Реферати українською » Экономика » Інновації в малому бізнесі


Реферат Інновації в малому бізнесі

числі мушу назвати й поступове наростання з початком політики лібералізації цін брак коштів у товаровиробників, зростання обсягів взаємних неплатежів, зумовили зменшення надходжень у наукові інституції галузевого профілю від основних їх замовників— промислових підприємств і об'єднань. «>Сокращательние» тенденції торкнулися також академічні і вузівські наукові інституції, мають договірні відносини з підприємствами.

Найважливішим джерелом фінансування НДДКР є бюджетні гроші засоби. Їх використовують насамперед на фінансування досліджень, і розробок на оборонних галузях промисловості, і навіть на фінансування бюджетних установ і проведення фундаментальних і прикладних досліджень, у академічних і вузівських організаціях. Сказане тут свідчить, що зниження попиту на науково-технічну продукцію у початковий становлення ринкових відносин, що призвело до складного фінансового становища багатьох наукових організацій, стало неминучим наслідком зміни принципових основ функціонування економіки. У цій ситуації чинниками виживання наукових організацій з'являться кваліфікація їх кадрів, матеріально-технічна оснащеність. Але за будь-якого разі зміна існуючих організаційних структур представляється неминучим. Але його годі драматизувати. Він сприяти формуванню адекватної ринкової економіки науково-технічної галузі, більш пристосованій до реалізації завдання прискоренню науково-технічного прогресу. Проте, сприятливі умови для саморегулювання з'являться не відразу. Тож у наш час зростає роль держави. Іншим, порівняно новим напрямом використання підприємствами свої кошти, які пов'язані одночасно з проведенням НДДКР, є придбання акцій і облігацій акціонерних товариств та підприємств, цінних паперів держав з наступним отриманням із них дивідендів (відсотків), і навіть відкриття термінових депозитних рахунків в комерційному банку під відсотки,оговариваемие у кредитному договорі.

Третім напрямом фінансової підтримки державою науково-технічної галузі є прибутково спрямовані організації.

Крім методів прямого (у вигляді укладання контрактів, видачі субсидії тощо.) фінансування державою досліджень, і розробок необхідно активно використовувати й зване непряме фінансування науково-технічних заходів, стимулюючий збільшення витрат.

Застосовуються та інші пільги для стимулювання науково-дослідної діяльності компаній, причому до їхнього складу і величину постійно уточнюється. Так було в 80-ті роки у США, На закінчення глави відзначимо, що умови адаптації формованої системи фінансування НТП до реалій ринкової економіки є активна державна науково-технічна політика: по-перше, спрямованунепосредственое фінансування як конкретних НДДКР, і конструкції окремих наукових організацій, існування та розвитку яких зацікавлене держава; по-друге, що встановлює чіткі пріоритети у фінансуванні.


Глава II Інновації у малих бізнесі

2.1 Роль інноваційної сфери малого венчурного бізнесу у держави

Досить поширена думка у тому, що дядько бізнес – інноваційний бізнес,т.к. в нього значно більше рухлива організаційну структуру. Малі підприємства у боротьбі виживання охочіше роблять застосування інноваційних технологій і розробок, а значна частина фірм прямо орієнтується на комерціалізацію технологій. Але всі підприємства виникають і малі, і у чимось нові. Усі інноваційне – нове, але не нове –инновация.Организатори проекту TACIS запропонували свою ухвалу малого інноваційного підприємства (>МИП).МИП – це підприємство, яка має частка старше трьох років у загальному обсязі продукції не перевищує10%.Несмотря те що, що у інноваційної сфері працює лише близько 6% від загальної кількості що працюють у малому підприємництво, цю галузь розвитку бізнесу можна поставити за значимістю у розвиток економіки одне із першихмест.[8,с.43].Малие підприємства, займаються інноваційної діяльністю (>МПИД), в широких масштабах почали з'являтися вже у другій половині 80-х. Їх розвиток дозволяло прискорити інноваційний процес, подолати які були в планової економіки перепони на шляху технічного прогресу — відомчі бар'єри, неузгодженість етапів інноваційного процесу, монополістичне становище окремих учасників загального процесу. На швидке зростання числаМПИД тим часом вплинула й незатребуваність науковців в попередньому періоді, обмежені змогу прояви здібності як у державних академічних і галузевих наукових установ. Значна частина коштівМПИД незалежно від назви функціонувала у сфері посередницьких послуг. У сфері НДДКРМПИД займалися переважно розробкою програмних продуктів, проектними роботами, економічними дослідженнями. На початку 1990-х роківМПИД потрапили до складні умови швидкого згортання попиту наукову продукцію через інвестиційного кризи, що викликав спад інноваційної активності, і зростання бюджетного дефіциту. НиніМПИД пов'язані з інвестиційним попитом, тому їх прибутковість різко скоротилося. Дослідження і розробки виконуються або на орендованому устаткуванні, або шляхом безплатного її використання на роботі. Характерною рисою розвитку малого інноваційного бізнесу у час — його нестабільність.

Мале підприємництво в інноваційної сфері нині формується кількома шляхами.МПИД можуть виділятися зі складу великих державних організацій. Їх фінансування постійно скорочується, і вони можуть пристосуватися до нових економічним умовам. Діяльність малих фірм у разі спрямована здебільшого модернізацію устаткування та вдосконалення розроблених на материнської фірмі видівтехники.МПИД можна створювати як ринкові дублери лабораторій і відділів галузевих НДІ і заводів і можливість займатися і суто науковими і прикладними дослідженнями, і повним інноваційнимциклом.Еще єдиний шлях освітиМПИД — об'єднання групи розробників для конкурентоспроможною й прибутковою наукомісткої продукції. Період існування такихМПИД часто обмежується термінами реалізації певної ідеї.

>МПИД можуть формуватися як і посередники просування інновацій і технологій, створюваних фахівцями у сфері конкретної техніки і технології. Роль таких фірм особливо значна у регіонах, де науково-технічні і маркетингові зв'язку слабше, ніж у центрі.

Глибокийсистемно-економический криза російської економіки підтвердив, що у основі фінансової системи та мощі держави лежить міць промислового виробництва, та змусив звернути увагу всіх зацікавлених сторін на реальний сектор економіки. У посткризових інтеграційних процесах (після серпня 1998 р.) починає превалювати промисловий капітал, який би тісніше взаємодію Космосу з фінансовим; посилюються процеси диверсифікації, мають науково-технологічну, регіональну і економічне спрямованість. Саме його розвитку у вигляді максимальне залучення інвестицій у реальний сектор економіки, і його інноваційної сфери має стати наріжним каменем державної інвестиційної та політики у Росії сучасних умовах.

Чим гостріше криза великого виробництва, тим більше коштів надїжак на малий бізнес як у «ринковий генератор» інноваційних ідеї, що прискорює «знизу» (на мікрорівні) процеси структурних перетворень, плановані «згори» (на макрорівні) тим активніше «вирощування» нових структур управління інноваційної діяльністю, їх тиражування в економічно дедалі більше значимих масштабах як «точок (полюсів) зростання», то швидше формування нової корпоративної стратегії і тактики з допомогою використання переваг малих форм організації проектного справи при технологічному трансферт. [>9,с.53].

Розвиток інноваційної роботи і розвиток (підтримка) малого підприємництва на сьогоднішньому етапі значною мірою взаємопов'язані, вони доповнюють і стимулюють одне одного.

За сучасних умов велике значення набуває технічний прогрес, зрозумілий як як застосування методів виробництва (нововведення в виробничих процесах); а й створення значна вдосконалення благ (нововведення продукти). У цьому плані основними «точками (полюсами) зростання» виступають інноваційні монополії, що у процесі виробництва поліпшених або зовсім нових товарів та послуг. Монопольне становище можуть тривати тільки великі, а й середні, й дрібні підприємства. Усе залежатиме галузі, виробленого товару чи надання послуг.

2.2 Державне регулювання інноваційної діяльності сфери малого венчурного бізнесу

У світі, практично у всіх розвинених індустріальних країнах, є система державного стимулювання інноваційної діяльності малих та середніх підприємств. Так, мови у Франції, переконавшись, що коли підвищення активності малих та середніх фірм зростання міжнародної конкурентоспроможності країни, реалізують спеціальні програми допомоги інноваційним підприємствам, беручи участь у їх витратах шляхом дотацій, податкових пільг, пільгових кредитів, ризикового капіталу і консультування.

Найяскравіший приклад успішної інноваційної політики, особливо у цілях розвитку малого середнього бізнесу, демонструє Китай. Високий рівень правового забезпечення у сфері передачі технологій; податкову систему, яка звільняє МП, займаються освоєнням нових технологій, податку з прибутку; система їх пільгового кредитування і втратити фінансове підтримки забезпечили ефективне використання науково-технічного потенціалу високий прибуток від інноваційної діяльності.

У цьому велике значення має тут активна структурна політика - постійно поновлюваний і здійснюваний процес, немислимий без активного державного регулювання, які мають і може сприяти оптимальному розвитку та функціонування інноваційних монополій

Ведучи мову про державне регулювання, можна назвати, що які будуть загальні причини, всі країни з ринковою економікою зіштовхуються із серйозними проблемами. Тож багато хто які стоять Росії проблеми обумовлені не особливостями трансформаційного періоду, а кардинальними пороками ринку, які зізнаються усіма економістами у світі. Сучасний криза світової ринкової системи свідчить про судовий процес кардинальних змін - у адаптації, у якому велике місце відводиться інноваційним монополіям. Основний вектор руху із ринковою економікою включає капіталістичне планування у тому чи іншого формі. Ринок на певної стадії свого розвитку породжує на об'єктивній необхідності прогнозування і планування економічних процесів, виступаючих запереченням ринку. Як і процесі розвитку командно-адміністративної системи виникає у ринкових відносин, котрі виступають запереченням системи, яка їх породжує. Усе це виступає об'єктивної реакцією систем на труднощі, що у процесі функціонування. У узагальненому вигляді прогнозування і планування стають інструментами, що дозволяє ринкової економіки подолати власні органічні недоліки з допомогою об'єднання недержавного і державної секторів. (>Приложение1).

Нині жодна суспільство, від самої централізованого впритул до децентралізованого, нездатна нині створити ефективно функціонуючий механізм. Важливе значення мають соціальні, політичні та технологічні чинники. Об'єктивна реальність користь цього, що загалом і в цілому економіка є стрункої і логічною системою, а реальні існують, та складності, які стоять перед будь-яким суспільством, як російським, і американським виступають проявом тільки й, то, можливо, й не так економічних законів, а тих і моральних цінностей, що панують у суспільстві, основою якого виступають політика та мораль як колективної волі і потрібна особистої системи цінностей. Криза переживає вся людська цивілізація. Немає; якоїсь однієї ліків у вигляді ринку, плану, прогнозу, закону попиту й пропозиції, а необхідна їх оптимальна комбінація у кожному конкретному етапі (часовому проміжку), яка у часто досяжним за умов саме інноваційної монополії. У плані розвитку системи прогнозування і планування лише на рівні підприємства найбільшими можливостями мають саме інноваційні монополії.

З позицій розвитку сучасних економічних систем і досягнення найбільшої ефективності функціонування державна політика у економічній сфері поряд з іншими повинна переслідувати цілі й завдання освіти інноваційних монополії, не допускаючи їх перетворення на «класичні» монополії. У цьому плані можна назвати два виду ринків:

- традиційний - де у саду об'єктивних законів конкуренції відбуваються процеси концентрації та спеціалізації капіталу, що призводять зрештою до утворення монополії. У цій ситуації уряд повинен робити сув'язь заходів, вкладених у розвиток конкуренції, та обмеження монополістичні тенденцій;

- новий - коли підприємством об'єктивно отримує монопольне становище, обумовлене проведенням ефективної інноваційної діяльності. І тут держава вже працювати з інноваційної монополією це має заохочувати збереження її інноваційного характеру.

Існують такі основні підходи, які можна взяти, щоб визначити наявність або відсутність у тому чи іншому ринку монополії.

По-перше, ринкові результати, коли здійснюється порівняння ідеального (гіпотетичногоинновационно-монополистического) ринку з реальною ситуацією. По-друге, поведінка економічних суб'єктів, коли розглядається економічне поведінка монополії для виявлення її інноваційної сутності. Важливе значення набувають виявлення, аналіз стану і попередження елементів змови і негласних угод між підприємствами. По-третє, структура ринку, коли, внаслідок обмеження змогу підприємства вільного виходу зі сфери чи вступу до неї, виникають серйозні проблеми з заохоченням конкуренції.

Критеріями визначення меж державного втручання у економічні системи у плані заохочення інноваційної складової у діяльності монополій виступають ефективність функціонування підприємств-монополістів, забезпечення ефективності на перебіг економічних процесів у сфері інноваційної діяльності, ефективність бюджетної політики. У плані забезпечення ефективності функціонування держава має бути основним гарантом забезпечення всім громадянам економічної свободи, без якої немислима свобода політична, інноваційна, підприємницька, духовна, наукова, творча й т.д. У плані конкретизації даного становища держава слід прагнути до об'єктивного оцінювання власної сумісності з ринком, інноваційної банківською діяльністю та конкуренцією і визначити шляхи до досягнення ефективноїсовместимости.В випадках, коли держава може забезпечити в конкретний тимчасової проміжок досягнення освіти та розвитку інноваційних монополій, він повинен обмежити своє втручання у економічні процеси. І навпаки, коли держава має можливості сприяти економічного розвитку цього виду монополій, його бездіяльність часто-густо неправомірно і можуть призвести до негативних наслідків як і короткостроковій, і у в довгостроковій перспективі. Усі методи державного регулювання ринкової економіки мають бути спрямовані не так на придушення ринкових сигналів, зокрема пов'язаних і з приходом інноваційних монополії, але в прогнозування ймовірних наслідків їх зміні і містити інститутах ринкової організації громадського виробництва. Держава повинна, проводити державну структурну політику, основна мета якої має бути стимулювання породжених ринком інноваційних монополій і структурних зрушень. Структурна політика має сприяти забезпечення та стимулюванню соціально прийнятного пристосування підприємств-монополістів до швидко мінливих умов, особливо у галузях, що стоять одразу на порозі спаду, стагнації чи зростання нестабільний, коли опікується цими питаннями трансформуються в проблеми зайнятість населення. У той самий час потрібно рішуча структурна трансформація в галузях, які може утвердитися у сприйнятті сучасних економічних умов. Структурна політика повинна зосереджуватися заохочення технічного прогресу і полягати у прямий і непрямої підтримці інноваційних підприємств, зокрема. і інноваційних монополій. Непрямими методами тут є стимулювання НДДКР і державне втручання у рамках технологічної політики.

У умовах державну підтримку малого підприємництва інноваційної сфері необхідна для стабілізації першому етапі виробничого процесу ефективнішого використання ресурсного потенціалу; на подальше їх підтримки лише на рівні, достатньому задля досягнення безперервного і з поступальної тенденцієюнизкоинфляционного соціально-економічного розвитку, супроводжуваного стабільним виробничим зростанням, зниженням

Схожі реферати:

Нові надходження

Замовлення реферату

Реклама

Навігація