Реферати українською » Юриспруденция » Юридична деонтологія


Реферат Юридична деонтологія

Страница 1 из 2 | Следующая страница

1.Поняття тазміст

2.Юридична діяльність:поняття тазміст ст

3. Предмет та заподіянняюридичноїдеонтології

4.Юридична практика

5.Поняття таструктурна характеристикаморалі

6.Моральніпринципи та їхньоговідображення вюридичнійдіяльності

7.Поняття тарізновидиюридичнихспеціальностей

8.Загальна характеристика окремихюридичнихспеціальностей


1.Поняття тазмістюридичнадеонтологія

яквідомо,термін ">деонтологія"грецькогопоходження, що вперекладіозначає науку проналежне.Крім того,цимтерміномінколипозначаютьрозділетики, вякомувивчаютьсяпроблемиобов'язкулюдини, сфераналежного (того, що винне бути),вивчаютьсяусіформиморальнихвимог дожиттєдіяльності^іюдини та ставленняміж ними. ">Деонтологія" — як науковийтермін усистеміетичних знань буввжитийанглійськимфілософом йправознавцемБентамомІєремія (1748-1832),працюякого ">Деонтологія чи наука про мораль" було бопубліковано в 1834році. Авторвідстоювавсвоєбаченняморалі таобов'язку.Йогопрацю свого години не було бперекладеноросійською чи російськоюмовами, аосновнівисновки таположеннязазнали критики із боціідеологів марксизму. Мораль, на думку Бентама,може бутиматематичнообрахованою ("моральна арифметика"), азадоволенняіндивідуальногоінтересу,вважаввін,слідрозглядати якзасіб забезпечення ">найбільшогощастя длянайбільшоїкількості людей".

Цеположеннямаєпевнуактуальність йсьогодні урозумінніпитаньзаконності,

правопорядку.Тільки шляхом забезпеченнясуб'єктивних прав шкірного громадянина можнавтілитизагальнуідеюсправедливості уфункціонуваннігромадянськогосуспільства таправової держави.

>Якщо І.Бентамзастосувавтермін ">деонтологія" дляпозначеннявчення промораль вцілому, тонадалідеонтологіюпочаливідрізняти відморальнихцінностейвзагалі.Деонтологіяформувалась, якспецифічна система знань проналежне,виходячи ізвимогсуспільноїморалі. Проблематиканалежного, винного (ті, щомає бутиздійснено чизроблено)знаходитьрізніформи свогопрояву,формує основу перед міткуданої науки тавивчається увідповідності доокремої особини,групиосіб,суспільства вцілому нарівніконкретних норм,принципівповедінки,моральних чисуспіль нихідеалів. Доостаннього години увузькомурозуміннідеонтологієюназивалипрофесійнуетикумедиків як системуетичних нормвиконаннямедичнимипрацівникамисвоїхслужбових обовязків. Ускладімедицини було бсформованоособливевченнямедичнудеонтологію.Більшдетальнезнайомство ізцим аспектомрозгалуженняде-онтологічних знаньзаслуговуєуваги бо уходіпорівняльногоаналізунадаєтьсяможливість болееповногорозумінняюридизаціїдеонтології.

>Формуваннясистемидеонтологічних знань вмежахмедицинивідбулося не віпадково, а бо медицинає самоюгуманною .>галуззюлюдськоїдіяльності. Процеслікуваннялюдини,збереженняїї яксоціальної ціності, якчастиниживоїприродиєпрояввисокоїморалі,доброти,гуманізму. Тому системаморальнихвимог допрофесійноїдіяльності медикаформуваласяпостійно,оскількиіснувавцей вид зіціальноїдіяльності. Задовгий годину свогоіснуваннямедичнадеонтологіязазнавалавпливу ізбоку'релігії, політики тощо.Дивлячись наформалізацію,офіційнезакріпленняцихвимог,слідвідмітити, що насьогоднішній деньзберегласязначнакількістьісторичнихпам'яток, котрісвідчать пророзвинутістьмедичноїдеонтології. Так,наприк копилантичнийперіодГіппократом було бсформульованоцілий ряддеонтологічних норм, придопомозі якінароджувавсяідеаллікаря —мудреця: "Усі, що шукають "в мудрості, усе є до медицини, саме: зневага до грошам, совісність, скромність, простота у одязі, повагу, судження, рішучість.".

>У70-ті рокта уюридичнихнавчальних заставахвикладавсяспеціальний курс ">Введення вюридичнуспеціальність",метоюякого було бвведеннястудентів умайбутнюпрофесію.Пізніше було б баченовідомий широкому паліспеціалістівпідручник АлексееваС.С. (>1976р.). Це бувпершийкрок нашляху'достворенняновоїюридичної науки,хоча в годинутермін ">юридичнадеонтологія"ще невикористовувався. Авторпідручникадослідив тавиклавважливіаспектипроблеми, котрідопомагаютьосмислитиюридичну науку таюридичну практику, наблизитись дорозумінняпрофесійноїюридичноїдіяльності. АлексєєвС.С.довівнеобхідністьетики юриста:

1. Право,законність —цеінститутисоціального життя, щотіснопов'язані ізсуспільноюмораллю, смердотівтілюютьїїідеали тапринципи.Здійсненняправових норм багато учомузалежить відморальноїозброєностісуддів,прокурорів,працівниківміліції, віддотримання нимивимогпрофесійноїетики.

2.Специфікаюридичної роботимістить усобіпотенційнунебезпекупрофесійноїдеградації особини, щопроявляється в актах бюрократизму,формалізму,втратисамоконтролю,відповідальногоставлення до справ, впроявігрубості,нелюдяності тощо.

3.Робота юриста прямовпливає надолі людей, на їхнівзаємовідносини, що шппріднюєпрофесію юриста ізпрофесієюлікаря. Тому запитання проетикуцихпрофесійвиникає ізоб'єктивноюзакономірністю. Таким чином, діяльність юриста засвоєюспецифікоюглибоковторгається у сферуморалі й тому, як подчеркивает АлексєєвС.С., виннаспіввідноситися ізморальнимивимогами,враховуватиособливостіюридичноїдіяльності.Етика юриста, на його думку,охоплюєодночасовозагальніморальніпринципи,особливівимоги,виходячи із окремихвидівюридичної роботи, тавключаєсвоєріднийетикет— правилаввічливості, такту, культуруповедінки, й

>Слідзгадатитакожім'япрофесораГоршенєва В.М.,якийповноправновважаєть сязасновником науки ">Юридичнадеонтологія". У 1988,році було бопубліковано авторськимколективом із йогоучастюнавчальнийпосібник, депослідовновикладено предмет,функціїнової науки,принципи таїї роль усистеміюридичних знань.Горшенєв В.М.зробивспробуузагальнити всюінформацію прокваліфікаційнухарактеристику юриста,розглянутипрофесію юриста закількома аспектами: а) юрист як особа; б) юрист як політичнийдіяч;в)юрист якспеціаліст; р) юрист якносійвисокихморальнихякостей; буд)естетична культура юриста.Теоретичніположення тависновкиГоршенєва В.М. заклалипідвалиниподальшогорозвиткусистемифілософсько-етич них знань упрофесійнійдіяльностіюристів.Деякі із них будутьвикладатисяокремоУ

>Слідзауважити, що запитанняспіввідношення права йморалі,етикиюристів заостаннідесятиліття так чиінакшезнаходились вполізорубагатьохвчених (>АгєшинЮ.0., СливкаС.С., СуворовЛ.К.,Бородін В.В.,Лукашова 0.0.,НєрсєсянцB.C.таінші).Правовійсвідомості таправовійкультуріслужителівФеміди було бприсвяченозначнукількістьнауковихдосліджень, щоскладаєміцну базу дляпоширеннянаукових ,деонтологічних знань.Виходячи ізнаведеноговище,робимовисновок, щоюридичнадеонтологіявиникла не так на порожньомумісці йрозвиваєтьсяцілком природно тазакономірно. Угалузіправових знаньтежробилисяспробиформулювання наофіційномурівніморальнихякостейпрацівниківюридичноїсфери. У 1920-хрокахНКЮ УСРР затвердивпевний порядокатестуванняпрацівників суду, згідно доякогопередбачало сяробитипрофесійнийпідбіркадрів на посаду судьелише ізурахуваннямвизначеногопереліку їхніякостей:ідейно-політичних,розумових,моральних,зв'язаних ізхаракте ром та темпераментом, атакожадміністративно-організаторськихякостей.(5) У 1982роціМінвузом СРСР було бзатвердженоновий документ —Кваліфікаційн/характерис-тику юриста, девизначаласясистегиавимог до знань тауміньюриста.(б)Деонто-логічні запитання незалишилися позаувагою йміжнародного»співтовариства. То в 1979роціГенеральноюАсамблеєю ООН було бприйнято Кодексповедінкипосадовихосіб попідтриманню правопорядку (>резолюція №34/169).(7)Існуютьтакожіншіміжнароднідокументи, котрівідображаютьокремісторонипрофесійноїетикиюрисдв.       

 2.Юридична діяльність:поняття тазміст

>Щоброзібратися, щоявляє собоюцяспецифічна областьнаукових знань, необхіднозвернутися довизначення наукиюридичнадеонтологія, апотім детальнорозглянути запитанняїї предмета.Юридичнудеонтологіювизначають, як науку про системуетичнихвимог допрофесійноїдіяльностіюристів. Однак,поряд ізциміснуютьтакожіншівизначення.Наприклад, СливкаС.С.пропонуєвизначенняюридичноїдеонтології, як науки провнутрішнійімперативслужбовогообов'язку,якийстворює передумови тамотививибору юристом нормповедінки упрактичнійдіяльності, про формуваннявласних норм длякожноїситуаціїзокрема. Узапропонованомувизначенніпросліджуютьсядеякінедоліки, щовідображаютьтенденцію дозвуження предмета. Автором не взято доувагитаківагомікомпоненти^ предмета, яквідомості (система знань) проправознавство таюридичну практику, їхньогоспіввідношення,функції.Вінро бити акцентсаме направовійкультурі юриста, котраобумовлюєприйняттяіндивідуаль нихрішень як впобуті, то й нароботі.

 >ДещоінакшоювбачаєтьсяпозиціяГоршенєва В.М.Він утверждает, щоюридична

>деонтологія —>цегалузьюридичної науки, щоузагальнює систему знань промудрістьспілкування тамистецтвоприйняттявірногорішення уюридичнійпрактиці,тобто наука пропошукатмосферидосягненнянеобхідного,істинного результату успілкуванні юриста як ізколегами, то й ізтими, комувіннадає своїпрофесійніпослуги та кого виненобслуговуватиправовимизасобами впроцесіреалізації ними свого право-вого статусу.                                                         

>Дужеважливоює проблемаспіввідношенняморалі та права,вирішенняякоїзначновпливає наформуваннявсієїсистемидеонтологічних знань. Однак,ця проблемазнаходиться настикудекількох наук —філософії,теорії держави й права,соціології, томупотребує комплексногопідходу, для чогопізнавальнихзасобіводнієїгалузі знань якщовкрайнедостатньо, таким чином, як наука,юридичнадеонтологіямає рядхарактернихознак:

—це одна зюридичних наук, котра разом ізіншими входити досистемигуманітар них знань;

—юридичнадеонтологіярозкриваєзміст тавзаємозв'язок такихсоціальнихявищ якюридична наука таюридична практика,визначає їхніфункції;

— наукаюридичнадеонтологія,виходячи із норм тапринципівсуспільноїморалі,формує системувимогпрофесійного таособистого порядку,висвітлюєетичнусторо нудіяльності юриста,враховуючиспеціалізаціююридичноїпрофесії;

—юридичноюдеонтологієювивчаються система,форми,методи тазасобипідготовкивисококваліфікованихюристів-професіоналів;

—характерноюознакою можнаназватитакож ті, щоце молода за своїмвікомюридична наука, Яказнаходиться настадії свогостановлення тапоступовонабуваєзаслуженого авторитету всистеміюридичних знань.

>Якого жсоціальногозначеннянабуваєця наука, щозмусило такглибокозамислитися надетичними проблемами, котрівиникають вправовій сфері?Юридична діяльністьмає своюспецифіку, що обумовленеїїорганізаційним,управлінсько-розпорядчим тавладним характером.Роботуюристів можнаспостерігати у сферісуспільного життя, нарізнихрівняхорганізаціїсоціальногоорганізму. Цеприйняття законів,організаціяіхвиконання,здійсненняправосуддя, захистінтересівгромадян, атакож доля ввирішеннііншихважливихпитань.Поступово сферавикористанняюридичних знаньпоширюється, щонадаєвідповідного авторитетупрофесії юриста. Цеоб'єктивний процес,який нетребапов'язуватизіштучноютенденцієююридизації знань (юрідичналогіка,юридичнасоціологія,юридичнаетика). Авторитет юристазростаєод-ночасово ізпідвищенням авторитету права.Слідвідзначити, що насучасномуетапірозвитку,українськогосуспільствацей процес то йвідбувається. Право все понадпроникає до системисоціальнихзв'язків,втягуючи все '>більшукількість убагатогранніправовівідносини,завдякичомупідвищується рользахисників права.

3. Предмет та заподіянняюридичноїдеонтології

>Окремим блокомпитань допридметуюридичнадеонтологіявходять запитання юрідичноїосвіти,підготовки таперепідготовкикадрів,підвищенякваліфікації, трояндповсюдження позитивнедосвіду.Головною тутє проблемапідготовки непростоспеціаліста — юриста, апрацівникависокогорівнякваліфікаціїтобтопрофесіоналасвоєї справ.Зрозуміло, Колипрофесіоналом не можна бутивзагаліПрофесіонал —це добропідготовленийспеціалістконкретної справ, тому системапідготовки такихспеціалістів виннавідрізнятиспецифікупрактичнихзавдань, котрітр>ебавирішуватипрацівнику уповсякденнійроботі.Юридичнадеонтологія виннавивчати непросто системувиховання юриставзагалі,суспільствупотрібніпрофесіоналиконкретноїспра ві —прокурори,законодавціслідчі- тощо. Таким чином, узагальномувигляді передметомюридичноїдеонтологіі можнавизначнійюридичнутеорікюридичну практику та Системуморальнихвимог, щоскладаютьетикетпрофесийноїдіяльностіюристів.

>Сліддодати, щоюридичнадеонтологія як науказнаходиться утісномуконтакті тавзаємодії ізіншимиюридичними науками,використовує їхнідосягнення длядослідженнявласного предмета.Використовуютьсятакожзнаннянеюридичних наукпедагогіки,психології,соціології, без чого неуявляєтьсяможливимотримати йузагальнитиоб'єктивнірезультатидослідження.Наприклад,розробляючипрактичнірекомендації длясистемикадровоїпідготовкиспеціалістів,реорганізаціїюридичноїосвіти чи сістеми правовоговиховання,слідкористуватисяположеннями не лишепедагогіки тапсихології, атакождосягненнямиконституційного права,філософії права,теорії права тощо.

>Поряд ізнаукою ">юридичнадеонтологія"існуєодноіменнанавчальнадисципліна, Якацілкомспирається надосягнення науки тазмістовновідображує предмет, й наука, йнавчальнадисциплінатіснопереплітаються із точкизорузмістовності,вирішуютьспільні заподіяння, але йміж нимиєзначнафункціональнарізниця. Наукапокликаназдобуватиновізнання,систематизувати ужевідомуінформацію, аучбовадисциплі напризначенатрансформувати їхні усвідомість,вміння танавичкистудентів,завдякичомусприятивирішенню проблем практики. Таким чином,уявляєтьсяможливимсформулюватиосновні заподіяння, щоспільновирішуються.

1.Виходячи ізвимогсоціальногопрогресу,особливостей та умівфункціонуванняукраїнськогосуспільства,требавизначити роль тапризначенняюридичноїдіяльності вструктурісоціальноїдіяльності.

2.Відповідно до Першого заподіяннябажановисвітлитисоціальнепризначенняюристів насучасномуетапіреформуваннядержавнихінститутів, атакож підвищити авторитетюридичноїпрофесії.

3.Сформулюватизагально-теоретичну модель юристависокогорівнякваліфікації,враховуючи всюсукупністьвимогпрофесійного,особистого характеру,проаналізувавшидосвідіноземних держав.

4. Напідставііснуючихрезультатівнауковихдослідженьпрогнозуватитенденціїрозвиткуюридичної науки,визначатинеобхіднізмінищодосистемикваліфікаційнихвимог вмежахконкретнихюридичнихспеціальностей.

5.Вироблятипрактичнірекомендації длявирішення проблемправовоїдіяльності, щобезпосередньозалежить відрівняпрофесійноїпідготовки,правової культурипрацівника, його моральногообліку вцілому.

6.Надатиорганізаційно-методичнудопомогустудентам-юристам напервинномуетапінавчання,підготувати їхні доґрунтовногозасвоєнняматеріалу,сформуватиособистіуявленнястосовноюридичноїтеорії таюридичної практики,кваліфікованопідготувати їхнього досамостійноговиборумайбутньоїюридичноїспеціальності.

7.Сформуватистійку систему знаньщодо моральногообліку юриста,зробити їхніелементомособистої культури, базою дляподальшогоформуванняправовоїсвідомості особини.

Напідставіаналізувищепереліченихзавданьюридичноїдеонтологіїслідзвернутиувагу в ролідеонтологічних знань усистемігуманітарних наук.Юридич на ймедичнадеонтологіїнацілені на забезпеченнявисокоякісного,високогуманногоставлення дотакоїсоціальної ціності як особа. Медик,юристиповиннізахищатиінтереси особини —>жкиття, честь,гідність,тобто усі тихприродніякості, без які вонстає простоіндивідуумом —частиноюживоїприроди.

 

>Вдаючись до характеристикиюридичної науки тавиходячи ізметодологічнихвимогсистемно-функціональногоаналізу, мипочинаємопопереднєознайомленнязіспецифічноюсфероюлюдськоїдіяльності,метоюякоїєздобуття нових знань прооточуючу насдійсність. Мовайдеться пронауковізнання,тобто тих, котрі єреальнимвідображеннямдійсності,маютьоб'єктивний характер,обгрунтовані,виважені, сістематизовані таперевіреніпрактикою.Пізнаннядійсностіможевідбуватися напобутовомурівні,однак їхньогоякість тацінністьзначнонижчогогатунку ніж тихий, щоотримані уходінауковогодослідження. Цезагальне правило, але йщодо ціності знань, тоньомуможуть бутивинятки.

Усясукупністьнаукових знань, котрілюдствоотримало упродовж свогобагатовіковуісторію,систематизовані запевнимикритеріями, щодозволяєкористуватисянауковоюінформацією того чиіншогонапряму,вноситидодатки,узагальнюватиїї тощо. Ознайомлення ізцієюсистемоюєнеобхідниметапом для характеристикисамеюридич них знань.Спочаткуслідознайомитися ізпоняттям самоготерміну наука,існуютьрізнівизначення, але й в основіпропонуєтьсявзятифілософськетлумачення цого слова, де наука —це сферадослідницькоїдіяльності, щонацілена навиробництво нових знань про природу, сус-пільство,мисленнявключає всобі усіумови тамоменти цоговиробництва:вчених із їхньогознаннями таздібностями,кваліфікацією тадосвідом;науковіустанови,експериментальне талабораторнеобладнання;методинауково-дослідницької роботи,понятійнийапарат, системунауковоїінформації. Та київ широкийпідхід дорозуміння цоготермінудаєзмогупоглянути нанього із точкизоруструктурноїорганізації,наповнення такимизначущими компонентами, без які процеснауковогопізнаннястаєнеможливим чинеякісним.

Уісторичномуаспекті наука —цетакож результат танеобхіднийнаслідоксуспільногорозподілу роботи бовиникаєвнаслідоквідмежуваннярозумової (>інтелектуальної)діяльності відфізичної роботи тапоступовимперетвореннямїї вспецифічний вид зайняти, щостосувалосяспочаткунезначноїгрупи людей.Цікавим у цьомупланіслідвідмітити ті, щопередумови длявиникнення наукивзагаліперш наз'явилися уКитаї,Індії,Вавілоні,Єгипті, денакопичувалисявеличезніемпіричнізнання ізхімії,фізики,логіки, математики,астрономії. Цедосягненнясхідноїцивілізації було б перероблено учітку систему знань вДревнійГреції, дез'явилисямислителі, щоспеціаль алезаймалисянаукою, котраще не малагалузевогорозмежування.

Уперіодвиділяють триголовних блокинауковогознання, котрі структурновідображуютьраціональнесприйняттядійсності: науки про природу, про сус-пільство та науки про '>мислення.

>Передусімзазначимо, щотермін ">юридична наука",якийдуже частовикористовується,може матірузагальнюючий характер таозначати всюсукупністьюридичних

наук — усізнання проправовудійсність (>правознавство чиюриспруденцію).Проте, моваможейтися й проконкретнуюридичну науку,наприклад,конституційне право,цивільне право чикримінологію,кримінальний процес тощо.Перш ніжвисвітлитивнутрішнюпобудовуюридичних знань,слідвизначити тихриси, котріхарактеризуютьправознавство вцілому,відокремлюючи його усамостійну сферулюдських знань. Зцієюметоюнеобхідноознайомитися із тім, що входити управову сферунауковихдосліджень, за принципами та задопомогою якіметодівфункціонуєюридична наука та котріфункції й заподіянняпокладені протягом усього системуюридичних знань.

>По-перше,визначимо предметюридичної науки. Предмет науки —це та сферажиттєдіяльностісуспільства, напізнанняякоїнаціленадослідницька діяльність. Дляюридичної науки предметомявляється держава та право. Предмет науки структурноскладається ізоб'єктів —конкретнихявищдержавно-правовоїдійсності, котрі на свійчергуформуютьпредметиконкретнихгалузевих наук (як правило —цепевнівидисуспільнихвідносин, щоскладаються утій чиіншій сфері дії права).Об'єктюридичної науки (>правознавство) таким чином за своїмобсягомвужчий від предмета танаповнює його конкретноісторичнимзмістом. У зв'язку ізцим, неслідплутати предмет правознавства, як систему всіхюридичних знань, із предметомконкретноїюридичної науки.Саме ізцихконкретно-науковихпредметівскладаєтьсязагально-теоретичнеуявлення просукупний предметюридичної науки в широкомурозумінні,якийфактичне надякостієдиногоцілого тасприймаєтьсялише нафілософськомурівнімислення. Розумінняпредметівконкретнихюридичних науквимагає болеедеталізованогопідходу, щообумовлюєтьсяздійсненнямбезпосередніхдосліджень реальноіснуючихявищ оперуваннямконкретнимиданими позитивногоматеріалу. Ми ужезазначили, що упредметиюридичної наукивключаються держава й право. Однак й держава, й право, й вся державно-правова організаціяможеіснуватилише вумовахсуспільства, тому їхньоговплив на сус-пільство йвпливсуспільства наокреміявищадержавно-правовоїдійсностіявляється одним ізаспектівдослідження предметаюридичної науки.

 Томумовутреба, вести проконкретніметоди окремихюридичних наук, котріможуть бутиуніверсальними чисутоспецифічними, щохарактернілише дляоднієїгалузінаукових знань чи їхнінезначноїкількості.Філософськоюосновоювсякоїметодологіїпізнанняє принципвідображенняоб'єктивних

>закономірностейрозвитку тафункціонуванняявищоточуючоїдійсності,розуміння їхнього вєдності тавзаємодії.

>Середметодів, котрівикористовуютьсяокремимиюридичними науками,слід назватиметодипорівняння,аналізу та синтезу, статистики, методісторизму, системно-функціональний метод,спеціально-юридичний тадеякіінші.

>Розглянемонайбільшпоширені управознавствіметоди.

>Спеціально-юридичний метод.Йогосутністьполягає вописіявищдержавно-правовоїдійсності задопомогоююридичноїтермінології,висвітленнідіяльності зіціальнихсуб'єктів із точкизоруюридичних моделейповедінки, ізпозицій законного чипротиправного,обов'язкового чиможливого. Уході такогоописуваннявідбуваєтьсяреконструкціяфактів таявищправовоїдійсності, їхньогоюридичнаоцінка,виявляютьсятенденції тазакономірностіюридичної практики,вдосконалюєтьсяюридичнатермінологія.

Методпорівняння. >Являє собоюсукупністьпізнавальнихзасобів та процедур, щодаютьможливістьустановитисхожість тавідмінністьміжявищами, щовивчаються. як систематичнорозроблений методсформувався у ХІХстолітті впорівняльномумовознавстві,етнографії.Зараз широковикористовуєтьсяюридичноюнаукою.Шляхомпорівнянняодноплановогоюридичногоматеріалу, якуздійснюється заєдиними крітеріями (за годиною, засуб'єктами, заобсягом),виявляютьсяхарактерніриси,ознакиправовихявищ, їхньогоособливе,загальне^абоодиночне. При цьомувиявляютьсятакожпричиннізв'язкиміжявищами, щогенетично непов'язаніміж собою (>економічна кризусуспільства таправотворча діяльність держави). У зв'язку ізвизначноюефективністю методупорівняння, длявирішенняпрактичних негараздів усистеміюридичних знаньсклаласянавітьціланауковагалузь —порівняльнеправознавство, девивченнюпідлягаютьрізніправовісистеми окремихнаціональних держав. Урезультатівиявляєтьсяможливістьудосконаленнязовнішньо-політичноїдіяльності,урахуванняіснуючихособливостейміждержавнихстосунків,запобіганнянегативним фактам державно-політичного життя, що малімісце у чужомудосвіді,використання у державномубудівництві болеепрогресивного та передового,перевіреногосвітовоюпрактикою.Порівняння, як метод,має науковий характерлише до тоговипадку,якщопорівнюються невипадковіфактиправовоїдіяльності, алишезакономірні татипові, котрі малоютьдостатнійступіньдостовірності.Сліддодати, щопорівняннявідіграєзначну рольумовиводахстосовноузагальненняінформації,виявленніаналогіїпредметів таявищ.

>Методи статистики.Ціметодивикористовуютьсямайжеусіманауковцями уходівирішеннядослідницькихзавдань.Змістовноцеозначає, щоіснуєпевна групастатистичнихметодів, котрі взагальномувиглядірозкривають порядокзастосуванняматематичних знань допізнанняправовоїдійсності,вивченнікількіснихзмін у державно-правовомужитті таобробціцихданих.Середстатистичнихметодіврозрізняють:

>методидескриптивної (>описової) статистики,індуктивної (>вибіркової) статистики, статистикивзаємозв'язків.Всі смердотітією чиіншоюміроювпливають на процеспізнання.Фактично ми маємосправу із цифрами, формулами,графіками,гістограмами, середніми величинами,генеральнимисукупностями тощо.Наприклад,завдякидескриптивному методу, можнавиявити рядузагальнюючихпоказників, щохарактеризуютьпевнусукупністьявищ. Так, досукупностісоціальних нормвідносимотакі показники:існують всуспільстві,виступають вякості правилповедінки,регулюютьвідно синісоціальнихсуб'єктів.

>Системно-функціональний метод.Використовується у зв'язку із тім, що усіявищаправовоїдійсностііснують неізольовано, авзаємодіють іздеякимиіншими,складаючи таким чиномєдинусукупність, щовідповідаєвимогамсистемності.Крім того, щокожнеявищевиступаєелементомсистеми, воно таявляєтьсяодночасовопідсистемою, Якаскладається ізінших систем.Кожнийелементсистемивиконує на свійфункцію. Томувивчення окремихправовихявищ, щомаютьзначнийелементарний склад, ізпозицій їхнісистемно-функціональноїорганізаціїмаєзначний науковийефект.Наприклад,дужекорисно йнавітьнеобхідновикористовуватицей метод уході вившиченнясистемидержавнихорганів, їхньогорозподілу назаконодавчу тасудовугілки владиза^фуцкуюнальнимпризначенням. Ті жсаместосуєтьсяструктуриправовоїнорми.

>Підводячипідсумокпитаннюметодологіїюридичної науки,слідзазначити, що уходінауковихдосліджень того чиіншого предмета комплексновикористовуютьсярізніметоди, щопередбачаєвизначення їхньогопослідовності тасумісництва,іноді один методскладаєпередумови длявикористанняіншого методу, таким чином,складаєтьсяціла системапослідовнихцілеспрямованихдій, котріоб'єднуютьсяпоняттям ">дослідницька діяльність".Завдякифункціям, можнапростежити, як,якимишляхамирозвивається системанауково-юридичних знань,якийвпливздійснюютьюридичнізнання на системусоціальнихзв'язків, котракінцева позначкаотриманихрезультатівдослідження чи котрі заподіяння стояти передюридичноюнаукою наданомуетапі. як й багатоінших наук,юридична наукавиконує рядзагальнихфункцій (>теоретико-пізнавальну,прогностич ну,комунікативну), але й, яксуспільнійнауці,їйпритаманнідеякіособливіфункції —такі, якідеологічна,практико-прикладна.Серед всіхфункційюридичної науки, котрірозглядаються всучаснійнауковійлітературі,слідвиділити:

1.Теоретико-пізнавальна —теоретичнезасвоєння держави та права нарівні загальнихзакономірностейвиникнення,розвитку тафункціонування,формування загальнихуявлень проокреміправовіявища,констатаціяіснуючого стануправовоїдійсності у тому чиіншомуаспектірозуміння.

2.інтерпретаційна —поясненнясутностідержавно-правовихявищ,висвітлення їхні причинного зв'язку,структурноїорганізації,соціальногозначення тощо.

3.Ідеологічна —всяка система знаньявляєтьсяелементомідеологіїлюдськоїсвідомості. ідеї про право, про державускладаються вцілісні системніутворення увиглядітеорій,концепцій.Вонивідображаютьінтереси та волюпевнихсоціальнихстанів,формуютьпрограмніціліпартій,об'єднань, держав,виробляютьоціночнікритеріїщодоправовоїдійсності,закріплюютьзагальноправові ціності таідеали.

4.Прогностична —крімінтерпретаціїіснуючихявищюридична наука напідставівиявленняпевнихзакономірностей татенденційформулюєперспективи намайбутнє шляхомвисуненнягіпотез тапрогнозів.Науковепередбаченняволодієзначноюцінністю для практикисоціальногобудівництва таявляєтьсяоднією ізнайважливішихфункцій всіхсуспільних наук. й

5.Практико-прикладна —усітеоретичнідосягнення, котрілюдствоотримує в результатінауковогодослідження,мають своїмзавданнямслужити накористь людям,допомагатиїм увирішенніпрактичнихзавдань.Теорія для практики — вісьосновний принципдослідницькоїдіяльності,одне ізголовнихїїзавдань.Науковірекомендаціїповиннідопомагатироботі державногоапарату,сприятиудосконаленню правовогорегулювання,створеннюнадійнихправозахисникмеханізмів тощо.

6.Еврестична —дужеблизько дотеоретико-пізнавальної, але йозначає не трояндповсюдження тасистематизаціююридичних знань,теоретичнезасвоєннядійсності, аздобуття новихранішеневідомих знань про державу та право.

7.Методологічна—розглядається яквнутрішньосистемнафункція, котравказує нашляхи,засоби таприйомиотримання новихюридичних знань,можливості їхньоговикористання урізноманітних сферахжиттєдіяльностісуспільства. У зв'язку ізцимслідвідмітитиметодологічну рользагальноїтеорії держави та права усистеміюридичних наук.

8.Комунікативна —вказує нанеобхідністьвзаємозв'язку тавзаємодіївсієїсисте миюридичних наук,дотриманняоднаковихтемпів приросту таудосконалення юрідичних знань,використаннянауковихдосягненьнеюридичноїсфери,запобігання

І дубляжу унауковомудослідженні таутворенню прогалин,подоланнянеконструктив-|дискусій.

>Перш на се ред нихслідназвати принципвтіленнясправедливості,гуманізму,законності,плановістьнауковихдосліджень, їхні практичнанаціленість таІнші.

>ГПередсучасноююридичноюнаукоюпостаєцілий ряд новихзавдань, щомаютьперспективний чипершочерговийневідкладний характер. молодаукраїнськадер-1жаваопинилася вдужескрутномустановищі.Особливітруднощівідчуваються векономічній сфері. Однак, заКонституцією Україна —це демократична, правова, зіціальнеорієнтована держава, томувирішення проблем державногобудівництва,економічноговідродження країнизначноюміроюзалежить відвикористанняправовихзаходів тамеханізмів. титануметодиуправління, щоіснували довходження України до системиринковихвідносин, уже невідповідаютьдійсності, але йще несклалася й нова систем?управління, не так напрактиціюридичнігарантії,проголошенічиннимзаконодавством. Томувиниклагостра потреба —засобамиюридичного прогнозуваннясконструювати модельсучасногоукраїнськогосуспільства тавказати нашляхи таметодиїїпрактичноїреалізації ізурахуванняміснуючихособливостейвнутрішнього порядку тавимогсвітовихстандартівщодоорганізації державного життя. Це —генеральналінія,якоюрухається всяюридична наука, але йпоряд ізцимпередбачаєтьсявирішеннязначноїкількості болееконкретнихзавдань:підготовкапроектівзаконодавчихактів,проведеннязагальноїсистематизаціїзаконодавства,розробкаправовихмеханізмівефективноговикористанняінституту місцевого самоврядування,передбачення новихтенденцій зростаннюзлочинності таобгрунтуваннявідповідних правовихгарантійзахисту прав та свободгромадян,вивчення таґрунтовнийаналізпракти кідержавотворенняіншихкраїн ізметоювикористання їхні позитивногодосвіду тощо...

>Підсумковоюознакою, Якахарактеризуєвнутрішнюорганізаціюнаукових юрідичних знаньявляється їхнісистемний характер. Ми ужезазначали, щоправознавствозмістовноскладається ізпевноїсистемиюридичних наук, котрімають своївласні перед метидослідження тавідповідно доспецифікипредметіввласнуметодологію.Щодокласифікаціїюридичних наук, те внауковійлітературііснуютьдеякірозбіжності непринципового характеру. Для прикладанаведемо болеепоширенукласифікацію, заякою можнавиділити:

1.Загально-теоретичні таісторичні науки —теорія держави та права,історія держави та права,історіяполітичних таправовихвчень.

2.Галузеві науки —конституційне право, кримінальне право,адміністративне право таінші.

3.Міжгалузеві науки — суд йправосуддя,транспортне право,господарськепра у,банківське,митне право.

4.Прикладніюридичні науки —кримінологія,криміналістика,судова медицина,бухгалтерськийоблік.

5. Науки, щовивчаютьміжнародне тазарубіжне право й державу —міжнародне право,державне правозарубіжнихкраїн,порівняльнеправознавство,історія тримаючи ві та правазарубіжнихкраїн.

>Юридичнадеонтологіябільшоюміроювідноситься догрупиприкладних наук бовивчаєвимогиетичного порядку у зв'язку ізвиконанням юристамипрофесійногообов'язку тадеякіінші запитання, про що ужеговорилосяраніше. Уісторичномуплані

>юридична наукамаєбагатовіковийдосвід,якийскладався шляхомпоєднаннязусильфілософів,юристів,державних таполітичнихдіячіврізнихепох. Накожномуетапі свогостановлення вюридичні^науцівідбивалисятенденціїрозвиткусуспільства,особливостіфункціонування тихий чиіншихполітичнихінститутів. Аліякщо говорити провитокиформуванняюридичних знань, що малі удостатнійміріофіційний та систематизований характер, тослідзгадати проримськеправознавствопізньогоперіоду, j якуформувалося вмежахколегіїжреців (>collegiumpjntificum) тавідчувалозначний впливрелігійногосвітогляду. Уцілому їхньогоправовізнанняще невідділялися усамо-Iстійнугалузь знань таіснували разом із формуламирелігійнихтрадицій. Знання про I'правовінормивважалисяцілкомтаємними таохоронялисякастоюжреців, щозабез-J^почувалоефективністьїхньогорелігійного тавладноговпливу на людей.

4.Юридична практика

>Післяознайомлення іззагальнимирисами тасистемоюнауковихюридичних знань болеезрозумілимистають запитанняпрактичноїдіяльності, котравідбувається у сфері дії права в зв'язку ізциммає рядхарактерних-ознак, котрідаютьможливістьвиділитиїї упевний видсоціальноїдіяльності. Перед тім, яквизначитиціхарактерніриси,слідзвернутися дорозуміння болеезагальноготерміну—соціальна діяльність,існуєнавітьтеоріясоціальної дії,авториякої у20-ті рокта XXстоліттянамагалисяпояснитиповедінкусоціальнихсуб'єктів череззв'язкиуявлення,психологічні йморальнімоменти? котрівиникають уходівзаємовідношеньміж нимиЦятеоріяхарактеризувалася свого години, якосновнийнапрямамериканськоїсоціології XXстоліття та малазначнийуспіх упитанняхпоясненнясоціальноїструктури,ієрархіїсоціальних систем,рівнів їхніорганізації тощо.

>Питаннясоціальноїдіяльності можнарозглядатитакож ізпозиційфілософії чипсихології. Укожномувипадку миотримаємопевний результат. Однак,слідвраховувати тієї факт, щоправознавствовідноситься досуспільних наук,має своюметодологіюдослідження тарізніметодологічнірівні — відфілософського доконкретно-історичного, а означатиможесамостійнопояснюватиокреміявищаоточуючого світу, котрімають ставлення доправовоїдійсності. Наційпідставісоціальну діяльність можнавизначати якспосіборганізації таіснуваннясоціальногоорганізму, впроцесі чого, шляхомперетворення таспоживанняоточуючого світувідбуваєтьсязадоволенняжиттєвих потреб таінтересівсоціальнихсуб'єктів.Людськіпотреби таінтереси, котрівис-тупаютьдвигуномїхньоїдіяльності,дужерізноманітні,характеризуютьсяневизначе-ним коломаспектіврозуміння, томулюдська діяльністьвідбуваєтьсявідповідно урізноманітних формах,напрямах та сферахсуспільного життя. Одним знапрямів, щозмістовнонаповнюютьпоняттясоціальноїдіяльності,являєтьсяюридична діяльність. При цьомуюридичну діяльність можнарозкрити черезпоняттяформи чисферисо-ціальноїдіяльності. Упершому й у іншомувипадкуце якщовиправдано бовсякалюдськаактивністьспостерігаєтьсялише увипадку свогозовнішньогопрояву таможеіснувати, яксамостійнеявищелише увизначенійсистемізв'язків,тобто упевній сферісоціальнихвідносин.Цірізніаспективказуютьлише навідмінністьметодологіч нихпідходів тадопомагаютьвсебічнорозкритиоб'єктдослідження.Поряд ізцим,юридична діяльністьможе матір своївласніформиздійснення тавідбуватися урізних сферах життясуспільства. Уданомувипадку було б бдоцільнимвизначити, котрівидисоціальноїдіяльностііснуютьпоряд ізюридичною таякимирисамиостаннявідрізняється відінших. Зарізнимипідставамивиділяютьтаківиди, як —розумова,предметна,виробнича,політична,організаційна,державно-управлінська,виховна табезлічіншихвидівдіяльності заформоюпрояву чи способомздійснення (>цезалежить відметодологіїдослідження).

>Виділеннятакоїзначноїкількостівидівобумовленогобагатогранністюсоцільного життя,складністювідносин тазв'язків, в котрівступають люди.

Вигляддіяльностіхарактеризуетьсяконкретнимипричиннимизв'язками,метою, формами,сфероюздійснення,суб'єктами,засобами таінше.Юридична діяльність,окремий видсоціальноїдіяльності.такожхарактеризуєтьсягювнимирисами:

1.Відбувається у сфері дії права ізвикористаннямправовихзасобів.

2.Здійснюєтьсяспеціальноуповноваженими тихсуб'єктами, котріволодіють юрідичнимизнаннями.

3.їїметоюєупорядкування,узгодженнясуспільнихвідносин повідношенню довимог права,вирішенняконкретнихжиттєвихситуацій тазадоволення наційосновііндивідуальних,групових тазагальнолюдських потреб таінтересів.

4.Юридична діяльністьмаєорганізуючий характер,націлена наорганізаціюдійіншихсуб'єктів Ізначноюміроюпов'язана іздержавноюдіяльністю.

5.Змістюридичноїдіяльності укожнійконкретнійситуаціїскладаютьокремі діїюристів, щонацілені надосягненнябажанихправовихрезультатів.

6.Юридична діяльність убагатьохситуаціяхвиявляєелементи творчости,індиві дуальногопідходу,винесення конкретногорішення напідставізагальноїмоделіповедінки.

7.Юридична діяльність своїмправовимвпливомпронизуємайже усісфери суспільного життя, котріпідлягають правовомурегулюванню.

Таким чином, подюридичноюдіяльністюслідрозуміти один ізрізновидівсоціальноїдіяльності,якийздійснюєтьсяюристами-фахівцями ізметоюотримання правового результату,задоволеннязаконних потреб таінтересівсоціальнихсуб'єктів увідповідності довимог права. —>Інодівживаєтьсятермін ">юридична практика" (>соціальна практика),який посуті

>відображаєпоняттядіяльності, але йвключаєще ідосвідпрактичногозасвоєння Ідійсності.Аджевсяка діяльністьздійснюється ізурахуванням^існуючогодосвіду Цезакономірністьсоціальногопрогресу, тому немаєпотребивишукуватисуттєвівідмінностіміжвищезгаданимитермінами.

Нами уже було бзазначено, щозмістюридичноїдіяльності укожномувипадкускладаютьконкретні діїпереліксуттєвовпливає

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

  • Реферат на тему: Коментар до Закону про оперативно-розшукову діяльність
    Федеральний закон «Об оперативно-розискной деятельности» от 12 августа 1995 г. 144-ФЗ (Собрание
  • Реферат на тему: Судову реформу 1864 року
    ЗАПРОВАДЖЕННЯ Тема цієї курсової роботи «Судову реформу 1864 року» було обрано мною невипадково.
  • Реферат на тему: Телефон
    УРЯД РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ПОСТАНОВА від 26 вересня 1997 р. N 1235 ПРО УТВЕРЖДЕНИИ ПРАВИЛ ОКАЗАНИЯ
  • Реферат на тему: Толкование норм права
    САНКТ-ПЕТЕРБУРГСКИЙ ІНСТИТУТ УПРАВЛІННЯ І ЭКНОМИКИ ФАКУЛЬТЕТ ЭКНОМИКИ І УПРАВЛІННЯ РЕФЕРАТ
  • Реферат на тему: Транснаціональний наркобізнес
    року міністерство освіти Російської Федерації Гуманітарний університет Комерційний факультет

Навігація