Реферати українською » Экономика » Підприємство у системі ринкових відносин


Реферат Підприємство у системі ринкових відносин

Страница 1 из 5 | Следующая страница

ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ ПРИ УРЯДІ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ


Кафедра економіки підприємства


КУРСОВАЯ РОБОТА


на задану тему:


Підприємство у системі ринкових відносин


Студента групи К-2-6

Данилова Є. Є.


Науковий керівник

доц. Арсенова Є. У.


Москва

1995 р.


План


Запровадження 3


I. Підприємства під час реформ 4


1. Економічна середовище й основні мети підприємств 4

2. Вплив економічної ситуації в підприємств 6


II. Фінанси підприємств 8


1. Фінансове становище російських підприємств та художні засоби

її оцінювання 8

2. Фінансові існують, та адаптація предприяий 13


III. Поведінка підприємств 17


1. Перебудова функціонування, організації та поведінки російських підприємств у умовах ринку 17

2. Підприємства: стратегія і тактика 19

3. Дії підприємств у умовах недостатності фінансових

коштів 23


Укладання 25


Додатка 27


Список використаної літератури 28


Запровадження


Сьогодні економіка Росії переживає важкі часи. Як і попередні роки найсильніший спад зафіксований у промисловості. У 1994 року промислове виробництво скоротилося на 20,9 %. Через війну загальний обсяг випуску промислової продукції країні становив 51% до рівня 1990 року.

І хоча економічна ситуація у першому півріччі 1995 року характеризувалася тенденцією до макроекономічну стабілізацію (у травні 95 за останні 5 років досягнуто приросту ВВП та продукції промисловості як стосовно попередньому місяцю, до травня минулого року її: травневий валовий внутрішній продукт перевищив рівень квітня на на 2%, перевиконаний також рівень травня 1994), але загалом за превое півріччя зниження ВВП, за оцінкою спеціалістів, становило 3%. У цьому мабуть подальше падіння обсяги виробництва.

Отже, необхідність розвитку та підтримки вітчизняної промисловості поки що реформування економіки нашої країни невозмжно заперечувати. З пререходом до ринкової економіки і розпадом СРСР російський виробник сталкнулся з низкою проблем, потребують негайного дозволу: складність зі збутом продукції, розрив сформованих виробничих зв'язків і ще. Проте задля виходу на економічний просвіток, де знаходяться що виробляють галузі, важливо найповніше вивчити систему функціонування та фінансове становище підприємств, докладно розглянути їхня поведінка і вплив економічної середовища, зрозуміти труднощі й мети своєї діяльності.

Тому викладена робота присвячена до російських підприємств і особливостей їхнього розвитку. У цьому наголошується на вдосконалення роботи державного сектору економіки, оскільки саме у сьогодні відчуває найбільші труднощі, а зв'язку з, державні підприємства як і дає основну частину промислового виробництва, підняття його безпосередньо з відродженням Росії.


Підприємства під час реформ


Економічна середовище й основні мети підприємств


А до осені 1992 р. вже стала очевидно, що досягнення фінансову стабілізацію є складною завданням. Уряд змінило жорстку політику й перейшла тактиці компромісів. У 1994 р. економічних рішень виконавчої і законодавчої гілок нашої влади визначили такі особливості економічної середовища підприємств:

— розширення практики прихованого фінансування окремих галузей, регіонів, великих підприємств: дотації, пільгове кредитування, податкові і митні пільги;

— продовження інфляції, що призводить до постійному подорожчання кредитів, згортання довгостроковому кредитування, і навіть заниження курсу рубля (стосовно твердих валют) з його постійним знеціненням попри період стабілізації курсу;

— продовження практики регулювання економіки державному та особливо у регіональному рівнях, де місцева влада широко використовували заходи регулювання цін, зміни оподаткування, і навіть чинили прямий адміністративного тиску підприємств.

Макроекономічна ситуація у першій половині 1995 р. також сприймалася директорами як несприятлива, хоч і відчувалося уповільнення інфляції. Проте щодо жорстка кредитна політика разом із зростаючій на багатьох товарних ринках конкуренцією із боку імпортної продукції викликала загострення збутового кризи.

Трансформація економічних умов визначила новий характер проблем, завдань, які керівництвом підприємств, що підтверджують різні дослідження. На межі реформи головні складнощі у роботі, підприємств визначалися розвалом системи господарських зв'язків. Найбільш кризовою сферою управління було матеріально-технічне постачання. У той самий час фінансові, кадрові, організаційні проблеми критичними вважали від 10 до 20% директорів. Та у перші місяці реформи ситуація докорінно змінилася, почалося погіршення фінансового стану підприємств, змушених працювати за умов наростаючою обмеженості фінансових ресурсів. Комплекс фінансової скрути почав виходити першому плані.

За даними Експертної інституту1, найважливішою проблемою в 1993 и1994 рр. вважали фінанси 61% керівників, збут — 13, а постачання всього 7%. Саме сфері зосереджені основні скарги керівників підприємств, та й багатьох інших проблеми також породжені, власне, фінансовими труднощами. Так, серед найгостріших проблем, що ускладнюють економічне становище підприємств, перше місце вийшли податки, на друге — тривале зростання ціни сировину, матеріали, комплектуючі. На місці — проблема порушення господарських зв'язків. Безумовно, значимим залишається такий чинник, як ненадійність рубля, його постійне знецінення. Інші чинники — кадрові, організаційні та інші — називало зазвичай мала кількість респондентів.

Відносна гострота проблеми господарських зв'язків обумовлена двома групами взаємозалежних чинників. Одна — це фактори власне даної сфери: порушення господарських зв'язків з СНД, розрив технологічних ланцюжків в галузях, і об'єднаннях, втрата традиційних постачальників, дефіцит деяких видів сировини. Другу групу — чинники фінансову сферу: відсутність грошей на оплату поставок, затримки розрахунків й платежів, недоступні в умовах реалізації кінцевої продукції ціни на всі сировину й комплектуючі. Цікаво, що клопоти із збутом багато керівників не сприймає як сигнал зміни поведінки. У свідомості директорів ще розділені поняття “попит” і “платоспроможний попит”, тобто продукція сьогодні потрібна споживачам, але останні немає коштів на його сплати.

Отже, експерти характеризують діяльність російських підприємств як прагнення підтримці свого існування, що у вона найчастіше пов'язані з збереженням колективу. Для 58% підприємств ця зустріч стала основна мета. У той самий час для ряду керівників значимими виявилися та інші мети. Зокрема, таку класичну ринкову мотивацію, як зростання прибутковості виробництва, називали 27% керівників. Третина суб'єктів ринкових відносин виділяє як завдання збільшення обсягу виробництва, забезпечення нормального рівня заробітків. Деякі їх сьогодні намагаються перехід із державної власності у приватну.

Цікаво порівняти ставлення директорів до різним цілям. Виявилося, що з керівників, котрі вибрали зростання прибутковості, 39% орієнтуються на збереження колективу, тоді як серед невыбравших таку орієнтацію мають більш 65%. Аналіз засвідчило, що з державних (без орендних) підприємств таких було лише 10%, серед орендних і акціонерних товариств закритого типу — майже 30%.

Цікавою є політика зайнятості, проведена на підприємствах. Спостерігається скорочення робочої сили підприємствах як загалом за вибіркою, і за групами галузей. Очевидно, що у більшості підприємств проводилися незначні скорочення робітників або їх не скорочувалися зовсім, хоча найчастіше керівники усвідомлюють необхідність цього. Істотні скорочення торкнулися передусім оборонну промисловості, де у першу чергу звільняли інженерно-технічних працівників і фахівців, а потім робочих.

Безумовно простежується певна залежність між скороченням чисельності та зміною обсяги виробництва. Проте оскільки більшість підприємств, попри падіння обсягу виробництва, зайнятих не скорочували. Навіть у випадках, коли вистачає роботи, багато директорів намагаються зберегти висококваліфікованих працівників у надії на майбутні замовлення. У той самий час стала вельми поширеною практики скороченого робочого дня створює приховану безробіття.

Отже, орієнтація на виживання для керівників державних підприємств — це у першу чергу збереження колективу. Але є й світло меншість директорів (15-20%), що більш важливими вважають мети, пов'язані певною мірою зі становищем підприємства над ринком. Підкреслю, що пануючу орієнтацію слід пам'ятати в оцінці коштів — стратегій виживання, щоб усвідомити відхилення поведінки підприємств від ринкової поведінки. Цільові установки зберегти колективу мають надзвичайну стійкість, і опитування 1994 р2. підтверджує їх живучість.


Вплив економічної ситуації в підприємств


Відхід від централізованого планування став початком системних змін у Росії. Особливого значення мають два аспекти цих перетворень. По-перше, координація діяльності різних підприємств опинилася під загрозою, оскільки припинили існування органи централізованого планування. У будь-якій взаємозалежної економіці розподіл праці має спиратися на координуючий механізм, який впорядковує економічні та виробничі зв'язку. Результатом координації економіки є створення перетинів поміж підприємствами.

Мережа виробничих зв'язків, створена рамках економічної системи, є складовою її основний капітал. Призначення цих зв'язків залежить від скорочення витрат до пошуку партнерів, і віданні операцій.

У разі соціалістичної економіки дії окремих суб'єктів економічних відносин координуються, й густа сіть виробничих зв'язків створюється самої системою планування. Створена Держпланом і Госснабом система знижувала витрати ведення операцій підприємств, однак самі ці органи витрачали чимало зусиль створення таких зв'язків. З іншого боку, через недосконалість системи планування підприємства змушені були встановлювати неформальні зв'язку на придбання ресурсів, що вони було неможливо отримати системою планування. Можливо, цю систему невідь що ефективна, але він все-таки представляє певну цінність. Створення нових зв'язків вимагають великих витрат. При перехід до ринкових відносин наші зв'язки порушилися, а налагодження нових окремому підприємству обходиться дуже дороге. Ці зв'язку набагато важливіше для держсектора, ніж для створення нового приватного сектору, що поступово створює власні. Невизначеність, що з розпадом системи зв'язків, — головний чинник, що змушує підприємства дедалі більше думати скоріш про виживання.

Система зв'язків занепадає тому, що підприємства намагаються уникнути старих схем поставок. Більшість їх по сьогодні поставляють й отримують продукцію за старими схемами, ніж витрачати вартість пошуку нових постачальників. Однак тим, що колись поставляли своєї продукції споживачам за цінами, ухиляння від старої системи дає чималі вигоди.

Друге найважливіше риса затяжного перехідного періоду — який завжди ясно, хто підприємством. Формально багато підприємств як і вважаються державними, проте уряд нездатна реально проводити їхня діяльність. Деякі підприємства приватизовані без належного дотримання юридичної процедури, тож їхній приватизація може бути під. Отже, директора держпідприємств невпевнені в довгострокову стабільність свого становища для підприємства. Проте директор до того часу відпо-відає перебудову всередині підприємства, доки невизначеність не усунуто.

Мета економічної реформи полягає у створенні нових стосунків між підприємствами, і навіть всередині окремих підприємств. Але формування цих відносин займе багато часу. Поки що ж розвиток двох згаданих аспектів системних перетворень означає, що підприємствам доводиться діяти у обстановці крайньої невизначеності, а її цьому етапі є причиною появи характерних рис поведінці російських підприємств.

Перед сучасними директорами стоять дві найважливіші проблеми. Перша связанна з визначенням істинної вартості підприємства. За відсутності розвиненого ринку капіталу нинішня оцінка підприємства це не дає ставлення до її справжньої вартості. З недостатнім розвитком ринку капіталу почасти пов'язано відсутність ринку керівні кадри, унаслідок чого платню директора залежить від розміру власного капіталу підприємства.

Другої проблеми — слабка інформованість. І на цій основі підприємствам дуже важко передбачити наслідки своїх нинішніх дій. Директори розуміють, сучасна економічне середовище, швидше за все, зміниться й умови діяльності будуть щодо стабільними, але не відомо, якими.

Через ці двох проблем будь-які дії, результати яких проявляться головним чином завершальній стадії затяжного перехідного періоду, уявити не можуть інтересу для директорів підприємств. Вони можуть бачити перспективу, не що виходить далеко за межі отримання вигоди на стадії невизначеності. Проте через непередбачуваності зовнішніх умов господарську діяльність невизначеність який завжди закінчується з визначенням повноважень з управління підприємством, і який завжди усуває плутанину усередині нього, тому директор приватизованого підприємства, буде приймати рішення з такою розрахунком, щоб отримати вигоду вже у недалекому майбутньому, оскільки довгострокова перспектива залишається розпливчастою.


Фінанси підприємств


Фінансове становище російських підприємств і його оцінки


Упродовж років реформ гостро постало питання фінансове становище основних суб'єктів господарювання. Так, вимога офіційної публікації звітності акціонерних товариств може дати серйозний поштовх багатостороннього аналізу, хоча що стан справ на підприємствах оцінити досить важко, оскільки достовірну інформацію, крім доповідей Держкоммайна та деяких менших приватних консалтингових компаній, у тому. Натомість матеріали, опубліковані самими підприємствами, також потребують певної перевірці.

Сьогодні основна методологічна база з метою оцінки фінансового становища предпиятий — аналіз балансових коефіцієнтів. Цей підхід надійний, він застосовувався іще за планової економіки і навіть виступав у ролі методологічної підстави таких практичних моделей, як оцінка кредитоспроможності.

Секрет його популярності криється у простоті, а й у можливості поточного, і перспективного порівняльного аналізу. Але саме тут одночасно приховується та її слабкість. Таблиці галузевих коефіцієнтів, опубліковані у країнах на допомогу теоретикам і практикам, є своєрідну систему координат, побудовану на багаторічних даних про досить стійкому економічний розвиток. Інакше кажучи, теж значення коефіцієнта абсолютної ліквідності порядку 0.2 — 0.25, запропоноване нашими фахівцями як, відбиває пропорцію, що складалася протягом останніх десятиріч більш-менш стабільного господарювання, а чи не деяку теоретично обгрунтовану величину.

Проте, вважаючи цими самими методами, ми матимемо коефіцієнт ліквідності порядку 0,0005 чи швидкості обороту запасів у 700 днів.

Причини, що призвели до спотворення балансових пропорцій звітності підприємств, досить зрозумілі. І це інституціональні перетворення, і різким коливанням економічної кон'юнктури, і непослідовну поведінка самих підприємств. Аналіз уповільнюється, і досить суперечливим спадщиною планової економіки, коли спотворення вартісних параметрів були не відбиватися спільною для фінансовий стан підприємств.

Тобто запропонований послідовний підхід до визначення вартості підприємств, це не дає повної об'єктивності оцінки. Через війну статутні капітали новостворених акціонерних товариств зберегли і нових економічних умов відхилення від пропорцій.

Наприклад, розпочинаючи програмі приватизації, багато трудові колективи зіштовхнулися з важче завданням викупу багатомільярдних основних фондів. Мабуть, очевидним є той факт, що вартість основних фондів російських підприємств завищена. Ця тенденція закладалася протягом усього періоду розвитку планової економіки, коли освіту фондів не виходило далеко за межі загального витратного механізму.

Парадоксально, але увесь перебіг економічних реформ протягом останнього десятиліття як не

Страница 1 из 5 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація