Реферат Трудові ресурси

Страница 1 из 4 | Следующая страница

Оглавление

Введение……………………………………………………………………………..2

1. Поняття занятости………………………………………………………………3

2. Економічно активне і неактивне население…………………………….4

      2.1 Половозрастные характеристики…………………………………………...5

3. Безробіття: суть і стала формы………………………………………………..7

3.1 Природна безробіття………………………………………………….. 8

      Фрикционная безробіття…………………………………………………. 8                                             

      Добровільна безработица………………………………………………….9

      Інституціональна безработица…………………………………………...9

3.2 Вимушена безработица…………………………………………………10

      Технологічна безработица……………………………………………...10

      Структурна безработица…………………………………………………..10

      Регіональна безработица…………………………………………………10

3.3 Циклічна безработица……………………………………………….…10

4. Склад категорії безработных…………………………………………….…..11

4.1 Часткова занятость………………………………………………………...12

5. Міжнародна міграція трудових ресурсов……………………………….12

6. Експорт робочої силы………………………………………………………….16

7. Російські проблемы…………………………………………………………..18

Заключение…..……………………………………………………………………..20

Список литературы…………………………………………………………………21


Запровадження.

 

Досягнення високого рівня зайнятості - одну з основних цілей макроекономічної політики держави. Економічна система, соз дає додаткову кількість робочих місць, ставить за мету повели чить кількість суспільного продукту і тим самим більшою мірою задовольнити матеріальні потреби населе ния. При неповному ис користуванні наявних робочої сили в система працює, не дости гаю кордону своїх виробничих можливостей. Чималий шкоди без работица завдає і життєвим інтересам людей, аби дати їм докласти своє вміння у цьому роді діяльності, що не то вона може найбільшим чином проявити себе, або ж позбавляючи їх такою можливості, що робить люди пе реносят серйозний психологічний стрес. Зі сказаного вище можна дійти невтішного висновку, що показник безробіття одна із клю чевых показників визначення загального стану економіки, з метою оцінки її ефективності.

Під час вивчення ринку праці треба зазначити показники чисельності економічно активного населення. У Росії її цей показник постійно знижується. Головна причина – спад населення, зростання безробіття і зростання збиткових підприємств. У результаті число підприємств, у яких проходили страйки дедалі більше зростає.

Роль держави, зокрема та її регіональних ланок, регулювання соціальної сфери принципово відрізняється від його ролі стосовно інших сфер народного господарства. Це з громадської значимістю об'єкта регулювання. Функції, що їх соціальними галузями, безпосередньо визначають умови і життя населення.

Останні вісім років надійшло сталися радикальні зрушення в суспільно-політичної та його економічної життя Росії. Курс проведених реформ кардинально перетворив соціально-трудову сферу. Що ж сталося нашій країні як впливає соціальної сфери, і ринок праці частковості, економічну життя держави? Саме це питання що й спробую відповісти у роботі.

 

1. Поняття зайнятості.

Зайнятість з погляду економічних позицій суспільства - це діяльність працездатного населення за створенню суспільного продукту чи національного доходу, а надання всім бажаючим і здатним працювати громадському виробництві веде до ідеалі - до повної зайнятості.

Зайнятість у громадському виробництві не вичерпує всіх видів корисною зайнятості, як-от навчання у загальноосвітніх і спеціальних навчальних закладах, служба до армій, зайнятість у домашнє господарство, виховання, те що хворих і старими, участь у роботі громадських організацій (за найму) тощо.

Облік всіх видів економічної і социально-полезной діяльності знайшов себе у понятті глобальної зайнятості. Її межами залишається ті, хто по суб'єктивним чи об'єктивних причин не зміг знайти собі корисну сферу діяльності, яка суперечить закону.

Вирішальне значення з погляду розвитку самого суспільства" має зайнятість у громадському виробництві, що визначає як потенціал суспільства, і рівень, і якість життя населення цілому і добробут окремих особистостей. Зайнятість у громадському виробництві так можна трактувати, як продуктивну зайнятість, а співвідношення продуктивної зайнятості коїться з іншими видами корисною зайнятості дає можливість визначити раціональну зайнятість.

Продуктивна і раціональна зайнятість яких багато важать для політики зайнятості ринку праці. Розглянемо окремі.

Продуктивна і раціональна зайнятість точніше визначають трудовий потенціал суспільства, що у створенні національного доходу, за умов, коли співчуття й неучасть у громадському праці визначається як економічними чинниками, а й потребами самої людини, його пріоритетами у сфері зайнятості та можливостями їх реалізації.

Також продуктивна і раціональна зайнятість дозволяють точніше прогнозувати обсяг трудового потенціалу його використання, як і масштабах країни, і по регіоном з урахуванням їхньої економічного і демографічного розвитку.

Також у продуктивної і раціональної зайнятості з'являється можливість диференційованою розробляти соціальну політику, вибирати пріоритети, розробляти соціальних програм, визначати джерела фінансування й умови реалізації.

Зміст терміна «зайнятість» включає у собі як людей різні види суспільно корисною діяльності, і ступінь задоволення цієї потреби. Отже, проблеми зайнятість населення не збігаються з вадами безробіття, оскільки необхідно враховувати особливості зайнятості різних соціально-демографічних груп населення, мотивацію праці працівників, зміни у структурі трудових ресурсів тощо чинники. Метою забезпечення повної та продуктивної зайнятості є досягнення зростання ефективності праці, формування структури зайнятості відповідно до потребами вдосконалення галузевої і учасникам регіональної структури виробництва, облік соціально-демографічних чинників. У Росії її чисельність зайнятого економіки за час реформ скоротилися приблизно на 10 млн. чол. Загалом показнику з 1940 року найвищим показником став 1990 рік (75,3 млн. людина).

З іншого боку, під зайнятістю як економічної категорією слід розуміти сукупність соціально-економічних відносин, які забезпечують можливості докладання праці різноманітних галузях господарської діяльності й виконують функцію сполучної ланки в відтворенні робочої сили всіх щаблях організації громадського праці та виробництва.

У штатівській спеціальній літературі можна зустріти дуже багато визначень зайнятості: продуктивна, раціональна, оптимальна, збалансована, ефективна. Усі тільки уточнюють основний зміст зайнятості, яке у необхідності підтримки такої відповідності між зайнятою робочої силою і його вільним резервом, між особистими і речовими чинниками виробництва, що сприяло б досягненню максимальній ефективності функціонування виробництва й зростання доходів населення.

2. Економічно активне і неактивне населення.

 

У доповіді міжнародної статистиці широко застосовуються категорії « економічно активне населення» і «економічно неактивне населення».

Згідно з рекомендаціями Міжнародної організації праці (МОП), до економічно активному населенню можна адресувати особи, які беруть участь у виробництві товарів та послуг, включаючи виробництво товарів на ринку, за бартерними каналам й у власного користування. Це такі категорії: особи найманої праці – робітники і службовці; самостійні працівники; неоплачувані члени сім'ї; сезонні і випадкові працівники; особи тимчасово непрацюючі з об'єктивних причин (хвороба, відпустку, тощо.); учні, поєднують навчання з роботою на режимі не повного робочого дня; учні особи, які відбуваються профпідготовку з виробництва і отримують або стипендію, або зарплатню.

У різних країнах визначення економічно активного населення кілька різниться, наприклад, віком вступу до активне життя. У цей вік визначено у 15 років, як у більшості інших країнах, у Швеції – 16 років. Є й за категоріями. Так було в Великобританії на склад економічно активного населення входять учні, працюючі не повне робочий час чи шукачі роботи. Вони враховуються окремо. У до економічно активного населення включаються неоплачувані члени сім'ї, але за умови, що у тиждень обстеження вони пропрацювали щонайменше 15 годин. Економічно активне населення сучасний період країнах ринкової економіки окреслюється «робоча сила».

Трудової статус економічно активного населення кількісно визначається за кількістю відпрацьованих тижнів чи днів, у певний період (12 місяців, або один календарний рік). За кількістю відпрацьованого часу економічно активне населення підрозділяється на зайнятих, безробітних і лише частково зайнятих.

До економічно неактивному населенню міжнародна статистика відносить всіх, хто, незалежно від його віку, не входить у категорії економічно активного населення, про що йшлося вище.

У складі економічно неактивного населення можна назвати як і кілька груп. Самую велику групу становлять учні очних форм навчання, домашні господині, пенсіонери від старості та інвалідності, рантьє, особи, отримують підтримку від громадських організацій корисною і приватних осіб, та інших.

До економічно неактивному населенню ставляться також окремі функціональні групи населення, такі, як зайняті на неоплачуваній громадської роботи, особи, які надають добровільні, безкоштовні послуги, інші особи, зайняті діяльністю з надання милосердної допомоги соціально слабким верствам населення.

До тієї ж самої категорії економічно неактивного населення ставляться особи у віці, які можуть, але з шукають роботу у силу суб'єктивних свідків і об'єктивних причин. Вони становлять особливу групу в класифікації економічно неактивного населення.

 

2.1. Половозрастные характеристики.

 

По половозрастным категоріям розподіл працездатного населення в економічно активне і неактивне країни з приблизно рівним рівнем розвитку, тим щонайменше, різна. Це і південь від політики, яку проводять у сфері освіти, і зажадав від кадрової політики на підприємствах, від розвиненості систем соціального забезпечення, економічної кон'юнктури, і інших чинників.

Ось приблизні тенденції серед економічно активного населення молодих вікових груп. Так, як свідчить статистика про участь молоді 15-19 років у громадському виробництві, країни можна умовно розділити на дві групи. У одній групі країн – США, Канада, Великобританія – економічно активне населення як серед молоді цієї вікової групи становить понад 50 %; а іншій групі країн – Японія, Італія – приблизно 20 – 30 %. Така різка відмінність у ступеня участі даного віку громадському виробництві пояснюється вимогами обов'язкової освіті: жорсткішими тільки в країнах, ліберальнішими за іншими,

Така політика у природничо-технічній освіті надає ринку праці та суспільний розвиток загалом вплив.

З одного боку, раннє вступ молоді ринок праці виховує в неї вже перших кроків установку на працю, на самостійність і ініціативність у трудовій і суспільної практики, формує такі риси робочої сили в, як мобільність, багатопрофільність трудовий діяльність.

З іншого – відсутність закінченого загальної середньої чи спеціального середньої й вищої освіти веде до пониженному стартовому рівню якості робочої сили в, підвищувати який припадає в процесі праці.

З іншого боку, ніж у більш ранньому віці вступає молодь ринку праці, то вище нестійкість її зайнятості: висока плинність, безробіття. Це призводить до прямим моральним та "матеріальним втрат, як в самої молоді, і у суспільстві загалом.

Взвешенная політика щодо молоді цієї вікової групи, комплекс заходів для її профорієнтації і адаптацію трудовий життя визначає загальну ситуацію з зайнятістю ринку праці.

Серед молоді – 20 – 24 років частка економічно активного населення вирівнюється. У першій групі країн вона збільшується у півтора рази; США – з 55 до 76 %, Канаді – з 58 до 81 %, у Великій Британії – з 57 до 77 %. У другій групі країн ця частка збільшується значиміша: у Японії – з 17 до 72 %, Італії – з 28 до 68 %. Що ж до молоді 25-29 років, то багатьох країнах вона сягає практично піка участі у економічного життя: США – 82 %, у Канаді – 85 %, у Великій Британії – 78 %, Італії – 78 %, у Швеції – 90%.

Специфічні тенденції відзначаються в зайнятості економічно активного жіночого населення. Ще замалий вплив зростання активної участі у виробництві відбувається у віковій групі 20 – 24 року й потім знижується, що пов'язані з появою вони сімейних обов'язків виховання дітей. Так було в США в віковій групі 16 – 19 років економічно активне населення становить 54 %. Потім його частка різко зростає в жінок 20 – 24 років – до 72 %. До того ж, починаючи з віку 45 – 49 років, поступово знижується до 55 років і різко зменшується в старших вікових групах: 54,5 % в віковій групі 55 – 59 років, 35, 2 % - 60 – 64 року, 16 % - групи 65 – 69 років. Аналогічні тенденції спостерігаються у Канаді.

У цій країні участь жінок на громадському виробництві різко зростає: з 51% групи до 19 років до 82% в віковій групі 20 – 24 року. Питома вага економічно активного жіночого населення продовжує зростати до 94 % в віковій групі 40 – 44 року й не знижується нижче 80% до вікової групи 60 – 64 року. По те відбувається швидке падіння частки жінок на громадському виробництві.

У Франції ми бачимо іншу картину. Тут максимальний питому вагу – 75,7% - буває у віковій групі 25 – 29 років, те він знижується й в вікових групах от30 до 59 років становить середньому з невеликими коливаннями від 71 до 63%.

Дуже специфічне спрямування зайнятості жінок йдеться у Японії. У цій країні участь жінок на громадському виробництві за групами йде стрибкоподібно. Частка економічно активного населення серед дівчат віком 15 – 19 років невелика – 17,3 %. Потім іде різкий вистрибуватиме в віковій групі 20 – 24 року, коли саме жінки ще обтяжені сім'єю і вихованням дітей. Їх частка у громадському виробництві становить 74,3 % - найвищий питому вагу серед інших вікових груп. Потім питому вагу різко знижується й групи 30 –35 років є найменшим – 51,1 % - серед інших груп у віці. Частка зайнятості жінок на громадському виробництві знову починає вона зростатиме і сягає другого піка 68 – 70 % в вікових групах 40 – 44 і 45 – 49 років, потім знижується. У цьому участь жінок на громадському виробництві продовжує залишатися високим проти іншими. Приміром, тоді як Японії економічно активне жіноче населення віком 65 – 69 років становить 26,3 %, то США - 16 %, Італії – 2,2 %, у Великій Британії – 2,7 %.

Що ж до участі у громадському виробництві осіб пенсійних вікових груп, від 60 років і більше, можна відзначити країни, відмінні високим рівнем активності літніх трудящих у економічній життя. У Японії віковій групі 65 – 69 років економічно активне населення становить 38 %,

Страница 1 из 4 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація