Реферати українською » Экономика » Економічний стан нафтового і газового сектори й його роль Росії


Реферат Економічний стан нафтового і газового сектори й його роль Росії

Страница 1 из 3 | Следующая страница

I. Запровадження (Стислий екскурс до історії розвитку

комплексу) 3

II. Значення енергоресурсів є. ПЕК у

структурі економіки СРСР й Росії. Загальний огляд

стану нафтогазової галузі 5

III. Реформи 1987-1998 років у

 нафтогазовому секторі 8

IV. Російські нафта та природний газ на світовому ринку.

Проблеми та перспективи 12

V. Структура галузі країни 14

VI. Структура нафтової галузі 17

VII. Укладання 21

VIII. Список використаної літератури. 22

Історія розвитку нафто-газового комплексу.

 

Видобуток нафти ведеться людством віддавна. Спочатку застосовувалися примітивні способи: збір нафти із поверхні водойм, обробка піщанику чи вапняку, просоченого нафтою, з допомогою криниць. Але початком розвитку нафтової промисловості прийнято вважати час появи франкової механічного буріння свердловин не на нафту в 1859 року у навіть нині практично вся видобута у світі нафту витягається у вигляді свердловин. За сотню років розвитку виснажилися одні родовища, було відкрито інші, підвищилася ефективність видобутку нафти, збільшилася нефтеотдача.

У перші свердловини були пробурені Кубань в 1864 р. й у 1866 р. одне з них дала нафтової фонтан з дебітом більш 190 тонн на добу. Тоді видобування нафти велася переважно монополіями, зависевшими від іноземного капіталу. Механизация видобутку була слабка, тому для одержання максимального прибутку розроблялися найперспективніші економічно поклади. На початку 20 століття Росія займала перше місце видобутку нафти.

У роки радянської влади основними районами нафтовидобутку були Бакинский і Кавказу (Грозний, Майкоп). Проте невдовзі истощающиеся запаси найстаріших районів перестали задовольняти запити що розвивається промисловості. Було відкрито та до ладу родовища Пермської і Куйбышевской областей, Башкирії, що зумовило створення найбільшої Волго-Уральской бази. Виявлено нові родовища у Середній Азії Казахстані, видобування нафти досягла 31,1 млн. тонн. Війна 1941 - 1945 рр. завдала сильний збитки районам Кавказу, що дуже скоротило обсяг видобутої нафти. Однак у післявоєнний період з паралельним відновленням нафтовидобувних комплексів Грозного і Майкопа ввели у розробку найбільші родовища Волго-Уральской нафтової бази. І на 1960 року вже давала близько 71% нафти країни. У 50 роках добували 38 млн. тонн, в 60-ых ж цифра зросла значно - 148 млн. тонн. Проте вже 1974 року на лідируючі позиції став висуватися унікальний Західно-Сибірський нафтогазоносний басейн, обігнавши за рівнем видобутку нафти Татарию, що було великим постачальником в 60-ые роки.

До Великої Вітчизняної Війни промислові запаси газу були відомі лише у Прикарпаття, на Кавказі, в Заволжье і Півночі (Комі АРСР). Вивчення запасів газу була пов'язана тільки з розвідкою нафти. Промислові запаси газу 1940 року становили 15 млрд. м3.

Потім родовища газу знайшли на північному Кавказі, на Закавказзі, в Україні, до Поволжя, Середню Азію, Західного Сибіру і Далекому Сході. На 1 січня 1976 року розвіданої газу становили 25.8 трлн.м3, їх - в європейської частини СРСР - 4.2 трлн.м3 (16.3 %), сході - 21.6 трлн.м3 (83.7 %), зокрема - 18.2 трлн.м3 (70.5 %) - у Сибіру і Далекому Сході, 3.4 трлн.м3  (13.2 %) - у Середній Азії, і у Казахстані. На 1 січня 1980 року потенційні запаси газу становили 80-85 трлн.м3, розвідані - 34.3 трлн.м3. Причому запаси збільшилися переважно завдяки відкриттю родовищ у частині країни - розвіданої ми там були лише на рівні близько 30.1 трлн.м3, що становило 87.8 % від загальносоюзних. Сьогодні Росія має 35 % від світових запасів газу, що становить понад 48 трлн.м3.

 

 

 

 

 

 

Значення енергоресурсів є. ПЕК у структурі економіки СРСР й Росії. Загальний огляд стану нафтогазової галузі Росії.

Розвиваючись, людство починає використовувати усі нові види ресурсів (атомну і геотермальную енергію, сонячну, гідроенергію припливів і відпливів, вітряну та інші джерела). Проте головну роль забезпеченні енергією всіх галузей економіки сьогодні грають паливні ресурси.

Паливно-енергетичний комплекс тісно пов'язане з всієї промисловістю й економіці країни. На його розвитку витрачається більш 20% коштів. На ПЕК доводиться 30% основних фондів і 30% вартості промислової продукції Росії. Він використовує 10% продукції машинобудівного комплексу, 12% продукції металургії, споживає 2/3 труб країни, дає понад половину експорту РФ і кількість сировини для хімічної промисловості. Його в перевезеннях становить третину усіх вантажів по залізницях, половину перевезень морського транспорту, й всю транспортування трубопроводами.

Отже, з паливно-енергетичним комплексом безпосередньо пов'язаний добробут усіх громадян Росії.

Важливе значення економіки країни грає входить у ПЕК й є його найважливішої частиною нафтової і газовий сектор.

До перебудови нафта та природний газ були опорою радянського керівництва. Дешеві енергоносії забезпечували відтягнення структурної перебудови енергоємної промисловості СРСР. Ця нафту й війни його прив'язували країни східного блоку. Валютні доходи від експорту газу і нафти дозволяли забезпечувати споживчий ринок імпортними товарами.

З того часу сталося багато змін. Радикально перебудовується внутрішню структуру держави. Розгортається процес реорганізації російського адміністративного простору. У той самий час нафту й війни газ досі залишаються найважливішими джерелами доходу на валюті для країни.

Нафтогазовий комплекс упродовж свого реформ значні поліпшив свої позиції економіці країни. НГК з'явився хтось і зміцнів, як та інші структурні підрозділи розміщуються в народному господарстві країни, ще рамках СРСР і єдиної народно-господарського комплексу. Після його розвалу нафтогазовий комплекс отримав цілком самостійного значення. Щодо спільного становища нафто-газового комплексу у російській економіці, то галузь за набагато меншою мірою торкнувся спад виробництва. Понад те. упродовж свого реформ сировинні галузі висунулися на провідні позиції з народному господарстві країни.

Справді, галузі ПЕК дають щонайменше 50% валютних надходжень у Росію, дозволяють підтримувати курс рубля. Высоки доходи - у країни від акцизів не на нафту і нафтопродукти.

Слід зазначити також, що більшість галузей переробної промисловості виявилися збитковими внаслідок надлишкової енергоємності, у кілька разів перевищує світові стандарти, сформовані під впливом паливно-енергетичного кризи 70х-80х років. У цій ситуації занепаду виробництва, неплатежів, соціальної напруженості та безробіття щодо стабільний і экспортно-ориентированный нафтогазовий комплекс стає воістину життєво важливих елементом у структурі економіки нашої країни, тієї галуззю, що може стати опорою більш високотехнологічних і наукомістких сучасних виробництв. Проте досі переробні галузі країни перебувають у глибоку кризу.

Велика роль нафтогазового сектори й у політиці. Регулювання поставки нафти країни близького зарубіжжя є, щодо справи, важливим аргументом у діалозі зі новими державами.

Отже, то нафтогазова галузь - це багатство Росії. Энергодобывающая промисловість РФ міцно пов'язана з усіма галузями народного господарства, має значення для російської економіки. Інтерес до нафта і природний газ досить стабільне, хоч і піддається криз і снижениям цін, що у російських податкових умов навіть може поставити експортні операції у грань ліквідності. Тож у успішний розвиток нашої нафтогазовидобувної промисловості зацікавлені все розвинені держави світу й у першу чергу ми.

Реформи 1987-1998 років у нафтогазовому секторі.

Як відомо, що більш высокоразвито економічно держава, ніж на вищому щаблі науково-технологічного розвитку вона перебуває, тим більший частину - у структурі імпорту цієї держави грають сировину й напівфабрикати, а експорті домінують готові дорогі науко- і технологическиемкие вироби.

Побудова як і системи нашій країні і ставилося однією з найважливіших завдань перебудови. Структурна перебудова російської економіки на самому початку реформ передбачала насамперед створення сучасного високотехнологічного образу народного господарства країни; одночасно передбачалося перебудову відносин власності, зробити демонополізацію та інші соціально-економічні перетворення. Економічні реформи передбачали також лібералізацію зовнішньоекономічної діяльності, впровадження сучасних ресурсозберігаючих технологій, тобто. поставили завдання в максимально стислі терміни перебудувати саму структуру економіки нашої країни, побудувати потужний промисловий комплекс, який базується на сучасних технологіях і тому конкурентоспроможний.

На жаль, всупереч попереднім намірам, у роки реформ майбутня модель російської економіки дедалі більше набувала орієнтований експорт, паливно-сировинний характер. Сталося це почасти оскільки обробні галузі, опинившись у основному неконкурентоспроможними, перебувають у дуже складному економічне становище, і оскільки у ході реформ єдиний колись народногосподарський комплекс країни розпався деякі виробничі територіально-виробничі корпорації (чільне місце у тому числі зайняли паливно-енергетичний комплекс, ВПК та інші подкомплексы економіки). Ця монопольна «стара гвардія» була неоднорідна зі свого территориально-отраслевому складу. Між підприємствами і об'єднаннями постійно йшла боротьба за пільги і джерела фінансування. Одночасно упродовж свого реформ країни стрімко сформувалися й побудувати нові монополістичні структури - комерційні угруповання, тісно пов'язані з зовнішнім ринком. Ці комерційні структури мали свої інтереси у реформованої російської економіці - вони поспішали самообогатиться й більше економічної і політичною влади.

Як зазначалося, нафтогазовий комплекс досить стабільне навіть за умов кризи. Проте й НГК є свої проблеми, що визначають його можливості і розвитку на майбутньому. Нафтогазовий комплекс представлено газової промисловості РАТ Газпром, а нафтової - такими нафтовими корпораціями, як ЛУКойл, Юкос, Сиданко, Роснафта та інших., які утворилися під час структурної перебудови нафто-газового комплексу, основними етапами якої з'явилися:

1. 1987-1990 рр. Розвиток госпрозрахунку і самофінансування на підприємствах нафто-газового комплексу. Розширення господарської самостійності підприємств, їх безпосередній вихід на світових ринках як експортерів енергоносіїв.

2. 1991-1994 рр. Объединений підприємств у вертикально інтегровані структури, акціонування. Початок приватизації холдингових нафтових компаній. Створення інфраструктури ринку, зародження фінансово- промислових груп, і консорціумів до участі у міжнародних проектах.

3. Починаючи з 1995 р. - концентрація економічної влади в середині вертикально-інтегрованих компаній. Перетворення компаній із контрольованих державою приватні через механізм заставних і надходження аукціонів. Реорганізація капіталу компаній, і перехід до єдиної акції.

На 1-ом етапі, наприкінці 80-х рр. держава взяла курей централізовану реформу планової економіки із застосуванням у ній елементів ринкової системи. Першим кроком ній мають б стати переклад підприємств на госпрозрахунок, самофінансування і самоокупність. Сохранялась державна власність коштом виробництва, але у перспективі передбачалося трансформування їх у приватну чи колективну через перехідну форму - оренду. Отже, державна власність коштом виробництва поєдналася з правом поточного розпорядження ресурсами у безпосередніх виробників останніх. Перший етап структурної перебудови економіки нашої країни було усунути передкризові явища, а лише поглибив негативні тенденції. Стратегічним прорахунком першим етапом реформи було те, що ні враховувалася високий рівень природною монополізації ПЕК. Дроблення нафтової промисловості деякі підприємства, фактично те що після ослаблення державного регулювання, посилило у галузі передкризові явища.

На 2-ом етапі затверджена 1992 р. російська програма приватизації забезпечила особливий режим роздержавлення нафтової галузі. Суть у тому, що контрольний пакет акцій підприємства залишався в власності госу дарства фіксований термін. Акціонування галузі йшло у два етапу. Спочатку всіх підприємств, котрі входили до системи «Роснефтегаза» і "Главнефтепродукта", преобразовыва лисій у відчинені акціонерні товариства. Після цього почалося створення з урахуванням акціонерних про ществ вертикально-інтегрованих компаній холдингового типу. Отже формувався капітал компаній, що теж під лежав акціонування з закріпленням контрольного пакети акцій в держави три роки. Для коммер ческого управління державними пакетами акцій перед прийнять, ще ввійшли в жодну компанію, з урахуванням "Роснефтегаза" було створено державне підприємство "Роснафта". Для підприємств трубопровідного транспорту були сфор мированы холдингові компанії "Транснафта" і Транснефтепродукт". Відмінною рисою другого етапу реформирова ния нафто-газового комплексу було те, що збільшенню структурного кризи сприяв ціле пасмо макроэконо мических передумов. З лібералізацією цін початку 1995 р. прихована інфляція перейшов у відкриту, а темпи її превы сили 30-40% на місяць. Це вплинув різке зростання експорту нафти і є за одночасного спаді внутрішнього потреб ления.

Для третього етапу реформування структури нафто-газового комплексу Росії більше всього характерно перерозподіл прав власності на активи підприємств та акцій компаній, яке посилювалося політичними чинниками. З 1995 р. почався другий етап приватизації підприємств, ключовим моментом якого було проведення заставних аукціонів. Держава дозволяло комерційних банків брати участь у кредитуванні федеральних програм, надаючи які у публічній власності пакети акцій у ролі застави. За своєю суттю заставний аукціон був перехід контрольних пакетів акцій компаній у управління банкам з перспективою їх викупу. Вже наприкінці 1996 р. банки отримали право викупу які перебували у їх управлінні акцій. Це викликало перспективу перетворення всіх нафтових компаній у приватні структури.

Цікаво зазначити сьогоднішнє протистояння двох різних напрямів щодо подальших організаційних форм розвитку нафтогазової промисловості. Представники однієї з них відстоюють монополізм у російській енергетиці, обгрунтовуючи його щодо стабільним розвитком газової промисловості навіть у сьогоднішніх несприятливі погодні умови. Прибічники іншого віддають предпочтены дробности, зокрема, Газпрому, як та, яка існує у нафтової промисловості, ссыпаясь те що, що як і диференціації зможе працюватиме, як ринкової економіки, і конкуренція, що є її мотором; на думку, роздрібнення газової промисловості послабить її на світовому ринку перед конкуренції найбільших нафтогазових концернів.

Російські нафта та природний газ на світовому ринку. Проблеми та перспективи.

Росія доки виступала активним самостійний суб'єкт у світовому енергетичної політики, хоча найменші соціально-економічні і політичні загострення у Москві чи Тюмені відразу б'ють по вартості нафти біржах Нью-Йорка чи Лондона.

До нашого часу нафтову політику визначали два картелю - західний і східний. Перший об'єднує 6 найбільші нафтові компаній, куди припадають 40% нафтовидобутку країн, не які входять у ОПЕК. Сукупний обсяг продажу цих компаній у 1991 року становить майже 400 млрд. доларів.

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація