Реферати українською » Экономико-математическое моделирование » Економіко-математичні моделі задач про сумішах на прикладі СВК "Батьківщина"


Реферат Економіко-математичні моделі задач про сумішах на прикладі СВК "Батьківщина"

Страница 1 из 3 | Следующая страница

року міністерство освіти Республіки Білорусь у

Заснування Освіти

Гомельський державний технічний університет іменіП.О. Сухого

Кафедра «Економіка і управління галузях»


Курсова робота

за курсом: «>Экономико-математические методи лікування й моделі»

на задану тему:

>Экономико-математические моделі завдань про сумішах з прикладу СПК «Батьківщина»

>Виполнил

студент грн.ОП-31

Градов Ю.І

Керівник: КожевниковЕ.А.

Гомель, 2008


Зміст

Запровадження

Глава 1. Теоретичні основи економіко-математичних завдань про сумішах

1.1 Загальна класифікація економіко-математичних моделей

1.2 Принципи побудови і структура інтегрованої системи економіко-математичних моделей

Глава 2. Методи рішення економіко-математичних завдань про сумішах

2.1 Основні типи лінійних економіко-математичних моделей

2.2 Методи вирішення завдань про сумішах

Глава 3. Постановка і рішення економіко-математичних сумішей з прикладу СПК «Батьківщина»

3.1 >Организационно-економическая характеристика СПК «Батьківщина»

3.2 Основні техніко-економічних показники роботи СПК «Батьківщина»

3.3 Постановка і рішення власне завдання про сумішах з прикладу СПК «Батьківщина»

Укладання

Список використаної літератури


Запровадження

Успішність рішення основної маси економічних завдань залежить від найкращого, найвигіднішого способу використання ресурсів. У процесі економічної діяльності доводиться розподіляти такі важливі ресурси, як гроші, товари, сировину, устаткування, робочої сили та інших. І поза тим, як розподілятимуться ці, зазвичай, обмежені, залежить кінцевий результат діяльності, бізнесу.

Суть методів оптимізації у тому, що, виходячи із наявності певних ресурсів вибирається такий спосіб їх використання (розподілу), у якому забезпечується максимум (чи мінімум) даного нас показника.

У цьому враховуються певні обмеження, що накладалися використання ресурсів умовами економічної ситуації в.

>Отличительними ознаками оптимізаційних моделей є:

- наявність однієї чи кількох критеріїв оптимальності (критерій оптимальності - це - ознака, яким безліч чи одне правильне рішення завдання визнається найкращим); найбільш типовими критеріями в економічних оптимізаційних завданнях є: максимум доходу чи прибутку, мінімум витрат, мінімальне час виконання завдання та інші;

- система обмежень, що формується, з змістовної постановки завдання, і становить систему рівнянь чи нерівностей.

Як методів оптимізації економіки знаходять застосування все основні розділи математичного програмування (планування): лінійне, нелінійне і динамічний.

>Линейное програмування (планування) - математичний метод відшукання максимуму чи мінімуму лінійної функції за наявності обмежень у вигляді лінійних нерівностей чи рівнянь. (>Линейное тут означає, що у графіці функції зображуються як прямих ліній, що пропагують 1-е ступеня відповідних величин.)

>Максимизируемая (>минимизируемая) функція є ухвалений критерій ефективності виконання завдання, відповідний поставленої мети. Вона називається цільової функції.

Обмеження характеризують наявні можливості вирішення завдання.

Суть вирішення завдань лінійного програмування залежить від перебування умов, що звертають цільову функцію в мінімум чимаксимум.[7.c.13]

Рішення, що задовольнить умовам завдання й відповідне поставленої мети, називається оптимальним планом.

>Линейное програмування (планування) служить для вибору найкращого плану розподілу обмежених однорідних ресурсів у цілях рішення поставленого завдання.

Етапи побудови оптимізаційних економіко-математичних моделей.

1) Вибір об'єкта дослідження. Ними можуть бути різні виробничо-економічні процеси: розплющ промислового матеріалу, завантаження виробничих потужностей, перевезення вантажів, розміщення виробництва і т.п.

2) Визначення мети дослідження. Її формулюють з урахуванням завдань, поставлених щодо даного об'єкта.

3) Вибір критерію оптимальності. Відмінною рисою оптимізаційних моделей служить наявність умови перебування оптимального рішення (критерію оптимальності), яке записується як функцій.

Критеріями оптимальності зазвичай служать: мінімальна вартість, максимальний дохід, мінімальні витрати й т.д. Неправильно обраний критерій оптимальності можуть призвести до вирішення, який відповідає мети поставленого завдання.

4) Виявлення основних обмежень. При побудові моделей необхідно знайти основні обмеження й реально ввімкнути в модель. Реальна завдання зазвичай містить велика кількість обмежень, частина з яких витікає з умови завдання, інші можна виявити лише після оголошення рішення, які з будь-яким вимогам не влаштовує.

Метою згаданої курсової роботи є підставою вивчення математичних моделей оптимального планування виробництва на сільськогосподарському підприємстві, і навіть можливості їх застосування реальному об'єкті господарську діяльність.

Тема, розглянута у цій курсової роботі, доволі освітлена у літературі. Під час написання роботи використовувалися, наприклад, роботи таких авторів, як:Гасс С.І.,ВагинЕ.А., Попов І.П., Барсів О.С. та інших.

Ця курсова робота складається з запровадження, трьох глав, списку використаної літератури та додатків. У першій главі описані загальна класифікація економіко-математичних моделей, принципи побудови і структура інтегрованої системи економіко-математичних моделей.

Другий розділ і двох підрозділів, у яких описуються основні типи лінійних економіко-математичних моделей і нові методи вирішення завдань про сумішах. У третій главі –организационно-економическая характеристика і техніко-економічні показники роботи СПК «Батьківщина», постановка і вирішення завдання про сумішах з прикладу СПК «Батьківщина».

Рішення завдання про раціоні вироблялося з допомогою ресурсу Пошук рішення MS Excel через складність побудованоїекономико-математической моделі. Опис методики обчислення з допомогою цього інструменту наведено у третій главі.

 


Глава 1. Теоретичні основи економіко-математичних завдань про сумішах

 

1.1 Загальна класифікація економіко-математичних моделей

 

>Экономико-математические моделі поділяються на: статистичні, балансові і оптимізаційні.

Статистичні моделі – це моделі, у яких описуютьсякорреляционно-регрессионие залежності результату виробництва від однієї чи навіть кількох незалежних чинників. Ці моделі широко йдуть на побудови виробничих функцій, і навіть під час аналізу економічних систем.

Балансові моделі представляють систему балансів виробництва та розподілу продукції і на записуються у вигляді шахових квадратних матриць. Балансові моделі служать задля встановлення пропорцій і взаємозв'язків у разі планування різних галузей народного господарства.

>Оптимизационние моделі представляють систему математичних рівнянь, лінійних чи нелінійних, підлеглих певної цільової функції і кількість службовців для відшукання найкращих (оптимальних) рішень конкретної економічної завдання. Ці моделі, на відміну статистичних і балансових, ставляться до класу екстремальних завдань і описують умови функціонування економічної системи.

Класифікація економіко-математичних моделей може бути різною й умовною. Це від цього, з урахуванням яких ознак будується модель. У основу класифікації кладуться різні ознаки. Так, по функціональному ознакою моделі підрозділені на моделі планування, моделі бухгалтерського обліку, моделі економічного аналізу, моделі інформаційних процесів.

По ознакою розмірності моделі класифікуються на макромоделі, локальні моделі і мікромоделі. Макроекономічні моделі будуються вивчення народного господарства республіки до цілому з урахуванням укрупнених показників. Мета цих моделей полягає у розробці більш обгрунтованих перспективних планів народногосподарського розвитку з урахуванням пізнання найважливіших економічних пропорцій і співвідношень, темпи зростання виробництва та рівнів споживання, раціональної галузевої структури.

>Макромодели залежно від прийнятих рівнів деталізації поділяються на:односекторние,двухсекторние імногосекторние. Удвухсекторной моделі виділяється група виробництва коштів виробництва та група виробництва предметів споживання. Протедвухсекторние моделі у силу ваговійагрегированности показників неможливо безпосередньо виконувати завдання, які творяться у процесі планування.

Повніша інформацію про механізмі взаємозв'язків в народному господарстві представляєтьсямногосекторними моделями, у яких сфера матеріального виробництва представляється що з десятків, а де й сотень самостійних галузей

У в основі всіх економічних макромоделей лежить рівняння балансу

X -F(Х) - W = Z,

де X - сукупний громадський продукт;

>F(Х) - виробнича функція (прямі витрати), показує частку сукупного суспільного продукту, необхідну його виробництва;

W - частка сукупного суспільного продукту, що йде споживання;

Z - частка сукупного суспільного продукту, що йде на накопичення.

>Макромодели які можна розробляти і окремих галузей народного господарства, наприклад, тракторобудування, машинобудування на найближчу перспективу.

До локальним економічним моделям можна назвати також моделі, з допомогою яких аналізуються і прогнозуються деякі показники розвитку галузі. Наприклад, модель прогнозу науково-технічного прогресу, модель прогнозу продуктивність праці тощо. буд.

>Микромодели на підприємствах розробляються для поглибленого аналізу структури виробництва. Вони дозволяють виявити резерви зростання виробництва продукції. При побудовімикромоделей широко використовуються методи математичної статистики — кореляційний і регресійний, індексний і вибірковий методи.

>Оптимизационние моделі можуть мати детермінований істохастический характер. У детермінованих моделях результат рішення однозначно залежить від вхідних даних. У стохастичних ймовірнісних моделях - певний набір вхідних даних може дати, і може і дати відповідного результату.Стохастические моделі описують випадкові процеси, у яких результат завше залишається невизначеним на відміну детермінованих моделей, вхідні інформація яких заздалегідь визначає результат рішення.

Найбільш розробити й подати практично більш застосовні детермінований моделі, використовують апарат математичного програмування.

Оскількиекономико-математическая модель відбиває об'єктивних закономірностей відтворення певного об'єкта чи окремі аспекти цієї процесу з допомогою різних математичних коштів, то будь-яка модель характеризується поруч ознак, частина яких належить до відбиваним властивостямимоделируемого об'єкта (процесу), а частина пов'язана з самою апаратом моделювання.

У основу класифікації покладено наступний прийом: виділено чотири ознаки об'єкту і три ознаки із засобів побудови моделей.

>Моделируемие об'єкти розглядають із позицій:

1) сутностімоделируемих процесів відтворення;

2) тимчасових характеристик процесів;

3) рівнів управління процесами (об'єктами);

4) призначення моделей під управлінням.

У основу класифікації із засобів їх побудови покладено:

1) кошти моделювання й ефективні методи реалізації моделей;

2) структура моделей і характеру залежності її компонентів;

3) використовувана інформація.

Кожна з цих сукупностей класифікаційних процесів відбиває математичну і інформаційну бік моделей. Наведена класифікація моделей умовна. Її проводять за цілком певним загальним ознаками моделей.

Класифікація моделей, їх науковий аналіз є передумовою для побудови інтегрованої системи моделей.

1.2 Принципи побудови і структура інтегрованої системи економіко-математичних моделей

Динамічність розвитку громадського виробництва та підвищення його ефективності потребують удосконалення методів управління. Одне з найважливіших напрямів сучасного стану виробництва в усіх галузях народного господарства є розробка методології інтегрованої системи економіко-математичних моделей.

Сутність інтегрованої системи полягає у вивченні об'єкта як складної динамічної системи, що з безлічі функціонуючих у взаємодії елементів. У цьому зміни, що відбуваються хоча б із одним елементом, б'ють по ефективності загалом всієї системи.

Інтегрована система економіко-математичних моделей представляє сукупність логічно, інформаційно й алгоритмічно пов'язаних моделей, що відбивають економічні, організаційні і технологічні процеси відтворення у тому об'єктивно існуючому єдності. Тільки в взаємозв'язку всіх моделей системи забезпечується комплексне розв'язання завдань управління виробництвом. У систему вмикаються всілякі моделі, відбивають відтворення економічного об'єкта. Це моделі по функціонуючим показниками ефективності виробництва, таких як продуктивності праці, собівартість одиниці виробленої продукції, валова продукція, прибуток, рентабельність, обсяг капітальних вкладень та інші показники. До інтегрованої системі можна віднести моделі ціноутворення, моделі фінансування й кредитування, оподаткування.

Використання інтегрованої системи моделей під управлінням виробництвом можна тільки з урахуванням широко він економіко-математичних методів і ЕОМ.

Інтегрована система моделей будується з урахуванням загальних методологічних принципів. Це принципи розвитку, єдності, відносної автономності, відповідники адаптації.

Принцип розвитку вимагає постійної вдосконалення системи моделей, включення до її складу нових моделей, використання є стає необхідним і можливим принаймні загального вдосконалення методології планування та управління. Розвиток системи моделей вимагає відповідного розбудови Інформаційного і математичного забезпечення планових і прогнозних розрахунків.

Принцип єдності означає уявлення відновлення всього комплексу економіко-математичних моделей у єдиній структурі взаємозалежних блоків. Істотним вимогою є спільність методологічного підходу до побудови однотипних моделей, використовуваних різних рівнях управління виробництвом. Однією з умов виступає єдність математичного забезпечення системи.

Принцип відносної автономності передбачає можливість виділення із загальної системи моделей щодо самостійних частин, які можна робити й енергійніше впроваджувати, без вичікування повного завершення робіт з всієї системи моделей. Цей принцип дозволяє розробляти локальні системи планових розрахунків з конкретним показниками.

Принципи відповідники адаптації системі економіко-математичних моделей означають відповідність системи моделей сформованим рівням управління. Моделі кожному за рівня відрізняються ступенем деталізації розкритих процесів. Залежно від управління виділяють такі комплекси моделей:

1) регіонального (республіканського, обласного, районного);

2) підприємств та його підрозділів.

З огляду на вдосконалення організаційної структури управління і методології планування, зміни структури планових документів, необхідно, щоб система моделей адаптувалась до постійно змінюваних умов, що означає реалізацію принципу відповідності.

Крім розглянутихобщеметодологических принципів, виділяють ряд специфічних принципів, мають важливого значення для побудови інтегрованої системи моделей. Це принципи, як основу орієнтації у вихідні планові показники, принцип необхідного розмаїття, принцип взаємного доповнення груп моделей, принцип ув'язування моделей.

Принцип орієнтації у вихідні планові показники означає, що систему моделей і рішення з її допомогою планових завдань має забезпечити вихід на затверджувані і контрольовані планові показники. Це умова впливає ступінь деталізації моделей, на розроблювані алгоритми і програми розрахунків й значною мірою складу вхідний інформації.

Принцип необхідного розмаїття у тому, що з адекватного відображення об'єктивних процесів у складі системи моделей слід залучити різноманітні моделі, зокрема реалізують методи математичної статисти та математичного програмування, міжгалузевого балансу, мережні іимитационние моделі. Вибір математичного апарату .для побудови та її реалізації моделей має визначатися особливістюмоделируемого процесу можливостями програмного і технічного забезпечення розрахунків.

Принцип взаємного доповнення груп моделей у тому, що кожного з основних блоків системи моделей доцільно виділяти три взаємодоповнюють групи моделей, мають специфічне напрям. Моделі першої групи призначені для прогнозування стану ресурсів немає і низки відправних показників планування. Моделі цієї підготовчої групи призначені задля забезпечення вхідний інформацією розрахунку основних показників плану. Друга основна група моделей включає моделі щодо основних оптимізаційних і балансових розрахунків, для ув'язування планових показників виробництва, матеріально-технічного забезпечення, фінансування. Моделі цієї групи забезпечують вихід на основні затверджувані і контрольовані планові показники. І, нарешті, моделі третьої, заключній, групи призначені для додаткових розрахунків, наприклад, ще детального уявлення низки натуральних і вартісних балансів, планів розподілу ресурсів у об'єкті та інших допоміжних розрахунків.

Принцип ув'язування моделей означає, що моделями груп, і блоками системи загалом повинні встановлюватися три виду зв'язків: логічна, інформаційна та алгоритмічна.

Логічний зв'язок визначає загальну послідовність реалізації моделей у системі, логіку взаємного узгодження різноманітних моделей.

Інформаційна зв'язок будується з урахуванням те, що результативна інформація цих моделей служить вхідний інформацією й інших. Інформаційна зв'язок між моделями характеризується горизонтальній і вертикальної зв'язками. Горизонтальна - пов'язує моделі для планування щодо одного об'єкті. У цьому потік інформації від моделей довгострокового планування до моделям посередньо- і короткострокового планування називаютьориентирующим потоком. Вертикальні зв'язок між моделями служать відбитком реальних зв'язків

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація