Реферати українською » Юриспруденция » Становлення оціночної діяльності в РФ


Реферат Становлення оціночної діяльності в РФ

Страница 1 из 8 | Следующая страница
>СОДЕРЖАНИЕ >Стр.

Запровадження…………………………………………………………………………………………..

……..…3

Глава I Історія розвитку інституту оцінки власності, як елемента державної економічної політики Росії……………………………………………………………………………

………..6

1.1. Суспільно-політичні передумови становлення оцінної діяльності………………………………………………………

………..6

1.2. Правові передумови становлення оцінної діяльності…………………………………………………………………..…

………10

 

Глава II  Закон «Про оцінної діяльність у Російської Федерації» від 29 липня 1998 р. в якості основи розвитку оцінної діяльність у РФ…………………………………………………………..

………19
2.1. Механізм правовим регулюванням оцінки власності.…………………………………………………………………….. ………19
2.2. Порядок залучення оцінювача експертом у роботі судових установ………………………………………………………. ………30
2.3. Оцінка власності в господарську діяльність юридичних……………………………………………………………..….. ………38
2.4. Особливості оцінки на сфері банківську діяльність……... ………61

 

Глава III Актуальні проблеми оцінної діяльності…………………….

………65

Укладання…………………………………………………………………………………..….

………71
Список використаної літератури…………………………………………..……….. ………74

Запровадження

Оцінка як назвати нове напрям ринкової інфраструктури виникла в із необхідністю дозволу майнові суперечки, у яких боку визначення об'єктивної вартості тієї чи іншої майна змушені були вдаватися до послуг незалежних цінових арбітрів.

Як завжди попит породив пропозицію, і оцінка початку бурхливо повинна розвиватися у сучасної Росії як як прикладна галузь ринкової економіки, а й як науково-методичне напрям прикладної економічної науки.

У нашій країні протягом сімдесяти років професії оцінювач був, і "бути були. Вартість будь-якого об'єкта власності встановлювалася державою назавжди і безповоротно. Але, об'єктивно, політична й економічна ситуація у Росії, що розвивається ринок вимагали правовим регулюванням котра формувалася оцінної діяльності.

Але цього секторі цивільно-правових відносин неповороткий федеральний механізм прийняття законів послужив серйозною перешкодою до розвитку інституту оцінки.

Офіційно міністерством праці та соціального забезпечення, професія “оцінювач” (експерт за оцінкою) введена наприкінці 1996 року, і треба ще багато часу у тому, щоб надати цій діяльністю саме “професійний” характер, створити повноцінний законодавчий механізм роботи експертів за оцінкою власності.

Правильно і виважено розставити пріоритети у плані вдалося, мабуть, лише Москві.Нормотворчество московської влади: мера, Уряди та депутатів Московської міської думи набагато випередило законодавчий процес з питань оціночної діяльність у інших суб'єктах Російської Федерації.

У 1997 року у столиці створено систему офіційної атестації і акредитації оцінювачів, запроваджено ліцензування діяльності з оцінці нерухомості біля Москви, працюють програми підготовки й атестації оцінювачів, освічений і активна діє консультативним органом — Московський раду з оцінці.

Вже у лютому 1998 року ухвалено закон “Про оцінної діяльність у місті Москві”, у червні 1998 року, паралельно з роботою у погоджувальної комісії Державної Думи з доробки і сприяють прийняттю федерального закон про оцінної діяльності, московськіспециалисти-нормотворци займалися приведенням у відповідність своїх нормативних правових актів у галузі професійної оцінної діяльності, зі нормами закону, але деяких московських актів було припинено до прийняття Федерального закону “Про оцінної діяльності”.

Проект закону Російської Федерації “Про оцінної діяльності” на два роки розроблявся фахівцями та експертами Державної Думи (комітет із власності, приватизації про діяльність) і керівник Ради федерації (комітет із питань економічної політики).

У 1998 року, Федеральний закон було прийнято. Він визначає правові основи регулювання оцінної діяльність у відношенні об'єктів оцінки, що належать Російської Федерації, суб'єктам РФ чи муніципальній утворенням, фізичних осіб та юридичним особам, з метою укладання угод з об'єктами оцінки.

За суттю вступ до дію цього закону “Про оцінної діяльності” удосконалює нормативно-правову базу майнових відносин, що конче треба сталого розвитку російського ринку. У цьому сенсі дослідження історії становлення оцінної діяльності, сучасної правова база і актуальних проблем його розвитку представляється нині дуже важливою.

Метою написання справжньої роботи є підставою вивчення правової середовища, у якій відбувається оцінка власності, виявлення існуючих проблем правовим регулюванням оцінної діяльність у Російської Федерації. Порушення цих питань, аналіз норм чинного законодавства дозволяють виявити низку завдань, від розв'язання яких залежатиме як майбутнє самої інституції професійного оцінювання, а й відносин власності у Росії.


Глава I історія Розвитку інституту оцінки власності, як елемента державної економічної політики Росії.

 

>1.1.Общественно-политические передумови становлення оцінної діяльності.

Оцінка у Росії має власну багату історію.

Оцінка наприклад нерухомості, елемент державної економічної політики, початку формуватися у Росії середині XVIII століття зв'язки України із зміною суспільно-економічного ладу. Насамперед, це зумовлювався потребою створення фіскального кадастру, тобто описи з оцінкою нерухомого майна з оподаткування.

Формування системи оцінки нерухомості з оподаткування відбувався за Росії під впливом аналогічних робіт, вже виконаних країнах Західної Європи -до цьому часу. Тому, розглядаючи ті чи інші методи, прийоми чи теоретичні становища оцінної діяльність у Росії, слід пам'ятати відповідники й історичні корені.

Приводом до створення систем оподаткування нерухомості більшості країн служила нерівномірність розподілу податків під час переходу від подушного оподаткування доподоходному. Основу таких систем становили кадастри, містять матеріали описи з оцінкою нерухомого майна.

Згадки перші спробах оцінки нерухомості з оподаткування ставляться до XVIII віці — оцінка в Міланському герцогстві (1718-1759) й уТироле (1771 - 1784). На початку ХІХ століття кадастрові роботи, які включають опис, реєстрацію й оцінку нерухомого майна проводились багатьох країнах Західної Європи. Найвідоміші за своїми з описів та результатів кадастри Франції (1790-1854), Австрії (1817-1883), Саксонії (1835-1843),Виртемберга (1820-1873), Пруссії (1861 - 1868).[1]

З скасуванням кріпацтва в 1861 року у Росії виникли передумови проведення кадастрових робіт, невід'ємною складовою частиною яких була оцінка нерухомості.Изданное в 1864 року "Положення про земських установах" передбачало зміна бази оподаткування нафтопереробки і частковий перехід на оподаткування майна громадян Росії. Для поповнення державного бюджету було збережено подушна систему оподаткування, а формування земського бюджету предметами оподаткування ставали "землі, фабрики, заводи, промислові й торгові закладу та взагалі нерухомі майна в повітах і, і навіть свідоцтва на право торгівлі".[2] Розмір оподаткування визначався "дохідністю і цінністю оподатковуваних майн". До 1888 року подушний податок скасували остаточно.

Завдання визначення бази оподаткування нерухомого майна зажадала організації відповідних заходів із вивченню властивостей нерухомості різних типів. Робота з обліку й оцінки нерухомості мала виконуватися лише на рівні земських і Харківського міських органів самоврядування, тому актуальною постало завдання зі створення нової напрями статистики для оціночних потреб — провінційної оцінної статистики.

З початку свого існування міські і земські управи розпочали облік нерухомих майн. Для визначення цінності земель застосовували встановлену ціну викупу землі селянами, а оцінка міської нерухомості здійснювалася виходячи з показань власників. Зі збільшенням обсягу роботи у деяких земствах почали створювати спеціальні статистичні бюро, зокрема виконували та "оціночні роботи.

Треба сказати кілька слів про ставлення громадськості до питань оцінної статистики. Вихід "Положення про земських установах" викликала російської публіцистичної літературі бурхливе пожвавлення обговорення питань необхідності розвитку самопізнання в провінціях. Почали проходити спеціальні статистичні з'їзди Одеси (1865, 1868), Вільно (1869), Санкт-Петербурзі (1870,1872), Херсоні (1873, 1874). Багато періодичних виданнях з'явилися статті про принципи справедливого оподаткування нерухомого майна. У "Російському Віснику" в 1876 року докладно викладалися результати кадастрових робіт у Пруссії (1861-1868).

У цей час, тобто у 70-80 роки ХІХ століття, починається поступове статистичне дослідження нерухомого майна окремими губерніях:Вятской (1874), Московської і Чернігівській (1876), Тверській (1871), Пермської (1876), Тульської та Новгородської (1878), Харківської та Тамбовської (1880), Катеринославської, Курській, Рязанської і Санкт-Петербурзької (1881), Херсонської, Самарської і Саратовської (1882), Казанської (1883), Воронезької, Орловської, Смоленської, Таврійської (1884), Пермської (1885), Нижегородської (1886). Проте, спеціально, з метою оцінки, роботи проводилися лише у Чернігівської, Херсонської області та Нижегородськоїгуберниях.[3]

Поява нова галузь статистики зажадало виділення характерних статистичних ознак з метою оцінки маси індивідуальних майн, розробки методів збору статистичних даних, і методів їх опрацювання.

Однією із перших програм, настановленим отримання оціночних відомостей, була "Програма длястатистико-економического вивчення Чернігівської губернії", розроблена Чернігівської губернської земської управою в 1876 року. Безперечно факт, що цю програму стала своєрідною історичної віхою, відзначила початок нової науки — оцінної статистики.

Головною особливістю Чернігівської програми було ретельна підготовка й розробка переліку відомостей, необхідні оцінки нерухомості. Уся програма було поділено втричі блоку — видобувна промисловість, переробна промисловість і торгівля, у своїй питання, що входять до кожен блок охоплювали як загальні інформацію про соціально-економічному, демографічному стані конкретного селища, і спеціальні питання землеробстві і землеволодінні, промислах і промисловості, торгівлі та комерції, цінах продукції, врожайності, орендних платах за землю, продажних цін тощо.

У Нижегородської губернії особливістю статистичних досліджень з метою оцінки землі було те, що їх основі лежали природничоісторичні дослідження грунтів, хто був виконані основоположником російського ґрунтознавства В.В. Докучаєвим. Упорядник першої грунтової карти Європейської Росії, дослідник характеристик залягання російського чорнозему, В.В. Докучаєв разом із учнями (до яких входив відомий згодом грунтознавець М. М. Сибірцев) виконав грунтову опис Нижегородської губернії у 15 томах. Класифікація грунтів, запропонована В.В. Докучаєвим, спиралася на фізико-механічні і хімічні показники, що дозволило сформувати основи нової науки.


1.2. Правові передумови становлення оцінної діяльності.

 

А) Закон оцінки нерухомого майна від 8 червня 1893 року.

Коли більшості губерній Росії земські статистичні роботи почали виконуватися з метою оцінки нерухомості, як у 1888 року подушний податок був майже повністю замінений колишніх селянпоземельним податком, у Уряди Росії виникла потреба мати інформацію про цінності й дохідності основного виду майна — нерухомості. Тому дуже актуальним державному рівні постало питання прийнятті одностайної підходу до питань оцінки, як землі, і міської нерухомості.

З огляду на майбутню реформу земського оподаткування, Уряд Росії 8 червня 1893 року видало закону про переоцінці всіх видів нерухомого майна в 34 губерніях. Поруч із законом було затверджено "Правила оцінки нерухомих майн", а 4 червня 1894 року міністр фінансів Вітте затвердив інструкцію з роз'яснення закону.

Для розвитку оцінки й оцінної статистики прийняття цього закону дало новий потужний імпульс. Як і раніше після ухвалення "Положення про земських установах", громадськість початку широко обговорювати проблеми оцінки. У 1894 року на IX з'їзді російських природодослідників і лікарів у Москві професор А. І.Чупров організувавподсекцию статистики при географічної секції, на засіданні якій були присутні 86 статистиків із 16-ти губерній. Цим було покладено початок регулярним з'їздів спеціалістів у галузі оцінної статистики.

З другого краю з'їзді, що проходив у Києві у 1898 року у рамках Х з'їзду натуралістів і лікарів, було присутнє вже 188 людина з 35 губерній іобластей.[4] На третьому у Санкт-Петербурзі (1901) і четвертому у Москві (1911) з'їздах було присутнє велике кількість гостей, які є фахівцями у сфері статистики. Предметом обговорення з'їздах були конкретні методичні і цілком практичні питання, що виникали у міру просування вперед прикладної науки. Можна доволі обгрунтовано стверджувати, що у аналізований нами період кращі сили російської науки брали участь у розвитку оцінної статистики.

Організаційна частина закону 1893 року передбачала створення губернських і повітових оціночних комісій, хто перебував їх чиновників та їхніх представників виборних органів, причому головувати на обох комісіях мали відповідні ватажки дворянства.

Порядок організації оцінки припускав таку послідовність дій:

• повітова земська управа працює по діленню повіту на місцевості, угіддя, розряди, визначає середні величини витрат інедоборов від порожніх площ у місті, про в процентному відношенні доходу нерухомого майна для її цінності;

• підготовлені повітової управою пропозиції розглядаються повітової оцінної комісією, яка їх як підстави з метою оцінки і становить в руки повітовому земському зборам;

• виходячи з зауважень окремих землевласників і укладання повітового земського зборів, повітова оцінна комісія може змінитися (що ні обов'язково) підстави з метою оцінки, після що їхні разом із укладанням повітового земського зборів передає узгодження губернської оцінної комісії;

• губернська оцінна комісія, яку покладається роль об'єднання й рішучого узгодження оціночних норм, передає їх у узгодження губернському земському зборам, та був затвердження губернатором.

Отже, головна роль встановленні оціночних норм згідно із законом 1893 року відводилася повітовим оцінним комісіям, які краще знали місцеві умови. У цьому безпосередньо оцінкою кожного об'єкта займалися повітові земські управи, які діяли поземельні тогочасні книги й інвентаризаційні опису будівель, збирали відомостей про орендних платах, визначали дохідність тощо. буд.

Для оцінки вартості конкретної нерухомості власник зобов'язаний був на вимогу земської управи повідомити дані про склад, цінності й дохідності майна з підтвердженням відповідними документами. Декларації власників перевірялися даними страхових і кредитних установ, відомостей про продаж та орендних платах. З наявних матеріалів земська управа виробляла розрахунок дохідності і повідомляла про неї власнику. Після закінчення робіт з оцінці створювалася загальна відомість оцінок, яка публікувалася у пресі, забезпечуючи, в такий спосіб, контроль суспільної думки.

 

Б) Закон оцінки нерухомого майна від 18 січня 1899 року

Як очевидно з описи порядку організації оцінки на відповідно до закону 1893 року, встановлювалася повна децентралізація земського кадастру. Перші результати оцінної роботи показали, що, попри зусилля губернських оціночних комісій з узгодження та об'єднанню норм оцінки, з об'єктивних обставин але це не вдавалося. Наслідком стала неможливість створення однаковості оцінки у масштабах держави, але у масштабах однієї губернії. Саме тому 18 січня 1899 року ухвалили новий в законі про оцінці нерухомого майна.

Головною зміною

Страница 1 из 8 | Следующая страница

Схожі реферати:

  • Реферат на тему: Статус Президента РФ
    Зміст >Стр. Запровадження
  • Реферат на тему: Суб'єкт злочину
    Санкт-Петербурзький державний університет Юридичний факультет Кафедра Кримінального права Курсова
  • Реферат на тему: Суб'єктивна сторона злочину
    Міністерство спільного освітнього і професійної освіти Російської Федерації ДАЛЬНЕВОСТОЧНЫЙ
  • Реферат на тему: Суб'єктивна сторона злочину
    - це психічна діяльність особи, яка з скоєнням злочину. Це внутрішня сторона злочину. Її зміст
  • Реферат на тему: Суб'єкти Російської Федерації
    >КУРСОВАЯ РОБОТА СТУДЕНТА II >КУРСА >ЗАОЧНОГО >ОТДЕЛЕНИЯ ЮРИДИЧНОЇ >ФАКУЛЬТЕТА >УЛЬЯНОВСКОГО

Навігація