Реферати українською » Экономика » Реформування системи контролю платоспроможності страхових компаній у країнах ЄС


Реферат Реформування системи контролю платоспроможності страхових компаній у країнах ЄС

Предыдущая страница | Страница 2 из 2
а й у системи моніторингу й державного регулювання, соціальній та функціях для поліпшення ринкового середовища через підвищення його прозорості. Як вважають консультанти KPMG, органи страхового нагляду повинні контролювати правильність формування страхових резервів, розміщення активів, прийнятих у покриття коштів страхових резервів, розмір власні кошти; повинні контролювати рівень платоспроможності кожної страхової компанії та матимуть можливість у випадках підвищувати вимоги до розміру власні кошти; також органи страхового нагляду повинен мати можливість отримувати від страховиків про характер їх ризиків. Отже, нині органи страхового нагляду повинен мати у своєму розпорядженні інструменти, дозволяють відстежувати абсолютну платоспроможність страхових компаній.

Особливістю нової виборчої системи є зміна підходу до оцінювання платоспроможності. Відповідно до обговоренням, платоспроможність страхової компанії має визначатися з урахуванням індивідуальних ризиків, властивих конкретному страховику. У зв'язку з цим існуюча система регулювання платоспроможності страхових компаній у країнах ЄС під час основі вимог до маржі платоспроможності було, т.к. вона відбиває ризик катастрофічних збитків, якому схильна до страхової компанії, і навіть не враховує ризик володіння активами. У зв'язку з цим у ролі альтернативних методів оцінки платоспроможності страхових компаній активно обговорювалися методики визначення достатності величини капіталу страхових компаній із урахуванням рівня ризику, властивого своєї діяльності (risk-based capital systems), і навіть моделі внутрішніх ризиків страхових компаній (internal risk models).

У результаті обговорень автори проекту дійшли наступним висновкам.

По-перше, нормативна формула до розрахунку маржі платоспроможності неспроможна замінити вимоги порядок розрахунку страхових резервів, т.к. розмір страхових резервів компанії, у значною мірою визначається характером укладених угод страхування і статистикою щодо збитків, є комплексної величиною і тому процес розрахунків резервів може бути спрощений і уніфікований. Цей висновок було зроблено з урахуванням вивчення системи визначення достатності величини капіталу страхових компаній із урахуванням рівня ризику, властивого своєї діяльності, розробленого органами страхового нагляду Австралії, і згідно з цим адекватність формування страхових резервів визначається з урахуванням встановлених цифрових граничних значень.

По-друге, дійшли висновку у тому, що ніякі вимоги до розміру капіталу що неспроможні замінити такі зниження ризику неплатоспроможності, як диверсифікація активів і системи перестрахування.

По-третє, вивчення моделей ризиків діяльності страхових компаній, розроблених великими страховими групами, показало, що вимог до розміру капіталу відповідність до рівнем ризику, властивого діяльності страхових компаній, є процесом, на результати якого головним чином впливають різні припущення і специфічні параметри діяльності конкретну компанію. Спроби розрахунків фінансового ризику страхової компанії з урахуванням стандартизованої моделі сприяли ненадійним результатам й виявили, що приблизні значення показників, застосовувані в стандартизованої моделі, збільшують ризик хибних результатів, яка може бути кількісно заміряний, т.к. ризик помилки істотно змінюється залежно від специфічних характеристик конкретній страховій компанії. Отже, дані дослідження виявили ненадійність застосування систем визначення достатності величини капіталу страхових компаній із урахуванням рівня ризику, властивого своєї діяльності, для передбачення банкрутства страхових організацій. Ефективнішим засобом виявлення страхових компаній, схильних до ризику банкрутства, виявилося застосування системи фінансових коефіцієнтів. Саме розрахунок фінансових коефіцієнтів дав більш достовірний результат.

Висновки про приблизності і недостовірності моделей визначення достатності величини капіталу страхових компаній із урахуванням рівня ризику, властивого своєї діяльності, змусили розглядати моделі внутрішніх ризиків страхових компаній у як альтернатива. Цей підхід цікавить, бо за використанні враховується специфіка діяльності конкретній страховій компанії. Проте розробка моделей внутрішніх ризиків компаній тільки розпочинається і страховики, ні органи страхового нагляду доки нагромадили достатнього досвіду у цій галузі, тому застосування даних моделей нині проблематично.

Вказані вище результати досліджень показали, що запровадження вимог до розміру капіталу страхових компаній може бути єдиним показником, відбиваючим схильність страхової компанії ризику. Щоб оцінити й обмежити ризики компанії, потрібна наявність додаткових інструментів. Як приклад ризиків, які може бути обмірювані або може бути обмірювані своєчасно з традиційних методів, можна вказати специфічний ризик, якому піддаються быстрорастущие компанії. Цей ризик може бути заміряний з традиційних методів, т.к. вона є ізольованим від інших ризиків і може викликати чи посилити інші ризики. З іншого боку, дійшли висновку у тому, що з оцінці ризиків компанії не можна відокремлювати ризики, мають кількісне вираз, від інших ризиків, які можуть бути виражені кількісно і відбиваються безпосередньо до показниках фінансової звітності, т.к. всі ризики взаємозв'язані й взаємно впливають друг на друга.

Під час розробки проекту обговорювалася роль вимог до розміру капіталу систему контролю за платоспроможністю страхових компаній. Думки учасників обговорення розділилися. Відповідно до Європейським директивам виконання вимог до розміру маржі платоспроможності має забезпечити страхові компанії засобами, достатніми захисту від коливань ділову активність. Проте представники органів страхового нагляду вважають, що вимоги до розміру маржі платоспроможності повинні служити інструментом, що дозволяє відбирати страхові компанії, що потребують жорсткому регулюванні із боку наглядових органів. Інші представники розглядають ставлення фактичного розміру маржі платоспроможності до нормативного як інструмент, забезпечує завчасне попередження про проблеми страхової компанії. Отже, виділили такі три функції регулювання розміру капіталу страхових компаній.

1) Вимоги до розміру капіталу можна розглядати як нормативне мінімальне граничне значення капіталу компанії, що дозволяє компанії продовжити своєї діяльності над ринком без будь-яких значних втручань та органами страхового нагляду у разі перевищення розміру капіталу компанії над мінімальним рівнем. У разі величина граничного значення слід установити досить низький рівень, щоб забезпечити у тому, що компанії, які на відповідають вимозі до розміру капіталу, справді високу ймовірність неплатоспроможності повинні бути піддаються жорсткому контролю із боку наглядових органів. Ця формула повинна бути складною і специфічної, яка орієнтована конкретну компанію, т.к. її метою не визначення рівня ризику компанії, а встановлення рівня капіталу, нижче якого існує висока ймовірність банкрутства.

Ця функція регулювання розміру капіталу реалізується у двох існуючих граничних значеннях, застосовуваних країнах Європи: мінімальний гарантійний фонд і мінімальна маржа платоспроможності. Також дана функція реалізується у системі RBC (risk-based capital), застосовується у США, у межах якої встановлено рівні розміру капіталу, звані "рівень авторизованого контролю" і "рівень обов'язкового контролю", щоб забезпечити різну ступінь втручання органів страхового нагляду у діяльність страховика. Нині Європейська комісія не планує змінювати принципи розрахунку мінімального гарантійного фонду. Що ж до мінімальної маржі платоспроможності, що існує кілька тисяч пропозицій:  

годі було проводити певні зміни у розрахунку мінімальної маржі платоспроможності, т.к. недавніми директивами Solvency I внесли зміни в методику;  

потрібно спростити існуючу методику розрахунку мінімальної маржі платоспроможності;  

необхідно розробити єдину формулу визначення рівня ризику, властивого діяльності компанії, яка б використовуватися до розрахунку мінімального і предпочтительного рівня капіталу, наприклад з урахуванням коефіцієнтів (за аналогією з RBC).

2) Друга функція, виконувана системою регулювання розміру капіталу страхової компанії, залежить від ранньому попередженні органів нагляду про труднощі, завдань, які страхова компанія. У разі, якщо розмір капіталу компанії нижче даного рівня, компанія має піддаватися жорсткому обов'язковому регулювання органами страхового нагляду, проте наглядові органи можуть проводити додатковий докладний аналіз визначення методів подальшого регулювання. Щоб виконання даної функції було ефективним, методи оцінки повинні прагнути бути об'єктивними і обгрунтованими й вірогідно відбивати рівень ризику, якому піддається страхової компанії. Вивчення системи RBC, і навіть наявної системи оцінки маржі платоспроможності показало, що ці методи недостатньо ефективно виконують функцію раннього попередження. Ефективнішим засобом раннього попередження є аналіз фінансової звітності та фінансових коефіцієнтів.

3) Третя функція залежить від визначенні розміру капіталу, достатнього захисту від коливань ділову активність, тобто. забезпечує дуже малий, практично рівний нулю рівень ризику неплатоспроможності. Цей капітал називається кращим (desirable, target level of capital). Розмір даного рівня капіталу значно перевищує мінімально припустимий рівень, вимагає втручання наглядових органів у діяльність страхової компанії. Цілком зрозуміло, що насправді в окремі року обсяг капіталу компанії може бути менш необхідного рівня життя та не зажадати втручання органів страхового нагляду, т.к. ризик банкрутства залишиться досить низький рівень, якщо передбачається, що очікувана прибуток компенсує тимчасову недостатність капіталу. Проте орган страхового нагляду повинен мати декларація про додаткове вивчення фінансового стану компанії шляхом виїзний перевірки чи запиту додаткової інформації.

Розрахунок даного рівня капіталу повинен відбивати діяльність конкретній страховій компанії, рівень її ризику, прогнози розвитку. Передусім цей показник може бути корисним самій компанії і враховуватися керівництвом компанії після ухвалення рішень, щодо ризиковій політики, політики щодо виплаті дивідендів та політики ціноутворення. Існуюча система RBC і метод оцінки маржі платоспроможності, застосовуваний у ЄС, і не відповідає даної функції, тому зростає інтерес до моделям внутрішніх ризиків страхової компанії (internal risk models). Європейська комісія вирішила тому, що інструменти до виконання даної функції мають стояти до загальної системи контролю над платоспроможністю страхових компаній.

Як можливих методів розрахунку предпочтительного розміру капіталу розглядаються такі варіанти.  

З співвідношень між двома рівнями розміру капіталу - мінімально припустимого і предпочтительного. У у системі RBC передбачається встановлення різних рівнів розміру капіталу, які передбачають різну ступінь втручання органів страхового нагляду у діяльність страховика, з урахуванням твори мінімальної відстані капіталу на коефіцієнти. З теоретичної погляду, немає ніякої підстави для цього методу розрахунку співвідношення мінімального і предпочтительного величин капіталу, але з практичної погляду, така методика є такою завдяки їхній простоті.  

За підсумками розробки стандартної моделі ризику, яка застосовуватися у відношенні всіх страхових компаній ЄС. Виняток може бути зроблене лише компаній, чиї внутрішні моделі ризиків виявляться точнішими і підходящими, ніж стандартна модель. Перевагою цього варіанту і те, що всім страхових компаній пропонується можливість вивчення своєї роботи і розробки власної моделі. До браку можна віднести би потенційно небезпечним те, що страхові компанії ні розробляти внутрішні моделі, а обмежаться застосуванням стандартної моделі. Як можливих аналогів, застосовуваних розробки стандартної моделі, розглядаються фінська модель і модель, розроблена Міжнародною асоціацією актуаріїв.  

При третьому варіанті страхові компанії зобов'язані розробити внутрішні моделі розрахунку предпочтительного капіталу і ні стандартні моделі пропонуватися ні. Застосування стандартної моделі дозволять лише малим компаніям, які мають змогу розробки власної моделі.

* * *

При вдосконаленні методики, застосовується у Росії, досвід ЄС то, можливо надзвичайно корисним.

Найцікавіший бачиться зміна, що стосується необхідності для європейських страховиків підтримки фактичного розміру маржі платоспроможності будь-якої миті часу. Це питання є актуальним для Росії, бо ні кому як відомо, у такій ситуації, коли платоспроможність, розміщення активів, прийнятих у покриття страхових резервів, перевіряються наглядовими органами за станом конкретні звітні дати, існує можливість фіктивного поліпшення показників. Перевірка платоспроможності за станом конкретні дати це не дає гарантій захисту національних інтересів страхувальників у кожний час.

Також бачаться цікавими плани ЄС з зміни існуючої методики, засновані на використанні досвіду навіть інших країнах. Безумовно, методики, адаптовані до ризиків діянь конкретних страховиків, дозволяють вірогідніше оцінювати їх платоспроможність і зростає ризик банкрутства. Існуюча у Росії методика Демшевського не дозволяє хочуть враховувати специфіки діяльності окремої страхової компанії та можуть призвести до помилковим висновків у її застосуванні.

Список літератури

Directive 2002/12/EC of the European Parliament and of the Council of 5 March 2002.

First Council Directive 73/239/EEC of 24 July 1973.

First Council Directive 79/267/EEC of 5 March 1979.

"Implementation of the Solvency I Directives (2002/12/EC and 2002/13/EC). Consultation paper". The Government of Gibraltar, Financial services commission, 24 October 2003.

"Paper for the solvency subcommittee. Considerations on the design of a future prudential supervisory system". MARKT/2535/02-EN, European Commission, 28 November 2002.

"Resolution on the approval of methods of calculation of the solvency margin", Insurance supervisory commission of the Republic of Lithuania, N-40, 13 April 2004.

"The interim prudential sourcebooks for insurers and friendly societies: implementation of the Solvency I Directives (2002/12/EC and 2002/13/EC). Consultation paper". Financial services authority of UK, April 2003.

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту http://www.vestnik.fa.ru/

Предыдущая страница | Страница 2 из 2

Схожі реферати:

Навігація