають передбачати отримання коштів від продажу підприємства пізніше як місяць до його закінчення терміну зовнішнього управління.

Розмір задатку до участі в торгах встановлюється зовнішнім управляючим і повинна перевищувати двадцять відсотків початкову ціну.

Тривалість прийому заявок (пропозицій) щодо участі в торгах мусить бути щонайменше ніж двадцять п'ять днів.

Пунктом 6 статті 110 Федерального закону від 26 жовтня 2002 року №127-ФЗ «Про неспроможності (банкрутство)» визначено повноваження зовнішнього управляючого:

«6. Зовнішній управляючий виступає як організатор торгів або за рішенням зборів кредиторів чи комітету кредиторів приваблює цих цілей спеціалізовану організацію зі сплатою її послуг з допомогою майна боржника. Зазначена організація має бути зацікавленою особою щодо боржника і від зовнішнього управляючого.

Зовнішній управляючий (організатор торгів) зобов'язаний опублікувати повідомлення щодо продажу підприємства на торгах в офіційному виданні, визначеному відповідно до статтею 28 справжнього Федерального закону, соціальній та місцевому друкованому органі за місцем розташування боржника пізніше, як тридцять днів до дати проведення торгів.

Зовнішній управляючий (організатор торгів) також вправі опублікувати вказане повідомлення інших засобах масової інформації.

У повідомленні щодо продажу підприємства вже повинні утримуватися:

інформацію про підприємстві, його характеристики і Порядок ознайомлення із нею;

інформацію про формі проведення торгів і малої форми подачі пропозиціями щодо ціні підприємства;

вимоги до учасників торгів разі, якщо проводяться закриті торги;

умов конкурсу у разі проведення;

термін, час і важливе місце подачі заявок і від пропозицій ціну підприємства;

порядок оформлення участі у торгах, перелік експонованих учасниками торгів документів і майже вимоги до їх оформлення;

розмір задатку, строки й порядок внесення задатку, реквізити рахунків;

початкова ціна продажу підприємства;

величина підвищення початкову ціну («крок аукціону») у разі відкритої форми подачі пропозицій ціні підприємства;

лад і критерії виявлення переможця торгів;

час і важливе місце підбиття підсумків торгів;

лад і тюремне ув'язнення договору купівлі - продажу;

умови і продовжити терміни платежу, реквізити рахунків;

відомостей про організатора торгів.

Під час підготовки до проведення торгів зовнішній управляючий (організатор торгів) організує прийом заявок (пропозицій) учасників торгів, і навіть задатків.

Зовнішній управляючий (організатор торгів) проводить торги, здійснює підбиття підсумків торгів яких і визначає переможця, і навіть підписує протокол про результати торгів. У випадку торгів організатором торгів він передає протокол про результати торгів зовнішньому управляючому для підписання договору купівлі - продажу з переможцем торгів.

Пункт 7 статті 110 Федерального закону від 26 жовтня 2002 року №127-ФЗ «Про неспроможності (банкрутство)» передбачає удавані перші торги з продажу підприємства міста і проведення повторних торгів:

«7. Що стосується, тоді як вказаних у повідомленні щодо продажу підприємства терміни ніхто не почув жодної заявки (пропозиції) чи отримана одна заявка (пропозицію), зовнішній управляючий (організатор торгів) визнає перші торги з продажу підприємства такими, що і проводить уже повторні торги.

Повторні торги проводяться й у випадку, якщо підприємство був продано на перших торгах.

Що стосується, якщо повторні торги було визнано такими, що чи підприємство був продано, зовнішній керуючий у протягом чотирнадцяти днів із дати підбиття підсумків повторних торгів публікує нове повідомлення щодо продажу підприємства у порядку, передбаченому справжньої статтею і статтею 28 справжнього Федерального закону.

Початкова ціна продажу підприємства, зазначена у тому повідомленні, то, можливо знижена до 10 відсотків початкову ціну продажу підприємства, встановленої зборами кредиторів чи комітетом кредиторів, однак може бути нижчою мінімальної ціни продажу підприємства, певної органами управління боржника.

Що стосується, якщо підприємство був продано гаразд, передбаченому справжнім пунктом, порядок продажу підприємства на торгах встановлюється зборами кредиторів чи комітетом кредиторів, зокрема у вигляді публічної пропозиції. У цьому підприємство може бути продано за ціною нижчою мінімальної ціни продажу підприємства, певної органами управління боржника».

Положення, що стосуються взаємовідносин зовнішнього управляючого і переможцем торгів – покупця підприємства - містять пункти 8 – 9 статті 110 Федерального закону від 26 жовтня 2002 року №127-ФЗ «Про неспроможності (банкрутство)»:

«8. Обличчя, що є переможцем торгів, і зовнішній управляючий пізніше як за десять днів із дати підбиття підсумків торгів підписують договір купівлі - продажу підприємства.

Що стосується, якщо інше встановлено справжнім Федеральним законом, під час продажу підприємства у вигляді публічної пропозиції договір купівлі - продажу підприємства полягає зовнішнім управляючим з особою, який запропонував впродовж місяця з дати опублікування повідомлення щодо продажу підприємства ціну за підприємство.

9. Покупець підприємства зобов'язаний сплатити ціну продажу підприємства, певну на торгах, вчасно, вказаний у повідомленні проведення торгів, але з пізніше через місяць з дати підбиття підсумків торгів.

Кошти, отримані від продажу підприємства, входять у склад майна боржника.

Що стосується ухиляння особи, що є переможцем торгів, від підписання протоколу чи договору купівлі - продажу сума задатку, втрачена цією особою, вводиться до складу майна боржника з відрахуванням витрат організатора торгів їх проведення».

До питання про організацію торгів закладеним нерухомим майном за договором про іпотеку.

Федеральний закон від 16 липня 1998 року №102-ФЗ «Про іпотеку (заставі нерухомості)»:

«Стаття 58. Оголошення прилюдних торгів такими, що

1. Організатор прилюдних торгів оголошує їх такими, що у разі, коли:

1) на публічні торги стало менше двох покупців;

2) на публічних торгах не зроблено надбавка проти початковій продажною ціни закладеного майна;

3) обличчя, яке виграло публічні торги, не внесло покупну ціну установлений термін.

Публічні торги повинні прагнути бути оголошено такими, що пізніше ніж наступного дня по тому, як можна говорити про якийсь з зазначених обставин.

2. Протягом 10 днів після оголошення прилюдних торгів такими, що заставоутримувач вправі за згодою заставником придбати закладене майно з його початковій продажною ціні на публічних торгах і зарахувати має значення покупної ціни свої основні вимоги, забезпечені іпотекою цього майна.

До такого угоді застосовуються правила громадянського законодавства Російської Федерації про договорі купівлі-продажу. Іпотека у разі припиняється.

3. Якщо угоду придбання майна заставоутримувачем, передбачене пунктом 2 цієї статті, зірвалася, пізніше через місяць після перших прилюдних торгів проводяться повторні публічні торги. Початкова продажна ціна закладеного майна на повторних публічних торгах, якщо їх викликала причинами, зазначеними в підпунктах 1 і 2 пункту 1 цієї статті, знижується на 15 відсотків. Публічні торги проводять у порядку, передбаченому статтею 57 справжнього Федерального закону.

4. У разі оголошення повторних прилюдних торгів такими, що з причин, зазначених у п.1 цієї статті, заставоутримувач вправі придбати (залишити у себе) закладене майно за ціною лише на 25 відсотків нижчі його початковій продажною ціни на всі перших публічних торгах і зарахувати має значення покупною ціни власні вимоги, забезпечені іпотекою майна.

Якщо заставоутримувач залишив у себе закладене майно, яку за своїм характером і призначенню неспроможна йому належати, зокрема майно, має значну історичну, художню або ту

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація