Реферати українською » Экономика » Фінансова глобалізація як головний чинник економічного впливу


Реферат Фінансова глобалізація як головний чинник економічного впливу

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Д.М. Михайлов, директора міжнародного фінансового інституту ФА, професор кафедри "Світова економіка і МВКО"

Вплив глобалізації на фінансову систему та розвитку і "перехідних" держав

Фінансова взаимоувязка країн і територій, джерело якої в зрослої ступеня міжнародної свободи торгівлі товарами і послугами, відбилася на лібералізації межстрановых фінансових потоків і рух капіталу. А позаяк лібералізація є невід'ємною складовою частиною міжнародної економіки, вона, своєю чергою, веде посилення економічної інтеграції [1] *(Тут і далі цифра свідчить про джерело чи примітка наприкінці матеріалу). Як наслідок, інтеграція переступила черговий кордон, придбавши воістину глобального характеру.

Взаємозв'язок фінансових ринків країн і територій відбито у виняткових за обсягами фінансових по-токах, які направляються "перехідні" економіки. Якщо у 70-80 роках сумарний потік капіталу ці країни сягав 10-20 млрд дол. США на рік, що становило порядку 1% їхньої спільної ВНП, то вже у одному лише 1991 р. ці потоки підскочили до 120 млрд дол. й надалі мали явно виражену тенденцію до зростання. У 1997 р. вони 280 млрд дол., чи 4% їх сукупного ВНП, хоча вони дещо знизилися (до 234 млрд дол.) 1998 р. [2] в хвилю фінансової кризи, що охопила найрозвинутіші з "перехідних" держав.

Зрозуміло, що зростання значимості ступеня глобалізації, і межстрановые фінансові потоки, є її наслідком, з часом можуть провадити до ефективнішого додатку заощаджень, ніж було у минулому, коли інвестиції у межах національної економіки формувалися лише завдяки національної бази заощаджень (при вкрай незначному рівні зовнішніх інвестицій).

Проте досвід двох десятиліть показує, що світової фінансовий ринок піддається нестабільності, змін у напрямах, і потоках руху капіталу, криз витрат тощо. До того ж, як засвідчило криза, який вразив Таїланд, Індонезію, Південної Кореї у другій половині 1997 р., Росію безкультурну й Бразилію в 1998-1999 рр., фінансова глобалізація привносить у національну економічне середовище великий ризик [3], оскільки нестабільність у країні може практично одномоментно перекинутися інші країни й території.

З іншого боку, якщо проводити правильну політику, глобалізація фінансових ринків може створити замкнуте коло, у межах кото-рого ринкова дисципліна посилюватиметься, цим усталюватися значимість фінансових систем та розвитку і "перехідних" держав. На сьогодні, проте, мають місце значні рас-хождения при застосуванні тих чи інших методів управління національними фінансовими системами цих країн, і навіть інформаційні прориви у ланцюзі самих глобальних ринків. Оскільки глобалізація як "економічне явище дуже цікавить міжнародних інвесторів, регулюючі фінансові органи, економічною елітою й уряду практично в усьому світі - це, безсумнівно, може призвести до прийняттю суворі правила у зміцненні фінансову стабілізацію.

Базовим елементом міцної фінансової систем служить макроекономічна інфраструктура, динамічний приватний сектор, розвинена система судочинства і законотворчості, що дає змогу соче-тать державне участь у роботі внутрішніх фінансових установ і зовнішня дисциплинирующие ринкове вплив з жорстким регули-рованием і контролі.

Слід однозначно розуміти, що стабільні макроекономічні умови виключно важливі для стійкості банківської і финансо-вой системи. Фактично, неможливо розвивати на-дежную банківську систему, поки що не досягнуто стабілізація цін, і показників економічного розвитку, що згодом це має призвести до зростання економіки загалом (це особливо на часі для Росії). Найважливішим у зв'язку є рівень розвитку та значимості реального сектору економіки та розвитку і "перехідних" країн, у яких виробнича структура схильна до сильному впливу як внутрішніх, але у зовнішніх кризових явищ. У цьому причина, чому реальний сектор нерідко слугує джерелом фінансової нестабільність у аналізованої групі країн. З цієї причини макроекономічна стабілізація фігурує як підстави реструктуризації банківського сектора залежать після краху планової економіки.

Здорове макроекономічне середовище (оточення) також для банківського сектора залежать, як й щодо економіки загалом. Практично значи-мость і стабільність банківської системи визначається можливістю фінансування проектів та кредитування банками, тобто не-обходимо наявність з розвитком приватного сектору, який оперує в легальному юридичному полі, і полягає в приватної власності. Це визначає значимість фінансових договорів, реальність повернення позичок і можливість застав.

Для та розвитку і "перехідних" країн банки продовжують оста-ваться центральним ланкою їх фінансових систем. Понад те, банки иг-рают в перехідних економіках ще бoльшую роль, ніж у багатьох разви-тых країн і державах. Банки практично виступають "сбере-гательными страховиками", оскільки визначають ліквідність і со-хранность депозитів, бoльшую частина що вони використовують із креди-тования тих підприємців, які мають можливість виходити фінансовий ринок зі своїми акціями для активної торгівлі ними на це-лях отримання інвестиційних коштів. Оскільки ринок для корпора-тивных акцій у більшості і "перехідних" країн доста-точно вузьке, більшість кредитів несекьюритизирована. Це означає, що банки є головними інститутами, створюють, регулирующи-ми і приймають він ризик та повернення коштів за фінансовому посередництву.

Оцінюючи кредитоспроможність боржника, банки дають оцінку при-быльности проекту, запропонованого до фінансування, використовуючи методи лікування й інформацію часто протилежну тій, яка є в позичальника. Так було в нас саме перспективний боржник може більше знати про структуру витрат по запропонованого проекту, закон надає банку перевагу щодо оцінки бізнес-планів позичальника і забезпечення якості управління фірмою. З іншого боку, банк може мати ширшою інформацією про ринкових услови-ях і макроекономічних перспективи, і навіть умов (приміром, перспективи Грошової Політики й руху про-центной ставки, цін, економічної активності і обмінних курсів). Ис-пользуя такі величезні кошти і інформацію до розрахунку незалежного показа-теля ризику, банки допомагають перспективним з погляду прибутковості інвестиційними проектами, відставляючи поза полем своїх операцій не прино-сящие доходу вкладення.

Вплив і стійкість банківської системи значною мірою за-висит від цього, наскільки банки ефективно здійснюють супровід своїх кредитних операцій. У цьому особливо хочеться наголосити на ролі і важливе місце ризиків кредитного аналізу та ризиків, пов'язаних із затвердженням реше-ния з видачі позичок. Також є важливим, наскільки финансо-вые структури вміють розпізнавати і регулювати изменяющиеся у часі ризики економічної кон'юнктури, що беруть їхніми позичальники. Не слід забувати і дуже великою ролі, кото-рую грають банки як ключових інститутів під час здійснення клірингових і платіжних операцій, соціальній та відношенні валютообмен-ных угод (форекс). Отже, банківський сектор є основ-ным механізмом "перетворення" Грошової Політики (держави) до політики ринкових відсоткові ставки, ліквідних акцій - й у остаточному підсумку загальної економічної активності й цін. За підсумками сказаного мож-но констатувати, що банківський сектор стає найважливішим елементом здоровою фінансовою системи.

Натомість, ефективність виконання банками своїх функ-ций практично залежить від конкуренції в названий секторі та рівня розвитку макроекономіки. На думку, основною причиною, по ко-торой банківський сектор багатьох та розвитку і перехідних економік перестав бути конкурентоспроможним, криється у державному вмеша-тельстве. Свідомо чи ні, уряду більшості развивающих-ся країн стимулювали надмірну концентрацію банківській сфері у вигляді націоналізації чи публічного володіння, рестрикцій на іноземне що у капіталі, вводячи жорсткі правила взаимоотноше-ний місцевих банками і іноземними фінансовими чи корпо-ративными структурами. Такі явища нерідко супроводжувалися прямим державним втручанням до прийняття рішення на кредитної сфері, що в результаті негативно позначалося на ба-лансовых показниках названих структур.

Коли мало великих банків домінує у фінансовій системі, що відбувається у більшості країн, зокрема у Росії, цю групу банків має можливість вирішити вне-запное погіршення їх балансових показників чи числа прострочених зобов'язань за виданими позичкам у вигляді збільшення спреду меж-ду їх депозитами і кредитними ставками. З іншого боку, можуть отка-заться від кредитування нових справді кредитоспроможних заемщи-ков. Такі кроки послаблюють фінансову систему й у остаточному підсумку про-воцируют перетікання депозитної бази до інших держав; відповідно усили-вается фінансовий прес на позичальників. Це замкнене коло уповільнює зростання економічної активності і призводить загострення проблеми пло-хих боргів, отже, і до фінансової нестабільності.

Макроекономічні шоки, до яких схильні що розвиваються і перехідні економіки, можуть у значною мірою знизити конкурен-тоспособность банків. Причина проста - дедалі менше дохідних проектів для прямого банківського кредитування, позичальники, яким мають бути виплати за виданими кредитах, зіштовхуються з вадами зниження їх доходної бази, відповідно виникають труднощі по об-служиванию боргів. Фактично журнал ми мали змогу спостерігати таку картину в Азії внаслідок виниклого там фінансової кризи. Тоді банки змушені були погашати прострочені кредити з допомогою имею-щегося забезпечення, що призвело до дужого зниження ціни активи, які у основі виданих кредитів, - нерухомість, під час першого оче-редь. Аналогічний процес можна було цікаво спостерігати дещо раніше у Японії.

Якщо можливості боржників розраховуватися за кредитами вызыва-ют законні підозри, то вкладники банків можуть втратити уверен-ность у спроможності останніх розплатитися за зобов'язаннями, що у своє чергу може викликати "набіг" вкладників (інвесторів) на банки. Ця ймовірність разом із високої ризикованістю банківських опе-раций робить банківську систему особливо вразливою перед "нападами" нестабільності. Отже, нестійкість банківського сектора залежать ча-ще всього проявляється раптово й переважно у та розвитку і "пере-ходных" державах.

Звісно ж, що ролі приватного початку будівництва і конкуренції в банков-ском секторі згаданих держав має придаваться більше зна-чение. Відповідальність за управлінню банками та інші фінансовими інститутами падає насамперед їхніх власників, менеджерів, дирек-торов, голів. А позаяк власники денеж-ных коштів ризикують, вкладаючи свій капітал, вони у першу чергу зацікавлені у компетентності директорів, і менеджерів, їхньому професіоналізмі. Ось чому схиляємося до позитивну оцінку процесів приватизації, які повинні мати місце у банківський сектор. Іншим аспектом у плані (хоча до Росії на початковому етапі знають не було особливо актуальним) є лібералізація умов вступу ринку. Це має зробити банківську індустрію прозорішою, що в результаті посилить її приватну основу конкурентоспроможність всього сектора.

Можна ще розглядати слабкість національного банківського сектора залежать що й через призму розвитку інших посередників, що стоять поруч конкурують. Примітно, проте, що небанківські фінансові інститути здатні навіть посилити значимість банківського секто-ра у вигляді прямий конкуренції у ролі інвесторів, а й кредиторів. Конкуренція робить посередництво більш і розширює сам ринок фінансових послуг, що дає йому велику со-противляемость шоковим явищам.

Ринок державних цінних паперів, приміром, для інвесторів представляє альтернативу банківських депозитах. Виходить, що коли і банки починають конкурувати з колишніми державними паперами з метою залучення інвесторів, їх свобода до розширення спредів у вигляді зниження відсоткові ставки за депозитами обмежується. З іншого сто-роны, для активного ринку державних цінних паперів також є певні переваги. Вони практично дають центральному банку можливість маневру у втіленні практично Грошової Політики і пропонують тимчасове засіб задля забезпечення фінансової підтримки ліквідним банкам без створення морально-етичних про-блем, які можуть виникнути, якщо ліквідність надається на-прямую конкретним міжнародних фінансових інституціях. Операції "Рєпо" по госу-дарственным паперам можуть також використовуватися у розвиток надійно забезпеченого міжбанківського кредитного ринку, що ще більше усили-вает значимість і ліквідність банківської системи.

Ринок іноземних інвестицій і форекс операцій. Вільний обмін національної валюти на іноземну і навпаки розширює спектр реальних операцій, доступними інвесторам, оскільки да-ет можливість останнім тримати в руках іноземні активи. Збільшення числа і деяких видів інструментів, які можуть опинитися виступати конку-рентом національним банківських депозитах, робить тяжчим для банків завдання стягування великих посередницьких спредів. Розвиток лик-видного міжбанківського ринку форекс також представляється исключи-тельно важливим для трейдерів і спекулянтів [4], особливо з погляду гнучкості у прийнятті він позицій по споту і форвардам по операци-ям форекс. Насправді сильні національні фінансові ин-ституты важливі місцевим влади у цілях використання більшої но-менклатуры інструментів Грошової Політики, включаючи ринкові про-центные ставки, регулювання потоків капіталу і валютообмінних операцій.

Добре організований ринок акцій пропонує предпринимате-лям як альтернативу банківських кредитів як джерело запозичення інвестиційного капіталу, але й своєрідний ме-ханизм "дисциплинирования" банківської спільноти. Якщо акції банків вільно торгуються над ринком, то у вигляді зниження ринкової стои-мости акцій ринок може зробити банківські структури із слабким со-ставом менеджерів дуже зручними цілями для поглинання чи слия-ния, цим спровокувавши повну чи часткову заміну владель-цев чи зміну системи контролю за розглянутими института-ми.

Слід зазначити, що ринки акцій у та розвитку і "переход-ных" державах помітно зросли останні роки - то з 1992 по 1995 р. число фондів, які працюють із цінними ринковими паперами пе-реходных економік, перевищила 1200, які сумарні активи перевищили 110 млрд дол. США. Проте вони усе ще об'єктами високо ризикованих вкладень, оскільки часто піддаються неліквідності, відчувають проблеми з передаванням і перераспределени-ем власності, і навіть все від відсутності надійної інформації.

У і "перехідних" державах фінансовим систе-мам часто бракує глибини і широти, оскільки досить довгий пе-риод у тому життєдіяльності пов'язані з прямим державним давле-нием і втручанням, обмеженнями на рух капіталу і валюто-обменные трансакції. З іншого боку, виключно сильна традиційна прив'язка держави до монстрам банківської спільноти, неповоротли-вым і неконкурентоспроможним. Не дозволяє розвиватися ринково орієнтованим структурам з прогресивно налаштованим вы-сокопрофессиональным менеджментским ланкою.

Характерною слабкістю сучасних фінансових систем разви-вающихся і "перехідних" держав є вимога центрального банку до комерційних банкам кредитувати уряд [5] чи приори-тетные сектора, часто по відсоткових ставок, які можна при-равнены до субсидій (іноді навіть збитково). Таке ставлення як послаблює банки, а й звужує ринок для державних паперів.

Інша слабкість - недостатнє вільно торгуемых над ринком цінних паперів - акцій фінансових установ і небанківських

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація