Реферати українською » Экономика » Світова економіка: можливість несподіваних потрясінь


Реферат Світова економіка: можливість несподіваних потрясінь

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Характерною ознакою світового економічного розвитку є особливим його нерівномірність як у часі, і у просторі. Нині інформаційні технології вже викликають зміна перетинів поміж ринком, і державою

У нинішньому столітті світу ще доведеться мати справу з застоєм економіки і втратити фінансове панікою

У тому 2001 р. з'явилася монографія “Прогноз розвитку Чеської Республіки до 2015 р.”. Передмова до неї написаний грудні 2000 р. Отже, можна було б очікувати, що у книзі буде проаналізовано майже всі найважливіші явища, які були торік. На жаль, це не зроблено.

***

Автори “Прогноза” заперечують можливість світового економічної кризи, перерастающего депресію з далекосяжними соціальними, екологічними і стають політичними наслідками. На думку, імовірні лише економічні потрясіння регіонального характеру, подібні мали місце 1997-го – 1999 рр. у Південно-Східній Азії, і Росії. У цьому упускається не врахували (чи ігнорується) те що, що минулої осені 1998 р. над прірвою виявилася фінансову систему самих США (через краху групи Long Term Capital Management). Отже, такий криза досить імовірний. Причому він залежить здатний як загальмувати, а й цілком призупинити глобалізацію. Посилюють побоювання у плані і на біржах США, що почалися березні 2000 р. і спорадично повторювані до нашого часу.

Названі факти неможливо ігнорувати сценарії, враховують можливі економічні потрясіння. Про це свідчать навіть деякі американські вчені (хоча у США тих, хто створює міф про бескризисном економічному розвитку країни). Так, Р. Сэмюэлсон опублікував тижневику “Newsweek” статтю “Схід сонця чи фальшивий світанок”, має дуже симптоматичний підзаголовок: “Хорошою звісткою і те, що світовий економічний криза закінчився. Але й сумно, що це приємне звістка може бути помилковим”. Попередження про небезпеку міститься й у статті професора П. Кругмена “Теорія економічної депресії і знову повертається”, опублікованій у часописі “Foreign Affairs”. На його думку, неоліберальні концепції, котрі завоювали уми у роки (по тому, як вони відсунули другого план кейнсианство), був створений тільки світі ситуацію, аналогічну тій, що її напередодні Великої депресії 1930-х.

Звісно, і в Америці є ідеологи, які малюють викривлену картину майбутнього. А ще звернув увагу Д. Рогели на одній із статей в “Financial Times”. Він, політика формується відповідно до бажаннями крупних фірм. Стаття завершується такими словами: “Спритні лобісти, розумні юристи, найняті вчені – усі будуть мобілізовано те що, щоб аргументовано викласти у самій примітивною формі найкраще для світу рішення. Будьте готові пролити сльози”.

***

У ХХI в. нічого не винні превалювати ні концепція ринку, ні концепція державного втручання. Світу потрібна економічно та соціально прийнятна модернізація. Її новизна має полягати над роздуванні цін акцій вперше і не посиленні нерівності, а розвитку свободи, що розпросторюється попри всі населення планети. Раціонально мислячих людей визнають, що з забезпечення соціально прийнятною модернізації у світовому масштабі необхідні науково-технічний прогрес і спільний економічний підйом. Причому важливо, щоб ці процеси викликали як зростання ВВП, а й збільшували тривалість життя населення, покращували довкілля, скорочували безробіття тощо.

Характерною ознакою світового економічного розвитку є особливим його нерівномірність як у часі, і у просторі. Про це свідчить поруч моментів. По-перше, ножицями у поступовій динаміці економічного зростання між заходом здебільшого Півдня і Сходу (крім Китаю). По-друге, переважною пануванням США, що з цього, у останні десятиліття взяли він роль локомотива світової економіки. Зараз них припадає понад 1/4 світового виробництва і надання послуг, ще більше їхні позиції у фінансовому сфері. По-третє, двигуном глобалізації є транснаціональні корпорації. Центральні органи багатьох з яких перебувають у США. Наслідком дії зазначених чинників було те, що це континенти торкнулася американізація (і економіки, способу життя населення).

***

Динаміка американського ринку породила теорію так званої нової економіки. Цей термін почали застосовувати як і часто, а то й частіше, ніж звичні “інформаційне суспільство” чи “глобалізація”. Нова економіка розглядається з різних точок зору звичайно з урахуванням різних інтересів і ідеологій. Зазвичай, вважають, що вона полягає в вирішальному вплив якісного стрибка у сфері фундаментальних і прикладних досліджень, і навіть на застосуванні досягнень науки, техніки і технічного менеджменту. Таку думку висловив глава Федеральній резервній системи А. Грінспен в лекції “Технологія і економіка”, прочитаної у грудні 2000 р. в Економічній клубі Нью-Йорка. Проте чи менш відомий керівник “General Electric” Д. Велч заявив: “Немає жодної нової економіки. Усе це той самий економіка, але із новою технологією”.

Чимало дослідників вважають, що найбільший “мильні бульбашки” утворився на американської біржі 1929 р. Насправді 2000 р. він були трохи більші. Якщо 1982 р. вартість акцій, обертаються біржі, усемеро перевищувала сумарний дохід усіх зареєстрованих фірм, то липні 1999 р. – в 36 (у вересні 2000 р. це співвідношення трохи знизилося – до 30 раз). У 1982 р. вартість акцій на Нью-Йоркській біржі становила трохи більше 1 трлн дол., а ВВП США (у цінах 2000 р.) – майже п'ять трлн дол. У 2000р. ВВП зріс приблизно до 9,6 трлн дол., а акції оцінювалися вже приблизно 15 трлн дол. (тобто. їхню вартість збільшилася майже 15 раз).

Звісно, США 116 міс. продовжувалося зростання за нижчого рівня інфляції і безробіття. Більшість інвесторів і велика частина населення не заощаджували, корпорації інтенсивно інвестували капітал. У результаті утворилася ситуація, коли зовнішня заборгованість приватного сектору стає дедалі більше, фірми великою мірою залежить від іноземних інвестицій, насамперед із країн ЄС. Якщо 1992 р. дефіцит платіжного балансу становила близько 1% ВВП, 2000 р. – вже 5%. У цьому збільшувалися податкових надходжень. Внаслідок цього вдалося позбутися дефіциту державного бюджету: 1992 р. він сягав 4,7% ВВП, а 1999 р. можна говорити про позитивне сальдо, однакову 1%. Це дозволяє розпочати зниження внутрішньої державної заборгованості чи податків, а можливо те й інше.

Розглянуті тенденції досягли апогею 1999 р. Наприкінці 2000 р. гарячка спала. Деякі публіцисти характеризували той процес спочатку як оксамитове, та був як жорстке приземлення. Д. Игнатиус опублікував тижневику “International Herald” статтю “Чому затримки у розвитку нової економіки сприймаються дивовижно спокійно”, у якій пише: “Реальна дійсність постійно висуває дедалі нові перешкоди по дорозі розвитку нової економіки. Інвестори почали позбуватися акцій фірм, що спеціалізуються з інформаційних технологій, як і швидко, за рік до її цього поспішали їх купити”. Правильність даних слів підтвердило повідомлення уповільнення зростання ВВП третьому кварталі 2000 р. Це зниження тривало.

Тож не дивно, що, які вважали нову економіку задарма небес, мали місце лише на початок 2000 р. Тоді здавалося, індекс Доу-Джонса зростатиме постійно. Так вважали Дж. До. Глассмен і Ко. А. Хассетт, выпустившие 1999 р. книжку “Доу 36.000: Нову стратегію процвітання умовах очікуваного підйому над ринком акцій”. Так само оптимістом став перед читачами Дж. Дж. Сигел, як у 1998 р. було опубліковано друге видання його “Довгострокові вкладення цінних паперів. Надійне посібник з отриманню доходу на фінансовому ринку й розробці довгострокової інвестиційної стратегії”. Автор рішуче заявив: “Акції – це ключі до збагаченню всіх людей, де вони перебували”. Чимало американців до цього повірили. Нині близько 50% американських сімей мають акції, причому, деякі їх котрі мають низьким достатком і навіть безробітні. Поль Гиго з сарказмом заявив на газеті “Wall Street Journal”: “Пролетарі всіх країн справді об'єднуються, але такі, як представляв Карла Маркса”. Описаний процес торкнувся далеко ще не всі країни, але у США усунення орієнтирів було досить помітним і це бралося, як одне з особливостей нової економіки. Порівняйте: в 1952 р. лише 4% американських сімей володіли акціями.

Солідні публікації, попереджуючі про небезпечність надміру захоплення акціями, з'явилися лише 2000 р. До їх авторів належить Р. Дж. Шіллер з Єльського університету, що у монографії “Неразумное багатство” написав: “Наші плани у майбутнє як окремої особистості, і всього суспільства грунтуються на плановане багатстві. Ці надії можуть лопнути, а за ними зникне і багатство… В багатьох людей це може викликати запитання про життєздатності нашої моделі капіталізму та інститутів вільного ринку”. Тоді ж побачила світ книга З. Смиттерса і З. Райта “Важливість заходів, зроблених на Уолл-Стрит захисту багатства за умов нестабільного ринку”, що містить рекомендації власникам акцій, як проаналізувати ситуацію біржі у разі різкого падіння курсу останніх. Дійсність підтвердила корисність наведених рекомендацій.

***

З дуже характерною статтею “Після краху” виступив у вихідному США журналі “Foreign Policy” головне економічне коментатор тижневика “Financial Times” М. Вульф. У ньому вказує до можливості “дуже жорсткого приземлення”, тобто. кризи американської економіки. По-перше, це прогноз те, що міг би статися разі обвалу на Уолл-Стрит у США, а й в усьому світі, зокрема в посткомуністичних країнах Центральної Європи. По-друге, показано, що, мабуть, б у цих умовах представники й консультанти вищих політичних інститутів, включаючи найважливіших банкірів, і які результати це дало. По-третє, представлена картина світу, хоч би яким міг стати кілька років після фінансової катастрофи, чи як і капіталістичним.

Сутність висловлювань автора стає ясною із перших трьох, написаних прописними літерами, пропозицій: “Чи викличе несподіваний колапс на Уолл-Стрит глобальну Велику депресію, яка залишить слід по всьому ХХI столітті? Можливо. Головна небезпека над сжимающейся економіці країн вперше і не міжнародної фінансової паніці, тоді як у загальної неадекватною політичної реакції, наступній за крахом біржі”.

Відповідно до М. Вульфу, наслідки такої кризи серйозно позначаться насамперед економіці США. Так, безробіття там перевищить 10% (що порівняно із сьогоднішньою становищем у багатьох країнах ЄС дуже багато). Варіант, реалізований 90-х років у Японії, коли кволе зростання чергувався зі зниженням, він у на відміну від інших не вважає реальним для США. Читачів із країн Центральної Європи, безсумнівно, зацікавить прогноз М. Вульфа стосовно свого регіону. Тут експорт орієнтовано ЄС, тому зниження ВВП має становити менш 1%. Глобальна депресія, мабуть, викликає значне зниження цін не на нафту, що може породити нову катастрофи за Росії, де з її здобиччю пов'язано щонайменше 15% державних доходів. Дуже важко було б Канаді – ВВП може скоротитися на 8%, і навіть Мексиці – на 6% (тоді як у державах Східної Азії та Латинська Америка цей показник може зменшитися тільки 2%). З труднощами зіштовхнулися б Тайвань, Сінгапур і Гонконг. Американський долар може знецінитися на третину, що посилить євро й єну. Крах Уолл-Стрита викликало б обвал та інших біржах, насамперед Лондонській.

М. Вульф та інші розглядають монетарні і фіскальні заходи, які б здатні протидіяти кризових явищ. Проте “мильні бульбашки” економіки США дуже великий, що його можна було без потрясінь зменшити. Неолибералы найбільше побоюються, що Вашингтон перестане прокладати дорогу лібералізації, і очікують посилення протекціонізму у зовнішній торгівлі на світовому масштабі. М. Вульф пише: “ЄС під керівництвом Франції використовує зниження курсу акцій на біржах посилення орієнтації забезпечення більш рівноправного становища країн, і навіть розширення державного втручання у господарську політику й адміністративну діяльність. Возобладает прагнення ще від англосаксонської моделі, і це можуть призвести до ще більшого погрому, чим це біди, пов'язані потім з американськими акціями”. Тішить лише те, що зникне повальне захоплення акціями І що “біржа знову стане нудної організацією, яким він і бути”.

***

Заслуговують на увагу політичні та владні аспекти глобалізації. Р. Гилпин з Прінстонського університету опублікував монографію “Виклик глобального капіталізму. Світова економіка в XXI в.” У ньому він зазначає, деякі спроби глобалізації спостерігалися наприкінці ХІХ ст., але у повною мірою вона проявилася у 1914 р., коли перетворювалася на Першу світову війну. Автор висловлює побоювання, що таких самим чином можуть розвиватися події та нині, оскільки зміни у світовій економіці в повному обсязі враховуються зовнішньої політикою США. Її своєрідна безпорадність викликана закінченням холодної війни із СРСР. Через війну посилюється й не так інтеграція у світовому масштабі, скільки континентальний регіоналізм. Прикладом служать NAFTA у Північній Америці, ЄС Європі, зароджувані аналогічні угруповання у Східній Азії на чолі з Японією, які безсумнівно виявляється у свою орбіту й Китай.

Ця книжка у зв'язку з високої репутацією Р. Гилпина викликала у суспільстві сильний резонанс. Тому журнал “Foreign Affairs” визнав за потрібне опублікувати полемічну рецензію її у під назвою “Не треба панікувати. Яка безпеку майбутньої глобалізованої економіки?” Рецензія написана Дж. Икенберри з Пенсільванського університету, що поряд із іншими працівниками вважає, що транснаціональні корпорації зметуть межі і великих континентальних конгломератів. Нині число таких корпорацій досягло 60 тис. Вона має близько півмільйона іноземних філій. Перед ТНК припадає приблизно 25% світового валового виробництва на загальну вартість 9 трлн дол. Їх подальше посилення впливу вважатимуться однією з найважливіших свідчень народження нової світової економіки. Проте збої у цій економіці можуть сильно уповільнити глобалізацію.

Є думка, що успішний розвиток “е-business” (встановлення ділових зв'язків у вигляді електронних систем обробітку грунту і передачі) послабить здатність окремих держав

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

  • Реферат на тему: Мета і стратегія в бізнес-плані
    На думку багатьох західних фахівців, реалістичний прогноз більш, ніж трирічний період практично
  • Реферат на тему: Без немає стратегії
    Дедалі більше російських керівників доходить висновку, що з забезпечення дальшого поступу компанії
  • Реферат на тему: Хто розробляє бізнес-план?
    Відповідь це питання може дуже коротким - головна дійова особа (або особи). Планування має
  • Реферат на тему: Бізнес-план і план виробництва
    Головне завдання тут - довести потенційних партнерів, що ви може реально виробляти потрібну
  • Реферат на тему: Складові частини бізнес-плану
    Бізнес-план починається з кінця: стислі висновки Це вирішальна частина Вашого бізнес-плану,

Навігація