Реферати українською » Экономика » Формування й розподіл доходів підприємства. Приклад підприємства ЗАТ ТТП Орбіта


Реферат Формування й розподіл доходів підприємства. Приклад підприємства ЗАТ ТТП Орбіта

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Тема № 15. »

План.

Запровадження.

Глава 1. Економічна сутність формування та розподілу доходів підприємства.

1.1. Джерела отримання доходів підприємствам.

1.2. Розподіл доходів підприємства.

1.3. Податкова система регулювання доходів.

Глава 2. Техніко-економічна характеристика підприємства.

2.1. Джерела доходів для акціонерного товариства (випуск акцій, облігацій, векселів, отримання прибутку, використання банків, інвестиційних фондів).

2.2. Особливості розрахунків за фінансові та працю, енергоспоживання.

2.3. Напрями використання прибутку для підприємства (економіко-математичні методи).

Глава 3. основні напрями підвищення ефективності виробництва, у умовах початку ринкової економіки.

 

3.1. основні напрями зниження витрат підприємства у умовах ринкової економіки.

3.2. Шляхи підвищення рентабельності виробництва.

3.3. Проблеми вдосконалення механізму формування та розподілу доходів підприємства.

Укладання. Висновки, пропозиції.

Додатка.

Список використовуваної літератури.


Запровадження.

У Росії її відбуваються глибокі економічні зміни, зумовлені поверненням країни у русло загальних процесів світового розвитку. Йде докорінна зміна колишнього механізму управління економікою, його заміна ринковими методами господарювання. Поступово створюються реальні умови, у яких економіка перестає бути заручницею політики, а ідеологічні догми – керівництвом до дії.

Ринкова економіка, попри всю розмаїтість її моделей, характеризується тим, чим є соціально орієнтоване господарство, доповнене державним регулюванням. Росія, постала на шлях важких реформ, наштовхується на силу-силенну проблем. Один із них – непрофесіоналізм у сфері управління, переважання некваліфікованих керівників на підприємствах всіх рівнів, прагнення управляти методами, властивими адміністративно-командної системі. Ринкові відносини, що передбачають плюралізм форм власності, декларація про повну господарської самостійності і розпорядження результатами праці, зокрема, у формуванні матеріальних, трудових і, розподілі прибутку, виходу зовнішніх ринках, створюють об'єк-тивні економічні умови і викликають необхідність застосування ринкових методів управління (і використання всього потенціалу сучасного менеджменту) у діяльності підприємств.

«Положення про складі витрат з виробництва та реалізації продукції (робіт послуг), які включаємо в собівартість продукції (робіт, послуг), та про порядок формування фінансових результатів, врахованих при оподаткуванні прибыли»1, прямо вказує, що «…кінцевий фінансовий результат (прибуток або збиток) складається з фінансової результату від продукції (робіт, послуг), основних засобів й іншого майна підприємства міста і доходів від позареалізаційних операцій, зменшених у сумі витрат за цим операциям…»2.

Ринкова економіка орієнтує фірми задоволення від попиту й потреб ринку, на запити конкретних споживачів й організацію виробництва були тільки тих видів продукції, які користуються попитом і може принести фірмі необхідну розвитку прибуток. Ринок характерний постійним прагненням підвищення ефективності виробництва, передбачає свободу прийняття рішень тими, хто відповідає за кінцеві результати діяльності фірми та її підрозділів; вимагає нових коригувань цілей і планових програм фірми залежно стану ринку. І тому потрібна особлива систему управління, характерна ринкових умов, враховує пріоритети, специфіку та менталітет Росії. 

У нашій країні будує ринок, де мусить бути реальна економічна свобода більшість людей. Щоб наважитись на такий величезний стрибок, треба мати адекватну ринку систему управління і культуру фірми, які можуть забезпечити продуктивність, ефективність, динамічність, адаптивність виробництва до різноманітних вимогам споживачів і постачальників. Менеджмент як найефективнішого управління фірмою має таким потенціалом. Сучасна теорія і практика менеджменту набуває для Росії особливе значення із двох точок зору. По-перше, перехід російської економіки на ринкові відносини об'єктивно зумовлює необхідність вивчення форм і методів управління лише на рівні основного господарського ланки. Практичне використання такого досвіду на вітчизняних підприємствах – одне з першочергові завдання і з головних резервів їх господарського добробуту. Далі широкий вихід вітчизняних підприємств на світових ринках зумовлює необхідність глибокого вивчення і міжнародної практики менеджменту.

І теорія, і практика переконують, що успіху ринку домогтися вимагає ефективного і цілеспрямованого успішного управління всіма процесами, пов'язані з функціонуванням підприємства у ринкових умов. Зауважимо, що сучасний управління має бути системного характеру. Як відомо, систему управління є комплексом дій, требующийся задля забезпечення узгодженої спільної прикладної діяльності людей, і навіть сукупність здійснюють управління ланок і перетинів поміж ними[1].

Найбільша помилка багатьох російських підприємців залежить від недооцінки ними фінансового менеджменту (управління на фінансові потоки). Деякі підприємці пояснюють це особливої складністю фінансової скрути, тому делегують своїх повноважень підлеглим. Така позиція хибна: у разі мушу спрямовувати, не контролювати самостійно грошові потоки як вступники, і вихідні. Саме русі цими потоками і концентрується, реальний результат підприємницької активності і приховані ті можливості підвищення результативності бізнесу, пошук яких веде підприємець. Тому вітчизняному підприємцю, передусім, необхідно освоїти все основні засади і управління фінансами, добрими них розбиратися, він приречений на не успіх. Отже, проблема оволодіння всім потенціалом фінансового менеджменту, усіма її секретами – це питання життя і смерть бізнесу, особливо у специфічних умовах російського ринку[2].

Ці нашій країні ринкові зміни роблять нагальною потребою отримувати й ефективно застосовувати досвід господарювання у новій обстановці. Умови та організаційні принципи функціонування підприємств, результати діяльності тепер залежить від конкурентоздатності їхніх своєї продукції ринку. У пристосуванні до вимог конкретних ринків дуже важливим є передбачення, оцінка рівня якості техніко-економічних параметрів продукції, її ціни, термінів поставки. І цей треба робити заздалегідь, поки що не стадії розробки нову продукцію, модернізації, вдосконалення випущених виробів, на початок виробничого циклу. Дуже важливо було мати всю необхідну ділову інформації і і розробити збутової політики.

Сучасний менеджмент – це тисячі можливих варіантів і нюансів управлінські рішення, зокрема у фінансовій галузі. Це ж у жодному разі не догматичне, а дуже динамічний багатопланове явище, прояв яку постійно коригується відповідно до конкретними умовами. Щойно менеджмент відстає від потреб ринкової обстановки, він перестає відповідати які висуваються вимогам. Управлінські рішення, розроблені одним підприємством, і добре в нього зарекомендували, може стати як марними, і навіть дуже небезпечні у плані іншого. Багатоваріантність прийняття рішень та ходів менеджменту, гнучкість і неординарність господарських комбінацій, унікальний характер кожного управлінського рішення на конкретної специфічній ситуації лежить в основі управління. Тож у діяльності менеджерів упор доводиться робити не так на стандартні рішення, але в здатність швидко і оцінити господарську ситуацію і знайти той єдиний можливий у цьому становищі підхід, який є за умов оптимальним. Для сучасного менеджменту характерні:

· Стабільне прагнення підвищення ефективності виробництва й бізнесу загалом;

· Широка господарська самостійність, забезпечує свободу прийняття рішень тим, хто відповідає за кінцеві результати функціонування над ринком підприємства у цілому, або його підрозділів;

· Постійна коригування цілей і програм, у залежність від стану ринку, змін довкілля;

· Орієнтація для досягнення запланованого кінцевого результату діяльності організації;

· Використання сучасної інформаційної бази щодо багатоваріантних розрахунків після ухвалення управлінські рішення;

· Зміна функції планування від того плинного – до перспективному;

· Вихід фінансового менеджменту на чільне місце в усій системи управління підприємства;

· Наголос попри всі основні чинники поліпшення діяльності фірми;

· Оцінка управління у цілому тільки із реально досягнутих кінцевих результатів;

· Максимальне застосування математичних методів і досягнень інформатики з урахуванням ЕОМ;

· Залучення всіх співробітників до управління фірмою;

· Здійснення управління з урахуванням передбачення змін, гнучких рішень;

· Покладання інновації у кожному сегменті роботи організації, нетрадиційні рішення;

· Проведення глибокої економічної аналізу кожного управлінського рішення;

· Здатність розумно ризикувати й управляти ними ризиком;

· Зростання ролі маркетингу у бізнесі до ключевой1.

Перехід до ринкових відносин вимагає глибоких зрушень на економіці – вирішальної сфері людської діяльності. Необхідно здійснити крутого повороту до інтенсифікації виробництва, переорієнтувати підприємство, організацію, фірму на повне юридичне й першочергове використання якісних чинників економічного зростання. Має бути забезпечений перехід до економіки вищої організації та ефективності з всебічно розвиненими продуктивними силами і виробничими відносинами, добре налагодженим господарським механізмом.


Глава 1.

 

Економічна сутність формування та розподілу доходів підприємства.

 

1.1. Джерела отримання доходів підприємствам.

Чітка класифікація прибутків і витрат є базою обгрунтованого визначення чистого результату діяльності у певного періоду. До того ж, класифікація необхідна для:

1) визначення, з якого джерела отримана переважна більшість доходів населення і прибутку звітний період;

2) поділу виробничої собівартості продукції і на невиробничих витрат, зокрема витрат за управлінню та її реалізації, і навіть витрат за фінансової складової діяльності;

3) поділу постійних і змінних витрат у цілях управлінського і фінансового аналізу.

Для визначення джерел отримання доходів вся діяльність підприємства поділяється на:

· основну чи операційну діяльність (виробництво і реалізація продукції, робіт й нових послуг підприємства);

· фінансову діяльність (отримання кредитів і видача їх іншими підприємствами; участь підприємства у діяльності інших кампаній; операції підприємства на фінансові ринки, курсові різниці та інших.);

· надзвичайні статті (операції, які є притаманними діяльності підприємства).

Такий поділ дуже важливо, оскільки він дозволяє визначити, який питому вагу доходів, отриманих як основної діяльності підприємства, що з інших джерел, особливо з цих, які загалом є притаманними діяльності цього підприємства не можуть розглядатися як постійний джерело отримання його доходів.

Отже, у системі управління необхідно мати такі показники:

Показники доходів населення і прибутку:

a)   чиста прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) – це валовий виторг від з відрахуванням податку додану вартість, акцизів, повернутих товарів хороших і цінових знижок. Саме це показник реальної базою на подальше розрахунку показників прибутків і оцінки рентабельності підприємства;

b)   валова прибуток від – чиста прибуток від реалізації з відрахуванням виробничих витрат на реалізовану продукцію. Це дозволяє аналізувати ефективність виробничої діяльності підприємства;

з)   прибуток (збиток) основної діяльності (операційний прибуток чи операційний збиток) – валова прибуток від з відрахуванням витрат за управлінню і витрат за збуту. Це відбиває вплив витрат за управлінню і збуту на фінансовий результат від;

d)   прибуток за фінансової складової діяльності – сальдо прибутків і витрат із питань фінансової діяльності. Це необхідний, щоб відокремити прибуток за виробничо-господарської діяльності підприємства від такого типу джерел прибутку, як на одержання відсотків і дивідендів підприємством, операції з іноземною валютою та інших.

e)   прибуток за звичайній господарську діяльність – сума прибутків основної господарської діяльності й прибутків від фінансової складової діяльності;

f)    надзвичайні прибутку;

g)   прибуток (збиток) до сплати податку. Це є точкою переходу від бухгалтерської прибутку до оподатковуваного прибутку. Бухгалтерська (чи звітна) прибуток – це прибуток, розрахована відповідно до вимогами бухгалтерського обліку. Основна мета визначення бухгалтерської прибутку – показати ефективність діяльності підприємства за звітний період. Бухгалтерський облік того і існує, щоб зібрати і обробити інформацію про доходи та витратах підприємства, і навіть про чистому результаті своєї діяльності до ухвалення управлінські рішення на майбутні періоди. Коли цього домоглися отриманого результату (прибуток до сплати податку) повинен коригуватися відповідно до податковим законодавством країни. Отже, оподатковуваний прибуток – це бухгалтерська прибуток, перерахована відповідно до податковим вимогам;

h)   чистий прибуток (чисті збитки) – прибуток після сплати податку. У разі ринкової економіки, це найважливіший показник діяльності підприємства. Саме він перебуває у центрі уваги управляючих підприємства міста і фінансових ринків. Від його динаміки залежить саме існування підприємства, робочі місця щодо його працівників, виплата дивідендів в акціонерної компании[3].

Поділ виробничої собівартості і загальногосподарських витрат періоду, і навіть витрат за збуту необхідно, щоб оцінити, який вплив на кінцеві результати справила виробнича діяльність підприємства, і навіть його адміністративна і внепроизводственная діяльності. Так, невисока значення показника «Валова прибуток від продукції» свідчить у тому, що підприємству потрібно внести в виробничий процес з метою підвищення його ефективності. Невисоке значення показника «Прибуток основної діяльності» (операційний прибуток) при непоганому рівні валовий прибуток від реалізації відбиває проблеми підприємства у системі загальногосподарського управління виробничим процесом і збутом.

Поділ постійних і змінних витрат важливо задля цілей фінансового планування. Основне завдання тут у тому, щоб визначити, як мають змінитися постійні й перемінні витрати при планованих темпи зростання обсягу реалізованої продукції з огляду на те, що тільки перемінні витрати змінюються пропорційно зростанню чи падіння обсягу виробництва та реалізації.

Найкращий менеджер мало чого зможе домогтися над ринком, якщо в підприємства, яким він керує, буде серйозний недолік коштів. Російська практика дає цьому безліч підтверджень. Як часто російському менеджеру, як бездомному котові, доводиться шукати собі хазяїна з товстим гаманцем. Тому завдання залучення й максимального використання грошового капіталу – одну з ключових в сучасних умовах. Оскільки про притягнення та використання грошових ресурсів на стислі терміни (оборотних засобів) йтиметься нижче, передусім зупинимося на грошових витратах з довгою циклом освоєння – інвестиціях і капиталовложениях[4].

Під час створення свого підприємства підприємець авансує майбутнє виробництво. Продукція ще зроблена і, природно не реалізована, а певні кошти й майно вже вкладено в формування виробничої структури. Авансирование ввозяться вигляді формування статутного капіталу, майна України та коштів, дозволяють розпочати їх реалізацію проекту, лежачого основу створюваного підприємства. Йдеться далі про розширенні статутного капіталу та її реалізації інвестиційних проектов[5].

Інвестиційні операції, як відомо, - операції, пов'язані з вкладенням коштів у реалізацію проектів, які забезпечуватимуть отримання фірмою вигод протягом періоду, перевищує рік. У комерційної практиці розрізняють такі типи таких інвестицій:

· інвестиції в фізичні активи, які частіше називають інвестиціями реальні активи (виробничі будівлі і споруди, і навіть будь-які види машин і обладнання з терміном служби понад рік);

· інвестиції в грошові активи (депозити у трилітрові банки, облігації, акції та інші права отримання грошових сум з інших фізичних юридичних осіб);

· інвестиції в нематеріальні (незримі) активи (цінності, об'єкти, куплені фірмою внаслідок

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація