Реферати українською » Экономико-математическое моделирование » Основні методи і зміст профорієнтаційної роботи


Реферат Основні методи і зміст профорієнтаційної роботи

Страница 1 из 4 | Следующая страница

Міністерство загального характеру і спеціальної освіти РФ

Санкт-Петербурзький інститут машинобудування РФ

(ЛМЗ-ВТУЗ)

Кафедра «Менеджмента»

Реферат

на уроках «Управління персоналом»

На тему: «Зміст й захопити основні методи роботи з професійної орієнтації»

Виконала: студентка грн. 4812

Арсеньєва Є.В.

Перевірив: професор

Соляник Г.П.

Санкт-Петербург

2003 рік

Зміст:

 

ЗАПРОВАДЖЕННЯ: 3

1. Історія становлення профорієнтації. 5

2. Теорія профорієнтації. 7

2.1 Об'єкти та принципи профорієнтаційної діяльності. 8

3. Методологія профорієнтації. 10

3.1 Визначення критеріїв ефективності профорієнтації. 12

4. Основи організації та планування. 13

профорієнтаційної роботи.. 13

4.1 Основні організаційні принципи профорієнтаційної роботи.. 13

4.2. Різні організаційні моделі профорієнтаційної допомоги. 14

4.3. Основи складання програм.. 15

профорієнтаційної допомоги. 15

5. Професійне виховання учнів. 17

5.1. Професійне просвітництво. 18

5.2. Вивчення школярів з метою профорієнтації. 20

5.3 Професійна консультація учнів. 23

5.4. Професійний відбір (добір) учнів. 25

6. Социально-профессиональная адаптація молоді. 26

7. Укладання. 27

8. Список літератури: 28

 

1.

ЗАПРОВАДЖЕННЯ:

"Проблема самовизначення є, передусім,
проблема визначення свого життя"

С.Л. Рубінштейн

Актуальність проблеми профорієнтації як громадської проблеми проявляється у необхідності подолання протистояння між об'єктивно існуючими потребами суспільства на збалансованої структурі кадрів неадекватно цьому що склалися суб'єктивними професійними устремліннями молоді. Тобто рішення з своєму призначенню система профорієнтації має надати значний вплив на раціонального розподілу трудових ресурсів, вибір життєвого шляху молоддю, адаптацію її до професії.

           «Адекватность вибору і культурний рівень освоєння професії впливають попри всі сторони, і загальне якість життя. Тож з центральних й у сенсі доленосних у кожної людини, у його професійна кар'єра, є питання пошуку, виборі і оволодінні професією. Зрослі вимоги сучасного виробництва до рівня професійної підготовленості кадрів у ще більшої, ніж раніше, ступеня актуалізують проблеми професійної орієнтації молоді, оскільки професійні наміри значній своїй частині учнів найчастіше відповідають потребам народного господарства за кадрах певної профессии.»[1]

Предметом дослідження, у цій роботі є професійної орієнтації й основні методи його проведення.

Методологія проведення дослідження у тому, що спробую розглянути цю проблему з погляду педагогіки, з психології та теорії управління. Причиною такої різнобічного дослідження є неоднозначність самого визначення профорієнтації.

«Професійна орієнтація (від фран. orientation — установка) — комплекс психолого-педагогічних і медичних заходів, вкладених у оптимізацію процесу працевлаштування у відповідність до бажаннями, схильностями і сформованими здібностями і з урахуванням потреби в фахівцях народного господарства й суспільства в целом.»[2]

Якщо професійна орієнтація розглядається через призму педагогічної практики, протікаючим під переважним впливом вчителів шкіл, майстрів навчально-виробничих комбінатів та інших., то прийняття цієї погляду у ролі єдиної і головною створює педагогічний образ профорієнтації.

Якщо ж це процес поглянути крізь призму психологічної науки, то, на першому плані виступлять психологічні поняття та концепцію,

2.

в яких розтлумачувалося особливості тієї чи іншої вибору. У цього підходу формується і відповідні образ профорієнтації як психологічного явища, що складається з двох взаємозалежних сторін:

· прийняття учнями рішення про своє професійному виборі;

· на психіку учня з формування професійних намірів відповідно до громадськими потребами.

  Третій підхід – з позиції теорії управління. У цьому процес професійної орієнтації сприймається як частина загальнішого процесу соціальної орієнтації молоді. Відповідно й вибір професії сприймається як прагненням особистості посісти певне місце у соціальну структуру суспільства, у соціальній групі, і навіть розглядаються методи управління цими процесами.

Основними результатами праці є:

1. Вивчення теорії профорієнтації, у тому числі у собі розгляд об'єктів і принципів профорієнтації.

2. Вивчення методології, яка у профорієнтаційної роботі.

3. Розгляд способів планування профорієнтаційної праці та допомоги, професійного виховання учнів.

4. Оцінка діяльності з рішенню проблем, що з

     соціально-професійній адаптацією молоді.

 

3.

1. Історія становлення профорієнтації

«Історія появи деяких елементів оцінки профпридатності людини іде у глибину віків. Це стосується в основ ном до діагностики знань, умінь і здібностей. Вже у середині III тисячоліття е. у Давньому Вавилоні проводили испыта ния випускників шкіл, готували переписувачів. Завдяки великим на той час знань професійно підготовлений переписувач був центральної постаттю месопотамської цивілізації; він умів вимірювати поля, ділити майно, співати, на музичні інструменти. Під час випробувань перевіряли його вміння раз бираться в тканинах, металах, рослинах, і навіть знання всіх чого тырех арифметичних дій.

У III тисячолітті е. у Китаї існувала широко рас пространенная посада і професія урядового чинів ніка. Відповідно й тут з'явилися перші елементи профотбора цю посаду. Церемонії помітно сприяла атмосфера урочистості і благоліпності навколо молоді, що насмілилися тримати державні іспити на заняття посаді. Іспити ці в китайському суспільстві сприймалися майже святкування. Тему іспиту нерідко давав сам импе ратор, він також проводив безпосередню перевірку знань на за ключительном етапі багатоступінчастого конкурсного відбору пре тендентов.»[3]

Даних, подібних наведених вище, є багато, й вони свідчить про досить ранній період виникнення элемен тов те, що зараз прийнято називати профдиагностикой і профотбором. Якщо з поширеної зараз погляду про включеності профдиагностики і профотбора до системи про фессиональной орієнтації, можна сказати, що профорієнтація виникла давно.

«Але якщо тепер оцінити профорієнтацію як у громадський процес, до складу якого у собі як зазначені вище профдиагностику і профотбор (добір), але й профпросвещение, профконсультацию, социально-профессиональную орієнтацію і фахова виховання, зрозуміло, що профорієнтація як науково осмислена діяльність людини могла з'явитися пізніше, відтоді, коли почала розгортатися тенденція диференціації і інтеграції окремих наук. Отже, наведені вище історичні дані розглядати, як вказівку не так на історію, але в передісторію виникнення профорієнтації. Історія почалася значно пізніше, під час корінний ломки громадського під напором розвитку великої машинної індустрії, тобто. під час розвиненого капіталізму з його неминучими супутниками – підвищенням інтенсивності виробничих процесів, зростанням ролі спеціалізації і професіоналізації праці, ні з вимушеної необхідністю здійснення професіональною підготовкою величезних мас робочих.

Саме на цей час визначилася практична потреба у залученні робочої сили в, її навчанні й розподілі різні трудові операції відповідно до індивідуальними відмінностями й здібностями людей.

4.

      Засновником наукового вивчення індивідуальних відмінностей вважається англійський учений Френсіс Гальтон.»[4]

 «У 1908 року у м. Бостоні, як зазначалося вище, розпочав роботу перше бюро профорієнтації молоді надання допомоги підліткам у визначенні їхнього життєвого трудового шляху. Діяльність цього бюро і прийнято вважати початком профорієнтації. Потім аналогічне бюро заснували на відстані Нью-Йорку. У і завдання центру входило вивчення вимог, предъявля емых до людини різними професіями, більш летальное по знання здібностей школярів. Бюро вело працювати кін такті з вчителями, користуючись тестами і анкетами. Досвід діяч ности цих бюро став широко поширюватися США, Испа нии, Фінляндії, Швейцарії, Чехословаччини та країнах.

У більший акцентувалося на профотбор. Питанням про фессионального відбору багато уваги приділяв директор психо логічного лабораторії Гарвардського університету професор Р. Мюнстерберг. Його може бути родоначальником психотехніки.

На замовлення телефонної кампанії він вивчив придатність кандидатів на професію телефоністки. Саме тоді інтернет-телефонії стка мала виробляти до 150 сполук, у годину, т. е. каж дые 10 з. потрібно було з'єднувати абонентів, а цього необхо димо було виконати 14 окремих психофізичних актів. Мно гие телефоністки такого навантаження не витримували і звільнялися з роботи. Це не було вигоди підприємцям. Тому й нині віз никнула необхідність розробки рекомендацій по профотбору кандидатів до телефоністки з їхньої психофізіологічним якостям. У результаті плинність кадрів різко скоротилося.

вибухнула Перша світова війна (1914—1918 рр.) викликала подальше розширення потреби у визначенні професійної пригод ности: вона вимагала прискореної підготовки осіб, які мають потрібні військової справи інтелектуальними і фізичними якостями.

Інтенсивне технічне переозброєння промисловості провідних капіталістичних держав, розвиток принципово нової техніки на початку XX в., зокрема військової, актуализиро вали проблему “человек—техника”. Усе гострішим стало усвідомлювати ся, що ні кожен бажаючий може знайти управляти складним тих ническим устройством—для цього необхідні знання, способнос ти й формує відповідні навички. Війна істотно загострила інтерес до питань співвіднесення здібностей людини з вимогами професій. Тим самим було б ла підготовлена підґрунтя розгортання научно-исследователь ских робіт з тестовим методам оцінки особистості. У створили перший варіант з так званого групового тесту, кото рый дозволяв швидко оцінити придатність призовників до воїн ской служби у різних пологах войск.»[5]

Як очевидно з історії, саме життя призвело до появи профорієнтації як практики, і внаслідок - міждисциплінарного наукового знання.

5.

2. Теорія профорієнтації

Мета і завдання профорієнтації успішно реалізуються повною мірою тоді, коли сама профорієнтація зможе спертися на розвинену теорію і методологію. І недаремно: либонь у теорії та методології переломлюються і перевіряються поняття, ідеї, погляди, уявлення, форми, методи лікування й принципи, що дозволяють збільшити ефективність практичної роботи.

         «Отже, профорієнтація - це науково обгрунтованої системи підготовки молоді до вільної і самостійного вибору професії, покликана враховувати як індивідуальні особливості кожної особи, і необхідність повноцінного розподілу трудових ресурсів у інтересах суспільства. У минулому у професіональній орієнтації на чільне місце зазвичай ставилася практична робота з орієнтації учнів переважно на робітничі професії. Значно згодом було звернено увагу вимушені розробки теорії, і тільки нещодавно стала відчуватися потреба у розробці методологічних питань профорієнтації.

Теорію профорієнтації можна визначити так: це сукупність висловлювань, що відбивають в концентрованої формі комплекс поглядів, уявлень, і ідей, вкладених у здійснення ефективної профорієнтаційної діяльності .

        Практична сторона включає у собі діяльність державних та громадських організацій, підприємств, установ, школи, і навіть сім'ї для вдосконалення процесу професійного і "соціального самовизначення у сфері особи й суспільства в целом.»[6]

Розглянемо основні компоненти теорії професійної орієнтації школярів: факти, закономірності, принципи. Достовірних фактів, отриманих з допомогою наукових методів, в профорієнтації мало. Тому з найважливіших завдань – зібрати нові історичні факти і обрати правильну інтерпретацію. Це виявляється важливим у випадках, коли пошуку нових фактів обраховуються з допомогою одній або кількох гіпотез. Останні також становлять істотну частку теорії, Наприклад, у районі (регіоні) може стати специфічні чинники, що впливають вибір певної професії. Гіпотеза про такі можливих чинниках допомагає створенню методів дослідження, дозволяють оцінити цікавить явище і основі виробити практичні рекомендації для поліпшення профорієнтаційної роботи з учнями.

Рівень розвитку кожної теорії нерідко визначається складом і якістю принципів, належних у основу діяльності. Формулированию принципів профорієнтації приділяється чимало уваги. Але не можна сказати, що розробка системи принципів профорієнтації завершено: доведеться ще багато б зробити створення стрункої, несуперечливої системи, задовольняє всі вимоги.

           

6.

2.1 Об'єкти та принципи профорієнтаційної діяльності

Оскільки об'єктом профорієнтаційної діяльності є процес социально-профессионального самовизначення людини, важливо у першу чергу сформулювати групу принципів, якими керуються (чи винні керуватися) дівчини та юнаки, обираючи собі професію, і місце у соціальній структурі суспільства.

«Принцип свідомості у виборі професії виявляється у прагненні задовольнити своїм вибором як особистісні потреби у праці, а й дати якнайбільше користі суспільству.

Принцип відповідності обраній професії інтересам, схильностями, здібностями особи і одночасно потреб суспільства кадрів певної професії висловлює зв'язок особистісного й суспільного аспектів вибору професії. За аналогією з відомою думкою не можна жити у суспільстві і вільний від суспільства – можна також ознайомитися сказати: не можна вибирати професію, виходячи тільки з особистих і не рахуючись із інтересами суспільства. Порушення принципу відповідності потреб особи й суспільства призводить до незбалансованості у професіональній структурі кадрів.

Принцип активності у виборі спеціальності характеризує тип діяльності особистості процесі професійного самовизначення. Професію треба активно шукати самому. У цьому вся великій ролі покликані зіграти: практична проба сил самих які у процесі трудовий та фахової підготовки, поради батьків та його професійний досвід, пошук і освоєння читання (з цікавої для темі) літератури, робота під час практики й багато іншого.

          Останнім принципом у цій групі є принцип розвитку. Цей принцип відбиває ідею вибору такого фаху, яка надавала особистості можливість підвищення кваліфікації, збільшення заробітку, зі зростанням досвіду й фахової майстерності, можливість активної участі у громадському роботі, задовольняти культурні потреби особистості, потреба у житло, відпочинку і т.п.»[7]

«У професійному орієнтації є група принципів, тісно пов'язаних (та значною мірою пересічними) з общепедагогическими принципами. Це такі принципи:

· Зв'язок профорієнтації з життям, працею, практикою, яка передбачає допомогу фахівця в царині виборі його майбутню професію в органічному єдність із потребами народного господарства за кваліфікованих кадрах.

· Зв'язок профорієнтації із низькою трудовою підготовкою школярів –це принцип, який передбачає хорошу постановку трудового виховання і навчання. У відриві від трудовий підготовки профорієнтація набуває рис абстрактності, призывности, відірваності від практики, загальних завдань трудового й фахової становлення особистості;

7.

· Систематичность спадкоємність в профорієнтації забезпечує профорієнтаційна роботу з 1 по 11 класи за умови обов'язкової наступності цієї роботи з класу до класу

· Взаємозв'язок школи, сім'ї, базового підприємства, середніх професійних навчальних установ і громадськості в профорієнтації учнів передбачає тісний контакт допомоги молоді у виборі професії. Передбачається посилення цілеспрямованості і координації у спільній діяльності;

· який виховує характер профорієнтації полягає у необхідності здійснення профорієнтаційної роботи у відповідність до завданнями формування гармонійної особистості, у єдності трудового. Економічного морального, естетичного, правового й фізичного виховання;

· взаємозв'язок діагностичного і виховного підходів до проведення профорієнтаційної роботи - принцип, що передбачає неприпустимість протиставлення одного підходу іншому. Усі вони вирішує свої завдання.

· диференційований і індивідуального підходу до студентів залежно від віку та рівня сформованості їх

Страница 1 из 4 | Следующая страница

Схожі реферати:

Нові надходження

Замовлення реферату

Реклама

Навігація