Реферати українською » Юриспруденция » Суверенітет Української держави


Реферат Суверенітет Української держави

Страница 1 из 2 | Следующая страница

>МІНІСТЕРСТВООСВІТИ УКРАЇНИ

>УЖГОРОДСЬКИЙДЕРЖАВНИЙУНІВЕРСИТЕТ

>ЮРИДИЧНИЙФАКУЛЬТЕТ


кафедраісторії татеорії

держави й права


студентаІ-го курсу

Лазаря Олега


>КУРСОВАРОБОТА

НА ТЕМУ

“>Суверенітет української держави:

>загальніознаки”


науковийкерівник

>доц. ГаласВ.І.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ужгород 1998

  

 

ПЛАН


        Вступ ……………………………………….………………..5

>Розділ І

>Політико-правовіаспектипроголошеннясуверенітету України …………………………………………………11

>Розділ ІІ

>Конституційно - правова базанезалежності України ………………………………………………….21

 

>Розділ ІІІ

>МіжнародневизнанняУкраїни………………………24

 

>Висновок…………………………………………………….25
Списоквикористаноїлітератури………………………..27
>Додаток……………………………………………………..34

>Вступ

>Щодоактуальностіцієї роботи у наш годину,тобто тими роботи, з дохідними статтямипотрібносказати, що акт просуверенітет української державизапочаткував процесукраїнськогодержавотворення,якийпродовжуєтьсяще донашого години. Тому, авторвважає, щоця роботаєактуальною внашідні йзаслуговує наувагу.

Авторнамагаєтьсярозкрити вційроботіосновнімоменти ,тобтовловитиголовну сутьпроцесудержавотворення наУкраїні.Вроботі поданодеякаінформація проподії, котріпередували цьомупроцесу, атакождаєтьсяаналіздеяким актам, котрі булиприйняті врезультатідержавотворення.Цількурсової роботи -цепоказати, якпроходивцей процес послепроголошеннясуверенітету України.

>Курсова роботаскладається із3-охрозділів. першийрозділ “>Політико-правовіаспектипроголошеннясуверенітету України”. Уньому авторрозкриваєосновніпоняття “>суверенітету” й заподій, котріспонукали Український урядпроголоситисуверенітет української держави. Урозділіописуються тихумови, котріпередувалипроголошеннюсуверенітету,адже Український народ іздавніх-давенпрагнувутворити свою державу, але й в цьомуйомузаважали й томудужеважливим ставши процесдержавотворенняякийпочався ізпроголошеннясуверенітету української держави.

Іншийрозділ “>Конституційно-правова базанезалежності України”. Тутподається колонормативно-правовихактів, котрі булиприйняті заперіод від початкупроцесудержавотворення ймайже до відома нашихднів.Деякінормативніактивходять вдодаток докурсової роботи. Асаме,це:

·Декларація продержавнийсуверенітет України

· Закон “Проправонаступництво України ”

>Третійрозділ “>Міжнародневизнання України”. У цьомурозділіописується, котрі країни й вякійпослідовностівизнали Україну , якнезалежнуправову державу, атакождаєтьсяаналізстаттямДекларації просуверенітет української держави, котрістосуютьсяміжнародного стану України. 

>Щододжерельноїбази, тонауковійлітературі дана проблематикаще недоситьрозроблена йінформаційна базащедуже мала. Не багато книжоквийшло зацейперіод (від 90-го року), аперіодицізнаходятьсяневеликі з статтею, котрі неєвичерпними й невисвітлюютьдеякихпитань, щостосуютьсяцієї тими. У основному усі запитання, щостосуютьсяцієї тими , як уже було бсказано,знаходяться вперіодиці, томуавторові невдалосязнайтивичерпнівідповіді надеякізапитання.

>РОЗДІЛ І

 

       Всеохоплюючий спектр проблем, щопостають ізприйняттямДекларації продержавнийсуверенітет України,становить у порядокденний заподіяннярозглянути запитання проїїюридичну природу. Ос-кількидеклараціяєджереломосновнихпринципів привирішеннівідповідних проблем,насампередслідвирішити запитання проюридичнуїї природу, асаме: чиєзазначеніпринципиправовими, аотже -обов’язковими длянормативноїреалізації , чинеправовими,тобтонеобов’язковими до цого.

Уюридичнійлітературівисловлена думка, щоставити запитання пронаданнясили законудеклараціям пронезалежність йсуверенітетреспублікивзагалієнеправомірним.Згідно ізцієюточкоюзоруподібнідекларації (у томучисліДекларацію проДержавнийсуверенітет України), «можнарозглядати якнауковіконцепціїрозвиткуреспубліки,розвиткуконституційного й поточногозаконодавства».Інакшекажучи,Декларація проДержавнийсуверенітет Україниєякимосьнауковим трактатом,виробленим ВР УСРР,позбавленимюридичноїприроди ймає характеррекомендацій длянаступногоконституційного й поточногозаконодавства й черезце неєелементомсистеми права України.Такийпідхідмає окремихприхильників, котрірозв’язали надругійсесії ВР УСРРдискусію,котразавершилася актомнаданняДеклараціїсили закону.

>Питання провизнання заДекларацією проДержавнийсуверенітет Українисили закону із моментуїїприйняття, не лишеєправомірною, а іісторичнообгрунтованою.Історичніумови, щодетермінувалиїїприйняття, як йаналогічніактиіншихсоюзнихреспублік,визначаютьособливий їхні характер якправовоїгарантіїперебудовнихпроцесів.

>СистемнаналежністьДекларації проДержавнийсуверенітет України, як йбудь-якогоіншого правового акта,визначаєтьсянасамперед предметом й методом правовогорегулювання яккласифікаційнимиознакамиподілусистеми права нагалузі (>якщо подсистемою праварозумітивідображення й результатвнутрішньоїєдностірізномаїттяправа).ПредметомрегулюванняданоїДеклараціїєсуспільнівідносинипов’язані ізфункціонуванням державної влади,економічноїсистеми йздійсненням прав й свободгромадян. УпреамбуліДеклараціїзазначається, що ВР УРСР,виражаючи волю народу,проголошуєдержавнийсуверенітет України як верховенство,самостійність,повноту йнеподільність владиреспубліки умежахїї територї танезалежність йрівноправність узовнішніхвідносинах.

З текступреамбули йзаключноїчастиниДекларації іаналізуположеньвипливає, щоїйпритаманний методзагальногоконституційногозакріпленнянайважливішихполітичних йекономічнихвідносин. Уїїтексті немаєумовнихспособів,формулюваннямаютьімперативний характер, як йналежить актуконституційногорівня.

>Багатопринципів йположеньДекларації продержавнийсуверенітет Українимаютьспільніриси ізвідповідними принципами йположеннямидекларацій просуверенітетіншихреспублік.Проте без «квасногопатріотизму» можнаконстатувати, щоДекларація продержавнийсуверенітет Українивигідновідрізняється тім, що донеї включеноспеціальний VIIрозділ «>Екологічна безпека». Цеодне ізкоріннихпитаньвиживаннялюдствавзагалі. Для України воно танадто болюче через рядекологічнихтрагедій , щосталися заостаннє 20-тиріччя. Тутбереться доуваги нелишевикидрадіоактивнихречовин наЧорнобильській АЕС, а ііншіаварії,наслідкизловісноговпливу які наживіорганізмипоки невиявилися.

>ПроцеснормативноїреалізаціїпринципівДеклараціїпочавсянезабаром послеїїприйняття. Так 3серпня 1990 р. набравшичинності закон УРСР «ПроекономічнусамостійністьУкраїнськоїРСР».

>Термін «>суверенітет» ізфранцузької -верховна влада. Удержавно-правовомусмисліданепоняттявпершезастосоване уХVІ ст.французькимвченимЖ.Боденом.Нині воно таозначає верховенство йнезалежність влади. Таким чином,термін «>незалежність»єскладовоюпоняття «>суверенітет». Уодночас «>незалежність»маєсамостійнеполітико-правовенавантаження -поглиблення йрозвитоксуверенітету,включеннябудь-якоїпідлеглості йзалежності. Українаспочаткупроголосиладержавнийсуверенітет (>16.07.1990р.), апотім -незалежність (24серпня 91 р.).

>Є тривидисуверенітету:державний,національний йнародний.

*Державнийсуверенітет - верховенство державної влади усвоїй стране йїїнезалежність взовнішньополітичній сфері. УДекларації від 16 июля 90 р. Українапроголосиладержавнийсуверенітет,якийхарактеризується як верховенство,самостійність,повнота йнеподільність влади умежах національної територї,незалежність йрівноправність узовнішніхвідносинах.Джерелом такогосуверенітету йнезалежностіє воля народу,вираженанаселенням нареферендумі 1грудня 1991 р. Занезалежністьпроголосували - 90,32відсоткиголосуючих (>близько 29 млн.чол.).Суверенітетполягає уефективномуфункціонуванніорганів держави -законодавчих,виконавчих,судових, а й управовійсистемі.Реалізуючисуверенні права, Україназміцнюєтриєдину уладові. У цьомупланіслідрозглядативведення посади президента йобранняцієївищоїслужбової особини шляхомсвенародногоголосування.Важливезначеннямаєтакожвведення посад йпризначенняпредставників президента України,формуваннямісцевої державноїадміністрації.Виробленаконцепціясудово-правовоїреформи, Якареалізується уже узаконодавчих актах й напрактиці.

*Національнийсуверенітет -повновладдянації,їїполітична свобода, реальнаможливістьвизначити характер свогонаціонального життя. Дляколишнього СоюзуРСР,якийоб’єднував 53національно-територіальнідержавніутворення , данийсуверенітетнабувособливогозначення.Важливимвінєтакож для України, депроживає 110національностей.

*Народнийсуверенітет -повновладдя народу,володіння нимсоціально-економічними йполітичнимизасобами, котрізабезпечують долягромадян вуправліннісуспільством й Державою. Народ Україниреалізуєсуверенітет черезобранідемократичним шляхом заради народнихдепутатів, президента, атакожбезпосередньо черезреферендуми.Здійснюєтьсявін і черезрізнігромадськіорганізації таформування.Головнимвиразникомсуверенітету народує держава, Яка поставила за міткуформування правового, демократичногосуспільства.

    Здобувшинезалежність, народ Українирозпочавактивну діяльність поствореннюсвоєїдемократичноїправової держави.Цярозбудоварозпочиналась вдужескладнихумовах.Необхідно було бперш наздійснитиперехід від статусусоюзноїреспубліки ізобмеженимсуверенітетом до статусусамостійної держави. Тому закономВерховної Заради УРСР від 17вересня 1991 р. доКонституції буливнесенізміни йдоповнення, котрі малі наметізміцнитидержавнийсуверенітетреспубліки. УтекстіКонституції слова «УкраїнськаРадянськаСоціалістичнаРеспубліка» й «УкраїнськаРСР» булизмінені наспоконвічнуназвунашої держави - «Україна». УрозділіКонституції прозовнішньополітичну діяльність й захист Вітчизнирозвивалисяположення пропідвищенняролі України якрівноправногоучасникаміжнароднихвідносин.Міжнароднеспівтовариство ізрозуміннямпоставилося довиникненняновоїнезалежної держави. Українувизнали понад 130країн світу.

       >Проголошення Українинезалежною Державоюобумовилонастійнунеобхідністьвизначитиправовий статусїї населення.ВінрегулювавсяКонституцією, атакож Законом «Прогромадянство України» від 8жовтня 1991 р. таприйнятимивідповідно перед тиміншимизаконодавчими актами.Ціправовіактипередбачали, котрі особинивизнаютьсягромадянами України; порядокнабуттяукраїнськогогромадянства;внаслідок якіюридичнихфактівможе бутивтраченоукраїнськегромадянство; яквизначаєтьсягромадянстводітей призмінігромадянствабатьків й приусиновленні; котріоргани державиєправомочнимивирішувати запитаннягромадянства й порядок йогооформлення; яквиконуютьсярішення ізпитаньгромадянства й порядок їхньогооскарження.

>Незалежність Українивідкрилаширокіможливості дляствореннявласного демократичного державногоапарату, безвтручання вцей процессторонніх сил, ізусуненнямзалишківкомандно-адміністративноїсистемиуправління.

>Доцільнорозглянутиокреміправовіпринципи,закріплені уДекларації таАкті йрозвинуті віншихзаконодавчих актах. УДекларації,зокрема,визначаєтьсянеобхідністьпобудовиправової держави.Називатисьправовоюможе лише та держава, Яка точнододержуєтьсяпринципів:

* верховенство законущодоіншихправовихактів й усуспільномужитті;

*зв’язок закономсамої держави, всіхїїорганів,громадськихорганізацій,службовихосіб йгромадян;

*непорушністьсвободи особини,її прав тазаконнихінтересів,честі йгідності, їхньогоохорона йгарантування ;

*взаємна відповідальність держави й особини ;

*ефективність контролю заздійсненням законів таіншихнормативнихактів.

>Підготовлена йпродовжуєнапрацьовуватисьнормативна база дляздійсненняпринципівправової держави.

УДеклараціїпроголошено, що Україназабезпечує верховенствоїїКонституції й законів насвоїй територї. Цепосиланнямає двааспекти.По-перше,закріплюється один ізосновоположнихпринципівправової держави, заякимКонституція таіншізаконимають верховенствощодоіншихправовихактів. Прирозбіжностівідомчихактів, у томучисліуказів президента,постанов йрозпоряджень уряду, з законом -дієостанній.

Передреспубліканським референдумом пропідтвердження АктапроголошеннянезалежностіВерховна Рада УкраїниприйнялаДекларацію правнаціональностей України. Уїїпершій з статтеюпроголошується, що Українська державагарантує усім народам,національнимгрупамгромадян, котріпроживають наїї територї,рівніполітичні,економічні,соціальні йкультурні права. По-новомувитлумачено ст.3 закону «Промови в Україні»: вмежахадміністративнихтериторіальниходиниць, де компактнопроживаєпевнасоціальність,можефункціонуватиїї мовапоряд іздержавною.Громадянамзабезпечується правовільнокористуватисьросійською мовою.

>Невід’ємним правомлюдиниєїї декларація прогромадянство.Декларація продержавнийсуверенітетмаєрозділ, вякомувизначеніосновніположеннягромадянства України.Вонирозвинуті узаконі «Прогромадянство України» від 8жовтня 1991 р. У ст.1встановлено, що на Українііснуєєдинегромадянство.

Для правового забезпеченнясуверенітету йнезалежності України було бзробленочимало, але йнайважливішимкроком було бприйняттяновоїконституції України - Основного законуУкраїни.[1]

24серпня 1991 р.відкриласяпозачерговасесіяВерховна Рада України, наякій було брозглянуто запитання прополітичнуситуацію вреспубліці таприйнято низкунадзвичайноважливихдокументів.Серед них -постанова та Актпроголошеннянезалежності України,затвердженіконституційноюбільшістю (>постанова: за - 321, Акт: за - 346). Урезультаті Україна сталанезалежноюдемократичною Державою ізнеподільною танедоторканоютериторією, наякійчиннимиєлишевласніКонституція,закони тапостанови уряду.

Наурочистомузасіданні 5грудня 1991 р.Верховна Рада Україниприйнялазвернення «Допарламентаріїв йнародів світу», вякомунаголошувалося, щодоговір 1922 р. проутворення СРСРвважаєстосовно собінедійсним йнедіючим.Заявлялось, що Українабудуєдемократичнуправову державу,першочерговоюметоюякоїє забезпечення прав й свободлюдини.ПідтверджувалисяположенняДекларації правнаціональностей України від 1 листопаду 1991 р.щодогарантування всім народам йгромадянамреспублікирівнихполітичних,громадянських,економічних,соціальних такультурних прав.Проголошувавсяперехід доринковоїекономіки,визнаваласярівноправність всіх формвласностіВисловлюваласяготовність доактивізаціїміжнародногоспівробітництва на засідкахрівноправності,суверенності,невтручання увнутрішні справ один одного,визнаннятериторіальноїцілісності йнепорушностііснуючихкордонів.Неподільною йнедоторканою Українаоголосила йвласнутериторію,водночас немаючитериторіальнихпретензій добудь-якої держави.Задекларованотакож було ббез’ядерний статусреспубліки,оборонний характерїївійськовоїдоктрини,формуванняЗбройних Сил на засідкахмінімальноїдостатності.

>РОЗДІЛ ІІ

>Післяпроголошеннясуверенітетупочався процесствореннянормативноїбази, безякої Україна як держава не моглаіснувати.

>Декларація продержавнийсуверенітет Українипроголосила принципподілу влади вреспубліці назаконодавчу,виконавчу йсудову.

5 июля 1991 р. ВР УРСРприйняла пакет законівщодозапровадження президентства уреспубліці.Протягомвересняздійснювалосьвисуваннякандидатів Президента. 1грудня 32 млн.громадян вголосуванні ,Леонід Кравчукотримавмайже 20 млн. голосів й ставшипершим президентом України.

       До 1996 рокурозбудова державногоапаратупершустадію практичнопройшла.ЇЇ можнаумовновизначити такимиподіями:проголошеннямнезалежності України 24серпня 1991 р.,підписанням 8червня 1995 р. Президентом УкраїниЛ.Кучмою й головоюВерховної Заради УкраїниО.МорозомКонституційного договору,покликаногоусунутикризовий стан влади в стране.

       Напершійстадіїстворення нового державногоапарату України одним ізважливихмоментів сталоприйняття Закону від 14 лютого 1992 р, провнесеннязмін йдоповнень уКонституцію України.Булозробленоспробу болеечіткорозмежуватиповноваженняміжзаконодавчою,виконавчою йсудовоювладою.Булитакожзатвердженісимволи України якнезалежної держави:Державний герб,Державний прапор йДержавнийгімн.

       ЗаКонституцієюєдиним органомзаконодавчої влади в УкраїнієВерховна Рада -представницький орган,депутатиякогообираютьсянаселенням наосновізагального,рівного й прямоговиборчого права притаємномуголосуванні.Верховна Рада правомочнарозглядати йвирішуватибудь-які запитання, невіднесені докомпетенціїорганів державноївиконавчої чисудової влади. титану ж них котрі неє такими,вирішуютьсявиключновсеукраїнським референдумом. Порядокпризначення,підготовки,проведення референдуму, порядоквизначення йогорезультатів передбачене Законом України від 3 июля 1991 р. «Провсеукраїнський ймісцевіреферендуми».

      СкладВерховної Заради - 450 народнихдепутатів,правовий статус яківизначався Законом України «Про статус народному депутатуУкраїни»[2].

      Порядок роботиВерховної Заради Українивизначавсяїї регламентом,прийнятимукраїнським парламентом 27 июля 1994 р.Верховна Радапрацюваласесійне. Дляорганізаціїїї роботиспеціальноутворюваласьПрезидія. Зметоюздійсненнязаконопроектної роботи,попередньогорозгляду йпідготовкипитань,віднесених довіданняВерховної Заради, атакожсприяннявтіленню в життя законів тапідзаконнихактів, контролю задіяльністюдержавнихорганів йорганізаційВерховна Рада грабувала із числа народнихдепутатівпостійнікомісії.Їхорганізацію й діяльністьрегламентував Закон «ПропостійнікомісіїВерховної ЗарадиУкраїни»[3].

    Уособленнямвиконавчої влади стали Президент йКабінет міністрів. Президент - главою держави йвиконавчої влади вреспубліці.ЙогоповноваженнявизначилиКонституція й закон «Про ПрезидентаУкраїни»[4]. Президентобирався наосновізагального,рівного й прямоговиборчого права притаємномуголосуванністроком п'ять років.

    Невід'ємноюумовоюпобудовидемократичноїправової держави,втілення в життя верховенства праваєпроведеннясудово-правовоїреформи,головне заподіянняякої -становленнясильної,незалежної приздійсненнісвоїхфункційсудової влади. Уквітні. 1992 р.Верховна РадасхвалилаКонцепціюсудово-правовоїреформи.Незабаром послеЇЇсхваленняВерховна Радаприйнялазакони «ПроКонституційний СудУкраїни»[5], «Про статуссуддів»[6], «Проорганізацію судновогосамоврядування»[7]Судове самоврядуваннярозглядається як одна ізнайважливішихгарантій забезпеченнянезалежностісудів йсуддів. Отже, в Україні було бзробленопевнікроки в напрямкустановленнясудової влади.

      >Найважливішоюумовоюдосягнення метисудово-правовоїреформиє ітакожудосконаленняорганізації тадіяльностіпопередньогослідства,прокуратури,адвокатури,чіткевизначеннякомпетенціїМіністерстваюстиції,Міністерствавнутрішніхсправ,Служби безпеки таЇхорганів намісцях.Цьомузавданнюпідпорядковано,зокрема,закони: від 5 листопаду 1991 р. «Про прокуратуру», від 19грудня 1992 р. «Про адвокатуру», від 25березня 1992 р. «Про Службу безпеки України», від 18 лютого 1992 р. «Прооперативно-розшукову діяльність».

     Упроцесі розбудові державногоапаратустворювалась правова базареформуваннямісцевої влади. Уберезні 1992 р. бувприйнятий Закон «Промісцеві Заради народнихдепутатів,місцеве йрегіональнесамоврядування»[8]. Ним діяльність Радийобмежуваласяздійсненнямфункцій місцевого тарегіонального самоврядування, авиконавчіфункціїпередавалисяпредставникам Президента, в областях й районах, а й умістахКиєві йСевастополі.Таким чином, завідносно короткийпроміжок годині на основному бувстворена правова база для забезпеченняорганізації тадіяльності державногоапарату України.Цейапарат активнопрацював.Протебезконфліктногофункціонування всіхгілок влади,всього державногомеханізму як уцентрі, то й намісцях, на шкода,досягти невдалось. УдіяльностіВерховної Зарадитежпоставалочимало проблем. Практика, щосклаласяпротягомостанніхмайжеп'яти років ворганізаціїзаконодавчогопроцесу уВерховній раді,потребувалакоріннихперетворень[9].Найбільше проблемвиявилося ворганізації ідіяльностівиконавчої влади. Іцезакономірно.АджеІнститут президентства якскладовоїчастинивиконавчої владиєновим для України.Заснуваннямісцевоїадміністрації як одного ізелементіввиконавчої влади було бтіснопов'язано ізвпровадженням 1992-го р.інститутупредставників Президента, в областях й районах. Аліреформуваннямісцевої влади було бприпинено 3 лютого 1994 р., колиВерховна Радаприйняла Закон «Проформуваннямісцевихорганів влади й самоврядування» й повернула уладові намісцяхРадам народнихдепутатів та їхньоговиконкомам.Фактичноце означало контр- реформу упитанняхмісцевоївлади[10].Чимало проблемвиникало і приреалізаціїКонцепціїсудове-правовоїреформи[11]. Усі практичнозвелося додемократизації статусусуддів, атакож дорозвиткуелементівінфраструктурисудовоївлади[12].

      Причин такого ненормального стану ворганізації тадіяльності державногоапарату Україничимало.Однією із них було б ті, щореформуваннясистеми державної влади й місцевого самоврядуваннявідбувалосянерівномірно,нерідко безпевноїпрограми.

      Усередині 1995 р.склаласянебезпечнаситуація -різкозагострилосяпротистояннявладних структур,перш насуб'єктівконституційного права України -Верховної Заради й Президента.Такий станвзаємовідносиндержавнихорганів негативновпливав на усісторони життяреспубліки,породившиекономічну йполітичну кризові йсоціальненапруження всуспільстві.Однією ізголовних такої стану буввідсутністьновоїдемократичноїконституції України.

    Враховуючиситуацію, щосклалася.Верховна Рада як Єдинийзаконодавчий орган, із одного боці, та Президент як глава держави йвиконавчої влади - із іншого,тобтосторони, котрі здобули своїповноваженнябезпосередньо від народу,уклалиКонституційнийдоговір «Проосновні засадиорганізації тафункціонування державної влади й місцевого самоврядування в Україні наперіод доприйняттяновоїКонституціїУкраїни»[13].Цейдоговір набравшичинності із моментупідписання його Президентом таГоловоюВерховної Заради України 8червня 1995 р. У ст. 61 договоруйшлося, щовіндіє доприйняттяновоїКонституції.ЩодоположеньчинноїКонституції України 1978 р., то, згідно ізКонституційним договором, смердотівизнанічиннимилише вчастині, щоузгоджується ззазначеним договором. Таким чином.Конституційнийдоговір бувосновнимправовим актом,який того годинумав забезпечитиорганізацію й діяльність державногоапарату України вперіод дії цого акта.

      Отже, процесстворення державногоапаратунезалежної Україниєскладним йтривалим.Багато проблем уційсправівирішує новаКонституція України,прийнятаВерховноюРадою 28червня 1996 р.

       >Проголошеннянезалежності Українивідкрилореальнуможливістьствореннярозгалуженоїзаконодавчоїсистеми. Уреформуваннізаконодавстванамітилися триосновні напрями.По-перше,здійснювався йздійснюється процесзмін йпристосуваннячиннихправових норм 60-70-х років доринковоїекономіки йплюралістичноїдемократії.По-друге,приймалися йприймаютьсяновіправовіакти,такожпокликані забезпечити їхніфункціонування.По-третє, в Україні активно запідготовціпроектів новихкодексів.Реформуваннюпідданоусігалузі права.

       Уперіод, щорозглядається, одним ізнайважливішихправовихактів угалузіцивільного правазалишаєтьсяЦивільний кодекс України,затвердженийВерховноюРадою УСРР 18 июля 1963 р. Алі доньогоостаннім годиноювнесенізміни йдоповненнявідповідно в Україну, до тогочислі законами України від 7 лютого 1991 р. «Провласність», від 2жовтня 1992 р. «Про заставу», від 4 лютого 1994 р, «Проавторське право йсуміжні права», від 16червня 1992 р. «Прооб'єднаннягромадян» таІнші. 11 июля 1995 р.Верховна Рада внеслаістотнізміни до ст. 71 ЦК України, Якавизначалазагальні рядкипозовноїдавності (длягромадян - 3 рокта, дляюридичнихосіб - 1рік).Теперзагальний рядківпозовноїдавностівстановленийтривалістю 3 роктанезалежно від того,хтоподаєпозов: громадянин (>фізична особа),юридична особа чи держава.Оновлення ЦК Українидаєможливістьпристосувати його длярегламентаціїмайновихвідносин вумовахстановленняринковоїекономіки в Україні. У 1993 р. бувприйнятийПовітряний кодекс України, вякомупоряд ізіншимигалузевими нормамимістятьсяцивільно-правовінорми, до тогочислі прострахуванняцивільноївідповідальностіповітряногоперевізника.Цивільно-правовінормимістятьсятакож в окремих указах Президента України,зокрема указ «Прообов'язковестрахуванняцивільноївідповідальностівласниківтранспортнихзасобів».Значну роль урегулюваннімайновихвідносинвідігралидекрети йпостановиКабінету міністрів України,наприклад, декрет від 31грудня 1992 р. «Проперелікмайновихкомплексівдержавнихпідприємств,організацій, їхньогоструктурнихпідрозділів основноговиробництва,приватизація чи передача недопускається». У сферіцивільногозаконодавствадієчималовідомчихнормативнихактів,деякі із нихприйнятіостаннім годиною.Елементамисистемицивільногозаконодавстваєтакожпримірністатутикооперативних йгромадськихорганізацій,схвалені органами державногоуправління чиприйнятівищими органамикооперативних таіншихструктур[14].

     Триваєрозвитокзаконодавства пропідприємництво.Правоверегулювання в сферібізнесуздійснювалось шляхомзастосування норм такимнайважливіших актах, якзакони України від 19вересня 1991 р. «Прогосподарські товариства», від 22 апреля 1993 р. «Проаудиторську діяльність», від 14жовтня 1992 р. «Пробанкрутство» таін.[15]

     Незалишилось беззмін ітрудовезаконодавство. Тутчималозроблено вгалузізахистутрудових правпрацівників. Так, булиприйнятізакони від 14жовтня 1992 р. «Проохорону роботи», від 16грудня 1993 р. «Проосновніпринциписоціальногозахистуветеранів роботи таіншихгромадянпохилоговіку». 23червня 1993 р.Кабінет міністрів України затвердивши Правилавідшкодуваннявласником підприємства,установи,організації чиуповноваженим ним органомшкоди,заподіяноїпрацівниковіушкодженнямздоров’я,пов’язаним ізвиконанням нимтрудовихобов'язків[16]. Законом від 19грудня 1993 р. до Кодексу законів пропрацю України буливнесенізміни йдоповнення, котрістосувалисяохорони роботи. ЗдобувшиподальшийрозвитокІнститут контракту. Уберезні 1993 р.Кабінет міністрів України затвердившиПоложення про порядокукладенняконтрактівкерівником підприємства, щоє узагальнодержавнійвласності, принаймі на роботу, а 19березня 1994 р,-Положення про порядокукладенняконтрактів приприйнятті (>найманні) на роботупрацівника[17].

     Певнізрушеннясталися й в аграрномузаконодавстві України, В частности булиприйнятізакони від 14 лютого 1992 р. «Проколективнесільськогосподарськепідприємство» й від 20грудня 1992 р, «Проселянське (>фермерське)господарство»[18].

>Дещо було бзроблено і взаконодавстві просоціальне забезпечення.Булиприйнятізакони України, котрівизначали статусветераніввійни,громадян, котріпостраждали врезультатічорнобильськоїкатастрофи, Закон від 21 листопаду 1992 р «Продержавнудопомогусім'ям іздітьми» таін.

     Вносилисязміни й в кримінальнезаконодавство,причомудоситьрадикальні. Усічні 1992 р.ПрезидіяВерховної Заради Україниприйняла Указ прокримінальну відповідальність запідробленнякупонів - українськоївалютиперехідногоперіоду[1]. Уберезні цого ж року із КК України буливилученітаківидипокарання, якзаслання йвислання. 17червня 1992 р. бувприйнятий Закон «Провнесеннязмін йдоповнень доКримінального,КримІнально-проце-суальногокодексівУкраїнськоїРСР, КодексуУкраїнськоїРСР проадміністративніправопорушення йМитного кодексу України», де було бвикладеноновуредакціюпершоїглавиОсобливоїчастини КК, вякійвизначалисяскладидержавнихзлочинів.Істотнимнововведенням було брізкескороченнявипадківможливогозастосуваннявиключноїмірипокарання -смертноїкари шляхомрозстрілу[1]. Уперіод, щорозглядається,декриміналізувалося багатоскладівзлочинів. На тому годинупідвищувалась відповідальність за дії,спрямованіпротиконституційного ладу,суверенітету,територіальноїцілісності,економіки таекологічної безпеки України.

     Істотнізміни йдоповнення буливнесені докримінально-процесуальногозаконодавства.Змінені рядкипопередньогослідства йтриманняосіб подвартою.Бувприйнятий Закон «Прооперативно-розшукову діяльність»,якийпосилювавгарантіїгромадян. Законом України від 15грудня 1992 р. «Провнесеннядоповнень йЗмін додеякихзаконодавчихактів України» КПК України бувдоповнений поруч статей, котрітакожпосилювалигарантіїгромадян призверненніЇх до суду. В частности,заарештований, йогозахисниктепер малі правозвертатися до суду ізоскарженнямсанкції прокурора наарешт. 23грудня 1993 р. бувприйнятий Закон провнесеннязмін йдоповнень до окремих статей КПК України, котрірозширювали правапідозрюваного,обвинуваченого йпідсудного назахист[1].

      >Розробказаконодавчихактів тавнесення перед тимзмінінодіздійснювались нанедостатньомунауковому йюридично-технічномурівні, ізбагатьманеузгодженостями. Малімісцечисленніфактидублювання тасуперечностейміжокремимиправовими нормами тощо. Ос-кількикількістьзаконодавчихактів,прийнятихостаннім годиною,невпиннозростала,зазначенінедоліки нелишестворювалинебезпекуруйнуванняіснуючоїзаконодавчоїбази, а ізначноускладнювалиформуванняновоїзаконодавчоїсистеми, котра бгрунтувалася нареформованихекономічних,соціальних таполітико-правовихвідносинах.Нерідкоприймалисяправовіакти, котрівикликаютьздивування,наприклад,ситуація ізпенсійнимзаконодавством, деповністюзнівельованозначення стажу йякості роботи,їїшкідливості.

Убагатьохгалузях правапродовжуютьдіятизаконодавчіакти йправовіінститути,далекі відсвітовихстандартів.Наприклад, внезалежній Україніпродовжуєдіяти КК (ізнаступнимизмінами ідоповненнями),якийвідбиває подивися, щоохорона держави,власностіостанньої таінтересівустановєнайважливішимпризначеннямкримінального права.Можна навести ітакий приклад. Уукраїнськомуцивільномусудочинствііснуєздебільшого «>слідчий» типцивільногопроцесу,якийхарактеризується тім,цю сам суд завласноюініціативоюможезбиратидокази йготувати весьпроцесуальнийматеріал до судновогорозгляду. Частоцеробитьсянезалежно відбажаннясторін,піл приводомзахисту їхні прав.Наближенняцивільногосудочинства дозагального типуцивільногопроцесунадасть понадреальних прав сторонам упроцесі йзвільнить суд відвиконаннязайвихфункцій.

Допроголошеннянезалежності Україна малафактично статуспровінціїрадянськоїімперії. Томузвільненареспублікавідразувдалася дотворення законів,здатних забезпечитиїїсувереннеіснування ,вирізнитиз-поміжінших держав.

>Середцих законів одним ізнайважливіших був закон «Продержавний кордон України»,прийнятийВерховна Рада України 4 листопаду 1991 р.Вінвстановивнедоторканістькордонів,регламентував їхнього режим, порядокохорони,перетину.Одночасно було бприйнято закон «Прокордоннівійська України».Пізніше, 12грудня, президент України Л. Кравчукпідписав указ «Проутворення державногомитногокомітету України», одним ізголовнихзавданьякого стало забезпеченняекономічної безпекиреспубліки.

>Прийнятий 6грудня

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація