Реферати українською » Экономика » Формування грошово-кредитної системи ЄС і розвитку інтеграційних зв'язків із Росією


Реферат Формування грошово-кредитної системи ЄС і розвитку інтеграційних зв'язків із Росією

Страница 1 из 2 | Следующая страница

М.А. Давтян, завідувач кафедри фінансів України й кредиту Академії праці та соціальних відносин

Досвід розвитку європейської цивілізації, до котрої я безперечно належить і Росія, переконливо показав, що динамічний людський розвиток переважно залежить не від системи цінностей, що у основі діяльності держави, економічних суб'єктів, громадських організацій, повсякденної життєдіяльності кожного громадянина та його сприймати зміни. Майже піввікова історія формування та становлення Європейського союзу (ЄС) також доводить, що всі країн ЄС незалежно від рівня економічного розвитку на тій чи іншій ступеня зіштовхнулися з вадами модернізації і розвитку економік, але значною мірою завдяки спільним і узгодженим зусиллям, ефекту інтеграції вирішували і його вирішують ці проблеми з мінімальними соціальними і економічними витратами. Саме цим пояснюються інтеграційні досягнення ЄС й прагнення інших східноєвропейських країн, зокрема. колишніх республік СРСР, до складу Європейського економічного і валютний союз (ЭВС).

Поруч із якісним підвищенням рівня життя громадян, що саме собі є досягненням інтеграції, ЄС доволі вдало і послідовно вирішує й інші фінансові, економічні та соціальні завдання. У 1999-му р. створили Європейський Центральний Банк (ЄЦБ) з виключно важливими функціями для співтовариства, і з 1 січня 2002 р. 12 членів ЄС запровадили звернення єдину (single) готівкову (ще раніше і безготівкову) валюту євро замість своїм національним грошовим одиницям, що протягом століть у різних формах були тільки головним інструментом і багатством, але й менш важливим атрибутом державного суверенітету, таких як герб, прапор чи гімн. Готівку завжди, були візиткою країни. Тепер в 12 європейських держав, які утворили зону євро, є єдина візитівка.

Для розвитку та модернізації російської економіки, обгрунтування її інтеграційної стратегії вивчення досвіду і особливості формування Європейського економічного і валютний союз, і навіть грошово-кредитної політики його головного грошового центру, яким став ЄЦБ, має лише теоретичне, а й надзвичайно важлива економічне значення. Головною двигуном появи євро як єдиної у межах ЄС транснаціональної валюти, як, втім, та інших найважливіших якісних змін ЄС, необхідно своєчасно адаптуватися до викликів динамічно мінливого світу у умовах глобалізації.

Тому успішності зусиль офіційної влади ЄС з забезпечення стійкості курсу євро залежать можливість її використання у Росії ролі рівнозначного до долара США міжнародного резервного активу, зокрема і з метою подальшої диверсифікації офіційних валютних резервів, коштів міжнародних розрахунків, платежів і валюти контрактів, і навіть інструмента запозичення на міжнародних ринках.

Це особливо актуально, оскільки Європейського Союзу планує до середини 2004 р. прийняти у своїх рядах десять країн (Чехія, Естонія, Кіпр, Латвія, Литва, Угорщина, Мальта, Польща, Словенія, Словаччина). Ще країни - Болгарія та Румунія отримали запрошення приєднатися до на початку 2007 р. До речі, в багатьох запрошених країн Східної Європи ключові параметри (населення, обсяг ВВП, ВВП душу населення, частка промисловості, сільського господарства і у ВВП, безробіття, частка експорту до ЄС із загального експорту), та й деякі критерії приєднання до ЭВС (співвідношення державного боргу перед і ВВП, рівень інфляції, бюджетний дефіцит) значно поступаються аналогічним показниками Росії. Майбутнє вступ до Європейського Союзу зазначених 12 країн збільшить частку Росії у зовнішній торгівлі з ЄС - із нинішніх 40% до ніж 60%.

Уважне вивчення досвіду створення ЭВС і аналіз єдиної незалежної грошово-кредитної політики (ДКП) Європейського Центрального Банку важливі і з погляду практичної реалізації підписаних свого часу угод і угод в рамках СНД, припускали поетапне формування єдиного митного союзу, зони вільної торгівлі, спільного ринку товарів, капіталів, робочої сили в, платіжного і навіть валютний союз. Та заодно за більш як десятиліття не реалізовано жодного значимого угоди.

Для кращого розуміння оптимальних умов, необхідні реалізації інтеграційних проектів, у межах СНД, потрібно об'єктивний аналіз багатющого досвіду інтеграції. Особливо це ж стосується ключовою складової, якою, на погляд, є єдина і незалежна грошово-кредитна політика ЄЦБ на далеко неоднорідному фінансово-економічному просторі Європейського союзу, спрямовану такі макроекономічні орієнтири, як стабільність цін (стримування інфляції), підтримку купівельної спроможності євро, забезпечення економічного розвитку і зайнятості.

Останнім часом намітився взаємний інтерес між Євросоюзом та Росією. Чи можливий сценарій їх стратегічної співпраці у будь-якій формі в в довгостроковій перспективі? У найближчі 5-7 років входження Росії у ЄС малоймовірно чи вводити майже виключено. Та через два 10-15 років цілком можна членство в ЭВС у тому чи іншого формі.

Як аргументів на користь такого сценарію можна навести таке.

ЄС зацікавлений у стабільній і квітучою Росії виглядала як майбутнього величезного ринку, великої ресурсної бази й інвестицій.

ЄС перебуває у створення енергетичної залежності від імені Росії, і вже найближчі 20-25 років інших альтернатив російським поставкам не передбачається. Саме ціни на всі російські енергоносії залишаються з об'єктивних ринковим причин некерованим чинником за підтримки цінової стабільності у зоні євро.

Перед ЄС сьогодні припадає понад 40% експорту Росії, понад 25 відсотків% іноземних інвестицій у нашій країні і майже 70% її зовнішнього боргу.

Є аргументи за інтеграцію Росії і близько Євросоюзу, про що йшлося вище. Проте сьогодні можна перерахувати і стільки ж аргументів проти як і інтеграції. Причому її противників досить у ЄС, а й у Росії. Багато хто вважає (більшість їх), що Росія ні географічно, ні політично, ні економічно не "вміститься" до ЄС.

Європейський Центральний Банк і Евросистема

Дванадцять національних центральних банків, зокрема Банк Франції, Банк Італії, Банк Іспанії, Нидерландский банк, Національний банк Бельгії, Австрійський національний банк, Банк Греції, Банк Португалії, Банк Фінляндії, Центральний банк Ірландії, Центральний банк Люксембургу, Бундесбанк Німеччини, і навіть Європейський Центральний Банк (ЄЦБ), розташований у Франкфурті-на-Майні, разом утворюють Евросистему. Структура європейської системи центральних банків представлена на наведеній нижче схемою.

Термін "Евросистема" обраний Радою управляючих ЄЦБ, щоб пояснити пристрій (угоду), з допомогою якого Європейська система центральних банків (ЕСЦБ) виконує свої завдання у зоні євро. До того часу, поки деякі члени ЄС запровадили в себе у звернення єдину валюту євро, різниця між Евросистемой і ЕСЦБ збережеться.

Крім внесеного капіталу 12 НЦБ ЄВС перевели на рахунки ЄЦБ валютні резерви у сумі 40 млрд. євро. Передача валютних резервів також проведена пропорційно частку кожної країни у капіталі ЄЦБ. Натомість кожен національний центральний банк був кредитован ЄЦБ грошовими вимогами в евро-эквиваленте право їх додатковий валютний внесок. Причому 15% цих вкладів було внесено монетарним золотом, а решта 85% у доларах навіть японських йенах. Будь-яка інша країна ЄС, побажала приєднатися до євро, має насамперед відповідати критеріям приєднання (конвергенції). У цьому ЄЦБ зобов'язаний дати свій висновок по міри відповідності цієї країни критеріям приєднання.

ЄЦБ представляє унікальну організаційну структуру, яка має аналога у світі. Унікальність у тому, що у однієї системі поєднуються якісно різні структури: централізовані і децентралізовані.

Евросистемой і ЕСЦБ управляють органи Європейського Центрального Банку, наділених правом прийняття рішень. Такими органами є: Рада управляючих і Виконавчий комітет.

Вищим ланкою ЄЦБ є Рада управляючих, куди у кількості 18 людина входять усіх членів Виконавчої комітету (6 людина) та управляючі всіх 12 НЦБ Евросистемы.

На Рада управляючих покладаються такі функції:

розробляти найважливіші напрями роботи і приймати необхідні рішення, щоб забезпечити виконання завдань, покладених на Евросистему;

визначати грошово-кредитної політики для зони євро, включаючи асигнування, рішення, що стосуються проміжних грошово-кредитних орієнтирів (цілей), основних відсоткові ставки і резервів в Евросистеме, та викладачу встановлювати необхідні орієнтири їхнього реалізації;

розглядати і можна затверджувати річний звіт ЄЦБ.

Рада управляючих засідає у місті Франкфурті-на-Майні, зазвичай, двічі на місяць; допускаються також засідання Ради управляючих в НЦБ ЄС.

Під час ухвалення рішень щодо найважливішим питанням грошово-кредитної політики чи інші завдання Евросистемы члени Ради діють не як представники національних банків, бо як незалежні професіонали за принципом "один член, вони одностайно". Рішення вважається прийнятим, якщо на нього проголосують щонайменше 2/3 членів Ради.

Максимальне кількість службовців на 2003 р. в ЄЦБ по запланованому бюджету із зарплати 1263 людини; реальну кількість службовців становило 1172. Середньомісячна зарплата службовців перевищує 8000 євро (порівнювати - середня заробітна плата службовців ЦБ РФ становить 12 тис. крб., або близько 350 євро.

Мета і функції ЄЦБ

Головна мета діяльність Європейського Центрального Банку є підтримання цінової стабільності у зоні євро. Інші цілі й функції ЄЦБ:

підтримку що з національними центральні банки ЄС стабільного функціонування платіжної системи Еврозоны;

захист й забезпечення купівельної спроможності євро;

підтримку макроекономічної збалансованості у Євросоюзі;

сприяння безперебійному функціонування та розвитку банківської системи ЄС.

Найважливішою функцією ЄЦБ є розробка та реалізація єдиної й незалежної грошово-кредитної політики для країн Еврозоны.

На думку експертів, у вигляді стабільних цін ЄЦБ створює загальну сприятливу економічне середовище і високий рівень зайнятості. Як інфляція, і дефляція обертаються високими витратами суспільству як і економічному, і у соціальному.

Що стосується Євросоюзу грошово-кредитна політика складає двох рівнях: перший рівень - це, безумовно, єдина незалежна ДКП, яка розробляється й реалізується ЄЦБ; другий - це рівень національних держав, членів Євросоюзу, у якому їхні ж національні центральні банки спільно зі своїми урядами проводять ДКП у життя. Між двома рівнями існує тісний координація та узгодженість, головними орієнтирами у своїй є критерії відповідності тій чи іншій країни валютному союзу. Узгодження проводиться лише на рівні Ради управляючих і Генерального ради ЕСЦБ.

Стратегія грошово-кредитної політики ЄЦБ грунтуються двома стовпах, сутнісно двома підходах (two-pillar approach).

Перший підхід - виходити із провідну роль грошей до вигляді всієї грошової маси, визначене агрегатом М3. З 1999 р. річний приріст М3 Радою управляючих ЄЦБ встановлюється лише на рівні 4,5% у річному обчисленні. За такого підходу інфляція сприймається як неминучий результат порушення ними закону грошового звернення, коли пропонування грошей у сенсі (М3) помітно перевершує обмежені пропозиції товарів та послуг. Другий підхід грунтується на широкої оцінці перспектив зміни цінової динаміки та збільшення ризиків цінової стабільності в Єврозоні.

У цілому нині комбінація двох підходів грошово-кредитної політики ЄЦБ доводить, що грошові, фінансові та економічні процеси перебувають під контролем і регулярно аналізуються. Такий підхід дає змогу ЄЦБ встановлювати свої відсоткові ставки такий рівень, який найкраще забезпечує цінову стабільність. Захищаючи, в такий спосіб, купівельну здатність євро, ЄЦБ до того ж час підтримує курс євро стосовно іншим світовим валютам (хоч собою курс євро є головним орієнтиром).

Грошово-кредитна політика до ЄС розробляється й реалізується на двох рівнях. Усі рішення, що стосуються проведення незалежної єдиної політики щодо частини цільових орієнтирів, приймаються ЄЦБ і як реалізуються централізовано у всій Єврозоні, а інструменти ДКП практично використовуються національними центральні банки ЄС децентрализованно. НЦБ заслуговують обговорювати і виробляти рекомендації з проблем та перспектив ДКП. Причому у кожної країни ЄС національні центральні банки мають специфічні історичні і правові особливості, що неминуче б'ють по прийнятих ними рішеннях і часто розходяться зі стратегією ЄЦБ. Останньому доводиться терпляче і послідовно докладати зусиль, щоб сприяти адекватному розумінню Євросоюзом та окремими його країнами цілей і завдань грошово-кредитної політики і покладених її у очікувань. Усе це підвищує довіру до діяльність Європейського Центрального Банку.

Гармонизированный індекс споживчих цін (ГИПЦ) є концептуально новим агрегированным індексом цін, і ніколи раніше практично національних інтересів та регіональних економік не застосовувався. Особливість концепції ГИПЦ визначається й не так його низьким кількісним виміром (хоча теж важливо), а й тим, що з його допомогою ми можна вирівнювати, гармонізувати національні індекси споживчих цін всіма країнами Еврозоны з максимальним охопленням споживчих витрат, щоб оцінити, наскільки в Єврозоні досягнуто стабільність цін. У нашому національному визначенні індекс споживчих цін (ІСЦ) розраховується як співвідношення суми вартості фіксованого набору товарів та послуг нинішнього року періоді та незначною сумою вартості цього ж набору у минулому (базисному) періоді.

Головна ідея ГИПЦ у тому, щоб виділити й диференціювати вплив нею найістотніших чинників. Експерти Євростату вважають, що, наприклад, виділення енергетичного компонента ГИПЦ пов'язані з великий вплив нею нафтових цін; поділ продовольчих товарів на продукти харчування сировину обумовлена тим, що сезонні вагання і погодні умови впливають цей компонент (як це було 2002 р.) більшою мірою, ніж готові продуктів харчування. Попри те що що ГИПЦ щодо інформації та цінової стабільності відводиться провідна роль, тим щонайменше у цій концепції закладено якісь протиріччя, та недоліки, які заважають об'єктивно визначити реальний рівень цін Єврозоні.

Основні операції з рефінансування кредитних організацій переважно спрямовані забезпечення банківської системи ЄС достатню ліквідність. У цих цілях використовуються такі інструменти:

основні операції з рефінансування (MROs - main refinancing operations) терміном до 14 днів;

довгострокові рефінансування (LTROs - longer-term refinancing operations) від однієї близько трьох місяців;

заставні кредити (операції класу РЕПО);

кредити "овернайт" (одноденні кредити) та інших.

Управління ліквідністю відіграє у реалізації єдиної грошово-кредитної політики ЄЦБ.

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація