Реферати українською » Экономика » Експорт нафти і є у Росії


Реферат Експорт нафти і є у Росії

Страница 1 из 4 | Следующая страница

Запровадження.

Минаючий століття - століття нафти і є. Видобуток і споживання цих ресурсів, які прийшли початку століття зміну дереву і вугіллю, зростає з кожним роком. Нині контролю над паливно-енергетичними ресурсами і коштами транспортування газу грає не останню роль визначенні геополітичної ситуації тій чи іншій країни. Нафта та газу є одній з основ російської економіки, найважливішим джерелом експортних надходжень країни. З огляду на конкурентних чинників Росія нині неспроможна істотно дозволяють збільшити частку готових виробів і машинотехнических, у своїй експорті. Експорт рідких вуглеводнів залишиться у недалекому майбутньому є основним джерелом зовнішньоторговельних валютних надходжень і отже, є основним джерелом фінансування імпорту. Імпорт необхідний як наповнення споживчого сектору економіки країни, але й забезпечення розвитку промислової та сільськогосподарської бази з допомогою ввезення сучасних високотехнологічних і найефективніших інвестиційних товарів.

            Предметом дослідження курсової праці є структура й захопити основні аспекти експорту нафти і є із Росії, проблема державного регулювання експорту енергоносіїв, основні ринки збуту нафтогазового сировини. У результаті написання роботи я досліджувала як світовий ринок нафти і є, і російський. Подані статистичні матеріали як таблиць і графіків, що характеризують стан світового фінансового ринку нафти і є, структуру запасів та споживання дають повніше уявлення про значимість російського експорту на світовому ринку енергоносіїв. Також у цій курсової роботі приділено увагу структурі нафтогазової галузі Росії, зазнала значних змін після розпаду СРСР, та проблем, що виникли у зв'язку з цим.

            Особливо старанно у роботі розглянута структура російського експорту енергоносіїв, основні ринки збуту, проблема державного регулювання експорту, вплив експорту нафти і є на економіку Росії. Значну увагу я приділила основним напрямам розвитку експорту нафтогазового сировини, проблемі розширення ринків збуту, виробленні єдиної державної енергетичної політики. Дані проблеми розглянуті у третій главі курсової роботи. Під час написання даної глави я постаралася викласти як власні думку про шляхах вдосконалення нафтогазової галузі, і думки провідних державотворців, представників найбільших нафтогазовидобувних компаній.

            Слід зазначити, що з огляду на актуальності то цієї проблеми широко висвітлюється як і спеціалізованої, і у загальноекономічної періодичної преси. Під час підготовки роботи я використовувала такі авторитетних видань як журнал «Експерт», «МЭ і МО», «Бізнес і соціальна політика», «Фінансова газета» й спеціалізовані видання «Бизнес-Нефть», «Газовик Росії», «Нафта Приобья».

            Статистический матеріал подано у вигляді таблиць, діаграм і графіків, які допомагають наочнішим виявиться простежити основні тенденції розвитку галузі. Після обробітку інформації я використовувала метод порівняння.


1. Світовий ринок нафти і є.

 

1.1. Основні аспекти світового фінансового ринку нафти і є.

Минаючий століття - століття нафти і є. Видобуток і споживання цих ресурсів, які прийшли початку століття зміну дереву і вугіллю, зростає з кожним роком. Максимум світового видобутку нафти були 1979 р. (3109 млн т), 1994 р. у світі видобули 3066 млн т; Сумарна світова видобуток газу зростає кожні двадцять років від початку століття 3-4 разу, в 1993 р. загальна видобуток становив 2663,4 млрд м3. Росія входить у найбільших нафто- і газовидобувних країн. У 1996 р. у Росії видобуто 301 млн тонн нафти і 575 млрд м3 газу.

Видобуток і невозобновимых природних ресурсів визначається їхніми запасами у надрах. Відомі світові запаси, доступні для вилучення, оцінюються зараз у 150 млрд т, що має забезпечити збереження рівня видобутку на 50 років. Розвідані світові запаси газу становлять 148,9 трлн м3. При рівні вжитку для їхніх вистачить понад 70 років. У 1997 року світові достовірні запаси практично залишилися лише на рівні 1996 року, а показники їхні стосунки до рівня поточної видобутку дещо знизились. Дані про географічному розподілі основних запасів нафти середину 1998 року наводяться в Таблице 1[1].

Світова видобування нафти збільшилася 1997 року порівняно з 1996 роком, ця тенденція зберігалася й у першій половині 1998 року, до прийняття силового рішення з зниження рівня видобутку нафти країнами ОПЕК. У цьому сталося уповільнення зростання країнах не які входять у ОПЕК (виключаючи колишній СРСР) до 1,4%.

 

 

 

 

 

Таблиця 1.

Географічне розподіл основних запасів нафти.

Регіон

млрд. т.

частка, % від виробленого

ставлення запасів до рівня поточної видобутку

Усього

140.9

100

40.9

Північна. Америка 10.2 7.4 16.0
Центральна та Південна Америка 12.4 8.3 37.7
Європа 2.6 1.9 8.2
РФ 6.7 4.7 21.7
Близький і Середній Схід 91.6 65.2 87.7
Африка 9.3 6.7 25.0
АТР 5.7 4.1 15.6

            Країни- члени ОПЕК розширили свою видобуток на 5,4%, причому у найбільшою мірою вона зросла Іраку (на 94,3% з поновленням їм експорту відповідно до резолюції ООН №986), а також у Катарі, Венесуелі, Нігерії, Саудівської Аравії. У результаті питому вагу ОПЕК у виробництві нафти досяг 41,5%, тобто. найвищого ґатунку за більш як 10 років (Таблиця 2)[2].

Таблиця. 2.

Світова видобування нафти

Регіон

1988 р

млн. т.

1996 р.

млн. т.

1997 р.

млн. т.

Усього 3073.7 3369.8 3474.7
Сівши. Америка 697.7 661.0 668.8
Центр. і Южн. Америка 210.2 314.1 330.9
Європа 216.7 327.9 327.5
РФ 568.8 302.1 306.9
Ближн. і Сред. Схід 748.0 990.7 1045.3
Африка 247.4 358.0 373.1
АТР 303.0 363.0 356.1
До того ж
ОПЕК 1007.1 167.7 1481.5
ОЕСР 917.7 1008.5 1008.7
Країни, які входять у ОПЕК 1402.9 1647.1 1670.2

Рівень ціни світовому ринку 1997 року знизився, ця тенденція збереглась у 1998 року. Відтак середня ціна на еталонну северомосркую нафту Брент виявилася на 7.3% нижче, ніж у 1996 року.

Міжнародна торгівля рідким паливом останніми роками продовжує неухильно зростати. У 1997 року її обсяг зріс проти 1996 роком на 3.8% і 42.2% із 1988 року. Наступні дані дають уявлення про географічної структурі внешенй торгівлі житким паливом у світі 1997 року (Таблиця 3)[3]

Таблиця 3.

Географічна структура зовнішньої торгівлі нафтою.

Регіон

Імпорт

млн. т

Експорт

млн. т

Усього 1543.8 1543.8
США 398.1 5.6
Канада 37.9 56.5
Мексика - 85.4
Центр. і Южн. Америка 51.3 112.6
Зап. Європа 389.1 45.4
Бывш. СРСР - 110.1
Центр. Європа 52.5 0.1
Ближн. і Сред. Схід 4.3 784.1
Сівши. Африка 7.3 101.0
Зап. Африка 2.1 153.0
Вост. і Южн. Африка 23.0 -
Австралія 23.3 9.3
КНР 35.5 20.7
Японія 233.1 -
Інші країни АТР 274.3 48.5

 


1.2. Організація країн експортерів нафти.

 

Проблема енергозабезпечення є одним із основних як кожної країни у окремішності, так усього світу цілому. Безпосередньо причетні до неї мають країни - експортери нафти, серед яких можна назвати групу, оказавшую значний вплив в розвитку як нафтової промисловості, і всього енергетичного комплексу світу. Це країни ОПЕК (організація країн - експортерів нафти) , яка виникла у 1960 р. , до складу якої входять: Венесуела, Алжир, Іран, Ірак, ОАЕ, Лівія, Кувейт, Катар , Саудівська Аравія , Мексика , Габон , Нігерія , Індонезія .

Вперше ці країни заявила про собі у 1971 - 1973 рр. , під час нафтової кризи , коли на світовому ринку нафти кардинально змінилася за їх користь . На той час вони були безправні і повністю від країн- концесіонерів . Але з сформовані обставини вони змогли узяти владу до рук й глядачі звільнитися від залежності

Початок 1970-х років можна охарактеризувати як «поворотний пункт» історія боротьби країн - членів ОПЕК упродовж свого економічну незалежність проти панування міжнародного нафтового картелю. У зв'язку з зростанням витрат виробництва ціни стали випереджати середні витрати, що змінив становище країн - продавців в цю справу. Усвідомивши ці зміни, країни виробники спромоглися нав'язати умови “ гри ” міжнародним нафтовим компаніям (вставшим відразу ж потрапити набік покупців ) та країнах - імпортерам , примусивши їх підвищити ціни не на нафту мінімум рівня ціни конкурентні є екологічно безпечними .

У наступні роки країнам - членам ОПЕК вдалося досягти мети, поставлені ними під час створення цієї організації, тобто. вони змогли:

· припинити практику одностороннього зниження нафтових цін нафтові компанії;

· повернути активи від іноземних компаній у власність.

Країни, що входять до ОПЕК, належать до найрізноманітніших угрупованням. До радикальної угрупованню ставляться Ірак, Іран, Лівія і Алжир Вони традиційно обстоюють позиції встановлення ціни максимально рівні. Решта країн можна зарахувати до помірної, яка відповідно за помірну політику Країни - експортери нафти зрозуміли, що регулюючи обсяги видобування вони можуть контролювати нафтові ціни, а й країни - імпортери нафти , а цілій низці випадків і нафтові монополії доклали зусиль , аби дати ОПЕК стримувати зростання пропонування нафти . У його тиску ОПЕК країни- імпортери нафти , й у першу чергу США, використано і використовують об'єктивні розбіжності між країнами - членами ОПЕК в питанні про розширенні видобутку нафти. Чимало дослідників підкреслюють прагнення США порушити єдність нафтовидобувних країн , виключити можливість про дії . Американський капітал усіма що і неправдами прагнув посилити власні позиції з деяких нафтовидобувних країнах.

Періоди, протягом яких учасників організації вдавалося проводити єдину ринкову політику, чергувалися з різким ослабленням дисципліни у межах ОПЕК, коли багато країн - учасниці нарощували рівень видобутку газу і експорту задоволення поточних фінансових потреб, порушуючи узгоджену політику квот й цін і рахуючись із небезпекою дестабілізації ринку.

Відображенням цього було те ослабевающее, то посилення вплив ОПЕК ринку і з цим коливання цін межах. Тобто проблемою цієї організації є неузгодженість дії. Ключовим чинником, визначальним ситуацію у ОПЕК, а й у світовому ринку нафти на цілому, залишається політика Саудівської Аравії - найбільшого світі продуцента і експортера рідкого палива. 


1.3. Світовий криза над ринком нафтогазового сировини.

З початку 1998 року різке зниження світових ціни сиру нафту. Нинішній етап падіння нафтових цін розпочалося листопаді 1997 р., невдовзі по тому, як країни - члени ОПЕК своєму нараді в Джакарті вирішили збільшення видобутку учасниками картелю на 10%. Натомість було проігноровано інформація про збільшення загальносвітовій видобутку нафти 3 млн. барелей щодня проти жовтнем 1996 р. Керівництво ОПЕК теж змогло оцінити справжні масштаби і наслідки фінансової кризи, що охопила у другій половині 1997 р. країни Східної і Південно-Східної Азії вже. Ціна не на нафту тим часом становила 19 USD/бар (рис1[4]).

Рис1.


У короткостроковому плані лише на рівні нафтових цін позначилася помірна зима у Європі й у США, у результаті упав попит на паливну нафту й війни дизельне паливо. Відіграли своєї ролі і події Іраку. У у разі остаточного дипломатичного врегулювання іракської кризи експорт нафти з Іраку може подвоїтися. Через війну ракетної атаки Іраку Сполученими штатами і з Великобританією нафтові ціни підвищилися тільки 1 USD/бар. Після закінчення операції «Лисиця у пустелі» світові нафтові ціни виявляють тенденцію до стабілізації.

Усугубит ситуацію введення в експлуатацію низки нових родовищ нафти на країнах, не які входять у ОПЕК. Чимало їх ми виявляться рентабельними, навіть якщо не на нафту знизяться до 5 USD/бар. У 1998 р. реалізація цих проектів було затримано з причин, зокрема через нестачу бурильних установок.

Через війну, на думку директора лондонського Міжнародного центру вивчення енергетичних проблем Ахмеда Заки Ямани, колишнього міністра нафти Саудівської Аравії, криза ціни світовому ринку енергоносіїв нічого очікувати подолано по крайнього заходу до 2005 р. У п'ять років ціна сировини коливатиметься навколо 13 USD/бар[5].

Щоправда, згідно з прогнозом комісії з енергетичної інформації при міністерстві енергетики США, починаючи з наступного року у наступні 20 років попит не на нафту щорічно збільшуватися на 2%. І 2020 р. величина щоденного попиту може підвищитися з теперішніх 75,2 млн. бар. до 116,1 млн. бар. Відповідно, зростатиме й ціна: 2002 р. становитиме 19,11 USD/бар., в 2015 р. - 21,48 USD/бар., 2020-го р. - 22,32 USD/бар[6].

Як основних причин цій ситуації варто виокремити такі: 

 1. Завищені очікування рівня споживання розвинені країни через: прогнозованого зниження темпів економічного зростання як наслідок світової кризи; 

 - сприятливих кліматичних

Страница 1 из 4 | Следующая страница

Схожі реферати:

  • Реферат на тему: Екстенсивний шлях економічного зростання
    Вступ Екстенсивний шлях економічного зростання - це історично початковий шлях рас-ширенного
  • Реферат на тему: Еластичність попиту
    ЛЬВІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ МЕНЕДЖМЕНТУ Факультет менеджменту та маркетингу КУРСОВА РОБОТА із дисципліни
  • Реферат на тему: Електронна комерція
    Стаття Хорошко Дениса Івановича на публікацію у збірнику. Запровадження Перш що розмовляти про
  • Реферат на тему: Эмиссионное інвестування
    Зміст Введение………………………………………………………………...3 I. Фондовий ринок (РЦБ)……………………………………………...4 - 6 II.
  • Реферат на тему: Етапи інвестиційного проекту
    СОДЕРЖАНИЕ I. Запровадження. II. Фінансово-економічна оцінка інвестиційного проекту. 2.1 Структура

Навігація