Реферати українською » Краеведение и этнография » Історія сіл (Грабовець, Білоскірка, Козівка)


Реферат Історія сіл (Грабовець, Білоскірка, Козівка)

Страница 1 из 2 | Следующая страница

 

>Курсова робота

Історіясіл (>Грабовець,Білоскірка,Козівка)


План

 

Історія селаГрабовець

Історія селаБілоскірка

Історія селаКозівка

Списоквикористаноїлітератури

>Додаток


Історія селаГрабовець

Центрсільської заради із 1991 р.,якійпідпорядковано з.Білоскірка.Розташоване за 17 км від Тернополя й за 6 км віднайближчоїзалізничноїстанціїПрошова. Селознаходиться напівденний схід від Тернополя йрозташоване налівомуберезі р.Гнізна, котраогинає його великимпівколом.Кількістьжителів заданимиперепису (2001 р.)становила 816осіб, а й у 2002 р. – 850осіб.

Запереказами, XVII ст. намісці, дерозташоване селоГрабовець, було бневеликепоселення, жителіякого мешкали вграбовомулісі йохоронялисусіднємістечкоБаворів віднабігів татар.Післязруйнування татарамиБаворовачастина йогожителівпереселилася доГрабівця. Такз’явилося селоГрабовець.Пізнішезгадується уЙосифінськійметриці 1785 р.

 

>Пам’ятки села.

>Дерев’януцеркву було бзбудовано 1881 р., але й вонзгоріла.Місцевийпоміщик Про.Созанський, навимогу батька,збудувавкам’януцерквуПокровиПресвятоїБогородиці.Їїбудівництво було брозпочато 1887 р йзакінчено 1906 р. ЯнБілінський –першийсвященикГрабовецької церкви (до 1897).

>Пам’ятниксічовимстрільцям було бвиготовлено у 1927 р. скульптором ізТовстолуга МиколоюНазарко.Кошти наспорудженняпам’ятникавислав іздалекої Америки жительГрабівцяІванВишньовський,який черезнестаткивиїхав назаробітки. Аліпольська влада не дозволилавстановитипам’ятник.Лише у 1941 р.завдякиініціативі жителя селаІванаБерезовськогопам’ятник було бвстановлено. Зкаменюпосталажінка ізвінком уруці, й жителі назвали його “>МолодоюУкраїною”. У 1945 р.пам’ятник було бзруйновано йреставрованолише у 1990 р.

НакоштиІванаВишньовського у 1936 р. було бзбудованоУкраїнськийНароднийдім.

>Пам’ятниквоїнам-односельчанам,полеглим на фронтах ІІсвітовоївійни буввідкритий у 1975 р. накошти місцевогоколгоспу “>Комунар” (головаправління – Котка В.А.).

>Фігура-оберіг длязахисту відстихійних лихийзбудована у 1897 р.стараннями жителяГрабівця СтефанаБобрівця й йогодружиниКатерини. Закомуністичної владиспоруду було бпошкоджено йреставровано жителями села у 1991 р.

>Пам’ятний хрест на честьскасуванняпанщини було б поставленоцентрі села у 1874 р.

У 1897 р. було бспорудженопам’ятний хрестТверезості.

>Будівляпанськогобудинку (“>Палаци”) бувзбудована у 1891 р. после 1920 р.будинок як й усінавколишніземлі належалипольськійАкадемії наук. Закомуністичної владиприміщеннявикористовувалось под школу, а тепер вньомурозташованасільська рада.

НовеприміщенняГрабовецькоїЗОШ І-ІІ ст. було бзбудоване у 1987 р. Уселі працює клуб,бібліотека, ФАП, крамниці.

Наоколиці селарозташованагеологічнапам’яткаприроди місцевогозначення –відслоненнянижньогодевонуплощею 0,7 га, Яка узята подохорону держави у 1994 р.

>Подіїнаціонально-визвольного руху 30-40 рр. ХХ ст.

>Середучасниківоунівськогопідпілля бувжителька селаКучмійМаріяІллівна 1925р.н. член ОУН,станична.Заарештована 24.06.1947 р.слідчимвідділомУМДБ у тернопільській обл.Засуджена 18.08.1947 р. до 10 роківвиправно-трудовихтаборів й 5 роківпозбавлення прав ізконфіскацієюмайна.Звільнена 01.10.1955 р.Реабілітована у 1993році.

Досередини июля 1945 р. врайоніГрабівцядіялабоївка “>Хіроман”чисельністю 7осіб

>Видатніпостаті села.

>Кордуба МиронПилипович (29. VIII. 1894 р., м. Тернополі – 21. І. 1980 р, там саме) –релігійнийдіяч,священик УГКЦ.Воював вУСС й УГА (1914-1919).Бувпарохом у селахГрабовець, Товстолуг таКип’ячка. 1945 р.виступивпротиліквідації УГКЦ, за що буврепресований.

ОрестБерезовський – кандидатмедичних наук.Народився 1941-го р.

Уселі проживав співає БорисЩавурський (1989-2000).

>Післявоєнні рокта.

Утравні 1944 р. було бствореноГрабовецьку МТС.Першимїї директором бувпризначенийІванГоробівський. Нацей годинупідприємствонараховувало 34працівники.

Учервні 1958 року МТС бувреорганізована времонтно-тракторнустанцію (ВПС) з числомпрацюючих 71 особа. Утравні 1961 р. ВПСперейменовано наТернопільськерайонневідділення “>Сільгосптехніка”, якурозмістилося у ВеликихБірках, аквітні 1964 р.розпочало роботу.

З листопаду 1995 р.підприємствореорганізовано у ВАТ “>Агропромтехніка”.

Історія селаБілоскірка

З 1991 рокуналежить доГрабовецькоїсільської заради.

Селознаходиться за 12 км від обласного центру й за 6 км віднайбільшоїзалізничноїстанціїПрошова.Білоскіркалежить нависочині,котрастрімкоспадає долівого берега р.Гнізна.Найвища точка ізпівденно-східного боці селастановить 342метри надрівнем моря.

Заданимиперепису 2001 р.кількістьжителівстановила 368осіб (У 2003 р. – 373 особини).

>Походженняназви села.

>Єкількаверсійпоходженняназви села. Запершою,назвавиникла відпрізвиська чи іім’я,мотивованогохарактерноюознакоюзовнішності йогоносія –білоюшкірою,білимобличчям

Задругоюверсієюприпускають, що колисяце було бграбарськепоселення,тобто вньомурозвиваласьшкірянапромисловість чидубильна справа, асамевиправлення,дубленняшкіри,тобтобілошкірництво.

>Ще однуверсіювисунувісторик Я.Стоцький,якийвважає, щоназва села скидатися відбілогокаменя –білоїскірки (>шкіри)горбків, щотягнутьсяпасмомміжБілоскіркою йГрабовцем, децебілекаміннявиступає наповерхнюбілимиострівцями на зеленомукилимігорбків.

>Жителі селадобувалицейкамінь донедавна,ще роківтридцять тому длябудови хат,хлівів, але в продажів.

>Першаписемназгадка – 1650 року, вконтексті “присяги селянТеребовельськоїземлі проспустошіннєсіл. 3 лютого – 11 березнян.ст. 1650”.

>Вдруге селозгадується вЙосифінськійметриці 1785 року.

>Пам’ятки села.

У 1936 р.українціБілоскірки заклали фундамент подгреко-католицькуцеркву зназвоюПресвятогоСерця Христового.Місцебудівництва освятившипарохсілГрабівця йБілоскірки про. МиронКордуба (1894-1980).

>Місцем для церкви ставши містомешканця села ФедораКожушко,котрийзробивцей дар напам’ять прозагиблого под годинуПершоїсвітовоївійни свогосина Михайла. До 1939 р.вдалосявимуруватимайже метрстіни церкви, але йприхідЧервоноїАрмії йнаступніподіїзупинилибудівництво.Комуністична влада у 1939-1941 рр.розібраланедомурованістіни храму. 12жовтня 1992 р. всільськомуклубівідбулисязборимешканців села, на яких було бвирішеновідновитибудівництво церкви.

>Архітектором храму нафундаменті 1936 рокуєвиходець ізБілоскірки, а даний годинуархітекторзі Збаража ВасильСкочиляс.Вітраж храмувиготовила у 1994 р. художникзі Збаража Ольга Чорна, аіконостасзробив у 1995 р.майстерПетровський з ВеликихБірок.Дзвіницявимурувана у 1995 р.сільськимимайстрами подкерівництвом МихайлаВишньовського. 16 июля 2000 р. на свято ХристаЧоловіколюбця (народнаназва –Серця Христового)церкву освятивши про.мітрат Василь Семенюк усупроводіпарохівнавколишніхсіл та уприсутностікількохсотеньвіруючих.

>Біля дорогиміж селамиБілоскірка йГрабовецьвстановленофігуруМатеріБожої, котра зачасівкомуністичної влади бувзруйнована йкинута в р.Гнізна. Прифінансовому сприянніжителів селаТомківГалини йЗаблоцької Ольгиїї було бвідновленовлітку 1999 р.

У 1898 р. прив’їзді до села було б поставлено хрест. У 1999-му р. було бвідновленокапличку на честьмісцевоїгромади.

>Подіїнаціонально-визвольного руху 30-40 рр. ХХ ст.

>Крайовийпровід ОУНорганізував всерпні 1941 р.плебісцитсеред населення окремихповітівТернопільщини напідтримку Акта провідновленняУкраїнської держави тапротиприлученняГаличини доГенеральноїгубернії. 7серпнятакеопитуваннявідбулося вБілоскірці й своїпідписи поставили 63 жителі села.

28серпня 1945 р. усунь усвоїйхатідільничимуповноваженимНКВССівухіним вприсутності покровителя головисільради МихайлаБілецькоговиявлено йзатриманоБобрівця РоманаІвановича, 1927р.н.,котрий був увійськовійформі із погонами лейтенанта. Унього було бзнайденочленський квиток члена ОУН йчервонуармійську книжку наім’ястаршого сержантаПаршіна.Під годинуконвоюванняБобрівця доприміщеннясільрадивінпочаввтікати й на двапопереджувальнихпостріли незупинився, атретімпострілом бувубитий.Його батько за годинуслужив уЧервонійАрмії, аматірзатримали.

У 1945 р.Діяльність ОУН й УПА не був такоюактивною, як в українських селах,хоча був однадіючакриївка, акількамешканців села було бзаарештовано йув’язнено заприхильність до ОУН:Вишньовський ПавлоІванович,ГамівкаІванВасильович, Стугін СеменІванович,Дерев’яна МагдаМихайлівна,Заблоцький ЙосипІванович,КобильникВолодимирВасильович,КрисловськаМаріяЙосипівна,Паврознік ОльгаПавлівна,Римар ОрестАндрійович,Римар Петро Степанович,СкочелясАнтінІванович, ШостакІванІванович

Усередині 1947 р. в українських селахБілоскірка,МалийХодачків,Романівка,Констянтинівкадіялабоївка “>Хмари”.

>Видатніпостаті села.

>Крупка ЯрославДмитрович (>5.ІІ.1950) –вчений-економіст. Докторекономічних наук (2002),професор (2003).Член-кореспондентАкадеміїбудівництва України (1997).ЗакінчивТернопільськийфінансово-економічнийінститут (1971).Працювавревізором,головним бухгалтером убудівельнихорганізаціях.Від 1975 р. –викладачкафедрибухгалтерськогообліку впромисловостіТАНГу. 1982-87 рр. – навикладацькійроботі умісті Кострома (РФ).Після Повернення Тернополя – уТАНГ.Від 2003 – директорінститутуобліку й аудиту. Автор 110науковихпраць,зокрема двохмонографій,сімохнавчальнихпосібників.

УБілоскірцітакож народилисяісторик ЯрославСтоцький йгромадсько-політичнийдіяч,народний депутат України ВасильДеревляний.

>Післявоєнні рокта.Культурне життя села.

25жовтня 1948 р. вселі було бствореноколгоспімені БогданаХмельницького.

Укінці 50-х – упершійполовині 60-х років було б укрупнене йрайони йколгоспи.КолгоспникиБілоскірки булиоб’єднані до одногоколгосп зколгоспникамиГрабівця йБаворова.

На 1960 р. вселідіяла4-класнапочаткова школа, вкотрійнавчалося 35учнів.

>Від 1913 р. вселідіяла читальня “Просвіти”.Працюваликредитна спілка,двокласна школа.

Зкінця 19століття булифільварок,якийналежавпоміщику Про.Созанському, корчма,млин.

На даний одну годину населідіютьЗОШ 1-гоступеня, клуб,бібліотека, ФАП,крамниця.

>Колгоспна земляприватизована (всередньому 2,5 га на особу,котрапрацювала вколгоспі йвіддана ворендуселянськійспілці чифермерськомугосподарству).

Історія селаКозівка

селокультурнийісторіятернопільська

Центрсільської заради.Розташоване за 25 км від Тернополя й 8 км віднайближчоїзалізничноїстанціїПрошова. Селознаходиться напівденний схід від Тернополя йпростягається на виборах 4 км пообидва бережи р. Сорока, притоки р.Гнізна.

>Кількістьжителів заданимиперепису (2001 р.)становила 790осіб.

>Походження села. Легенди таперекази.

>Первіснепоселеннявпершезгадується уписьмовихджерелах за 1564 р. подназвоюЛозівка.

Запереказами старих людейдавнєпоселеннязнаходилось у Яру,якийназивалиБендери, напівдень відтеперішньоїКозівки.Під годинуТатарськихнападівпоселення було бзруйноване, а люди, щоврятувалися, переселилисяпоблизу р. Сороки, бережиякоївкривалирозкішнігустілози.Саме ізцимпов’язуютьпервіснуназву села –Лозівка.Згодом уцихмісцяхпочалирозводитикіз й, співуче, село змінилося своюназву натеперішню.

>Цікавуісторіюрозповів житель села Василь Назар, Якапов’язана ізіменем про. Д.Білинського,який бувпарохомКозівки у 1835 – 1851 рр.Півторастоліття томуотець Дмитролітнього дняпоглянув на небо йпобачив, що із боціГрабівця наКозівкунасуваєтьсявеличезначорнахмара. “>Бутибіді” – подумавшиотець.підпираючисьпалицею (був удужеповажномувіці),вийшовпарох нацерковні поля йпочавревномолитися,просити у Пановепрощення запровини людей.Благаввідвести бурю, що малазавдативеликоїшкоди селу й полях. При цьомувінпалицею абивідганявгрізнухмару.Великою буввіраотця Дмитра, аБожа силаіщемогутніша,бозагрозастихії минула. уподяку господу заспасіння людей йїхньої роботи про. Д.Білинськийвідправив устарійдерев’янійцеркві назвати не однелітургію. А перед святомуБожогоТіла попросившизапрягти парусильних йгарнихволів й узявши із собою двохвродливиххлопців-одинаків,яким невиповнилося 18 років. Разом смердотійшлинавколоКозівки із молитвами й плугомоборювали поля. Накожномукуті полячиталосяЄвангеліє.Післяпроцесії передцерквою про. Дмитромаввеликупроповідь передпарафіянами укінціякоїмовив: “>ДокиіснуєКозівка, село якщозахищене відбурі,градобою, вогню”.Відтодініяких великихприроднихстихій уКозівці не було б.ЇЇ жителівірять, щобожа сила їхньогобереже.Традиціявиходу на поля церковногобрацтва перед святомубожоготілазбереглася й тепер.НинішнійпарохКозівки про. ВасильБрегін кропитисвяченою водою землю, а людиспільномоляться задобрийврожай, за йспокій в Україні.

>Пам’ятки села.

>Церква св. Міколая (>кам’яна)побудована в 1888 р.КапличкаміжКозівкою таСороцькимпобудована в1991 р.Зберегласякозацька могила. Уцентрі селавстановленопам’ятний хрест на честьскасуванняпаншини. У 1990 р.насипано могилуСічовимстрільцям.Спорудженопам’ятниквоїнам-односельцям,полеглим у ІІсвітовійвійні (1968 р.). перший вобластіпам’ятник СтепануБандері (1992 р., скульптор Б. Григоренко).Навпротинього поставленофігуруМатеріБожої (1998 р.).Народнийдімспорудженопротягом 1933-1934 рр., вякому булирозміщені усі укра-їнськіорганізації.Новий корпус школипобудовано в 1975 р.

>Національно-визвольний рух населі.

23 листопаду 1918 р.польськийвідділ подкомандою полковника Ч.Рибінського,сформований вОдесі,перейшов кордон подСатановим йнаправився до Тернополя.Вінскладався із 22офіцерів й 700жовнірів. Полковник ЗУНР ДмитроВітовськийвиславназустрічсічовиків, котрі 27 листопаду под з.Козівкаоточилипольськийзагін й в сповнений.Рештагрупи, котразалишилася вМикулинцяхсклалазброю.Полоненихвідвезли до Тернополя.

Уселі було бствореновійськовуорганізацію “>Стшелєц”, члениякоїжорстоко били тихийукраїнців, котрі носиливишиті сорочки.Булоорганізовано ііншіпольські товариства (“Школа Людова”, “>КулкоРольніче”).

>Осередок ОУНселі було бстворено в 1939 р.Йогоочолювали Поляк Михайло,Гурин Йосип та ПетрикІван.

22березня 1944 р. до села повернуласябільшовицька влада. Поляки зсусідніхсіл разом із карателями НКВСздійснювалиоблави вселі,грабували й палилихати, вбивалиневинних людей йпереслідуваличленів ОУН.Першою їхньогожертвою ставши Петрик Василь.ПізнішезаарештувалиПетрикаІвана таСампару Ярослава, жителя з.Прошова,якого надругий біля з.Сороцьке було б убито приспробівтекти.

15 листопаду 1944 р. под годинуоблави наКозівку большевики вбили члена ОУН Омеляна Сагана. 26 января 1945 року под годинуоблавизагинув член ОУН МихайлоРій. 28 января цього у бою ізенкаведистамизагинули члени ОУН ОсипБадовський та МихайлоБаб’як (псевдо “Дуб”). 16березня 1945 р. под годинуоблавизагинув симпатик ОУН ВасильБоднарчук.

>Докладнийперелікжителів села, котрі тім чиіншим чином булипов’язані із ОУН та УПА див.додаток 1. >Середосновнихслідвиділити ЛютогоІлярія (“>Чугайстер”) 1912р.н., з.Ремезівці,ниніЗолочівського р-нуЛьвівської обл. – 24.01.1945 р., з.Козівка,ниніТернопільського р-ну.діяч ОУН й УПА.Від 1941 –районнийпровідникПеремишлянщини (>нині Львівска обл.).Від 1942 р. –повітовийвійськовий референтЗборівщини, 1943 р. –обласнийвійськовий референтТернопільщини. На початку 1944 р. – член штабувоєнної округи “>Лисоня”, начальник персонального відділення вранзістаршогобулавного,восени – командир куреня.Загинув в бою разом ізокружнимгосподарчим “>Тетивою”.

Накінець 1945 р. взонідійсілПрошова,Козівка,Кип’ячкадіялабоївка районногопровідникаВолодимираДемківа (“>В’ятича”)чисельністю 21 особа, атакожбоївкакущовогопровідника “Нечая” (6повстанців) – зонадій селаКонстантинівка,Прошова,Козівка.

З января 1946 р. у з.Застінка под годинуоблавиенкавнедистиоточилиВолодимираДемківа та 2повстанців. У.Демківзастрелився.

Усередині 1947 р. в українських селахКозівка,Прошова,Остальці таСущиндіялабоївка “Діра”.

Усічні 1945 та 7 июля 1946 рр. нахуторіБоднаркавнаслідокбоївенкаведистів зповстанцямиполягловідповідно 7 й 6повстанців.

Усічні 1945 р.загинули 7повстанців,серед які булимешканецьКозівкиГарматій Михайло (“Захар”), “>Черешняк” з з.Турівка та житель з.ВеликіГаї,прізвищеневідоме, псевдо “>Івасько”.Можливо,це був БрикІванДмитрович, 1921р.н.Спочатку їхніпоховали нахуторськомуцвинтарі, деховали людей, якіпомерли відхолери, але й на другуніч їхньоготіла перенесли насільськийцвинтар.

7 июля 1946 р. наподвір’їсім’їІванаБучковськоговідбувсябій 6повстанців ізенкаведистами.Сили булинерівні, бо надопомогуВеликобірківськомугарнізонуприбуладопомога з Скалата таТеребовлі.Всі 6повстанцівзагинули:ІванБучковський іздочкоюКатериною,брати Бунт Михайло та Бунт Йосип,невідомийповстанець ізХоросткова йпровідник “>Вихор” ізЛьвівщини. У 1995 р. на цьомуподвір’їнасипали могилуборцям за волю України, а й уколишнійкриївціоблаштували музей.

18 апреля 1950 р. у ВеликихГаяхвідбувсяостаннійбійповстанців зенкаведистами.Загинулипідпільники, котріквартирували уселі.Серед них й БогданПотіха (“>Дарій”) ізКозівки.

>Загалом за доля ввизвольномурусі було брепресовано 119молодих людей села.

>Культурне тагосподарське життя села.

>Колгосп вКозівці було бстворено в 1945 р. УселідіютьЗОШ І-ІІ ст.,Будинок культури,бібліотека, ФАП,відділзв’язку.

>Першу школу вселівідкрили у 1850 р.Навчаннявелося російською мовою йнавчавдітейлише одинвчитель. У 1894 р. було бдобудованоще однукласнукімнату тазакріпленоще одноговчителя.Управителями школи були поляки (>Лібасовський,Роговський,Чесніковський,Рутка), авчителямиукраїнці (Пастушенка, Паливода, Горошко,Федишин, Завадович,Петровський,Гриценівна (>Грицина).Хоч школаофіційно був із російською мовоюнавчання,проте вже у 1класідітивчилися запольським букварем.

>Ще ізчасівпанськоїПольщізалишилося 2фільварки: один із нихналежавМохнацькому, адругий –Созанському.

Перед ІІсвітовоювійною вселі було бмайже 500господарств та мешкало 2500мешканців, до тогочислі 85поляків й 46євреїв.

ДоКозівкиприєднано хутірБоднарка, наякомуєджерелосірчаної води.

“Просвіта” вселіпочаладіяти із 1896 р., коли було бзаснованохату-читальню.Першим головоючитальні був Павлик, а йогонаступником І. Петрик.

У 1906 р. було бстворенопершуспоживчу кооперативу, Яка малавласнийбудинок, вякому булирозташованікрамниця й магазин.

У 1907 р. вКозівці було бзаснованофілію товариства “Сич”, доякоїзаписалосябіля 80 Чоловік.

>Тоді ж уселі було бствореноцерковний хор подкерівництвомдякаКрушельницького.Організованотакождраматичнийгурток,якийставив годину від годинип’єси дляжителів села.

>Деякізаможніселянипочалипосилатисвоїхдітейвчитися у Тернополі.Першиммешканцем села,якийзакінчивгімназію татеологічністудії, азгодом ставшисвящеником був Про. Яросевич. МихайлоДобромиль ставшилікарем,працював уГримайлові, а й уТернополі. Микола Бунт, ОльгаШептицька, Василь Задорожний й Микола Шевчукздобулифах вчителя. МихайлоСнітинськийзакінчивТорговельнуакадемію уВідні, був директором “Союзу кооператив”. Микола Петрикзакінчивтеологічністудії, але йсвящеником не ставши, а прийшовзахищатирідну землю йзагинув наСхідній Україні у 1918 р.

>Декілька хлопцівзакінчили уГримайловістолярську школу й сталикваліфікованимиремісниками.

Уселі було бстворенотакожковальсько-технічнуробітнюбратівРосолинських, вякійпрацювало понад 10працівників.

>Видатніпостаті села.

>Білинський ЙосипІларіонович (1859 / 1860 – 1925 / 1926).народився в з.Козівка.Закінчивгімназію уСамборі тафармаційневідділенняфілософського ф-туЛьвівськогоуніверситету. У 1880-х рр.прибув доЄгипту, дезаймавсяаптекарськоюсправою,опановуваварабську медицину,пізніше ставшивласником аптеки вКаїрі тапредворним аптекаремєгипетськогохедива.Підтримувавстосунки ізріднимкраєм,дававкошти навиданнятворів українськихписьменників,зокрема І. Франка,випускперіодичнихвидань, напідтримкустудентського руху уЛьвові заперетворенняуніверситету в Український, нарозвитокосвіти,зокрема набудівництво бурс уТернополі та НовомуСончі (>Польща).Коштамидопомагавнавчаннюдітейбідних селян,сприявлікуванню вЄгиптіЛесіУкраїнки, ДмитраЯворницького, БорисаГрінченка, атакожпідтримувавдружністосунки ізСоломієюКрушельницькою, Яка був на гастролях уЄгипті.Навесні 1912 р.приїжджав уКозівкувклонитисямогилі батька. На початку Ісвітовоївійни і стала однією зорганізаторів забезпечення українськихполківмедичним персоналом й медикаментами,пожертвуваввелику суму грошей наорганізаціюмедичногообслуговування вГаличині. Останні рокта життяпровів умаєткуМонтус (>Швейцарія), де й помер.Його сестраМаріяБілинська (1864, м. Тернополі –30.XII. 1937, м. Львів) – педагог,громадськадіячка, дружина ВасиляБілецького (1857 – 1931) –професораісторії вгімназіях Самбора, Тернополя й Львова.

>Довголітнімипарохами села булиотціБілинські (батько й сін). Один із нихслуживцеркві 55 років.Після його смертипарохом ставши про.Клиш,який бувприхильникоммосквофільства й под годину Ісвітовоївійнивтік на схід.Тодіпарафіюадміністрував про.ОнуферкоАнтоній, але йнезабаром помер й йогозмінив про.Волошинський.

У 1830 р. дочкасвященика Д.БілинськогоДомінікавийшлазаміж засвященикаГригорія ГригоровичаБарвінського (1802 – 1880).Від цогошлюбународилисявидатнідіячі української культуриВолодимир,Іван,Іполит, Олександр та ОсипБарвінські.

>ГесюкВолодимир Федорович 1892р.н.стрілець УГА.Працювавголовним бухгалтером “>Плодовочторгу” (м.Харків).Заарештований 28. IV. 1938 р. за доля вантирадянськійнаціоналістичнійорганізації йзасуджений до 5 роківвиправно-трудовихтаборів.Звільнений помер у 1942 р.

>ДацикІван (31. ІІІ. 1897, з.Козівка –29.VII. 1983, м.Садбурн, Канада) – громадськийдіяч, кооператор. До Ісвітовоївійнинавчався в тернопільськійгімназії. У 1918 р. –доброволець УГА.Післявійнизакінчивучительськусемінарію. У 1928 р.виїхав доКанади.Фінансовопідтримував укра-їнськігромадськіорганізації,зокрема був меценатомЕнциклопедіїукраїнознавства.

КовальчукЄвгенЙосипович (26. VI. 1948 р.) –різбляр з дерева,живописець.Закінчив ПТУ № 9 (1966)студіюобразотворчогомистецтва (1968) уТернополі,технікум прикладногомистецтва у м.Косів (1975). 1975 – 1991 рр. –художник-конструктор ВО ізвиготовленнямеблів йдеревообробки всмтМикулинці.Учасникобласних тареспубліканськихвиставок умістах: Тернополі (1982, 1985 – 1989, 1991 – 1993, 1995, 1997 1999),Київ (1991 – 1992, 1994, 1999),персональних:Микулинці (1996), Теребовля (1997).Виробизберігаються у ТОКМ,музеї м. Сан-Паулу (>Бразилія),приватнихколекціях США йКанаді.

ЙосипСагаль –учасникхорової капелі ВО “>Тернопільськийкомбайновий завод”, Якадіяла ізберезня 1974 до 1989 р.

>ВолодимирСнітинський (>11.II. 1948 р., з.Козівка).Дитячі таюнацькі роктапройшли в з.Прошова.ЗакінчивБаворівськусередню школу. У 1972 р.здобуввищуосвіту уЛьвівськомузооветеринарномуінституті (>нині ЛьвівскаВетеринарнаАкадемія ім. СтепанаГжицького) нафакультетіветеринарії. 1973 р. – кандидатбіологічних наук, а із 1988 р. – докторбіологічних наукзіспеціальності “>біохімія”. З 1 июля 1998 р.призначений ректоромЛьвівського державного аграрногоуніверситету. Автор понад 150науковихпраць, котрі широковідомі нелишесеред колавчених України, але й й заїї межами.


Списоквикористаноїлітератури

 

1.ВизначніпостатіТернопілля. –Київ: Дніпро, 2003.

2.ДАТО. –Ф.п. –Оп.1. –Сп. 20. – Арок. 1.

3.ДАТО. –Ф.п. – 12. – Раз. 1.–Сп. 8. – Арок. 6.

4.ДАТО. –Ф.п. – 12. – Раз. 1. –Сп. 20. –Арк.1.

5.ДАТО. –Ф.п. –Оп.1. –Сп. 8. – Арок. 65.

6.Жерела доісторії України-Руси. – Львів, 1901. – Т. V.

7. За честь й славу, за народ! – Збруч, 2003.

8. ЗемляТернопільська.Туристичнийпутівник. Тернополі:Джура. – 2003 р.

9.Ігор Дуда. Тернополі 1914-1920. – У кн.:Тернопілля ’95.Регіональнийрічник. – Тернополі, 1995. – З. 26.

10.Йосифінська (1785-1788) йФранцисканська (1819-1820) метрики.ПершіпоземельнікадастриГаличини:Покажчикнаселенихпунктів. – До., 1865.

11. Літопису УПА. – Торонто, 1985. – Т. 11.

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація