Реферати українською » Экономика » Циклічні коливання економіки


Реферат Циклічні коливання економіки

Страница 1 из 4 | Следующая страница

КАФЕДРА ЗАГАЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРИИ

Курсова робота

На тему: Циклічні коливання економіки

Выполнил:

Студент групи 501

1 курсу

Інституту загальної менеджменту

Безлепкин М. М.

Керівник:

к.э.н., доцент

Селищева Т. А.

Санкт-Петербург

2001 рік

Про Р Л А У Л Є М І Є:

Введение………………………………………………………………………3

Глава 1. Сутність процесів циклічності економіки й освоєно основні

 форми їх проявлений……………………………………………………….3

Глава 2. Науково-технічний прогрес і інноваційна діяльність

як чинники циклічності экономики………………………………………18

Заключение……………………………………………………………………31

Список литературы……………………………………………………………33

Запровадження

Однією з найважливіших економічних труднощів, яка залучає пильна увага науковців світу й практиків протягом півтора століття, є проблема циклічних коливань економіки. Періодичне виникнення у низці країн криз у тому господарському житті, заснованої на ринкові механізми, змушує учёных-экономистов виявляти ті причини чинники, які зумовлюють появу.

Багато негативні явища у розвитку економіки - посилення кризових спадів, повільність економічного розвитку і продуктивність праці та інших., - як глибинні і вирішальної причини мають науково-технічний прогрес, точніше, коливання його результативності. Більшість сучасних теоретиків як вирішальної чи основний причини такої характеру розвитку визнають волнообразную динаміку технічних і технологічних нововведень. Процеси, які у економіці технологічно розвинених держав, засвідчують особливої актуальності дослідження проблеми взаємозв'язку циклічних процесів економіки з науково-технічний прогрес й інноваційної діяльністю.

Виявлення такого роду стійких і закономірних зв'язків, існуючих між технічними, технологічними нововведеннями і коливаннями економіки, створює необхідні підстави розробки ефективних механізмів подолання чи ослаблення впливу негативних наслідків циклічності в розвитку господарському житті країни.

 

Глава 1. Сутність процесів циклічності економіки реалізувати основні форми їх проявів

 

Спостереження за змінами економічних умов привели економістів до думки, що коливання торгівлі, і промисловості носять циклічний характер. Факт, що економічне діяльність схильна до чергуванню фаз занепаду й експансії, уперше було відзначена працях З. де Сисмонди. Як основний причини економічної кризи, що охопила Європу після наполеонівських війн, Сисмонди у роботі «Нові принципи політичної економії», що вийшла 1819 р., виділяє нерівномірний розподіл доходів, що, на його думку, супроводжується диспропорціями між розвитком виробництва та можливостями трудящих споживати вироблену продукцію.

Про що мають місце в Англії «торгових циклах» із притаманною їм «зміною періодів розквіту і депрессии»[1], писав й у 1833 р. Дж. Уэд. Систематичне вивчення динаміки економічних процесів наштовхнуло французького економіста К.Жюглара вимушені вивчення економічних циклів з урахуванням аналізу змін товарних цін, відсотка голосів і банківських балансів, які вивчалися їм, починаючи з даних на 1696 р.

Розуміння циклічного характеру розвитку особливо широко распространённым стало наприкінці - XIX початку XX ст., коли вчені багатьох країн зауважили динаміку окремих економічних показників. Принаймні дослідження феномена циклічності виділяються нові чинники, що зумовлюють його. До до їх числа відносять метеорологічні умови, психологічні помилки у оцінці кон'юнктури, створення нової промислового устаткування й нову техніку, розміри накопичення, банківські операції, механізм руху грошових доходів населення і підприємництво й інших. Усе це дозволило для класифікації теорій економічних циклів, яку найповніше подав у роботі «Економічні цикли» У. Митчелл[2]. Американським економістом вирізняються такі теорії економічних циклів:

1. Теорії, сводящие економічні цикли до природно-физическим процесам. Ці теорії пояснювали циклічність господарському житті циклами сонячної радіації, зміною становища Венери щодо Землі, метеорологічними умовами. Характерним прикладом подібних теорій є теорія У.Гершеля, який обгрунтовував циклічність економічної діяльності змінами на Сонце, що викликає в метеоумов, а ще через них же в урожайності та далі у цінах. Оскільки поява сонячних плям має циклічний характер (загалом 11 років), те й господарське життя має цикли як і тривалості.

2. Теорії, сводящие економічні цикли до психологічним причин, які створюють або сприятливу, або несприятливу середу для господарську діяльність. На думку економістів, коливання в масових настроях людей передує коливань в оптових цінах, впливають бути прийнятим рішень на економічній сфері. У основі даних теорій лежить помічений у житті факт, який би на періодичність зміни у суспільстві мотиваційних структур, творчу активність населення, соціальних настроений.[3] Циклічні зміни соціально-психологічної перемінної, що охоплює «ступінь активності» населення, його підприємливість, «оптимістичний погляд, у майбутнє» та інші індивідуальні і соціально-психологічні устремління людей, визначають довгострокові цикли економічного развития.[4]

3. Теорії, сводящие економічні цикли до інституціональним процесам. Суть циклічності, з позицій даних теорій, у тому, що економічні цикли виникають слідом за змінами господарських інститутів. Найбільшого впливу формування циклічного характеру економічного розвитку надає функціонування існуючих господарських інститутів.

Коло теорій, пояснюють природу економічних циклів функціонуванням господарських інститутів досить великий. Окремі, зокрема теорія З. Кузнєца, побудовано на затвердженні, що цикли творяться у силу технічних умов для отримання грошових доходів. Коливання перспектив отримання прибутку викликає коливання в капіталізації підприємств і умовному довірі, що у своє чергу породжує коливання перспектив отримання прибутку. Організація грошового господарства така, що вона зумовлює коливання у розмірі замовлень із боку торговців, у виробництві готових виробів і сировини. Амплітуда цих коливань послідовно наростає з наближенням до стадії виробництва сировини, і її більше, ніж амплітуда коливань попиту, від якої безпосередньо чи опосередковано залежить стан ринку України і всього господарства.

Інші теорії походять від затвердження, що цикли виникають через порушення рівноваги у процесах загального виробництва та споживання. Сприятлива торгово-промислова кон'юнктура веде швидкого зростанню промислового устаткування, пізніше до зростання випуску продукції і на, врешті-решт, до зниження граничних цін попиту споживчі товари. Наслідком є депресія, протягом якого зростання кількості промислового устаткування й продукції переривається. Зрештою, максимальні ціни попиту предмети споживання знову піднімаються, і розпочинається новий період пожвавлення.

Численні дослідження учених Франції, Німеччини, США, Росії було присвячені з'ясовуванню самих основ руху кон'юнктури, і спробам його прогнозування. У 1894 р. російський економіст Михайло Туган-Барановский (1865-1918), з перших вітчизняних ученых-эконо-мистов який одержав світову популярність, опублікував книжку «Промислові кризи у сучасної Англії, їх причини найближче впливу народну життя», що стали важливою віхою по дорозі вивчення закономірностей ринкової економіки. У роботі він досліджував низку фундаментальних проблем, що з циклічним розвитком капіталістичного господарства. Йому вдалося запропонувати нові на той час підходи до цього питання, обгрунтувати принципово важливі висновки, чимало з яких підтвердила реальна економічна історія XX в. Багато ідей Туган-Барановського про циклах, поєднанні стихійного і свідомого економіки отримали розвиток в працях його учня — економіста зі світовим ім'ям НД.Кондратьева (1892-1938), на роботах Л.Шпитгофа, послідовника і учня Й.Шумпетера.

Оцінюючи внесок Туган-Барановського в теорію циклічності розвитку, треба сказати, що учений, по-перше, виявив причини періодичності криз; по-друге, перетворив теорію криз в теорію кон'юнктури; по-третє, вивчав кон'юнктуру з урахуванням статистичного методу, з аналізу фактичної історії криз у "класичній країні капіталізму — Англії. По-четверте, цей аналіз, своєю чергою, дозволив намітити ряд ознак (ціна заліза, висота облікового відсотка), які визначають кожну фазу промислового циклу, й дозволяють прогнозувати рух кон'юнктури, і — як з'ясувалося згодом — впливати її у.

Дослідженнями циклічного розвитку Туган-Барановский робив усе своє життя, виділяючи нові ж проблеми і істотно доповнюючи колишні спостереження та висновки. Bторое видання книжки під назвою «Промислові кризи. Нарис з соціального історії Англії» справило у країнах величезне враження — настільки несподівані було багато людей постановлені питання. У передмові Туган-Барановский так характеризував завдання роботи: «Книжка ця присвячена дослідженню найзагадковішого і незрозумілого явища господарського ладу сьогодення, — явища, досі ще залишається непоясненим у науці, - періодичних промислових криз. Яка сила управляє цієї разючою зміною пожвавлення і застою торгівлі, розширення й скорочення? Чому промисловий підйом такою ж незмінністю, з яким ніч у день вдень і відплив слід за припливом, постійно призводить до промисловому занепаду, на яких настає новий підйом? Та на якій грунті виникає ритмічна пульсація колосального організму капіталізму, — пульсація, нагадує зі своєї правильності явища не соціального, але біологічного чи неорганічної порядка?».[5]

 Глибокий, докладний аналіз історії криз дозволив вченому виділити три їх як загальні основні риси: стан товарного ринку, обумовлений їм, як надвиробництво; зміни у області грошового o6ращения; коливання кредиту. На його думку, головна з цих чорт є перша — надвиробництво. Він дійшов висновку, що капіталістичне виробництво саме собі створює ринок; що у товарне господарство безупинне, поступальний розвиток виробництва можливо, але за дотримання певної пропорційності у виробництві. Логічно правильно буде припустити, вважав учений, що й вірно думка про безупинному поступальному розвитку народного господарства за збереження певної пропорційності громадського виробництва, то сповідує й зворотна позиція – якщо збереження і сталий підтримку пропорційності громадського виробництва неможливо з об'єктивних причин, те й господарство розвиватиметься стрибками, змінами періодів піднесення та депресії. Отже, залишається тільки з'ясувати — чи можливо за капіталізму постійне підтримку належних пропорцій громадського відтворення. Треба лише, щоб підприємці чудово розуміли стан ринку, і капітал безперешкодно перепливав з однієї сфери громадського виробництва, у іншу. Тільки за такі умови можливо підтримку постійного рівноваги між попитом й пропозицією.

Але справа у цьому, продовжував Туган-Барановский, що у реальної буденної дійсності капіталістичний спосіб виробництва та організації господарства це не дає ні першого, ні того. Приватна власність коштом виробництва, використання найманої праці, вільна конкуренція призводять до того, організація виробництва, у масштабі суспільства відсутня, кожен підприємець дбає про невідомий ринок, капітал, розширяючись, наштовхується на постійні труднощі, на нездатність капіталізму забезпечити належну пропорційність громадського відтворення. Саме ця обставина і є безпосередньої причиною промислових криз. Займаючись аналізом промислових криз в Англії, учений звернув увагу до помітна різниця у процесах накопичення продуктивного і стан грошового капіталів: перший розвивається хвилеподібно, у його динаміці яскраво виражені періоди спадів і підйомів; другий накопичується безупинно, хоча у його динаміці є певні коливання. Ця обставина значною мірою пояснюється наявністю доходів, безпосередньо які пов'язані з промисловим виробництвом, але граючих значної ролі економіки – різних видів ренти, доходів від державних позик. Розмір таких доходів несуттєво пов'язані з станом національного виробництва, як, наприклад, підприємницька прибуток або вести. З усіх категорій національного доходу найсильніше коливається рік у рік у залежність від стану торгівлі, і промисловості підприємницька прибуток, потім іде вести робочих. Вони підвищуються в епохи розширення виробництва, пожвавлення в промисловості й падають в епохи застою торгівлі, скорочення.

Механізм циклічного розвитку капіталістичного господарства було представлено М.И.Туган-Барановским так. У пошуках прибуткового докладання вільний грошовий капітал надає постійне тиск виробництва. І як він туди проникає, починається ланцюгова реакція - розширення якоюсь однією галузі вимагає розширення суміжних галузей, і пожвавлення охоплює поступово всю народну господарство, причому у першу чергу — галузі, що виробляють засоби виробництва, оскільки будь-яке розширення виробництва вимагає збільшення основний капітал. Поступово, принаймні пожвавлення всього народного господарства, раніше вільні грошові капітали посилено залучаються в виробничу сферу через кредитну систему і перетворюються з потенційної купівельної сили у активну, підвищуючи попит створюючи позитивну кон'юнктуру. Але щойно витрачання вільного капіталу перевищить його накопичення, резерв, створений у період застою, поступово вичерпається і підвищення попиту припиниться. Припинення надходження вільних грошових капіталів виявляється у біржовому кризу, що цілком порушує систему кредиту. Принаймні витрати вільних грошових капіталів будуються нові підприємства, і тільки будівництво закінчується, з елементів формування попиту вони перетворюються на елементи формування пропозиції. Становище над ринком змінюється. Тепер пропозицію починає випереджати попит, ринкова кон'юнктура різко погіршується, товарні ціни падають настільки, що ні можуть покрити витрати виробництва. Такий, на думку науковця, механізм циклічного руху капіталістичного господарства.

Отже, періодичне чергування пожвавлення і застою торгівлі в капіталістичному господарстві неминуче при готівки дві умови: неорганізованості виробництва та швидкому накопиченні вільного капіталу. Що багатша країна, що більше у ній нагромаджується капіталу, тим різкіше у ній мали бути зацікавленими виражені промислові припливи і відливи. Завершуючи виклад своєї теорії криз у другій частині книжки «Періодичні промислові кризи», Туган-Барановский писав: «Капіталістичний світ підпорядкований своїм особливим законам, чинним зі стихійної силою. Так званий здоровий глузд є поганим керівником розуміння цих законів. З погляду здоровим глуздом виробництво є засіб для споживання. Тоді як в капіталістичному господарстві ставлення виробництва та споживання протилежне. Не споживання управляє виробництвом в капіталістичному суспільстві, а виробництво управляє споживанням. Періодична зміна припливів і відпливів у промисловості викликається не законами споживання, а законами виробництва. Не тому виробництво розширюється у роки підйому, що час зростає споживання; навпаки, споживання саме тому й зростає у цей час, що розширюється виробництво. Капіталістичний світ є розвиваючись і складна система, атомом якої є людська особистість. Кожна окрема особистість керується у своїй господарську діяльність своїми особистими інтересами; кожному за учасника виробництва споживання є мета, а виробництво — засіб. Але з сукупності індивідуальних й напрацювання незалежних друг від друга воль створюється щось якісно нове — стихійний комплекс капіталістичного господарства, несвідомий, не керований нічиєї волею, не перейнятий нічиєї думкою, але, тим щонайменше, стрункий, стійкий і закономерный».[6] Проводячи подальше дослідження об'єктивних закономірностей економічної кон'юнктури, вивчаючи можливості втручання у неї людини, використовуючи вивірені їм індикатори фаз циклу, Туган-Барановский у книзі «Російська фабрика» (1898 р.) дійшов висновку, що Росія наближається до

Страница 1 из 4 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація