Реферати українською » Экономика » Комплексний аналіз собівартості продукції


Реферат Комплексний аналіз собівартості продукції

Страница 1 из 2 | Следующая страница

О.С. Моцыгин, студент Інституту обліку, і аудиту

Cебестоимость продукції, робіт послуг є найважливішим показником, що характеризує ефективність підприємств. Від рівня цей показник залежать темпи розширеного відтворення, отримання організацією прибутку чи збитків й у кінцевому підсумку - фінансове становище господарюючих суб'єктів. Це вселяє аналізу собівартості продукції особливої значимості у процесі інтенсифікації промислового виробництва Російської Федерації, висуваючи його за чільні позиції з структурі комплексного економічного аналізу.

Цей аналіз також потрібен визначення рентабельності виробництва та окремих видів продукції, здійснення внутрішньовиробничого аналізу, обгрунтування рішень запуск у виробництві нових видів продукції і на виведення з виробництва застарілих.

Метою аналізу собівартості є досягнення найвищих результатів з найменшими витратами, тобто максимальної економії матеріальних, трудових і надходження ресурсів.

Приватні мети аналізу полягають у виявленні тенденцій зміни цього показника, визначенні впливу чинників з його приріст, вивченні структури та динаміки витрат з економічним елементам, калькуляционным статтям, окремим товарам з урахуванням змін - у виробничому процесі, соціальній та вишукуванні резервів скорочення собівартості.

Кінцевою метою аналізу собівартості слід назвати виявлення можливостей зниження собівартості продукції.

Щоб безпосередньо можливість перейти до аналізу собівартості, необхідно розглянути процес створення інформаційної бази щодо внутрішніх та зовнішніх користувачів. Традиційним для російської практики є ведення загального користування та калькуляционного обліку з допомогою єдиного плану рахунків, доповнений аналітичним урахуванням у сфері внутрішнього управління. Така практика в ведення обліку зберігається досі у багатьох російських організаціях.

У інструкції щодо застосування плану рахунків бухгалтерського обліку, поясненнях до поділу III "Витрати виробництва" вказується, формування інформації про витрати зі звичайних видам діяльності, які становлять витрати виробництва, здійснюється або на рахунках 20-29, або на рахунках 30-39.

Перший варіант ведення обліку передбачає угруповання витрат за статтями, місцях виникнення і калькулирования собівартості продукції, і навіть облік витрат за елементам цих рахунках єдиного плану рахунків.

Другий варіант припускає використання рахунків 20-29 лише угруповання витрат за статтями собівартості, місцях виникнення і калькулирования собівартості продукції, товарів та послуг. А рахунки 30-39 йдуть на узагальнення витрат за основними елементами. Використання другого варіанта обліку дозволяє спростити систему управління собівартістю й контролю над ній.

Взаємозв'язок фінансового і управлінського обліку здійснюється через відбивають рахунки. Ведення управлінського обліку на єдиній плані рахунків стає можливим наявності необозначенных рахунків. Відповідно до інструкції Міністерства фінансів організації повинні самостійно визначити економічний зміст рахунків 22, 24, 27, 30-39.

На приводимом нижче малюнку дана схема відображення на рахунках витрат за елементам і статтям. Цілком ймовірно, що що відбивають рахунками під час використання як і моделі рахунки 27 "Віддзеркалення витрат виробництва" і 37 "Віддзеркалення витрат за елементам" рахунки. Обороти і сальдо по дебету рахунки 37 завжди рівні оборотів і сальдо за кредитами рахунки 27, яка досягається і їх безпосередньої кореспонденції, оскільки операції з цих рахунках проводяться з урахуванням одним і тієї ж первинних документів, довідок і обгрунтованість розрахунків бухгалтерії.

Схема відображення на рахунках витрат за елементам і статтям

Палій В.Ф. Організація управлінського обліку. М.: Бератор-Пресс, 2003. З. 61.

Розглянемо методику аналізу собівартості продукції. Об'єктами аналізу є повна собівартість продукції цілому й окремі елементи витрат, собівартість окремих видів продукції і на окремі статті калькуляції.

Комплексний аналіз собівартості продукції можна розділити ми такі етапи.  

1. Оцінка виконання плану з собівартості за минулий звітний період: аналіз витрат виробництва, у розрізі елементів витрат. Виявлення основних напрямів подальшого аналізу.  

2. Проведення вибіркового поиздельного аналізу. Аналіз окремих статей калькуляції.  

3. Підбиття підсумків проведеного аналізу. Формування управлінської інформації про виявлених резервах скорочення собівартості стримування його зростання.

Продемонструємо методику аналізу собівартості з прикладу діяльності ВАТ "Зоря", що виробляє косметичну продукцію.

Оцінка виконання плану з собівартості за минулий звітний період залежить від аналізі витрат виробництва, у розрізі елементів витрат і виявленні основних напрямів подальшого аналізу, проведеного по загальним підприємством статтям калькуляції. Натомість, аналіз поелементного складу і структури витрат за виробництво дає можливість намітити головних напрямків пошуку резервів залежно від рівня матеріаломісткості, трудомісткості і фондоємності виробництва. Інформація для аналізу представленій у табл.1.

За даними табл. 1 на уже згадуваному підприємстві перевищення планових витрат над фактичними становить 8.040 тис. крб., у тому числі основна частка посідає відрахування на соціальні потреби й інші витрати. Значну економію (у вигляді 29.211 тис. крб.) відзначається за матеріальними затратам і дорівнює 0,26%. Найбільший перевитрата допустили по заробітної плати, відрахувань на соціальні потреби та інших видатках. Отже, саме ця статті мають стати предметом докладного аналізу причин відхилення від плану й пошуку резервів їх скорочення, а, по матеріальним затратам - виявлення причин неточного планування.

Як відомо, статті витрат діляться на одноэлементные, тобто однорідні за змістом витрати, і комплексні, об'єднувальні кілька економічних елементів. До одноэлементным статтям ставляться сировину й матеріали, куплені вироби і напівфабрикати, паливо і енергія на технологічні мети, вести виробничих робітників і відрахування на соціальні потреби. За умов їх аналізі не можна обмежуватись лише загальними підприємством показниками, бо за цьому враховується внесок окремих продуктів у єдиний витрата. Тому вплив чинників для цієї статті деталізується по виробам, видам витрачених матеріалів, формам й системами оплати праці виробничого персоналу з урахуванням окремих калькуляцій.

Одноэлементные статті витрат інакше може бути прямими витратами, а комплексні - непрямими. До останнього належать Витрати підготовку й освоєння виробництва, загальновиробничі і загальногосподарські витрати, втрати від шлюби й інші витрати. Непрямі витрати неможливо знайти безпосередньо пов'язані з виробництвом конкретної продукції, тому аналізуються загалом підприємству, окремим підрозділам, центрам відповідальності шляхом перевірки планом, а чи не з цими поиздельных калькуляцій.

Аналіз собівартості продукції з загальним підприємством калькуляционным статтям, яке розкриває цільове призначення витрат і зв'язку з технологічним процесом, починається з зіставлення фактичні витрати з плановими, пересчитанными на фактичний випуск і асортимент. Цим досягається незалежність виявлених відхилень від структурних і асортиментних зрушень по готової продукції. Результатів аналізу представлені у табл. 2.

Розрахунок виконано з урахуванням підходу, запропонованого у роботі: Економічний аналіз господарську діяльність підприємств і объединений/Под ред. С.Б. Барнгольц і Г.М. Тація. 3-тє вид., перераб. і доп. М.: Фінанси і статистика, 1986. З. 144.

Наведені в табл. 2 дані показують, що основна увагу при подальшої деталізації аналізу має приділятися тим статтям, якими допущені значний незапланований перевитрата чи істотна економія. До таких статтям ставляться паливо і енергія (10,09%), додаткова вести (22,41%), відрахування на соціальне страхування (14,07%), Витрати підготовку й освоєння виробництва (-29,53%), втрати від шлюбу (1147%), інші виробничі витрати (-46,74%), комерційні витрати (6,46%).

За цією та інших статей можуть бути встановлені резерви скорочення собівартості чи утримання в рівні при докладному аналізі витрат за матеріали, оплату праці та комплексні побічно распределяемые витрати виробництва. Дане напрям деталізації аналізу розглядається нижче.

Найважливішим напрямом вивчення причин зміни собівартості продукції є аналіз поиздельных калькуляцій, що виражається порівняно фактичного рівня витрат з статтям і одиницю продукції з плановим та даними минулих років. Зупинимося цьому напрямі аналізу докладніше. У табл. 3 наведено аналіз собівартості за статтями витрат за прикладі туалетного мила "Ніжність".

Наведені дані показують, що перевитрата витрат провалилася саме з всіх статтях, крім основний зарплати. Особливо великий перевитрата допущений за матеріальними затратам, общепроизводственным видатках, втрат від шлюби й комерційним видатках. Виявлені відхилення є об'єктом факторного аналізу з метою визначення причин допущеного перевитрати, встановлення відповідальності них, обгрунтування резервів зниження собівартості і зростання прибутку. Аналогічні розрахунки робляться за кожним видом продукції.

Вплив чинників першого порядку зміну рівня собівартості одиниці виробленої продукції вивчають з допомогою факторной моделі:

де: СP - собівартість виробництва одиниці виробленої продукції (cost price);

CEi - постійні витрати на i-му продукту (constant expenses);

VGi - обсяги виробництва по i-му продукту (volume of goods);

VEi - перемінні витрати на i-му продукту (variable expenses).

Вихідні дані для факторного аналізу собівартості туалетного мила "Ніжність" представлені у табл. 4.

Використовуючи вищеописану модель і такі табл. 4, зробимо розрахунок впливу чинників зміну собівартості туалетного мила "Ніжність" методом ланцюгової підстановки. Результати поиздельного аналізу відіб'ємо в табл. 5.

Аналіз матеріальних, трудових і непрямих витрат дозволяє докладно аналізувати відхилення від кошторису, даючи, в такий спосіб, можливість зможе ефективно управляти витратами. Система калькуляції собівартості по нормативним недоліків може застосовуватися у того рівня, як і процес виробництва складається з серії загальних операцій. Див.: Друрі До. Введення у управлінський і виробничий облік. М.: Аудит, ЮНИТИ, 1998. З. 484.

Найефективніший засіб керування витратами - це регулювати їх у стадії виникнення. Отже, необхідно встановити нормативи на матеріали, працю й послуги, споживані у процесі виробничих операцій, а чи не на нормативні видатки готовий продукт. Відхилення від результатів цих нормативів повинні враховуватися виявлення їх про причини і осіб, відповідальних право їх виникнення.

Для аналізованого підприємства, що виробляє широку номенклатуру продукції, аналіз матеріальних витрат покажемо з прикладу крему "Анюто".

Продукт виготовляється за операцію. Нормативні витрати з цієї операції представлені у карті нормативних витрат (табл. 6).

Компанія "Зоря" планує зробити 100.000 од. крему "Анюто" у вересні. Планова величина постійних загальновиробничих витрат на вересень становить 1.200.000 крб. Планова прибуток за продажів 800.000 крб.

Фактичні результати за вересень, крб.

Реалізація (90.000 од. по 90 крб.)

Основні матеріали:

А: 190.000 кг по 11 крб. за 1 кг

У: 101.000 кг по 14 крб. за 1 кг

Праця основних виробничих робочих (285.000 год по 9,6 крб. за 1 год)

Змінні загальновиробничі витрати 676.000 крб.

Постійні загальновиробничі витрати 1.160.000 крб.

Табл. 6 є карту нормативних витрат для крему "Анюто".

Проведемо аналіз даних ВАТ "Зоря". Насамперед складемо кошторисну таблицю (табл. 7), з яких можна провести попередній аналіз ефективності роботи за аналізований період. Приймемо матеріали Проте й У взаємозамінними.

Графа 1 табл. 7 показує позиції з карти нормативних витрат. Графа 2 містить вартісну оцінку конкретних статей витрат. Графа 3 представляє інформацію про плановому обсязі виробництва та витратах виробництва даного кількості продукції. У графі 4 представлена гнучка кошторис, тобто. фактичний обсяги виробництва по плановим цінами, що у порівнянні з фактом (графа 5) і дає підсумкове відхилення: економію чи перевитрата. Для спрощення ситуації припустимо, що фактично закуплене кількість матеріалів ідентично фактично застосованому.

Після складання кошторису можна перейти до другої стадії аналізу, тобто безпосередньо факторному аналізу. Укрупненно зміна матеріальних витрат розкладається на два чинника: цін, і витрати. Зазначені факти позначимо як p і q, відповідно. Тоді:

Отже, загальний негативний відхилення за матеріалами становить 354.000 крб., їх рахунок перевитрати 265.000 крб., а й за рахунок підвищення закупівельної ціни 89.000 крб. Сукупна відхилення за матеріалом А становить 290.000 крб., яке сприймається 100.000 крб. складається з перевитрати матеріалів ((190.000-2.90.000).10) і 190.000 крб. з підвищення ціни закупівлі ((11- 10).190.000). У той самий час відхилення за матеріалом У не перевищує 64.000 крб., їх несприятливе відхилення 165.000 крб. по перевитрати ((101.000 - 1.90.000).15) і сприятливе 101.000 крб. по закупівельної ціні ((14-15) .101.000).

Неправильно припускати, що відхилення за ціною на матеріали завжди буде наслідком поганої роботи відділу закупівель. Фактичні ціни можуть перевищувати нормативні через зміни над ринком внаслідок загального підвищення ціни матеріали. Отже, відхилення за ціною то, можливо поза контролем відділу закупівель. У той самий час несприятливе відхилення за ціною може випливати з прорахунків відділу закупівель у пошуку найвигідніших постачальників на шкоду якості матеріалів. У аналізованого підприємства сприятливе відхилення за цінами сталося через закупівель матеріалу нижчого якості, що викликало погіршення якості продукції і на збільшення кількості відходів виробництва. Так, відхилення за ціною на матеріал У сприятливе (101.000 крб.), але ці "компенсується" з допомогою перевитрати матеріалу (165.000 крб.) Причина такого перевитрати у закупівлі матеріалів низьку якість, і, отже, відповідальність за відхилення з використання (витраті) матеріалів повинна лягти на відділ закупівель.

Відхилення з використання матеріалів, зазвичай, контролює начальник цеху. Причини цих відхилень полягають у псування матеріалів при необережною навантаження чи розвантаженні, в закупівлі матеріалів низьку якість, розкраданнях, змінах вимог контролю за якістю чи методів виробництва.

Оскільки матеріали Проте й У взаємозамінні, то зміна матеріальних витрат з чиннику витрата ( МЗ(q)) розпадається на два чинника: склад парламенту й кількість використаних матеріалів:

Перейдемо до розгляду витрат на оплату праці. Зміна витрат за працю також розпадається на два чинника: продуктивність і оплата праці. Використовуємо самі позначення:

ТЗ = ТЗ(q) + ТЗ(p)

ТЗ(q) = (q1 - q0) . p0

ТЗ(p) = (p1 - p0) . q1.

Произведем обчислення:

ТЗ(q) = (285.000 - 3 . 90.000) . 9 = 135.000 крб.

ТЗ(p) = (9,6 - 9) . 285.000 = 171.000

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація