Реферати українською » Экономика » Про становлення і етапах розвитку валютного ринку В'єтнаму


Реферат Про становлення і етапах розвитку валютного ринку В'єтнаму

Чан Тхи Лыонг Бінь, аспірантка кафедри "Світова економіка і МВКО"

У разі інтеграції В'єтнаму до світової економіки особливе значення набуває функціонування валютного ринку як сполучної ланки національної економіки та світового господарства.

З початку ринкових перетворень в В'єтнамі розвитку валютного ринку приділялася велика увагу, що відбилося у низці постанов Ради міністрів та різних документах Державного банку В'єтнаму. Почавши формуватися 1991 р., в'єтнамський валютний ринок постійно розвивається. Можна виділити три основні етапи цього процесу:

до 1991 р. - формування організаційних і правових основ валютного ринку;

з 1991 р. до листопада 1994 р. - створення центрів торгівлі валютою (валютні біржі);

з грудня 1994 р. - розвиток міжбанківського валютного ринку.

Формування організаційних і правових основ валютного ринку

Аж по початку 80-х у В'єтнамі зберігалася централізована систему управління економікою, і навіть дотационно-распределительная система. Державне втручання було присутнє в усіх галузях життя; мікро- і макроекономічна політика спрямовувалася з єдиного плану, який у всій країні. У умовах, маючи монопольне декларація про вчинення операцій із валютними цінностей і управління золотовалютними резервами, держава було єдиним законним власником іноземної валюти, яка концентрувалася як у державних структурах і розподілялася відповідно до із затвердженим планом.

У цей час у В'єтнамі, як та у багатьох соціалістичних країнах, був єдиного валютного курсу. У дивовижній країні існував як фіксований, і нефиксированный валютний курс, тобто. державний (офіційний) курс і комерційний валютний курс. Валютний курс, встановлений Державним банком, істотно відкидався від реальної валютного курсу, що створило певні труднощі, щоб зовнішньої торгівлі, і викликало дефіцит торгового балансу країни.

З 1986 р. у В'єтнамі склалася практично нова економічна ситуація, що стала наслідком відмовитися від централізованого планово-директивного управління народним господарством під час використання елементів ринкового механізму. Було введено систему єдиних цін (з урахуванням ринкових), повністю ліквідована система дотацій через ціни, зарплатню, пільгове кредитування і оподаткування державних підприємств. Фактично була різко обмежена сфера централізованого планування і прямого керівництва діяльністю підприємств державного сектора (особливо підприємств центрального підпорядкування). Увійшов на дію закон, дозволяє іноземним фірмам вільно розміщувати свої капітали у В'єтнамі ("Закон про іноземних інвестицій у В'єтнамі", прийнятий у 1987 р.).

Складовою частиною перетворень, вкладених у перехід до ринкової економіки, стала реформа банківської системи. По ухваленого березні 1988 р. постанови Ради міністрів В'єтнаму сформувалася двоступенева банківсько системо. Державний банк В'єтнаму має статус міністерства та є найвищою інстанцією під час вирішення всіх банківських питань. Друга щабель офіційної банківської системи В'єтнаму розрізняє п'ять видів фінансових установ: комерційних банків, інвестиційні банки і банки розвитку, фінансові корпорації і кредитні товариства. Банк кожного типу здійснює певні операції відповідно до котра видається йому Державним банком ліцензією.

У цього року Рада міністрів В'єтнаму було прийнято рішення "Про валютне регулювання". Як одне із нових пунктів у валютному управлінні держави можна відзначити наступне: "Соціалістична республіка В'єтнам через Державний банк здійснює єдиний валютний контроль контроль над торгівлею валютою. Усі валютні операції, проведені у В'єтнамі резидентами і нерезидентами, здійснюються у відповідність до нормативними актами Державного банку В'єтнаму. Зовнішньоторговельний банк (Вьеткомбанк) проти неї проводити валютні операції. Інші комерційних банків, банки з іншими інвестиціями, філії іноземних банків, фінансові корпорації і кредитні товариства, і навіть економічні підприємства міста і організації, котрі хочуть торгувати валютами чи залучення валют, повинен мати дозвіл Державного банку В'єтнаму". Постанова Ради міністрів В'єтнаму №161 від 18 жовтня 1988 р.

Отже, вперше під В'єтнамі скасували державна валютна монополія, кредитні організації стали здійснювати операції з валютами за наявності необхідні цього ліцензій і дозволів Державного банку країни. Комерційні підприємства, які займаються імпортом товарів та послуг, почали купувати валюту і проводити платежі там лише крізь уповноважені банки. Для підприємств, мають валютний виторг від цього товарів та послуг, було запроваджено обов'язкова її продаж в уповноважені банки по офіційному валютному курсу.

Наявність двоступінчастої банківської системи й ухвалення постанови про валютне регулювання створили організаційні і правові передумови формування валютного ринку В'єтнаму.

Створення центрів торгівлі валютою (валютні біржі)

Другий етап розвитку в'єтнамського валютного ринку розпочалося першій половині 90-х. Попри глибокі економічні зміни, у країні був відсутній організований валютний ринок, у якому реально формувалося б курсове співвідношення національної та іноземної валюти з урахуванням ринкового попиту й пропозиції. Саме тоді у В'єтнамі існував і публікувався офіційний валютний курс в'єтнамського донга, встановлений Державному банком. Було зрозуміло, що офіційний курс не відбивав його купівельної спроможності і стимулював розширення експортно-імпортної діяльності, залучення іноземних інвестицій у країну, і валютних коштів у в'єтнамські банки.

У зв'язку з завданнями економічного розвитку та потребою розв'язання проблем валютного контролю у пропозиції Державного банку В'єтнаму створили "Фонд регулювання валют". У був прийнятий серпні 1991 р. Положенні Держбанку "Про правила організації та роботи валютної біржі" було заплановано перший крок було із формування організованого валютного ринку В'єтнаму. З Основних напрямів у серпні та листопаді 1991 р. було створено дві валютні біржі місті Хо Ші Мін й у Ханої.

Учасниками валютної біржі стали уповноважені банки (які одержали дозвіл Держбанку ведення валютних операцій біржі), підприємства, безпосередньо які уклали торгові угоди з іншими партнерами, і навіть Державний банк В'єтнаму.

Для контролю над роботою валютної біржі було створено комітет, що з семи фахівців, трьох із яких були представниками Держбанку і четверо - представниками уповноважених банків. Керівництво комітетом покладалося на представника Державного банку.

Торги було організовано за правилом руху котирувань знизу вгору навпаки, щоб досягалося рівновагу між попитом й пропозицією валют. Інакше кажучи, якщо загальний розмір пропозиції іноземної валюти менше розміру попиту неї, то відбувалося підвищення курсу іноземної валюти до в'єтнамському донгу, і якщо загальний розмір пропозиції іноземної валюти перевищував загальний розмір попиту неї, то відбувалося зниження курсу іноземної валюти до донгу до того часу, поки загальний розмір пропозиції іноземної валюти сягав рівності загальному розміру попиту неї. Отже, фиксируемым рівня курсу біржі був курс, який встановлювався внаслідок досягнення рівноваги між попитом й пропозицією. Валютний курс, використовуваний банками-учасниками, він не мусив перевищувати 0,5% курсу, зафіксованого на попередніх торгах.

Основними валютами торгів були долар навіть в'єтнамський донг. Мінімальна сума одного торгу дорівнювала 10 000 дол. США. Термін поставки купленої валюти визначався пізніше другого робочого дня; існував штраф тим, хто вчасно перерахував валюту за результатами торгів. За що у торгах протягом роки кожен учасник мав заплатити 200 дол., а й за що у кожної торгової сесії - виплатити комісію у вигляді 0,01% від суми угоди, але з понад сто дол. США. Див.: Становище голови Державного банку В'єтнаму №107 "Про правила організації та роботи валютної біржі" від 16 серпня 1991 р.

Банки-участники валютної біржі збирали заявки для придбання і продаж від клієнтів, які мали правом безпосередньо проводити операції купівлі-продажу біржі. У цьому затверджувалися тільки ті заявки для придбання валют, що протягом днів з дати її купівлі були необхідні валютні платежі, а використання купленої валюти повинна відповідати цілям, зазначених у постанові Ради міністрів В'єтнаму "Про валютне регулювання".

Отже, створення двох валютних бірж стало важливим поступом становлення валютного ринку В'єтнаму. У початковий період Державний банк надавав активне впливом геть формування ринкового курсу донга з допомогою валютних інтервенцій. Потім, зі збільшенням надходження до країни іноземної валюти різниця у співвідношенні між попитом й пропозицією валют стала меншою, і втручання Держбанку в формування курсу в'єтнамського донга поступово скоротилося.

Унаслідок валютних бірж в 1993-1995 рр. у В'єтнамі долар США можна було купити за 10,5-11 тис. донгов. Це співвідношення істотно залишається такою і в другій половині 90-х. Протягом трьох років оборот валютної біржі виявився досить великим, особливо у 1993 р., коли оборот валют становив 367,2 млн. дол. Проте якщо з травня 1994 р. оборот торгів валютами почав поступово знижуватися. Результати роботи двох валютних бірж відбито у табл. 1.

валютного ринку в В'єтнамі. У дивовижній країні уперше був в встановлено єдиний ринковий валютний курс донга відповідно до реальним співвідношенням між попитом й пропозицією іноземної валюти. Різко скоротилася відмінність між офіційним рівня курсу і Міжнародним валютним курсом "вільного ринку" (вдесятеро). З допомогою біржових торгів Державний банк зміг вчасно приймати необхідні заходи з метою стабілізації, зміцнення національної валюти, і ведення раціональної Грошової Політики країни.

Розвиток міжбанківського валютного ринку

Третій етап формування валютного ринку В'єтнаму почався межі 1994/95 р., коли було здійснено перехід від торгів на валютних біржах до розвитку міжбанківського валютного ринку. Предпосылками її формування стали суттєві проблеми, у діяльності двох валютних бірж.

По-перше, в біржових торгах брали участь лише найбільші комерційних банків, кількість яких було невелика. Торгові сесії проходили нерегулярно, порядок проведення біржових торгів був незручним. Співвідношення між попитом й пропозицією іноземної валюти біржі був притаманним всієї економіки нашої країни, а мало регіональний характер.

По-друге, порядок сплати які скоювалися біржові торги (термін оплати пізніше другого робочого дня) не сприяв пропозиції валют комерційних банків біржі. Це було неефективно значних угод, бо тільки Державний банк мав можливість відразу оплатити запропоновану суму іноземної валюти в'єтнамськими донгами. Отже, Держбанк, який відіграє важливу роль валютне регулювання, змушений був здійснювати валютні біржові операції посередником між комерційними банками і економічними організаціями, діючими біржі.

І, насамкінець, на валютних біржах операції з купівлі-продажу валюти Державного банку були, зазвичай, всім відомі, що викликало загрозу валютної спекуляції країни. Природно, коли комерційних банків знали, що Держбанк збільшував обсяг продажу валют, вони намагалися купити більше валюти, ніж ми їм необхідно насправді, і навпаки. Через війну внутрішній валютний ринок дестабилизировался, а Державний банк не зміг реалізувати своє завдання валютного регулювання. 1 грудня 1994 р. рішенням голови Держбанку було офіційно припинена дія валютних бірж у В'єтнамі.

У разі розвитку національної економіки з урахуванням принципів ринкового механізму валютні біржі не відповідали потребам як в'єтнамського ринку нафтопродуктів та комерційних банків, і економічних структур. Разом зі збільшенням валютних надходжень у країну потреби економічних організацій проведенні валютні платежі різко зростали. В'єтнамські комерційних банків розвивалися кількісно і здатні якісно, мали сучасним обладнанням і технологіями, що розширювало коло здійснюваних валютних операцій банків. Ситуація у економіці країни цього періоду зажадала від валютного ринку розширення сфери платежів з всій країні гнучкішого функціонування. Це не міг за умов роботи двох валютних бірж. Наприкінці 1994 р. на вирішення назрілих проблем створили міжбанківський валютний ринок згідно з Положенням Державного банку В'єтнаму "Про створення міжбанківського валютного ринку" і Положення про "Правилах організації та роботи міжбанківського валютного ринку".

Учасниками міжбанківського валютного ринку є Державний банк В'єтнаму і уповноважені банки. Мінімальна сума однієї валютної угоди міжбанківського валютного ринку становить 50 000 дол. США, або еквівалент на другий іноземній валюті. Поточний валютний курс, який приймає для угод між уповноваженими банками, встановлюється з урахуванням офіційного валютного курсу Держбанку і коливається у межах валютного коридору.

Створення міжбанківського валютного ринку задовольняло потреб розвитку сприяло підвищення ефективності валютного ринку В'єтнаму загалом. У середньому до серпня 1998 р. оборот валюти країни зріс у 2,34 разу. З серпня 1998 р. внаслідок азіатської фінансової кризи валютний курс донга різко знизився, валютний ринок В'єтнаму відчував дефіцит валюти, і сумарний попит істотно перевищував пропозицію. З 1999 р. валютний ринок у країні почав стабілізуватися і продовжує розвиватися зі збільшенням середньорічного обороту.

У зв'язку з потребою розв'язання проблем розширення кола і масштабів валютних операцій головою Державного банку 1999 р. було винесено нове Становище "Про правила організації та роботи міжбанківського валютного ринку", заменившее Становище 1994 р. Основні зміни і у створенні і міжбанківського валютного ринку В'єтнаму відбито у табл. 2.

Завдяки продуманим змін і доповненням у створенні і міжбанківського валютного ринку, соціальній та курсової політиці валютний ринок В'єтнаму став функціонувати гнучкіше і врешті-решт за десятиліття досяг значних результатів, сприяють ефективному розвитку зовнішньоекономічної діяльності країни.

Останнім часом на світовому валютному ринку спостерігаються істотні зміни: лібералізація валютних операцій, зростання відкритості національних ринків країн й поява сучасних технологій у сфері операцій із іноземними валютами, що стимулює як зростання обсягів валютних операцій, а й розширення операцій із похідними фінансовими інструментами; збільшилося також скільки в'єтнамських банків на світовому валютному ринку. В'єтнаму, що має пройти через процес інтегрування на світовий господарство, необхідно враховувати сучасні тенденції валютного ринку. У перед Державним банком країни поставлено завдання подальшого вдосконалення національного валютного ринку на цілях її інтеграцію у світовому валютний ринок.

Список літератури

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту http://www.vestnik.fa.ru/

Схожі реферати:

Навігація