Реферати українською » Экономика » Конспекты з основ економічної теорії


Реферат Конспекты з основ економічної теорії

Страница 1 из 5 | Следующая страница

       ГЛАВА 1. ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ ЯК НАУКА. ЇЇ ПРЕДМЕТ, МЕТОД І ФУНКЦІЇ.

       Економічна теорія (Э.Т.) належить до системи наук, які вивчають суспільство, соціум і має основа вигляді со-временной філософії, все багатство якої використовується і розробити парадигмы(метод дослідження практики) економічного развития.Для її подальшого розвитку науки необхідно оновлювати, модернезировать, змінювати парадигму. Тоді теорія разом із новою парадигмою може зробити такий крок до більш повного й глибокому пізнання законів розвитку суспільства, забезпечивши науці плюралізм і боротьбу думок.

       Загальні основи Э.Т. містять у собі питання першості матеріального чи ідеального. У современой науці ці дві напрями є єдність протилежностей. Теорія ринку представляє боротьбу єдність матеріального та духовної.

       У індустріальному і постіндустріальному суспільстві відбувається дифузія: матеріальний результат стає наслідком роботи інтелекту, а духовне якість суспільства поступово знижує свою залежність від матеріально- го розвитку. Маючи працювати з ідеальними моделями господарського механізму, Э.Т. цим сприяє розвитку матеріального виробництва.

       Але процес пізнання матерії триває. Вченими визнається економічне полі, що забезпечує взаємодія людини, його виробничих орієнтацій з мотивацією поведінки на господарської арені.

       Усі явища життя формуються в парні категории.В транзитивной економіці збільшується шанс розпаду ус-таревшего єдності протилежностей та формування нових пар.Случайность дбає про необхідність, де серед критерію виступає ступінь прогресивності. Оцінка прогресивності приміром із позиції практики.

       Єдність і протилежностей самообеспечивают динаміку елементів общественого развития.Управление-импульсы-интересы-власть-противовесы-борьба. Суперечності стають внутрішньої пружи- іншої розвитку.

       Під впливом закону заперечення одна система соціально-економічних відносин замінюється інший, потім і кільця ці відносини теж старіють і заперечуються.

       Співвідношення якісного забезпечення і кількісної визначеності категорій економічної системи : відносини свободи й необхідність, об'єктивного і суб'єктивного, цілі й средств,производительных зусиль і произ-водственных відносин, свідомого і стихійного.

       Стихійність- непізнана необхідність, свідомість- пізнана необходимость.Сила стихійного- хоч не пишно та міцності причинно-наслідкових зв'язків, а свідомого- є у висновках і аргументованою інформації. Слабкість свідомого – в надмірно зацікавленою оцінці об'єктивної економічної середовища.

       Співвідношення двох і більше чинників найчастіше визначається рівновагою. У ринковій економіці – це равновес- ная точка попиту й пропозиції, рівновагу цін, і кількості паперових денег.Равновесие – самий економний варіант зростання, але з тих щонайменше противник науково-технічного прогресу.

       Э.Т. оперує діяльністю покупців, безліч прямо пов'язані з економічними інтересами і ідеологією. Э.Т. – це наука про системи економічних взаємин у обществе,которая має відповісти на цілий ряд питань:

1. Що являє собою економічна система.

2. Як функціонує економічна система.

3. Як система економічних відносин взаємодіє зі іншими сферами суспільства.

Вихідна завдання Э.Т. – визначення забезпечення і структури економічної системи.

Э.Т. розвивається разом із обществом.Усложнение економічних відносин, поява нових моделей экономи-  

ческих систем неминуче породжує диференціацію Э.Т. і нових та напрямів і шкіл.

       Вивчаючи стосунки держави й закономірності, складаються у процесі економічного зростання за обмежених ре-сурсах, Э.Т. потребує особливих методах дослідження та методології.

       МЕТОДОЛОГИЯ – це загальний підхід до вивчення економічних явищ, система методів і прийомів аналізу за певного філософському подходе.В час – раціоналістична методологія. Вона передбачає аналіз об'єктивну реальність у постійній динаміці, включаючи аналіз внутрішніх зв'язків, законів виробництва, распределения,обмена та споживання.

       Методологія полягає в методах. МЕТОД – це сукупність прийомів, способів, принципів, з допомогою яких визначаються шляхів досягнення цілей.

       Методологія – ЩО досліджується

       Метод – ЯК досліджується

       У Э.Т. застосовуються різні методи пізнання: позитивний, нормативний, систематизація чинників, наукова абстракція, експеримент та інших.

       Позитивний метод передбачає формулювання знань про економіку, категоріях і законах розвитку экономи-ческой середовища.

       Нормативний метод передбачає аналіз практичної діяльності за принципами максимальної эф-фективности.

       У Э.Т.активно використовується метод сходження від абстрактного до конкретного, від сутності явищем. Ще одна метод – метод наукової абстракції,- мисленне відволікання від несуттєвих сторін і пошук сутності явления.Абстрактное мислення породжує метод аналізу та синтезу. Аналіз – це розчленовування досліджуваного явища деякі елементи як дослідження кожного елемента як необхідної складової частини цілого. Синтез вивчає явле-ние як що складається з частин, та був досліджується з'єднання елементів аж в та робиться загальний висновок.

       Такі методи як експеримент й економічні реформи вимагають ретельної підготовки, обгрунтування, наукової проробки.

       Також широко використовується принцип поєднання історичного й будь-якого логічного. Логіку дослідження треба контро-лировать історичним зіставленням, а факти історії розташовувати у логічній послідовності.

       Це основні методи економічної теорії.

ГЛАВА 2. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРИИ.

      

       Відрізняються періоди предистории Э.Т. та формування системного погляду економічних відносин.

       Спочатку погляди на економіку будувалися з урахуванням простих уявлень про економіку, властивих на-туральному хозяйству.Главное розходження у поглядах на економіку – у ставленні до натуральному і грошовому хо-зяйству.

       Аристотель(384-322 рр. е.) виділив і систематизував дві форми – «економіка» і «хремастика». «Эконо-мика»- багатство як сукупність корисних речей, «хремастика»- багатство як накопичення денег.Лишь хремастика займалася дослідженням руху багатства в грошової форми.

       Інша лінія у розвитку економічних поглядів –зв'язок економічних поглядів із соціальної оцінкою эконо-мических діянь П.Лазаренка та заходів( суперечлива оцінка роль праці, багатства і бідності, оцінка ролі гроші з позиції справедливості з розвитком ринкового господарства визначилася у пошук «справедливою ціни», «справедливого обмена»(Фома Аквинский)).

       Початок становлення власне Э.Т. – становлення системи економічних категорій і законів науки від меркан-тилистов до Д.Рікардо.

       Меркантилизм як вищу форму багатства розглядав гроші, а збільшення багатства- збільшення суми, ввезених у країну внаслідок зовнішньої торговли.(А.Серра, У.Стаффорд, Т.Мен, А.Монкретьен).В Рос-сии найбільшим представником меркантилізму був И.Т.Посошков, котрий приділяв багато уваги та внутрішньою ис-точникам багатства. Меркантилисты віддавали пріоритет сфері, а виробництво розглядали лише як із чинників величини грошового багатства у зовнішній торгівлі. Лише В.Петти заявив ролі источ-ников багатства землі і працю, бачив у збільшенні населення засіб зростання прибутку і багатства.

       Фізіократи (Ф.Кенэ, Тюрго) виходили з визнання примату землеробства як життя суспільства. Їх найбільші зас-луги – відмови від пошуків основне джерело багатства у сфері звернення, спеціальний аналіз громадського вос-производства.

       Справжнє становлення Э.Т. пов'язані з іменами А.Смита(систематизатора Э.Т.) і Д.Рікардо. А.Сміт відстоював закони вільного ринкового господарства, з урахуванням трудовий теорії вартості створила єдиний погляд на природу ка-питализма і ринкового хозяйства,прибыли,заработной платы,ренты і доходів, відстоював принцип «невидимою руки».

       Д.Рікардо пояснював протилежність ренти та одержання прибутку, прибутків і зароботной плати, висував першому плані розподіл, завершив монический підхід до системи, з трудовий теорії вартості, поєднав качест-венный аналіз з кількісним, розробив теорію ренти, кількісну теорію грошей, принцип порівняльних витрат у міжнародної торговле.Д.Рикардо виступив однією з родоначальників соціально-економічної теорії.

       У Х/Х столітті Э.Т. полягала в захисту інтересів однієї з класів суспільства, з другого боку прагнула сде-лать центром уваги лише функціонування економіки.

       Жан Сисмони я виступав проти великого капіталу, на захист дрібного капіталістичного виробництва.

       К.Маркс розробив систему соціально-економічної теорії, який виступав як система відносин власності й у центр уваги порушила питання про експлуатацію в капіталістичному суспільстві.

       Теоретично марксистського направления(К.Маркс, Ф.Енгельс, В.І.Ленін) найбільш розгорнутий обгрунтування полу-чило зміст предмета Э.Т., як науки про систему виробничих, соціально-економічних відносин.

       Інше напрям Э.Т.(оформившееся у другій половині Х/Х століття) поставило до центру уваги функциони-рование системи товарних відносин.

       А.Маршалл обгрунтовував відмови від соціально-економічної теорії, апелюючи до дослідження економічного вибору, прикладному характеру науки, необхідності аналізу факторів виробництва тощо.

       Вихідні основи аналізу раціонального використання обмежених ресурсів було закладено розвитком мате-матического напрями економічної думки. (А.О.Курно, Г.Госсен),а що б вплив надали праці маржиналистов(К.Менгер, Ф.Визер, Е.Бем-Баверка), які проголошували як вихідних принципів иссле-дования субъективно-психологический підхід до економічних процесів і принцип раціонального поведінки.

       А.Маршалл- одного з засновників нового неокласичного напрями науки. Двоїстий підхід до механиз-му ціноутворення: із боку попиту рамках теорії граничною корисності і з боку пропозиції через кон-цепцию факторів виробництва.

       Дж.Б.Кларк – спроба перенести аналіз в макроекономічне середовище.

       И.Шумпетер – основний предмет исследования-экономическая динаміка і циклічне розвиток.

       А.Пшу («Економічна теорія добробуту») – обгрунтовується ідея перерозподілу доходів государст-вом.

       К.Виксель – реакція вимушені реформування кредитно-денежного регулювання економіки.

       К.Чемберлин – теорія монополістичною конкуренції.

       Д.М.Кейнс створив макроекономічну теорію раціонального використання обмежених ресурсів, встав на позицію обліку реальних протиріч капіталістичної системи ХХ века,обосновал необхідність государствен-ного регулювання економіки через створення попиту.

       Монетаристы (на чолі з М.Фридманом) особливе значення надають ролі грошової маси спілкуванні й її воз-действию на інфляційні процессы.Сторонники економіки пропозиції (А.Лаффер,М.Эванс) особливу увагу об-ращают вимушені стимулювання діяльності корпорацій. Теорія раціональних очікувань (Дж.Мут,Р.Лу-кас) – здатність суб'єктів адаптуватися до реалій ринкового хозяйства.Теория громадського вибору обраща-ется до принципу індивідуалізму, як основу прийняття громадських решений(Дж.Бьюкен, М.Олсон)

       Прибічники історичної школи (Ф.Лист,В.Рошер,Б.Гильдебранд) обгрунтували необхідність урахувати особеннос-тей національних господарств, відстоювали ідею історичного підходи до економіці, обліку конкретних історичних і соціологічних чинників під час аналізу економічних систем.

       Нова історична школа(Г.Шмоллер,Л.Брентано,К.Бюхер) ставила завдання пояснити господарське життя ис-ходя изи аналізу реальної господарському житті, взаємозв'язку економіки, етики, психології; відстоювала ідею гнучкішою політики держави.

       М.Вебер соеденил релігійні цінності й економіку. В.Зомбарт робив в ролі «господарського духу» й необхідність «організованого капіталізму».

       Соціальна школа у Німеччині (Р.ШтаммлерФ.Оппенгеймер) особливу увагу приділяла діяльності інститутів, виступила попередницею інституціоналізму.

       Соціал-демократи (Э.Беришейн,К.Каутский,Р.Гильфердинг) виступили з переглядом ряду його положень марк-систского напрями: про одновариантности історичного поступу, про загострення протиріч капіталізму, про природу додаткової вартості, природі імперіалізму і фінансового капіталу.

       Институционалисты аналізували роль інститутів нашого суспільства та наголошували як на реальних противоречи-ях організаційно-економічних отношений,но і аналізували зміст конкретних економічних форм у системі сучасної економіки (Т.Веблен, Дж.Коммонс, Дж.Гелбрейт).

ГЛАВА 3. СУЧАСНІ ШКОЛИ НАПРЯМКУ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРИИ.

       Через війну еволюції Э.Т. сформувався, з одного боку, розгорнутий аналіз функціонування экономи-ческих систем у процесі використання обмежених ресурсів немає і, з іншого, аналіз соціально-економічної струк-туры та змісту економіки її реальних форми і у тісному взаємозв'язку коїться з іншими відносинами і інститутами суспільства.

       Структура Э.Т. сьогодні – це результат розвитку, результат ускладнення й багатоманітності моделей наци-ональных економік, результат розвитку методів науки.

       Сучасна Э.Т. – це система економічних наук, пов'язаних загальним предметом – економічними отношения-ми. У цьому кожна складова частина Э.Т. має власний безпосередній предмет.

       Основні структурні частини:

1. Теорія раціонального (ефективного) використання обмежених ресурсів.

2. Соціально-економічна теорія.

3. Інституціональна економічна теорія.

Особливе місце у Э.Т. займає історія економічної теорії.

Э.Т. – общетеоретическая наука про економіку. Теоретичною базою вивчення економіки є як курси                                           

(Economiks), і дисципліни, вивчаючи соціально-економічний лад лад суспільства на його реальних форми і протиріччях.

       Спочатку Э.Т. отримав назву «політична экономия»(А.Монкретьен – «Трактат політичної эконо-мии, присвячений короля й королеві» 1615г.) А.Монкретьен наполягав на необхідності непросто вмілого ведення господарства, а державної національної економіки,- звідси «политическая».А.Монкретьен – меркантилист,а мер-кантилисты наголошували на необхідності державного підходи до економіці (Э.Т.- наука про багатство) (Т.Мен, И.Т.Посошков). За назвою Э.Т.,как науки про багатство ховалися ідеї, й меркантилістів, і физиокротов(Тюрго), і класичної политэкономии(Смит).

       У Х/Х столітті назва «політична економія» стало типовим всім та напрямів і шкіл Э.Т. За сучасних умов ряд напрямів соціально-економічної думки використовує термін «політична економіка» для обоз-начения впливу політики, розподілу доходів населення і інших соціальних, чинників на економічне зростання і розвиток.

       Э.Т. сьогодні використовує різні найменування:

1. Курси «Economiks» – теорія ефективного і раціонального використання обмежених ресурсів.

2. Вживається й класичне назва – «політична економіка»( Р.Барр).

3. Німецька економічна школа - назва науки як вчення про народному лісовому господарстві чи экономике(Х.Зандель, Р.Теммен).

       У разі перехідною економіки утримання і назва дисциплін, складових Э.Т. определяют:1) общеми-ровые тенденції розвитку науки, 2) особливості об'єкта дослідження.

       Курс «Економічний лад Росії» постає як курс «Переходной економіки».

ГЛАВА 4. ВИРОБНИЦТВО І ЕКОНОМІКА.

       Усі необхідні людині блага діляться на:

1.блага, які можна засвоєно без без ніякого зусилля.

2.блага, потрібно произвести(экономические).

       Виготовлення матеріальних благ і постачальники послуг відбувається у процесі виробництва, тобто у процесі впливу особи на одне речовина природи з метою створення матеріальних благ і постачальники послуг. Розрізняють матеріальне і нематериаль-ное виробництво. МАТЕРИАЛЬНОЕ – промисловість, сільському господарстві, будівництво, комунальне хозяйст-во, побутове обслуговування. НЕМАТЕРИАЛЬНОЕ – охорону здоров'я, освіта тощо.

       Виробництво – це процес створення матеріальних благ та і процес вжитку для їхніх як чинників.

       Спочатку виробник має підготовлені ресурси, і мета – готовий продукт. У процесі виробництва пор-циями витрачаються ресурси, і порціями приростає продукт. Наприкінці все витрачені ресурси перетворилися на готовий продукт. (Є значна різниця між продуктом як процесом виробництва та споживання і готовим продуктом як результатом виробництва).

       Мета всіх стадій – споживання, а безпосередня мета виробництва – випуск готової продукції.

       На початку процесу споживання має готову продукт і будучи невдоволеною потреба у ньому,- потім в мері споживання продукту потреба поступово удовлетворяется.Результат: витрачений продукт, повністю задоволена потреба у ньому, а й одночасно вироблений ресурс спершу нового акта виробництва (проміжний продукт).

       Ресурси як зроблено у процесі споживання, а й взяті з природи, відходи викидаються знову на природу(эколого-экономический цикл). Людям необхідно навчитися відтворювати і споживати природу, сде-лать її продуктом діяльності.

       Продуктивні сили– це сили, які зуміла пристосувати для свого виробництва та

Страница 1 из 5 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація