Реферат Український народ

Страница 1 из 2 | Следующая страница

>ФЕДЕРАЛЬНОЕ АГЕНТСТВО ПО ОСВІТІ

>ГОСУДАРСТВЕННОЕОБРАЗОВАТЕЛЬНОЕУЧРЕЖДЕНИЕ ВИЩОЇПРОФЕССИОНАЛЬНОГО ОСВІТИ

Кафедра «Реклами і Зв'язки з американською громадськістю»

>ДОКЛАД

з дисципліни «Етнологія»

на задану тему: Український народ

>НабережниеЧелни 2010

 


Зміст

1. Предки сучасних українців, історична земля

2. Чисельність українського народу

3. Українська, його діалекти, специфічних рис

4. Ментальні і психологічні особливості українського народу

5. Зовнішній вид, расові ознаки

6. Обряди, традиції, культи українського народу

Список використовуваної літератури

 


1. Предки сучасних українців, історична земля

 

Українці (укр.українці; історичне самоназва русини (укр.русини)) — східнослов'янський народ, що живе переважно біля сучасної України. Серед слов'янських народів є третьою за чисельністю після росіян і поляків.

Українці разом із родинними російськими та білорусами ставляться до східним слов'янам. До українців відносять також поліські етнографічні групи: ряд західноукраїнських етнографічних груп (бойки, гуцули, лемки, закарпатські русини, причому багато представників останньої групи саме ідентифікують себе, немов окремий від народ).

Прапор українського народу можна переглянути малюнку 1.

>Рис. 1 Прапор українського народу

Предки українців — Русь (народ), слов'янські племена полян, деревлян, тиверців, північан, уличів, волинян (дулібів) і "білих хорватів поряд з іншими племенами увійшли до складу середньовічного давньоруського держави — Київської Русі (>IX—XII ст.), а пізніше, саме його розпаду — Галицько-Волинське князівство (>XII—XIV ст.), Переяславську князівство, Київське князівство, Чернігівське князівство. Пізніше землі увійшли до складу Великого князівства Литовського, Російського іЖемойтского, потім — до Речі Посполитої, і під кінець XVIII століття - усе землі сучасної України, крім Галичині, Закарпаття і Буковини, увійшли до складу Російської імперії.

Починаючи з чотирнадцятого територія сучасної України виявилася розрізаною між Литвою (Великим князівством Литовським, Російським іЖемойтским), Польщею й Молдовою. Велике князівство Литовське у своїй зіграло сприятливу роль, увібравши у собі основну частину земель Південно-Західної Русі і розвинувши її традиції.

З кінця 15 століття почалися набіги ствердились у Північному Причорномор'ї татарських ханів. Чималу роль історії сучасної України зіграло козацтво і створене їм у нижній течії Дніпраадминистративно-военное освітуXVI—XVIII ст. Запорізьку Січ.

У XVII столітті важливим моментом етнічної історії населення сучасної України було розвиток ремесла і торгівлі, зокрема, у містах, котрі користувалися магдебурзьким правом, ремісники у якому об'єднують у цеху зі статутом та внутрішньою самоврядуванням. Ще важливішим моментом в етнічної історії було створення внаслідок визвольної війни, під керівництвом Богдану Хмельницькому козацької держави — Гетьманщини. У 1654 року значної частини українських земель разом із Києвом добровільно переходить до протекторат Росії, а під кінець XVIII століття, після Третього розділу Польщі, поза територією Російської імперії виявляється лише Галичина зі Львовом, оговталася до Австро-Угорщини, і навіть Закарпатті та Буковина.

У у вісімнадцятому сторіччі біля сучасної України є розвинена як для свого часу система світського освіти, куди входять багато сотень початкових «полкових» шкіл, колегіуми і академії (у Києві і Чернігові).

У XVII столітті сталося переміщення значних груп селян і козаків з що у складі Польщі Правобережжя, і навіть з Подніпров'я Схід і південний схід, освоєння ними біля Російської імперії пустинних степових земель й освіту так званої Слобожанщини, та був — зі зниженням Кримського ханства — і «Новоросії». Відповідно до Всеросійської переписом населення 1897 р., представникималорусской мовної групи російської (за формулюванням перепису) чисельно домінували на української (у нинішніх межах України) теренах Російської імперії, крім Одеси, інших у містах (крім Полтави), Південної Бессарабії (>Буджака) та Криму.

Історичним центром становлення українського народу було Середнє Подніпров'я — Київщина,Переяславщина, Чернігівщина. Важливу роль етногенезі українців зіграли галицькі (під час, коли перебували під владою Австро-Угорщини) і волинські землі.

У Харкові 24—25 грудня 1917 року перший Всеукраїнський з'їзд Рад, проголосивши Україну Радянської республікою.

Територія УРСР від усієї на території СРСР Можна простежити на рис. 2

>Рис. 2 Територія УРСР

>2.Численность українського народу

На 1 жовтня 2010 року чисельність населення становила 45 822 214 людина, їх 31 444 122 — міським населенням і 14 378 092 — сільське. Постійне населення України в 1 жовтня 2010 року налічувало 45 641 859 людина. За січень-вересень 2010 року природне зменшення населення становила 152 272 людина. У 2009 року коефіцієнт народжуваності становив 11,1 на 1000 людина, коефіцієнт смертності — 15,3, а природне зменшення — 4,2.

Структура розселення українського народу така:

Діаспора — 8 200,0 тис. чол. (17,9 %), зокрема:

·Ближнее зарубіжжі (країни і Балтії) — 4 714,6 тис. чол. (57,5 %)

>o Росія — 4 943, 0 тис. чол.

>o Молдова (та Придністров'я) — 620 тис. чол. (1991 — 600,4 тис. чол.),

>o Казахстан — 547,0 тис. чол. (1991 — 896,2 тис. чол.),

>o Білорусь — 237,0 тис. чол. (1991 — 291,0 тис. чол.),

>o Узбекистан — 104,0 тис. чол. (1991 — 153,2 тис. чол.),

>o Латвія — 62,0 тис. чол. (2000 — 69,3 тис. чол.),

>o Киргизія — 50,0 тис. чол. (1991 — 71,2 тис. чол.),

>o Таджикистан — 40,0 тис. чол. (1991 — 11,0 тис. чол.),

>o Азербайджан — 29,0 тис. чол. (2000 — 32,3 тис. чол.),

>o Естонія — 29,0 тис. чол. (1991 — 39,6 тис. чол.),

>o Туркменія — 23,0 тис. чол. (1991 — 35,6 тис. чол.),

>o Литва — 22,0 тис. чол. (1991 — 44,8 тис. чол.),

>o Грузія — 7,0 тис. чол. (1991 — 52,4 тис. чол.),

>o Вірменія — 1,6 тис. чол. (2000 — 3,5 тис. чол.);

· Дальнє зарубіжжі — 3 485,4 тис. чол. (42,5 %):

>o США — 1 120,0 тис. чол. (2004 — 890,0 тис. чол., 2000 — 751,5 тис. чол.),

>o Канада — 1 054,3 тис. чол.,

>o Бразилія — 1 010,0 тис. чол. (1996 — 950,0 тис. чол.),

>o Аргентина — 350,0 тис. чол.,

>o Німеччина — 128,1 тис. чол. (1990-ті — 30,0 тис. чол.),

>o Португалія — 66,0 тис. чол.,

>o Румунія — 61,4 тис. чол. (2000 — 65,8 тис. чол.),

>o Словаччина — 55,0 тис. чол. (1990-ті — 35,0 тис. чол.),

>o Франція — 45,0 тис. чол. (2000 — 35,0 тис. чол.),

>o Польща — 40,0 тис. чол. (1990-ті — 350,0 тис. чол.),

>o Сербія — 35,0 тис. чол. (2000 — 25,2 тис. чол.),

>o Австралія — 30,0 тис. чол. (2000 — 35,0 тис. чол.),

>o Великобританія — 25,0 тис. чол. (1990-ті — 35,0 тис. чол.),

>o Чехія — 22,0 тис. чол. (2000 — 15,3 тис. чол.),

>o Ізраїль — 20,0 тис. чол.,

>o Китай — 20,0 тис. чол.,

>o Італія — 15,5 тис. чол.,

>o Парагвай — 12,0 тис. чол.,

>o Уругвай — 10,0 тис. чол. (1990 — 5,0 тис. чол.),

>o Хорватія — 5,8 тис. чол.,

>o Боснію і Герцеговину — 4,6 тис. чол.,

>o Ліван — 4,0 тис. чол.

>o Угорщина — 3,5 тис. чол.,

>o Венесуела — 3,5 тис. чол.,

>o Австрія — 3,0 тис. чол. (1990-ті — 5,0 тис. чол.),

>o Бельгія — 3,0 тис. чол.,

>o Нідерланди — 2,0 тис. чол.,

>o країни Південної Африки — 2,0 тис. чол.,

>o Швеція — 2,0 тис. чол.,

>o Новій Зеландії — 1,5 тис. чол.

>o Іспанія — 0,5 тис. чол.

>o Греція — 0,5 тис. чол.


3. Українська, його діалекти, специфічних рис

 

Українська належить до східнослов'янської групі індоєвропейській сім'ї, поглоттохронологическим даним найближчий до білоруському, час поділу українського суспільства і білоруського ~400 років як розв'язано, час поділу російського народу та загального предка українського суспільства і білоруського у різних роботах оцінюється від 1200—900[55] до 500[56] років тому я.

>Письменность з урахуваннямкириллици.(рис. 3)

>Рис. 3 Приклад української писемності

У українській мові вирізняються такі територіальні діалекти:

· північно-західні (поліські), випробували вплив білоруської мови;

· південно-західні (галицькі, закарпатські, буковинські), випробували вплив польського і словацького мов;

· південно-східні (придніпровські), було покладено основою літературної мови;

· північно-східні (>слобожанские), випробували вплив російської.

На території України задля більшості українців рідним є українська мову: за даними офіційної Всеукраїнської переписом населення 2001 року, 67,5 % які живуть в Україні українців вважають своїх рідних мовою український, 29,6 % — російський; частка українців, вважають рідною мовою український, значно коливається залежно від області проживання — від 98,3 % Тернопільській області до 10,1 % в Автономної республіці Крим.

Для українців, котрі живуть України, також характернийукраино-русский білінгвізм.

У українській мові немає лайка, інші ж що є носять скоріш жартівливий характер. Її мало адресований конфліктним ситуаціям. Наприклад, авторуЦункевичу доводилося, як і українській школі вчителька,общающаяся з учнями лише українською, мусила все переходити російською, коли виникала потреба відчитати учня якомога суворішим. Ще однією особливістю української є його горезвісна співучість, тобто. схильність висловлювати внутрішні стану, такі як вдячність, відчуття провини тощо. інтонацією з безліччю відтінків, залишаючи у своїй співрозмовнику значну волю тлумаченні, що він також скоріш визначить не словом, яке «не горобець», а відтінками інтонації. У такі слова як «спасибі», «даруйте», т.п. часто є зайвими або ж є результатом впливу інших культур. Якою мовою вважають у різних частинах України можна простежити малюнку 4.


>Рис. 4. % населення який провіщає у тому чи іншому мові білясовр. України

 

4. Ментальні і психологічні особливості українського народу

 

Український етнос кристалізувався і досіпоp існує у власномуетноаpеале й навколо неї. Таке сталість географічного оточення призвело до майже ідеальної адаптаціїукpаинца до ландшафту, що ні могло б не знайти відображення в ментальних установках.Днепp і Десна, Карпати і Степ,Хоpтица і Великий Луг - для українця це буде непросто топоніми, які позначаютьпpиpодние об'єкти, але щось більше: естетично сприйнята середовище проживання, їх оточення, їхмиp, їх Будинок (з великої літери), а часто - поетичні образи і елементи міфології.

Сприйняття статичних форм лісостепового українського рельєфу, далеких горизонтів, наповнених м'якими, пласкими хвилями родючих земель породжує мрійливість, чуттєвість, пасивність, безтурботність і водночас – схильність волі іанаpхии.

Перевага "серця над розумом". "Специфічними рисами українськоїмиpовоззpенческо-философской ментальності, – пишеМ.Шлемкевич у книзі ">Загубленаукpаїнська душа", – є спрямованість на внутрішнійемоционально-чувственниймиp людини, у якому панує не холодний раціональний розрахунок "голови", а пекучий заклик "серця".

Ставлення до землі українського селянина межувало з її обожнюванням.Земледельческий спосіб життя разом із близькістю допpиpоде взагалі породжував як ліричність чи провінційну сентиментальність, а й відчуття власної гідності, упевненість у своїх силах, до якогосьмеpе – індивідуалізм. У почуття власної гідності, значимості корениться гостре, навіть хворобливе відчуття справедливості, ненависть до обмеженню, що штовхає українця до перманентному пошуку правди.

На формування специфічних чорт українського менталітету сильно вплинуло вже згадану вище тривале входження українських в склад різноманітних державних утворень (Литовського князівства, Речі Посполитої, Австро-Угорщини, Османської та Російської імперій) і саме тривала боротьба за незалежність, що породив такі ментальні якості, які, начебто, суперечать одна одній. Так, "з одного боку, квінтесенція українського духу - козак - вільнолюбний індивідуаліст. Ці індивідуальні початку, їх індивідуалістичні уявлення мають позитивні й негативні боку у характері народу... З іншого боку, століття кріпацтва було неможливо не накласти свій відбиток. Це породжувало у своїй українського селянства ">почуттягромади", почуття взаємодопомоги, підтримки та інших.".

З одного боку –авантюрно-казацкий (>лицарский) стиль життя, з іншого – стиль затаєного існування, породжуваний необхідністю приховувати своє внутрішнє світ ворогів. Якщо Сталін перший – джерело активності, то інший примушує до життєвої філософії "моя хата скраю".

Від східнослов'янського віча і козацької ради, українському народові завжди тяжів до демократичнішим і республіканським формам правління, на відміну інших країн із їх ідеями "цезаропапізму". Але всі хоча б індивідуалізм, промовець зворотним боком демократизму, був одним із головних причин відсутності протягом багато часу власної державності.

">Аристократизм духу, – писав Р. Ващенка у роки у роботі ">Психiчнiвластивостiукраїнцiв і причина нашихневдач", – логічно веде до індивідуалізму, індивідуалізм веде до егоїзму, формою якого є амбіційність". Політичні амбіції, гіпертрофований індивідуалізм у політиці призвели до того, що боротьба влади набуває гострий, конфліктний, іноді – трагічний характер. Вона не зупиняється з перемогою однієї з політичних угруповань: йому завжди протистоять опозиційні сили.

Основна особливість українського характеру від російської

«Російський характер» «Український характер»
«Широка, відкрита російська душа», марнотратність Ощадливість
Колективізм Індивідуалізм, «моя хата скраю»
Відкритість, довірливість >Недоверчивость, підозрілість доновому/неизвестному
Емоційна відданість лідеру >Вольнолюбие, підпорядкування заради вигоди
Працьовитість у колективі «>Хозяйственность», працьовитість (собі)
Конформізм Самостійність в судженнях, «собі замислили»
>Великодержавность, висока зарозумілість, рівень домагань Постколоніальний синдром периферійності, провінційність, комплекс «молодшого брата»
«Не виділятися», «бути й усе», Не «відриватися від колективу» Особиста ініціативність
Імпульсивність, неорганізованість, спонтанність >Терпеливость, смиренність
Залежність від лідера й колективу Почуття особистого гідності
Тяжіння до тоталітаризму, авторитарної влади, «твердою рукою» Тяжіння до демократичнішою, республіканської форми управління
Щедрість Жадібність
>Прямота Лукавство, скритність
Лінь працьовитість
>Участливость Байдужість
Упертість Гнучкість, спритність
Соціальна активність Соціальний фаталізм
Нетерпимість Толерантність до ін. націям, співтовариствам
Велика схильність до агресії, криміналу, насильству Терпимість

До загальних рис українського народу можна віднести:

·Чувственность, емоційність мотивації

·Смекалка, тобто. виконання завдання, попри відсутність усіх ресурсів

· Гостинність

· Доброта

·Виносливость

· Відсутність «духу капіталізму» в багатьох населення, соціальне утриманство

· Соціальна заздрість

· Неточність у часі, непунктуальність

· Не

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація