Реферати українською » Экономика » Виробництво ВВП в СНД


Реферат Виробництво ВВП в СНД

Предыдущая страница | Страница 2 из 2
відбивають відмінності структури економіки країн - неоднакові рівні непрямих податків і доходів рентного характеру освіту яких пояснюється перевищенням експортних цін над рівнем внутрішніх цін..

Питома вага чистих податків на продукти в ВВП після 1995 р переважно аналізованих країн збільшився, зокрема у Росії Україні Білорусі, Казахстані - у середньому 1, 5 разу, Таджикистані - у два 4 разу. Це свідчить про посиленні їхньої ролі у первинному розподілі доходів, і навіть впливу формування ВВП зовнішньоекономічних чинників.

Галузева структура створення ВВП. Дані цього питання відповідно до методології наводяться стосовно обсягу валової доданої вартості. Російська статистика до 2004 р. об'єднувала галузі групи: виробництво товарів, виробництво ринкових послуг, виробництво неринкових послуг. З 2005 р. структура ВДВ визначається за видами економічної діяльності, у зв'язку з ніж динамічні ряди з 2002 р. переглянуті.Статкомитет СНД застосовує більш загальну угруповання ВДВ із промисловості, сільського господарства і послуг без деталізації останньої за галузями (табл. 5).

Аналіз структури створення ВДВ непростий. Наведемо приклад Росією. У 2002 р. на галузі, що виробляють товари, доводилося 41% ВДВ, виробництво послуг - 60, 8, зокрема на ринкові послуги - 50, 9 і неринкові - 9, 9% (1, 8% становили побічно обчислювані послуги фінансового посередництва, які за обчисленні обсягу ВВП цінах кінцевого споживання відраховувалися з ВДВ і ставилися на проміжне споживання) (3) .

З переходом до розрахунків ВДВ за видами економічної діяльності колишні дані були уточнені. Виробництво товарів ставляться такі види економічної діяльності: сільському господарстві, полювання і лісове господарство; рибальство, рибництво; видобуток з корисними копалинами; обробні виробництва; виробництво і розподіл електроенергії, газу й води; будівництво, що сумарно дало за 2002 р. 39, 7% ВДВ (-1, 3 відсоткового пункту до старих цифр). До ринковим послуг ставляться оптова і роздрібна торгівля, ремонт автотранспортних коштів, мотоциклів, побутових виробів і предметів власного користування; готелі та ресторани; транспорт і зв'язок; фінансову діяльність; операції з нерухомим майном, оренда і надання послуг, і навіть комунальних, соціальних і персональних - всього 49, 1% ВДВ (-1, 8 відсоткового пункту до старих цифр). Ця частка, певне, занижено, що у ній враховані платні освіти, здоров'я та інших напрямів діяльності. До неринковим послуг можна віднести - державне управління економіки й забезпечення і військової безпеки, обов'язкове соціального забезпечення; освіту; охорону здоров'я й надання соціальних послуг - всього 11, 2% ВДВ.Перегруппировки загалом погоджуються із розподілом за сферами діяльності послуг фінансового посередництва, хоча й дозволяють чітко розмежувати послуги на ринкові і неринкові. Те ж з товарами. Наголосимо також на збільшення в ВДВ останні чотири роки частки видів економічної діяльності, що з виробництвом товарів. В лютому 2004 р. ними доводилося 41, 9% ВДВ, 2005 р. - 42, 5%.

У радянський період економіка союзних республік характеризувалася неоднаковими співвідношеннями продукції в промисловості й сільського господарства, що відбивало поруч із відмінностями рівнів їх індустріального розвитку відмінності природно-кліматичні умови ведення сільського господарства. Питома вага сільського господарства за ВДВ України та Білорусі істотно перевищував його у Росії як республіці з холоднішим і суворим кліматом. Особливо висока питома вага сільського господарства був у Узбекистані, Молдавії, республіках Закавказзя Середньої Азії. Зазначені відмінності збереглися й у час.

У 1990 р. частка сільського господарства перевищувала питому вагу промисловості, у ВДВ у Казахстані, Узбекистані, Азербайджані, Грузії, Киргизії, Молдавії, Таджикистані. У 2005 р. таке перевищення збереглося в Узбекистані, Грузії, Киргизії. У Вірменії у тому року частки ВДВ в промисловості й сільського господарства практично збігалися, Таджикистані - були близькі (при невеличкому перевищенні частки промисловості).

Сучасна структура економіки країн СНД характеризується переваженням у більшості їх сфери послуг над галузями, що роблять товари. У 2005 р. питому вагу послуг у ВДВ становив Росії, Україні, Казахстані - понад половина, вище ця частка був у Молдови Грузії. Економічно значуща взаємозв'язок частки послуг з рівнем розвитку цих країн відсутня. У Білорусі, Киргизії і Таджикистані питому вагу послуг становив менш як половини ВДВ.

В усіх країнах зменшилася частка у ВДВ сільського господарства. Разом із цим у Узбекистані, Киргизії та Грузії питому вагу сільського господарства більше, ніж промисловості; Вірменії частки цих галузей практично збігалися; Молдови частка сільського господарства була близькою до частці промисловості. Економіка ряду розвинених країн СНД, попри підвищення на ній частки послуг, залишається індустріально-аграрної.

Переважна більшість сфери послуг над виробництвом товарів відбиває як посилення ринкового характеру економіки країн СНД, що найчастіше йдеться у різних підручниках нічого й коментарях про розвиток цих країн, а й диспропорції, які утворилися під час реформи у процесі відтворення. Останнє підтверджується, зокрема, тим, що питома вага послуг у ВДВ цих країн вищою, і навіть перевищив їх науковий рівень найрозвиненіших великих країн світу, здійснюють постіндустріальну перебудову своїх економік.

Диспропорції видно при виділення сфері послуг окремих їх видів. Міжнародна статистика застосовує таку їх угруповання: транспорт і зв'язок; торгівля, готелю, ресторани; фінансову діяльність, операції з нерухомим майном, оренда і надання послуг; освіту, охорону здоров'я, соціальні послуги; інші послуги (табл. 6)

Більше повні дані є про структуру валової доданої вартості за секторами внутрішньої економіки.

У табл. 7 наводяться офіційні їх позначення: ">Нефинансовие підприємства"; "Фінансові підприємства"; "Державне управління"; "Некомерційні організації, обслуговуючі домогосподарства населення"; "Домашні господарства населення".

При порівнянні Росії із розвинені країни (Німеччина, США, Японія) передусім можна знайти вища (майже 2 разу) частка у ВДВ торгівлі, і близьких до неї видів діяльності; це стосується також до Киргизії іТаджикистану, меншою мірою - до Казахстану, Грузії та Молдові.

У Росії її, Казахстані, Молдавії помітно вищої відношення до інших країнах СНД частка у ВДВ різних видів галузей, що відносяться до фінансової складової діяльності; тоді як розвинені країни питому вагу таких видів діяльності приблизно 1, 5 рази менше. Висока частка фінансових послуг у ВДВ розвинутих країн спирається на розвинені і конкурентоспроможні на світовому ринку галузі, що виробляють товари; країн СНД ці галузі конкурентоспроможні головним чином своїх внутрішніх ринках. З іншого боку, в розвинених країн фінансову діяльність забезпечує вступ у їх економіку великих сум грошового капіталу, тоді як у країнах СНД вона у великою мірою спрямовано відволікання обмежених загалом фінансових ресурсів з реальної економіки та їх вивезення із багатьох країн.

У ВДВ Росії значно менше, ніж у Україні, Білорусі, Молдавії, соціальній та розвинених країн, питому вагу освіти, здоров'я та інших соціальних послуг.

З табл. 7 видно особливості структури ВДВ за секторами: країни з вищий рівень індустріального розвитку (Росія, Україна, Білорусь, Казахстан) переважна значна її частина формується у секторі ">Нефинансовие підприємства"; країни з ширшим поширенням традиційноїнеиндустриальной економіки, наприклад Киргизії, питому вагу сектора ">Нефинансовие підприємства" помітно нижча. У той самий час тут особливо висока частка у ВДВ сектора "Домашні господарства", забезпечує потреби у товарах і послугах з допомогою натурального виробництва, у самих господарствах. Питома вага в ВДВ сектора "Державне управління" великою мірою залежить від ухваленій у країнах політики - курсу розширення чи роль держави економіки і життя суспільства; значно коливається країнами питому вагу в ВДВ сектора "Фінансові підприємства". Частка в ВДВ сектора ">Нефинансовие підприємства" у Росії Україні знижується, у Казахстані - зростає, у Білорусі - загалом залишається дуже стабільною.

Схожі відмінності видно та інших країнах. Те ж саме сказати й щодо зміни частки в ВДВ сектора "Державне управління". З важливих питань у соціальному тенденцій слід зазначити зниження після 2000 р. у низці країн (Україні, Казахстані, Молдавії, меншою мірою у Росії) частки сектора "Домашні господарства", який побічно підтверджує деяке збільшення купівельну спроможність населення іденатурализацию споживання. У Вірменії і Таджикистані - країнах із щодо слабкої поки економікою, частка в цьому секторі продовжує підвищуватися.

Отже, на зміну структури створення ВВП відбиває суперечливі і ще незавершені процеси:послекризисной стабілізації економіки країн СНД, формування ефективніших механізмів господарювання, і навіть методів державного регулювання економічного та розвитку суспільства. Незатухаючий пошук прийнятних стратегій розвитку супроводжується відмовою багатьох догматичних і спрощених уявлень, спочатку запропонованих й раніше реалізованих концепцій і моделей реформ.

Список літератури

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайтуfinab/


Предыдущая страница | Страница 2 из 2

Схожі реферати:

Навігація